Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната (до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу»)
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2010
|
| Назва видання: | Український ботанічний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30155 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната (до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу») / К.М. Ситник // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 163-171. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-30155 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-301552012-01-23T12:00:21Z Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната (до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу») Ситник, К.М. До ювілею «Українського ботанічного журналу» 2010 Article Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната (до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу») / К.М. Ситник // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 163-171. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30155 uk Український ботанічний журнал Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До ювілею «Українського ботанічного журналу» До ювілею «Українського ботанічного журналу» |
| spellingShingle |
До ювілею «Українського ботанічного журналу» До ювілею «Українського ботанічного журналу» Ситник, К.М. Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната (до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу») Український ботанічний журнал |
| format |
Article |
| author |
Ситник, К.М. |
| author_facet |
Ситник, К.М. |
| author_sort |
Ситник, К.М. |
| title |
Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната (до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу») |
| title_short |
Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната (до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу») |
| title_full |
Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната (до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу») |
| title_fullStr |
Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната (до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу») |
| title_full_unstemmed |
Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната (до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу») |
| title_sort |
великий природознавець олександр алоїзович яната (до 90-річчя заснування «українського ботанічного журналу») |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
До ювілею «Українського ботанічного журналу» |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30155 |
| citation_txt |
Великий природознавець Олександр Алоїзович Яната (до 90-річчя заснування «Українського ботанічного журналу») / К.М. Ситник // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 163-171. — укр. |
| series |
Український ботанічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT sitnikkm velikijprirodoznavecʹoleksandraloízovičânatado90ríččâzasnuvannâukraínsʹkogobotaníčnogožurnalu |
| first_indexed |
2025-07-03T10:26:06Z |
| last_indexed |
2025-07-03T10:26:06Z |
| _version_ |
1836621094334758912 |
| fulltext |
163ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
УКРАЇНСЬКИЙ
БОТАНІЧНИЙ
ЖУРНАЛ
До ювілею «Українського
ботанічного журналу»
ВЕЛИКИЙ ПРИРОДОЗНАВЕЦЬ
ОЛЕКСАНДР АЛОЇЗОВИЧ ЯНАТА
(до 90-річчя заснування
«Українського ботанічного журналу»)
© К.М. СИТНИК, 2010
Я написав і публікую цю статтю саме тепер не лише тому,
що О.А. Яната заснував головний друкований орган бо-
таніків України і доклав багато зусиль для його станов-
лення, а насамперед тому, що ім’я цієї справді дивовиж-
ної, унікальної, неповторної постаті в історії чеської,
української та російської ботаніки свідомо замовчува-
лося в радянській науковій пресі і ще далеко не повною
мірою висвітлено в сучасних українських виданнях. Зав-
дяки високій національній свідомості і гідності та глибо-
кому розумінню величезної значущості наукової і гро мад-
сь кої спадщини великого ботаніка українськими вченими
Д.М. Доброчаєвою та В.А. Вергуновим його ім’я поверну-
то із забуття і записано на скрижалях історії вітчизняного
природознавства. Вони ж переконливо показали, що в
Україні ніколи нікого, схожого на О. Янату, не було. Та й
чи скоро буде хтось, хто би піднісся до рівня його талан-
ту, ерудиції, самовідданості та любові до України.
Перш ніж перейти до висвітлення усіх заслуг
О. Яна ти перед Україною, хочу зовсім коротко спини-
тися на основних віхах життя і діяльності Олександра
Алоїзовича, які я запозичив із книги про цю унікальну
людину1.
Народився О.А. Яната в м. Миколаєві 28 травня
(9 червня) 1888 року. В 1905 році закінчив Миколаївське
середнє реальне училище і став студентом Ново олек-
сан дрівського інституту сільського господарства та лі-
1 Професор Яната Олександр Алоїзович (1888—1938) / Наук. ред.
В.А. Вергунов. – К.: Аграрна наука, 2003. — 224 с.
