Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога)

Наближаються 150-ті роковини від дня народження видатного природознавця, мінералога, геохіміка, філософа й футуролога, дійсного члена Національної академії наук України, першого президента НАН України В.І. Вернадського — основоположника вчення про роль живої речовини в структурі земної кори, еволюці...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Голубець, М.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2012
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Грані науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38995
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога) / М.А. Голубець // Вісн. НАН України. — 2012. — № 10. — С. 12-25. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-38995
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-389952012-11-27T12:09:38Z Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога) Голубець, М.А. Грані науки Наближаються 150-ті роковини від дня народження видатного природознавця, мінералога, геохіміка, філософа й футуролога, дійсного члена Національної академії наук України, першого президента НАН України В.І. Вернадського — основоположника вчення про роль живої речовини в структурі земної кори, еволюцію біосфери і перетворення людського розуму й керованої ним праці в могутню геологічну силу. В статті зроблено наголос на актуальності вчення академіка В.І. Вернадського про біосферу, живу речовину, плівку життя, ноосферу, потужну геологічну силу людського розуму, його кібернетичну функцію в розвиткові соціосфери — сфери виробничої діяльності всесвітнього людства. Звернено увагу на ті постулати В.І. Вернадського, які були підтримані його учнями й послідовниками і є базовими в питаннях інтеграції людського інтелекту для розумного управління еколого-соціально-економічними процесами, охорони біосфери як незамінного середовища існування людини і забезпечення сталого розвитку на Землі. Приближается 150-ая годовщина со дня рождения выдающего природоведа, минералога, геохимика, философа и футоролога, действительного члена Национальной академии наук Украины, первого президента НАН Украины В.И. Вернадского — основоположника учения о роли живого вещества в структуре земной коры, эволюции биосферы и преобразовании человеческого разума и управляемого им труда в мощную геологическую силу. В статье отмечена актуальность учения академика В.И. Вернадского о биосфере, живом веществе, пленке жизни, ноосфере, огромной геологической силе человеческого разума, его кибернетической функции в развитии социосферы — сферы производственной деятельности вселенского человечества. Обращено внимание на те постулаты В.И. Вернадского, которые были поддержаны его учениками и последователями и являются базовыми в вопросах интеграции человеческого интеллекта с целью разумного управления эколого-социально-экономическими процессами, охраны биосферы как незаменимой сферы существования человека и обеспечения устойчивого развития на Земле. The world is expecting the 150th birth anniversary of the famous naturalist, mineralogist, geochemist, philosopher and futurologist, full Member of the Ukrainian National Academy of Sciences, first President of NAS of Ukraine — V.I. Vernadsky. He was the founder of the doctrine on the role of living matter in earth cortex structure, evolution of biosphere as well as transformation of human intellect together with various activities operated with it into powerful geological force. The article emphasizes the topicality of the doctrine belonging to the academician V.I. Vernadsky which is concerned with the biosphere, living matter, pellicle of life, noosphere, huge geological power of human mind and its cybernetic function in the development of sociosphere as a sphere of universal mankind’s activities. Particular attention is paid to those postulates of V.I. Vernadsky which were supported by his disciples and which are fundamental to questions of human intellect integration with the aim of reasonable management of ecological, social and economic processes as well as conservation of biosphere as an irreplaceable sphere of human existence and providing sustainable development on Earth. 2012 Article Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога) / М.А. Голубець // Вісн. НАН України. — 2012. — № 10. — С. 12-25. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38995 316.334.5+303.732.4 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Грані науки Грані науки
spellingShingle	Грані науки Грані науки Голубець, М.А. Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога) Вісник НАН України
description	Наближаються 150-ті роковини від дня народження видатного природознавця, мінералога, геохіміка, філософа й футуролога, дійсного члена Національної академії наук України, першого президента НАН України В.І. Вернадського — основоположника вчення про роль живої речовини в структурі земної кори, еволюцію біосфери і перетворення людського розуму й керованої ним праці в могутню геологічну силу. В статті зроблено наголос на актуальності вчення академіка В.І. Вернадського про біосферу, живу речовину, плівку життя, ноосферу, потужну геологічну силу людського розуму, його кібернетичну функцію в розвиткові соціосфери — сфери виробничої діяльності всесвітнього людства. Звернено увагу на ті постулати В.І. Вернадського, які були підтримані його учнями й послідовниками і є базовими в питаннях інтеграції людського інтелекту для розумного управління еколого-соціально-економічними процесами, охорони біосфери як незамінного середовища існування людини і забезпечення сталого розвитку на Землі.
