Рослинність острова Зміїного

Представлены результаты подробного геоботанического исследования острова Змеиного (Килийский р-н Одесской обл., Украина), проводившегося впервые. Исследование сопровождалось подробным картированием растительного покрова, профилированием и сбором репрезентативного массива стандартных (100 м2) геобота...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автори:	Ткаченко, В.С., Дідух, Я.П., Коротченко, І.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України 2010
Назва видання:	Український ботанічний журнал
Теми:	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30156
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Рослинність острова Зміїного / В.С. Ткаченко, Я.П. Дідух, І.А. Коротченко // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 172-186. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-30156
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-301562012-01-23T12:01:26Z Рослинність острова Зміїного Ткаченко, В.С. Дідух, Я.П. Коротченко, І.А. Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Представлены результаты подробного геоботанического исследования острова Змеиного (Килийский р-н Одесской обл., Украина), проводившегося впервые. Исследование сопровождалось подробным картированием растительного покрова, профилированием и сбором репрезентативного массива стандартных (100 м2) геоботанических описаний. Установлено, что природная растительность занимает 75,5 % площади острова и в ближайшее время может достигнуть 83 % и только 17 % его площади непригодна для произрастания сосудистых растений (скалы абразионной зоны и застройки). Формирование растительности лимитировано островной изоляцией и рядом экологических факторов, среди которых ведущими являются отсутствие карбонатов в почвах и породах, неразвитость почвенного покрова, климатические особенности вегетационного сезона и пр. В эколого-сукцессионном ряду развития фитоценозов в сложной сети объединяются группировки двух основных стадий: пионерной и корневищно-злаковой, а между ними отсутствует свойственная континентальным степям дерновинно-злаковая стадия. Сукцессия приводит к устойчивому уровню эдафически обусловленных субклимаксовых корневищно-злаковых ценоструктур с доминированием Cynodon dactylon (L.) Pers., Calamagrostis epigeios (L.) Roth и Elytrigia repens (L.) Nevski. Большая группа природных фитоценозов репрезентирует саванноидные проценозы с доминированием Vulpia myuros (L.) C.C. Gmel., Anisantha tectorum (L.) Nevski, Hordeum leporinum Link и др. Наличие такого разнообразия сообществ, их сукцессионное развитие подтверждают вывод о том, что Змеиный является островом, а не скалой. Предлагаются мероприятия по охране фитобиоты острова и контроля ее состояния. Results of the first detailed geobotanical survey of Zmiyiny Island (Kiliysky District of Odessa Region, Ukraine) are presented. The survey was accompanied by a detailed vegetation mapping, profiling and collecting a representative array of standard (100 m2) geobotanical (phytosociological) reléves. It is shown that the natural vegetation occupies 75.5% of the total area of the island, and soon may reach 83%, and only about 17% of the area is unsuitable for growth of vascular plants (maritime abrasive rocks and buildings). Formation of vegetation is limited by island’s isolation and a number of environmental factors, major of which are the absence of carbonates in soils and rocks, underdeveloped soil, climatic features of the vegetation season etc. In the ecological serial line of phytocoenoses development, communities of two major stages combine in a complex network: pioneer and rhizomatous grasses, but there is no bunchgrass stage, typical to continental steppes, between them. Succession leads to a stable level of edaphically specified subclimax rhizomatous grass coenostructures dominated by Cynodon dactylon (L.) Pers., Calamagrostis epigeios (L.) Roth, and Elytrigia repens (L.) Nevski. A large set of natural phytocoenoses represents savannoid communities dominated by Vulpia myuros (L.) C.C. Gmel., Anisantha tectorum (L.) Nevski, Hordeum leporinum Link, and others. Such phytocoenotic diversity, and seral development of plant communities, confirm the conclusion that Zmiyiny Island is an island, not a cliff. Measures are proposed to protect the island phytobiota and to control its state. 2010 Article Рослинність острова Зміїного / В.С. Ткаченко, Я.П. Дідух, І.А. Коротченко // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 172-186. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30156 uk Український ботанічний журнал Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу
spellingShingle	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу Ткаченко, В.С. Дідух, Я.П. Коротченко, І.А. Рослинність острова Зміїного Український ботанічний журнал
description	Представлены результаты подробного геоботанического исследования острова Змеиного (Килийский р-н Одесской обл., Украина), проводившегося впервые. Исследование сопровождалось подробным картированием растительного покрова, профилированием и сбором репрезентативного массива стандартных (100 м2) геоботанических описаний. Установлено, что природная растительность занимает 75,5 % площади острова и в ближайшее время может достигнуть 83 % и только 17 % его площади непригодна для произрастания сосудистых растений (скалы абразионной зоны и застройки). Формирование растительности лимитировано островной изоляцией и рядом экологических факторов, среди которых ведущими являются отсутствие карбонатов в почвах и породах, неразвитость почвенного покрова, климатические особенности вегетационного сезона и пр. В эколого-сукцессионном ряду развития фитоценозов в сложной сети объединяются группировки двух основных стадий: пионерной и корневищно-злаковой, а между ними отсутствует свойственная континентальным степям дерновинно-злаковая стадия. Сукцессия приводит к устойчивому уровню эдафически обусловленных субклимаксовых корневищно-злаковых ценоструктур с доминированием Cynodon dactylon (L.) Pers., Calamagrostis epigeios (L.) Roth и Elytrigia repens (L.) Nevski. Большая группа природных фитоценозов репрезентирует саванноидные проценозы с доминированием Vulpia myuros (L.) C.C. Gmel., Anisantha tectorum (L.) Nevski, Hordeum leporinum Link и др. Наличие такого разнообразия сообществ, их сукцессионное развитие подтверждают вывод о том, что Змеиный является островом, а не скалой. Предлагаются мероприятия по охране фитобиоты острова и контроля ее состояния.
format	Article
author	Ткаченко, В.С. Дідух, Я.П. Коротченко, І.А.
author_facet	Ткаченко, В.С. Дідух, Я.П. Коротченко, І.А.
author_sort	Ткаченко, В.С.
