Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси

Выявлены факторы ухудшения состояния экосистем бассейна верхнего течения Тиcы, среди которых основными являются рубки лесов, перевыпас, ненормированная рекреация. Оказалось, что большинство современных вырубок находятся на разных стадиях зарастания — от злаковой до кустарниковой, природное возобновл...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автори:	Устименко, П.М., Дубина, Д.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України 2007
Теми:	Геоботаніка, структура популяцій, охорона рослинного світу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3688
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси / П.М. Устименко, Д.В. Дубина // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 5. — С. 676-686. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-3688
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-36882009-07-10T12:01:17Z Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси Устименко, П.М. Дубина, Д.В. Геоботаніка, структура популяцій, охорона рослинного світу Выявлены факторы ухудшения состояния экосистем бассейна верхнего течения Тиcы, среди которых основными являются рубки лесов, перевыпас, ненормированная рекреация. Оказалось, что большинство современных вырубок находятся на разных стадиях зарастания — от злаковой до кустарниковой, природное возобновление на них отсутствует. Охарактеризовано современное состояние и ведущие факторы трансформации растительного покрова высокогорья и луговой растительности лесного пояса. Установлено, что современная структура экосистем разных хозяйственных форм использования и территорий с природной растительностью региона исследований не обеспечивает в полной мере зарегулированности речного стока. As a result of research it is defined that the condition of the upper basin of the Tysa river is become worse. Felled areas, overgrazing, non-normalized recreation, quarries are the main negative factors of that. It is found that the most of contemporary wood-cutting areas are not artificially afforested for the last 10—15 years. They are in different stages of overgrowing: from grasses to shrubs. Contemporary state and basic factors of transformation of high mountain's plant cover and meadow vegetation of a forest belt are characterized. It has been identified that the present structure of ecosystems of different economic use and of areas with natural vegetation does not fully provide regulatability run-off, in other words, it is insufficiently sustainable and with slight degree of ecoregime tensity. 2007 Article Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси / П.М. Устименко, Д.В. Дубина // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 5. — С. 676-686. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3688 uk Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Геоботаніка, структура популяцій, охорона рослинного світу Геоботаніка, структура популяцій, охорона рослинного світу
spellingShingle	Геоботаніка, структура популяцій, охорона рослинного світу Геоботаніка, структура популяцій, охорона рослинного світу Устименко, П.М. Дубина, Д.В. Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси
description	Выявлены факторы ухудшения состояния экосистем бассейна верхнего течения Тиcы, среди которых основными являются рубки лесов, перевыпас, ненормированная рекреация. Оказалось, что большинство современных вырубок находятся на разных стадиях зарастания — от злаковой до кустарниковой, природное возобновление на них отсутствует. Охарактеризовано современное состояние и ведущие факторы трансформации растительного покрова высокогорья и луговой растительности лесного пояса. Установлено, что современная структура экосистем разных хозяйственных форм использования и территорий с природной растительностью региона исследований не обеспечивает в полной мере зарегулированности речного стока.
format	Article
author	Устименко, П.М. Дубина, Д.В.
author_facet	Устименко, П.М. Дубина, Д.В.
author_sort	Устименко, П.М.
title	Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси
title_short	Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси
title_full	Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси
title_fullStr	Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси
title_full_unstemmed	Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси
title_sort	вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. тиси
publisher	Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Геоботаніка, структура популяцій, охорона рослинного світу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3688
