Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна

Міркування, здогадки щодо єдності та розвитку живої і неживої природи висловлювали ще античні мислителі. Їхні уявлення знайшли подальший розвиток у працях філософів і природодослідників XIX століття, коли сформувався трансформізм —учення про мінливість видів рослин і тварин, а в 1809 р. Ж.Б. Ламарк...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Ситник, К.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2009
Schlagworte:	Постаті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3421
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна / К.М. Ситник // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 45-50. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-3421
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-34212011-07-19T15:46:19Z Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна Ситник, К.М. Постаті Міркування, здогадки щодо єдності та розвитку живої і неживої природи висловлювали ще античні мислителі. Їхні уявлення знайшли подальший розвиток у працях філософів і природодослідників XIX століття, коли сформувався трансформізм —учення про мінливість видів рослин і тварин, а в 1809 р. Ж.Б. Ламарк опублікував книгу «Філософія зоології», у якій виклав своє еволюційне вчення. Швидкий розвиток природознавства XIX століття, успіхи селекційної практики, розширення і поглиблення досліджень у різних галузях біології, інтенсивне накопичення нових наукових фактів створили умови для важливих еволюційних узагальнень. Найбільшим досягненням природничонаукової думки середини XIX століття була теорія еволюції органічного світу, створена Дарвіном. Сьогодні це ім’я знають майже всі люди на Землі. Науковий світ вважає Ч. Дарвіна найвидатнішим біологом усіх часів. 2009 Article Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна / К.М. Ситник // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 45-50. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3421 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Постаті Постаті
spellingShingle	Постаті Постаті Ситник, К.М. Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна
description	Міркування, здогадки щодо єдності та розвитку живої і неживої природи висловлювали ще античні мислителі. Їхні уявлення знайшли подальший розвиток у працях філософів і природодослідників XIX століття, коли сформувався трансформізм —учення про мінливість видів рослин і тварин, а в 1809 р. Ж.Б. Ламарк опублікував книгу «Філософія зоології», у якій виклав своє еволюційне вчення. Швидкий розвиток природознавства XIX століття, успіхи селекційної практики, розширення і поглиблення досліджень у різних галузях біології, інтенсивне накопичення нових наукових фактів створили умови для важливих еволюційних узагальнень. Найбільшим досягненням природничонаукової думки середини XIX століття була теорія еволюції органічного світу, створена Дарвіном. Сьогодні це ім’я знають майже всі люди на Землі. Науковий світ вважає Ч. Дарвіна найвидатнішим біологом усіх часів.
format	Article
author	Ситник, К.М.
author_facet	Ситник, К.М.
author_sort	Ситник, К.М.
title	Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна
title_short	Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна
title_full	Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна
title_fullStr	Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна
title_full_unstemmed	Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна
title_sort	генiальний природознавець. до 200-річчя від дня народження чарльза дарвіна
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Постаті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3421
citation_txt	Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна / К.М. Ситник // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 45-50. — укр.