title	Рослинність острова Зміїного
title_short	Рослинність острова Зміїного
title_full	Рослинність острова Зміїного
title_fullStr	Рослинність острова Зміїного
title_full_unstemmed	Рослинність острова Зміїного
title_sort	рослинність острова зміїного
publisher	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/30156
citation_txt	Рослинність острова Зміїного / В.С. Ткаченко, Я.П. Дідух, І.А. Коротченко // Укр. ботан. журн. — 2010. — Т. 67, № 2. — С. 172-186. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Український ботанічний журнал
work_keys_str_mv	AT tkačenkovs roslinnístʹostrovazmíínogo AT díduhâp roslinnístʹostrovazmíínogo AT korotčenkoía roslinnístʹostrovazmíínogo
first_indexed	2025-07-03T10:26:09Z
last_indexed	2025-07-03T10:26:09Z
_version_	1836621098123264000
fulltext	172 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2 УКРАЇНСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ ЖУРНАЛ Геоботаніка, екологія, охорона рослинного світу В.С. ТКАЧЕНКО, Я.П. ДІДУХ, І.А. КОРОТЧЕНКО Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01001, Україна inst@botany.kiev.ua РОСЛИННІСТЬ ОСТРОВА ЗМІЇНОГО К л ю ч о в і с л о в а: острів Зміїний, острівні фітосистеми, геоботанічна карта, етапи розвитку, екологічна спе ци- фіка, охорона © В.С. ТКАЧЕНКО, Я.П. ДІДУХ, І.А. КОРОТЧЕНКО, 2010 Острів Зміїний на шельфі Чорного моря між Тархан ку- том і дельтою Дунаю є єдиним морським островом, що виник у результаті тектонічного підняття. Ост рів відо- мий людству з глибокої давнини, був дуже популярним в еллінських мореплавців, тому про нього збереглося чимало писемних свідчень античних географів Геродота, Страбона, Дионісія, Птолемея, Арріана та інших. У дав- нину цей острів був священним, на ньому понад тися- чоліття існував храм Ахілла, зруйнований варварами після занепаду Ольвії (IV ст. н. е.), а з його решток у 1843 р. побудували маяк. Численні розкопки і дослі- дження морських археологів засвідчують археологічну цінність острова. Розташований у зоні контакту таких великих елементів земної кори, як Добруджа, Мі- зійська і Скіф ська плити, Придобруджанський прогин та південний схил Східноєвропейської докембрійської плат форми, острів має ключове значення для з’я су- ван ня геологічної будови та розуміння тектонічних структур північно-західного шельфу Чорного моря [15]. Острів складений метаморфізованими і грубоулам- ковими породами, які чергуються з кварцитовими піс- ковиками та кварцевими конгломератами. Геологія, денудаційні процеси і тисячолітній уплив антропогенної діяльності визначають специфіку ґрун- 173ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2 тотворення та формування рослинного покриву. Майже поверхневий абсолют- ний водоупор кам'янистих порід і куполоподібний скульптурний рельєф ост- рова формують несприятливі умови для затримання та акумуляції атмосфер- них опадів у малопотужних щебенистих ґрунтах. Тому розвиток рослинного покриву має високу залежність від атмосферних опадів, що в умовах морського оточення значною мірою компенсується конденсацією повітряної вологи в жорстві, ґрунті та підстилці. Надто тонкі маловологоємні шари ґрунту на плос- ких кам’яних ділянках і розсипів делювію на них, досить помітні ознаки серед- земноморської ритміки опадів (максимум весною і відсутність влітку та восе- ни), вплив господарської діяльності забезпечують формування лише лишай- никових та ефемерних мезоксерофітних саваноїдних угруповань. Іншим важливим природним фактором існування острівних фітоцено- структур є безкарбонатні ґрунти і субстрати. На них не можуть формуватися степові екосистеми та чорноземи, в широтній смузі яких знаходиться острів [13]. Тому тут немає материкових «степантів» та кальцефільних порід дерев і кущів, а різні посилання на облісненість острова в минулому не є достовірни- ми. Саме це слід враховувати, вивчаючи сучасний рослинний покрив острова та здійснюючи спроби озеленення острівних поселень. Попри невеликі розміри (його площа за нашими картометричними дани- ми становить 19,6 га), острів Зміїний є дуже важливим пунктом міграційних шляхів птахів. Острів і його біоценотичний покрив — ідеальна модель для ви- вчення етапів формування і функціонування острівних екосистем. Згадані осо- бливості острова та специфіка його фітосистем засвідчують його біологічну та екологічну унікальність, якої цілком достатньо для надання йому статусу при- родоохоронної території. Указом Президента України за № 1341 від 9 грудня 1998 р. острову та прилеглій акваторії моря надано статус загальнозоологічного заказника «Острів Зміїний» загальною площею 232 га. Крім того, острів зане- сено до реєстру геологічних пам'яток України. Унаслідок особливостей розташування в прикордонній смузі (за 45 км східніше Сулинського гирла Дунаю, географічні координати 45°15′30″ пн. ш. і 30˚12′23″ сх. д., Кілійський р-н Одеської області) острів Зміїний тривалий час був військовим об’єктом стратегічного значення, що сильно обмежувало до- ступ людей та певною мірою сприяло збереженню природної рослинності на більшій частині площі і скороченню материкових фітоінвазій. Водночас за- критий статус острова зумовлював його недоступність для науковців і дослід- ників різної спеціалізації. Тепер він став відкритим. Відомості про флору острова та його загальні природні особливості вкрай обмежені, головним чином унаслідок згаданої вище тривалої закритості цього колишнього оборонного об’єкта. Відомо, що в 1823 р. на острові побував капі- тан Крітський, який склав його карту. Після цього тут певний час був каран- тинний пост, велися археологічні розкопки. Очевидно, першими ботанічними дослідженнями острова слід вважати ознайомлення з його флорою професора А.Д. Нордмана та художника К. Бассолі, які в 1841 р. на кораблі «Цецилія» від- 174 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2 відали Зміїний [1]. У XX ст. дослідження тривалий час були флористичними, а фітоценологічні тут й досі не проводилися або лишаються невідомими, зокре- ма, це стосується тих, які здійснювалися у 1964 р. під керівництвом П'ятишевої [1]. За даними співробітників Одеського національного університету ім. І.