citation_txt	Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси / П.М. Устименко, Д.В. Дубина // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 5. — С. 676-686. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT ustimenkopm vplivprovídnihantropogennihfaktorívnaroslinnístʹverhnʹoíčastinibasejnurtisi AT dubinadv vplivprovídnihantropogennihfaktorívnaroslinnístʹverhnʹoíčastinibasejnurtisi
first_indexed	2025-07-02T06:57:24Z
last_indexed	2025-07-02T06:57:24Z
_version_	1836517367713103872
fulltext	П.М. УСТИМЕНКО, Д.В. ДУБИНА Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01001, Україна ВПЛИВ ПРОВІДНИХ АНТРОПОГЕННИХ ФАКТОРІВ НА РОСЛИННІСТЬ ВЕРХНЬОЇ ЧАСТИНИ БАСЕЙНУ р. ТИСИ К л ю ч о в і с л о в а: басейн Тиси, екосистема, рослинність, суцільні рубки, випасання, зруб, рекреація ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 5676 Територія басейну верхньої течії Тиси за географічним положенням та кліматич5 ними умовами належить до зони розвиненої зливової діяльності і є одним з най5 більш паводконебезпечних регіонів. Паводки тут часті, інтенсивні, охоплюють ве5 ликі площі [4, 20]. Природні екосистеми басейну Тиси виконують важливу стабілізуючу і гідро5 кліматичну функції та справляють значний регуляційний вплив на суміжні тери5 торії Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії [4]. Близько 20 км3 вологи, що ви5 паровують ліси, переноситься на східні, менш зволожені території України. Регіон, завдяки багатим рекреаційним та бальнеологічним ресурсам, є одним із найпер5 спективніших для розвитку санаторно5курортного лікування і відпочинку [6, 19, 20, 22]. У післявоєнні роки екосистеми басейну верхньої течії Тиси зазнали масштаб5 них змін, спричинених антропічним впливом. До факторів, які негативно вплива5 ють на природне середовище і провокують катастрофічні природні явища в ре5 гіоні, належать: 1) активізація лісогосподарської діяльності з порушенням науково обґрунтованих норм і технологій лісозаготівлі та лісовідновлення; 2) інтенсифі5 кація сільського господарства — розорювання прибережних територій, схилів, пе5 ревипасання; 3) розбудова транспортної мережі; 4) урбанізація як процес поши5 рення міського способу життя та розбудови міст; 5) посилення рекреаційного на5 вантаження на природні екосистеми тощо. Все це призвело до виникнення сти5 хійних екологічних явищ, які мають явно виявлену тенденцію до посилення і по5 ширення на дедалі більші площі, а також зміни стану біорізноманітності. Останнє характеризується значним ступенем синантропізації природних екосистем (понад 200 синантропних видів) [3]. Тому проблема відновлення порушених екосистем регіону, передусім їх про5 відного компонента — рослинного покриву, є однією з найактуальніших. На це націлює і «Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат», підписа5 на усіма державами Карпатського регіону в травні 2003 р. в Україні (м. Київ) [10]. Екологічні катастрофічні явища останніх десятиріч у регіоні активізували про5 ведення значної кількості цільових досліджень, спрямованих на пошуки шляхів збалансованої взаємодії людини і навколишнього природного середовища [1, 4, 5, 7—9, 11, 13, 15, 16, 19, 22]. Аналіз публікацій свідчить про досить детальні дослі5 © П.М.УСТИМЕНКО, Д.В.ДУБИНА, 2007 дження антропогенних змін біогеоценотичного покриву та екологічного потен5 ціалу північно5східного макросхилу Українських Карпат, здійснені групою нау5 ковців під керівництвом академіка М.А. Голубця [1, 7, 8]. У цих роботах біогеоцено5 тичний покрив розглядається як об'єкт екосистемних досліджень, фітоценотичним дослідженням приділяється мало уваги. Таке вивчення південного макросхилу Ук5 раїнських Карпат, який відрізняється за низкою екологічних і фітоценотичних па5 раметрів, лише розпочинається. У статті зроблено акцент на фітоценотичну компо5 ненту антропогенно змінених екосистем, провідну роль у функціонуванні якої відіграє саме рослинність [14]. Беручи до уваги, що територія басейну верхньої течії Тиси (включно з Чорною та Білою Тисою) є центром концентрації біорізноманітності та має екологічну цінність природних комплексів, необхідним середовищем існування та притулком для багатьох видів рослин і тварин, що підлягають охороні, і характеризується ви5 соким ступенем освоєння територій та антропогенного навантаження, ми дослі5 джували сучасний стан і динамічні тенденції її рослинності. Метою роботи було з'ясування впливу провідних антропогенних факторів на рослинність басейну верхньої течії Тиси. Матеріали та методика досліджень Вихідним матеріалом послужили геоботанічні описи корінної та похідної рослин5 ності екосистем басейну верхньої течії Тиси. Дослідження проводили загально5 прийнятими польовими методами [23]. Для з'ясування динаміки рослинності ви5 користовували метод динамічних рядів. Назви синтаксонів наведено за «Продромусом растительности Украины» [18], номенклатура синтаксонів вищих судинних рослин — за «Определителем высших растений Украины» [17]. Результати досліджень та їх обговорення Досліджена територія розташована у межах Рахівського р5ну Закарпатської обл. і займає площу 189,2 тис. га. Свій початок Тиса бере північніше м. Рахова злиттям Білої Тиси та Чорної Тиси. Витоки Білої Тиси знаходяться на західному схилі Го5 верли на висоті 1976 м над р.