Альтер-простори Тумаса Транстрьомера

Хоча літературу ніколи, якщо не помиляюся, не зараховували до вельми «точних» сфер, проте це зовсім не означає, що не існує індикаторів з достатнім ступенем точності, які вимірюють реальний стан справ у конкретному національному літпроцесі. З-поміж цих індикаторів варто виділити такий — можливість н...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Голобородько, Я.Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2012
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Нобеліана
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35076
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Альтер-простори Тумаса Транстрьомера / Я.Ю. Голобородько // Вісн. НАН України. — 2012. — № 1. — С. 63-68. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-35076
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-350762012-06-16T12:39:02Z Альтер-простори Тумаса Транстрьомера Голобородько, Я.Ю. Нобеліана Хоча літературу ніколи, якщо не помиляюся, не зараховували до вельми «точних» сфер, проте це зовсім не означає, що не існує індикаторів з достатнім ступенем точності, які вимірюють реальний стан справ у конкретному національному літпроцесі. З-поміж цих індикаторів варто виділити такий — можливість називання письменником подій, тенденцій і явищ, що стаються й розвиваються довкола, їхніми достеменними іменами. Це називання зазвичай пов’язане з виявами гранично предметного і відвертого погляду на світ, яким би особистісним (себто внутрішньоспрямованим) або соціопульсуючим (цебто зовнішньоцентричним) цей погляд не був. Це називання і є, власне, однією з форм письменницької, а ширше — художницької свободи, коли слова не спрощують і не маскують проблему, а рельєфно й концентровано окреслюють, формулюють і виражають її. 2012 Article Альтер-простори Тумаса Транстрьомера / Я.Ю. Голобородько // Вісн. НАН України. — 2012. — № 1. — С. 63-68. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35076 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нобеліана Нобеліана
spellingShingle	Нобеліана Нобеліана Голобородько, Я.Ю. Альтер-простори Тумаса Транстрьомера Вісник НАН України
description	Хоча літературу ніколи, якщо не помиляюся, не зараховували до вельми «точних» сфер, проте це зовсім не означає, що не існує індикаторів з достатнім ступенем точності, які вимірюють реальний стан справ у конкретному національному літпроцесі. З-поміж цих індикаторів варто виділити такий — можливість називання письменником подій, тенденцій і явищ, що стаються й розвиваються довкола, їхніми достеменними іменами. Це називання зазвичай пов’язане з виявами гранично предметного і відвертого погляду на світ, яким би особистісним (себто внутрішньоспрямованим) або соціопульсуючим (цебто зовнішньоцентричним) цей погляд не був. Це називання і є, власне, однією з форм письменницької, а ширше — художницької свободи, коли слова не спрощують і не маскують проблему, а рельєфно й концентровано окреслюють, формулюють і виражають її.
format	Article
author	Голобородько, Я.Ю.
author_facet	Голобородько, Я.Ю.
author_sort	Голобородько, Я.Ю.
title	Альтер-простори Тумаса Транстрьомера
title_short	Альтер-простори Тумаса Транстрьомера
title_full	Альтер-простори Тумаса Транстрьомера
title_fullStr	Альтер-простори Тумаса Транстрьомера
title_full_unstemmed	Альтер-простори Тумаса Транстрьомера
title_sort	альтер-простори тумаса транстрьомера
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Нобеліана
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35076
citation_txt	Альтер-простори Тумаса Транстрьомера / Я.Ю. Голобородько // Вісн. НАН України. — 2012. — № 1. — С. 63-68. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT goloborodʹkoâû alʹterprostoritumasatranstrʹomera
first_indexed	2025-07-03T16:14:08Z
last_indexed	2025-07-03T16:14:08Z
_version_	1836642990743879680