164 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
сівництва в Пулавах (тепер територія Польщі). Водночас вступив на агрономічне
відділення Київського політехнічного інституту, де навчався до 1911 року, остаточ-
но переїхавши до Києва. Був секретарем Миколаївської організації РСДРП.
Слухав лекції уславлених професорів Київського університету та Київ сь кого по-
літехнічного інституту Г.Ф. Вагнера, М.М. Воскобойникова, В.В. Зе лен ського,
С.Г. Навашина, І.І. Шмальгаузена. 1907 року очолив освітнє молодіжне товари-
ство «Гурток натуралістів» при Київському політехнічному інституті. У 1909-му
брав діяльну участь у створенні Миколаївського товариства аматорів природи.
1911 року Олександр Яната закінчив Київський політехнічний інститут і
перебрався до Сімферополя, де виконував обов’язки консерватора в При род-
ничо-історичному музеї. 1913-го розпочав систематичні дослідження флори
Кримської яйли, обійнявши посаду керівника відділу луківництва в «Партії
Кримських водних розвідок». У 1914 році вийшло у світ перше видання його
книги «Растение и его жизнь». Учений організував на Ай-Петрі дослідну біо-
логічну (лучну) станцію.
Упродовж 1919—1920 років Олександр Яната завідує кафедрою ботаніки в
Київському інституті народної освіти ім. М. Драгоманова. 1920 року він засно-
вує «Український ботанічний журнал» і стає його відповідальним редактором.
У 1923 році очолив комісію по Київському ботанічному саду (нині —
ім. акад. О.В. Фоміна).
Протягом 1924—1933 років Олександр Алоїзович працював у Харківському
сільськогосподарському інституті, був членом правління та проректором, ке-
рівником Харківської науково-дослідної кафедри прикладної ботаніки.
У 1932—1933 роках учений — співробітник відділу гірської меліорації Все-
союзного науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліо-
рації (Харків). То був час, коли в СРСР набирала обертів сталінська репресивна
машина. І перший наступ тоталітарний режим зробив на наукову і творчу інте-
лігенцію. 15 березня 1933 року О.А. Янату звільнили з роботи — за протягнення
буржуазних екологічних теорій у галузі боротьби з бур’янами, а 4 травня він був
заарештований органами НКВС (заведено справу ДПУ УРСР за № 6148), за-
суджений на п’ять років і відправлений до виправно-трудового табору. Помер
Олек сандр Алоїзович Яната 3 червня 1938 року в Соловецькому таборі.
За клопотанням Д.М. Доброчаєвої і К.М. Ситника в 1964 році справу
О. Янати переглянув військовий трибунал Київського військового округу та
припинив її за відсутністю складу злочину.
«Український ботанічний журнал» неодноразово звертався до висвітлення
визначної постаті в історії української науки, публікував деякі доробки вчено-
го. Особливо змістовною, яскравою й науково зваженою була стаття Д.М. Доб-
ро чаєвої та О.Л. Рибалко до 100-річчя від дня народження Олександра Алої зо-
вича2, з якої ботаніки нових поколінь дізналися про долю видатного вченого,
великої Людини, Громадянина, Патріота. Слід підкреслити, що наукові праці
2 Український ботанічний журнал. — 1989. — 46, № 1. — С. 97—101.
165ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
Янати та висловлені в них ідеї не втратили свого значення для сучасних фахів-
ців з ботаніки, екології, заповідної справи, аграрної науки.
