Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі?

У статті розглянуто основні перешкоди на шляху реалізації ідеї Екологічної Конституції Землі: незацікавленість наймогутніших держав світу, проблеми фінансово-економічного характеру, соціально-психологічні настрої у світовій спільноті, байдужість владно-бюрократичних структур. Запропоновано авторське...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Семенюк, Е.П., Туниця, Т.Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2012
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Статті та огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36408
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі? / Е.П. Семенюк, Т.Ю. Туниця // Вісн. НАН України. — 2012. — № 4. — С. 30-38. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-36408
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-364082012-07-19T12:08:25Z Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі? Семенюк, Е.П. Туниця, Т.Ю. Статті та огляди У статті розглянуто основні перешкоди на шляху реалізації ідеї Екологічної Конституції Землі: незацікавленість наймогутніших держав світу, проблеми фінансово-економічного характеру, соціально-психологічні настрої у світовій спільноті, байдужість владно-бюрократичних структур. Запропоновано авторське бачення виходу із ситуації, що склалася. В статье рассмотрены основные препятствия на пути реализации идеи Экологической Конституции Земли: незаинтересованность самых могущественных государств мира, проблемы финансово-экономического характера, социально-психологические настроения в мировом сообществе, безразличие властно-бюрократических структур. Предложено авторское видение выхода из сложившейся ситуации. The article reviews the main obstacles towards the realization of the World Environmental Constitution idea: the lack of interest of the most powerful countries in the world, financial and economic problems, social and psychological attitudes in the world community and negligence of bureaucratic structures. In conclusion, the authors offer their own opinion considering the ways out of the situation. 2012 Article Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі? / Е.П. Семенюк, Т.Ю. Туниця // Вісн. НАН України. — 2012. — № 4. — С. 30-38. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36408 504.03:[341.24+349.6] uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Семенюк, Е.П. Туниця, Т.Ю. Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі? Вісник НАН України
description	У статті розглянуто основні перешкоди на шляху реалізації ідеї Екологічної Конституції Землі: незацікавленість наймогутніших держав світу, проблеми фінансово-економічного характеру, соціально-психологічні настрої у світовій спільноті, байдужість владно-бюрократичних структур. Запропоновано авторське бачення виходу із ситуації, що склалася.
format	Article
author	Семенюк, Е.П. Туниця, Т.Ю.
author_facet	Семенюк, Е.П. Туниця, Т.Ю.
author_sort	Семенюк, Е.П.
title	Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі?
title_short	Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі?
title_full	Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі?
title_fullStr	Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі?
title_full_unstemmed	Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі?
title_sort	що заважає практичному втіленню ідеї екологічної конституції землі?
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36408
citation_txt	Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі? / Е.П. Семенюк, Т.Ю. Туниця // Вісн. НАН України. — 2012. — № 4. — С. 30-38. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT semenûkep ŝozavažaêpraktičnomuvtílennûídeíekologíčnoíkonstitucíízemlí AT tunicâtû ŝozavažaêpraktičnomuvtílennûídeíekologíčnoíkonstitucíízemlí
first_indexed	2025-07-03T18:01:15Z
last_indexed	2025-07-03T18:01:15Z
_version_	1836649729779302400
fulltext	30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 4 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ У статті розглянуто основні перешкоди на шляху реалізації ідеї Екологічної Конституції Землі: незацікавле- ність наймогутніших держав світу, проблеми фінансово-економічного характеру, соціально-психологічні настрої у світовій спільноті, байдужість владно-бюрократичних структур. Запропоновано авторське бачення виходу із ситуації, що склалася. Ключові слова: екологізація соціуму, бар’єри, екологічна економіка, сталий розвиток, соціальна психологія. УДК 504.03:[341.24+349.6] Е.П. СЕМЕНЮК, Т.Ю. ТУНИЦЯ Національний лісотехнічний університет України вул. Генерала Чупринки, 103, Львів, 79057, Україна ЩО ЗАВАЖАЄ ПРАКТИЧНОМУ ВТІЛЕННЮ ІДЕЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОНСТИТУЦІЇ ЗЕМЛІ? © Е.П. Семенюк, Т.