Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління

У статті представлено основні риси національного концепту сталого розвитку, що базується на розкритті специфіки формування суспільних відносин, що визначають диференційовані по території країни форми господарювання. Показано, що їхнє стійке функціонування забезпечується тільки в тому випадку, коли о...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Бистряков, І.К.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2012
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Статті та огляди
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37334
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління / І.К. Бистряков // Вісн. НАН України. — 2012. — № 7. — С. 47-53. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37334
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-373342012-10-03T12:06:03Z Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління Бистряков, І.К. Статті та огляди У статті представлено основні риси національного концепту сталого розвитку, що базується на розкритті специфіки формування суспільних відносин, що визначають диференційовані по території країни форми господарювання. Показано, що їхнє стійке функціонування забезпечується тільки в тому випадку, коли опирається на традиційні для народу духовні, культурологічні і психологічні основи. Виявлено, що для обґрунтування ефективного управління стійким розвитком необхідно використовувати сучасні уявлення про людину й суспільство, відбиті, зокрема, у філософії постмодернізму. Стратегія подальшого стійкого розвитку пов’язується з механізмами корпоратизації економічного простору й капіталізацією природних ресурсів. Розкрито загальні риси технології капіталізації природних ресурсів, що забезпечують відтворення гармонійного довкілля. В статье представлены основные черты национального концепта устойчивого развития, который базируется на раскрытии специфики формирования общественных отношений, определяющих диф фе рен цированные по территории страны формы хозяйствования. Показано, что их устойчивое функционирование обеспечивается только в том случае, когда опирается на традиционные для народа духовные, культурологические и психологические основы. Раскрыто, что для обоснования эффективного управления устойчивым развитием необходимо использовать современные представления о человеке и обществе, которые отражаются, в частности, философией постмодернизма. Стратегия дальнейшего устойчивого развития связывается с механизмами корпоратизации экономического пространства и капитализацией природных ресурсов. Раскрыты общие черты технологии капитализации природных ресурсов, обеспечивающих воспроизводство гармоничной окружающей среды. The article is devoted to the presentation of the main features of the national concept of sustainable development, which is based on the disclosure of the specific form of social relations that define the form of management differentiated on the country territories. It is shown in the article that their stable operation is ensured only when is based on the traditional for the nation spiritual, cultural and psychological backgrounds. It is shown that for founding the effective management of sustainable development is necessary to use modern ideas concerning the human being and society that are reflected, in particular, by the philosophy of postmodernism. Strategy for the further sustainable development is associated with the mechanisms of corporatization of economic space and capitalization of natural resources. General features of the techno logy of capitalization the resources ensuring the reproduction of a harmonious environment are revealed in the thesis. 2012 Article Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління / І.К. Бистряков // Вісн. НАН України. — 2012. — № 7. — С. 47-53. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37334 330.342:130.2+504.3+65.01 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Бистряков, І.К. Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління Вісник НАН України
description	У статті представлено основні риси національного концепту сталого розвитку, що базується на розкритті специфіки формування суспільних відносин, що визначають диференційовані по території країни форми господарювання. Показано, що їхнє стійке функціонування забезпечується тільки в тому випадку, коли опирається на традиційні для народу духовні, культурологічні і психологічні основи. Виявлено, що для обґрунтування ефективного управління стійким розвитком необхідно використовувати сучасні уявлення про людину й суспільство, відбиті, зокрема, у філософії постмодернізму. Стратегія подальшого стійкого розвитку пов’язується з механізмами корпоратизації економічного простору й капіталізацією природних ресурсів. Розкрито загальні риси технології капіталізації природних ресурсів, що забезпечують відтворення гармонійного довкілля.
format	Article
author	Бистряков, І.К.
author_facet	Бистряков, І.К.
author_sort	Бистряков, І.К.
