Премія миру в контексті гендерної рівності

Нобелівська премія миру має вже більш ніж сторічну історію. Але гідні кандидати знаходились далеко не завжди, тож бували роки, коли премію не вручали. Останнім часом проблеми з претендентами немає, навпаки, рік від року кількість заявок з іменами номінантів зростає, і серед них усе більше представни...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
Hauptverfasser:	Іващук, Л.А., Удовик, В.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2012
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Нобеліана
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35077
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Премія миру в контексті гендерної рівності / Л.А. Іващук, В.М. Удовик // Вісн. НАН України. — 2012. — № 1. — С. 69-72. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-35077
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-350772012-06-16T12:39:37Z Премія миру в контексті гендерної рівності Іващук, Л.А. Удовик, В.М. Нобеліана Нобелівська премія миру має вже більш ніж сторічну історію. Але гідні кандидати знаходились далеко не завжди, тож бували роки, коли премію не вручали. Останнім часом проблеми з претендентами немає, навпаки, рік від року кількість заявок з іменами номінантів зростає, і серед них усе більше представниць прекрасної половини людства. 2012 Article Премія миру в контексті гендерної рівності / Л.А. Іващук, В.М. Удовик // Вісн. НАН України. — 2012. — № 1. — С. 69-72. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35077 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нобеліана Нобеліана
spellingShingle	Нобеліана Нобеліана Іващук, Л.А. Удовик, В.М. Премія миру в контексті гендерної рівності Вісник НАН України
description	Нобелівська премія миру має вже більш ніж сторічну історію. Але гідні кандидати знаходились далеко не завжди, тож бували роки, коли премію не вручали. Останнім часом проблеми з претендентами немає, навпаки, рік від року кількість заявок з іменами номінантів зростає, і серед них усе більше представниць прекрасної половини людства.
format	Article
author	Іващук, Л.А. Удовик, В.М.
author_facet	Іващук, Л.А. Удовик, В.М.
author_sort	Іващук, Л.А.
title	Премія миру в контексті гендерної рівності
title_short	Премія миру в контексті гендерної рівності
title_full	Премія миру в контексті гендерної рівності
title_fullStr	Премія миру в контексті гендерної рівності
title_full_unstemmed	Премія миру в контексті гендерної рівності
title_sort	премія миру в контексті гендерної рівності
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Нобеліана
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35077
citation_txt	Премія миру в контексті гендерної рівності / Л.А. Іващук, В.М. Удовик // Вісн. НАН України. — 2012. — № 1. — С. 69-72. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT ívaŝukla premíâmiruvkontekstígendernoírívností AT udovikvm premíâmiruvkontekstígendernoírívností
first_indexed	2025-07-03T16:14:11Z
last_indexed	2025-07-03T16:14:11Z
_version_	1836642994279677952
fulltext	69ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1 Л.А. ІВАЩУК, В.М. УДОВИК ПРЕМІЯ МИРУ В КОНТЕКСТІ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ Нобелівська премія миру має вже більш ніж сторічну історію. Але гідні кандидати знаходились далеко не завжди, тож бували роки, коли премію не вручали. Останнім часом проблеми з претендентами немає, навпаки, рік від року кількість заявок з іменами номінантів зростає, і серед них усе більше представниць прекрасної половини людства. © Л.А. Іващук, В.