Навіть цей неповний перелік внеску професора О.А. Янати до скарбниці
знань характеризує його життєдіяльність як шлях першопрохідця. Замовчу-
ван ня його діяльності як ученого й організатора науки протягом кількох деся-
тиліть, примусове вилучення праць привернули нині увагу до нього самого,
його соратників, їхньої наукової та громадської діяльності з боку ботаніків,
екологів, істориків науки, бібліографів, науковців, журналістів. Перед нами
відкрився життєвий і творчий шлях, вже схематично окреслений, цієї непере-
січної за продуктивністю праці людини, але постать О.А. Янати заслуговує на
розгорнутий художній життєпис. Близько 300 праць, що розкривають різно-
манітні питання біологічної та сільськогосподарської науки, зокрема великі
монографії, які ввійшли до золотого фонду української науки, написав
Олександр Алоїзович за своє коротке життя. Прикро зазначати, але праці вче-
ного, або хоча б частина з них, досі не перевидані. Тому долучитися до них
ботаніку, екологу, дослідникові, викладачеві вищого закладу освіти, студенто-
ві непросто навіть у Києві, значно складніше — в обласних центрах, отож
багато з цих праць залишаються поза увагою нащадків.
Уже в наш час деякі мікологи і ботаніки чи то через некомпетентність, чи то
захищаючи певні теоретичні догми, вважали, що наявність у структурі Інституту
ботаніки поряд з описовими флористичними, фітоценологічними чи мікологіч-
ними науковими інституціями ще й фізіологічних, цитологічних та ембріологіч-
них підрозділів є начебто недоречною для розвитку класичної ботаніки і мікології.
На щастя, корифеї нашої науки С. Навашин, О. Фомін і О. Яната завжди обстою-
вали позицію, що для гармонійного поступу фітобіології та мікології абсолютно
необхідний розвиток досліджень у галузі експериментальної ботаніки. Саме в цих
напрямках ботаніки українська наука отримала світове визнання завдяки відк-
риттям наукових шкіл Холодного, Любименка, Модилевського, Глєби та інших.
Тепер фітодиверситологи і мікодиверситологи та систематики рослин і грибів
мають зрозуміти, що слід сприяти розвиткові в ботанічних установах саме тих
наук, про які говорив О.А. Яната, тобто фізіології, анатомії та ембріології.
Особливо важлива роль ученого у концептуальному розв’язанні завдань
флористики, зокрема прикладних її розділів (або «застосованої ботаніки» — за
термінологією тих часів); визначенні першочергових завдань сільськогоспо-
дарських дослідних станцій у боротьбі з бур'янами; створенні концепції біо-
логічної освіти на всіх її ланках як підґрунтя розвитку аграрної науки, сільсько-
го господарства — основи поступу України; засад природоохоронної справи.
За га ль нонаукова значущість праць О.А. Янати неоціненна, зацікавленість у
них вчених — аграріїв, фахівців з прикладної ботаніки, природоохоронців, аг-
роекологів — величезна. Багато з цих праць уже давно стали бібліографічними
раритетами, а деякі й досі існують у рукописах, чекаючи на публікацію.
Неабияке значення професор О.А. Яната надавав розвитку сільськогос-
подарської науки. Започатковуючи «Вісник сільськогосподарської науки», у
166 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
першому його номері за 1922 рік про-
фесори С. Веселовський та О. Яната у
статті «Від редакції» (с. 2) писали: «Для
України розвиток сільськогосподарсь-
кої науки — це єдина певна запорука
безупинного поступу самого сільсько-
го господарства — основи народногос-
подарського життя нашої країни. І
тому стан сільськогосподарської науки
на Україні та її майбутнє — це питання
широкого державного значення, що
цікавлять не тільки самих діячів сіль-
ськогосподарської науки, але й значно
ширші кола, або, принаймні, не мо-
жуть їх не цікавити». Трохи пізніше, у другому номері журналу, О.А. Яната у
статті «До організованої сільськогосподарської наукової праці» (с. 52) підкрес-
лював: «Тільки ж тоді, коли ми в нашій сільськогосподарській науці кинемо
систему кустарництва, що не тільки панує ще по багатьох глухих кутках України,
але й часом виявляється як «організаційна ідея», навіть у відповідальних діячів, і
станемо на ґрунт свідомої, планомірної державної сільськогосподарської нау-
кової праці, що спиралася б на максимальну самодіяльність і творчість місце-
вих установ і діячів, тільки тоді ми виведемо нашу сільськогосподарську науку
з того тісного закутку, у якому вона ще й досі перебуває на Україні. Тільки тоді
ми її реально зв'яжемо з нашою сільськогосподарською дійсністю, і тільки тоді
ми зробимо її могутнім чинником сільськогосподарського поступу. А сільсько-
господарський поступ нашої країни — це її майбутнє!».