fulltext	63ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1 Я.Ю. ГОЛОБОРОДЬКО АЛЬТЕР-ПРОСТОРИ ТУМАСА ТРАНСТРЬОМЕРА Хоча літературу ніколи, якщо не помиляюся, не зараховували до вельми «точних» сфер, проте це зовсім не означає, що не існує індикаторів з достатнім ступенем точності, які вимірюють реальний стан справ у конкрет- ному національному літпроцесі. З-поміж цих індикаторів варто виділити такий — можливість називання пись- менником подій, тенденцій і явищ, що стаються й розвиваються довкола, їхніми достеменними іменами. Це нази- вання зазвичай пов’язане з виявами гранично предметного і відвертого погляду на світ, яким би особистісним (себто внутрішньоспрямованим) або соціопульсуючим (цебто зовнішньоцентричним) цей погляд не був. Це нази- вання і є, власне, однією з форм письменницької, а ширше — художницької свободи, коли слова не спрощують і не маскують проблему, а рельєфно й концентровано окреслюють, формулюють і виражають її. © Я.Ю. Голобородько, 2012 Культура називання речей їхніми справ- жніми іменами супроводжує весь мислен- нєвий шлях Тумаса Транстрьомера — одно- го з найвпливовіших скандинавських поетів ХХ — початку ХХІ ст. Його судження, ви- словлювання окреслюють контури гострих, ба навіть болючих проблем, у яких ін ди- відуально-психологічне начало стикається із соціумно-ментальним. Серед них — статус літературної особистості залежно від міри її успішності. Транстрьомер не лише не знімає напруженість цієї проблеми, навпаки — під- силює різкість її звучання. «Ставлення до письменників у Швеції, можливо, як і в Ні- дерландах, двояке, — розмірковує він. — Якщо ти став знаменитим, тебе вважають дуже авторитетною людиною. Якщо потер- пів фіаско, то несподівано стаєш загальним сміховиськом». Ще одна проблема, в окресленні якої він ро- бить усе вербально можливе, щоб тільки не обійти, не уникнути її гострих кутів, — це складність взаємин з письменниками своєї генерації. Тут один життєво-літературний до- свід вступає в невидимий, проте майже фізич- но відчутний конфлікт з іншим таким досві- дом — і не лише згармонізувати ці різні досвіди, а навіть примирити їх не вдається. «Дехто з тих, з ким я починав, зовсім переста- ли писати. Інші стали не надто популярними письменниками, — говорить Транстрьомер і просувається вглиб нюансів і тонкощів проб- леми. — А я більшою чи меншою мірою про- славився — і це, безумовно, погано впливає на стосунки. Себто коли ми спілкуємося як лю- дина з людиною — нічого страшного, але як тільки мова заходить про літературу, воскре- сити ту прекрасну ситуацію, в якій ми всі були рівними, щедрими й сповненими сподівань, стає майже неможливо». Уважно-об’єк тивний погляд на те, що відбувається в тобі, з тобою і навколо тебе, зорова культура, позбавлена пріоритетів міфологізації та демонізації, нада- ють художнику (та й не тільки йому) можли- вості максимально точного орієнтування в почуттєво-мис лен нєвих координатах сього- дення. А це спочатку начебто ненав’язливо й непомітно, проте врешті-решт посутньо під- вищує якість життєвих здобутків, про що й нагадують доля і вербально-мисленнєві пріо- ритети поета, про якого тривалий час писали, що він лауреат усіх престижних скандинав- ських премій, окрім Нобелівської. Тумас (Томас) Йоста Транстрьомер (швед. Tomas Gösta Tranströmer) народився 15 квітня 1931 р. у Стокгольмі. Мати працювала вчи- телькою у школі, батько був журналістом. Сім’я доволі рано розпалася, і Тумас став 64 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1 НОБЕЛІАНА Тумас ТРАНСТРЬОМЕР жити з матір’ю. Він навчався у Південній латинській гімназії Стокгольма, влітку вони часто виїжджали до моря, у шхери, де на од- ному з островів Стокгольмського архіпела- гу — Рунмарьо — мешкав його дід. Тумас із надзвичайним інтересом вбирав у себе реалії та образи навколишнього жит- тєпростору. У дитячі й підліткові роки його захоплення позначалися різноманітністю. Його приваблювали як віддалені території, так і ті вияви макросвіту, що були поруч. Ту- масом рухала ще, безперечно, не усвідомле- на, проте ініціативно виражена енергетика пошуку, пізнання. «Я мріяв стати дослідни- ком, мандрівником. Нашими героями були Лівінгстон і Стенлі, взагалі люди такого кшталту. Завжди збирався в Африку й інші далекі країни», — розставляв він акценти у своїх давнішніх зацікавленнях. А поки дале- кі подорожі доводилося відкладати, він ре- тельно й завзято обстежував довкілля. Вре- шті, це теж були мандри, тільки близькодос- тупним світом. «Коли мені було одинадцять років, я дуже зацікавився колекціонуванням комах. Біологія для мене завжди була дуже важливою. Я