Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Геєць, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2012
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Ювілейні Загальні збори
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35109
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності / В.М. Геєць // Вісн. НАН України. — 2012. — № 2. — С. 73-98. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-35109
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-351092012-06-16T12:27:55Z Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності Геєць, В.М. Ювілейні Загальні збори 2012 Article Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності / В.М. Геєць // Вісн. НАН України. — 2012. — № 2. — С. 73-98. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35109 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілейні Загальні збори Ювілейні Загальні збори
spellingShingle	Ювілейні Загальні збори Ювілейні Загальні збори Геєць, В.М. Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності Вісник НАН України
format	Article
author	Геєць, В.М.
author_facet	Геєць, В.М.
author_sort	Геєць, В.М.
title	Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності
title_short	Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності
title_full	Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності
title_fullStr	Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності
title_full_unstemmed	Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності
title_sort	б.є. патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Ювілейні Загальні збори
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35109
citation_txt	Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності / В.М. Геєць // Вісн. НАН України. — 2012. — № 2. — С. 73-98. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT geêcʹvm bêpatonípríoritetnijrozvitoksocíogumanítarnihdoslídženʹurokinezaležností
first_indexed	2025-07-03T16:15:37Z
last_indexed	2025-07-03T16:15:37Z
_version_	1836643083997937664
fulltext	73ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 В.М. ГЕЄЦЬ Б.Є. ПАТОН І ПРІОРИТЕТНИЙ РОЗВИТОК СОЦІОГУМАНІТАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ © В.М. ГЕЄЦЬ, 2012 Академік Борис Євгенович Патон — зна- кова постать у вітчизняній науці, учений із винятковим загальнонауковим обширом. Творець концепції цілеспрямованих фунда- ментальних досліджень, блискучий органі- затор (а в багатьох випадках — і фундатор) усього спектра прикладних студій в Україні, всесвітньо знаний фахівець у галузях елек- трозварювання, матеріалознавства (у тому числі космічного) і спецелектрометалургії, він також глибоко розуміє й цивілізаційні, засадничі виміри суспільного і гуманітарно- го знання. Науковий та науково-орга ніза- цій ний доробок Бориса Євгеновича засвід- чує, що саме завдяки його підтримці в Ака- демії наук набули пріоритетного значення дослідження в галузях економіки, соціаль- них і економічних проблем України і зару- біжних країн, історії, археології, філософії, держави та права, літератури, мовознавства і мистецтвознавства та інших. Демократична і творча атмосфера, що впродовж кількох десятиліть упроваджуєть- ся в життя Академії її президентом, сприяла утвердженню в ній інтелектуальної свободи і самостійності наукової думки; відмові від застарілих стереотипів мислення і форму- ванню плюралізму поглядів, сміливому по- шукові нових світоглядних парадигм, від- критості української науки до сприйняття надбань світової наукової думки. Винятко- вий потяг до нового, непересічне відчуття цивілізаційної та наукової перспективи, вміння не просто оцінити сучасні тенденції наукового розвитку, а й передбачити їх, орі- єнтувати академічну спільноту на випере- джувальний науковий пошук — усе це при- таманне Борису Євгеновичу стосовно не лише близьких йому за фахом технічних і природничих наук, але й суспільних і гума- нітарних дисциплін. Не буде перебільшенням твердження, що в роки незалежності відбувся справжній прорив у розвитку суспільних і гуманітар- них досліджень у Національній академії наук України. За підтримки президента Ака- демії істотно розширилася, урізноманітни- лася і поглибилася науково-дослідна про- блематика, посилився її зв’язок із завдан- нями розроблення новітніх технологій та запитами інноваційного розвитку. Діяль- ність Академії наук набула тіснішого зв’язку з потребами українського суспільства, ака- демічна наука стала відігравати помітну роль в економічному, культурному і духо- вному житті країни. Формуючи пріоритетні напрями досліджень, оновлюючи методоло- гічний інструментарій, використовуючи по- тенціал щойно удоступнених джерельних інформаційних ресурсів, учені-суспільст во- знавці спрямували свої зусилля на пере- осмислення й об’єктивне відтворення мину- лого України, формування наукового світо- гляду, політичної та правової культури громадян, відродження почуття національ- ної гідності та патріотизму, піднесення наці- ональної самосвідомості, створення умов для духовного, національного і культурного 74 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ відродження українського народу. Невід- кладні завдання постали у сфері наукового забезпечення модернізаційних процесів в економіці держави. Фундамент для розвитку цих пріоритет- них для держави досліджень було закладено в часи президентства Б.Є. Патона ще в АН УРСР. За складних (передусім — для соціо- гуманітарних дисциплін) умов тотального ідеологічного диктату та панування ко манд- но-адмініст ративної системи в СРСР керів- ництву Президії Академії за сприяння її президента Б.Є. Патона вдалося забезпечи- ти вагомий внесок академічних установ у розвиток економічних, соціальних, історич- них, археологічних, філософських, право- вих, літературознавчих і лінгвістичних до- сліджень, зміцнення інформаційної бази наукової діяльності, започаткувати ряд принципово нових напрямів суспільних і гуманітарних дисциплін. З обранням Б.Є. Патона президентом АН УРСР безпосередньо пов’язані чергові зміни у структурі Академії, що відбулися за його ініціативи. Їх затвердив Статут Академії від 17 серпня 1963 р., згідно з яким для керівництва роботою Відділів і наукових установ було утворено три секції: 1. Секція фізико-технічних і математичних наук; 2. Секція хіміко-технологічних і біо- логічних наук; 3. Секція суспільних наук. До Секції суспільних наук увійшли: Відділ економіки, історії, філософії і права та Від- діл літератури, мови і мистецтвознавства. 22 квітня 1971 р. Загальні збори АН УРСР прийняли рішення перейменувати «Відділи АН УРСР» у «Відділення АН УРСР». За но- вим Статутом АН від 30 грудня 1976 р. у структурі Секції суспільних наук було змі- нено Відділи на Відділення й утворено нове Відділення економіки (постанова Президії АН УРСР від 15.07.76 № 254), що стало зна- ковою подією в розвитку академічної еконо- мічної науки. Ініціатором його створення був особисто президент Академії Б.Є. Патон. Згідно з постановою, до складу Відділення економіки ввійшли: академіки — О.М. Али- мов, П.І. Багрій, І.І. Лукінов, М.М. Паламарчук, С.М. Ямпольський, а також члени-ко рес пон- денти — П.І. Верба, О.С. Короїд, В.К. Ма мутов, М.Т. Мелешкін, О.О. Нестеренко, П.О. Хро- мов, М.Г. Чумаченко, А.А. Чухно. Президією АН УРСР на Відділення було покладено науково-методичне керівництво низкою наукових установ: Інститутом еконо- міки та його Львівським, Одеським, Харків- ським відділеннями, Інститутом економіки промисловості з філіалами у Ворошиловграді та Дніпропетровську, Радою по вивченню продуктивних сил Української РСР. На про- позицію Б.Є. Патона Відділення очолив ви- датний економіст академік Іван Іларіонович Лукінов. Учені-економісти новоствореного Відді- лення працювали над багатьма актуальними проблемами, зокрема над удосконаленням механізму господарювання. Зрозуміло, що в ті часи можливість обстоювати необхідність переходу до ринкових відносин, застосуван- ня випробуваних світовою практикою прин- ципів матеріального оцінювання результа- тів праці людини, госпрозрахунку була жор- стко обмеженою. Однак незважаючи на це, у згаданий період академік П.І. Багрій роз- робив оригінальні моделі причинно-наслід- ко вих зв’язків товарного виробництва та взаємозв’язку чинників, що визначають змі- ну вартості продукту. Він уперше ввів до аналізу схем відтворення поняття «капіта- ломісткість». У роботах академіка П.М. Пер- шина значну увагу було приділено пробле- мам економіки сільського господарства, землевпорядкування, районного плануван- ня, земельної ренти, власності, розвитку продуктивних сил. Академік І.І. Лукінов де- тально дослідив суперечливі процеси струк- турних змін і фактори, що визначають фор- мування витрат і рентабельності сільсько- господарського виробництва. У той самий час він розвиває теорію земельної ренти, розробляє проблеми відносин власності, розподілу, ціноутворення в системі відтво- рювальних процесів, дії закону вартості, ек- вівалентності обміну, обчислення й аналізу ефективності виробництва, визначення ве- личини чистого доходу й оптимальної рен- 75ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ табельності. Результати досліджень І.І. Лу- кінова відображені у «проривних», як для того часу, монографіях «Відтворення і ціни» (відзначена в 1979 р. Державною премією УРСР у галузі науки і техніки), «Ціноутво- рення і рентабельність виробництва сіль- ськогосподарських продуктів» та інших. В установах Відділення досить ґрунтовно аналізували проблеми народонаселення, де- мографічні аспекти відтворення трудових ре- сурсів, профорієнтації та профвідбору. У пра- цях науковців з цієї тематики ще в 70-х рр. минулого століття відзначалося, що в демо- графічному розвитку України склалася не- сприятлива ситуація: зниження народжу- ваності не забезпечувало навіть простого відтворення населення, натомість зростала смертність у працездатному віці. Чимало ре- альних оцінок містилося в працях, присвя- чених соціально-економічним проблемам села, використання морських ресурсів, охо- рони навколишнього середовища. Було про- ведено економічне оцінювання збитків, яких завдає народному господарству шкідлива дія промислового забруднення, що знижує вро- жайність сільськогосподарських культур. Велике значення для вирішення народ- ногосподарських завдань мала проблема- тика розвитку і розміщення виробничих сил України, комплексного використання природних і трудових ресурсів, економіч- ного районування. Учені, які працювали над цими питаннями, поглиблювали дослі- дження раціонального розміщення про- дуктивних сил з урахуванням екологічних аспектів, аналізували можливості викорис- тання мі не рально-сировинних ресурсів і від- ходів виробництва. Значну увагу керівництво Президії Ака- демії приділяло розвитку гуманітаристики. За підтримки Б.Є. Патона установи АН УРСР намагалися повноцінно реалізувати свій потужний дослідницький потенціал у цій царині. Унікальним на теренах СРСР став проект «Історія міст і сіл Української РСР» (у 26-ти томах). Це фундаментальне видання, підготовлене на базі Інституту істо- рії АН УРСР за участю понад 100 тис. осіб під керівництвом академіка П.Т. Тронька, у 1976 р. було удостоєне Державної премії СРСР у га- лузі науки і техніки. У 1980 р. учені Академії Ю.Ю. Кондуфор, П.С. Сохань, А.В. Лихолат, Г.Я. Сергієнко, М.Н. Лещенко, П.П. Гудзенко, В.О. Голобуць- кий, І.І. Артеменко, Ф.Є. Лось були удостоєні Державної премії УРСР у галузі науки і тех- ніки за перше в повоєнні десятиліття багато- томне видання «Історія Української РСР» (у 8-ми томах, 10-ти книгах). Залишаючись по- мітними пам’ятками історичної думки другої половини ХХ ст., обидва багатотомники за- вдяки величезному обсягу фактичного мате- ріалу, впровадженого в науковий обіг, досі не втратили свого довідникового значення. Ефективно працювали історики науки і техніки, очолювані академіком Й.З. Штока- лом. Чотиритомна «Історія вітчизняної ма- тематики» (1966–1970) здобула нагороду Міжнародної академії історії науки. Зали- шили слід в історії науки і техніки двотомна «Історія технічного розвитку вугільної про- мисловості Донбасу» (1969), узагальнюючі праці з історії електрозварювання, біології, геології, хімії, матеріалознавства тощо. Борис Євгенович Патон 76 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ Предметний інтерес Б.Є. Патона до ви- вчення давньої історії України, її культури і побуту суттєво сприяв розширенню дослі- джень у галузі археології. Завдяки підтрим- ці Президії АН УРСР виросла ціла плеяда кадрових археологів, проведено великий об- сяг експедиційних і теоретичних робіт. Осо- бливу увагу було приділено вивченню про- блем етногенезу і ранньої історії східних слов’ян, місця і ролі слов’янських племен у європейських подіях на рубежі першої по- ловини І тисячоліття н.