Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття)

У статті розглянуто передумови та наслідки етнодемографічних процесів на теренах українського етноісторичного Закарпаття.Археологічнітаписемніджерелазасвідчують,що,починаючиізсерединиVIст.,україдомінувало слов’янське, а з VIII–IX ст. – східнослов’янське та давньоруське населення. Вторгнення угорців...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Тиводар, М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:Народна творчість та етнографія
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37879
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття) / М. Тиводар // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 1. — С. 4-31. — Бібліогр.: 109 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У статті розглянуто передумови та наслідки етнодемографічних процесів на теренах українського етноісторичного Закарпаття.Археологічнітаписемніджерелазасвідчують,що,починаючиізсерединиVIст.,україдомінувало слов’янське, а з VIII–IX ст. – східнослов’янське та давньоруське населення. Вторгнення угорців не змінило етнічної ситуації в краї. Лише з XI ст. угорці почали включати терени етноісторичного Закарпаття до складу Угощини. Цей процес супроводжувався поселенням там німецьких колоністів, а з XIV ст. – поселенців на «волоському праві». У 1526 році після поразки угорських військ під Могачем до краю переселилася значна частина угорців. Дані переписів-ревізій XVIII ст. і переписів населення XIX–XX ст. розкривають перебіг етнодемографічних процесів в окресленому регіоні та процеси асиміляції українців-русинів угорцями й словаками. У результаті асиміляційних процесів українська етнічна територія на південних відрогах Карпат у 20–30-х роках ХХ ст. скоротилася до 22,3 тис. км2.