м., Чорної — біля гори Околи Свидовецького хребта (1954 м над р.м.) і протікає південно5східною частиною Карпат, між Ґорґанами і Чорногорою. До Великого Бичкова долина Тиси проходить через Марамороські гори. Схили долини тут круті й високі, подекуди прямовисні та неприступні. Всі притоки цієї частини басейну є типово гірськими річками зі швидкою течією. Річ5 ний стік — непостійний, до 75 % його припадає на період паводків, коли підви5 щення рівнів досягають 1,5—2,5 м за 3—4 години, тобто відбувається швидке й од5 ночасне скидання вод [20]. Попри важливість усіх типів рослинності для підтримки динамічної екологічної рівноваги в регіоні, провідну роль відіграють ліси, природні лісостани яких забезпе5 чують майже цілковите переведення опадів у підземний стік навіть у найвологі5 ші періоди року. Лісова рослинність у регіоні переважає за площами і становить ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 5 677 136 тис. га (71,8 %). Найбільша зарегульованість паводків властива басейнам з лі5 систістю понад 65—70 %, найменшою вона є на водозборах, лісистість яких не пе5 ревищує 20 % [5, 6, 15, 16, 21]. В умовах гірського рельєфу і великої кількості опадів антропогенні зміни рос5 линного покриву є головним чинником зміни складових водного балансу. З'ясо5 вано, що з усіх лісогосподарських заходів найвідчутніше режими стоку води змі5 нюють суцільні рубки лісу. Під їх впливом обсяги паводків за рахунок збільшення схилового стоку зростають на 60—140 %, а їх максимальні показники — у 2—4 ра5 зи [15, 16]. У результаті поступових рубок зміни режиму стоку вдвічі менші порів5 няно із наслідками суцільних рубок, а після вибіркових рубок, відповідно, менші у 10 разів [16]. У разі зниження лісовкритої площі водозборів рубками із 100 до 65— 70 % обсяги паводків та їх схилове живлення змінюються мало, проте подальше збільшення площі вирубок призводить до різкої інтенсифікації цих процесів [5, 6, 16, 19]. Фактором, що посилює стихійні явища, є сучасні технології рубання лісу. У регіоні басейну верхньої течії Тиси є три держлісгоспи (Рахівський ДЛГ, Велико5 бичківське ДЛМГ, Ясінянське ДЛМГ), діяльність яких негативно вплинула на еко5 логічну та просторову структуру рослинності, її продуктивність, біометричні та вікові параметри тощо [19, 20]. Виявився шкідливим спосіб рубки, тепер суцільно лісосічний. Усупереч технології лісозаготівлі, коли суцільні рубки у горах мають проводитися в зимовий період із застосуванням природоохоронних технологій (поступові рівномірні та улоговинні рубки), спостерігаються (ур. Бребенескул, околиці Ясіня, ур. Драгобрат та ін.) суцільні літні рубки із трелюванням важкою технікою уздовж русел водотоків та схилами, що знищує підріст і спричинює еро5 зію ґрунтів. З п'яти основних компонентів лісової екосистеми — фітоценозу, едафотопу, кліматопу, зооценозу, мікробіоценозу — найбільшого безпосереднього впливу лю5 дини зазнають фітоценоз і едафотоп. Не применшуючи значення антропогенної дії на інші компоненти екосистеми, вважаємо, що більшість антропогенних сук5 цесій лісових ценозів зумовлені змінами двох останніх. При цьому першопричи5 ною докорінної перебудови основних якостей лісових екосистем є надмірний вплив людини на фітоценоз. Антропогенний сукцесійний процес починається з елімінації деревного ярусу, тоді як у процесі природного розвитку лісової екосис5 теми дерева відмирають і залишаються в екосистемі у вигляді органічного відпаду, що і визначає специфіку розвитку сукцесії [13]. Наші дослідження показали, що у регіоні більшість вирубок останніх років хоч і штучно заліснювалися, але через недостатній догляд перебувають на різних стадіях природного заростання. На ділянках суцільної рубки освітленість поверхні збільшується у 80—90 разів, зростають суми активних температур, знижується во5 логість повітря. У перші два роки на вирубах ялинових і буково5ялинових лісів па5 нують види трав'яно5чагарничкового ярусу корінного лісу з переважанням, пере5 дусім, домінантів Vaccinium myrtillus L. і Athyrium filix�femina (L.) Roth., життєвість яких внаслідок різкої зміни екологічних умов помітно знижена. Із трав'яно5чагар5 ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 5678 ничкового покриву випадають види5умброфіти (Oxalis acetosella L., Cystopteris fragi� lis (L.) Bernch., Gymnocarpium dryopteris (L.) Newm, Phegopteris connectilis (Michx.) Watt, зелені мохи та ін.) і раритетні види (Huperzia selago (L.) Bernch. ex Schrank et