М. Удовик, 2012 У світовій гендерній політиці відбуваєть- ся прорив: жінки дедалі частіше займають найвищі державні посади. Сьогодні є вісім жінок-президентів: Аргентини — Крістіна Фернандес де Кіршнер, Литви — Даля ́ Гри- бауска ́йте, Ліберії — Елен Джонсон-Сер ліф, Фінляндії — Та ́р’я Ка ́аріна Ха ́лонен, Індії — Пратібха Патіл, Швейцарії — Мішлін Каль- мі-Ре, Коста-Рики — Лаура Чінчілла, Бра- зилії — Ділма Руссефф. Уряди багатьох кра- їн також очолюють жінки: прем’єр-мі ністр Таїланду — Йінглак Чінават, пре м’єр-мі- ністр Авст ралії — Джулія Гіллард, прем’єр- мі ністр Данії — Хелле Торнінг-Шмітт, канц- лер Німеччини — Ангела Меркель та ін. Жінки вперше отримали більшість у кабіне- ті міністрів Швейцарії. Це вже відбулося в Іспанії, Норвегії, Фінляндії, Кабо-Верде. Уперше в історії Італії міністерство внут- рішніх справ очолила жінка — Анна Марія Канчелльєрі. На наших очах жінки включаються у сфе- ру політичного представництва в країнах «старої» демократії — це ознака легітиміза- ції, принципової згоди суспільства на нові ролі жінок, у т.ч. участь у політиці. Однак це має місце і в країнах, де демократичні про- цедури або тільки затверджено, або імітова- но. Саме тому вручення Нобелівської премії миру жінці сприймають як авторитетне ви- знання права прекрасної статті зайняти гід- не місце у світовому суспільстві. До 7 жовтня 2011 р. Нобелівську премію миру здобули тільки дванадцять жінок. Пер- шою з них у 1905 р. стала баронеса Берта фон Зутнер (Bertha von Suttner) «за активну па- цифістську діяльність». Удруге, у 1931 р. премією було вдостоєно Лауру Джейн Ад- дамс (Laura Jane Addams) «як справжнього делегата всіх миролюбних жінок світу» спільно з Ніколасом Мюрреєм Батлером (Ni cholas Mur ray Butler) «за невичерпну енер гію і завзяття в справі миру». Джейн Адамс cтала першою американкою, якій ви- пала така честь. Віце-президент Американ- ської асоціації за виборче право жінок, голо- ва Жіночої партії миру, вона разом з третьою лауреаткою Емілі Грін Болч (Emily Greene Balch) брала участь у роботі Міжнародного конгресу жінок у Гаазі. У 1946 р. премію миру «за багаторічну, не- втомну працю на благо світу» отримала аме- риканська економістка і пацифістка, автор дослідження «Наші співгромадяни — сло- в’я ни» (англ. «Our Slavic Fellow-Citi zens»), присвяченого слов’янським іммігрантам у США, — Емілі Грін Болч, розділивши її з Джоном Релей Моттом (John Raleigh Mott) «за місіонерську діяльність». У 1976 р. засновниці Товариства мирних людей (Community of Peace People) Вільямс Бетті (Williams Betty) і Мейрід Корриган (Mairead Corrigan) отримали премію миру «в знак визнання заслуг у справі миру». Ді- яльність їхньої організації сприяла мирно- му врегулюванню кривавого конфлікту в 70 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1 НОБЕЛІАНА Північній Ірландії. Ці дві легендарні жінки відвідали більше 25 країн, зустрічалися з ба- гатьма політичними і релігійними лідерами. Зокрема, Вільямс Бетті побувала в 1997 р. у Чечні після закінчення Першої чеченської війни (1994–1996), а потім у Росії для за- хисту прав дітей. Мейрід Корриган у 1990 р. нагороджено премією «Мир на землі» (лат. Pacem in Terris). У 1993 р. разом з шістьма іншими нобелівськими лауреатами вона здійснила подорож до Таїланду, намагаю- чись проникнути в М’янму й організувати акцію протесту проти арешту Аун Сан Су Чжі — лауреатки Нобелівської премії миру 1991 р. У травні 2010 р. супроводжувала Флотилію свободи в рейсі в сектор Газа. М. Корриган виступала проти вручення пре- мії миру президентові США Бараку Обамі за зусилля зі створення світу без ядерної зброї і формування нового клімату в міжна- родній політиці, аргументуючи це тим, що Б. Обама не довів, «що він серйозно нала- штований щодо Близького Сходу, що він по- кладе край війні в Афганістані і розв’яже ще багато інших проблем». У 1979 р. премію миру отримала Агнес Бояджіу (Agnes Bojaxhiu) — найвідоміша на планеті черниця, яка з 12 років служила лю- дям і стала всесвітньо відома як Мати Тереза. Її відзначено як ту, що «стверджує мир у найважливішій сфері, захищаючи недотор- канність людської гідності». Мати Тереза заснувала жіночу чернечу конгрегацію «Сес- три місіонерки Любові», що займається слу- жінням бідним і хворим. Зарахована Като- лицькою церквою до лику блаженних. У 1982 р. шведський соціолог і громадська діячка Альва Мюрдаль (Alva Myrdal) спіль- но з Альфонсо Гарсія Роблесом (Alfonso Gar- cía Robles) отримала премії миру «за вели- кий внесок у справу роззброєння». А. Мюр- даль