Ю. Туниця, 2012 ВСТУП Уже три Президенти України — Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Віктор Янукович — виступали в Організації Об’єднаних Націй із пропозицією про підготування, ухвален- ня та практичне впровадження всесвітньо важливого законодавчого акта, який би пе- редбачав створення міжнародної системи екологічного захисту планети з відповідни- ми повноваженнями і механізмами діяль- ності. Час минає, а справу не зрушено з місця. Що стоїть на перешкоді цьому найважливі- шому для народів світу рішенню? Об’єк- тивний, неупереджений аналіз цих справді доленосних питань вважаємо відповідаль- ним завданням сучасної науки, особливо напередодні світової Конференції ООН зі сталого розвитку «Ріо+20» (20–22 червня 2012 р.). Вже вкотре — після всесвітніх са- мітів у Стокгольмі (1972 р.), Ріо-де-Жанейро (1992 р.), Йоганнесбурзі (2002 р.) — світо- ве співтовариство планує під егідою ООН системно обговорити проблеми захисту природи планети та сталого розвитку. Збе- руться представники абсолютної більшості держав світу, очікується участь понад 100 глав держав. Україна подала на цей саміт офіційну пропозицію щодо започаткуван- ня процесу розроблення Екологічної Кон- ституції Землі. НЕЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ НАЙМОГУТНІШИХ ДЕРЖАВ СВІТУ Успішність будь-якої справи в соціумі, зрештою, залежить не лише від об’єктивних умов і сприятливих обставин, а й від актив- ності конкретних суб’єктів діяльності. Ні для кого не є секретом той факт, що міжна- родна ситуація у світі в будь-який момент значною мірою визначається позицією лі- дерів планетарної економіки та політики. Недаремно ж сьогодні функціонують такі загальновизнані конструкти, як «Велика сімка» або «вісімка», Давоський форум тощо. Роль цієї еліти в ухваленні світовою спільнотою важливих рішень і проведенні спільних акцій справді незаперечна. Якби ці держави захотіли реалізувати ідею Еко- логічної Конституції Землі (ЕКЗ), то вони це вже давно б зробили. Отже, закономірно постає питання про відсутність такого ба- жання… А чому? 31ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 4 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Це, мабуть, зумовлено тим, що саме най- активніші гравці на світовому економіко- політичному майданчику є найбільшими за- бруднювачами і руйнівниками природного довкілля планети. Відомо, що основними причинами деформацій у природі Землі є гі- перрозвиток продуктивних сил і надмірні масштаби урбанізації, розростання мегапо- лісів. Ці процеси якраз і характеризують нині наймогутніші держави світу. Саме тому вони не чують неодноразових і наполег ливих закликів України щодо нагальної не об- хідності підготування, затвердження в на- лежному порядку та втілення в життя світо- вого співтовариства Екологічної Консти- туції Землі. Остання з таких пропозицій прозвучала в Нью-Йорку під час виступу Президента України В.Ф. Януковича на за- гальних дебатах 66-ї сесії Генеральної Асамб- леї ООН 21 вересня 2011 р. [1]. Варто також відзначити, що зі схожими, хоч і не такими чіткими заявами свого часу виступали й уряди інших держав — Бразилії, Німеччини, Сін гапуру, Південно-Африканської Респуб- ліки [2]. Їх, на жаль, теж не почули… Наймогутніша та найвпливовіша держава світу сьогодні, безперечно, США. Її еконо- мічний і політичний потенціал загальнові- домий. Отже, насамперед від позиції США значною мірою залежить розв’язання того чи іншого питання на міжнародній арені. Про ставлення цього велетня до проблем природокористування на планеті промовис- то свідчить хоча б той факт, що впродовж багатьох років США так і не ратифікували Кіотський протокол 1997 р. про скорочення промислових викидів парникових газів в ат- мосферу (хоча свого часу ініціювали його підписання). Для світової спільноти очевид- на позиція керівних кіл США щодо цього питання: американські і транснаціональні корпорації свої егоїстичні інтереси, які не- рідко є монопольними, видають за націо- нальні й ставлять вище від загальнолюд- ських. Адже мова йде, безперечно, про за- грозу для майбутнього всього людства. Справа не лише в Кіотському протоколі. Наприкінці 2011 р. черговий кліматичний форум у Дурбані (ПАР) ухвалив рішення по- ширити його вимоги на всі країни світу (не тільки на промислово розвинені), і це стало вагомим кроком уперед у розв’язанні пробле- ми атмосферних викидів. Але й це не знижує масштабу кліматичних загроз: адже і за таких умов глобальне потепління не обмежується величиною 3,5 °С, а це — початок масових по- сух і повеней, проривів дамб та інших ката- строф… Як уже зазначалося на сторінках «Ві- сника НАН України», кліматичну проблему слід розглядати та роз в’я зувати системно, в єдиному комплексі всіх природоохоронних завдань людства. Саме це й має забезпечити втілення в життя