е., виникнення та розвитку міст Київської Русі, історії і куль- тури давнього Києва. Археологічні дослідження ознаменува- лися важливими науковими відкриттями, що дозволили по-новому висвітлити істо- рію і культуру населення сучасної терито- рії України з епохи палеоліту до пізнього середньовіччя. Відкриття й ретельне ви- вчення сло в’янських пам’яток сере дини І тисячоліття н.е. — бази, на якій склалася давньоруська культура, — дозволило отри- мати цінні дані для розроблення питань ґе- нези й розвитку давньоруських міст і їхньої соці ально-еко но мічної структури, еко но- міч них передумов виникнення Київської Русі, інших проблем середньовічної та ран- ньомодерної доби. Новими відкриттями збагатили науку археологічні дослідження в Києві. Визнанням високих заслуг академічної археології стало нагородження в 1977 р. уче- них Академії С.М. Бібікова, Д.Я. Телегіна, О.І. Тереножкіна, В.А. Ільїнської, М.П. Куче- ри, С.С. Березанської, О.Г. Шапошникової, Л.М. Славіна, В.Й. Довженка Державною пре- мією УРСР у галузі науки і техніки за три- томну синтетичну працю «Археологія Ук - раїнської РСР». Відзначення 1500-літ ньо го ювілею Києва стало потужним поштовхом до поглиблення києвознавчих досліджень. У 1983 р. П.П. Толочко, С.О. Висоцький, Я.Є. Бо- ровський, С.Р. Кілієвич, Г.Ю. Івакін, І.І. Мов- чан, М.А. Сагайдак, В.О. Харламов були удо- стоєні Державної премії УРСР у галузі науки і техніки за цикл праць з історії середньовічного Києва. Починаючи з 60-х років ХХ ст., у суспіль- ствознавстві розпочалися процеси подо- лання усталених ідеологічних стереотипів, суттєво розширився діапазон досліджень, зокрема української філософської думки, сформувалися колективи вчених, спромож- них розв’язувати фундаментальні філософ- ські проблеми. Серйозним кроком уперед у розвитку таких досліджень стало видання зі- брання творів видатного філософа-гу ма ніста XVIII ст. Г.С. Сковороди. Також започатко- вано вивчення філософської спадщини про- фесорів Києво-Могилянської академії, яка є унікальним явищем в історії ук раїнської ду- ховної культури. За безумовної підтримки керівництва Академії українські вчені-гу ма- нітарії почали ефективно розробляти проб- леми етики, естетики, культурології. Систе- матично вивчали спадщину Ф. Прокоповича, завдяки чому підготовано до видання його філософські праці у трьох томах. Наукова школа П.В. Копніна — В.І. Шинкарука за- клала основи філософського вивчення про- блем людини, світогляду, логіки та методо- логії наукового пізнання. У 1982 р. учені Академії В.І. Шинкарук, В.П. Іванов, В.Г. Табачковський, М.О. Булатов були удостоєні Державної премії УРСР у галузі науки і техніки за цикл праць «Світо- глядні проблеми матеріалістичної діалекти- ки і методологія соціального пізнання». У 60–80-ті роки в Україні в Інституті дер- жави і права АН УРСР підготовлено ряд кваліфікованих правників. Учені-юристи брали активну участь у розробленні ци- вільного, цивільно-процесуального, карно- го, карно-процесуального кодексів УРСР, інших кодифікаційних роботах, працювали над питаннями правового регулювання гос- подарських відносин. З’явився ряд цікавих праць у галузі міжнародного права. У 1977– 1978 рр. інститут узяв активну участь у під- готовці проекту Конституції УРСР 1978 р. У 1981 р. двотомник «Історія держави і пра- ва Української РСР» отримав Державну премію УРСР у галузі науки і техніки (від- повідальний редактор — академік Б.М. Ба- бій, співавтори — В.М. Терлецький, А.П. Та- 77ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ ранов, В.В. Мрига, В.Є. Бражников та ін.). Не менш вагомі дослідження й цікаві науко- ві проекти здійснювали й інші установи со- ціогуманітарного профілю. В атмосфері відлиги і загального суспіль- ного піднесення післясталінської доби відбу- валися системне оновлення українського лі- тературознавства і лінгвістики, реалізація важливих для їхнього розвитку проектів. Так, наприклад, завершення підготовки й успіш- не видання фундаментального академічного повного зібрання творів Т.Г. Шевченка в 10 томах у ювілейному 1964 р. безпосередньо пов’язані з президентом Академії наук УРСР Борисом Євгеновичем Патоном, який, буду- чи вже на той час всесвітньо знаним ученим- фахівцем у багатьох технічних галузях, ак- тивно підтримав усі академічні заходи, спря- мовані на гідне відзначення 150-річчя від дня народження Великого Кобзаря. Важливим внеском академічного шевчен- кознавства у всенародне святкування цього ювілею стали підготовлена під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР Є.П. Кири- люка й видана за підтримки Бориса Євгено- вича масовим накладом ґрунтовна наукова біографія Т.Г. Шевченка (1964), а також фун- даментальна монографія Є.П. Кирилюка «Т. Шевченко. Життя і творчість», удостоєна Ленінської премії (1964). Етапними у розви- тку шевченкознавчої науки в наступні роки стали й колективні монографії «Шевченко- знавство. Підсумки й проблеми» (1975), «Твор- чий метод і поетика Шевченка» (1980). Своєрідним енциклопедичним підсумком багаторічних наукових пошуків у галузі шевченкознавства стали успішна підготовка й видання унікального «Шевченківського словника» у 2 томах (1977), удостоєного в 1980 р. Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка. Уже в ці роки Борис Євгенович активно зацікавився проблемами збереження руко- писної спадщини Тараса Шевченка та інших видатних українських письменників, підго- товки до друку нового, вже справді повного видання творів Шевченка, а також «Шев- ченківської енциклопедії». Зокрема, глибоко вражений унікальною скарбницею національних архівів і рукопис- них книг — Матенадараном, з якою ознайо- мився під час відвідання Академії наук Вір- менії, Борис Євгенович перейнявся наміром побудувати і в Україні, в Києві, не менш привабливе приміщення для зберігання на- шої, української національної архівної й ру- кописної спадщини. І пам’ятав про це: звер- тався, і неодноразово, з приводу збереження рукописів Т.Г. Шевченка та інших класиків української літератури до Президентів Ук- раїни, до чи не всіх урядів України, про- понуючи підтримати спорудження в Києві ана логічного Матенадарану науково-дослід- ного і культурно-інформаційного центру «Шевченківський дім». Якісні зрушення, пов’язані з підтримкою Президії Академії наук УРСР, очолюваною Борисом Євгеновичем, відбулися і в галузі дослідження проблем історії української лі- тератури. Їхнім результатом стала публіка- ція фундаментальних праць, присвячених різним періодам історії української літера- тури: ґрунтовних колективних монографій про літературу Київської Русі, літературу ХІV — першої половини ХVI ст., кінця ХVI– ХVIІ ст., ХІХ і ХХ ст., про латиномовну і польськомовну літературу в Україні. На базі цих досліджень упродовж двох десяти- літь було створено масштабну синтетичну працю — «Історію української літератури» у 8 томах (1960–1980), у якій із найбільшою, хоч і нерівномірною фактичною повнотою було представлено літературний процес від часу Київської Русі до 80-х років ХХ століття. Паралельно опубліковано багатотомні зіб- рання творів таких класиків української літе- ратури, як П. Грабовський, С. Васильченко, М. Коцюбинський, Марко Вовчок, І. Нечуй- Левицький, Л. Боровиковський, С. Рудан- ський, Л. Глібов, А. Кримський, І. Котлярев- ський, А. Тесленко, П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Ос но в’я ненко, М. Костомаров, М. Кропивницький, І. Манжура, Я. Щого- лів, Уля на Кравченко, В. Самійленко, О. Ко- билянська, В. Стефаник, Марко Черемши- на, Леся Українка та інші. 78 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ Справді значним досягненням українських літературознавців став вихід у світ академіч- ного зібрання творів І.Я. Франка в 50-ти то- мах (1976–1986), удостоєного в 1988 р. Дер- жавної премії України ім. Т.Г. Шевченка. Енергійною підтримкою з боку керівни- цтва Академії користуються народознавчі й мистецтвознавчі студії, передусім — у справі кадрового забезпечення досліджень. Уже в перші роки президентства Бориса Євгенови- ча Інститут мистецтвознавства, фольклорис- тики та етнографії ім. М.Т. Рильського (з 1992 р. – Інститут мистецтвознавства, фольк- лористики та етнології ім. М.Т. Рильського) стає найбільшим за чисельністю серед гума- нітарних установ АН УРСР, а свідченням ре- зультативності досліджень його вчених було видання багатьох ґрунтовних наукових праць, знакових для всієї вітчизняної народознавчої й мистецтвознавчої науки. Серед них — ака- демічний звід текстів у 27-ми томах у серії «Українська народна творчість» (за редак- цією академіка АН УРСР М.Т. Рильського), інші фундаментальні публікації. Не проходили повз увагу президента Ака- демії вагомі результати досліджень з україн- ської лінгвістики. Ще у вересні 1975 р. Б.Є. Патон відвідав Інститут суспільних наук АН УРСР й підтримав створення дво- томного «Словника староукраїнської мови XIV–XV ст.», автори якого згодом отримали академічну премію ім. І.Я. Франка. За безпо- середньої підтримки президента здобули ви- соку державну й академічну оцінку автори фундаментальної лексикографічної праці — «Словника української мови» в 11 томах (1970–1980) — найвагомішого здобутку лек- сикографів радянського періоду: академіки АН УРСР І.К. Білодід і В.М. Русанівський, мовознавці Л.С. Паламарчук, А.А. Бурячок, В.О. Винник, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук, Л.О. Родніна, Л.Г. Скрипник, Т.К. Черторизька і Л.А. Юрчук стали лауреатами Державної премії СРСР у галузі науки і техніки. Важливим науково-організаційним захо- дом у розвитку славістики в галузі мово- знавства стало створення в складі цього ін- ституту, згідно з рішенням Президії АН УРСР й за особистого сприяння президента Академії, відділу загального і слов’янського мовознавства, який очолив академік АН УРСР Л.А. Булаховський, а потім — його учень (у подальші роки член-кореспондент і академік АН УРСР) О.С. Мельничук. Постійну увагу Президія Академії приді- ляла роботі з аспірантами, зокрема їхній філософсько-методологічній підготовці, яку від 1954 р. здійснювала Кафедра філософії. У 1987 р. була підтримана ініціатива кафе- дри щодо створення при наукових центрах АН УРСР (Донецькому, Західному, Пів ніч- но- Східному, Південному) її відділень, що дало можливість поліпшити філософсько- методологічну підготовку аспірантів і моло- дих науковців у регіональних академічних осередках. Новий етап розвитку української гумані- таристики, що поступово звільнялася від ідеологічних догм, пов’язаний із періодом перебудови й наступного проголошення не- залежності України. Із середини 80-х років в умовах демократизації суспільного життя в СРСР за сприяння керівництва АН УРСР були розгорнуті дослідження життя і твор- чості, наукового доробку майже всіх обійде- них у радянський час увагою діячів україн- ської культури і науки. Передусім було по- вернуто до наукового й культурологічного обігу твори раніше заборонених письменни- ків — П. Куліша, В. Самій ленка, Г. Чуприн- ки, С. Черкасенка, В. Винни ченка, С. Єфре- мова та ін., що надало літературному проце- су ХІХ — початку ХХ ст. належної повноти, дозволило показати всю його багатобарв- ність та ідейно-естетичне розмаїття. Першим вагомим успіхом у розвитку за- значених досліджень стала фундаментальна «Історія української літератури ХХ ст.», опублікована Інститутом літератури ім. Т.Г. Шев- ченка напередодні проголошення незалеж- ності України (1988). Плідне поєднання в цій роботі досвіду науковців старшого по- коління, запалу молодих літературознавців, спрямованість їхніх досліджень на деідео- логізацію історії літератури, відмова від по- літичних критеріїв в оцінюванні літератур- 79ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ них явищ і постатей дозволили створити справді якісно новий підручник, який ко- ристувався надзвичайним попитом у нау- ковців, викладачів і, зрозуміло, студентів, а його останнє, доповнене і перероблене ви- дання (1993–1995 рр.) було заслужено удо- стоєне в 1996 р. Національної премії Украї- ни ім. Т.