була віце-президентом Міжнародної федерації ділових і зайнятих жінок (1938– 1947), протягом 1949–1955 рр. працювала в адміністрації ООН у Нью-Йорку, у 1955– 1961 рр. — послом Швеції в Індії. У 1962– 1973 рр. очолювала шведську делегацію в Женевському комітеті з роззброєння. Дов- Елен ДЖОНСОН-СЕРЛІФ Лейма ГБОВІ Таваккул КАРМАН 71ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1 НОБЕЛІАНА гий час працювала в системі ЮНЕСКО, за- ймалася проблемами роззброєння. Нагоро- джена премією миру імені Альберта Ейн- штейна в 1980 р. У 1991 р. премії миру було вдостоєно лі- дерку демократичної опозиції в М’янмі (Бірмі) Аун Сан Су Чжі (Aung San Suu Kyi) «як захисника прав людини». З 1988 р. вона очолює провідну опозиційну силу країни — Національну лігу за демократію (НЛД). У 1989 р. її взяли під домашній арешт. Перемо- гу НЛД на парламентських виборах 1990 р. влада не визнала, і Су Чжі перебувала під домашнім арештом аж до 1995 р., а потім у 2000–2002 і 2003–2010 рр. У 1990 р. стала лауреатом премій імені Торольфа Рафто й Андрія Сахарова. У 1992 р. представниця корінного населен- ня Гватемали з народу киче групи майя Ріго- берта Менчу́ Тум (Rigoberta Menchú Tum) стала нобелівським лауреатом «як борець за права людини, особливо корінного населен- ня Америки». Вона відома як правозахисник і автор автобіографій «Я, Рігоберта Менчу» і «Перетинаючи кордони». Того ж року вона служила послом доброї волі у зв’язку з про- веденням Міжнародного року корінних на- родів світу і посприяла створенню Робочої групи ООН з подолання несправедливості щодо корінних народів в усьому світі. «За працю із заборони та знешкодження протипіхотних мін» у 1997 р. премією миру нагороджено американську активістку і ви- кладачку, засновницю Міжнародного руху за заборону протипіхотних мін Джоді Ві- льямс (Jody Williams). Завдяки співпраці з урядами різних країн, спеціалізованими ор- ганами ООН, Міжнародним комітетом Чер- воного хреста вона досягла своєї головної мети — на міжнародній конференції в Осло в 1997 р. було підписано Конвенцію про за- борону використання осколкових проти- піхотних мін. Незважаючи на ще слабку демократію, африканки теж виявляють неабияку гро- мадську активність. У 2004 р. «за довгостро- ковий внесок у розвиток демократії та миру» Нобелівською премією миру нагороджено Вангарі Маатаї (Wangari Maathai) — першу африканку і першого еколога, який отримав цю відзнаку. У 1976–1987 рр. — активістка Національної ради жінок Кенії, а в 1981– 1987 рр. — її голова. Вона вперше в 1976 р. висунула ідею масового насадження дерев задля боротьби з вирубуванням кенійських лісів. Вангарі Маатаї зініціювала в 1977 р. суспільний рух «Зелений пояс» («Green Belt Movement»), який пізніше отримав популяр- ність як «Зелений рух Маатаї». У 1986 р. рух вийшов за межі Кенії і перетворився на Пан- африканську мережу з насадження дерев. У 1997 р. Вангарі Маатаї намагалася балотува- тися на пост президента Кенії, проте партія, що висунула її, пізніше обрала іншого кан- дидата. У 2002 р. В. Маатаї стала членом парламенту, а в 2003–2005 рр. обіймала по- саду заступника міністра навколишнього середовища. Лауреатами Нобелівської премії миру в 2011 р. стали три жінки — президент Ліберії Елен Джонсон-Серліф (Ellen Johnson-Sir- leaf), активістка з Ліберії Лейма Гбові (Ley- mah Gbowee), єменська правозахисниця Та- ваккул Карман (Tawakul Karman) за «нена- сильницьку боротьбу за безпеку жінок і за їхнє право на повноцінну участь у миро- творчій роботі». Президент Ліберії Елен Джонсон-Серліф назвала присудження їй премії визнанням її багаторічної боротьби і висловила надію, що нагородження глави держави надихне бага- тьох жінок Ліберії і всієї Африки. Вона пер- ша і єдина жінка-президент обрана (а не при- значена, як Рут Перрі) на африканському континенті. Е. Джонсон-Серліф набула пре- зидентських повноважень 16 січня 2006 р. Банківський економіст за освітою, протягом 1980–1985 рр. вона була міністром фінансів Ліберії. За вольовий характер її називають «залізною леді». У виступі з нагоди першої