title	Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління
title_short	Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління
title_full	Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління
title_fullStr	Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління
title_full_unstemmed	Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління
title_sort	сталий розвиток україни: постмодернізм, простір, методологія управління
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37334
citation_txt	Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління / І.К. Бистряков // Вісн. НАН України. — 2012. — № 7. — С. 47-53. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT bistrâkovík stalijrozvitokukraínipostmodernízmprostírmetodologíâupravlínnâ
first_indexed	2025-07-03T19:04:39Z
last_indexed	2025-07-03T19:04:39Z
_version_	1836653719137026048
fulltext	47ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 7 У статті представлено основні риси національного концепту сталого розвитку, що базується на розкритті специфіки формування суспільних відносин, що визначають диференційовані по території країни форми господа- рювання. Показано, що їхнє стійке функціонування забезпечується тільки в тому випадку, коли опирається на традиційні для народу духовні, культурологічні і психологічні основи. Виявлено, що для обґрунтування ефектив- ного управління стійким розвитком необхідно використовувати сучасні уявлення про людину й суспільство, від- биті, зокрема, у філософії постмодернізму. Стратегія подальшого стійкого розвитку пов’язується з механізмами корпоратизації економічного простору й капіталізацією природних ресурсів. Розкрито загальні риси технології капіталізації природних ресурсів, що забезпечують відтворення гармонійного довкілля. Ключові слова: держава, управління, корпоратизація, капіталізація, територія, природні ресурси, кластери. УДК 330.342:130.2+504.3+65.01 І.К. БИСТРЯКОВ Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» бульв. Тараса Шевченка, 60, Київ, 01032, Україна СТАЛИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ: ПОСТМОДЕРНІЗМ, ПРОСТІР, МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ © І.К. Бистряков, 2012 ВСТУП Після здобуття Україною незалежності в державі відбулися глибокі, тектонічні соці- альні зрушення. Вони об’єктивно дали по- штовх до пошуку шляхів подальшого роз- витку. Одним із перспективних напрямів, дотримуючись якого можна забезпечити на- лежне майбутнє країни, є концепт сталого розвитку територій. Однак у сучасних умо- вах швидкоплинних внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку цей концепт вимагає пе- реосмислення. Динамічність теперішнього світу вказує на необхідність пошуку нових механізмів управління розвитком. Для того щоб не помилитися з вибором, потрібно за- стосовувати сучасну фундаментальну нау- кову методологію, яка використовує нетра- диційні логіко-смислові дослідницькі при- йоми. Основне завдання при цьому полягає в тому, щоб розкрити сутнісні сторони соціально-економічних явищ. Ідеться пере- дусім про системний аналіз простору відно- син, що складаються між людьми, які жи- вуть на певних територіях. І це необхідно не для задоволення простої цікавості, а для того, щоб адекватно керувати територіаль- ними утвореннями. Специфіка цієї методо- логії полягає в тому, що простір відносин за- дає характер режиму розвитку території в її містобудівному, проектному розумінні. За такого підходу система управління терито- ріальними утвореннями повинна бути орі- єнтована на досягнення умов самоорганіза- ції соціуму. І тут важливим чинником стає здатність управлінців адекватно реагувати на особливості організації господарської ді- яльності окремих територій, постійно вирі- шуючи одвічні суперечності між змістом і формою. У граничному вигляді зміст — це тип простору відносин соціуму, а форма — спосіб освоєння ресурсів територіальних утворень. Для конкретного історичного пе- ріоду істотним є виявлення в цій взаємодії пріоритетної суперпозиції: або форма