Формування мережі державних заповідників як один з напрямів розвитку українського музейництва 1950–1980-х років
Автор досліджує створення і розвиток державних заповідників в Україні протягом 1950-х — 1980х років. Робить висновок, що в досліджуваний період в республіці суттєво розширилась мережа заповідників, які об’єднали найбільш цінні комплекси пам’яток. Відповідно до свого спрямування, характеру пам’яток д...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/31903 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Формування мережі державних заповідників як один з напрямів розвитку українського музейництва 1950–1980-х років / О. Крук // Краєзнавство. — 2009. — № 3-4. — С. 145-156. — Бібліогр.: 64 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | Автор досліджує створення і розвиток державних заповідників в Україні протягом 1950-х — 1980х років. Робить висновок, що в досліджуваний період в республіці суттєво розширилась мережа заповідників, які об’єднали найбільш цінні комплекси пам’яток. Відповідно до свого спрямування, характеру пам’яток державні заповідники поділялися на історико-культурні, історико-археологічні та історико-архітектурні. Створення та розбудова заповідників виявились найбільш вдалими формами збереження пам’яток і музейної роботи, які дали можливість сконцентрувати кошти, матеріально-технічні ресурси, кращий творчий потенціал архітекторів, реставраторів, мистецтвознавців, музейних працівників. |
|---|