Mert., Lycopodium annotinum L. та ін.) або скорочуються площі їх місцезростань. З'являються види узлісь та геліофіти (Chamaerion angustifolium (L.) Holub., Hypericum maculatum Crantz, Epilobium montanum L., Carex sylvatica Huds., C. leporina L., Senecio jacobaea L.). На лісосіці залишається незнищений під час рубки незначний підріст різного віку Abies alba Mill., Acer pseudoplatanus L., Fagus sylvatica L., Picea abies (L.) Karst. Наступних 3—5 років на вирубках панують злаки, у високому (120—150 см) та густому (80 %) наземному покриві домінує Calamagrostis arundinacea (L.) Roth. (55— 60 %) з постійною участю Mycelis muralis (L.) Dumort, Chamaerion angustifolium, So� lidago virgaurea L., Hypericum maculatum, Epilobium montanum, Carex sylvatica, Galeopsis pubescens Bess, G. speciosa Mill., Aruncus vulgaris Rafin, Cirsium waldsteinii Rouy. Пооди5 ноко тут ще трапляються Vaccinium myrtillus, Athyrium filix�femina, Dryopteris filix�mas (L.) Schott, Luzula sylvatica (Huds.) Gaudin, Polygonatum verticillatum (L.) All. Курти5 нами зростають чагарники Rubus hirtus Waldst. et Kit., R. idaeus L., поодиноко — Sambucus racemosa L., Salix cinerea L., S. caprea L., Sorbus aucuparia L., а також під5 ріст Abies alba, Fagus sylvatica, Picea abies. У подальшому (6—15 роки) спостерігається колонізація лісосіки видами ча5 гарників. Формуються суцільні зарості (100 %) із чагарників, підросту дерев і трав'я5 них видів з переважанням представників Rubus L. (R. hirtus, R. idaeus, R. nessensis W. Hall., R. caesius L.). Поодиноко зростають Sambucus racemosa, Salix cinerea, S. caprea, Sorbus aucuparia, Lonicera nigra L., Spirea media Franz Schmidt, Rosa canina L. Траво5 стій розріджений, здебільшого формує куртини, звичайно в ньому переважає Ca� lamagrostis arundinacea (25—30 %). Трапляються окремі особини Chamaerion angus� tifolium, Vaccinium myrtillus, Athyrium filix�femina, Senecio jacobaea L., Carex sylvatica, Cirsium waldsteini, Polygonatum verticillatum (L.) All. І на цій стадії головні породи не відновлюються, підріст Abies alba, Acer pseudoplatanus, Fagus sylvatica, Picea abies представлений лише окремими екземплярами. Як показали дослідження, процеси заростання мають подібний характер на більшості вирубів регіону, природне поновлення лісостанів на суцільних вирубках нині не відбувається. Порівнюючи наші дослідження з даними щодо динаміки трав'яного покриву вирубок у букових лісах Великобичківського лісокомбінату, проведених у 1961— 1970 рр. М.М. Горшеніним та ін. [9], можна дійти висновку про загальну подіб5 ність заростання лісосік перших двох його етапів (хоча за результатами в наших дослідженнях, на противагу вищезгаданим, на першому етапі заростання фаза до5 мінування видів трав'яно5чагарничкового ярусу корінних лісів є тривалішою зі збе5 реженням панування їх домінантів, а друга фаза характеризується домінуванням злаків, а не світлолюбного різнотрав'я). У подальшому розвиток трав'яного пок5 риву на вирубках уповільнюється з різних причин. На суцільній вирубці 1961— 1970 рр. це сталося здебільшого внаслідок розростання підросту, тобто природно5 ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 5 679 го відновлення материнського намету. На сучасних вирубах регіону відбувається суцільне заростання лісосіки чагарниками видів роду Rubus, що звичайно уповіль5 нює відновлення лісових угруповань природним шляхом. Основними причинами цього у першому разі є дотримання технології рубання лісу, у другому — нехтуван5 ня нею, що і призвело до знищення підросту під час рубок і родючого шару ґрунту трелюванням важкою технікою і внаслідок ерозії, а також відсутністю насінників на вирубках. Це підтверджує дослідження О.Г. Марискевича [13], який встановив, що ведення лісового господарства шляхом рубок головного користування спричи5 нює зміни ряду фізико5хімічних, хімічних і біотичних параметрів ґрунтів. Внаслідок зниження вмісту органічної речовини в ґрунті та його потенційної мікробіотичної активності змінюються фізичні властивості бурих ґрунтів. Усе це значною мірою впливає на швидкість, а інколи — і власне ймовірність процесів відновлення ко5 рінного рослинного покриву, що ми спостерігаємо нині. Зазначимо, що на більшості ділянок лісових культур, створених понад 20 років тому, рубки догляду майже не проводяться. Вони є загущеними, високопродуктивні деревостани не формуються. Спираючись на результати попередніх досліджень [1, 5—8, 15, 16, 19 та ін.], вважаємо, що в басейні верхньої течії Тиси за відсутності природного процесу лі5 совідновлення на вирубах після суцільних рубок, відновлення лісом стокорегулю5 вання буде ще тривалішим. Інтенсивне використання рослинних ресурсів субальпійського та альпійсько5 го поясів регіону почалося у XVI—XVII століттях після заборони випасання у при5 ватних лісах