Понад 60 праць ученого тією чи іншою мірою стосуються вивчення бу-
р'янів. Його діяльність у цій галузі виглядає досить гармонійною: від наукових
досліджень з таксономії, систематики, складання «Флор» та «Визначників бу-
р'янів», через контроль засміченості посівного матеріалу, суцільного вивчення
забур'яненості посівів до намагань підвищити загальну екологічну освіту та
аграрну культуру (наприклад, монографія «Рослина та її життя», що витрима-
ла декілька видань). Сучасна система контролю сегетальних бур'янів, що при-
йшла на зміну в усьому світі «інтегральній системі боротьби з бур'янами», спи-
рається на агротехнічні, хімічні, біологічні заходи, проте неодмінною умовою
успіху проголошує екологічні знання та просвіту населення. Саме так чинив
професор О.А. Яната, коли у промові на першому Всеукраїнському ентофіто-
патологічному з'їзді у Харкові (1923) «Чергові завдання в боротьбі з бур'янами»
окреслював роль дослідних сільськогосподарських станцій (Полтавської, Ка-
теринославської, Харківської), наголошував на необхідності створення мере-
жі контрольно-насіннєвих станцій, ставив завдання суцільного дослідження
забур'яненості полів за єдиною методикою тощо. Ці та інші ідеї вченого не є
суто емпіричними, багато з них він випробував власною практикою. Нап-
Олександр Алоїзович Яната і Наталія Ти хо -
нівна Осадча (дружина вченого)
167ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
риклад, ще у 1914 році Олександр Алоїзович опублікував серію повідомлень
про діяльність Контрольної насіннєвої станції Харківського товариства сіль-
ського господарства (заснована у 1906 р.), якою він завідував упродовж 1913—
1915 років. Відомий український учений, фахівець з рослинництва М.М. Ку-
лешов (1922), котрий замінив його у Харкові, писав: «... А.А. Яната (1913—
1915) сумел внести организацию и систему во все эти мало оформленные до
него искания и надежды. Со времени А.А. Янаты внутренняя организация
станции отливается в строгие формы: распорядок работ, формы бланков, за-
писей, отчетности тщательно им продумываются и всем этим с очень неболь-
шими изменениями станция пользуется до настоящего времени».
Ще в студентські роки О.А. Яната був ініціатором створення й активним
учасником кількох науково-громадських організацій: Гурток натуралістів (1909—
1911), Комісія обласного вивчення природи, Миколаївське товариство аматорів
природи (1908) та Кримське товариство природознавців й аматорів природи
(1911—1913). Серед тогочасних природознавчих і природоохоронних товариств
України вони були найвідомішими, бо мали засновані О.А. Янатою науково-
популярні журнали «Природа України», «Природа» (Миколаїв), «За пис ки
Крым ского общества естествоиспытателей и любителей природы». Хоча перша
наукова публікація майбутнього вченого з’явилася у «Записках Киев ского об-
щества естествоиспытателей» (1909), у діяльності якого він брав активну участь,
перші узагальнення, програмні документи з природоохоронної тематики
пов'язані з його працею в миколаївських і кримських організаціях та їхніх видан-
нях. У подальшому Олександр Алоїзович від пропаганди справи охорони при-
роди перейшов до безпосередніх дій: він домігся створення Надморських запо-
відників. Але найвиразніше О.А. Яната як принциповий учений, який дбав про
долю прийдешніх поколінь, постає у перипетіях становлення нині всесвітньо ві-
домого біосферного заповідника «Асканія-Нова». У 1922 році він разом із про-
фесорами О.О. Браунером, Й.К. Пачоським, О.С. Фе доровським і М.В. Шар-
леманем працює у складі Асканійського комітету, а влітку 1925 року як член
комісії президента ВУАН академіка В.І. Липського підготував наукові обґрунту-
вання щодо організації заповідної справи в Асканії-Новій. На початку 1926 року
було розроблено, а в 1927-му затверджено положення про заповідник «Чаплі» —
так називали тоді Асканію-Нову («Доповідна записка про основи науково-
операційного плану Першого степового заповідника УСРР «Чаплі», 1926; «До-
повідь про стан господарства Державного степового заповідника «Чаплі», 1926).