тяжіє 48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ над змістом, або, навпаки, зміст превалює над формою, тобто наявний пошук динаміч- ного гармонійного стану. На сьогодні модернізація територіальних утворень відбувається переважно в умовах панування змістового фактора, по в’я за- но го з трансформацією соціально-еко но- міч них відносин суб’єктів господарювання на тлі глибокої стратифікації суспільства за економічною ознакою. Таке становище зу- мовлене добре відомими причинами. Хоча ця думка й не викликає сумнівів, проте слід перейти від економізму в царину щонаймен- ше трансцендентальну, що пов’язано з вияв- ленням так званого «духу часу». ПАРАДИГМА РОЗВИТКУ Відомо, що кожна держава прагне, врешті- решт, побудувати соціально-орієнтоване суспільство. Однак на цьому шляху немину- че виникає проблема пошуку фундамен- тальних положень, які визначають як харак- тер цільових орієнтирів, так і способи їх до- сягнення. До одного з основних таких положень треба віднести саме уявлення про соціально-орієнтоване суспільство та прин- ципи його функціонування. Як показує до- свід розвинених країн, соціально-орієн то- ване суспільство має вирізнятися високим ступенем самоорганізації населення і здат- ністю відтворювати якісний соціальний ка- пітал, в основі якого лежить базовий прин- цип забезпечення права кожного члена сус- пільства на працю, що відповідає запитам особистості. Тільки створивши умови, що сприяють реалізації здібностей окремого ін- дивіда, можна сформувати атмосферу віль- ного творчого самовираження всього сус- пільства. Для реалізації такої мети держава має активно будувати національно орієнто- вану господарську систему. Для того щоб така система функціонувала, вона повинна базуватися на притаманних народові тради- ційних духовних, культурологічних і пси- хологічних принципах. За такого підходу можна розраховувати на те, що в кінцевому підсумку сформується особливий простір від носин, здатний в автономному режимі гармонізувати інтереси особистості й су- спільства в цілому. На жаль, цьому аспекту проблеми розвитку суспільства державні управлінські інститути в Україні не приді- ляють належної уваги. Варто також підкрес- лити, що саме в цій площині криється мобі- лізаційний потенціал, виявлення якого мо- гло б значною мірою збагатити сам зміст соціальної політики держави. Необхідність пошуку внутрішніх ресурсів розвитку зумовлена самим часом, риси яко- го можна позначити, спираючись на деякі важливі судження різних дослідників, що відображають їхню світоглядну позицію й озвучені як на Сході, так і на Заході. Автор на Сході зазначає: «Причина сьогоднішньої кризи — у відторгненні від національної культури, її норм і традицій. Потужне ін- формаційне опромінення Заходу призвело до цивілізаційної дезорієнтації народу, по- слабило національну культурну енергетику. Вихід із ситуації один — пошуки нових шля- хів своєї цивілізаційної ідентичності. У но- вих історичних умовах не можна використо- вувати старі архаїчні відповіді на виклик чужої культури» [1]. Відомий західний соціолог зауважує: «Доба, якій, очевидно, судилося увійти в іс- торію як добі насилля, спрямованого націо- нальними державами проти своїх громадян, дійшла кінця. На зміну їй, найімовірніше, прийде інша жорстока доба — цього разу доба насилля, породжуваного деструкцією національних держав під впливом глобаль- них сил, які не мають власної території і вільно переміщаються в просторі» [2]. Наведені цитати визначають загальну спрямованість пошуку, в основі якого — по- зиція захисту національних інтересів у про- сторі сучасної світової господарської систе- ми за допомогою особливих методів адапта- ції до нових форм життєдіяльності. ДОМІНАНТИ УПРАВЛІННЯ Розкриті вище основні положення па- радигми розвитку ставлять свої особливі 49ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ вимоги до формування системи управління територіями. У зв’язку з цим актуальним стає виявлення домінант управління тери- торіальним простором. Пошук цих точок системних