work_keys_str_mv	AT sitnikkm genialʹnijprirodoznavecʹdo200ríččâvíddnânarodžennâčarlʹzadarvína
first_indexed	2025-07-02T06:43:03Z
last_indexed	2025-07-02T06:43:03Z
_version_	1836516464839884800
fulltext	ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 45 ПостатI Міркування, здогадки щодо єдності та розвитку живої і неживої природи ви- словлювали ще античні мислителі. Їхні уявлення знайшли подальший розвиток у працях філософів і природодослідників XIX століття, коли сформувався трансформізм — учення про мінливість видів рослин і тварин, а в 1809 р. Ж.Б. Ламарк опублікував книгу «Філософія зоології», у якій виклав своє ево- люційне вчення. Швидкий розвиток природознавства XIX століття, успіхи селекційної практики, розширення і поглиблення досліджень у різних галузях біології, інтенсивне накопичення нових наукових фактів створили умови для важливих еволюційних узагальнень. Найбільшим досягненням природничо- наукової думки середини XIX століття була теорія еволюції органічного сві- ту, створена Дарвіном. Сьогодні це ім’я знають майже всі люди на Землі. Науковий світ вважає Ч. Дарвіна найвидатнішим біологом усіх часів. К. СИТНИК ГЕНІАЛЬНИЙ ПРИРОДОЗНАВЕЦЬ До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна Чарльз Дарвін — творець еволюційного вчення, яке отримало назву «дарві- нізм» і стало світоглядом багатьох поко- лінь ХХ століття. Всесвітньо відомий уче- ний народився двісті років тому, 12 лютого 1809 року в Штрусбері (Велика Британія). Дiд Чарльза — Еразм Дарвiн — був усебiчно обдарованою особистiстю (учений, медик i поет), одним iз перших висловив iдею ево- люцiї. Про свого батька, також обдаровано- го лiкаря, Чарльз згадував як про «най- розумнiшу людину, що володiла дивовиж- ною здатнiстю до спостереження i такою глибокою симпатiєю до людей, якої вiн нiде i нiколи не зустрiчав». За багатьма свiд- © СИТНИК Костянтин Меркурійович. Академік НАН України. Почесний директор Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (Київ). 2009. ченнями сучасникiв, тaкi ж чудовi якостi характеру успадкував вiд своїх предкiв та- кож i Чарльз. Навчаючись у школi докто- ра Батлера у 1818–1825 pр., він за власним визнанням, нiчого не навчився, «тому що вона була занадто класичною». Навчання на медичному факультеті Единбурзького унiверситету й пiзнiше на богословському в Кембриджi (за наполяганням батька) та- кож не дуже збагатило знання допитливого юнака. З книг, якi йому довелося в цей час вивчати, Чарльз згадував лише працi вi- домого богослова Пелi, який використову- вав у навчальному процесі унікальні експо- нати зоологічного музею Оксфордського 46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 унiверситету. Можливо, це й спонукало Дарвiна дати наукове пояснення змiн органiчного світу, якi до того часу перебу- вали тільки у сферi уваги теологiв i ме та- фiзикiв. Другою книгою, що дуже вплину- ла на нього, була праця Дж. Гершеля «По- переднi мiркування до вивчення природо- знавства». В автобiографiї Дарвiн визнав, що читання цiєї книги «збудило в ньому гаряче бажання закласти i свiй скромний ка мiнчик у величну споруду природознав- ст ва». Жага до далеких мандрiвок сформу- валася в Дарвiна пiд впливом ознайомлен- ня з маршрутним щоденником Гумбольдта й унi верситетських професорiв: ботанiка Ген- сле, геолога Седжвiка та астронома Юеля, якi не уявляли своєї творчої дiяльностi без наукових експедицiй. І тому, склавши в 1831 р. останнiй iспит, у груднi того ж року Чарльз вiдправляється в кругосвiтню подо- рож на суднi «Бiгль», капiтан якого роз дi- лив із ним свою каюту. Радощi перепов- нювали молодого дослiдника. «Це було моїм другим народженням», — говорив вiн. Найсильнiшими враженнями від подорожi Дарвін вважав тaкi: змiни органiчних форм із пiвночi на пiвдень у схiднiй частинi Пiв- денної Америки й зворотні змiни в її за- хiднiй частинi, схожiсть мiж живою i най- ближчою викопною фауною в тих самих мiсцях та вражаючi риси подiбностi й вiд- мiнностi тваринного населення як окремих остpовiв архiпелагу