format	Article
author	Голубець, М.А.
author_facet	Голубець, М.А.
author_sort	Голубець, М.А.
title	Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога)
title_short	Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога)
title_full	Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога)
title_fullStr	Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога)
title_full_unstemmed	Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога)
title_sort	кілька постулатів академіка в.і. вернадського як заповіт всесвітньому людству на ххi століття (з погляду еколога)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Грані науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38995
citation_txt	Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога) / М.А. Голубець // Вісн. НАН України. — 2012. — № 10. — С. 12-25. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT golubecʹma kílʹkapostulatívakademíkavívernadsʹkogoâkzapovítvsesvítnʹomulûdstvunahhistolíttâzpoglâduekologa
first_indexed	2025-07-03T20:54:55Z
last_indexed	2025-07-03T20:54:55Z
_version_	1836660659202293760
fulltext	12 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ Наближаються 150-ті роковини від дня народження видатного природознавця, мінералога, геохіміка, філосо- фа й футуролога, дійсного члена Національної академії наук України, першого президента НАН України В.І. Вер- надського — основоположника вчення про роль живої речовини в структурі земної кори, еволюцію біосфери і пере- творення людського розуму й керованої ним праці в могутню геологічну силу. В статті зроблено наголос на актуальності вчення академіка В.І. Вернадського про біосферу, живу речовину, плівку життя, ноосферу, потуж- ну геологічну силу людського розуму, його кібернетичну функцію в розвиткові соціосфери — сфери виробничої ді- яльності всесвітнього людства. Звернено увагу на ті постулати В.І. Вернадського, які були підтримані його учнями й послідовниками і є базовими в питаннях інтеграції людського інтелекту для розумного управління еколого-соціально-економічними процесами, охорони біосфери як незамінного середовища існування людини і за- безпечення сталого розвитку на Землі. Ключові слова: біосфера, плівка життя, ноосфера, соціосфера, колективний інтелект, охорона середовища існування людства. УДК 316.334.5+303.732.4 М.А. ГОЛУБЕЦЬ Інститут екології Карпат Національної академії наук України вул. Козельницька, 4, Львів, 79026, Україна КІЛЬКА ПОСТУЛАТІВ АКАДЕМІКА В.І. ВЕРНАДСЬКОГО ЯК ЗАПОВІТ ВСЕСВІТНЬОМУ ЛЮДСТВУ НА ХХI СТОЛІТТЯ (з погляду еколога) © М.А. Голубець, 2012 Наразі загальновідомо і вже усвідомлено, що можливості екстенсивного розвитку людства значною мірою вже вичерпані і в новому тися- чоліття зростання ВВП разом із покращенням якості життя людей може відбуватися лише на основі нового фундаментального знання, без якого неможливо уявити нормальне, без прик- рих несподіванок, буття людства. В.М. ЛОКТЄВ ВСТУП Поряд із наведеним в епіграфі фундамен- тальним висновком академіка НАН України В.М. Локтєва [1] тема статті спонукає до ви- користання ще однієї цитати з його глибоко аналітичної праці: «Складається враження, що катастрофічна неспроможність зрозумі- ти світоглядну і, насамперед, практичну роль науки для розвитку суспільства стала, на жаль, хронічною хворобою українського полі- тикуму, в якому є чимало титулованих науко- вими ступенями і званнями персон. Перекона- ний, нехтування справжніми подвижниками, тими, хто присвячує своє життя науково- технічній і викладацькій діяльності, — велика стратегічна помилка». Якщо ж проаналізува- ти науковий спадок В.І. Вернадського, його футуристичні й прогностичні надбання, то ді- йдемо висновку, що не лише в Україні, але й у глобальному масштабі ці надбання ще й досі недостатньо усвідомлені. 13ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ Учні й послідовники вченого на наукових заходах, присвячених 120-м роковинам від дня його народження, зазначали, що В.