І. Меч- нікова [7], перший список рослин острова виданий у 1902 р. Подальші дос- лідження (на початку XX ст.) проводили здебільшого румунські натуралісти. На цей час було знайдено та ідентифіковано 34 види рослин (переважно дво- дольних), а на початку 1930-х років — 66 видів. Нині на острові зареєстровано 123 види судинних рослин. У серпні 2008 р. ми обстежували рослинний покрив острова та проводили його докладне геоботанічне картування. Польову геоботанічну зйомку викону- вали методом паралельних ходів, які позначали на місцевості віхами за допомо- гою бусолі. Всі відстані вимірювали «сажнем» (двометровою вилкою). Базові лі- нії і точки паралельних ходів фіксували за допомогою GPS. Їх прив’язували до напрямку магнітного меридіана та поперечних ліній під кутом 90° до меридіо- нального напрямку. Детальність зйомки допускала розмежування не лише добре виражених угруповань, а й перехідних зон між ними. Масштаб зйомки становив 1 : 2000 (в 1 см 20 м), що ми вважаємо достатньо докладним для даного типу рос- линності. Мінімальний розмір виділу на польовому планшеті — 2 мм, що дає змогу фіксувати плями розміром 4—5 м. Крім геоботанічних виділів, позамасш- табними знаками фіксувалися окремі точкові та інші об’єкти (пам’ят ники, решт- ки оборонних споруд, різні комунікації тощо), кожен з яких слугував орієнтиром у процесі подальшої зйомки. Залежно від умов прямої видимості, складності і щільності контурів між основними віхами, які ставилися на відстані 100 м за ба- зовою лінією, розставляли допоміжні (додаткові, проміжні) віхи. Основні робочі ходи здійснювали по меридіональних лініях розбивки території, а в кожному з гектарних кварталів проводили численні вимірювання, поконтурні обходи, від- ходи з метою нанесення контурів угруповань. Під час зйомки описували геобо- танічні ділянки стандартного розміру (100 м2), загалом близько 300, а також зби- рали гербарний матеріал для ідентифікації видів рослин (усього понад 100 гер- барних аркушів), частини рослин, пошкоджені паразитними грибами, лишай- ники, ґрунтові проби та фотоілюстративний матеріал. Оскільки ці роботи про- водили під час літньої діапаузи трав’яних фітосистем, багато рослин, особливо компонентів саваноїдних угруповань (ефемерів, ефемероїдів), були малопридат- ними для ідентифікації та визначення їх оптимального ценотичного значення. Повторні обстеження у весняно-ранньолітній період 2009 р. показали набагато вищу ценотичну роль ефемерів і трохи нижчу — вегетуючих улітку видів, що ха- рактерно для саваноїдного типу рослинності. Однак це суттєво не змінило за- кономірності розподілу рослинних угруповань, тому карта є документом, котрий фіксує стан рослинного покриву на момент серпня 2008 р., який згодом може слугувати одним із пунктів відліку в хроноряду фітоценотичного моніторингу. Легенда до карти містить 17 основних просторових виділів, 34 допоміжних виділів конкретних ценокомбінацій, позначених літерами, та 17 позамасштаб- 175ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2 них знаків і деяких топографічних позначень (рис. 1 — кольорова вклейка). Крім того, через острів у субмеридіональному напрямку побудовано геобота- нічний профіль завдовжки близько 500 м та супровідну смужку деталізованої трансекти (тут не наводяться). На острові майже відсутні посіви та посадки культурних рослин, а природна рослинність займає 75,5 % його площі. За ощадливіших форм природокористу- вання рослинний покрив найближчим часом може поновитися на потенційно придатних ділянках (рис. 1, виділи 13, 14) і зайняти 83 % поверхні острова. Решта площі (близько 17 %) непридатна для судинних рослин або вже забудована (рис. 1, виділи 15—17). Таку велику частку покриття острова природною рослин- ністю ми вважаємо сприятливою для виконання нею при родозахисних функцій та підтримання екологічної рівноваги. Формування рослинності лімітоване низкою екологічних факторів, серед яких провідну роль відіграють геохімічна специфіка, зумовлена відсутністю карбонатів у ґрунтах і породах, рухливість субстратів на схилах, відсутність або недорозвиненість ґрунтового покриву, досить низькі зимові температури і три- валі посухи влітку за сильної вітрової діяльності, острівна ізоляція біоти, без- посередній вплив моря на фізичні процеси (абразія) та хімічні властивості се- редовища (насичення повітря солями тощо). Едафічні та кліматичні умови не сприяють розвитку дерев і чагарників, тому на Зміїному нині представлена виключно трав’яна рослинність. Проте Г. Вальтер [4] вважає, що, як і в межах геміксерофітного Середзем’я, первин- ною тут мала бути лісова рослинність, яка тепер не відновлюється за будь-яких умов. За повідомленнями античних географів, увесь острів був покритий гус- тим лісом, де траплялися дикі та свійські тварини, а за іншими даними побли- зу храму Ахілла на острові зростав священний гай, який невдало спробували вирубати амазонки під час їх нападу на острів. Достовірнішими є відомості ру- мунських дослідників [19], які вказують на існування на острові у 1928 р. не- великого гайка з Elaeagnus angustifolia L., де орнітологи відловлювали птахів для кільцювання. Зважаючи на багатотисячолітню історію деструкції природних фітосистем острова, теоретично припустимим є існування в доісторичному минулому рослинних комплексів з участю лучних степів передгірського типу, шибляків та саваноїдної рослинності, які під тиском антропогенних факторів та змін довкілля збіднювалися і деградували разом з ґрунтовим покривом до сучасного стану. Істотним обмеженням видової різноманітності є згадана рані- ше геохімічна специфіка острова, що полягає у безкарбонатності субстрату гір- ських порід, унаслідок чого ґрунти мають кислу реакцію, а в складі фітоценозів значну участь беруть оксилофільні рослини. Трав’яна рослинність представлена угрупованнями, типологічне тракту- вання яких неоднозначне: напівсаванами [10, 8], субтропічними степами [14], саваноїдами [6, 11, 12], напівсавановими степами [3] та ін. Специфіка цієї рос- линності полягає у середземноморській ритміці розвитку: випадання атмос- ферних опадів з максимумом навесні (квітень—травень) та пізньої осені, що 176 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2 спричинює глибоку і тривалу діапаузу під час літньої посухи. У зв’язку з цим основний період вегетації припадає на весну, час розквіту ефемерів і ефемеро- їдів. Жорсткість літньої та зимової діапауз на острові порівняно з субтропічни- ми областями дещо менша, що зумовлює відсутність ксероморфних ознак у рослин (переважають мезо- та ксеромезофіти). Товщина ґрунтового шару обмежує екотопічний ресурс можливостями формування угруповань з домінуванням мезоксерофітних довгокореневищних злаків у комплексі з саваноїдною рослинністю, представленою формаціями Vulpieta myuros, Hordeetа leporinі, Anisantheta tectoriі та