Г. Шевченка. Водночас за організаційного й фінансового сприяння Академії розгортаються небачені досі масштабні археографічні дослідження. Постановами Президії АН УРСР забезпечу- ються видавничими лімітами в ака демічному видавництві «Наукова думка» видання що- йно відродженої Археографічної комісії АН УРСР. Знаковою подією, що засвідчила якіс- ний прорив тогочасної академічної історіо- графії, стала підготовка до друку творчої спадщини академіка М. Грушевського, пере- дусім — його основної праці «Історія Ук раї- ни-Руси», в багатотомній серії «Па м’ятки історичної думки України». Зі здобуттям Україною незалежності в 1991 р. перед академічною соціогуманітарис- тикою постало завдання першорядної ваги щодо фундаментального, з урахуванням но- вітніх методологічних підходів і здобутків вітчизняної і зарубіжної україністики, осмис- лення історичного досвіду українського на- роду, його державницьких і культурних тра- дицій, особливостей формування й утвер- дження національної ідеї, консолідації укра- їнської нації, її боротьби за державницьке самоствердження, повноправну інтеграцію до європейського і світового співтовариства. Успішне вирішення цього важливого за- вдання безпосередньо залежало від карди- нального оновлення основних напрямів со- ціогуманітарних досліджень та їхньої інсти- туційної бази. Це були глобальні виклики епохи цивілізаційного зламу, на які треба було адекватно і гідно відповісти. Узагалі керувати величезною і складною системою провідних наукових установ дер- жави в кризові часи — величезна відпові- дальність і нелегке завдання, адже треба було не лише свідомо і послідовно ламати устале- ні організаційні, фінансово-еко но міч ні заса- ди функціонування наукових інституцій, але й деідеологізувати й деполітизувати цілу со- ціогуманітарну сферу, причому робити це обережно, аби нейтралізувати можливі нега- тивні наслідки, що неминуче супроводжу- ють будь-яку реорганізацію нау ки. У ті часи, попри серйозні кадрові втрати (частина талановитих, переважно молодих і мобільних учених залишила батьківщину, прийнявши запрошення провідних західних наукових центрів), академічним установам удалося зберегти кадровий і науковий по- тенціал, вберегти Академію від маргіналіза- ції, не пустити «з молотка» потужну матері- альну базу академічної науки, зрештою, не втратити суспільний імідж і водночас не пе- ретворити науку на інструмент маніпулю- вання політиків, зберегти пріоритети фун- даментальних досліджень в усіх сферах життя суспільства. Як результат цілеспрямованих зусиль Пре- зидії НАН України і її президента, уже в пер- ші роки незалежності склад наукових уста- нов у сфері соціогуманітарних наук суттєво поповнився. Розпочата реструктуризація ра- дикально розширила можливості суспільних і гуманітарних наук активно впливати на економічні, соціальні, політичні перетворен- ня й культурне життя країни, на розвиток громадянського суспільства та формування національної свідомості, відродження істо- ричної пам’яті українського народу. Яскра- вим свідченням ефективності діяльності Пре зидії НАН України, спрямованої на роз- ширення потенціалу соціогуманітарних до- сліджень, є той факт, що загальна кількість академічних наукових установ і автономних підрозділів Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України зросла за два десятиліття майже втричі — з 15 до 40 (Відділення еконо- міки — до 10; Відділення історії, філософії та права — до 20; Відділення літератури, мови та мистецтвознавства — до 10). Особливо «щедрими» на новостворені установи виявилися перші роки незалеж- ності. Так, з метою кардинального розши- рення фундаментальних і прикладних до- сліджень у галузі економіко-екологічних 80 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ проблем приморських регіонів, морегос- подарських комплексів і морського при- родокористування постановою Президії АН УРСР від 08.05.91 № 127 на базі Одесь- кого відділення Інституту економіки АН УРСР було утворено Інститут проблем рин- ку і економіко-екологічних досліджень АН УРСР. Про результативність цих заходів свідчить, зокрема, те, що останніми роками центральним органам виконавчої влади були представлені важливі розробки інсти- туту: «Морська доктрина України на період до 2035 р.» (затверджена постановою Кабі- нету Міністрів України від 07.10.09 № 1307) і «Стратегія транспортної безпеки» (розгля- нута на засіданні Ради національної безпеки і оборони України 01.12.2009 р.). Для створення надійного наукового фун- даменту зовнішньоекономічних зв’язків, роз- витку взаємовигідних відносин і економічної інтеграції України за ініціативи президента Академії постановою Президії АН УРСР від 11.07.91 № 221 було створено Інститут світо- вої економіки і міжнародних відносин АН УРСР, важливим напрямом діяльності якого стало вивчення досвіду ефективного функці- онування ринкових систем і структур, науко- вих досягнень зарубіжних країн з метою ви- користання цих досягнень у побудові ринко- вої економіки України та входження її у світове господарство. Інститут став однією з базових установ під час розроблення проекту концепції Стратегії національної безпеки України в частині розкриття та формулюван- ня проблематики зовнішніх загроз. З метою розв’язання актуальних проблем правового забезпечення розвитку економіки на загальнодержавному і регіональному рів- нях постановою Президії НАН України від 22.01.92 № 16 на базі Відділення економіко- правових досліджень Інституту економіки промисловості НАН України було створено Інститут економіко-правових досліджень НАН України. Створення інституту було зумовлене необхідністю розвитку теоретич- них і прикладних досліджень на стику еко- номіки і права, науковою і практичною важ- ливістю таких досліджень для суверенної держави. Інститут став головною організа- цією з підготовки та наукового супроводу Господарського кодексу України, який всту- пив у дію з 2004 р. Зважаючи на особливу актуальність до- сліджень із теоретичних і прикладних про- блем соціально-економічного розвитку регі- онів України, раціонального використання їхнього виробничого, трудового, природно- ресурсного й інтелектуального потенціалів, Президія НАН України приймає постанову від 19.10.94 № 233, згідно з якою Львівське відділення Інституту економіки НАН Укра- їни перетворюється на Інститут регіональ- них досліджень НАН України, на який було покладено завдання з комплексного дослі- дження проблем управління соціально-еко- номічним розвитком регіонів України. За підтримки Б.Є. Патона розробки інституту було надано органам виконавчої влади для їх наступного впровадження, серед них — Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 р. (затверджена постано- вою Кабінету Міністрів України від 21.07.06 № 1001), проект Закону України «Про роз- виток гірських територій». Задля забезпечення на Закарпатті дослі- джень із соціальних і гуманітарних проблем, спрямованих на прискорення соціально-еко- номічного і культурного розвитку, осмислен- ня історичних та етнокультурних проблем цього регіону, забезпечення його глибшої ін- теграції в загальнонаціональні процеси, по- становою Президії НАН України від 24.05.95 № 149 було створено Закарпатський регіо- нальний центр соціально-економічних і гу- манітарних досліджень НАН України, який відповідно до постанови Президії НАН України від 06.10.04 № 250 увійшов до скла- ду Відділення економіки НАН України. За безпосередньої участі президента Ака- демії постановою Кабінету Міністрів Украї- ни від 19.07.97 № 772 у структурі НАН України було створено Інститут економіч- ного прогнозування НАН України, перейме- нований згодом на Державну установу «Ін- ститут економіки та прогнозування НАН України» (постанова Президії НАН України 81ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ від 06.07.05 № 139), з метою забезпечення розроблення стратегічних прогнозів і про- грам соціально-економічного розвитку краї- ни, напрямів і методів розвитку господар- ської системи. Від часу заснування інститут є незмін- ним учасником розроблення державних програм соціально-економічного розвитку на короткостроковий і середньостроковий періоди, стратегій розвитку економіки Ук- раїни і окремих її галузей (серед них: Про- грама «Україна–2010», (1998); Послання Президента України Верховній Раді Украї- ни), стратегій і програм інноваційного роз- витку України, енергетичного балансу Укра- їни, програм розвитку енергетики України. Починаючи з 2007 р., інститут система- тично надає найвищим органам влади Укра- їни аналітичні доповіді і доповідні записки з питань подолання світової фінансової кри- зи, ризиків її розвитку в Україні та пропо- зиції щодо запобігання можливим негатив- ним наслідкам кризи. Аналітичні матеріали, підготовлені інститутом, лягли в основу ма- теріалів парламентських слухань у 2008 і 2009 рр. з питань інноваційного розвитку й інтелектуальної власності. За дорученням Б.Є. Патона шість установ Відділення економіки НАН України протя- гом 2008–2009 рр. брали участь у виконанні комплексного дослідження «Оцінка техніко- економічного стану об’єктів інфраструктури та виробничих фондів (по регіонах Украї- ни)», результатом якого стало визначення загроз і небезпек щодо руйнування об’єктів інфраструктури в регіонах України, що відо- бражено в рішенні РНБО України «Про роз- будову і модернізацію інфраструктурних систем економіки і систем життєзабезпечен- ня» (затверджене Указом Президента Украї- ни від 22.01.10 № 55/2010), а також пред- ставлено в макеті Атласу виробничої та со- ціальної інфраструктури України. Сьогодні Б.Є. Патон приділяє особливу увагу комплексним міждисциплінарним до- слідженням, окремим прикладом яких є спільний проект відділень економіки та ін- форматики НАН України «Інтелектуальна автоматизована інформаційно-аналітична система супроводження бюджетного проце- су на базі вітчизняної суперЕОМ», який ви- конують для потреб Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Міністер- ства фінансів України, інших органів цен- тральної і місцевої влади. Результати проек- ту вже пройшли апробацію на загальнодер- жавному та регіональному рівнях. Визначна Б.Є. Патона й у відродженні в системі НАН України Інституту демографії та соціальних досліджень восени 2002 р. (роз- порядження Кабінету Міністрів України від 26.09.02 № 556-р і постанова Президії Націо- нальної академії наук України від 09.10.02 № 246). Демографічний інститут існував у системі Академії з часу її заснування в 1918 р. до 1938 р., коли установу було ліквідовано, а більшість її фахівців репресовано. Постановою Президії НАН України від 11.11.09 № 298 Інституту демографії та со- ціальних досліджень НАН України було присвоєно ім’я видатного вченого-демо гра- фа, засновника та першого директора Де- мографічного інституту академіка М.В. Пту- хи. Інститут став загальновизнаним в Украї- ні і за її межами центром наукової думки і координації досліджень у галузі демографії та соціальної економіки, значно розширив- ши наукові горизонти й тематику дослі- джень. Нині він є єдиною профільною на у- ково-дослідною установою НАН України, яка спеціалізується на системних досліджен- нях проблем демографічного і соціального розвитку, проводить фундаментальні і при- кладні дослідження, моделює новітні тен- денції, розробляє комплексні демографічні прогнози та концептуальні засади державної соціально-демографічної політики. З метою вдосконалення роботи мережі установ НАН України та необхідністю по- глиблення досліджень із проблем інновацій- ного розвитку регіонів, їхньої конкуренто- спроможності, з проблем машинобудівного комплексу, тери торіально-ви роб ничої та клас- терної побудови регіональної економіки по- становою Президії НАН Ук раїни від 14.12.05 № 275 Харківське відділення Інституту 82 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ економіки НАН України перейменовано на Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, який став головною ус та новою-роз роб ником Стра тегії сталого розвитку Хар ків ської області до 2020 р., а також бере активну участь у реалі- зації національних проектів України. Наприкінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття низка нових установ з’я- вилася в складі Відділення історії, філософії та права Академії. Цілком очевидно, що в нових умовах незалежного державного бут- тя лише в такий спосіб можна було дати ґрунтовну наукову відповідь на виклики часу в гуманітарній сфері. Так, 10 липня 1990 р. створено Інститут української археографії АН УРСР на базі від- новленої наприкінці 1987 р. Археографічної комісії АН УРСР (згідно з постановою Пре- зидії НАН України від 01.02.95 № 31 інститут отримав сучасну назву з присвоєнням йому імені академіка М.С. Грушев ського — Інсти- тут української археографії та джерелознав- ства ім. М.С. Грушевського НАН Ук раїни). Як спеціалізована установа в галузі археогра- фії, джерелознавства та спеціальних історич- них дисциплін, інститут розгорнув масштаб- ну діяльність щодо цілеспрямованого вияв- лення, наукового опрацювання та публікації історичних джерел (передусім з української історії), видання творчої спадщини україн- ських учених і громадсько-по лі тичних діячів, проведення фундаментальних джерелознав- чих і кон крет но-іс то рич них досліджень, ко- ординації та нау ково-мето дич но го керівни- цтва археографічною діяльністю інших нау- кових, освітніх, культурологічних установ України. У вересні 1990 р. з метою дослідження фундаментальних і прикладних проблем соціології, теоретико-методологічних засад соціологічної науки, а також аналізу со ці- ально-політичних, соціально-еко но міч них, со ціально-психологічних, соціокультурних, ет но соціальних процесів і явищ на базі со- ціологічних підрозділів Інституту філосо- фії АН УРСР було створено Інститут соціо- логії АН УРСР. Спільною постановою Президії АН УРСР та Колегії Головної ради Українського товари- ства охорони пам’яток історії та культури від 23 травня 1991 р. засновано Центр па м’ят ко- знавства АН УРСР і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури — про- відну профільну наукову установу з проблем пам’яткознавства, охорони та популяризації пам’яток культурної спадщини України. 