ЕКЗ [3]. Отже, справа не в Кіотському протоколі як такому, а в тому, що нехтування його рішеннями демонструє аморальність ставлення керівних кіл США до майбутніх поколінь людства. На жаль, реальність доводить, що не лише США, а й інші лідери світової економіки та політики, наприклад Канада, Китай, не заці- кавлені в тому, щоб приділити належну ува- гу пропозиції з підготування ЕКЗ та її впро- вадження в соціальну практику планети. Варто наголосити, що фундаментом про- екту ЕКЗ є перехід від традиційної, ринко- вої економіки до принципово нової — еколо- гічної [4, 5]. Ті міжнародні кола, які концен- трують владу у світі та здійснюють вплив на розв’язання найважливіших питань, очевид- но, не зацікавлені в переході до екологічної економіки. Нагадаємо: «Згубний шлях є ви- гіднішим на даному відрізку часу для тих, хто ухвалює рішення та доводить їх до прак- тичної реалізації. Вигіднішим тому, що до- зволяє продовжувати накопичувати багат- ство для порівняно невеликої купки насе- лення земної кулі коштом пограбування величезної більшості людей та повного ви- снаження природи» [6]. Саме ЕКЗ поклика- на докорінно змінити цю трагічну ситуацію. МІРКУВАННЯ ФІНАНСОВО- ЕКОНОМІЧНОГО ХАРАКТЕРУ Необхідно враховувати, що байдужість сві- тової еліти — не єдина причина того, що ідея Екологічної Конституції Землі «про бук совує» 32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 4 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ вже два десятки років (вона виникла ще на- весні 1992 р. [7]). І за період, що проминув з того часу, здавалося б, уже можна було здо- лати всі перешкоди. Проте цього не сталося, на що є низка причин. Багато з цих проблем мають економічний або, дещо вужче, — фінансово-матеріальний характер. Ідеться про все, що стосується очікуваних витрат на розроблення та практичне впровадження ЕКЗ. Фундаментальною для цього комплексу перешкод є принципова відмінність, навіть суперечність між панівною досі ринковою економікою та пропонованою новою модел- лю господарювання людства на планеті — екологічною економікою. Якщо найвищою метою ринку є одержання максимального прибутку за найкоротший термін, то абсо- лютним пріоритетом екологічної економіки, яка тільки й може бути засадою впроваджен- ня ЕКЗ, стає збереження природного довкіл- ля для теперішнього й наступних поколінь. У цій найсучаснішій формі господарювання прибуток, звичайно, також є важливим (адже це економіка!), але не прибуток будь-якою ціною, за рахунок знищення природи — са- мої основи всієї життєдіяльності людини. Як складний і внутрішньо суперечливий процес екологізація економіки має чимало «підводних каменів» на своєму шляху. Іма- нентна суперечність полягає вже в тому, що тут необхідно вкладати кошти без розрахун- ку на швидкий економічний ефект [5]. На жаль, у світі небагато підприємців, схильних до такої моделі господарювання… Світова спільнота, безперечно, усвідом- лює, що заходи з упровадження ЕКЗ об’єк- тивно коштуватимуть соціуму дуже дорого. До того ж із плином часу їхня вартість буде дедалі більшою, оскільки невпинно діє за- кон зростання екологічних витрат суспіль- ства [8]. Не брати до уваги цих міркувань, звичайно, не можна. Свій фінансовий еквівалент, безперечно, має й необхідність створення потужної ін- формаційної бази для підготування ЕКЗ, її застосування та надійного функціонування. Як уже зазначалося, така інформаційна база об’єктивно потребує органічної інтеграції багатьох різноманітних галузей знання [3]. Це досить складне і дуже вартісне завдання (і цей факт добре усвідомлюють учені різних країн світу). В останні роки ситуація помітно усклад- нилася. Світова фінансово-економічна кри- за (у її взаємозв’язку з поглибленням сиро- винної, паливно-енергетичної, продовольчої кризи тощо) лише загострює небажання ба- гатьох держав братися за досить витратну глобальну екологічну політику: є, мовляв, більш нагальні, справді невідкладні пробле- ми. Друга хвиля фінансово-економічної кри- зи ще більше, ніж досі, скорочує соціоеколо- гічний, так би мовити, ентузіазм навіть там, де він раніше проглядався. До того ж цілком очевидно, що багато кра- їн світу об’єктивно не мають вільних коштів для капіталовкладень у значні природоохо- ронні заходи (візьмімо, наприклад, Грецію з її нинішніми боргами або ж нашу Україну — з газовою проблемою). Адже злиднів у світі, як відомо, вистачає… Заможні ж держави, які, безсумнівно, могли б бути міжнародни- ми спонсорами масштабних соціоекологіч- них проектів (подібних до ЕКЗ), як свідчить життя, не є альтруїстами. Вони однозначно віддають перевагу іншим речам: наприклад, утримуванню потужних армій з надсучас- ною і дуже дорогою зброєю. Відповідно, де- які країни сприймають концепцію ЕКЗ як цілком утопічний проект. Розмірковуючи над фінансово-еко