І. Вер- надський ціле життя працював не лише як природознавець, але й як мислитель і філо- соф. Уся його творчість була спрямована в майбутнє, він був великим ученим — проро- ком. Його зусиллями створено одинадцять розділів науки, наукових напрямів, учень і концепцій: генетична мінералогія, геохімія, радіогеологія, вчення про симетрію та дисси- метрію земних і космічних тіл і процесів, учен- ня про живу речовину як геологічний фак- тор еволюції земної кори, біогеохімія, кон- цепція біосфери, вчення про виробничі сили як природно-історичний фундамент соціаль- ного розвитку, концепція автотрофності люд- ства, наукознавство, вчення про ноосферу. Він також брав участь у розробленні та розвиткові двадцяти двох розділів науки та наукових напрямів, зокрема кристалографії і кристалохімії, географії й ґрунтознавства, гідрології, екології, радіохімії, космології, іс- торії науки і світогляду, математичного мис- лення тощо [2]. Однак серед цих напрямів є кілька надважливих, наукова й гносеологіч- на сутність та прикладна значущість котрих дотепер недооцінені, хоч вони були й зали- шаються базовими для розв’язання найваж- ливіших проблем сьогодення та близького і далекого майбутнього. Є ще й такі розділи, які вкриті ідеологіч- ними нашаруваннями, мають спотворений зміст і затінену первинну фундаменталь- ність. До них належать учення про біосферу, живу речовину і плівку життя, про людський розум та керовану ним працю як потужну геологічну силу, а також учення про ноосфе- ру як сучасний стан чи стадію розвитку біо- сфери. Саме вони у своєму взаємозв’язку і послідовності допомагали усвідомлювати напрям природно-історичного й еколого- соціального розвитку на Землі. БІОСФЕРА Зважаючи на те, що біосфера — це надзви- чайно складна за генезисом, історією й будо- вою глобальна система, В.І. Вернадський, певно, не ставив собі за мету дати її стисле визначення. Він описував її як особливу, охоплену життям оболонку Землі, зовнішній шар поверхні планети, який відмежовує її від космічного середовища, а також як пояс земної кори, зайнятий «трансформаторами», здатними перетворювати космічне випромі- нювання на дієву земну енергію — електрич- ну, хімічну, механічну, теплову тощо. Ця зем- на оболонка складається з трьох або чоти- рьох геосфер — кори вивітрювання (тверда), гідросфери (світовий океан), тропосфери і стратосфери (газоподібні) [3]. У «Роздумах натураліста» [4] В.І. Вер- надський писав, що наявність біосфери, яка охоплює всю Земну кулю, зумовлена існу- ванням у ній живої речовини — сукупності всіх живих організмів, якими вона заселена. Між її безжиттєвою частиною і живими ор- ганізмами відбувається безперервний ре- човинний та енергетичний обмін, що про- являється постійно — у спрямованому до рівноваги русі атомів, спричиненому функ- ціонуванням живої речовини. Цей рух зна- чною мірою сприяє існуванню біосфери впродовж усього геологічного часу. З іншого боку, біосфера є тією одинокою земною обо- лонкою, завтовшки кільканадцять кіломет- рів, куди безперервно проникає космічна енергія, випромінювання Сонця, що підтри- мує динамічну рівновагу та організованість цієї живої глобальної системи. Визначаючи межі поширення та роль жи- вого в біосфері, В.І. Вернадський ще 1926 р. у нарисі «Область жизни» звернув увагу на те, що не весь об’єм біосфери рівномірно на- сичений життям. Лише на стику атмосфери з літосферою та у верхніх шарах гідросфери є тонкий прошарок біосфери (кілька метрів завтовшки у пустелях і десятки метрів — у лісах і водних екосистемах), в якому зосе- реджене життя рослин, тварин і мікроорга- нізмів. Він назвав його плівкою життя. У глибших шарах літосфери й гідросфери та верхніх шарах атмосфери життя розсіяне. Володимир Іванович Вернадський як ви- датний геохімік і генетичний мінералог усе- бічно й найглибше вивчив геохімічну роль 14 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ живої речовини: «На земній поверхні немає хімічної сили, яка постійніше діяла б, а тому потужнішої