і вимушеного переведення худоби на відгінні пасовища [12, 20]. Від5 тоді відбувається інтенсивна трансформація первинної рослинності із зниженням верхньої межі лісу. На цих територіях внаслідок рубок і випасання на ділянках, зайнятих криволіссям і чагарниками, переважають луки. За даними фондових ма5 теріалів землеустрою 2005 р. площа високогірних пасовищ становить 14,3 тис. га (7,8 %), із них близько 10 тис. га — це біловусові пасовища, 0,45 тис. га — чагар5 ничкові пустища, 1,3 тис. га — кострицеві та щучникові луки. Високогірні чагар5 ники займають лише 5 тис. га (2,7 %). Фізіономічно високогірні луки є низькотравними злаковими угрупованнями, які сформувалися на похилих і відносно крутих схилах. У біловусниках, що виник5 ли на місці ценозів криволісь і чагарників, зростають бореальні види вихідних фі5 тоценозів з домінуванням Nardus stricta L (85—90 %). Поодиноко в них ще трапля5 ються особини Juniperus sibirica Burgsd. Загалом фітоценози біловусників налічують лише 10—15 видів (Аnthoxanthum odoratum L., Antenaria dioica (L.) Gaertn., Descham� psia caespitosa (L.) Beauv., Potentilla aurea L., P. erecta (L.) Rausch. та ін.). Оскільки вони займають бідні та кислі, а також цілорічно вологі ґрунти, у них формується добре виражений наземний моховий покрив із Pleurozium schreberi (Brid.) Mitt. та Hylocomium splenadens (Hedw.) B.S.G. (90 %). За даними фондових матеріалів, підт5 верджених нашими дослідженнями, ці луки є найпоширенішими на Чорногірсь5 кому і Свидовецькому масивах. Типовими асоціаціями є Nardetum (strictae) purum, Nardetum (strictae) vacciniosum (myrtilli). ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 5680 Менш поширені біловусники, сформовані на місці справжніх луків, в яких співдомінантами з покриттям 25—30 % виступають лучні види — Agrostis tenuis Sibth., Deschampsia caespitosa, Festuca rubra L. Для густих (100 %) травостоїв цих лук характерним є високе флористичне багатство (30—35 видів). Переважає Nardus stric� ta (40—45 %). Звичайно трапляються лучні (Achillea millefolium L., Brisa media L., Cam� panula patula L., C. glomerata L., Cynosurus crystatus L., Centaurea jacea L., Pimpinella saxifraga L., Prunella vulgaris L., Ranunculus acris L.) та гірськолучні (Hieracium aurantiacum L., Leucanthemum rotundifolium (Waldst. et Kit.) DC., Scorsonera purpurea L., Viola dacica Bord.) види. У дуже бідних екотопах формуються чагарничкові пустища — Vaccinieta myrtil� losae, Vaccinieta uliginosae. Це невисокі (10—15 см) густі (100 %) зарості з доміну5 ванням Vaccinium myrtillus, V. uliginosum L. В одноманітному і бідному травостої переважають лучні та монтанні види — Festuca supina Schur, F. rubra, Calamagrostis villosa (Chaix) J.F. Gmel., C. arundinacea (L.) Roth, Nardus stricta, Potentilla aurea L., P. erecta (L.) Rausch., Luzula luzuloides, Phleum alpinum L. та ін. Видова насиченість фітоценозів становить у середньому 15 видів. Під впливом випасання замість них виникають пустища з домінуванням Nardus stricta. Таким чином, антропогенна трансформація високогірних лук регіону супро5 воджується змінами видового складу та структури фітоценофонду у напрямку збіднення флористичного складу, одноманітності фітоценофонду, зменшення со5 зологічної цінності і є типовою для змін рослинності високогір'я, які відбувають5 ся в Українських Карпатах [12]. Післялісові луки широко розповсюджені у лісовому поясі регіону досліджень, особливо великі площі вони займають у низькогірній частині біля населених пунктів. У теперішній час їхня територія становить 19,2 тис. га, або 10,2 % площі верхньої частини басейну. Вони характерні для похилих і середньокрутих схилів у межах висот 600—1300 м над р.м. Формуються на місці дубових, букових, буково5 ялинових лісів на дерново5буроземних ґрунтах. Серед справжніх лук найпоши5 ренішою є формація Agrostideta tenuis, рідше трапляються Festuceta rubrae, Molinieta caeruleae, Arrenatareta elatior. Їх едифікатори екологічно близькі і в травостої часто співдомінують. Більшість видів — загальні для формацій. Видовий склад цих і рівнинних луків даних формацій є подібним [2], оскільки вони утворені звичай5 ними лучними видами — Аnthoxanthum odoratum L., Achillea millefolium, Betonica of� ficinalis L., Briza media L., Carex pallescens L., Centaurea jacea, Leucantheum vulgare Lam., Lotus corniculatus L., Pimpinella saxifraga, Plantago lanceolata L., Potentilla erecta, Ranunculus polyanthemos L., Rumex acetosa L., Stellaria graminea L. та багатьма інши5 ми. Різняться за наявністю гірсько5лучних і гірсько5лісових видів — Arnica mon� tana L., Anthyllis carpatica Pant., Astrancia major L., Hieracium auranthiacum L., Carlina acaulis L., Gentiana asclepiadea L., Knautia dipsacifolia Kreutzer, Polygonatum verticillatum (L.) All., Viola declinata