26 червня 1991 р. Президія АН УРСР при- йняла постанову № 192 «Про створення Від- ділення релігієзнавства Інституту філософії АН УРСР», якою було засновано провідну академічну установу релігієзнавчого фаху. Постановою Президії АН УРСР від 22.10.91 № 278 утворено Інститут сходо- знавства ім. А.Ю. Кримського АН України з метою дослідження мов, історії, філософії, релігії, культури народів Азії, Близького, Середнього, Далекого Сходу, Північної Аф- рики, а також етносів східного походження, які перебували або живуть на території України. 11 грудня 1991 р. постановою Президії АН України № 328 на базі колишнього Інституту історії партії при ЦК Компартії України — філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС — створено Інститут національ- них відносин і політології АН України (з 1997 р. — Інститут політичних і етнонаціо- нальних досліджень, якому в 2005 р. присво- єно ім’я його засновника академіка І.Ф. Ку- раса). Перед інститутом було поставлено завдання поглибленого і всебічного до слі- дження проблем, що набули особ ливого зна- чення з проголошенням незалежності Ук- раїни й пов’язані з потребами і процесами становлення, розвитку та функціонування ук раїнської державності і громадянського суспільства. Це — історія й сучасна динаміка політичних інститутів і процесів, взаємо- впливи політики, політичної культури, між- релігійних і міжконфесійних, етнонаціональ- них, регіональних відносин і факторів су- спільного життя, вироблення нових парадигм етнонаціонального розвитку, за по бі гання кон- фліктності в етнонаціональній сфері, моде- лювання оптимальних варіантів етнополіти- 83ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ ки, розроб лення технологій управ ління в системі політичних і міжетнічних відносин. Відбулися й інші структурні зміни, що ві- добразили пріоритетність нових дослідниць- ких напрямів. Так, Інститут історії АН УРСР постановою Президії АН УРСР від 21.11.90 № 301 був перейменований на Інститут істо- рії України АН УРСР з урахуванням того, що в умовах духовного оновлення суспільства ця установа розгорнула поглиблене вивчення іс- торичного минулого українського народу. Постановою Президії АН УРСР від 27.04.90 № 100-Б історико-археологічний заповідник «Ольвія» було відокремлено від Інституту археології АН УРСР. У лютому 1992 р. на базі Відділу античної та середньовічної археології Криму Інституту археології АН України ство- рено Кримський філіал Інституту археології АН України. Постановою Президії АН України від 20.01.93 № 6 Інститут суспільних наук АН України був реорганізований в Інститут укра- їнознавства АН України з присвоєнням йому в тому ж році імені академіка І.П. Крип’яке- ви ча. Перед інститутом поставлено завдання поглибленого вивчення проблем теорії та іс- торії національної культури, її становлення і розвитку, формування українського народу, складних процесів еволюції національної сві- домості, змагань за незалежну державу пере- важно на теренах західноукраїнського регіо- ну. У період становлення реорганізованого інституту особливо відчутною стала допомо- га Президії НАН України, зокрема у виро- бленні наукових напрямів, уточненні струк- тури міждисциплінарної установи гуманітар- ного профілю. У 1997 р. Б.Є. Патон підтримав створення в інституті Центру досліджен- ня українсько-польських відносин і видання збірника наукових праць «Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість». Відбувся ряд важливих змін в організації та діяльності інформаційно-бібліотечної системи Академії. Так, згідно з постановою Бюро Президії АН УРСР від 14.02.91 № 48-Б «Про впорядкування роботи з інформа- ційного забезпечення, організації виста воч- ної діяльності та пропаганди науково-тех- ніч них досягнень Академії наук УРСР» ЦНБ ім. В.І. Вернадського (нині — Націо- нальна бібліотека України ім. В.І. Вернад- ського, НБУВ) було передано функції го- ловного інформаційного підрозділу АН УРСР з на у ково-технічної інформації та ін- формації із суспільних наук, які раніше ви- конували Відділення інформації Інституту математики АН УРСР і Відділ наукової ін- формації із суспільних наук Інституту філо- софії. На біб ліотеку покладено також розро- блення теоретичних проблем інформаційно- го забезпечення комісій Верховної Ради УРСР, підготовку аналітичних оглядів, дай- джестів з актуальних гуманітарних проблем, створення гіпертекстових баз даних із сус- пільних наук та інформаційне забезпечення комплексних програм наукових досліджень. Ця робота бібліотеки стала базою для роз- гортання діяльності Служби інформаційно- ана літичного забезпечення найвищих орга- нів державної влади та управління, створеної в її структурі (згідно з угодою про співро- бітництво між Президією Верховної Ради України та Президією НАН України, лис- том Кабінету Міністрів України від 12.12.95 № 58-3379/49 і постановою Бюро Президії НАН України від 14.12.95 № 334-5). Спеціальна постанова АН України від 09.09.92 № 241 «Про розвиток Центральної наукової бібліотеки ім. В.І. Вернадського» зосередила зусилля колективу бібліотеки на її планомірному розвитку як бібліотечно- ін фор маційного, науково-дослідного і куль- турно-про світницького комплексу, на зміц- ненні її статусу як національної наукової бібліотеки. Упродовж 1993–1996 рр. у структурі бібліотеки було створено п’ять науково-до слідних інститутів (бібліотеко- знавства, української книги, рукопису, ар хі- вознавст ва, біографічних досліджень); цен- три бібліо теч но-і н формаційних технологій; консервації і ре ставрації; куль тур но-про- світ ни цький; на уко во-видавничий. Розгор- нуто інфор ма цій но-аналітичну діяльність, підготовку інформаційних продуктів для органів державної влади й управління, ро- боти із збереження, реставрації та захисту 84 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ книг і рукописів бібліотеки. Розпочалася ком п’ю те ри зація бібліотечно-інфор ма цій- них процесів. Як науково-дослідну уста- нову ЦНБ ім. В.І. Вернадського було вклю- чено до складу Відділення історії, філосо- фії та права НАН України. Згідно з розпорядженням Президії АН України від 25.02.93 № 270 на Центр біб- ліо течно-інформаційних технологій ЦНБ ім. В.І. Вернадського було покладено на уко- во-методичне керівництво організацією ав- томатизованої бібліотечної мережі в устано- вах Академії наук України. У 1992 р. за ініціативою Бориса Євгено- вича академічну Кафедру філософії реорга- нізовано в окрему установу — Центр гумані- тарної освіти Академії наук України: у нових умовах цілком очевидною була необхідність розширити зміст і мету філософсько-ме то- дологічного вишколу аспірантів, молодих науковців, зорієнтувавши цей процес на гу- манітарні цінності і гуманістичні традиції української культури. Згодом, в умовах фі- нансової кризи кінця 90-х років, президент НАН України Б.Є. Патон ініціював захист статті фінансування навчання аспірантів (фінансування окремим рядком), створив- ши умови для стабілізації підготовки науко- вих кадрів Академії. Це дало можливість Центру зберегти викладацький склад і нада- лі виконувати покладені на нього функції. Хоча основні заходи щодо реорганізації структури, чисельності та кількості установ соціогуманітарного профілю припали на пер- шу половину — середину 90-х років, струк- турні зміни відбуваються і в сучасний період діяльності Академії. Зокрема, у 2005 р. з ме- тою аналізу й узагальнення вітчизняного і світового досвіду енциклопедичної справи, розроблення наукових і методичних засад створення енциклопедичних видань різного типу, координації цієї роботи в Україні було створено Інститут енциклопедичних дослі- джень НАН України. Постановою Президії АН України від 07.10.92 № 268 засновано Інститут східноєв- ропейських досліджень (з 2001 р. — Інститут європейських досліджень НАН України) з метою комплексного вивчення проблем національно-державного будівництва й су- спільно-політичних і культурних взаємин України з країнами Центральної та Східної Європи, дослідження і публікації історичної та політологічної спадщини представників української державницької школи. Останнім на сьогодні структурним пере- творенням установ Відділення історії, філо- софії та права НАН України стало створення у вересні 2011 р. на базі Інституту європей- ських досліджень НАН України Державної установи «Інститут всесвітньої історії На- ціо нальної академії наук України». Глибоко усвідомлюючи, що в сучасних умовах на- зріла потреба в концентрації наявного по- тенціалу на пріоритетних напрямах науко- вого пошуку, піднесенні дієвості й ефектив- ності досліджень закономірностей істо рич- них процесів, взаємодії культур і соціумів у контексті всесвітньої історії, Борис Євгено- вич наполіг на оперативному вирішенні пи- тання щодо створення цього інституту за підтримки Міністерства закордонних справ України. Новий інститут має стати провід- ною уста новою з проведення фундаменталь- них і прикладних досліджень проблем дина- міки все світньо-історичного процесу, вив- чення історичних зв’язків України з краї нами Відкриття нової будівлі Центральної наукової бібліотеки ім. В.І. Венрнадського АН УРСР. 1989 р. 85ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ і на родами світу, актуалізації та впрова- дження передового світового цивілізаційно- го досвіду в практику суспільно-по лі тич но го і культурного життя України. Виняткова широта наукових поглядів до- зволила президентові Академії ще на рубе- жі 80-х років минулого століття адекватно й далекоглядно оцінити роль інформації в життєдіяльності суспільства й передбачити настання якісно нової, інформаційної ери. При цьому Борис Євгенович ставив цю про- блему не в суто технократичній площині, а наголошуючи і на гуманітарній сфері, вра- ховуючи те, що, оскільки інформація в люд- ському суспільстві функціонує переважно у природномовній формі, необхідні спеціаль- ні дослідження природної людської мови, орієнтовані на її застосування в ком п’ю- терних системах. Саме завдяки його перед- бачливості й активному сприянню в Акаде- мії були створені передумови для розвитку прикладної, технологічно орієнтованої лінг- вістики, а в березні 1991 р. засновано спе- ціальну науково-дослідну установу — Ук- раїнський мовно-інформаційний фонд, за- вданням колективу вчених якого стало проведення фундаментальних досліджень природної мови як інформаційної систе- ми, а також прикладних досліджень у галу- зі створення й практичного застосуван- ня комп’ютерних засобів її автоматичного опрацювання. Успішний розвиток народознавчих дослі- джень у Західному регіоні України по в’я- заний зі створенням у системі Академії наук у перші роки незалежності України Інститу- ту народознавства АН України як самостій- ної наукової установи. Створення такого інституту у Львові відповідно до постанови Президії АН України від 05.02.92 № 34 було продуманим і виваженим кроком у розвитку народознавчої науки. Адже саме в цьому ре- гіоні функціонували Етнографічний музей Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка, Український державний музей етнографії та художніх промислів (1951–1982) і створене на його базі Львівське відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського АН УРСР (з 1992 р. — Інститут народознавства). Глибоке розуміння президентом Академії наук значення мовних питань у незалежній Україні в часи державотворення, суспільне усвідомлення необхідності функціонування в системі Академії потужної спеціалізованої установи з дослідження лінгвістичних про- блем стали запорукою ухвалення історично- го рішення про створення Інституту україн- ської мови АН України (згідно з постановою Президії АН України від 07.10.91 № 269) і про його матеріально-технічне і фінансове забезпечення (постанова Бюро Президії АН України від 16.07.93 № 242-Б). Перш ніж прийняти таке рішення, Борис Євгенович ознайомився з досвідом організації мово- знавчих установ у академіях інших сло в’ян- ських країн, консультувався з відомим мо- вознавцем академіком В.М. Русанівським з питання про найоптимальніший формат діяльності такого інституту. І впродовж усіх наступних років президент Академії дбав про те, щоб діяльність інституту була мак- симально результативною. При цьому він підкреслював необхідність досягнення зба- лансованих результатів, адже поглиблен- ня теоретичних опрацювань лінгвістичних проб лем не може бути самоціллю, а має ко- релювати із суспільною значущістю при- кладних праць, вплив яких на мовну прак- тику мусить постійно зростати. На межі ХХ–ХХІ століть, коли в Україні тільки входила в науковий обіг назва новіт- ньої наукової дисципліни «керамології», пре- зидент Національної академії наук України академік НАН України Б.