за своїми кінцевими наслідками, ніж живі організми, взяті в цілому. І чим біль- ше ми вивчаємо хімічні явища біосфери, тим більше переконуємося, що на ній нема випад- ків, де вони були б незалежні від життя… Усі мінерали верхніх шарів земної кори — вільні алюмокремнієві кислоти (глини), карбонати (вапняки й доломіти), гідрати оксидів заліза та алюмінію (бурі залізняки й боксити) і ба- гато сотень інших безперервно утворюють- ся в ній лише під впливом життя» [4, 5]. Та й у багатокілометровій товщі літосфери зна- ходимо сліди функціонування живої речо- вини, на підставі яких виділено колишні біо- сфери або метабіосферу, за М.Б. Вассоєви- чем [6]. До них належать усі осадові породи (обломкові, глинясті, алітні, залізисті, мар- ганцеві, фосфатні, карбонатні, кременисті, солі, каустобіоліти), метаморфічна і граніт- на оболонки, які колись перебували в межах біосфери. Присутність живої речовини в гео- логічних відкладах протягом усієї історії розвитку планети та її теперішня повсюд- ність є наслідком розтікання життя, яке здійснюється шляхом розмноження орга- нізмів, що забезпечує певний тиск на навко- лишнє середовище, обходить перешкоди на шляху цього руху або опановує і покриває їх. Цей рух живих організмів у часі й про- сторі триває неухильно й незмінно, без пе- рерви, впродовж мільярдів років і є формою проникнення енергії сонячного променя в нашу планету та її поширення земною по- верхнею. Врешті-решт цей рух привів до виникнен- ня свідомої істоти, яка речовинно й енерге- тично пов’язана з біосферою, є витвором її організованості та її невід’ємною частиною і «не може фізично бути від неї незалежною ні на хвилину» [4]. Отже, зважаючи на те, що ні жива речови- на загалом, ні людина зокрема поза межами біосферного середовища існувати не мо- жуть, маємо підставу констатувати, що пер- ший фундаментальний прикладний посту- лат учення В.І. Вернадського про біосферу зосереджує увагу на тому, що основним за- вданням всесвітнього людства має бути охорона біосфери, припинення її антропо- генної деградації, збереження хоча б сьо- годнішнього її стану та рівня організова- ності, від яких залежить майбутнє людини й людських цивілізацій. На жаль, ця незаперечна істина ще до гли- бини не усвідомлена людьми. ПЛІВКА ЖИТТЯ Поряд з ученням про біосферу, наукове узагальнення В.І. Вернадського про плівку життя має особливе гносеологічне і при- кладне значення. Ця плівка, в сотні разів тонша від біосфери, є головним структур- ним і функціональним її блоком. У ній від- бувається синтез органічної речовини зеле- ними рослинами, її споживання тваринами, розклад мікроорганізмами, тобто перетво- рення сонячної енергії в хімічну, механічну й теплову, здійснюється одна з визначаль- них функцій глобальної екосистеми (біо- сфери) — біотичний колообіг і реалізується генетична програма всіх живих істот, їхніх популяцій та екосистем загалом. У плівці життя відбуваються всі основні біотичні процеси, зокрема розмноження, ріст і розвиток, живлення та природний до- бір. Вона виконує в біосфері енергетичну, організаційну, біогеохімічну, водотрансфор- маційну, захисну, а за А.В. Лапо [7], ще й се- редовищетвірну і транспортну функції. У ній протягом тисячоліть, аж до промислової революції кінця ХIХ ст., була зосереджена виробнича діяльність людини. У ХХ ст. ця діяльність поширилася в глибші шари літосфери, охопила цілу біо- сферу і прилеглий до Землі Космос. Антро- погенні процеси спричинили істотні зміни в структурі рослинного покриву, видовому складі біоти, продуктивності материкових і морських екосистем, загрозу вичерпності невідновних природних ресурсів. Для плів- ки життя характерними стали знелісення, переведення лісових земель у сільськогос- подарські угіддя, розорювання степів і лук, ерозія ґрунтів, опустелювання пасовищ та 15ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ ціла низка інших негативних явищ. Це зу- мовило істотні зміни у біосфері в цілому — додаткове виділення в атмосферу двооксиду вуглецю у зв’язку з посиленим розкладом рослинної маси та гумусу разом із техноген- ним забрудненням спричинило посилення парникового ефекту з усіма пов’язаними з ним наслідками [8–10]. З цього приводу В.