збирав переважно жуків, у мене була велика колекція. Постійно блукав усюди із сачком у руках», — доповнював він опис власних ранньошкільних інтересів. Формування своєї свідомості Тумас Транс- трьомер співвідносить із загальною по лі- тичною атмосферою помежів’я 30–40-х рр. Смисл його висловлювань-спогадів недво- значно вказує, що, незважаючи на власний дитячо-підлітковий вік і відстороненість Швеції від воєнних подій, він гостро ціка- вився тодішніми «дорослими» соціодухов- ними проблемами. «Я виріс у часи Другої світової війни, і це для мене, безумовно, дуже важливий досвід. Швеція була ней- тральною країною, але держави, що оточу- вали її, були окуповані Німеччиною — Нор- вегія була окупована, Данія була окупована. Швеція була незалежною, проте водночас перебувала в ізоляції. Люди розділилися — одні були за німців, інші — за союзників. На- пруга була дуже сильною, і в дитинстві я її постійно відчував», — згадував Транстрьо- мер свої враження від воєнного періоду. Його характеристики, як завжди, відзнача- лися фразовою ясністю, тяжінням до лако- нічності, сконцентрованістю вербальних барв. Стилістика називання фактів і проце- сів їхніми точними іменами продовжує своє оприявлення: «У нас були родичі, з якими ми були дуже близькі. Усі вони були дуже різко налаштовані проти Гітлера, і я був агресивним прихильником антинімецької коаліції. Узагалі я був у дитинстві таким ма- леньким професором, діти так не повинні себе поводити. Я весь час усім читав лекції — і сте- жив за війною по газетам дуже уважно». Після гімназії Тумас Транстрьомер всту- пає до Стокгольмського університету, який закінчив у 1956 р., отримавши фах психо- лога. Паралельно він студіює інші гумані- тарні сфери — літературу, історію, релігію. У 1960–1966 рр. працює психологом у ко- лонії для неповнолітніх у місті Лінкьопінг, у 80-ті — в Інституті праці міста Вестерос, де консультує робітників, які одержали важкі травми на виробництві. Він цікавить- ся й захоплюється музикою, передусім фор- тепіанною, сам багато грає. За його словами, це розвивало в ньому чуття музикальної форми, що передається й віршам. У 1990 р. він переніс інсульт, що мав для нього важкі 65ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1 НОБЕЛІАНА наслідки — віднялася права частина тіла. Через це Тумас Транстрьомер навчився лі- вою рукою писати й виконувати музичні твори на роялі. Нині разом з дружиною Мо- нікою він мешкає у Стокгольмі. Літературною справою Транстрьомер ґрун- товно зайнявся у юнацькому віці. На почат- ку 50-х рр. він виступав з віршами у швед- ських часописах. Спочатку відомість йому принесли переклади шведською мовою французьких сюрреалістів, серед яких був і Андре Бретон. Дебютна поетична збірка Ту- маса Транстрьомера «17 dikter» («Сімнад- цять віршів», 1954) одразу була помічена критиками. Через 4 роки вийшла друком наступна лірична книжка «Hemligheter på vä gen» («Тайни на шляху», 1958). Ще дві збірки припали на 60-ті роки — «Den hal v- färdiga himlen» («Незавершене небо», 1962) і «Klan ger och spår» («Звуки й сліди», 1966). Найбільш плідним на поетичні збірки вия- вилися для нього 70-ті рр., коли були опу- бліковані книжки «Mörkerseende» («Той, хто бачить у темряві», 1970) «Stigar» («Cтеж- ки», 1973) «Östersjöar» («Східні озера», 1974), «San ning sbarriären» («Бар’єр істи- ни», 1978). Ще 2 збірки побачили світ на- ступного десятиліття — «Det vilda torget» («Пустельний майдан», 1983) і «För levande och döda» («Живим і мертвим», 1989). На початку ХХІ століття з’явилася нова збірка «Den stora gå tan» («Велика таїна», 2004). У 2011 р. було видрукувано антологію Тумаса Транстрьомера, куди ввійшли його поезії 1954–2004 рр. Книгографія Транстрьомера буде неза- вершеною, якщо до неї не додати книжку автобіографічної прози «Minnena ser mig» («Спогади дивляться на мене», 1993), збір- ку перекладів «Тлумачення» (1999), де представлено німецьку, угорську, британ- ську й американську поезію, а також книж- ку «Air Mail» («Повітряна пошта», 2001), яка постала внаслідок багаторічних дружніх стосунків з американським поетом Робер- том Блаєм, що перекладав його вірші ан- глійською мовою, і до якої увійшло їхнє листування. Поезія і книжки Тумаса Транстрьомера перекладені 60 