Є. Патон, зважаю- чи на роль кераміки у вивченні різних аспек- тів цивілізаційного поступу від доби неоліту до сьогодення, зокрема і в збереженні націо- нальної ідентичності різних етносів, підтри- мав розгортання в Україні фундаментальних і прикладних досліджень у галузі керамоло- гії: 22.11.2000 р. він підписав спільний наказ Президії НАН України та Полтавської обл- держадміністрації, згідно з яким було створе- но Інститут керамології (з 23.05.2002 р. — відділення Інституту народознавства НАН 86 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ України) — єдину академічну керамологіч- ну наукову установу не лише на пострадян- ському просторі, а й у всій Європі. Ще в часи, коли молода Українська дер- жава робила перші кроки, керівництво Ака- демії наук виявило повне розуміння необ- хідності активного розширення творчих контактів учених Академії з ученими укра- їнської діаспори й інших зарубіжних науко- вих центрів, залучення їхніх представників до вивчення українознавчих дисциплін, а отже — й необхідності створення нової, спе- ціалізованої науково-освітньої установи Академії наук безпосередньо в Україні, у її столиці м. Києві. Практичним втіленням та- кого розуміння, а також першим кроком ке- рівництва Академії в її політиці багатовек- торного розвитку гуманітарної науки, про- демонстрованій у перші роки незалежності України, стало прийняття постанови Прези- дії АН УРСР від 05.06.91 № 167 про ство- рення Міжнародної школи україністики як самостійної наукової установи. Отже, завдяки активній участі Б.Є. Патона в розв’язанні найважливіших проблем, які постали перед українською наукою, розши- ренні мережі наукових закладів НАН Украї- ни, роки незалежності стали для суспіль- ствознавства періодом справжнього науко- вого прориву. Звільнившись від ком пар- тійного пресингу й ідеологічної цензури, соціогуманітарні науки позбулися кон’юнк- турної тематики і вийшли на нову методоло- гічну базу, отримали можливість вільно ста- вити й обговорювати гострі проблеми розви- тку українського суспільства. Завдяки своїм серйозним науковим здобуткам україн ське суспільствознавство зайняло повноцінне міс- це в світовій гуманітаристиці. Суттєве оновлення, зокрема в плані роз- ширення діапазону й актуалізації наукових досліджень, утвердження нових дослідниць- ких пріоритетів, перегрупування наукових сил, становлення нового покоління науко- вих лідерів, відбулося за роки незалежності в усіх відділеннях Секції. Керівництво Академії докладає значних зусиль для актуалізації потужного доробку вчених-гуманітаріїв у сучасному інформа- ційному просторі. Спеціальна постанова Президії НАН України «Електронні інфор- маційні ресурси соціогуманітарних наук: стан та перспективи розвитку» (від 13.04.11 № 108) наголошує на необхідності ство- рення адекватного електронного образу гу- манітарного наукового знання, посилення присутності української академічної гума- нітаристики в Інтернеті, оперативного опри - люднення в Мережі наукової продукції уста- нов соціогуманітарного профілю з метою формування в суспільстві сучасного науко- вого світосприйняття, активізації єв ро ін- теграційних процесів у вітчизняному на у- ково-інфор ма цій ному просторі, подолання цифрової нерівності, створення позитивно- го іміджу України. Це завдання включено до числа пріоритетних напрямів діяльності установ Секції суспільних і гуманітарних наук. Сьогодні особливе за своїм значенням місце в діяльності Секції суспільних і гума- нітарних наук НАН України займає розро- блення концептуальних і прогностичних матеріалів загальнонаціонального, держав- ного значення. Зокрема, учені Секції брали участь у написанні розділів Стратегії со- ціально-еконо мічного розвитку України до 2015 р., підготовці проектів Концепції здій- снення по літичної реформи, Концепції на- ціональної ідеї, Концепції і Програми роз- витку гуманітарної сфери, Концепції гума- нітарного розвитку України на період до 2020 р., Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р., Стратегії та Концепції програми підвищення конкурен- тоспроможності економіки України, Кон- цепції і Стратегії демографічного розвитку України на 2006–2015 рр., Концепції розви- тку соціального страхування, Концепції ет- нонаціонального розвитку України, спільно з Держкомтелерадіо України — проекту Концепції державної інформаційної політи- ки. Розроблено проекти Концепції держав- ної мовної політики та Концепції державної програми розвитку національної словнико- вої бази України на 2009–2015 рр. та ін. 87ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ Особливого значення в роботі установ секції сьогодні набуває підготовка щорічних доповідей із основних проблем соціально- економічного, суспільно-політичного та куль- турного поступу сучасної України. Резуль- татами роботи вчених секції стали, зокрема, національні доповіді НАН України «Со ці- ально-економічний стан України: наслідки для народу та держави» (2009), «Новий курс: реформи в Україні. 2010–2015» (2010), «Національний суверенітет України в умо- вах глобалізації» (2011). Важлива роль у діяльності Секції суспіль- них і гуманітарних наук НАН України нале- жить співробітництву з галузевими академі- ями, міністерствами і відомствами, науко- вими товариствами, що дає змогу ефективно згуртовувати навколо секції інтелектуаль- ний потенціал відомчої та університетської науки, здійснювати координацію наукових досліджень. Значного розвитку набула твор- ча співпраця Секції суспільних і гуманітар- них наук з академіями правових і педагогіч- них наук України, Національним інститутом стратегічних досліджень, профільними ко- мітетами й Інститутом законодавства Вер- ховної Ради України, міністерствами і ві- домствами. Установи секції беруть активну участь у щорічних спільних конкурсах НАН України й Російського гуманітарного наукового фон- ду (РГНФ), Російського фонду фундамен- тальних досліджень (РФФД), започаткова- них за сприяння Міжнародної асоціації ака- демій наук (МААН). Також під егідою МААН працює Асоціація інститутів історії країн СНД, створена в результаті співпраці Інсти- туту історії України НАН України з Інститу- том загальної історії РАН. Як президент МААН, академік Б.Є. Патон надає всебічну підтримку розвитку зазначених форм спів- праці українських учених-соціо гумані таріїв із колегами з Росії та інших країн СНД. Неабияке значення має також організація представницьких наукових форумів, конфе- ренцій, круглих столів. Секція спільно з Українським комітетом славістів всебічне сприяє підготовці та проведенню міжнарод- них з’їздів славістів. Зокрема, у роботі ХІV з’їзду, який відбувся у вересні 2008 р. в Охриді (Республіка Македонія), взяла участь делегація НАН України. Відповідно до постанови Президії НАН України від 26.10.11 № 302 «Про розвиток славістики в Україні та підготовку до ХV Міжнародного з’їзду славістів» здійснюються організаційні заходи щодо участі вчених Академії та ви- щих навчальних заходів України в роботі цього представницького міжнародного фо- руму, який відбудеться в Мінську в 2013 р. Вагомим здобутком колективної співпра- ці вчених усієї Секції суспільних і гумані- тарних наук НАН України стали здійснені під керівництвом Бориса Євгеновича як го- лови редакційної колегії підготовка та ви- дання «Історії української культури» в 5 то- мах, 8 книгах — унікального міждисциплі- нарного дослідження, у якому вперше в історії нашої держави системно викладено багатовікову історію української культури, показано її самобутність, взаємозв’язки з ін- шими культурами та внесок у світову куль- турну спадщину. Зусилля Президії НАН України і прези- дента Академії Б.Є. Патона, спрямовані на актуалізацію набутого за останні два деся- тиліття потужного потенціалу академічних установ економічного профілю, дозволили здійснювати фундаментальні і прикладні дослідження майже за всім діапазоном про- блем, принципово важливих для осмислен- ня місця і ролі України в сучасних світових економічних процесах, обґрунтування еко- номічної політики в загальнодержавному та регіональному розрізах. Учені установ Від- ділення економіки НАН України активно розробляють проблеми підвищення ефек- тивності механізмів структурних перетво- рень у національній економіці, їх інсти- туційного забезпечення і визначення прі- оритетів розвитку, котрі б прискорили пов ноправну інтеграцію України в європей- ську і світову економіку; оновлення промис- лового і розвитку науково-технічного по- тенціалу; обґрунтування ефективної інно- ваційно-інвестиційної моделі розвитку на 88 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ якісно новій технологічній основі; створен- ня і впровадження високих технологій; удо- сконалення аграрної політики; якісного під- несення трудового потенціалу; формування сучасної системи соціального захисту насе- лення; розвитку міжнародного економіч- ного та науково-технічного співробітницт- ва; інтеграції України у світові економічні структури, захисту і забезпечення реалізації національних економічних інтересів в умо- вах глобалізації і становлення інформацій- ного суспільства. На базі застосування основних положень теорії ендогенного зростання розроблено секторальні макроекономічні моделі для об- ґрунтування стратегічних складників і на- прямів стабільного розвитку національної економіки України, реалізації інноваційних моделей. Виявлено найсуттєвіші характе- ристики, тенденції та проблеми формування і функціонування ринку промислової про- дукції. На засадах системного поєднання структурного, інноваційного й інтеграцій- ного чинників розроблено і методологічно обґрунтовано систему макроекономічних моделей ендогенного зростання економіки України на середньо- та довгострокову пер- спективу, визначено необхідне методичне, інформаційне та математичне забезпечення для її практичного використання. Здійснено комплексне теоретичне узагальнення прак- тики нормативно-інформаційного забезпе- чення регулювання й оцінки стану держав- ної політики в системі формування ринку праці, комплексне оцінювання рентних від- носин у системі модернізації національного господарства України, вдосконалення меха- нізму господарювання підприємств, методів оцінювання їхньої вартості, особливостей створення і функціонування акціонерних товариств. Визначено стратегічні пріорите- ти для підтримання економічної безпеки держави, розроблено і теоретично обґрунто- вано Стратегії співробітництва України з НАТО. Стратегічні проблеми економічного роз- витку України є основними напрямами до- сліджень Інституту економіки і прогнозу- вання НАН України. Упродовж останніх років в інституті здійснено системний ана- ліз конкурентоспроможності економіки України, її сильних і слабких сторін, на осно- ві чого підготовлено Стратегію та Концеп- цію програми підвищення конкурентоспро- можності економіки України із визначенням пріоритетів інноваційного розвитку, осно- вних принципів політики підвищення кон- курентоспроможності й організаційно-полі- тичних складників її реалізації. У 2007 р. Інститут економіки і прогнозування НАН України спільно з авторитетною громадською організацією «Український форум» видав три томну фундаментальну працю «Стра те- гічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України». Нині результати досліджень інституту широко використовують Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Адміні- страція Президента України, Національний банк України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство фінансів, Міністерство енергетики та вугільної про- мисловості, Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство соціаль- ної політики, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, Державна служба статис- тики, Комісія з цінних паперів і фондового ринку України, опрацьовуючи нові й уточ- нюючи чинні законодавчі і нормативні акти, розробляючи соціально-економічні прогно- зи розвитку та бюджету України. Високим теоретичним рівнем досліджень проблем піднесення якості людського і тру- дового потенціалу України, формування державної соціальної політики і їх вагомою практичною віддачею відзначається Інсти- тут демографії та соціальних досліджень НАН України, що розгорнув свою діяльність у 2002 р. як безпосередній продовжувач тра- дицій вітчизняної демографічної науки пер- ших десятиліть ХХ ст. За ініціативою Президії НАН України Ін- ститут демографії та соціальних досліджень НАН України опрацював комплексну про- граму фундаментальних досліджень «Демо- 89ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ графія та проблеми людського розвитку». Значну увагу Б.