І. Вернадський писав, що діяльність люд- ства внесла в структуру плівки життя на суші такі великі зміни, які можемо тракту- вати як «нове явище в геологічній історії пла- нети, ще не враховане в своєму геохімічному ефекті» [11]. Вагомою причиною інтенсивної деграда- ції плівки життя виявилося швидке збіль- шення чисельності людської популяції і різ- ке зростання попиту на продукти харчу- вання, рослинну промислову сировину, де ревину для будівництва, побутових по- треб і на опалення. Потреби в рослинній і тваринній продукції зумовили зміни сіль- ськогосподарських технологій, істотне за- бруднення плівки життя отрутохімікатами, надлишками мінеральних добрив і відхода- ми тваринницької галузі. Водночас, упродовж тисячоліть плівка життя була місцем накопичення відходів побуту й промислового виробництва. Існу- вала ілюзія безмежної потужності деструк- ційного блоку плівки життя, що схилило окремих учених до помилкової думки про можливість підпорядкування виробничої діяльності людства біотичному колообігові. Натомість виготовлення «чужих» для при- роди синтетичних речовин, чистих металів, пластмас тощо досягло таких масштабів, що їх руйнування біотичними редуцентами ви- явилося неможливим. Унаслідок цього, за В.А. Ковдою [5], на поверхні планети утво- рилося безліч різноманітних геохімічних аномалій, які не лише спричиняють модифі- кацію природних геохімічних циклів, але часто є шкідливими для біоти й існують у межах плівки життя як некрози. Значні площі природної плівки життя знищені внаслідок гірничодобувних робіт, будівництва шляхів сполучення, промисло- вих і військових об’єктів, розбудови населе- них пунктів, вони завалені смітниками, те- риконами, промисловими відходами. Згадані явища людство сприймало як зви- чайні атрибути цивілізації, і вони не викли- кали особливої стурбованості. Лише події другої половини ХХ ст. відкрили перед ним проблеми такої ваги і складності, для розв’язання яких треба було мобілізувати інтелект, фінансові, людські і технічні ре- сурси всієї планети. «Людина вперше реаль- но зрозуміла, що вона — житель планети і може — повинна думати і діяти в новому ас- пекті, не лише в аспекті особи, родини чи роду, держав чи їх союзів, але й у планетному аспекті» [4]. Визначаючи плівку життя речовинно- енергетичним блоком біосфери, В.І. Вернад- ський, однак, не розкривав глибше її функ- ціональної суті, особливо на тому новому етапі розвитку біосфери, коли людина про- явилася в ній як вагомий геологічний чин- ник. Наголошуючи на мізерності зайнятого нею простору відносно всієї біосфери, він не звертав особливої уваги на роль людини в загальній організації цієї глобальної екосис- теми. Його як геохіміка передовсім цікавила біосферна роль живої речовини загалом. Її соціальні функції мали стати предметом аналізу фахівців тих галузей наукової й ви- робничої діяльності, котрі використовують біотичні ресурси, впливають на структурні та функціональні зміни плівки життя. Од- нак цього не сталося. Потрібні були ще де- сятиліття після виходу в світ знаменитих «Декілька слів про ноосферу» [12], щоб усвідомити якісно новий стан біосфери — новий вид взаємовідносин між біотичною і соціальною формами організації на Землі та крайню потребу розумного використання й охорони біосфери в цілому та її плівки жит- тя зокрема. ЛЮДСЬКИЙ РОЗУМ І КЕРОВАНА НИМ ПРАЦЯ — ПОТУЖНА ГЕОЛОГІЧНА СИЛА Глибоко аналізуючи еволюційні зміни живої речовини протягом геологічного часу, вчення Ч. Дарвіна й А. Уоллеса про еволюцію 16 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ рослин, тварин і людини, переосмисливши праці двох видатних північно-аме ри кан- ських геологів Д.