но міч- ним аспектом практичного впровадження ЕКЗ і пов’язаними з цим труднощами, варто подумати про рівень об’єктивної виправда- ності й раціональності витрат сучасного сус- пільства (а за витратами стоять, звичайно, відповідні потреби). На наш погляд, корис- ними для такого аналізу можуть бути цифри, наведені свого часу Жіночою платформою світу на ХХІ століття. За даними цієї громад- ської організації, ще наприкінці ХХ ст. у світі щорічно витрачалося: на військові потреби — 800 млрд доларів США, на сигарети — 400, на рекламу — 250, на пиво — 160, на вино — 85, на гольф — 40 (разом це становить 1735 млрд 33ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 4 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ доларів). З іншого боку, на охорону здоров’я дітей було необхідно 13 млрд доларів щоро- ку, на чисту воду і санітарію — 9, на початко- ву освіту — 6, на планування сім’ї — також 6 (разом — 34 млрд доларів [9]). Зрозуміло, що реструктурування двох рядів витрат (потреб) для людства тоді виявилося недосяжним. Та- кий захід залишається актуальним і досі, хоча значення відповідних показників, безпере- чно, інші. Звичайно, наведена аналогія є непрямою щодо теми нашого аналізу, адже йдеться не безпосередньо про екологічні витрати су- спільства, а про різні сторони способу життя світової цивілізації (але вони стосуються проблематики сталого розвитку). Вражає порядок цифр у двох рядах, їх порівняння між собою (особливо — гіпертрофовані ви- трати на військові потреби). Ось у такому широкому соціальному контексті можна краще відчути, зрозуміти, чому немає ко- штів навіть для того, щоб розпочати роботу з підготовки та впровадження ЕКЗ… СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ НАСТРОЇ Певні причини «пробуксовування» ідеї ЕКЗ, безперечно, треба шукати в площині соціальної психології. Тут теж можна вба- чати неоднозначність підходів і варіантів змісту різних соціально-психологічних на- строїв. Передусім необхідно наголосити на неро- зумінні широкими верствами населення го- строти глобальної екологічної кризи, їхньо- му сподіванні на те, що не така вже вона й страшна, якось минеться тощо (є, мовляв, у людства проблеми значно нагальніші). Ба- гато хто не усвідомлює, що екологічна криза нашого часу — феномен унікальний, безпре- цедентний в історії цивілізації, такого ще не було ніколи. Зміни в природному довкіллі, звичайно, накопичувалися поступово, але настав той період, коли вони набувають кри- тичного значення, готуючи базу для фаталь- ного стрибка. Кризовий характер сучасного історичного етапу в розвитку природи Зем- лі не викликає сумніву в неупередженого спостерігача. Здавалося б, глобальні зміни клімату в наші дні є настільки очевидними, що мають переконати кожного: під впливом людської діяльності розбалансування атмосфери пла- нети сягнуло свого апогею, і з цим необхідно вести боротьбу, спираючись, звичайно, на закони природи [10, 11]. Саме таку систему соціоекологічних заходів світової спільноти й передбачає концепція ЕКЗ. Водночас дех- то піддає сумніву і саме глобальне потеплін- ня як причину змін клімату планети, й інші пов’язані з цим природні явища (нерідко — справжні катаклізми), і вплив цивілізації на ці процеси, сподіваючись, що так проявля- ється циклічний характер коливань клімату Землі (коли похолодання чергується з поте- плінням, а потім навпаки). На думку таких людей, відбувається один із багатьох етапів чи витків суто стихійного планетарного про- цесу. Мовляв, людина, її діяльність і спосіб життя до цього не причетні, отже, коригува- ти нічого не треба. Дуже важливо зрозуміти, що зміни клімату не можна розглядати окре- мо від інших проявів глобальної екологічної кризи — лише в комплексі вони можуть сприйматися адекватно. Важливу роль в оцінюванні настроїв сві- тової спільноти відіграє врахування розбіж- ностей і навіть помітних суперечностей у по- зиціях, з одного боку, найрозвиненіших кра- їн планети, а з другого — народів «третього світу». Це дуже чітко виявилося, наприклад, на всесвітньому форумі в Йоганнесбурзі (2002 р.). Країни Азії, Африки, Латинської Америки вважають, що Захід має витрачати кошти не на природоохоронні заходи, а на збільшення економічної допомоги «третьо- му світові» (у цьому вони вбачають історич- ний борг імперіалізму перед народами ко- лишніх колоній та напівколоній). Натомість розвинені країни наполягають на тому, що внесок молодих держав «третього світу» у розв’язання гострих екологічних проблем мав би бути незрівнянно більшим. У цій дискусії кожна зі сторін, як кажуть, керується своєю історичною правдою. За- значимо, що, на відміну від загальногносео- логічної категорії «істина», якою широко 34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 4 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ послуговується вся наука, поняття правди властиве лише соціальній філософії та пси- хології: воно відбиває заломлення у змісті істини інтересів і соціопсихологічних на- строїв певних категорій людей. Отож істина одна, а правда в кожного може бути своєю. Правда «третього світу» випливає з того, що його народи живуть здебільшого в злид- нях, люди не мають роботи і нерідко вмира- ють від голоду (досить згадати Ефіопію або Сомалі). Правда ж високорозвинених країн базується на тому, що, по-перше, екологічні проблеми за своєю сутністю є глобальними (їх принципово не можна розв’язувати в окремо взятих країнах, природа ж не знає державних кордонів, тому необхідні об’єд- на ні зусилля всієї світової спільноти), а по- друге, розв’язання екологічних проблем не можна відкласти на майбутнє, коли буде оптимізовано економічну ситуацію в «тре- тьому світі» і з’являться вільні кошти для природоохоронних заходів. Як бачимо, кож- на з цих позицій має своє об’єктивно ви- правдане підґрунтя, і ця суперечність є діа- лектичною, вона породжена самим життям. Чимало людей у світі перебуває під психо- логічним впливом антиглобалістських гро- мадських рухів, які в різних країнах мають неоднакове ідеологічне забарвлення, унаслі- док чого антиглобалізм загалом є досить нео- днозначним феноменом. З одного боку, акти- вісти цього руху поширюють екологічні, па- цифістські й антиімперіалістичні настрої, влаштовують гучні протестні акції різного ха- рактеру, а з другого — пафос антиглобалізму акцентує увагу насамперед на етнокультурній самобутності кожного народу планети, його унікальності, самостійності й незалежності. Це має унеможливити будь-який тиск на кожну країну з боку глобальних центрів та ін- ституцій, будь-яку уніфікацію в міжнародно- му масштабі (піддаються гострій критиці всі- лякі соціокультурні шаблони). Теоретичним підґрунтям цих тенденцій може слугувати ві- дома концепція американського політолога С. Гантінгтона, згідно з якою світ є мультици- вілізаційним, а саме протистояння основних цивілізацій — рушій людської історії, першо- причина змін сучасного світового порядку [12]. З цих позицій рух до реалізації ЕКЗ виглядає примарним і безперспективним (у своїй основі) проявом глобалізації. Насправді тут проглядається діалектична суперечність. З одного боку, «планета лю- дей» (крилатий вислів Антуана де Сент- Екзюпері) і справді є різноманіттям багатьох етносів і навіть цивілізацій, між якими, без- сумнівно, виникають конфлікти (подеку ди дуже гострі), але з другого — це людство, яке дедалі більше усвідомлює себе єдиним суб’єктом суспільно-історичної діяльності. Цю думку дуже добре обґрунтував В.І. Вер- надський, коли писав про нашу добу: «Лю- дина вперше реально зрозуміла, що вона жи- тель планети і може — має — мислити і діяти в новому аспекті, не лише в аспекті окремої особи, сім’ї чи роду, держав або їхніх союзів, але і в планетному аспекті» [13]. Отже, оби- дві ці площини, безперечно, є реальними та важливими. І саме другу з них виражає кон- цепція Екологічної Конституції Землі. Певну роль у настроях світової спільноти відіграє недовіра масової свідомості до засо- бів і заходів науки, її спроможності бути тео- ретичною засадою суспільного розвитку (в основі цих поглядів — відома позиція анти- сцієнтизму). Техногенні катастрофи остан- ніх десятиліть живлять і посилюють ці на- строї, нерідко справа доходить навіть до тех- нофобії. Водночас у самій науці, серед учених подекуди спостерігаємо недовіру до інтегра- ції наукового знання, об’єктивності цього процесу та його можливостей (проте, як уже зазначалося, науковий аспект концепції ЕКЗ неможливий без опертя саме на потужну тенденцію інтеграції в сучасній науці). Нарешті, сучасне суспільство характеризу- ють, як відомо, песимістичний погляд на май- бутнє світової цивілізації з причини самої природи людини, відсутність віри в те, що людство взагалі спроможне бути розумним, бодай колись стати на шлях сталого розвитку, просуватися до ноосфери [14]. Це внутріш- ньо пов’язане і з невірою в те, що суспільство може успішно впроваджувати в життя на- стільки масштабні проекти, як ЕКЗ. 35ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 4 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ БАЙДУЖІСТЬ ВЛАДНО- БЮРОКРАТИЧНИХ СТРУКТУР Окремо треба зазначити і такий су б’єк- тивний фактор, як небажання чиновників різних країн, зокрема України, працювати задля погодження в різних інстанціях вели- чезної кількості аспектів Екологічної Кон- ституції Землі на всіх рівнях — національ- ному, регіональному, глобальному. На превеликий жаль, із сумом доводить- ся констатувати, що впродовж уже двад- цяти років вітчизняні владно-бюрократичні струк тури виявляють нерідко повну байду- жість до цієї дуже важливої суспільно-по- літичної ініціативи. Численні документи за- свідчують, як багато часу і зусиль авторові ідеї ЕКЗ Ю.