Є. Патон приділив спільно- му розробленню НАН України та Держав- ним комітетом статистики України Демо- графічного прогнозу розвитку України до 2050 р. (проект затверджено спільною по- становою Президії НАН України та Колегії Державного комітету статистики України від 21.10.07 № 313), що дало можливість за- пропонувати багатоваріантний (відповідно до різних гіпотез) прогноз народжуваності, тривалості життя та міграції населення, а основний його варіант покласти в основу державних нормативних актів, спрямованих на забезпечення соціального й економічного розвитку країни. Цивілізаційні і глобалізаційні процеси, євроінтеграційні і трансатлантичні студії, міжнародно-фінансові й зовнішньоеконо- мічні проблеми, а також комплексне вивчен- ня соціально-економічних процесів, що від- буваються у країнах Тихоокеанського регіо- ну, є пріоритетними напрямами досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Інститут є провідною академічною уста- новою в галузі міжнародно-економічних і міжнародно-політичних досліджень, філо- софії і теорії міжнародних відносин. Ваго- мим підсумком його наукової роботи є три- томна фундаментальна праця «Цивілізацій- на структура сучасного світу». Важливою рисою діяльності установ Від- ділення економіки НАН України є поєднан- ня досліджень загальних проблем економіч- ного розвитку України з цілеспрямованими фундаментальними і прикладними дослі- дженнями, спрямованими на забезпечення економічного зростання регіонів, ефективне використання їхньої специфіки в цілісному народногосподарському комплексі держави. Результативною в теоретичному і прак- тичному сенсі є робота в цьому напрямі Ін- ституту економіки промисловості НАН України, у якому розроблено Концепцію промислової політики, затверджену Кабіне- том Міністрів України. Значну увагу також приділено дослідженням економічного ме- ханізму функціонування вугільної промис- ловості в контексті стратегії розвитку ПЕК, основним напрямам фінансового оздоров- лення та технічного переоснащення шахто- будівельного комплексу. Проблеми вдосконалення правових меха- нізмів економічних перетворень, розподілу компетенції в здійсненні економічної полі- тики між центральними та регіональними органами влади досліджують Інститут еко- номіко-правових досліджень НАН України та його луганський філіал, організовані на базі ряду підрозділів Інституту економіки промисловості. Інститут вивчає проблеми законодавчого забезпечення статусу су б’єк- тів господарювання, розвитку підприємни- цтва і конкурентного середовища, викорис- тання майна в господарюванні. Важливі наукові дослідження проблем і перспектив економічного розвитку Західно- го регіону України, інтенсифікації транскор- донного співробітництва здійснює Інститут регіональних досліджень НАН України у Львові. Проведено оцінювання соціально- економічних наслідків наближення Євро- пейського Союзу до кордонів України. Роз- роблено науково-методичне підґрунтя фор- мування і розвитку регіональних суспільних систем, яке включає взаємозв’язок регіо- нальних суспільних систем і розвиток наці- ональної економіки, екологічні, інноваційні, культурні засади. Широкий комплекс проблем ринкової економіки і розвитку Південно-Західного регіону України є пріоритетним для дослі- джень, здійснюваних в Інституті проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України (Одеса). Науковці цього ін- ституту впродовж останніх років розробили концептуальні основи виміру рівня розви- тку конкурентних відносин на регіональних товарних ринках, які враховують конку- рентні відносини через цінову конкуренцію; визначили пріоритети економічного онов- лення приморських регіонів України та на- прями їх реалізації. Доробок учених-економістів здобув висо- ку державну оцінку, підтвердженням чого є 90 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ присудження Державної премії України в галузі науки і техніки: І.І. Лукінову — за мо- нографію «Відтворення і ціни» (1979), В.В. Косолапову — за цикл робіт «Світо- глядні проблеми матеріалістичної діалекти- ки і методологія соціального пізнання» (1982), А.П. Савченку — за організацію про- мислового впровадження технологічних систем і комплексів з ефективного викорис- тання вторинних ресурсів і відходів вироб- ництва в народному господарстві Україн- ської РСР (1985), М.М. Паламарчуку — за цикл монографій «Географічні основи регіо- нального природокористування в Україні» (1993), О.О. Бакаєву — за комплексне дослі- дження та реалізацію переходу річкового транспорту України на ринкові умови гос- подарювання (1998), В.М. Гейцю, С.І. Пи- рожкову, Ю.М. Пахомову, Л.О. Бакаєву, В.І. Мунтіяну — за роботу «Науково-мето- дологічні засади системи національної без- пеки України» (2002), О.І. Амоші — за участь у розробленні і впровадженні техніко-тех- нологічних й організаційно-економічних рі- шень за активної інвестиційної політики, що забезпечують найвищу продуктивність видобутку вугілля (2003), М.І. Долішньому, М.Г. Чумаченку, В.К. Мамутову, С.І. Доро- гунцову, Б.М. Данилишину, Б.В. Буркин- ському, В.П. Мікловді, В.К. Симоненку, С.М. Злупку — за цикл робіт із проблем ре- гіональної соціально-економічної політики (2003), В.Є. Новицькому — за участь у розро- бленні та впровадженні в інституційній сис- темі України інноваційних організацій но- економічних та інформаційних технологій (2004), В.Д. Базилевичу — за підручник «Іс- торія економічних учень» (2006), Ю.Г. Ли- сенку — за роботу «Система управління фі- нансами в галузі освіти і науки» (2008). Найбільшим за кількістю наукових уста- нов і чисельністю співробітників у Секції суспільних і гуманітарних наук НАН Украї- ни є Відділення історії, філософії та права. Багатопрофільність наукової роботи його установ сприяє цілісному осягненню бага- товікового історичного досвіду і сучасного розвитку України, політико-правових, соці- альних, філософських і культурологічних проблем українського суспільства. У цьому сенсі Відділення історії, філософії та права НАН України відіграє головну роль у діяль- ності секції, поєднуючи соціальні і гума- нітарні напрями наукових досліджень, за- безпечуючи синтез їхніх результатів. Його розробкам притаманні широта діапазону, комплексність міждисциплінарних підхо- дів, фундаментальний характер і актуальна практична спрямованість. Бюро Відділення історії, філософії та пра- ва НАН України спрямовує діяльність нау- кових колективів своїх установ на вироблен- ня комплексної програми поступу україн- ського суспільства в ХХІ ст. Учені відділення наполегливо працюють над відповідями на кардинальні питання: куди прямує Україна, якими мають бути визначальні орієнтири її розвитку, на які рубежі країна повинна ви- йти впродовж найближчих десятиліть і що для цього треба зробити? Вони аналізують новітні тенденції і явища сучасного су- спільно-політичного, соціально-еко номіч но- го та культурного життя, розробляють стра- тегічні прогнози, концептуальні моделі й алгоритми розв’язання завдань у розвитку політико-правової системи, державного управ- л іння, освіти, науки та культури. Саме в працях науковців відділення повно і комплексно обґрунтовано ідеї цілісності і взаємозумовленості соціального й гумані- тарного розвитку країни, піднесення ролі гу- манітарних чинників у всіх сферах життєді- яльності сучасного суспільства, культурного прогресу як визначального рушія інновацій- ного поступу України в ХХІ ст., адже від роз- квіту гуманітарної сфери, від рівня освіти і культури, соціальної захищеності й адапто- ваності населення значною мірою залежать перспективи політичного реформування і такою ж мірою — розвитку економіки. Новітні досягнення в галузі історичної науки пов’язані насамперед із її виходом на принципово новий рівень концептуального осягнення вітчизняного минулого, що є основою для формування сучасної культури історичного мислення, його деміфологізації, 91ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ для патріотичного виховання громадян України, консолідації української нації, освоєння європейських цінностей. Потреба розв’язання цих відповідальних завдань стимулює розвиток історичних досліджень, які виконує ціла група академічних науко- вих колективів. Здійснено комплексні дослідження стану й основних тенденцій розвитку українсько- го суспільства на зламі третього тисячоліт- тя, які охопили широкий спектр соціальних, політико-правових, етнокультурних, світо- глядних, релігійних проблем, аналіз соці- альних проблем сучасного реформування економіки. Досягнуто вагомих результатів у розро- бленні комплексу проблем удосконалення державного управління трансформаційними процесами, вивченні тенденцій соціаль но- політичних і соціокультурних змін. Нині особливого значення набуває наукове об- ґрунтування засобів піднесення рівня полі- тичної, управлінської, інформаційної куль- тури українського суспільства, без чого кар- динальні зрушення ні в економіці, ні в соціальній сфері неможливі. Вагомим є внесок установ відділення в розвиток вітчизняної гуманітаристики, у філософське осмислення буття українсько- го народу, його місця між народами і держа- вами світу, в опанування національним істо- ричним досвідом, в інтегрування в життя сучасного суспільства духовних надбань минулих поколінь. Істотне значення для забезпечення ефек- тивної роботи відділення має поєднання фундаментальних і прикладних досліджень його установ із реалізацією цільових комп- лексних програм наукових досліджень НАН України та цільових програм наукових до- сліджень відділення. Це саме той підхід до організації наукових досліджень, на важли- вості і перспективності якого постійно наго- лошує президент НАН України академік НАН України Б.Є. Патон. Вагомі результати одержано внаслідок роз- роблення в 2007 р. за дорученням уряду Укра- їни кількох великих комплексних проектів: «Політична система для України: історичний досвід і виклики сучасності», «Суперечності адміністративно-терито рі аль ного устрою та засади адміністративно-те ри то ріальної ре- форми в Україні», «Соціальні ризики україн- ського суспільства та їх мінімізація». За підтримки Президії НАН України та завдяки особистому сприянню з боку прези- дента Академії Б.Є. Патона науковці від ді- лення підготували і видали низку фун да- ментальних праць. Ці публікації засвідчують якісно новий етап, що його переживає сьо- годні історична наука в розв’язанні проб лем, спрямованих на переосмислення основ них історичних закономірностей через відмову від стереотипів радянського минулого, зо- крема від формаційного підходу до періоди- зації історії, аналізу подій і явищ із вузько- класових позицій, від «чорно-бі лого», пло- щинного бачення історичного процесу. Різні аспекти зазначених проблем досліджують в інститутах історії України, української архе- ографії та джерелознавства ім. М.С. Грушев- ського, археології, україно знавства ім. І.Кри- п’якевича, політичних і етнонаціональ них до сліджень ім. І.Ф. Кураса. На сьогодні в до- робку академічної історіографії низка ваго- мих наукових результатів: проаналізовано роль і місце України в загальноєвропейсько- му та світовому історичному контексті впро- довж останнього тисячоліття; до слі джено феномен українського козацтва; вивчено ґенезу й еволюцію української державної ідеї, практичну реалізацію якої простеже- но на прикладі Національної революції 1648–1676 pp., доби Української революції 1917–1921 pp. і сучасного дер жа во тво рення. Суттєві здобутки отримано в до слідженні новітньої історії України, становлення та функціонування тоталітарної держави, ре- пресій у республіці 20–50-х pp., дисидент- ського руху 60–80-х pp. Учені-історики ґрун- товно дослідили голод 1921–1923 pp., Голо- домор 1932–1933 pp. і голод 1946–1947 pp. в Україні. В Інституті історії України HAH України активно вивчають історію Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, у тому числі 92 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ внесок України й українців у перемогу, істо- рію Української повстанської армії. Належ- на оцінка доробку істориків з цієї проблема- тики стала предметом спеціальної постано- ви Президії НАН України від 05.05.10 № 140 «Сучасні дослідження історії Великої Віт- чизняної війни: проблеми теорії, методоло- гії, методики». Вагомим внеском у розвиток гуманітарної науки і культури є створення фундаменталь- них багатотомних узагальнювальних праць і джерельних видань з історії та культури України, що стали подією не лише в науко- вому, але й у суспільно-політичному житті: «Давня історія України» у 3-х томах, серія «Україна крізь віки» в 15-ти томах, «Історія українського козацтва» у 2-х томах, «Історія українського селянства» у 2-х томах, «Украї- на і Росія в історичній ретроспективі» у 3 то- мах, «Політична історія України. ХХ століт- тя» в 6-ти томах. У 2006 р. завершено видан- ня «Юридичної енциклопедії» в 6-ти томах. Опубліковано «Українську дипломатичну енциклопедію» в 2-х томах, «Великий юри- дичний енциклопедичний словник», «Анто- логію української юридичної думки» в 10-ти томах. Триває підготовка і видання багато- томних енциклопедичних праць «Енцикло- педія сучасної України», «Енциклопедія іс- торії України», «Звід пам’яток історії та культури України» у 28-ми томах, творів М.С. Грушевського в 50-ти томах, творів Д.