Д. Дана (1813–1895) та Д. Ле-Кон те (1823–1901), котрі ще напри- кінці XIX ст. дійшли висновку, що еволюція живої речовини йде в напрямку цефалізації (за Даном) чи формування психозойської ери (за Ле-Конте); будучи обізнаним із дум- ками геолога О.П. Павлова (1854–1929) з приводу антропогенної ери, характерною рисою якої є перетворення людини в по- тужну геологічну силу, В.І. Вернад ський дійшов висновку, що «людство взяте в ціло- му стає могутньою геологічною силою. І пе- ред ним, перед його думкою і працею постає питан ня про перебудову біосфери в інтере- сах людства, що вільно мислить, як єдиного цілого» [11]. Французький математик і філософ Е. Ле- Руа під впливом біогеохімічної концепції формування біосфери В.І. Вернадського у своїх лекціях у Колеж де Франс 1927 р. вжив поняття «ноосфера» для означення сучасної стадії геологічного розвитку біосфери (до її суті він дійшов разом зі своїм другом геоло- гом і палеонтологом П. Тейяр де Шарденом). Проте визначальним поштовхом ґрунтов- ного узагальнення В.І. Вернадського про ви- рішальну силу людського розуму, що зумо- вила якісно нові еволюційні зміни в біосфе- рі та перехід її на ноосферний етап розвитку, виявилися наслідки величезної руйнівної дії Другої світової війни. Він наголосив на тому, що таке небувале за тривалістю і по- тужністю явище в біосфері й історії людства треба розглядати не лише як історичний, а й як єдиний великий геологічний процес. Ця потужність формувалася тривалий час, сти- хійно. Вона зумовлена не масою живої речо- вини людей (на планеті вона мізерна), а моз- ком, людським розумом і спрямованою ним працею. «Людство своїм життям стало єди- ним цілим. <…> У геологічній історії біосфе- ри перед людиною відкривається величезне майбутнє, якщо вона зрозуміє це і не буде вживати свій розум і свою працю на самозни- щення». «Хоча людина, Homo sapiens, є гео- логічно поверхневим явищем <…> у біосфері, проте новий геологічний фактор, привнесе- ний її появою в історії планети, — розум на- стільки великий за своїми наслідками й мож- ливостями, що, мені здається, можна не за- перечувати проти занесення цього фактора до геологічних підрозділів поряд зі страти- графічними і тектонічними». «Наукова дум- ка людства працює лише в біосфері й у про- цесі свого проявлення врешті-решт пере- творює її в ноосферу, геологічно охоплює її розумом». «Ноосфера — останній із бага- тьох станів еволюції біосфери в геологічній історії — стан наших днів» [4, 11]. Це епохальне наукове узагальнення, нау- ковий постулат, а фактично наукове від- криття В.І. Вернадського мало стати крите- рієм наукового мислення, виробничої діяль- ності й суспільної поведінки людей. Проте ця думка настільки випереджала час, що до її осмислення і практичного втілення було потрібно ще майже півстоліття. До того ж, учення В.І. Вернадського про ноосферу було так здеформоване, заполітизоване й соціалі- зоване, що призвело до істотного відхилення в тлумаченні цього, безумовно, глобального феномена. Та й сам його автор припустився певної ідеологізації глобального сти хійного біогеохімічного процесу. Він писав: «…ідеа- ли нашої демократії йдуть в унісон зі сти- хійним геологічним процесом, із законами природи, відповідають ноосфері» [12]. «У цьому відношенні це поняття, котре випли- ває з біогеохімічних уявлень, знаходиться в повній співзвучності з основною ідеєю, що пронизує «науковий соціалізм» [4]. Б.С. Соколов [13] дійшов висновку: якщо, за В.І. Вернадським, поява розумної істоти була неминучою в біосферному процесі, то «вона повинна стати керівником біосфери». На думку О.Л. Яншина, «…з переходом до ко- муністичного суспільства процес творення ноосфери зі стихійного стає свідомим. Це за- початкувала соціалістична революція в нашій країні» [14]. За А.