Waldst. et Kit. тощо. Внаслідок високого проективного пок5 риття травостою за умови високої вологості ґрунту та приземних шарів повітря в лучних фітоценозах сформувався потужний ярус мохів (95—100 %) із домінуван5 ням Pleurocium schreberi. Типовими асоціаціями цих луків є Agrostidetum (tenuis) fes� ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 5 681 tucosum (rubrae), A. elytrigiosum (repentis), Festucetum (rubrae) agrostidosum (tenuis), Fes� tucetum rubrae purum. Слід зауважити, що завдяки високій крутості схилів та малодоступності сі5 нокісних угідь їх і понині обробляють вручну (косовиця, згрібання, скиртуван5 ня, вивезення). Таке господарювання сприяло добрій збереженості сінокісних лучних екосистем регіону, і як наслідок — на цих луках змив ґрунту практично відсутній. На пасовищах лісового поясу післялісові луки зазнали значних змін через не5 раціональне випасання в минулому. Інтенсивне випасання і витоптування справ5 жніх луків, яке супроводжувалося руйнуванням дернини і ущільненням ґрунту, призвело до елімінації з травостою багатьох лучних видів, спрощення структури та зменшення чисельності видового складу, зниження продуктивності. На місці справ5 жніх лук сформувалися фітоценози формацій Nardeta strictae, Festuceta ovinae. Для першої формації (угруповання якої переважають за площею) цей процес швидше відбувався на бідніших і кисліших ґрунтах, оскільки Nardus stricta за таких умов є найбільш конкурентоспроможним і швидко витісняє інші види. На ділянках з се5 реднім ступенем пасовищного навантаження сформувалися полідомінантні біло5 вусники — червонокострицеві, тонкомітлицеві, щучникові, для яких характерні багатший флористичний склад (за нашими описами — 30—35 видів) і складніша структура. За високого проективного покриття (95—100 %) травостою домінант (Nardus stricta) займає 40—45 %, а співдомінанти (Agrostis tenuis, Festuca rubra, Des� champsia cespitosa) — 25—30 %. Поряд з типовими лучними видами трапляються невластиві для лук цього поясу широко розповсюджені бореальні, неморальні і навіть бур'янові види (Anagallis arvensis L., Carduus acanthoides L., Cirsium arvense L., Scleranthus annuus L., Rumex acetosella L. та ін.). Загальне проективне покриття мо5 хового ярусу становить 70—80 %. Типовою асоціацією цих лук є Nardetum (strictae) agrostidosum (tenuis). При високому рівні пасовищного навантаження сформувалися угруповання з домінуванням Nardus stricta (70—90 %). Вони характеризуються бідним і однома5 нітним видовим складом, задернінням, простою структурою. У низькогір'ї (переважно біля м. Рахова) на незначних за площею вирівняних ділянках на місці грабово5дубових лісів сформувалися фітоценози формації Festu� ceta ovinae. Їм властивий маловидовий (16 видів) травостій з покриттям 85—90 %, в якому частка домінанта (Festuca ovina L.) становить 80 %. Для більшості травос5 тоїв характерні Anthoxantum odoratum, Holcus lanatus L., Jasione montana L., Potentil� la erecta, Rumex acetosella L., Viola montana L., Carlina acaulis, Thymus pulegioides L. та ін. Внаслідок розвитку туризму останнім часом локально посилилося і рекреа5 ційне навантаження на екосистеми регіону. На територіях, що прилягають до ту5 ристичних маршрутів, луки трансформувалися в щільнодернинні угруповання, повністю зникли рідкісні, реліктові та ендемічні види. Заміна первинних угрупо5 вань вторинними зумовлює негативні наслідки — ерозію ґрунтів, різке зменшен5 ня їх поглинаючої здатності, переведення поверхневого стоку у ґрунтовий тощо. ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 5682 Найбільшого лиха від туристичної діяльності у регіоні зазнало урочище Драгобрат (Свидовецький гірський масив) — відомий туристичний центр Карпат. Завдяки зручній комунікації і доступності, Драгобрат став місцем туризму і лижного спор5 ту. Тут, окрім витоптування, побудовано рекреаційні споруди, підйомники, лижні траси, прокладено шляхи з вирубкою лісів і чагарників та корчуванням пеньків. Це призвело до значного зниження верхньої межі лісу та руйнування природної структури приполонинних лісів, виникнення ерозії ґрунтів, утворення на місці лісів і чагарників чагарничкових пустищ, вторинних лучних і рудеральних угру5 повань. Заплавні ліси басейну верхньої течії Тиси, як і гірські, зазнали значного впли5 ву антропогенних факторів. Провідними є вибіркові рубки, випасання великої ро5 гатої худоби, кіз та овець, а також рекреація. Ці ліси не відзначаються стійкістю до випасання, тому є надмірно деградованими. Ступінь деградації найвищий біля на5 селених пунктів і зменшується, як показали дослідження, десь на 15—20 % через один кілометр. Поблизу населених пунктів (Богдан, Луги, Ясиня та інші) внаслідок формування доріг від прогону худоби, майже 15—25 % рослинного покриву знище5 но. Більшою мірою змінюється