перетворень управління зумов- лений архітектонікою господарських сис- тем. При цьому сучасна методологія дослі- дження рекомендує розглядати соціально- економічні процеси у вигляді текстових моделей. Зрозуміло, що від того, які домі- нанти ми обираємо, зміст тексту сприйма- ється по-різному. З огляду на це слід очіку- вати і диференційовану реакцію на нього, тобто мова йде про те, щоб системи управ- ління територіальними утвореннями вибу- довувати в композиційному сенсі цілеспря- мовано, відповідно до гармонії життєдіяль- ності керованого простору. На сьогодні текстову архітектоніку со- ціально-економічного простору здебільшого пов’язують із концепцією постіндустріаль- ного суспільства (Е. Тоффлер, М. Кас тельс, Дж. Стігліц, Д. Гелбрейт та ін.) [3–6]. Зазна- чимо, що у зв’язку з багатогранністю своїх проявів постіндустріалізм не має однознач- ної дефініції. Однак ця невизначеність не применшує ролі самого феномена. Коли ми до нього «торкаємося», то виникає інтуїтив- ний, узагальнювальний образ особливого складного стану, по в’я заного, з одного боку, з процесами глобального характеру, зокрема техносферизацією, інформатизацією, інте- лектуалізацією та іншими інноваційними явищами су спільства-економіки, а з другого — з крайнім су б’єк тивізмом, індивідуалізмом і диференціацією. Цей дивний феномен важ- ко ідентифікувати за допомогою традицій- них методологічних прийомів. Його необхід- но пізнавати по-іншому. Досліджуючи зазначений аспект пробле- ми, автор дійшов висновку про необхідність залучення методології, пов’язаної з сучасни- ми філософсько-соціологічними концепція- ми, які узагальнено можна позначити по- няттям «екзистенціалізм» [7]. Не вдаючись у класифікацію різних його напрямів, від- значимо основну рису цього феномену: він пов’язаний з «екзистенцією», тобто з чимось реальним, не відірваним від життя. У цьому прагненні до всебічного пояснення феноме- нів життя і діяльності людини екзистенціа- лізм розкрив і показав значення у форму- ванні поведінки людини її ірраціонального складника, саме тієї її частини, на яку по- всюдний прагматизм і економізм до цього часу мало звертає уваги. Але від такого став- лення простір ірраціонального не зникає, а, навпаки, постійно нагадує про себе проявом патових ситуацій, у тому числі і в концептах проективного шляху просторового розви- тку. Про простір пата і його походження сво- го часу цікаво висловився відомий філософ- археоавангардист Ф.І. Гиренок [8]. Власне кажучи, йдеться про те, щоб акцентувати увагу на проблемах схоплювання, або, за Платоном, «пригадування» ідеального, мі- фологічного, тобто того, що в системі управ- ління забезпечує адекватний підбір форми для наявного змісту. У цьому контексті стає зрозумілою нагальна необхідність підбору конфігурації домінант для опису складного і неоднозначного простору життєдіяльності, у якому відносини між суб’єктами господа- рювання відіграють визначальну роль. Конфігурація домінант складається на основі і під впливом результатів досліджен- ня поведінки людини. Зокрема, суттєвими стають уявлення про ототожнення і розото- тожнення суб’єкта у вимірі соціальних про- цесів, що забезпечують умови розгортання особистості. Такий підхід дає можливість побачити цікаві моменти в траєкторії роз- гортання складної реальності, яку досить глибоко відображає сучасна європейська думка. Головне, що впадає в око, — це поява особливого антропологічного типу, який по- зиціонує себе як космополіта, вільного від догматів культурних традицій і норм. По- стмодерну людину сприймають як інтелек- туала, який вільно володіє прийомами гри і готовий до постійної зміни правил, аж до відмови від них. Для нього характерна своє- рідна логіка пізнання, орієнтована на сприй- няття форм життя, які перебувають у по- стійному русі мінливих потоків. Мислення такої людини відмовляється від ієрархічного 50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ сприйняття знання, воно більшою мірою спрямоване на потік інформації, у якому всі факти мають рівностатусне значення. У