Г. Назаровим, «концепція ноосфери розкриває оптимальні шляхи взає- модії суспільства і природи. Головний шлях бу- дівництва ноосфери як гармонійного середови- ща перебування і творчої діяльності людини 17ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ полягає в докорінному перетворенні організо- ваності біосфери Землі і створенні нового — ноосферного типу організованості, котра від- повідає формуванню комуністичної цивілізації в умовах пришвидшеного науково-технічного прогресу» [15]. У нашій попередній праці [16] наведе но аналіз публікацій низки вчених (Трусов, Висоцький, Олейников, Перельман, Гіля- ров, Камшилов, Круть, Арманд та ін.) щодо суті, розвитку й параметрів ноосфери. На його основі можна зробити однозначний висновок, що одне з найважливіших науко- вих узагальнень ХХ ст. стосовно ноосфери шляхом підміни наукових фактів демаго- гічними заявами й політичними химерами про «світле ноосферне майбуття» було гли- боко спотворене не лише у філософському, а й у природознавчому плані. Внаслідок цього маємо ще й тепер хибні уявлення щодо «ноосферного мислення», «ноосфер- ної поведінки», «ноосферної перебудови суспільства» тощо. На щастя, постулат про людський розум і керовану ним виробничу діяльність як могутню геологічну силу збе- ріг свою первинну наукову сутність і був використаний як основний критерій під час аналізу сучасних еколого-соціально-еко но- мічних чи, за В.І. Вернадським, біогеохіміч- них процесів на нашій планеті. НООСФЕРА Аналіз літературних даних незаперечно свідчить про велику плутанину, політичну тенденційність, а в багатьох випадках і про методологічну помилковість у розгляді пи- тань, що стосуються часу та історії виник- нення, суті й перспектив розвитку ноосфе- ри. Лише цим можна пояснити те, що через 50 років після геніального наукового від- криття нового природного явища — нооген- ного етапу розвитку біосфери — його досі об’єктивно не оцінено і не зроблено жодного кроку щодо наукового тлумачення й прак- тичного використання. Один і той самий термін «ноосфера» за- стосовують для визначення і сучасного, і майбутнього стану біосфери, сфери розумо- вої і виробничої діяльності людства, сфери, охопленої людською думкою і науковим піз- нанням, штучно створеної й керованої лю- диною біосфери майбутнього, сфери розум- ної діяльності людства, яка настає в космо- планетному масштабі внаслідок панування соціалістичних суспільних відносин, кому- ністичної свідомості і комуністичного су- спільства тощо. Це призвело не тільки до значного знеці- нення самого вчення про ноосферу, але й до втрати його, без сумніву, великої приклад- ної ролі [16]. В.І. Вернадський визначив ноосферу як стан, етап чи стадію розвитку біосфери. Отже, ноосферою можна називати той етап еволюції біосфери, на якому людський ро- зум і керована ним праця виявилися мо- гутньою геологічною силою. Формування ноосфери — це спонтанний, стихійний, при- род но-історичний процес, пов’язаний із ро- зумовою, але не обов’язково з розумною діяльністю людей. На тому, що вигляд пла- нети змінюється, скоріш за все, несвідомо, наголошував В.І. Вернадський і багато ін- ших учених (Камшилов, Ковда, Казначеєв, Крисаченко). «Стихійна й у багатьох ви- падках іще хижацька діяльність людини вно- сила і вносить у біосферу протягом останніх століть й особливо в ХХ ст. глибокі, інколи незворотні зміни, котрі створюють неспри- ятливі й навіть небезпечні умови як для лю- дей, так і для життя в цілому» [9]. Під впливом розумової і виробничої пра- ці людства змінюється енергетичний режим планети, структура її біогеоценотичного по- криву, біогеохімічні цикли [5, 17, 18], а ви- користання сучасних запасів термоядерної зброї взагалі може зумовити докорінну пе- ребудову біосфери і загибель більшості ви- сокоорганізованих життєвих форм [17]. Ро- зумова і виробнича діяльність людства впливає на всі показники організації біо- сфери і свідчить про новий – ноосферний етап її еволюції. На цьому етапі розвитку біосфери (ноосфери) численні біогеохімічні та екологічні процеси зазнають антропоген- ного впливу, а наукова думка і технічна 18 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ озброєність людства дають змогу контролю- вати, модифікувати ці процеси, керувати ними. При цьому слід мати на увазі, що про- сторові параметри ноосфери й біосфери збі- гаються. Сфера проникнення людини, її думки чи виготовлених нею апаратів і знарядь у Кос- мос, освоєння космічного простору, перебу- вання людини на Місяці за своїм походжен- ням, структурою і функціонуванням не має нічого спільного з ноосферою [19–21]. Отже твердження Ю.