Галапагос, так i прилег- лого материка. Oстaннє враження Дарвiн охарактеризував дуже емоцiйно: «Meнi зда- валося, що я був присутнiй тут пiд час са- мого акту творення». Пiсля повернення в Англiю (1837 р.) Дарвiн почав занотовувати у своєму запис- нику думки щодо походження видів живої природи. Це стало справою його життя. Хвороба змусила Дарвiна покинути Лон- дон i перебратися в село Даун, де вiн на- писав кiлька важливих праць, наприклад: «Журнал подорожi на «Бiглi», «Про будо- ву i розташування коралових остpовiв» i, особливо, монографiю «Про усоногих paкiв нинi живучих i викопних», що сприяло швидкому зростанню популярностi автора в широких колах громадськостi. У цих пра- цях Дарвін проявив себе глибоким, високо- ерудованим і талановитим дослiдником. У 1868 р. учений опублікував працю «Зміни домашніх тварин і культурних рос- лин», у якій узагальнив значний фактич- ний матеріал про еволюцію органічних форм, накопичений людством у процесі ба- гатовікової господарської діяльності. У тому ж році стався випадок, що зайвий раз засвiдчив високу етику i поряднiсть Дар- вiна. Випадково отримавши вiд свого зна- йомого (Уоллеса) листа, у якому той ви- клав власнi (багато в чому схожi до думок ученого) міркування щодо походження ви- дiв, Чарльз Дарвiн ледь не добровiльно вiдмовився вiд свого прiоритету. І лише ак- тивне втручання його учнiв i прихильни- кiв запобiгло цьому необачному рішенню. 24 листопада 1859 р. учений опублiкував «Походження видiв шляхом природного добору або збереження порід у боротьбi за життя». Видання розiйшлося за один день. Дехто говорив, що успiх книги зумовлений тим, що читачi вже були пiдготованi до сприйняття основних постулатів, викладе- них на її сторінках. 3 часу опублiкування цiєї праці iдея еволюцiї стала панiвною в ycix галузях знання. У 1868 р. побачило світ двотомне видання Дарвiна «Прирученi тварини i культурнi рослини», у якому він про ана лiзував явища мiнливостi i спад ко- востi як двох cтopiн природного добору, що також мало неабиякий успiх. У галузі бо- таніки Дарвiн глибоко вивчив взаємне пристосування між квітами і комахами, що їх опилюють. Вiн блискуче експеримен- тально довiв відмінність мiж схрещуван- ням рiзних екземплярiв рослин і їхнім само заплiд ненням, показавши, що пере- хресне заплiднення завжди ефективнiше, ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 47 оскільки дає початок бiльш плодовитому поколінню, ніж самозапліднення. У своїх творах Дарвін висвітлював багато питань геології, біології, проблем суспільного і по- літичного життя латиноамериканців, ін- дійців і негрів. Він також розробляв теорію походження коралових рифів, проблеми антропогенезу. Дуже важко переоцінити величезний внесок Дарвіна в природознавство. Він упровадив історичний метод у вивчення природи, обґрунтував реальність і дискрет- ність виду, показав єдність безперервності та переривчастості у виникненні видів, роз- в’язав проблему випадковості й необхід- ності (закономірності) еволюції, з’я су вав, як невизначені випадкові зміни під дією природного добору в низці поколінь пере- творюються на адаптивні ознаки виду. Уче- ний установив матеріальні причини й по- казав шляхи формування відносної доціль- ності в природі. Праці Дарвіна — це переломний момент в історії природознавства й, особливо, біо- логії. Геніальний учений розкрив наукові основи рушійних сил органічної еволюції, утвердивши історичний метод пізнання, який орієнтував дослідників не лише на опис явищ природи, але й на їх пояснення, встановлення причин явищ та етапів роз- витку. Відтепер, наприклад, палеонтологія не тільки описує знайдені рештки вимер- лих організмів, але шукає споріднені зв’яз- ки між викопними та сучасними рослина- ми і тваринами, з’ясовує конкретні шляхи еволюції. Систематика базується на визна- ченні зв’язків між організмами, тобто вона стала природною, а не штучною. Порів- няльна ана томія й ембріологія пішли шля- хом виявлення спільних ознак у будові організмів, пов’язаних із їхньою філо гене - тич ною (еволюційною) спорідненістю. На основі дарвінізму створено підґрунтя для уявлень про біосферу як складну багато- компонентну планетарну систему пов’я за- них між собою великих біологічних комп- лексів та хімічних і геологічних процесів, що відбуваються на Землі. Учення Дарвіна не потребує залучення для пояснення еволюції нематеріальних факторів і доводить, що рушійні сили роз- витку природи містяться в ній самій. Це спадкова мінливість, боротьба за існуван- ня і природний добір. Отже, живій приро- ді властиві саморух і саморозвиток. У цьо- му полягає світоглядне значення вчення Ч. Дарвіна. Півтора століття з часу виходу у світ «По ходження видів» Дарвіна не минуло для науки даремно. Нові відкриття і здо- бутки біології змушують кожне наступ- не покоління біологів по-новому сприй- мати і тлумачити закономірності еволю- ційного процесу. Проте найновіший син- тез, створення цілісної концепції еволюції, яка зможе замінити синтетичну теорію, — Чарльз Дарвін (1809—1882) 48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 справа майбутнього. Безсумнівно, магі- стральний напрям розвитку еволюційної біології належить ідеям, які заклав Дарвін. Доказом справедливості цього твердження може бути такий приклад. Ще з часів Лін- нея, Ламарка і Дарвіна ботаніків, мікробіо- логів і зоологів цікавить проблема виду, його критерії і структура. Дарвін не дав точного визначення виду і вважав, що ця категорія тимчасова, історична. Кожен вид виник з іншого й існує доти, доки не змі- няться умови. Змінені умови можуть ви- кликати або вимирання виду, або ж він змі- ниться і дасть початок новому виду. Мож- на сказати, що чітко визначеного і незмін- ного виду в природі не існує. Проте слід визнати, що види реально існують у певно- му проміжку часу. Особини, які належать до одного виду, мають спільні, лише їм властиві морфологічні, фізіологічні, біохі- мічні, молекулярно-генетичні, біогеогра- фічні й цитологічні особливості (критерії виду), відрізняються за цими ознаками від особин, що належать до інших видів. Особини, які належать до одного виду, мають однакову кількість і структуру хро- мосом. Вони мешкають в однакових (або подібних) екологічних умовах. Кожен вид має свій ареал, що відрізняється від райо- ну поширення інших видів. Особини одно- го виду при схрещуванні між собою дають плодовите потомство, однак схрещування сортів чи порід різних видів дає, за Дарві- ном, більш якісне потомство. На певному відрізку геологічного часу вид характеризується відносною стійкістю. Разом із тим він здатний до еволюційного розвитку, самовідтворення і підтримання своєї чисельності. На думку видатного українського бо та- ні ка-еволюціоніста М.В. Клокова, вид — дискретна біологічна одиниця, а всі його особини — не просто сума, а певна сукуп- ність, що поширена на якійсь території і має свою внутрішньовидову структуру. Елемен тар ною структурною одиницею виду є популяція. Вид існує як сукупність по- пуляцій. Більшу внутрішньовидову сукуп- ність становить підвид, який включає близькі за своїм ареалом популяції. Осо- бини, що належать до різних підвидів і по- пуляцій цього виду, вільно схрещуються між собою, тому підвиди і популяції — це генетично відкриті системи. У часи Дарві- на генетичні процеси в популяціях майже не вивчали. Сьогодні ці процеси всередині виду, які спричиняють формування вну- трішньовидових угруповань — популяцій, підвидів і далі — становлення нових видів, глибоко досліджують систематики і гене- тики. Еволюція цих угруповань одержала назву мікроеволюції. Створюючи свою теорію природного до- бору, Дарвін пов’язував його дію тільки з особинами. Генетичні дослідження остан- нього півстоліття показали, що повністю з’ясувати і зрозуміти дію добору можна лише взявши до уваги процеси, що відбува- ються в популяціях, сукупність генотипів яких створює їхній генофонд. Відносно стабільні гени з часом можуть змінюватися шляхом мутацій. У кожному окремому гені мутації виникають рідко, але в геномі будь-якого організму генів дуже багато, і