та- кій інтерпретації дійсності істина перестає бути для нього непорушним абсолютом, а являє собою ланцюг різноманітних тлума- чень можливих фактів і дій. Підхід до оцінювання ситуації через ана- ліз процесу ототожнення і розототожнення суб’єкта вважаємо перспективним, оскільки він дає змогу бодай пояснити поведінкові дії соціуму [9]. У межах подання амбівалент- ності процесів «ототожнення — розототож- нення» проглядається і такий важливий для процесу формування адекватної системи управління аспект, як зміна уявлень про просторово-часовий континуум середовища проживання, щобільше — виникнення у зв’яз- ку з цим ряду суперечностей. Так, з одного боку, спостерігаємо зростання простору ре- ференцій суб’єктів та їхніх ідентичностей, а з другого — звуження реального буттєвого простору людини. Усе це призводить, на думку Н. Костенко, до фрагментарності й недовговічності відносин, збільшення дис- танції між індивідуумами, що спричиняє від- повідні наслідки [10]. Отже, в територіаль- них утвореннях із високою щільністю на- селення спостерігаємо зміну інтертексту простору, який характеризується неконтро- льованим процесом накладання різночасних соціально-економічних культурних форм. При цьому ми стикаємося, за М. Кастельсом, з формуванням своєрідної конфігурації про- ективної ідентичності, що супроводжується конструюванням суб’єктами нових форм суб’єктивності, завдяки яким перерозподі- ляються соціальні позиції і змінюється соці- альна структура в цілому [11]. Тобто на тлі розмивання меж між «високою» і «низькою» культурою відбувається конструювання по- ліваріантної культури, для якої характерний перехід від єдиної композиційної цілісності до множинності варіантів розвитку буттєвих форм, різних за змістом і спрямованістю. Підсумовуючи, зазначимо, що постмодер- нізм, який створює нові системи і прийоми управління, базується на інших сенсах, що вимагають свого розкриття. Акценти у сві- домості соціального суб’єкта зміщуються від колективних до індивідуальних домінант. У такій ситуації процес духовно-ціннісного зростання суспільства в цілому відбувається через створення умов для розвитку окремого суб’єкта. Потрібно навчитися «працювати» з «текстом» сучасної соціальної реальності, творчо її переосмислюючи, орієнтуючись на пошуки нових форм просторових відносин. Для цього необхідно відійти від своїх звич- них уявлень про раціональність та ефектив- ність функціонування цього простору і зро- бити крок назустріч своєму культурному несвідомому, тобто подолати ментальний «пост травматичний синдром», успадкова- ний від соціального минулого. Такий крок убік від центрованої свідомості, звичайно, призводить до виникнення мозаїчного типу простору. Важливо подолати страх труд- нощів, який нас переслідує. І, нарешті, ре- альність постмодернізму породжує нові кон фігурації суб’єктивності. Однак людина постмодерну, вирізняючись високою со ці- аль ною активністю, може з оптимізмом до- лати ці труднощі. ПРОБЛЕМНІ ВУЗЛИ Викладені вище основні методологічні положення дають змогу виділити ряд про- блемних вузлів для розроблення проектив- ної парадигми сталого просторового терито- ріального розвитку України. Головний із них — досягнення на національному рівні ефекту гармонійного об’єднання різноспря- мованих глобалізаційних процесів інтегра- ції та диференціації. Для формування моде- лі такого об’єднання сучасне суспільство має виробити оновлену філософію організа- ції життєдіяльності народу. Не зрозумівши глибинні процеси трансформації мислення людини, зміну її світоглядних позицій на тлі появи нових ціннісних орієнтирів, немож- ливо сформувати концепт сталого розвитку. Щобільше, треба враховувати і можливі ри- зики посилення конфліктних ситуацій у системі суспільних відносин. У зв’язку з цим важливою вузловою методологічною 51ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ проблемою стає адаптація методів управлін- ня територіальними утвореннями до психо- логії соціальних груп, які в них мешкають. Ця істина стара, як світ, але в теперішніх умовах