флористичний склад лісів. Зокрема, замість зап5 лавно5лісових видів з'являються бур'янові, серед яких численними є адвентивні. Останні поширюються на орні землі, займають еродовані ділянки та узбіччя доріг тощо. У найсильніше змінених лісах частка адвентивної фракції сягає 80 %. Характерною особливістю сучасного рослинного покриву цього району є те, що сегетальні та урбофітоценози займають незначні площі, оскільки рівень розо5 раності земельного фонду басейну верхньої течії Тиси становить 1 % (2 тис. га), під забудовою — 1,2 % (2,3 тис. га), позбавлені рослинного покриву 2,2 тис. га (1,2 %). Висновки Дослідження в басейні верхньої течії Тиси виявили сучасну специфіку антропо5 генної трансформації основних типів рослинності. Серед антропогенних змін най5 значнішими є порушення лісових екосистем під впливом суцільних рубок. Сучасні технології рубання лісу суттєво впливають на процеси відновлення лісового сере5 довища. Це вимагає застосування природоохоронних технологій лісокористуван5 ня, які мають доповнювати систему лісогосподарських заходів, спрямованих на запобігання катастрофічним стихійним явищам. Високий рівень антропогенних змін заплавних лісів потребує повної заборони їх господарського використання та здійснення заходів, спрямованих на цілковиту реконструкцію спотворених зап5 лавних лісових угруповань, передусім сіровільхових. На ділянках первинної високогірної рослинності внаслідок тривалого над5 мірного випасання сформувалися маловидові, созологічно малоцінні, фітоцено5 тично одноманітні та низькопродуктивні щільнодернинні формації Nardeta stric� tae, Deschampsieta caespitosae, Festuceta supinae і чагарничкові пустища. У місцях ак5 тивної рекреації та пов'язаної з нею господарської діяльності знижена верхня ме5 жа лісу, знищені чагарники, оголена поверхня грунту і посилилися ерозійні про5 цеси та синантропізація флори. ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 5 683 Характерною особливістю рослинності верхів'я басейну Тиси є добра збере5 женість лучної рослинності лісового поясу, яку використовують як сіножаті. Вона відзначається флористичним багатством та фітоценотичною різноманітністю. Наші результати засвідчують, що дослідження рослинності регіону слід про5 довжити для з'ясування ступеня антропогенних змін, їх наслідків та закономір5 ностей відновлення. Одним із шляхів таких досліджень може бути організація об'єктного моніторингу на вирубках за процесами їх заростання, створення відпо5 відної бази даних, розробка прогнозів тощо. Дослідження проводилися в рамках виконання наукового проекту НАНУ «Вста� новити екологічну ємність і напруженість екорежиму природних та антропогенно змінених систем басейну Тиси в Україні з метою оптимізації стану навколишнього се� редовища і поліпшення якості життя людини». Допомогу в організації польових досліджень нам надали доктор біологічних наук Ф.Д. Гамор та канд. біол. наук М.І. Бедей, за що автори висловлюють їм щиру подяку. 1. Антропогенні зміни біогеоценотичного покриву в Карпатському регіоні / За ред. М.А. Го5 лубця. — К.: Наук. думка, 1994. — 166 с. 2. Афанасьєв Д.Я. Природні луки УРСР // Рослинність УРСР. — К.: Наук. думка, 1968. — 253 с. 3. Бедей М.І., Сухарюк Д.Д., Волощук М.І. Синантропна флора екосистем Карпатського біосферного заповідника // Синантропізація рослинного покриву України: Тез. наук. доп. Всеукр. наук. конф. (м. Переяслав5Хмельницький, 27—28 квітня 2006 р.). — Київ, Пе5 реяслав5Хмельницький, 2006. — С. 17—19. 4. Бойко І.І., Данилюк М.М. Гідрометеорологічні причини катастрофічного листопадового паводку // Екол. та соціально5економ. аспекти катастроф. стих. явищ у Карпатському ре5 гіоні (повені, селі, зсуви): Мат5ли Міжнар. наук.5практ. конф. (21—24 вересня 1999 р.). — Рахів: «Поличка «Карпатського краю»», 1999. — С. 25—30. 5. Голубець М.А., Крок Б.О., Козловський М.П., Гринчак М.М. Зміни водного балансу вер5 хів'я басейну Пруту внаслідок трансформації рослинного покриву. // Екол. та соціаль5 но5економ. аспекти катастроф. стих. явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви): Мат5ли Міжнар. наук.5практ. конф. (21—24 вересня 1999 р.). — Рахів: «Поличка Кар5 патського краю», 1999. — С. 95—99. 6. Голубець М.А., Малиновський К.А. Основні структурно5функціональні властивості екосис5 тем // Біол. продукт. смерекових лісів Карпат. — К.: Наук. думка, 1975. — С. 68—77. 7. Екологічна ситуація на північно5східному макросхлі Українських Карпат / За ред. М.А. Го5 лубця. — Львів: Поллі, 2001. — 179 с. 8. Екологічний потенціал наземних екосистем / За ред. М.А. Голубця. — Львів: Поллі, 2003. — 179 с. 9. Горшенін М.М., Криницький Г.Т., Савич І.П. Динаміка трав'яного покриву вирубок у бу5 чинах Карпат // Укр. ботан. журна. — 1972. — 29, № 2. — С. 185—190. 