мовами. Проте є сенс наголо- сити не стільки на мовно-кількісному, скіль- ки на мовно-якісному аспекті перекладання його віршів різними мовами, що підкреслює і сам поет. Художню успішність перекладів своїх поезій він умотивовує (і, до речі, зо- всім небезпідставно) тим, що цим перейма- лися його колеги — люди, які живуть пое- тичним словом і проникливо відчувають його єство. «Мені пощастило, мене перекла- дали поети, які трохи знали шведську, — коли йдеться про таку малу мову, це рідкісна річ, — розмірковує він. — Частіше опиня єш- ся в руках спеціаліста з мови, який або не відчуває поезії, або взагалі нею не цікавить- ся». Українською його перекладали й пе ре- кладають Дмитро Паличко, Юлія-Ванда Му саковська, Лев Грицюк. Власну поетичну діяльність Транстрьо- мер трактує в масштабі цілком концепту- альних підходів. Для нього поезія — це контактно-ціннісна, а конкретніше — кому- нікативна альтернатива у стосунках із про- сторочасом і соціумом. З-поміж основних категорій його віршових текстів варто виді- лити насамперед простір, позначений як граничною деталізованістю, так і топоніміч- ною абстрагованістю. Просторові реалії в його творах немовби відкривають дорогу до відчуття категорії часу і взаємин із ним. Со- ціумний інтер’єр у його текстах представле- но не акцентовано, радше як тло, на якому cкладаються й розгортаються колізії життя. Художній зір Тумаса Транстрьомера спря- мований на те, щоб виявляти такі деталі, об- риси, ситуації, пов’язані з навколишньою дійсністю, які б давали змогу по-іншому ди- витися на її сутність. «Поезія для мене — протилежність загальноприйнятим, звич- ним способам взаємодії з реальністю», — узагальнює він. Засадничі художні стра- тагеми й образна поетична конкретика Транстрьомера спрямовані на встановлення індивідуальних зв’язків із дійсністю-ре аль- ністю, на облаштування таких відносин із нею, що не заряджені протестними інтона- ціями, проте водночас зорово й рельєфно 66 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1 НОБЕЛІАНА виражають іншість, окремість (не особли- вість, а саме так: окремість) поетового про- сування до неквапливого й різнозорового прочитання того, що позначають розмитими поняттями «дійсність»/«реальність». Основна художня форма, яку практикує і розроблює Транстрьомер, — це вірш у прозі. Саме так, не стільки верлібр — скільки вірш у прозовій інтерпретації, прозовому обрам- ленні, можливо, навіть так — вірш, формаль- но стилізований під прозу. Себто такий, що оприявнює ресурси своєї внутрішньої сво- боди, лімітовані лише задумом і вербальним вибором митця. Така форма являє собою поетично-прозову структуру, наділену ціліс- ністю й органічністю. У цих характеристи- ках провідна й визначальна (навіть струк- турно, на рівні розташування терміноло гіч- них понять) номінація — вірш, поетичне начало. «Вірші у прозі — давня європейська традиція, особливо відчутна у Франції, — розмірковує Тумас Транстрьомер. — Коли наприкінці сорокових років я почав писати, то прочитав книжку, що виявилася для мене дуже важливою — «Дев’ятнадцять сучасних французьких поетів». Там було багато ві- ршів у прозі — Рене Шара, Еліаде, Реверді… Виявилося, що цей жанр для мене — абсо- лютно природний». Цілком умотивовано те, що віршові фор- ми Транстрьомера в оригінальному вико- нанні позбавлені рими. Якщо б вірші у прозі були заримовані, то це б виглядало як стратегічне руйнування жанру. Й тоді існування самого жанрового канону було б піддано сумніву: який же це «вірш у про- зі», коли від прози в ньому мало що зали- шається? Проте в окремих перекладах вір- ші Тумаса Транстрьомера подано й потрак- товано в римований спосіб (ідеться про експериментальну практику російського поета й перекладача Іллі Кутіка). Виклада- ючи «ланцюжки» свого руху до відчуття- усвідомлення тонкощів цієї поезії, він не міг не звернутися до проблеми відмови від римування в європейській художній куль- турі, виокремивши аргументи суто естетич- ні, точніше, естетико-семантичні. «Я почав перекладати Томаса Транстрьомера (хоча він погоджується, що більш точною — від- повідно до шведської фонетики — є все-таки форма «Тумас», але продовжує послугову- ватися варіантом імені, поширеним у росій- ській перекладацькій традиції раніше — Я.