розвитку України вона нагадує про себе з новою силою. Аналізуючи сучасні світові тенденції в ор- ганізації соціально-економічної діяльності [12, 13], можна зробити висновок про те, що для України особливої значущості набуває проблема муніципалізації простору. Звичай- но, такий крок передбачає відповідний розви- ток системи управління, яка б ураховувала національну специфіку реалізації цього прин- ципу. Субкультурні територіальні відмінності вже зараз позначаються на особливостях сприйняття цієї ідеї, що налаштовує на твор- чий пошук шляхів її реалізації в межах гли- бинного усвідомлення ментальних і культур- них особливостей українського народу. Надзвичайно важливим методологічним вузлом у визначенні напрямів сталого роз- витку України залишається проблема по- шуку об’єктивних основ удосконалення її адміністративно-територіального устрою. Ця проблема, на наш погляд, пов’язана з проце- сами самоорганізації територіальних спіль- нот. Будучи високоінтегрованою, територія миттєво реагує на зміни в характері суспіль- них відносин. Необхідно вчасно їх помітити і підтримати позитивні тенденції. Напри- клад, уже зараз можна говорити про те, що відбуваються істотні зміни у відносинах вза- ємодії урбанізованих і сільськогосподар- ських територій, а також про особливості їх впливу на природно-екологічні утворення. У цілому ж в Україні активно відбувається процес формування нового соціо-еколого- еко номічного простору, на що, безумовно, треба зважати. Наступним методологічним вузлом, який об’єктивно стає першорядним для України, є створення ефективного механізму управлін- ня процесом раціонального використання природних ресурсів. Актуальність цієї про- блеми зумовлена необхідністю ресурсного забезпечення сталого розвитку територій, включаючи фінансовий аспект. Для її роз- в’я зання пропонують застосовувати комп- лекс системно-просторових методів, які спи- раються на фрактальне бачення території, що відповідає традиційному тричастинному типу управління, що охоплює загальнонаці- ональний, регіональний і локальний рівні. Найважливіше завдання — забезпечення умов оптимального використання наявних при- родо-ресурсних активів. Головною серед цих умов є корпоратизація економічного просто- ру, що передбачає формування кластерних корпорацій змішаного типу. Такі корпорації можуть бути сформовані на всіх рівнях, оскільки дають змогу отримати високий си- нергетичний і кумулятивний управлінський ефект. Стратегія подальшого вдосконалення ме- ханізму корпоративного управління сталим розвитком повинна передбачати таку важ- ливу стадію, як капіталізація природних ре- сурсів. В загальних рисах технологія капіта- лізації природних ресурсів включає чотири основні складники. Перший — комплексне оцінювання при- родних ресурсів, за результатами якого має бути створено інформаційно-ана лі тич- ну платформу для бізнес-структур. Воно дає змогу проаналізувати інвестиційну при- вабливість території як джерела ресурсів, що становлять основу для формування фі- нансової бази. Другий — розвиток територіального біз- несу у вигляді структур корпоративного типу. Передбачають, що кластерні корпо- рації можуть бути як мульти-, так і моно- функціональними. Найбільш привабливою формою корпоративного менеджменту для таких структур може бути вертикальна ін- теграція. Третій — фінансизація і сек’юритизація природо-ресурсного фізичного капіталу. Ці процеси системно об’єднуються на основі ін- тенсивного розвитку фінансових відносин у природо-ресурсній сфері, що створює під- ґрунтя для забезпечення необхідних обсягів фінансування. Капіталізація передбачає обо- в’язкове створення високоефективних фі- нансових інструментів. 