10. Карпати — «Зелене серце Європи». Карпатська конвенція. — Київ, 2005. — 104 с. 11. Криницький Г.Т., Делеган І.В. Вплив технологій рубання лісу на стабілізаційну роль біо5 геоценотичного покриву // Екол. та соціально5економ. аспекти катастроф. стихійних явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви): Мат5ли Міжнар. наук.5практ. конф. (21—24 вересня 1999 р.). — Рахів: «Поличка «Карпатського краю»», 1999. — С. 169—173. 12. Малиновський К.А. Рослинність високогір'я Українських Карпат. — К.: Наук. думка, 1980. — 276 с. 13. Марискевич О.Г. Вплив лісокористування на мікробіологічну активність ґрунтів лісових екосистем Свидовця (Українські Карпати) // Екол. та соціально5економ. аспекти катаст5 ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 5684 роф. стих. явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви): Мат5ли Міжнар. наук.5практ. конф. (21—24 вересня 1999 р.). — Рахів: «Поличка Карпатського краю», 1999. — С. 208— 214. 14. Міркін Б.М., Шеляг�Сосонко Ю.Р. Методичні аспекти досліджень фітоценології // Укр. бо5 тан. журн. — 1982. — 39, № 4. — С. 1—9. 15. Олийнык В.С. Гидрологические последствия рубок ельников на элементарных водосбо5 рах в Украинских Карпатах // Лесоведение. — 1999. — № 2. — С. 43—49. 16. Олійник В.С. Паводкорегулююча роль гірських лісів Карпат // Екол. та соціально5еко5 ном. аспекти катастроф. стих. явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви): Мат5 ли Міжнар. наук.5практ. конф. (21—24 вересня 1999 р.). — Рахів: «Поличка Карпатсько5 го краю», 1999. — С. 257—260. 17. Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. — Киев: Наук. думка, 1987. — 548 с. 18. Продромус растительности Украины / Шеляг5Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П., Дубына Д.В. и др. — Киев: Наук. думка, 1987. — 272 с. 19. Стойко С.М. Наслідки антропогенної трансформації лісових екосистем Карпат та шля5 хи елімінації шкідливих екологічних процесів // Український ліс. — 1993. — № 2. — С. 11— 17. 20. Украинские Карпаты. Природа / Голубец М.А., Гаврусевич А.Н., Загайкевич И.К. и др. — Киев: Наук. думка, 1988. — 208 с. 21. Шеляг�Сосонко Ю.Р., Осычнюк В.В., Андриенко Т.Л. География растительного покрова Украины. — Киев: Наук. думка, 1982. — 288 с. 22. Чубатий О.В. Гірські ліси — регулятори водного режиму. — Ужгород: Карпати, 1984. — 104 с. 23. Ярошенко П.Д. Геоботаника. — М.; Л.: Изд5во АН СССР, 1961. — 263 с. Рекомендує до друку Надійшла 26.06.2006 Я.П. Дідух П.М. Устименко, Д.В. Дубина Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины, г. Киев ВЛИЯНИЕ ВЕДУЩИХ АНТРОПОГЕННЫХ ФАКТОРОВ НА РАСТИТЕЛЬНОСТЬ БАССЕЙНА ВЕРХНЕГО ТЕЧЕНИЯ р. ТИCЫ Выявлены факторы ухудшения состояния экосистем бассейна верхнего течения Тиcы, сре5 ди которых основными являются рубки лесов, перевыпас, ненормированная рекреация. Оказалось, что большинство современных вырубок находятся на разных стадиях зараста5 ния — от злаковой до кустарниковой, природное возобновление на них отсутствует. Оха5 рактеризовано современное состояние и ведущие факторы трансформации растительного покрова высокогорья и луговой растительности лесного пояса. Установлено, что современ5 ная структура экосистем разных хозяйственных форм использования и территорий с при5 родной растительностью региона исследований не обеспечивает в полной мере зарегули5 рованности речного стока. К л ю ч е в ы е с л о в а: бассейн Тиcы, экосистема, растительность, сплошные рубки, вы� пас, вырубка, рекреация. ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 5 685 P.M. Ustymenko, D.V. Dubyna M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Kiyv INFLUENCE OF BASIC ANTHROPOGENOUS FACTORS ON VEGETATION OF UPPER BASIN OF THE TYSA RIVER As a result of research it is defined that the condition of the upper basin of the Tysa river is become worse. Felled areas, overgrazing, non5normalized recreation, quarries are the main negative factors of that. It is found that the most of contemporary wood5cutting areas are not artificially afforested for the last 10—15 years. They are in different stages of overgrowing: from grasses to shrubs. Contemporary state and basic factors of transformation of high mountain's plant cover and mead5 ow vegetation of a forest belt are characterized. It has been identified that the present structure of ecosystems of different economic use and of areas with natural vegetation does not fully provide regulatability run5off, in other words, it is insufficiently sustainable and with slight degree of ecoregime tensity. K e y w o r d s: basin of the Tysa river, ecosystem, vegetation, continuous felled areas, grazing, wood�cutting area, recreation. ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 5686

Вплив провідних антропогенних факторів на рослинність верхньої частини басейну р. Тиси

Репозитарії

Схожі ресурси