Ю. Ту ниці доводилося витрача- ти на переконання працівників різних дер- жавних інстанцій, які за своїми посадовими обов’язками мали б робити все необхідне для успішного просування цього оригінального проекту на міжнародній арені [7, 15]. Як не дивно, за кордоном цю ідею українського вченого подекуди підтримували активніше, ніж в Україні [16–18], якщо не брати до ува- ги справді послідовну позицію та допомогу Національної академії наук України, а також її друкованого органу — «Вісника НАН Ук- раїни» [2, 3, 19–21]. Зазначимо, що наукові кола підтримують проект ЕКЗ більш рішуче, ніж владно-бю- рократичні структури. Але ж треба розуміти, що двоїста онтологічна природа концепції ЕКЗ — наукова та суспільно-політична — означає: без активної та послідовної під- тримки відповідних органів державної вла- ди України (а також міжнародних структур) практична реалізація проекту буде немож- ливою, адже для цього необхідний вихід на найвищі поверхи міжнародної політики. Варте уваги й те, що для законодавчого за- безпечення норм ЕКЗ треба радикально змінювати наявне інституційне середовище [15]. Це теж вимагає багатогранної участі владних структур. Поки що доводиться констатувати байду- жість наших державних органів і до ширшої соціальної проблеми — необхідності реалі- зувати концепцію сталого розвитку (як ві- домо, проект ЕКЗ органічно пов’язаний із нею, він стає зрозумілим і виправданим лише в контексті загальної проблематики сталого розвитку). На жаль, на відміну від багатьох інших держав світу (як сусідніх, так і віддалених), Україна досі не має за- твердженої національної концепції сталого розвитку, хоча її проект було схвалено на розширеному засіданні Президії НАН України ще 1998 р., про що йшлося у відпо- відних публікаціях на сторінках «Вісника НАН України». Порівняймо: концепцію пе- реходу Російської Федерації до сталого роз- витку було затверджено ще у квітні 1996 р. Інша сусідня держава — Республіка Молдо- ва — свою національну стратегію досягнен- ня сталого розвитку «Mol dova–21» схвали- ла в листопаді 2000 р. (тоді її підписав пре- зидент), а відповідну концепцію парламент затвердив у 2001 р. Аналогічні національні програми діють у багатьох державах світу. Водночас слід зазначити, що Україна має низку вагомих причин для того, щоб стави- тися до завдань сталого розвитку з особли- вою увагою [22]. Цього року, коли виповню- ється вже двадцята річниця Конференції ООН у Ріо-де-Жанейро, є всі підстави ще раз нагадати нашим органам державної вла- ди про необхідність мати націо нальну кон- цепцію сталого розвитку. Наведемо зовсім свіжий приклад байду- жості вітчизняних владно-бюрократичних структур до проблематики сталого розви- тку, зокрема, ЕКЗ. Наприкінці листопада 2011 р. у Національному лісотехнічному уні вер си теті України (м. Львів) відбувався другий тур Всеукраїнської науково-прак- тичної конференції «Україна: Схід–Захід — проб леми сталого розвитку», організованої спільно з Донецьким національним універ- ситетом еко номіки і торгівлі імені Михай- ла Туган-Ба ра новського (перший тур було проведено в Донецьку у вересні того ж року). Було заздалегідь відомо, що конфе- ренція пропонуватиме детальний аналіз проблем практичного впровадження ЕКЗ у життя світової спіль ноти. Оскільки форум 36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 4 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ не був суто науковим, а науково-практич- ним, до участі в його роботі були запро- шені представники різних державних орга- нів. Працівники Міністерства закордонних справ України, Міністерства екології та природних ресурсів України цю конферен- цію про ігнорували (і це після того, як зо- всім недавно, 21 вересня 2011 р., Президент України В.Ф. Янукович виступив у Нью- Йорку на сесії Генеральної Асамблеї ООН з цих же питань). Байдужість владно-бюрократичних струк- тур не лише України, а й загалом усіх держав світу до проблематики сталого розвитку, зокре- ма, практичного втілення в життя проекту Еко- логічної Конституції Землі об’єктивно є тим гальмом, яке затримує ефективне роз в’язання цих найважливіших завдань людства. МОЖЛИВИЙ ВИХІД ІЗ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПАСТКИ Основним принципом стратегії практично- го впровадження концепції ЕКЗ, звичайно, є необхідність поступового, але наполегливого та невпинного подолання всіх перешкод на шляху реалізації проекту. Власне, саме в цьому сенс ретельного наукового аналізу тих найріз- номанітніших труднощів, які стоять перед су- спільством у вказаному контексті. Цілком імо- вірно, що в процесі просування до поставленої мети (яка поки що, на жаль, досить віддале- на) буде виявлено нові, сьогодні