Документ було складено грамотно навіть із сучасних позицій ведення заповід-
ної справи. Головними завданнями заповідника «Чаплі» визначено такі:
— зберігати і всебічно вивчати за планом цілинний південний трав'яний
степ, його природу та виробничі сили сільського господарства найпосушливі-
шої частини України;
— зберігати, вивчати й акліматизувати в умовах південного степу тварин і
рослин степової смуги й особливо тих, що мають або можуть мати господар-
ське і практичне значення.
168 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
Як бачимо, світова спільнота підхопила ідею О.А. Янати тільки в наш час,
коли в 1995 році Севільська стратегія визначила серед поліфункціональності
біосферних заповідників найважливішими три: охоронну, функцію сприяння
тривалому стабільному екологічному, економічному та соціальному розвитко-
ві й наукову. Біосферний заповідник за сучасних уявлень — це модель, на базі
якої можна інтегрально узгодити економічні та соціальні аспекти природоко-
ристування з екологічними й природоохоронними. В такому інтегральному
розумінні екологічних і соціально-економічних завдань біосферні резервати
мають забезпечувати не лише «пасивну охорону» природних екосистем іn situ, а
й оптимізувати господарські екосистеми за зразком природних екологічних мо-
делей, сприяти «активній охороні» й поліпшенню навколишнього середовища.
У контексті ідей сталого розвитку, які обстоює Україна, функція сталого розви-
тку біосферних резерватів (заповідників) набуває стратегічного значення.
Нині підкреслюють, що за 75 років радянської України розроблений про-
фесором О.А. Янатою та іншими план дій «Асканії-Нової» є найкращим дер-
жавним документом щодо цього заповідника. Свого часу він дав змогу В.В. Стан-
чинському створити Степовий інститут, а Асканію-Нову за кілька років пере-
творити на бастіон світової екології. Взагалі 1926—1929 роки вважають «запо-
відним ренесансом» в Україні, й одним із найактивніших його діячів був, без-
перечно, професор О.А. Яната. Він по праву належить до блискучої плеяди
науковців, які започаткували в Україні найцікавішу та найактуальнішу серед
наук сьогодення — екологію.
Одним із ключових напрямів наукового доробку Олександра Алоїзовича є
агроекологічний. Як інакше в контексті сучасної екологічної науки розглядати
його нищівну критику надмірного розорювання земель у Донбасі, сумніви
щодо масового розвитку вівчарства у цьому регіоні, аргументовані пропозиції
зі створення заповідників на степових цілинах та охорони дикорослих рослин,
так званих бур'янів («До проблеми соціалістичної реконструкції сільського
гос подарства Донбасу», 1932). Повністю спираються на агроекологічні ідеї
розробки вченого щодо луківництва на Кримській яйлі («Яйла», 1931). Схему
традиційного використання яйли за номадним пасовищним типом, що про-
тягом багатьох років практикували кримські татари, О.А. Яната проаналізував
у низці статей («Яйла теперь и в будущем», 1914; «К вопросу о настоящей и бу-
ду щей системе хозяйства на Крымской Яйле», 1915; «Яйла», 1931). Переваги
цієї системи полягають у комплексному використанні трав'янистих угруповань
яйли як пасовищ із кошарами, що дає змогу отримувати цінну продукцію (мо-
локо, сири, м'ясо), вовну, а також перегній для інтенсивних культур Південного
берега Криму. Але номадний тип вівчарства призвів до виснаження трав'янистих
угруповань яйли. О.А. Яната пропонував замінити вівчарство на луківництво.