Г.) у минулому столітті — в 1990 р. Пере- кладати почав так: з роздумів, — розповідає Ілля Кутік. — Зі шведською поезією (тоді вже) був я, взагалі, непогано знайомий. Так, не римують вони. А хто у Європі римує (нині)?! Рима у європейській поезії — єсть каламбур або електрогітара (під/для неї — і римують!). Рима єсть несерйозність (перша ознака оної), регістр зниження (смислу)». Окрім тези про риму й римування як при- четність до нижчих ліг поетичного чемпіо- нату, Ілля Кутік, який нині мешкає в Чикаго і вірші якого перекладають у світі різними мовами, висловлює ще одну цікаву (для ук- раїнської поетичної практики) думку — про ідентифікацію «європейськості» поезії че- рез тест на відсутність/наявність римуван- ня. «Неможливо зараз у Швеції писати кін- цевими римами, — стверджує він, — це й не прийнято, бо вважається, що інакше швед- ська поезія не вписується, а, точніше, не вписалася б у європейський контекст». Об- ґрунтовуючи своє рішення «заримувати» Транстрьомера, він пояснює це прагненням зробити його «своїм», ментально близьким російській поезії, що трималася й нерідко продовжує триматися на римованій парти- турі мислення. Поезія Тумаса Транстрьомера зосередже- на на виявленні й оприявленні недостатньо «прописаних» граней і якостей реальності. Серед життєво-буттєвих форм у його віршах чимало чуттєво доступних і семантично про- зорих, проте поруч із ними акуратно вигап- товуються й ейдоси (формообрази) з кон- цептуально невизначеною семантикою. Чіт- кість поетичного зображення межує з майже акварельною розмитістю. Смислові катего- рії не мають бути нівельовані безнадійною одновимірністю і спокусливою доступністю. Між конкретними реаліями і метафорикою в поезії Транстрьомера завжди відчувається 67ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1 НОБЕЛІАНА й простежується місток, виникає відчуття, що погляд поета мандрує поміж концептами реалій та сув’яззю тропів. Ці мандри прово- кують думку, що достеменна реальність ні- коли не може бути завершеною, позаяк якщо це трапиться, вона застигне, замре, прохо- лоне, укриється кригою, автоматично пере- творившись на нерухливу змертвілу ірре- альність. Вірші у прозі Тумаса Транстрьомера роз- ширюють зорово-мисленнєві уявлення про реальність, принаймні трансформують ту, що існує у текстових координатах. У цій ре- альності поряд з абсолютно земними закона- ми спроможні діяти альтернативні: скажімо, може спрацьовувати «закон гравітації на- впаки», як у поезії «Місце в лісі». Це коли «будинок тримається якорем за небо, щоб не впасти, і падатиме вгору» (переклад Дмитра Павличка). Або цілком може не лише відбу- ватися, але й спостерігатися процес, що до- цільно схарактеризувати не інакше, як на- стання смерті часу чи то особисте свідчення про смертність часу. Це уможливлюється в текстовій ситуації, коли «ми стояли під дере- вом і відчували, що час провалюється і зни- кає» («Дзвін», переклад Дмитра Павличка). Мислення Тумаса Транстрьомера не потре- бує повного й усебічного спростування за- конів і явищ земного життєпростору, воно спроможне цілком природно уживатися із земними порядками. Однак стратегічно воно спрямоване на виявлення знаків і ресурсів існування альтернативного простору, що дає змогу подивитися крізь складнішу оптику на форми існування людини й тремкий пара- доксальний макрокосм, у якому це існуван- ня відбувається. Тихі кімнати. Меблі, готові до злету, в місячнім сяйві стоять. Обережно себе покидаю, Іду крізь ліс незаряджених стрільб. («Postludium»), переклад Дмитра Павличка За поетичною концепцією Транстрьоме- ра, реальністю є все те, що можливо хоча б гіпотетично, а ейдоси реальності якщо не за- лежать від слова, то принаймні можуть бути намічені, окреслені в ньому, що вже умож- ливлює їхнє побутування. Як це не парадок- сально, але присутність «контргравітацій- них» вимірів і «безчасових» станів, одне слово, сформованого і докладно виписаного альтер-простору підсилює відчуття довіри до того, що відбувається у просторі віршів, позаяк довіра виникає передовсім там, де є рух до нової якості мислення та дії. Транстрьомерові поезії досить подібні до колажу. Вони завершені настільки, щоб інто- нувати виразним образним звучанням, і вод- ночас не завершені рівно