52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Четвертий — формування і розвиток системи, що забезпечує ефективну участь державної, регіональної та місцевої влади, суб’єктів природокористування і бізнесу в управлінні природо-ресурсними система- ми через створення мережі спеціалізова- них інвестиційних центрів при владних структурах. ВИСНОВКИ Як уже було зазначено, територіальний розвиток України відбувається за загальни- ми законами і багато в чому відповідає тен- денціям, характерним для всієї світової ци- вілізації. Проте кожна територія, як відомо, має свою специфіку, і її треба не тільки по- бачити, а й почути. Кожна дія має відповіда- ти своєму часу, у якого є свої акценти і до- мінанти. На сьогодні пріоритетним для України є розвиток економіки, що з особливою гостро- тою оголює проблеми соціального характе- ру, які вимагають переосмислення. Напевно, ще є час для того, щоб ситуацію не усклад- нювати, але спрямувати в правильне русло. На цьому шляху потрібно зрозуміти харак- тер нового для українського суспільства простору людських відносин. При цьому необхідно правильно вибрати позицію його оцінювання. Для нас зараз найважливіший функціональний аспект проблеми гармоні- зації господарських відносин. З такого по- гляду особливо актуальним є управління капіталами, де капітал розглядають переду- сім як продуктивну силу або як вартість, що дає додану вартість. У такому разі чільним аспектом функціонального впорядкування стає забезпечення процесу відтворення вар- тостей. Однак на цьому шляху виникають певні труднощі. Багато в чому вони пов’язані з такими факторами, як нерівномірність розвитку економічного простору, інформа- ційна асиметрія, що в сукупності ускладню- ють об’єктивне оцінювання результативнос- ті докладених управлінських зусиль. Не вдаючись до детального розкриття цього явища, звернемо увагу на найважли- віше. Активний нині процес корпоратизації економічного простору України є, по суті, реакцією на появу труднощів системного характеру. Оскільки корпоратизація харак- теризується насамперед корпоративними інтересами, то багато в чому саме вони й формують не тільки концепти отримання прибутків, а й ідеологію розвитку реально- го територіального простору. Тут і виникає конфліктна ситуація. За своєю структурою вона багатогранна, адже зумовлена склад- ною системою інтересів суб’єктів економіч- ної діяльності, що зіштовхуються на певно- му територіальному просторі і стосуються використання територіальних ресурсів, у тому числі й природних. Для гармонізації інтересів необхідно переосмислити не тіль- ки самі принципи використання, а й мето- ди їх комплексного оцінювання з орієнта- цією на розв’язання завдань розвитку тери- торій. Украй важливий пошук сучасних методів управління природними ресурса- ми, які базуються на виявленні проблемних еколого-економічних вузлів. Вимагають сво- го обґрунтування також і шляхи включен- ня територіальних природних ресурсів в активні економічні відносини з вирішен- ням таких питань, як механізми отримання природо-ресурсної ренти. І, нарешті, для реалізації викладених завдань потрібно сформувати відповідне оновлене інститу- ційне середовище. Таким чином, окреслене коло ключових питань створює те тло, яке забезпечує умови сталого розвитку терито- ріальних утворень. Вважаємо, що перспек- тивним є застосування сучасних методів і важелів гармонізації корпоративних інтер- есів суспільства, бізнесу і влади, що в кін- цевому підсумку визначає як ідеологію, так і вектори розвит ку. Підсумовуючи, зауважимо, що рушійни- ми силами розвитку територій є творчі енер- гії людини, яка прагне перетворити навко- лишній простір для себе. Ці енергії не за- вжди діють у гармонії, часто виникають і дисонанси. Однак алогізм і амбівалентність властиві людині і є невід’ємною частиною її сутності. Важливо пам’ятати, що, долаючи перешкоди, ми пізнаємо істину. 53ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 7 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Василенко И.А. Диалог культур, диалог цивили- заций // Этнос и политика: Хрестоматия. — М.: УРАО, 2000. — С. 330–339. 