ін. і пануванням у рослин- ному покриві угруповань з переважанням Cynodon dactylon (L.) Pers. (рис. 1, ви- діл 8). Цей злак завдяки переплетенню своїх кореневищ на глибині до 20 см і сланких стебел, що невисоко підносяться над поверхнею ґрунту і вкорінюють- ся, формує на щебенистих слаборозвинених ґрунтах щільний шар на зразок газонного покриву. Він стійкий до багатьох екстремальних чинників, зокрема до витоптування, випасання, викошування, впливу сильних штормових вітрів, швидко відростає у постексараційних (після порушень поверхні ґрунту, розо- рювання, перекопування) сукцесіях, слабко підтримує горіння під час пожеж, соле- та посухостійкий, чим забезпечується його висока ценотична роль в ост- рівних угрупованнях (рис. 2), а також центральне місце в мережі сукцесійних рядів сучасного рослинного покриву острова Зміїного (рис. 3). Формація Cynodoneta dactyloni найчастіше представлена тут чистими щіль- ними заростями (Cynodonetum dactylonі purum) та угрупованнями зі співдоміну- ванням Anisantha tectorum (L.) Nevski, Elytrigia repens (L.) Nevski, Vulpia myuros (L.) C.G. Gmel., Trifolium arvense L., Rumex acetosella L. та деякими іншими видами різнотрав’я. Загальне проективне покриття травостоїв становить у середньому 61,6 % (45—80 %), з яких 50 % (20—75 %) — це осібне покриття едифікатора. Видове багатство формації сягає 19—20 видів, а видова насиченість у середньо- му становить 10,6 виду на 100 м2. Угруповання формації тяжіють до пологих (подекуди крутістю до 20°) схилів південної експозиції головним чином у пів- денній частині острова, трапляються здебільшого серед окремих розсіяних брил каміння. Ґрунти сильно щебенисті, слаборозвинені та еродовані. Травостої при- земкуваті, сірувато-зелені, під час літньої діапаузи з бурувато-палевим відтінком підсихаючого листя та досить часто з біло-солом’яним відтінком сухих ефемер- них злаків. Щільність дернини помітно зростає на краще розвинених ґрунтах, проте за їх потужністю понад 30 см домінант поступається місцем Elytrigia repens. У травостоях завжди переважають злаки (4—7 видів), меншою є кількість бобо- вих (1—3 види), різнотрав’я одноманітне (4—6 видів). Висотна диференціація травостоїв добре виражена. В першому під’ярусі (60—120 см) з покриттям до 1 % трапляються Chondrilla juncea L., Malva sylvestris L., Cichorium in ty bus L., подекуди — Rumex crispus L., Bromus commutatus Schrad., Hordeum le po ri num Link та ін. У друго- му під’ярусі (20—60 см заввишки, покриття до 70 %) переважають C. dactylon та деякі види різнотрав’я, а третій під’ярус (15—20 см, покриття близько 5 %) фор- мують Trifolium arvense, R. acetosella, Vulpia myuros, Ani santha tectorum та деякі дріб- 177ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2 ніші ефемери. Про усталеність угруповань формації свідчить значна кількість видів з траплянням понад 80 % (Anisantha tec to rum, Vulpia myuros, Chondrilla jun- cea, Bromus commutatus, Trifolium arvense, Malva syl vestris та ін.). Кількісні показники засвідчують фонове поширення Cynodoneta dactyloni в пізньолітньому стані рослинного покриву острова. Ці угруповання виявляють слабку залежність від топологічних характеристик місцезростань, але завжди маркують малопотужні щебенисті ґрунти схилів дуже виположених ділянок, на які сильно впливають антропогенні навантаження — витоптування і руйнація цілісності трав’яного покриву. Тому надзвичайно важливою є роль травостоїв формації Cynodoneta dactyloni в оптимізації середовища на острові, зумовлена біоекологічними особливостями едифікатора, здатного протидіяти інтенсив- ним літологічним процесам, вітровій та водній ерозії, антропогенному тиску. Подекуди на світло-сірому тлі цих угруповань трапляються чималі темно- зелені плями з домінуванням у травостоях E. repens, Calamagrostis epigeios (L.) Roth та саваноїдні угруповання. Друге місце за просторовими показниками Рис. 2. Діаграма розподілу площ основних рослинних угруповань та антропогенно трансформованих ді- лянок на острові Зміїному за кар- тометричними даними станом на сер пень 2008 р. У м о в н і п о з- н а ч е н н я: I — кореневищнозла- кові угруповання (виділи на карті 8—12); II — ефемерні та галопетро- фітні проценози (виділи 1—7); III — антропогенно та природно пору- шені ділянки (виділи 13—17); 1 — Cynodoneta dactyloni; 2 — Elytrigieta repentis; 3 — Calamagrostideta epi ge io- ris; 4 — Poeta angustifoliae та Phra g- miteta australis; 5 — Anisantheta tectorii; 6 — галопетрофітні проценози; 7 — Vulpieta myuros; 8 — Hordeeta leporini; 9 — Atripleceta tatarici та угруповання з домінуванням Avena ludoviciana Durieu, Spergularia media (L.) C. Presl та S. marina Griseb; 10 — абразійна берегова смуга; 11 — забудовані площі; 12 — докорінно порушені і тимчасово позбавлені рослинного покриву ді- лянки; 13 — засмічені ділянки; 14 — газони Fig. 2. Bar chart for area distribution of major plant communities and anthropogenically transformed areas in Zmiyiny Island according to cartometric data as of August 2008. S y m b o l s і n d і c a t e: I — communities of rhizomatous grasses (units on the map 8—12); II — ephemeral and halopetrophytic procoenoses (units 1—7); III — anthropogenically and naturally affected area (units 13—17); 1 — Cynodoneta dactyloni; 2 — Elytrigieta repentis; 3 — Calamagrostideta epigeioris; 4 — Poeta angustifoliae and Phragmiteta australis; 5 — Anisantheta tectorii; 6 — halopetrophytic procoenoses; 7 — Vulpieta myuros; 8 — Hordeeta leporini; 9 — Atripleceta tatarici and communities dominated by Avena ludoviciana Durieu, Spergularia media (L.) C. Presl and S. marina Griseb.; 10 — wave-cut foreshore; 11 — built-up area; 12 — profoundly affected and temporarily bare surfaces; 13 — ruderal areas, 14 — lawns 178 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2 Рис. 3. Еколого-сукцесійний ряд сучасного рослинного покриву острова Зміїного. Cко- рочення: An — Anisantha tectorum (L.) Nevski, Atr — Atriplex tatarica L., Avena — Avena ludoviciana Durieu, Cal — Calamagrostis epigeios (L.) Roth, Cyn — Cynodon dactylon (L.) Pers., Dipl — Diploschistes actinostomus (Ach.) Zahlbr., El — Elytrigia Desv. (різні види), переважно E. repens (L.) Desv., Erem — Eremopyrum orientale (L.) Jaub. et Spach, Hord — Hordeum L. (переважно H. leporinum Link), Malv — Malva sylvestris L., Phr — Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud., P — Poa angustifolia L., Ram — Ramalina polymorpha Ach., Rum — Rumex acetosella L., Sperg — Spergularia marina Griseb., Trif — Trifolium arvense L., Trip — Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip., Vulp — Vulpia myuros (L.) C.C. Gmel., Xant — Xanthoria calcicola Oxner. Fig. 3. Series of modern vegetation of Zmiyiny Island 179ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2 (2,212 га, або 11 % площі острова) займають ценози (Elytrigieta repentis (рис. 1, виділ 10), які, на відміну від фонових угруповань Cynodoneta dactyloni, концен- труються на виположених схилах центральної куполоподібно піднесеної до 41 м над р. м. частини острова з відносно добре розвиненим, але майже завжди порушеним ґрунтовим покривом. Вони тяжіють до схилів північної та західної експозицій, західніше с. Біле, північніше музею. Найближчим часом слід спо- діватися на значне зростання ролі вторинних угруповань Elytrigieta repentis на місці порушених екотопів та засипаних смітників і звалищ (рис. 1, виділи 13 і 14). Пирійники переважно представлені щільними (загальне проективне по- криття становить у середньому 71,2 % (45—100 %), за осібного проективного покриття едифікатора не менше 50 % (30—70 %)), високими (до 110 см заввиш- ки) і високопродуктивними травостоями з потужною сухою, пухкою, «вися- чою» підстилкою завтовшки 15—20 см. Дрібні брили й уламки каміння часто добре маскуються підстилкою. У другій половині літа аспект мезофітних і соко- витих плям Elytrigieta repentis набуває інтенсивного бурувато-палевого відтінку всихаючих домінантів. Подекуди в пирійниках формуються плями згущень Cynodon dactylon, Anisantha tectorum, Vulpia myuros із супроводжуючими їх Rumex acetosella, T. arvense та деякими іншими видами. Висотна диференціація траво- стоїв завжди добре виражена: в першому під’ярусі (40—110 см, проективне по- криття 15—20 %) переважає Elytrigia repens (деінде з домішкою E. intermedia (Host) Nevski), трапляються поодинокі особини R. acetosella, Calamagrostis epi- geios, M. sylvestris, Chondrilla juncea та ін., а в другому (заввишки до 40 см, покрит- тя близько 50—55 %) досить звичайні співдомінанти Cynodon dactylon, Rumex acetosella та деякі ефемерні види. Ценотично формація Elytrigieta repentis достат- ньо одноманітна, бо до її складу входять лише такі співдомінанти, як Cynodon dactylon та Calamagrostis epigeios, а серед постійних фітокомпонент з траплянням не менше 80 % відзначені також Chondrilla juncea, Cichorium intybus L. та Malva sylvestris. Загалом це маловидові угруповання з середнім видовим насиченням 8,75 виду на 100 м2 та видовим багатством формації близько 20 видів. Появу і тривале існування угруповань Elytrigieta repentis на острові можна пояснити їх відносною мегатрофністю, яка обумовлена накопиченням значно- го надлишку органіки на продуктах вивітрювання близьких до поверхні кам’я- нистих порід. Мезоморфна структура угруповань цього типу значною мірою забезпечується морським оточенням, яке, однак, не вберігає їх від літньої по- сухи. Значна частина цих ценозів — вторинні, що сформувалися внаслідок по- рушення ґрунту під час будівництва житлових та фортифікаційних споруд. Деструкція грубого шару «висячої» підстилки стримується в посушливу пору й активізується восени, у відносно теплі та м’які зими, а також навесні. Взаємозв’язки домінуючих видів у кореневищнозлаковій стадії розвитку фітосистем острова (рис. 3) остаточно ще не з’ясовані, і це, як і пізнання всіх інших процесів становлення фітоценозів на ізольованій території острова з дуже обмеженим набором флористичних елементів і за вкрай специфічних умов, по- требує тривалого моніторингу. Проте зрозуміло, що поступове накопичення 180 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2 органіки на поверхні кам’яного субстрату з часом спричинює потовщення ґрунтового профілю, підвищення його вологоємності, послаблення залежнос- ті рослин від впливу безкарбонатного субстрату та відповідних структурних змін фітосистем, що сприяє поступовому поліпшенню умов середовища, зрос- танню біопродуктивності і видової різноманітності. За поширенням на острові значне місце посідають угруповання формації Calamagrostideta epigeioris (рис. 1, виділ 11). У 2008 р. вони займали 1,176 га, або 5,89 % території острова. Кращі умови для їх формування створюються на по- логих схилах, зсувних карнизах і уступах північного узбережжя острова та на окремих плямах, очевидно, пов’язаних з глибинними тріщинами кам’яних по- рід. Це найпродуктивніші фітоценози острова з потужними травостоями за- ввишки до 130 см, середньою щільністю 75 % (55—95 %), високим покриттям едифікатора (в середньому 65 %) та грубим шаром пухкої, сухої мертвої під- стилки (10—30 см завтовшки). Співдомінуючі злаки C. dactylon і E. repens ство- рюють у таких ценотичних поєднаннях другий висотний під’ярус заввишки до 50 см. Подекуди співдомінантного значення набувають ефемерні злаки і Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud. Видове багатство формації сягає 16—18 видів, а видова насиченість травостоїв — 8,6 (6—10) виду на 100 м2. До рослин з траплянням не менше 80 % належать Cynodon dactylon, Chondrilla juncea, Atriplex tatarica, Rumex acetosella та Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip. Влітку тра- востої із Calamagrostis epigeios починають підсихати і від зрілих волотей, що встигають сформуватися на цей час, стають зелено-брунатними. Існування і значне поширення угруповань такого типу на острові Зміїному зумовлені широкими можливостями вітрового занесення насіннєвих зачатків C. epigeios та низкою екологічних особливостей цього виду — відносною ксеро- фітністю, оліготрофністю, ацидофільністю та карбонатофобністю. Не виклю- чено також, що основні масиви цих ценозів локалізуються у вітрозахищених екотопах схилів північної експозиції. Накопичення товстого шару органіки демпфірує вплив кам’яних порід на рослинний покрив [18] і тоді мегатрофні- ший, карбонатофільніший і мезотрофніший E. repens набуває деяких переваг перед C. epigeios і може з часом заміщати його в непорушених природних тра- востоях (рис. 3). В угрупованнях Calamagrostideta epigeioris та Elytrigieta repentis, цілком позбав- лених консументного впливу, формується потужний шар надземної і підземної фітомаси, що сприяє накопиченню органіки в ґрунтах та створенню високої по- жежонебезпечної ситуації. Обстежуючи рослинність острова, ми спостерігали постпірогенне поновлення цих злаків на свіжому згарищі північніше с. Біла. Група кореневищно-злакових фітоценозів включає також кілька дрібних локалітетів