тому в кожному поколінні мутації відбуваються в значній кількості генів. Ві- домо, що в рослин і тварин може бути від 5 до 30 відсотків гамет, у яких один ген за- знав мутації, тобто змінився. Зміни генів підлягають дії природно- го добору. Умови існування виду постійно змінюються в часі і просторі, і природний добір постійно вдосконалює адаптації, зу- мовлюючи певну впорядкованість живих систем, створює кількісну і якісну різнома- нітність форм життя. Одним із вихідних положень теорії Дар- віна є твердження, що всі форми рослин і тварин, які людина перевела на господар- ське утримання, зазнали суттєвих змін. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 49 Мінливість не залежить від людини, яка лише створює для організмів нові умови іс- нування, у результаті чого виникають нові породи тварин і сорти рослин. Створення нових сортів і порід, за словами Дарвіна, «полягає у владі людини нагромаджувати зміни шляхом добору: природа послідовно здійснює зміни, людина спрямовує їх у ві- домі і корисні для неї напрями». Цей добір Дарвін назвав штучним. У процесі штучного добору селекціонер ставить перед собою мету вивести нову фор- му тварин або рослин, які б мали певні, цін- ні для сільськогосподарського виробництва озна ки чи властивості. Таким шляхом були створені всі численні породи курей, великої рогатої худоби, тонкорунних овець, високо- олійні сорти соняшнику, сотні й тисячі сор- тів майже всіх сучасних культурних рослин. Важливо також підкреслити, що вчення про штучний добір сприяло з’ясуванню причин і форм еволюції в природі, де зміни наявних видів і виникнення нових відбува- ються незалежно від бажання і впливу лю- дини. Дарвінізм став основою всієї біології. «Без Дарвіна, — писав М.І. Вавилов, — не можна собі уявити сучасної біології». За ха- рактеристикою В.І. Вернадського, еволюція видів зайняла в науці таке місце, що будь- яке нове явище або уявлення в біології, для того щоб йому ввійти в наукову думку, слід узгодити з еволюцією виду. Дарвінізм пережив романтичний період свого розвитку, коли видатні вчені Великої Британії, Німеччини, Росії та інших країн присвятили пропаганді, захисту і творчому розвитку цього вчення свої численні праці, взяли за основу історичний метод досліджен- ня і забезпечили поширення ідеї еволюції та формування еволюційної біології. Основні положення дарвінізму доповнено новими даними. Розпочато інтенсивні дослі дження питань філогенезу, створення філогенетич- них дерев великих груп рослин і тварин. Сьогодні у світовій літературі можна знайти чимало критичних зауважень щодо недостатньої обґрунтованості Дарвіном де- яких положень своєї теорії та його окре- мих помилкових висновків. Безперечно, ці зауваження вимагають обговорення, те- оретичної і експериментальної перевірки, але вони не можуть спростувати найвищої оцінки теорії Дарвіна і всієї його наукової діяльності. Сучасні українські природознавці пиша- ються тим, що їхні славетні поперед- ники в першій половині ХІХ ст. самостій- но дійшли висновку про еволюційний роз- виток органічної природи. Назву лише двох із них. Виходець із Лохвиці (колишня Пол- тавська губернія) Я.К. Кайданов, який на- вчався в Київській духовній та Петербурзь- кій меди ко-хірургічній академіях, у пра- ці «Четвер тинність життя» (1813 р.) проа- налізував етапність розвитку природи від примітивного життя до життя рослин, тва- рин і людей, у якому «найвища продуктив- ність природи ніби досягла свого кульміна- ційного пункту». Професор Московського університету (з 1833 р.), ботанік, зоолог, іс- торик, член-кореспондент Петербурзької АН (з 1871 р.), перший ректор Київського уні- верситету Михайло Олександрович Мак- симович (1804–1873), автор чотирьох під- ручників із зоології та ботаніки, стверджу- вав, що в природі не буває двох абсолютно однакових особин. Вони відрізняються одна від одної настільки, наскільки відмінні умо- ви їхнього існування. Він вважав, що трива- лі впливи зумовлюють с т і й к і ш і з м і - н и о р г а н і з м і в, які переходять у спадок, унаслідок чого виникають нові види. Дарвінівські ідеї еволюції органічного сві- ту розвивали, збагативши світову науку но- вими відкриттями у XX столітті, геніальні українські вчені: геохімік В.