ще невідомі бар’єри, які теж доведеться долати. Насамперед у наш час необхідні істотні змі- ни в соціальній психології, у свідомості су- спільства та кожної окремої особи. Екологіза- ція всього суспільства має стати ефективним інструментом подолання глобальних екологіч- них загроз [22]. Лише тоді процесу практично- го втілення ідеї ЕКЗ у життя світової спільно- ти буде надано необхідного прискорення. Зауважимо, що впродовж останніх деся- тиліть екологізація соціуму набула чималих темпів і стала навіть однією з найважливі- ших ознак сучасного етапу розвитку світо- вої цивілізації. Феномен екологізації вже став об’єктом спеціального розгляду завдя- ки різноманітності своїх проявів і форм. Життя, проте, переконує, що прогрес еколо- гізації суспільства об’єктивно не є достатнім для його успішного розвитку. Тут потрібно враховувати особливості людської психіки, з одного боку, і реальну діяльність конкрет- них членів суспільства — з другого. «Соціо- логічні дослідження свідчать про зростання ін дивідуальної зацікавленості, стурбованос- ті проблемами довкілля і збільшення кіль- кості екологічних організацій в усьому світі. Однак визнання проблеми на рівні форму- вання екологічної свідомості приховує ще одну важливу проблему: позитивне ставлен- ня до ідей охорони природного довкілля не обо в’язково виливається в проекологічну поведінку як на політичному макрорівні, так і на мікрорівні особистого життя… Біль- шість людей погоджується з доречністю екологіч но-орієнтованої поведінки, однак ситуація змінюється, коли доходить до ре- альних справ. Стан же довкілля залежить від людської поведінки, а не від ставлення до проблем охорони довкілля» [15]. Отже, завдання полягає в тому, як екологізацію з площини думок, поглядів і загальних намі- рів перевести в площину конкретних, реаль- них справ. Саме в контексті об’єктивно-реальної еко- логізації суспільства розумної альтернативи затвердженню та впровадженню в життя проекту ЕКЗ у наші дні немає. Справді, іс- торичну вагу в глобальному масштабі має збалансоване природокористування, коли задоволення різноманітних потреб людини було б узгоджене з реальними можливостя- ми природи планети [23]. Сьогодні до цього дуже далеко… Лише глибоко усвідомивши всю гостроту сучасної соціоекологічної си- туації у світі, людство зможе знайти в собі сили для подолання і національного егоїзму панівних кіл окремих держав (навіть най- могутніших), і фінансово-еко но мічних не- гараздів теперішньої доби, і неадекватних со ціально-пси хо логічних настроїв (навіть коли вони охоплюють найширші верстви), і байдужості владно-бю рократичних струк- тур різних країн, і всіх інших бар’єрів на шляху до практичної реалізації ідеї ЕКЗ. 37ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 4 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ В офіційній пропозиції нашої держави до форуму «Ріо+20» наголошено: «…Для досяг- нення цілей майбутнього Саміту Землі було б надзвичайно актуально включити в по- чатковий проект підсумкового документа «Ріо+20» наступну тезу: «Трансформувати UNEP у повноцінне агентство ООН під на- звою Світова екологічна організація (СЕО) й одночасно започаткувати процес розроблен- ня Екологічної Конституції Землі (ЕКЗ) як способу досягнення необхідної ефективності СЕО і як правової платформи для переходу до «зеленої» економіки. Ця пропозиція сто- сується підсилення інтеграції трьох основ сталого розвитку (довкілля, економіка і соці- альний аспект) на міжнародному рівні… Дис- кусія щодо створення СЕО і започаткування процесу опрацювання ЕКЗ у їх нерозривній єдності додасть виразнішої цілісності і глиб- шого розуміння трьох основ сталого розви- тку на саміті «Ріо+20» і зробить роботу самі- ту конструктивнішою» [24]. Хотілося б віри- ти, що початок практичному втіленню ідеї ЕКЗ, нарешті, буде покладено. Світова філософія, наука, культура дедалі частіше ставлять питання, сповнене дра- матизму: чи виживе людська цивілізація? Справді, сьогодні відповідь на нього неодно- значна, що зумовлено органічними вадами способу життя світової спільноти й тим, на- скільки успішно вона зможе їх подолати [25]. Екологічна Конституція Землі може стати одним із дуже важливих важелів у цьому іс- торичному змаганні людини з долею. Люд- ство не повинно загинути, необхідно термі- ново шукати вихід із екологічної пастки! СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Виступ Президента України на загальних дебатах 66-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН // http:// www.president.gov.ua/news/21273.html. 2. Туниця Ю.Ю. Екологічна Конституція Землі: сутність і концептуальні засади // Вісник НАН Украї ни. — 2005. — № 11. — С. 32–42. 3. Туниця Ю.Ю., Семенюк Е.П., Туниця Т.Ю. Методо- логічні основи Екологічної Конституції Землі // Вісник НАН України. — 2010. — № 5. — С. 7–15. 