формації Poёta angustifoliae (0,016 га), пов’язаних з улоговиноподіб- но ввігнутими ділянками схилів, де накопичуються вода та органічні сполуки (рис. 1, виділ 9). Сюди належать також дрібні і рідкісні на острові плями тра- востоїв з домінуванням Phragmites australis (0,024 га), що пов’язано з виклиню- ванням ґрунтових вод [16]. Формуванням групи кореневищнозлакових фіто- 181ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2 ценозів (рис. 2, I; рис. 3) обмежується сучасний розвиток рослинного покриву Зміїного, оскільки це зумовлене пороговими значеннями низки екологічних факторів, а саме: безкарбонатністю кам’яних порід і елювію як базових субстра- тів ґрунтоутворення [2]; кислою реакцією надто тонкого шару щебенистих ґрун- тів; тривалою біогеоценотичною ізоляцією, що обмежує екосистеми сучасним комплексом видової біорізноманітності; пірогенно-циклічною природою функ- ціонування фітосистем, під впливом якої відбувається своєрідна пірогенна се- лекція угруповань; багатовіковими антропогенними впливами (витоптуванням, будівництвом), видовими інвазіями і діями, внаслідок яких активізувалися еро- зія, літодинамічні процеси, збільшилася частота пожеж та сильним впливом морського оточення (сезонність опадів, пом’якшення зим, зволоження повітря, сильна вітрова і хвильова діяльність, імпульверизація солей та ін.). На основі ін- тегративної дії цих обмежень [9] ми виділяємо лише дві стадії саморозвитку фі- тосистем: піонерну та кореневищнозлакову (рис. 3), між якими немає дуже ха- рактерної і специфічної для континентальних степів дерниннозлакової (типча- кової і ковилової) стадії [17]. Отже, на о. Зміїному немає степів, тому тут зовсім інша стадійність автогенезу. Це є наслідком сумарної дії багатьох факторів, серед яких найважливіший — відсутність карбонатів кальцію [13]. Теоретично доведено [5, 20], що ізольовані екосистеми малих островів ма- ють лише певну (порогову) кількість видів та угруповань. На о. Зміїному кіль- кість екотопів невелика, а обмежень багато, тому фактори безкарбонатності субстратів і незначні розміри острова посилюють їх екологічну обмеженість, ізольованість і ценотичну бідність угруповань. У такому разі сукцесія призво- дить до формування едафічно зумовлених субклімаксових кореневищнозлако- вих безлігнозних угруповань. Група ефемерно-галопетрофітних угруповань (рис. 2, II) переважно поєд- нує проценози саваноїдної рослинності, в яких домінують ефемерні злаки (Ani santha tectorum, Vulpia myuros, Hordeum leporinum, H. geniculatum All., Ere mo- py rum orientale (L.) Jaub. et Spach та ін.) на розсипах щебеню з домішкою дрібно- зему та нерозвинених і змитих ґрунтах. До цієї групи віднесені також добре пред- ставлені на острові проценози на дрібних кам’янистих грядах і розсипах брил та уламків каменю з досить щільним лишайниковим покривом та участю згаданих вище ефемерних злаків. Порушені і забур’янені ділянки ґрунту в межах забудов і поблизу них представлені саваноїдними угрупованнями з рясною участю Atriplex tatarica. Ці угруповання займають близько третини острова (5,708 га, або 28,6 % його площі) (рис. 1, виділи 1—7). Слід зазначити, що ці угруповання відзнача- ються сильними різнорічними флуктуаціями флористичного складу і струк- тури, а також чітко диференціюються залежно від експозиції, наявності ґрунто- вого покриву, рухливості субстрату, його порушеності і напруженості ерозійних та дефляційних процесів на схилах. У загальній схемі еколого-сукцесійного ряду представлена лише частина всієї різноманітності проценозів, відзначених на- прикінці літа 2008 р. На схемі вони поєднуються в піонерній стадії розвитку, представленій різними ступенями за принципом наростання їх складності, 182 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2 щільності і посилення взаємодії фітокомпонентів у проценозах (агрегації, агломерації, семіасоціації, асоціації). Серед ефемерних саваноїдних угруповань найширше представлені проце- нози формації Anisantheta tectorii, які на кам’янистих схилах різної експозиції крутістю до 20° з розсипами щебеню і домішками дрібнозему формують низький (15—25 см), світло-бурий від стиглих і сухих стебел домінанта, зріджений тра- востій без виразної підстилки. Загальне проективне покриття травостоїв у серед- ньому становить 45 % (30—55 %), з яких 22 % (10—30 %) припадає на A. tectorum. Серед співдомінантів у травостоях найчастіше трапляються Сynodon dactylon, Vulpia myuros, Trifolium arvense та Rumex acetosella. Видове багатство формації — 19 видів, середня видова насиченість — 10,4 вида на 100 м2. Видовий склад угрупо- вань досить одноманітний, тому тут чимало видів, частота трап ляння яких сягає понад 80 % (згадані вище співдомінанти та Chondrila juncea). У групі саваноїдних формувань Anisantheta tectorii посідає провідне місце (1,604 га). Характерними для о. Зміїного є саваноїдні угруповання (агрегації і агломе- рації) Vulpieta myuros. Вони займають 1,216 га розсипів щебеню, кам’яних улам- ків, нагромаджень кам’яних брил (рис. 1, виділи 1, 2). Великих за площею діля- нок ніде не утворюють. Це низькі, приземкуваті травостої ефемерних угруповань (висота основної маси травостою — 10—15 см) заростевого типу (покриття V. myuros — 20—40 %) та з рясними домішками A. tectorum (5—10 %), C. dactylon (1—3 %), T. arvense, M. sylvestris, R. acetosella (до 3 %). Загальне проективне по- криття становить у середньому 41,6 % (35—45 %). Підстилка відсутня. Під час літньої діапаузи травостої мають рудий або буро-палевий відтінок засохлої V. myuros з білими плямами співдомінуючої A. tectorum. Видове багатство форма- ції не перевищує 17 видів, а середнє видове насичення — 11 видів на 100 м2. Як і всі піонерні, ці угруповання відіграють важливу біоценотичну роль у гальмуван- ні переміщення осадкового та щебенистого матеріалу на схилах, закріпленні і захисті його від змиву і дефляції та започаткуванні ґрунтотвірного процесу. На розсипах щебеню з помітною домішкою дрібнозему трапляються пля- ми засохлих ще на початку літа приземкуватих і зріджених травостоїв з доміш- кою Eremopyrum orientale, а на порушених ділянках щебенистих ґрунтів (пере- важно на валах і насипах колишніх фортифікаційних споруд) формуються са- ваноїдні угруповання з домішкою Hordeum leporinum та H. geniculatum. Не зва- жаю чи на фрагментарність окремих локалітетів цього типу, їх загальна площа сягає 0,936 га. Трохи менші території (0,632 га) свіжопорушених ґрунтів біля селищ і будівель займають галофітно-бур’янові