І. Вернадський, зоолог І.І. Шмальгаузен, генетик С.М. Гер- шензон. Великий внесок у розвиток дарві- 50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 нівських ідей зробили видатні українські ботаніки: М.Г. Холодний, С.Г. Навашин, А.О. Сапєгін, Д.К. Зеров, М.М. Гришко. Водночас з інтенсивним розвитком ідей Дарвіна в усьому світі виникають і нові напрями еволюційної думки, деякі з них стали основою антидарвінізму і почат- ком періоду його заперечення. Разом із тим у 20–30 роках XX століття поглиблені генетичні й екологічні дослі- дження давали важливий і цінний експери- ментальний матеріал для аналізу еволюцій- них перетворень, який дозволив сформулю- вати фундаментальне положення про те, що елементарною одиницею еволюції є популя- ція, тобто сукупність особин одного виду тварин чи рослин, поширена в певній місце- вості. На цьому теоретичному підґрунті роз- ширюються дослідження закономірностей розподілу генів та їхніх комплексів у попу- ляціях. Цей етап розвитку дарвінізму нази- вають синтетичною теорією еволюції. У межах цієї теорії сформувались і про- довжують формуватися нові напрями до- сліджень. Зокрема, фундаментальні від- криття в біохімії і молекулярній генетиці започаткували вивчення еволюції на моле- кулярному рівні організації живого світу. Розвиваючи дарвінізм, нові покоління біологів на основі новітніх, досконаліших, методів досліджень поглиблено розкрива- ють закономірності еволюційного процесу. Більшість сучасних учених, представни- ків різних природничих наук вважає, що і дарвінізм із біологічної теорії поступово перетворився у світогляд нашого часу. Дар- вінізм дозволив відмовитися від зовніш- ньої (стосовно природи) сили Творця й пе- рейти до поняття саморозвитку. В осно- ві цього світосприйняття лежать випадко- ві зміни об’єктів, які завдяки природному відбору, що базується на конкуренції, при- водять до виникнення більш досконалих об’єктів. Це означає, що розвиток — це без- перервний прогрес, вершиною якого стає людина й створене нею суспільство. Дарвінівська теорія природного добо- ру має надзвичайно важливе значення для еволюційного вчення. У наш час розуміння природного добору, його змісту й суті зна- чно розширилося та поглибилось. У його вивченні широко використовують дані ге- нетики, екології, біоценології, інших біо- логічних наук. Розробляють також мате- матичні моделі добору. Він став об’єктом усебічних досліджень за допомогою комп- лексних методів. На жаль, в Україні біоло- ги академічних інститутів та університетів нині ще вкрай недостатньо працюють над розвитком ідей еволюційного вчення. * * * ЮНЕСКО 2009 рік оголосило роком Дарвіна. Сподіваюся, що протягом цього року українські біологи, геологи і філосо- фи на конференціях, загальних зборах ака- демій, їхніх відділень, біологічних факуль- тетах вітчизняних університетів та «кру- глих столах» будуть детально й ґрунтовно обговорювати численні проблеми еволюції. Очевидно, в наукових журналах буде опу- бліковано новітні праці з проблем експери- ментальної еволюції, еволюції як перетво- рення біорізноманітності, еволюції організ- мів та фітоценозів, еволюції Землі тощо. Біологам слід подбати також про те, щоб в Україні було створено змістовний підруч- ник із науки про розвиток життя в онтоге- незі й філогенезі. Нарешті, дуже хотілося б, щоб біологи, медики і геологи України гідно відзначили в 2009 році ювілей генія біології, що сприяти- ме розгортанню досліджень, спрямованих на подальший розвиток еволюційних ідей Дарвіна. Бажано також, щоб видатні вчені Національної академії наук організували дарвінівські читання та зустрічі із студента- ми біологічних, медичних та геологічних факультетів вітчизняних університетів.

Генiальний природознавець. До 200-річчя від дня народження Чарльза Дарвіна

Institution

Ähnliche Einträge