Для розробки цього переходу та відновлення рослинного покриву було створе-
но дослідну станцію луківництва на Ай-Петринській яйлі. Вчений підкреслю-
вав, що «для содействия населению в усвоении новых приемов хозяйствова-
ния и облегчения их проведения должен быть принят ряд мероприятий пока-
169ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
зательного характера, а также мероприятий по удешевлению снабжения на-
селения необходимым для новой системы хозяйствования инвентарем, семе-
нами и т.д., по содействию ему в сбыте продуктов новой системы хозяйства, в
оборотном капитале для перехода от экстенсивного хозяйства к более интен-
сивному, в виде кредита и т.д.» («К вопросу о настоящей и будущей систе ме
хо зяйства на Крымской Яйле». — 1915. — С. 198). Саме для порозуміння з
крим сько-татарським населенням, традиційне господарювання якого в ті часи
тісно пов'я зу валося з яйлою, доказів переваг такого переходу та його неодмін-
них умов працю вченого «Яйла теперь и в будущем» (1914) поряд з російським
(Сім фе ро польським) виданням надруковано у Бахчисараї татарською мовою.
О.А. Яната був дуже різнобічним ученим-ботаніком. Його наукові інтереси
сягали як традиційних морфології, систематики, флорогенетики тощо, так і
фізіології, ембріології та прикладної ботаніки. З питань флористики, зокрема,
вчений мав понад 100 публікацій, з яких класичною є «Флора степи Мели то по-
льс кого и юго-западной части Днепровского уездов Таврической губернии»
(1913). Олександр Алоїзович задумав, спланував і розпочав видання «Флори
Ук раїни», яке побачило світ за його редакцією в 1931 році.
Для нас, ботаніків, і сьогодні має важливе значення програмна стаття
О.А. Яна ти «До чергових завдань та перспектив ботаніки в Україні» (1921),
опуб лікована в першому номері «Українського ботанічного журналу» (повтор-
но в 1996. — 53, № 4. — С. 407).
Завершуючи згадану статтю, датовану 3 черня 1920 року, автор писав: «Скрізь,
отже, де тільки глянемо оком, бачимо, як мало, а то й нічого не зроб лено на Україні
в тих чи інших галузях чистої та застосованої ботаніки; і скрізь бачимо, як поста-
ють все нові завдання, як все поширюються перспективи праці.... Життя рішуче
ставить перед нами всі схематично накреслені вище завдання, і ми не можемо від-
мовлятися, в міру нашої сили та змоги, розв'язувати їх. Єдиний же шлях, що веде
до того, — це об'єднати всі ботанічні сили України, організувати та зробити плано-
мірною їх спільну працю». «Хай же наше об'єд нан ня, — продовжував О.А. Яната, —
стане нашим найближчим лозунгом, хай сприятиме йому «Український ботаніч-
ний журнал» та Ботанічна секція Ук ра їн ського Наукового Товариства, і хай же їх
праця знайде щиру прихильність та щиру підмогу всіх ботаніків України».
Зрозуміло, за 90 років після виходу в світ процитованої статті О.А. Янати
ботанікам України вдалося багато зробити в галузі систематики, флористики,
географії рослин та геоботаніки. Зокрема, видано 12-томну «Флору України»,
започатковано 40-томну «Флору грибів України», визначники спорових і ви-
щих рослин, 4-томну «Рослинність України», розгорнуто дослідження фіторіз-
номанітності, процесів синантропізації флори, загальних закономірностей по-
ширення, ценотичної організації, видового складу, структури, біологічної про-
дуктивності, класифікації, районування та охорони рослинних угруповань лу-
ків, боліт, степів і лісів України.