угруповання з домінуванням у травостоях Atriplex tatarica (рис. 1, виділ 6), які часто контактують взаємопере- ходами з угрупованнями Hordeetum leporinae, Anisantheta tectorii, а іноді на пере- гинах надморських кам’яних схилів — також з проценозами, де переважає Spergularia media (L.) C. Presl (рис. 1, виділ 7). До саваноїдних слід віднести кілька локалітетів похідних угруповань з до- мінуванням Avena ludoviciana Durieu (0,02 га), розташованих на західному узбе- режжі острова (рис. 1, виділ 5). Тут немає великих уламків і брил каменю, але 183ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2 щебенистий ґрунт засмічений побутовими відходами. Частина цих локалітетів потрапляє на зсувний крутосхил та уступи абразійно-денудаційної смуги. По всьому периметру берега, попід абразійним уступом, за винятком окре- мих ділянок західного узбережжя, внаслідок абразії кліфів формується смуга скелястих розсипів великих уламків кам’яних порід загальною площею 1,696 га (8,49 % території острова; рис. 1, виділ 17). Береги тут руйнуються постійно, особливо під час штормів, і тому на деяких ділянках абразійної смуги створю- ються штучні берегозахисні конструкції (рис. 1, виділ 23). Різночасові перебудови на острові та будівництво з часом спричинили формування значних площ з докорінно порушеною і тимчасово позбавленою рослинного покриву поверхнею (0,9 га; рис. 1, виділ 13), а також засмічення окремих ділянок, захаращення їх залишеними технічними конструкціями, формування майданчиків відпрацьованої техніки, агрегатів, металевих ємнос- тей, брухту, щебеню, будівельних матеріалів тощо (0,596 га; рис. 1,виділ 14). Необхідно поступово і неухильно звільняти територію від технічних решток, покинутих труб, тросів тощо, що сприятиме збереженню її рекреаційних якос- тей і природності місцевих краєвидів. З комунікацій, задіяних на острові, най- більший вплив на рослинний покрив справляють ґрунтові дороги загальною протяжністю 2160 м, значно меншою мірою —стежки (1900 м). Шляхову мере- жу слід жорстко регламентувати, встановивши відповідні дорожні знаки, а в селищах — інформаційні щити зі схемою доріг і стежок, рекреаційних ділянок узбережжя, роз’ясненнями щодо існуючих загроз острівним екосистемам, по- переджень про пожежі і засмічення. Значно менший вплив на рослинність справляють тимчасові та довгодіючі трубові продуктопроводи, недостатня гер- метичність з’єднань яких спричинює численні дрібнолокальні забруднення Рис. 4. Природоохоронне зону- вання о. Зміїного. У м о в н і п о з н а ч е н н я: 1 — зона госпо- дарського ощадливого природо- користування; 2 — зона регла- ментованих втручань (заказний режим); 3 — ділянки заповідного режиму Fig. 4. Conservational zoning of Zmiyiny Island. S y m b o l s i n - d i c a t e: 1 — zone of sustainable economiс use of nature; 2 — zone of regulated use (nature preserve re gu- lations); 3 — plots of protected re- ser ve 184 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2 ґрунтів і руйнування рослинного покриву. Давніші порушення ґрунту у вигляді пагорбів, насипів, валів, ям, місць облаштування оборонних споруд, погребів, льохів та ін. позаростали ефемерними злаками та бур’янами (видами родів Hordeum, Anisantha, Vulpia та ін.), які виділяються на тлі добре розвиненого ко- реневищнозлакового покриву. Сучасний стан рослинного покриву острова ми вважаємо цілком задовіль- ним, бо, за картометричними даними, тут представлені досить різні стадії розви- тку фітоценозів, можливі в умовах о. Зміїного, а панівними виступають найтоле- рантніші угруповання Cynodoneta dactyloni, що характеризуються багатьма різно- манітними поєднаннями видів обох умовних макростадій — піонерної та коре- невищнозлакової (рис. 3). Щільність фонового проективного покриття панівни- ми фітокомпонентами (Cynodon dactylon, Elytrigia repens, Calamagrostis epigeios, Vulpia myuros, Hordeum leporinum та ін.) цілком забезпечує захист більшості площ від вітрової та водної ерозії. Тільки окремі плями порушення поверхні свідчать про нестабільність, підвищений динамізм проценозів піонерної стадії розвитку. Разом з тим накопичення товстого (до 20 см) шару підстилки, її пересихання влітку збільшує загрозу можливих пожеж. Вигорання травостоїв і підстилки за- вжди «відкидатиме» сукцесійні стадії на попередні етапи розвитку і потрібен значний час для їх відновлення. Можна стверджувати, що протягом тисячоліт- ньої історії ці процеси відбувалися періодично і сучасний рослинний покрив значною мірою формувався під впливом пірогенного чинника, який за відсут- ності потужного консументного блоку був одним із основних. Безсумнівно, су- часні екосистеми острова є циклічно пірогенними, що впливало на їх розвиток. Тому ці процеси слід контролювати і регулювати. Цілком можливо, що для тако- го регулювання в окремих місцях достатньо викошувати високі зарості травосто- їв і здійснювати контрольовані локальні пали. За умови раціонального природо- користування і вчасно вжитих заходів рослинний покрив перешкоджатиме від- току, виносу органічних речовин з острова, сприятиме акумуляції речовин й енергії та формуванню потужніших ґрунтів. Подальший контроль за станом фі- тобіоти має здійснюватися в комплексному імпактному моніторингу всіх при- родних процесів, які відбуваються на острові. На наш погляд, тут слід впровади- ти природоохоронне зонування з наданням безперечного пріоритету фітосисте- мам та виокремленням господарської зони ощадливого природокористування на площі 6—7 га (близько третини території острова), заповідної частини з об- меженим доступом і регламентованими втручаннями регулювального характеру (не менше 7 га) та буферної зони заказного режиму (6,5 га; рис. 4). В іншому разі неухильне та неконтрольоване посилення рекреаційних і господарських наван- тажень (зокрема будівництва) з часом може зруйнувати нестійкі острівні екосис- теми, що супроводжуватиметься оголенням острова і його перетворенням у не- привабливий кам’янистий останець серед моря. Робота виконана за конкурсною науково-технічною розробкою на тему ЗМ/ 335—2008 від 23.05.2008 р. «Фіто- та мікорізноманітність екосистем острова Зміїного: класифікація, динаміка, прогноз розвитку, збереження». 185ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2 1. Агбунов М.В. Античная лоция Черного моря. — М.: Наука, 1965. — 156 с. 2. Біланчин Я.М., Жанталай П.І., Тортик М.Н. та ін. Умови та процеси ґрунтотворення на острові Зміїний // Вісн. Одеськ. нац. ун-ту. — 2005. — 10, вип. 4. Екологія. — С. 50—55. 