настільки, щоб цим натякати на можливість вербально-ві зій ної перспективи. З-поміж прийомів утворення цієї перспективи виділяється сегментування тіла вірша. Тумас Транстрьомер складає тіло вірша з сегментів (міні- або мікроструктур), що на перший погляд можуть видаватися не надто дотичними, поєднаними за принципом примхливого й подекуди спорадичного зве- дення, зіткнення, проте саме це відчутно роз- микає предметно-об разний простір, вказую- чи на його тяжіння до безкінечності. «Типо- вий для мене спосіб писати — особливо коли йдеться про довгі вірші — збирати їх із фраг- ментів, що сповзаються в одне місце, немов мурашки до мурашника, куди несуть свої но- татки і спостереження, — рефлексує Транст- рьомер. — Насправді аналогія не зовсім влуч- на, оскільки в мурашнику все знадобиться, а у вірші — не обов’язково». Він сегментує вірш не тільки структурно, але й на рівні на- рації, не затискуючи оповідний голос в одно- му річищі, а навпаки, даючи змогу йому віль- но вібрувати різними супутніми або додат- ковими тембрами. У його віршах у прозі нерідко присутній «я»-персонаж. Він не прагне перебрати на себе роль структурного й смислового центру вірша. Він відводить собі місце неподалік від обсервованих і зображених реалій, можливо, зовсім близько, поруч з ними, але не більше. Для Транстрьомерового «я»-пер сонажа по- сутнє не те, що відбувається в ньому самому або замкнено на його «я»-від чуттях і «я»- реакціях, а те, як відбувається дотик до того, що знаходиться довкола людини та її життя, 68 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1 НОБЕЛІАНА і як прочитується все те, що супроводжує людину на її дорозі. Власне, «я»-пер сонаж здійснює своє, особистісне прочитання тієї стримано азартної строкатості й сумлінно невпорядкованої розмаїтості буттєвих зна- ків, що надсилає йому Шлях. Вірші Тумаса Транстрьомера вельми поці- новував Іосиф Бродський, лауреат Нобелів- ської премії з літератури 1987 р. Більш того, він визнавав творче значення Транстрьоме- ра для власної поетичної культури і навіть говорив про його вплив на себе. Вони позна- йомилися в 70-х роках, Бродський близько приятелював із ним, перекладав його вірші російською, з інтересом знайомився з його перекладами, виконаними іншими поетами, і вважав Транстрьомера найбільшим поетом кінця ХХ ст. У 1994 р. на швецькому остро- ві Готланд відбувся поетичний форум «Фес- тиваль Тумаса Транстрьомера і його друзів», на який приїхало чимало гостей. Запрошу- вали й Іосифа Бродського, проте йому зава- дило погіршення стану здоров’я (перенісши у 70-ті два інфаркти, в останні роки життя він важко хворів на серце). У Бродського є вірші «Томасу Транстремеру» й «Томас Транстремер за роялем», датовані 1993 р. З манерою шведського поета їх споріднює тя- жіння до гіперметафорики. Якщо у Транст- рьомера заряджені насиченою, концентро- ваною тональністю метафоричні згустки, то у Бродського — оздоблені «проепічними» акцентами метафоричні малюнки. Тримаючись рефлексійної стратегії нази- вати речі їхніми якнайвлучнішими іменами, Тумас Транстрьомер аналітично й виважено розглядав внутрішні складнощі, пов’язані з літературною справою, які йому та його колегам-поетам доводилося переживати і долати. Серед цих складнощів — особистісні відчуття митця і зовнішнє сприйняття його роботи. «Проблема письменницьких занять у тому, що ти виносиш щось із середини на- зовні, — говорить він. — Але водночас усе висловлене в тексті має бути зрозумілим чи- тачеві, який ставиться до цього тексту зов- сім інакше, дивиться на нього холодним по- глядом і не відчуває ніякого натхнення. Для молодого поета це певний шок, оскільки спочатку видається, що усі так само натхне- ні, як ти сам». Транстрьомеру вдалося про- живати у своїх віршових текстах таке життя, щоб те, що він виносив «із середини назов- ні», ставало не лише «зрозумілим читаче- ві», а й суголосним і близьким йому. Саме тому 6 жовтня 2011 р. відбулася подія, на яку в поетичному й літературному соціумі доволі давно очікували, — було оголошено про присудження Нобелівської премії Ту- масу Транстрьомеру «за те, що його короткі, напівпрозорі образи дають нам оновлений погляд на реальність».

Альтер-простори Тумаса Транстрьомера

Репозитарії

Схожі ресурси