І. Яворницького в 20-ти томах, «Джерел з історії Південної України» в 30-ти томах, «Усної історії Степової України» у 20-ти то- мах. Опубліковано «Історію Львова» у 3-х томах, історико-біографічний енциклопе- дичний довідник «Київ». Особливу увагу керівництво Академії впродовж майже півтора десятиліття приді- ляє науково-організаційному і фінансовому супроводу масштабного науково-видав ни- чого проекту загальнонаціонального рівня Інституту історії України НАН України «Енциклопедія історії України» (ЕІУ) — унікальному синтетичному виданню, що узагальнює весь історіографічний досвід осмислення минулого України і фактично віддзеркалює сучасний стан історичної нау- ки. Проект, ініційований наприкінці 90-х рр., одразу знайшов підтримку з боку президен- та Академії. Низка постанов і розпоряджень Президії НАН України 1997–2011 рр. забез- печила його успішну реалізацію на засадах державного замовлення, незважаючи на змі- ну його концепції від первісного задуму як 5-томного видання до 8-томного і, нарешті, 10-томного із додатковим томом «Україна». У результаті протягом 2002–2011 рр. поба- чило світ 8 томів «ЕІУ»; на порталі Інститу- ту історії України удоступнено електронну версію енциклопедії. Ще один унікальний за масштабністю і суспільним резонансом академічний проект здійснюється за спеціальною постановою Верховної Ради України від 06.04.92 № 2256- XII «Про підготовку багатотомного видання про жертви репресій в Україні» — науково- документальна серія «Реабілітовані істо- рією» (на сьогодні опубліковано понад 70 томів). Видання ініціював академік НАН Ук раїни П.Т. Тронько за підтримки прези- дента Академії. Постійну увагу керівництва Академії до актуальних проблем історичних наук засвід- чують, зокрема, й постанови Президії НАН України «Сучасний історіографічний процес в Україні: здобутки й нерозв’язані пробле- ми» (№ 136 від 13.05.09) і «Про відзначення 75-річчя Інституту історії України Націо- нальної академії наук України» (№ 175 від 13.04.11). Значну увагу впродовж останніх двох десятиліть Академія приділяє розвиткові прикладних археографічних досліджень з актуалізації історико-культурної спадщини України. Сьогодні велику археографічну ви давничу роботу здійснюють інститути української археографії і джерелознавст- ва ім. М.С. Грушевського, історії України, ук раїнознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського видала 8 томів (у 10 книгах) серії «Історія Національної академії наук України», які охоплюють період 1918– 1950 рр., 12 томів праці «Рукописна та книж- 93ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ кова спадщина України: Археографічні до- слідження унікальних архівних та бібліо- течних фондів». Розпочато роботу щодо реа лізації загальноакадемічного проекту ви- дання серії «Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського» в 9-ти томах до 150-річ- ного ювілею цього видатного вченого. Під особистим контролем президента Академії постійно перебувають проблеми правознавчих наук, зокрема робота Науково- експертної групи з підготовки Конституцій- ної Асамблеї, у якій беруть участь провід- ні спеціалісти Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; питання правового забезпечення наукової діяльності і науково-технічного прогресу; проблеми космічного права, діяльність Міжнародного центру космічного права при згаданому ін- ституті, а з 2011 р. ще й нового структурного підрозділу — відділу космічного права. Спеціальні постанови Президії НАН Ук- раїни на основі доповідей «Національна ідея, її роль і місце у суспільно-політичному розвиткові України» (2005) та «Глобаліза- ція і культурна різнорідність суспільства» (2006) сприяють розбудові філософської інфраструктури й поглибленню наукових пошуків філософського співтовариства. За підтримки керівництва Академії впро- довж 10 років виконувався широкомасштаб- ний соціологічний проект «Українське сус- пільство на межі ХХІ століття». Також із 2003 р. було започатковано щорічне загаль- нодержавне моніторингове соціологічне до- слідження «Українське суспільство. Дина- міка соціальних змін», у межах якого ви- йшли в світ 15 томів матеріалів (два останні томи «Українське суспільство. 20 років не- залежності. Соціологічний моніторинг» опуб- ліковані в 2011 р.). Як голова комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки академік Б.Є. Патон завжди охоче підтримує ґрунтов- ні праці вчених Академії, висунуті на здобут- тя цієї високої нагороди. У роки незалежнос- ті лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки стали такі провідні вче- ні установ відділення: І.Ф. Курас, В.М. Лит- вин, М.Ф. Дмитрієнко за серію монографій «Українська фалеристика та боністика» (1999 р.); В.А. Смолій, О.П. Реєнт, М.Ф. Кот- ляр, С.В. Кульчицький, В.М. Даниленко, О.В. Русина, О.П. Толочко, В.Д. Баран — за цикл праць «Україна крізь віки» (2001 р.); П.П. Толочко, С.Д. Крижицький, Д.Н. Козак, О.П. Моця, В.Ю. Мурзін, Г.Ю. Івакін, А.С. Ру- сяєва, В.В. Отрощенко, В.О. Круц — за цикл праць «Давня історія України» та «Етнічна історія давньої України» (2002 р.); В.Я. Та- цій, Ю.С. Шемшученко, В.Ф. Погорілко, В.І. Семчик, В.П. Нагребельний, В.Н. Денисов, І.Б. Усенко, О.М. Мироненко, В.П. Горбатенко, М.П. Зяблюк — за багатотомну наукову пра- цю «Юридична енциклопедія» (2004 р.); В.Г. Кремень — за шеститомне видання «Ен- циклопедія етнокультурознавства» (2005 р., у співавторстві); О.С. Онищенко, Л.Й. Кос- тенко — за роботу «Фізичні методи і ком- п’ютерні засоби реєстрації, зберігання і ви- користання великих обсягів інформації» (2008 р., у співавторстві). Відділення здійснює копітку роботу з ко- ординації фундаментальних і прикладних досліджень, визначення наукових пріорите- тів, перспективних наукових завдань і на- уково-методичних підходів до їх роз в’я зання. На базі установ відділення діють Міжвідом- ча координаційна рада з питань краєзнав- ства, Інформаційно-бібліотечна рада НАН України, Національний комітет візантиніс- тів України, Український комітет славістів, Український національний комітет з вивчен- ня країн Центральної і Південно-Східної Європи, Комісія НАН України з вивчення українсько-польських історичних та куль- турних зв’язків, Комісія з вивчення історії українського права, Українсько-румунська комісія з історії, археології, етнології та фольклористики. Установи відділення віді- грають визначальну роль у діяльності Укра- їнського філософського товариства, Україн- ської асоціації політологів, Української со- ціологічної асоціації, Спілки краєзнавців України, Української асоціації релігієзнав- ців, низки спеціальних галузевих наукових товариств. 94 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ Значний практичний доробок мають у своєму активі Українсько-російська та Ук- раїнсько-польська комісії істориків, які успішно функціонують упродовж остан- нього десятиліття. Академічні соціогуманітарні інститути у своїй діяльності чимало уваги приділяють упровадженню теоретичних досягнень у практику освіти і культури. Зокрема, у скла- ді відділення функціонує Київський універ- ситет права НАН України, при Інституті фі- лософії ім. Г.С. Сковороди НАН України діє Вища школа філософії, при Інституті соціо- логії НАН України — Вища школа соціоло- гії. Досвід минулих років засвідчив, що така форма безпосередньої інтеграції академіч- ної науки і вищої освіти заслуговує на все- бічну підтримку й подальший розвиток. Стрімке піднесення соціально-гумані тар- них досліджень у НАН України створило умови для значного розширення співпраці з провідними зарубіжними науковими й освітніми інституціями і культурологічни- ми центрами, інтенсивнішого залучення установ відділення до міжнародної наукової кооперації з вивчення сучасного світового розвитку, соціальних і політичних проблем, цілого комплексу правознавчих, філософ- ських, історичних дисциплін, сло в’яно знав- ства, релігієзнавства. Помітне місце в міжнародній співпраці установ відділення посідає співробітництво в межах Міжнародної асоціації академій наук. Варто зазначити, що президент МААН академік НАН України Б.Є. Патон приділяє велику увагу відновленню наукових та ін- формаційних зв’язків між академіями наук країн Співдружності Незалежних Держав, інтеграції інформаційних ресурсів і розви- тку єдиного науково-інформаційного про- стору. Базовою організацією, яка активно долу- чилася до вирішення цих питань, було ви- значено Національну бібліотеку України ім. В.І. Вернадського, де створено міжнародну громадську організацію — Раду директорів наукових бібліотек (НБ) і науково-ін фор- маційних центрів (НІЦ) академій наук — членів МААН (постанова Ради МААН від 10.12.96 № 43 «О развитии информационно- го обмена между национальными библиоте- ками академий наук»). За ініціативи прези- дента МААН Рада МААН у 1993–1996 рр. прийняла постанови, реалізацію яких коор- динувала Рада директорів НБ і НІЦ, зокрема: «О безвалютном обмене научной печатной продукцией» (від 17.12.93 № 8), «О подготов- ке предложений по созданию он-лай новой электронной библиотеки научной периоди- ки» (від 12.10.96 № 44). Ці напрями роботи є пріоритетними на сучасному етапі взаємодії наукових бібліотек та інформаційних цент- рів академій наук. Значний суспільний резонанс отримало щорічне проведення установами відділення представницьких наукових конференцій до Дня Конституції та річниць незалежності України, Дня слов’янської писемності і культури; Сходознавчих читань, Курасів- ських читань, Наукових читань імені акаде- міка НАН України Я.Д. Ісаєвича (з 2011 р.); міжнародних конференцій з бібліотечної та інформаційної справи. У реалізації всіх вищезгаданих різнома- нітних і багатоаспектних форм діяльності відділення відчуває постійну підтримку з боку президента НАН України академіка НАН України Бориса Євгеновича Патона, за що керманичеві Академії належить вели- ка подяка і глибока шана. Установи Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України спрямову- ють свої зусилля на розв’язання пріоритет- них завдань наукового забезпечення на ціо- нально-культурного відродження Ук раїни; вивчення фундаментальних і прикладних проблем розвитку мови, ком п’ю терної лінг- вістики, літератури, мистецтва, етнології, традиційно-побутової культури; об’єктивне висвітлення різних етапів розвитку україн- ської духовної культури в минулому та її ни- нішнього стану на початку ХХІ ст. Плідний і різноманітний доробок акаде- мічних літературознавців у дослідженні проблем історії української літератури й су- часного літературного процесу, естетики і 95ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ теорії літератури, закономірностей розвит- ку світової літератури, вивченні та виданні творчої спадщини класиків української лі- тератури. Принципове значення має розгор- тання нових наукових напрямів, пов’язаних із розширенням сфери філологічних дослі- джень і входженням України у світовий на- уково-культурний простір: застосування новітніх методологій вивчення української літератури як етнокультурного явища в кон- тексті європейської та світової культур; вве- дення до наукового обігу маловідомих до цього часу текстів і документальних матері- алів; розгортання вивчення літератури і культури національних меншин, української діаспори. Провідна в Україні академічна літера- турознавча установа — Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України — працює над реалізацією наукових проектів загаль- нонаціонального наукового та культурного значення. Найважливіші з них пов’язані з необхід- ністю повернення в історію української лі- тератури творів та імен письменників, які були репресовані, забуті, підлягали ідеоло- гічному остракізму або жили і творили за межами рідної землі. Необхідність створен- ня такого комплексного дослідження, яке було би присвячене історичному розвитку української літератури в усій повноті та не- подільності двох літературних потоків — материкового й еміграційного, прекрасно розумів і сам Борис Євгенович. Він висло- вив упевненість, що таке непросте завдання, як підготовка фундаментальної академічної «Історії української літератури» у 12 томах, під силу Інституту літератури ім. Т.Г. Шев- ченка НАН України — з урахуванням його досвіду випуску восьмитомної «Історії…», відсутності цензури, відкритості спецфон- дів та інших сприятливих умов, які з’явилися в роки незалежності України. Відтоді й розпочалася в інституті робота над фундаментальною працею — «Історією української літератури» у 12-ти томах, яка має стати першою академічною історією лі- тератури від найдавніших часів до початку ХХІ століття, побудованою на засадах справжньої наукової об’єктивності і повно- ти, свободи вибору інтеграційних і аналі- тичних підходів, вільною від ідеологізації й опертою на узагальненні всього національ- ного досвіду й продуктивних філософсько- естетичних теорій світової науки. Ще один проект такого ж рівня — «Шевченківська енциклопедія» в 6-ти томах — теж справді унікальне фундаментальне дослідження, у якому вперше системно і всебічно висвітле- но біографію та світогляд великого україн- ського письменника і художника Т.