2. Бауман З. Индивидуализированное общество / пер. с англ. — М.: Логос, 2002. — 390 с. 3. Тоффлер О. Третья волна. — М.: АСТ, 2010. — 784 с. 4. Кастельс М., Химанен П. Информационное обще- ство и государство благосостояния: Финская мо- дель / пер. с англ. А. Калинина, Ю. Подороги. — М.: Логос, 2002. — 219 с. 5. Стиглиц Дж. Глобализация: тревожные тенден- ции. — М.: Мысль, 2003. — 302 с. 6. Гелбрейт Д. Новое индустриальное общество. — М.: АСТ, 2004. — 608 с. 7. Бодрийяр Ж. К критике политической экономии знака / пер. с фр. — М.: Библион — Русская книга, 2003. — 272 с. 8. Гиренок Ф.И. Метафизика пата. Косноязычие уста- лого человека. — М.: Лабиринт, 1995. — 201 с. 9. Чистіліна Т.О. Ототожнення та розототожнення суб’єкта у вимірах соціальної філософії: Дис. к. фі- лос. н. за спец. 09.00.03 — соціальна філософія та філософія історії. — Харків, 2007. — 205 с. 10. Костенко Н. Культурні ідентичності: перетворення і визначення // Соціологія: теорія, методи, марке- тинг. — 2001. — № 4. — С. 68–88. 11. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / пер. с англ. под науч. ред. О.И. Шкаратана. — М.: ГУ ВШЭ, 2000. — 608 с. 12. Стиглиц Дж. Крутое пике: Америка и новый эко- номический порядок после глобального кризиса / пер.с англ. — М.: Эксмо, 2011. — 512 с. 13. Гюнтер П. Синя економіка: 10 років, 100 інновацій, 100 мільйонів робочих місць. Доповідь Римського клубу / пер. з англ. — К.: Grafiche Nordest, 2012. — 320 с. И.К. Быстряков Государственное учреждение «Институт экономики природопользования и устойчивого развития Национальной академии наук Украины» бульв. Тараса Шевченко, 60, Киев, 01032, Украина УСТОЙЧИВОЕ РАЗВИТИЕ УКРАИНЫ: ПОСТМОДЕРНИЗМ, ПРОСТРАНСТВО, МЕТОДОЛОГИЯ УПРАВЛЕНИЯ В статье представлены основные черты национально- го концепта устойчивого развития, который ба зируется на раскрытии специфики формирования общественных отношений, определяющих диф фе рен цированные по территории страны формы хозяйствования. Показано, что их устойчивое функционирование обеспечивается только в том случае, когда опирается на традиционные для народа духовные, культурологические и психоло- гические основы. Раскрыто, что для обоснования эф- фективного управления устойчивым развитием необ- ходимо использовать современные представления о человеке и обществе, которые отражаются, в частно- сти, философией постмодернизма. Стратегия дальней- шего устойчивого развития связывается с механизма- ми корпоратизации экономического пространства и капитализацией природных ресурсов. Раскрыты об- щие черты технологии капитализации природных ре- сурсов, обеспечивающих воспроизводство гармонич- ной окружающей среды. Ключевые слова: государство, управление, корпо- ратизация, капитализация, территория, природные ресурсы, кластеры. I.K. Bystryakov Public Institution «Institute of Environmental Economics and Sustainable Development of National Academy of Sciences of Ukraine» 60 Tarasa Shevchenka Blvd., Kyiv, 01032, Ukraine SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF UKRAINE: POSTMODERNISM, SPACE, MANAGEMENT METHODOLOGY The article is devoted to the presentation of the main features of the national concept of sustainable develop- ment, which is based on the disclosure of the specific form of social relations that define the form of management dif- ferentiated on the country territories. It is shown in the article that their stable operation is ensured only when is based on the traditional for the nation spiritual, cultural and psychological backgrounds. It is shown that for found- ing the effective management of sustainable development is necessary to use modern ideas concerning the human being and society that are reflected, in particular, by the philosophy of postmodernism. Strategy for the further sustainable development is associated with the mecha- nisms of corporatization of economic space and capitaliza- tion of natural resources. General features of the tech- no logy of capitalization the resources ensuring the reproduction of a harmonious environment are revealed in the thesis. Keywords: state, management, corporatization, capi- talization, area, natural resources, clusters. Стаття надійшла 14.03.2012 р.

Сталий розвиток України: постмодернізм, простір, методологія управління

Institution

Ähnliche Einträge