4. Туниця Ю.Ю. Екоекономіка і ринок: подолання су- перечностей. — К.: Знання, 2006. — 314 с. 5. Туниця Ю.Ю., Семенюк Е.П., Туниця Т.Ю. Екологіза- ція економіки: теоретико-методологічний аспект // Економічна теорія. — 2011. — № 2. — С. 5–15. 6. Введение в теорию устойчивого развития. Курс лекций. — М.: Ступени, 2002. — 240 с. 7. Туниця Ю.Ю. Екологічна Конституція Землі. Ідея. Концепція. Проблеми. — Львів: ЛНУ ім. І. Фран- ка, 2002. — Ч. І. — 298 с. 8. Туниця Ю.Ю. Закон зростання екологічних витрат суспільства // Економічна енциклопедія. — К.: Академія, 2000. — Т. 1. — С. 547. 9. Урсул А.Д. Переход России к устойчивому раз- витию. Ноосферная стратегия. — М.: Ноосфера, 1998. — 500 с. 10. Баландин Р.К. Цивилизация против природы. Что происходит с погодой и климатом? — М.: Вече, 2004. — 384 с. 11. Гор А. Неудобная правда. Глобальное потепление. Как остановить катастрофу / пер. с англ. — СПб.: Амфора, 2007. — 328 с. 12. Гантінгтон С.П. Протистояння цивілізацій та змі- на світового порядку / пер. з англ. — Львів: Каль- варія, 2006. — 474 с. 13. Вернадский В.И. Размышления натуралиста. — М.: Наука, 1977. — Кн. 2. — 192 с. 14. Семенюк Е.П. Філософські засади сталого розви- тку. — Львів: Афіша, 2002. — 200 с. 15. Екологічна Конституція Землі. Методологічні за- сади / За ред. Ю.Ю. Туниці. — Львів: РВВ НЛТУ України, 2011. — Ч. 2. — 440 с. 16. Ukraine to save the World? // Socialook Interna- tional. — 2007. — V. 33, N 2. — P. 4–6. 17. Семенюк Э.П., Цырдя Т.Н., Урсул А.Д. Концепция Экологической Конституции Земли: синтез на- уки и политики // Bioetica, filosofia şi medicina în strategia de asigurare a securităţii umane. Mate- rialele Conferinţei a XVI-a Ştiinţifice Internaţionale (12–13 noiembrie 2010, Chişinău, Moldova). — Chişinău: CEP «Medicina», 2010. — P. 209–215. 18. Semenyuk E.P. The Concept of the World Environ- mental Constitution and Information Science // Scientific and Technical Information Processing. — 2011. — V. 38, N 1. — P. 1–12. 19. Туниця Ю.Ю., Семенюк Е.П., Туниця Т.Ю. Фактори глобалізації і стратегія сталого розвитку // Вісник НАН України. — 2004. — № 7. — С. 3–14. 20. Шемшученко Ю.С. Екологічна Конституція Зем- лі: від ідеї до практичного втілення // Вісник НАН України. — 2007. — № 9. — С. 3–7. 21. Туниця Ю.Ю., Семенюк Е.П., Туниця Т.Ю. Діалектика глобалізації в контексті екологічного імперативу // Вісник НАН України. — 2008. — № 2. — С. 8–24. 22. Україна: Схід-Захід — проблеми сталого розви- тку. Матеріали другого туру Всеукр. наук.-практ. конференції (24–25 листопада 2011 р., Львів, 38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 4 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Україна). — Львів: РВВ НЛТУ України, 2011. — Т. 2. — 268 с. 23. Туниця Т.Ю. Збалансоване природокористуван- ня: національний і міжнародний контекст. — К.: Знання, 2006. — 300 с. 24. Submission of Ukraine for Rio+20 Compilation Text // http://www.uncsd2012.org/rio20/index.php?page= view&type=510&nr=689&menu=20. 25. Сагатовский В.Н. Есть ли выход у человечества? (Критика образа жизни). — СПб.: Петрополис, 2000. — 148 с. Э.П. Семенюк, Т.Ю. Туныця Национальный лесотехнический университет Украины ул. Генерала Чупринки, 103, Львов, 79057, Украина ЧТО МЕШАЕТ ПРАКТИЧЕСКОМУ ВОПЛОЩЕНИЮ ИДЕИ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ КОНСТИТУЦИИ ЗЕМЛИ? В статье рассмотрены основные препятствия на пути реализации идеи Экологической Конституции Земли: незаинтересованность самых могущественных государств мира, проблемы финансово-эко но ми чес- кого характера, социально-психологические настрое- ния в мировом сообществе, безразличие властно- бю рократических структур. Предложено авторское ви дение выхода из сложившейся ситуации. К л ю ч е в ы е с л о в а : экологизация социума, барье- ры, экологическая экономика, устойчивое развитие, со- циальная психология. E.P. Semenyuk, T.Yu. Tunytsya Ukrainian National Forestry University 103 General Chuprynky Str., Lviv, 79057, Ukraine WHAT PREVENTS FROM THE PRACTICAL IMPLEMENTATION OF THE WORLD ENVIRONMENTAL CONSTITUTION IDEA? The article reviews the main obstacles towards the real- ization of the World Environmental Constitution idea: the lack of interest of the most powerful countries in the world, financial and economic problems, social and psychological attitudes in the world community and negligence of bu- reaucratic structures. In conclusion, the authors offer their own opinion considering the ways out of the situation. K e y w o r d s : ecologization of society, barriers, ecologi- cal economics, sustainable development, social psychology. Стаття надійшла 10.12.2011 р.

Що заважає практичному втіленню ідеї Екологічної Конституції Землі?

Репозитарії

Схожі ресурси