річниці на посаді президента 16 cічня 2007 р. Е. Джонсон-Серліф назвала основними до- сягненнями її уряду відновлення миру, зрос- тання державних доходів, часткове відро- дження системи охорони здоров’я, збіль- шення набору до шкіл, а також налагодження 72 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 1 НОБЕЛІАНА енергопостачання і роботи водогону в дея- ких районах столиці — Монровії. Після на- городження Е. Джонсон-Серліф Нобелів- ською премією миру у Ліберії розпочалися президентські вибори, де вона перемогла і заступила на другий термін. Ще одна лауреатка, ліберійська правоза- хисниця Лейма Гбові «змогла мобілізувати жінок своєї країни незалежно від їхньої ет- нічної приналежності» на боротьбу за мир. Лейма Гбові народилася в центральній Лі- берії. У 1989 р., коли в країні розгорілася громадянська війна, 17-річна дівчина пере- їхала в столицю Монровію. Побачивши жахи війни, Л. Гбові вирішила, що будь-які зміни в суспільстві мають здійснювати жін- ки, передовсім матері. Сама вона — мати шістьох дітей. У 2002 р. Л. Гбові ініціювала створення організації «Жіночий рух за мир і безпеку в Африці» (Women Peace and Secu- rity Network Africa, WIPSEN-Africa), яка домоглася закінчення кровопролитного гро- мадянського протистояння. У 2008 р. про Л. Гбові зняли документальний фільм «За- гнати диявола назад до пекла». Має кілька престижних нагород, серед яких Блакитна стрічка від Гарвардського інституту держав- ного управління імені Джона Ф. Кеннеді (2007), премії Грубера за права жінок (2009) і «Профілі мужності». Сьогодні Л. Гбові — виконавчий директор WIPSEN-Africa. Вона також веде переговори щодо запобігання конфліктів по всьому західноафрикансь- кому регіону. Мусульманка Таваккул Карман — 32-річ- на мати трьох дітей, журналістка й актив- ний діяч громадського руху в Ємені. Вона стала наймолодшим лауреатом Нобелів- ської премії миру. У 2005 р. створила рух «Жінки-журналісти без ланцюгів», що ви- ступає за права людини, «особливо за свобо- ду слова і самовираження». Т. Карман не од- норазово отримувала погрози за правоза- хисну діяльність, зокрема за захист прав жінок. У 2007–2010 рр. рух Т. Карман регу- лярно проводив демонстрації і сидячі страй- ки на площі Свободи в столиці Ємену Сані. Т. Карман присвятила життя боротьбі за права жінок у своїй країні. На думку гене- рального секретаря Ради Європи Турбйорна Ягланда, присудження Т. Карман премії миру демонструє переконання Нобелівського ко- мітету в тому, що «гноблення жінок — це одна з головних проблем в арабських країнах». Поява кожної жінки-номінанта, а тим більше лауреата Нобелівської премії миру ставала подією. Це був швидше виняток, ніж правило, хоча сьогодні в більшості країн жіночі права зрівняно з чоловічими. Отже, су спільна роль жінок зростала внаслідок демократизації. Це підтверджено збільшен- ням кількості лауреатів Нобелівської пре- мії миру серед жінок, які дійсно дбали і дба- ють про мирне врегулювання конфліктів у світі. В історичній ретроспективі першими жінками-лауреатами ставали європейки й американки, які боролися за мир у глобаль- ному значенні. Проте згодом світова грома- да звернула увагу на жінок, які діяли на пер- ший погляд локально, але в таких умовах, де це сприймалося як подвиг. Той факт, що жінки ставали лауреатами такої престижної премії, як Нобелівська, був вагомим свідо- цтвом їхньої самовідданої діяльності задля зміцнення миру. Останні роки Нобелівський комітет усе частіше вносить до списків номінантів пред- ставників країн третього світу. І хоча діяль- ність більшості з них не пов’язана із запобі- ганням війни, вона сприяє зміцненню су- спільної стабільності, необхідної для миру і спокою в таких вибухонебезпечних регіо- нах, як Близький Схід і Африка. Відзначен- ня цьогорічною Нобелівською премією миру трьох жінок допоможе покласти край обме- женням можливостей жінок, які все ще існу- ють у багатьох країнах, а також дасть змогу жінкам і надалі працювати в ім’я демократії та миру.

Премія миру в контексті гендерної рівності

Institution

Ähnliche Einträge