3. Білик Г.І. Напівсаванові степи / Рослинність УРСР. Степи, кам’янисті відслонення, піс- ки. — К.: Наук. думка, 1973. — С. 245—249. 4. Вальтер Г. Растительность земного шара. Эколого-физиологическая характеристика. Т. 2. Леса умеренной зоны. — М.: Прогресс, 1974. — 424 с. 5. Джиллер П. Структура сообществ и экологическая ниша. — М.: Мир, 1988. — 184 с. 6. Дидух Я.П. Растительный покров Горного Крыма. — Киев: Наук. думка, 1992. — 253 с. 7. Корзюков А.І., Васильєва Е.В., Коваленко С.Г. Острів Зміїний та сучасний стан його фло- ри // Вісн. Одеськ. нац. ун-ту. — 2004. — 9, вип. 1. Ботаніка, фізіологія рослин. — С. 65— 71. 8. Лавренко Е.М. Травяная растительность субтропических континентальних районов СССР // Вопр. географии: Сб. статей для XVII Междунар. географ. конгресса. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1956 — С. 217—226. 9. Маргалеф Р. Облик биосферы. — М.: Наука, 1992. — 214 с. 10. Овчинников П.Н. К истории растительности Средней Азии // Сов. ботаника. — М.; Л., 1940. — № 3. — С. 63—81. 11. Рубцов Н.И. Краткий обзор типов растительности Крыма // Ботан. журн. — 1958. — 43, № 4. — С. 571—577. 12. Рубцов Н.И. О саванноидном типе растительности в Крыму // Пробл. совр. ботаники. — М.; Л.: Наука, 1965. — 1. — С. 307—311. 13. Сакало Д.І. Про кальцифільну природу степової флори Європейської частини СРСР // Ботан. журн. АН УРСР. — 1955. — 12, № 2. — С. 40—51. 14. Сочава В.Б. Геоботаническая карта СССР // Природа. —1954. — № 10. — С. 36—42. 15. Сучков Н.А., Федорончук Н.А., Свистун В.К. и др. Геологические исследования острова Змеиный // Вісн. Одеськ. нац. ун-ту. — 2005. — 10, вип. 4. — С. 94—97. 16. Ткаченко В.С. Тенденції динаміки степової рослинності Північно-Західного При чор но- мор’я // Укр. ботан. журн. — 1985. — 42, № 1. — С. 17—22. 17. Ткаченко В.С. Автогенез степів України. Автореф. дис. ... д-ра біол. наук. — К., 1992. — 42 с. 18. Ткаченко В.С. Синфітоіндикаційна характеристика кретофільної рослинності заповід- ника «Крейдова флора» // Укр. ботан. журн. — 2003. — 60, № 1. — С. 18—25. 19. Drost R. Über den Vogelzug auf der Schlangeninsel im Schwarzen Meer Kommissions. — Berlin: Verlag R. Friedlander und Sohn, 1930. — № 2. — 42 S. 20. Schoener T.W., Schoener A. Distribution of vertebrates on some very small islands. I. Occurrence sequences of individual species // J. Anim. Ecol. — 1983. — 52. — P. 209—236. Рекомендує до друку Надійшла 09.11.2009 Ю.Р. Шеляг-Сосонко В.С. Ткаченко, Я.П. Дидух, И.А. Коротченко Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины РАСТИТЕЛЬНОСТЬ ОСТРОВА ЗМЕИНОГО Представлены результаты подробного геоботанического исследования острова Змеиного (Килийский р-н Одесской обл., Украина), проводившегося впервые. Исследование сопро- вождалось подробным картированием растительного покрова, профилированием и сбором репрезентативного массива стандартных (100 м2) геоботанических описаний. Установлено, что природная растительность занимает 75,5 % площади острова и в ближайшее время мо- жет достигнуть 83 % и только 17 % его площади непригодна для произрастания сосудистых растений (скалы абразионной зоны и застройки). Формирование растительности лимити- ровано островной изоляцией и рядом экологических факторов, среди которых ведущими 186 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 2 являются отсутствие карбонатов в почвах и породах, неразвитость почвенного покрова, климатические особенности вегетационного сезона и пр. В эколого-сукцессионном ряду развития фитоценозов в сложной сети объединяются группировки двух основных стадий: пионерной и корневищно-злаковой, а между ними отсутствует свойственная континен- тальным степям дерновинно-злаковая стадия. Сукцессия приводит к устойчивому уровню эдафически обусловленных субклимаксовых корневищно-злаковых ценоструктур с доми- нированием Cynodon dactylon (L.) Pers., Calamagrostis epigeios (L.) Roth и Elytrigia repens (L.) Nevski. Большая группа природных фитоценозов репрезентирует саванноидные проценозы с доминированием Vulpia myuros (L.) C.C. Gmel., Anisantha tectorum (L.) Nevski, Hordeum leporinum Link и др. Наличие такого разнообразия сообществ, их сукцессионное развитие подтверждают вывод о том, что Змеиный является островом, а не скалой. Предлагаются мероприятия по охране фитобиоты острова и контроля ее состояния. К л ю ч е в ы е с л о в а: остров Змеиный, островные фитосистемы, геоботаническая кар- та, этапы развития, экологическая специфика, охрана. V.S. Tkachenko, Ya.P. Didukh, I.A. Korotchenko M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv VEGETATION OF ZMIYINY ISLAND Results of the first detailed geobotanical survey of Zmiyiny Island (Kiliysky District of Odessa Re- gion, Ukraine) are presented. The survey was accompanied by a detailed vegetation mapping, profil- ing and collecting a representative array of standard (100 m2) geobotanical (phytosociological) re- léves. It is shown that the natural vegetation occupies 75.5% of the total area of the island, and soon may reach 83%, and only about 17% of the area is unsuitable for growth of vascular plants (maritime abrasive rocks and buildings). Formation of vegetation is limited by island’s isolation and a number of environmental factors, major of which are the absence of carbonates in soils and rocks, underdevel- oped soil, climatic features of the vegetation season etc. In the ecological serial line of phytocoenoses development, communities of two major stages combine in a complex network: pioneer and rhi- zomatous grasses, but there is no bunchgrass stage, typical to continental steppes, between them. Succession leads to a stable level of edaphically specified subclimax rhizomatous grass coenostruc- tures dominated by Cynodon dactylon (L.) Pers., Calamagrostis epigeios (L.) Roth, and Elytrigia re- pens (L.) Nevski. A large set of natural phytocoenoses represents savannoid communities dominated by Vulpia myuros (L.) C.C. Gmel., Anisantha tectorum (L.) Nevski, Hordeum leporinum Link, and others. Such phytocoenotic diversity, and seral development of plant communities, confirm the con- clusion that Zmiyiny Island is an island, not a cliff. Measures are proposed to protect the island phytobiota and to control its state. K e y w o r d s: Zmiyiny Island, island phytosystems, geobotanical map, development stages, environmental specificity, conservation.

Рослинність острова Зміїного

Репозитарії

Схожі ресурси