Завдання і прогнози О.А. Янати ще досі не реалізовані. На мій погляд, гео-
ботанікам стануть у пригоді наукові ідеї вченого про «дуже цікаві й важливі
170 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2
процеси боротьби двох могутніх формацій — лісу та степу». Або «про цікаві й
важливі для науки та практики процеси боротьби степової флори з руйнаць-
ким впливом людини, процеси боротьби між степовою флорою та бур'янами,
процеси поновлення степу і т. ін.». Усі ці проблеми, ясна річ, певною мірою
вивчаються, але радикальних заходів, особливо у зв'язку з необхідністю скоро-
чення розораності Степу і Лісостепу, наші вчені не запропонували. Це стосу-
ється і таких пропозицій О.А. Янати, як потреба «науково з'ясувати вплив на
луки й болота різних меліоративних та господарських заходів у конкретних
умовах та використання нашої природної флори луків та боліт і збагачення
асортименту культурних кормових рослин України».
На моє глибоке переконання, Інституту ботаніки і бюро Відділення за-
гальної біології НАН України слід всебічно і глибоко осмислити та усвідомити
й ідеї О. Янати про розбудову інституцій, необхідних для здійснення дослі-
джень з усіх актуальних проблем ботаніки та мікології. Вважаю прикрим недо-
ліком в організації та координації фундаментальних наук в НАН України від-
сутність у нас не тільки відповідних інститутів, а й навіть академічної лабора-
торії чи наукового відділу, які би розробляли проблеми степознавства, болото-
знавства, ботанічного ресурсознавства, культурної флори. Олександр Алоїзович
про все це говорив, писав, дбав у найважчі для України часи. Ось чому я впев-
нений, що які би негаразди, кризові явища, економічні труднощі не спіткали
Україну, уряд і Національна академія наук не повинні допускати регрес бота-
нічної науки, її занепад. Навпаки, я сподіваюся і вірю, що найближчими рока-
ми наша держава забезпечить значне розширення досліджень у галузях міколо-
гії, фітоценології, екології, флористики й систематики нижчих і вищих рослин,
фіто- і мікотехнологій, фітогормонології, фітохімії. Про це ще на початку XX ст.
мріяв професор О.А. Яната, як мріяв він і про розквіт аграрної науки. Я повною
мірою усвідомлюю, що велика Україна неможлива без великої науки. А зна-
чить, у найближчі роки ми очікуємо розквіту ботаніки — цієї прадавньої, доб-
рої, красивої і духовної науки, яка збагачує кожен народ, надає сили для життя,
дбає про збереження нашого спільного дому — планети Земля.
Якщо О.А. Яната вірив у велике майбутнє української ботаніки, то ниніш-
нє покоління фітологів впевнене, що в Україні є сили і потенціал, які здатні
рішуче змінити її економічне становище. Держава, її прогресивні лідери, нау-
ко во-управлінські структури, видатні вчені добре розуміють, що без науки її
надійне, стабільне і благополучне існування неможливе. Олександр Алоїзович
Яната передбачав, що ботаніка в Україні житиме і розвиватиметься. Історичний
досвід переконує: так воно і буде.
Подальший розвиток ботаніки завжди спиратиметься на досягнення по-
передніх поколінь. Серед наших попередників — О.А. Яната, ім’я якого насна-
жуватиме нові й нові покоління фітологів на звершення, відкриття, служіння
науці й Батьківщині. Ми маємо не лише пам'ятати великого вченого, а й плід-
но використати всю його спадщину: ідеї, підходи, плани, прогнози. Передусім
необхідно видати збірку його найцінніших праць.
171ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2
У наш час, коли цинізм і втрата етичних та моральних норм масово поши-
рюються в суспільстві, О.А. Яната є високим взірцем моралі і чистого сумлін-
ня. Він був яскравою, світлою і дуже мужньою людиною. Чех за походженням,
в анкеті писав: «українець (з чехів)» і був українським патріотом, поважав і з
ризиком для власного життя обстоював інтереси кримських татар. Хай же цю
Людину світового виміру завжди пам'ятають і наслідують українські ботаніки.
К.М. СИТНИК
|