Г. Шев- ченка. Свідченням належного усвідомлення загальнонаціонального значення цих проек- тів з боку керівництва Академії наук і осо- бисто її президента Бориса Євгеновича Па- тона стало прийняття низки постанов Пре- зидії НАН України у 2003, 2004, 2006 і 2011 рр. щодо виконання цих проектів на за- садах державного замовлення. Одним із пріоритетних напрямів літера- турознавчих досліджень, що розвивається Академіки Б.Є. Патон та О.Т. Гончар і А.І. Корнієнко на святкуванні 60-річчя Академії наук УРСР. 1979 р. 96 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ сьогодні особливо плідно й динамічно, є академічне франкознавство, актуальним за- вданням якого є поглиблене вивчення літе- ратурної та наукової спадщини І.Я. Франка. Яскравим свідченням підтримки з боку керівництва Академії наук роботи вчених Львівського відділення Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України над проек- том загальнонаціональної ваги і значення — «Іван Франко: Літературна енциклопедія» в 5-ти томах — стало прийняття постанови Президії НАН України від 07.12.06 № 327 «Про підготовку та видання «Франківської енциклопедії». Розуміння з боку керівництва Академії необхідності створення сприятливіших умов для подальшого розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у галузі академіч- ного франкознавства засвідчує прийняття постанови Президії Національної академії наук України від 13.04.11 № 114 щодо ство- рення на базі Львівського відділення Інсти- туту літератури ім. Т.Г. Шевченка Інституту Івана Франка НАН України. Одним із провідних напрямів діяльності Інституту української мови НАН України є розроблення проблем теоретичної і прак- тичної лексикографії. Актуальність лекси- кографічних досліджень зумовлена тим, що і досвід нації, і рівень розвитку науки й куль- тури відбиваються в лексиконі — словнико- вому складі мови. Іншим вагомим пріоритетним напрямом наукових досліджень в Інституті україн- ської мови НАН України є дослідження особливостей українських діалектів у їхній внутрішній диференціації й міжслов’ян- ських взаємозв’язках. Успішному розвитку української діалектології сприяла публіка- ція фундаментальних досліджень цілого ряду провідних учених інституту. Завдяки постійній підтримці Бориса Євге- новича колектив співробітників Інституту української мови НАН України впродовж ба- гатьох років успішно здійснює покладені на нього функції співвиконавця ще одного фун- даментального мовознавчого проекту — «За- гальнослов’янського лінгвістичного атласу», який виконує Міжнародна комісія За галь- нослов’янського лінгвістичного атласу при Міжнародному комітеті славістів. Результа- том цієї плідної й багаторічної роботи стали підготовка і публікація 12-ти випусків «За- гальнослов’янського лінгвістичного атласу» (1988–2011), ряду ґрунтовних колективних та індивідуальних праць діалектологів. Доробок учених-лінгвістів здобув високу державну й академічну оцінку. Так, за колек- тивну працю «Атлас української мови» у 3 томах (1984–2001) лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки стали І.О. Варченко, Ф.Т. Жилко, А.М. Залеський, Н.Й. Марчук, І.Г. Матвіяс, Т.В. Назарова і Н.П. Прилипко (2006 р.). За фундаментальну працю «Теоретична морфологія української мови» премії ім. О.О. Потебні НАН України удостоєні член-кореспондент НАН України І.Р. Вихованець і К.Г. Городенська (2005 р.). Одним із пріоритетних наукових напря- мів Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України поряд із вивченням теорії та методології мовознавчих досліджень, про- блем соціолінгвістики, психолінгвістики, етнолінгвістики, когнітивної лінгвістики є дослідження слов’янських мов: питання їх походження, розвитку та функціонування в контексті загальнославістичної проблема- тики; порівняльне вивчення у фонетично- му, синтаксичному, морфологічному і слово- твір ному аспектах. Яскравим свідченням успішного застосу- вання новітніх лінгвістичних технологій в Українському мовно-інформаційному фонді НАН України стало започаткування серії українських академічних словників нового покоління — «Словники України», першим з-поміж яких був «Орфографічний словник української мови», виданий у 1994 р. Він фактично став і першим академічним слов- ником нової України. Академія навіть у ті складні часи спромоглася віднайти кошти на видання цього словника нечуваним у всій віт- чизняній лексикографії накладом — 50 тис. примірників, чим було зроблено дієвий крок у забезпеченні академічною наукою подаль- шого розвитку і функціонування української 97ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ мови, а також у практичному утвердженні її статусу як державної мови в часи становлен- ня самої української державності. На сьогодні серія «Словники України» на- лічує вже понад 70 випусків і є найбільшою словниковою серією в Україні й основою створюваної Національної словникової бази. До складу серії входять такі фундаментальні лексикографічні праці, як дев’ять видань «Орфографічного словника української мо- ви», двотомні орфоепічний та синонімічний словники, «Словник фразеологізмів україн- ської мови» і цілий ряд інших. Важливе значення для розвитку сучасної академічної мовознавчої науки має особиста підтримка Борисом Євгеновичем терміноло- гічних досліджень, адже наукова терміноло- гія, образно кажучи, утворює нервову систе- му наукового знання. За особистої ініціативи президента Академії було створено перший вітчизняний електронний тримовний «Ук- раїнсько-російсько-англійський слов ник зі зварювання». Активний розвиток досліджень з етноге- незу й етнічної історії, сучасних національ- них етнокультурних та етнодемографічних процесів, розвитку мистецтва пов’язаний із провідною й однією з найстаріших в Акаде- мії багатопрофільною установою — Інститу- том мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. За умов постійної підтримки з боку керів- ництва Академії наук в інституті створено сприятливі умови для реалізації названих досліджень шляхом публікації їхніх резуль- татів у періодичних виданнях, спектр яких також значно розширився, зокрема, в остан- нє п’ятиріччя, а випуски цих видань стали оперативними і регулярними. Серед них — часописи «Народна творчість та етнологія» (з 2006 р. вийшло 30 номерів) і «Студії мис- тецтвознавчі» (20 номерів); щорічники «Ма- теріали до української етнології» (5 випус- ків) й «Українське мистецтвознавство: мате- ріали, дослідження, рецензії» (5 випусків), «Слов’янський світ» (8 випусків), «Музична україністика: сучасний вимір» (5 випусків), а також регулярні збірники матеріалів між- народних конференцій, славістичних з’їз дів та україністичних конгресів. Свідченням високої наукової якості праць учених інституту є їх широке визнання й по- цінування як вітчизняними, так і зарубіж- ними вченими; присудження науковцям цієї установи престижних державних та акаде- мічних премій, зокрема Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка: О.С. Найдену — за працю «Народна ікона Середньої Наддні- прянщини в контексті селянського культур- ного простору», З.І. Чегусовій — за працю «Декоративне мистецтво України ХХ сто- ліття. 200 імен»; Державної премії імені Олександра Довженка: С.В. Тримбачу — за працю «Олександр Довженко. Загибель бо- гів: Ідентифікація автора в національному часо-просторі»; Державної премії в галузі архітектури: В.І. Тимофієнку — за працю «Історія української архітектури». Нові комплексні підходи до наукового осмислення реалій і явищ традиційної куль- тури, професійного і народного мистецтва, українського фольклору та музеєзнавства, ініційовані керівництвом Інституту народо- знавства НАН України, постійно отримува- ли конструктивну підтримку з боку прези- дента НАН України. Саме за таких сприят- ливих умов було зроблено важливий крок у подальшому висхідному розвитку україн- ської етнологічної науки до помітного роз- ширення спектра її досліджень із викорис- танням у них знань з антропології, археоло- гії, культурології й інших наукових галузей. Комплексному розв’язанню назрілих наро- дознавчих проблем сприяло і поглиблення роботи над дослідженням теоретичних ас- пектів українського мистецтвознавства, ви- вчення української культури і мистецтва в загальноєвропейському контексті. Відповідно до регіональної специфіки його досліджень у наукових студіях інсти- туту важливе місце посідає карпатознавча проблематика. Свідчення цього — двотом- на колективна монографія «Лемківщина» (Т. 1: Матеріальна культура, 1999; Т. 2: Ду- ховна культура, 2002), перші два томи фун- да ментального чотиритомного дослідження 98 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 2 ДО 50-річчя ОБРАННЯ АКАДЕМІКА Б.Є. ПАТОНА ПРЕЗИДЕНТОМ НАН УКРАЇНИ «Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат» (Т. 1: Археологія та ан- тропологія, 1999; Т. 2: Етнологія та мисте- цтво, 2006) та ін. Винятковою для української науки і куль- тури стала активна позиція Інституту наро- дознавства НАН України, підтримана прези- дентом Академії, у справі формування і реа- лізації державної програми, спрямованої на мінімізацію наслідків аварії на Чорнобиль- ській АЕС. Упродовж 1994–2003 рр. було здійснено комплексні історико-етно графічні дослідження, зафіксовано матеріальну і ду- ховну культуру радіоактивно забруднених зон українського Полісся, обстежено понад 300 сіл 10–30-кілометрової радіоактивно за- брудненої зони, зібрано понад 10 тис. експо- натів, записано близько 200 годин відеофіль- мів, зроблено 20 тис. світлин, зібрано 63 томи польових матеріалів. З метою ефективної реалізації освітньої функції Міжнародної школи україністики було розроблено довгострокову програму викладання українознавчих дисциплін — української мови як іноземної, української історії, літератури і культури, а основною формою діяльності в цій галузі визначено проведення щорічних літніх сесій. Свідчен- ням ефективності науково-організаційної і викладацької роботи вчених Міжнародної школи україністики стало успішне прове- дення 20 літніх сесій за участю близько 1000 громадян країн близького і далекого зару- біжжя — молодих науковців, аспірантів, сту- дентів, усіх охочих, до кола зацікавлення яких належать україністика і славістика. Загалом у роки незалежності установи Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України під керівництвом незмінного кер- манича НАН України академіка Б.Є. Патона досягли значних успіхів у дослідженні най- важливіших проблем суспільного розвитку незалежної української держави. Зосеред- ившись на справді фундаментальних і при- кладних проблемах економічного, правово- го й організаційного забезпечення науково- технологічного та інноваційного прориву в Україні, розвитку інфраструктури, стиму- лювання економічного зростання, підви- щення конкурентоспроможності України в умовах глобалізації, дослідженнях політико- правових та історичних аспектів стратегії державного будівництва, підвищенні якості управління, формування національної пра- вової системи, секція по праву займає сьо- годні провідне місце в соціогуманітарній сфері держави. Науковий потенціал, нагромаджений Сек- цією суспільних і гуманітарних наук НАН України, дає змогу успішно роз в’язувати нау- кові проблеми першорядного значення, вирі- шувати завдання загальнонаціонального, дер- жавного рівня, як-от: вивчення шляхів консо- лідації громадянського суспільства, форму- вання нового рівня світоглядної, політичної, економічної, виробничої, управлінської, тех- нологічної, інноваційної культури громадян України; захист прав та інтересів людини; гармонізація міжетнічних відносин в Україні, безконфліктне розв’язання мовних проблем і забезпечення мовно-куль турних потреб насе- лення; збереження етнокультурної автентич- ності українців та етнічних меншин України, досягнення оптимального для урбанізовано- го суспільства спів відношення традицій і но- ваторства в культурі і мистецтві — виступа- ють важливими завданнями вчених секції. Успішне розв’язання цих завдань можливе за- вдяки консолідованим зусиллям науковців і керівництва Академії і держави. Усе це зобов’язує нас до примноження спільних зусиль. Підготовкою концептуаль- них документів, розробленням наукових моделей, прогнозів, пропозицій і рекомен- дацій щодо шляхів розв’язання актуальних проблем суспільно-політичного, соціально- економічного, культурного розвитку, участю в законотворчій роботі, написанням фунда- ментальних наукових праць, підручників, енциклопедій, укладанням словників, ви- кладацькою діяльністю і громадською робо- тою вчені установ секції і надалі будуть ді- яльно реалізовувати державотворчу і пат ріо- тичну місію української науки.

Б.Є. Патон і пріоритетний розвиток соціогуманітарних досліджень у роки незалежності

Репозитарії

Схожі ресурси