П. Трусова та інших авторів, що ноосфера принципово не планетна, а космічна царина, яка постійно розширюєть- ся і має в біосфері лише свій початок, супере- чить визначенню ноосфери В.І. Вернадсько- го і є методологічно помилковим. Визнання ноосфери планетною системою, що має чітко визначені біосферні парамет- ри, є одним з найважливіших наукових (методологічних і методичних) критеріїв у вирішенні цілої низки фундаментальних і прикладних питань, зокрема особливостей структури, функціонування, антропоген- ної динаміки, саморегуляції (кібернетич- них особливостей) біосфери на ноосфер- ному етапі її розвитку та цілеспрямованого управління в ній соціально-економічними, екологічними та іншими процесами. Адже збагнути структурно-функціональну органі- зацію безрозмірних і безмежних систем, а тим більше передбачити їхню поведінку та керувати нею неможливо. І ще один важливий висновок, який мав би стати аксіомою. Найважливішою рисою, за якою ноосферна стадія розвитку біосфе- ри відрізняється від усіх попередніх стадій, є те, що в ній могутнім збурювальним фак- тором стає «людський розум і керована ним праця». Цей фактор може діяти розумно або нерозумно, стихійно або цілеспрямовано, у межах біосфери або поза нею. Для біосфери це не суттєво. Вона не має своєї центральної нервової системи, мільярди років не усві- домлювала себе, розвивалася й розвиваєть- ся за своїми внутрішніми біотичними зако- нами. Її організованість привела до ви- никнення унікальної живої істоти, здатної мислити, пізнавати й усвідомлювати і себе, і біосферу, і ширше — довкілля. Ця істота за- початкувала вищу, суспільну форму органі- зованості на планеті, вивела аналіз пробле- ми за межі геології, біології, екології і біогео- хімії, перевела її у сферу технологічних, гуманітарних і суспільствознавчих знань. Користуючись методами кібернетичного аналізу, можна стверджувати, що ноосфера — це той етап розвитку біосфери, коли збурю- вальна діяльність людини в ній досягла гло- бальних масштабів й почала впливати на її структурно-функціональну організацію. У зв’язку з цим виникає потреба за допомогою методів системного аналізу глобальних про- цесів, з’ясувати, що являє собою теперішня планетна система, в якій виробнича діяль- ність людини вийшла за межі біосфери і де реалізується структурна й функціональна єдність соціальної та біотичної форм органі- зації, а також установити, яким чином у ній забезпечується ефект саморегуляції. ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ БІОТИЧНИМ І СОЦІАЛЬНИМ Дуже важливою особливістю вчення В.І. Вернадського про ноосферу є те, що ви- робничу діяльність людства він зараховував виключно до простору біосфери. «Людство як жива речовина нерозривно пов’язане з матеріально-енергетичними процесами пев- ної геологічної оболонки Землі — з її біосфе- рою. Воно не може фізично бути від неї неза- лежним ні на одну хвилину» [12]. Отже, «людство як жива речовина», людина як біологічний вид, а не людське суспільство. На жаль, цю, цілком зрозумілу, характе- ристику живого не було враховано деякими дослідниками, через що в їхніх публікаціях з’явилися твердження про те, що людське суспільство є підсистемою, складовою час- тиною біосфери поряд із рослинною і тва- ринною системами [22, 23]. Воно (людське суспільство) є особливим випадком розви- тку виду, безпосереднім організатором живої природи, що розумно керує еволюцією біо- сфери [24–26]. Інші вчені дійшли висновку про потребу збільшення обсягів ноосфери, 19ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ розширення її меж, монтування конгломера- тивних систем на зразок «суспільство — при- рода», «людина — наука — техніка — біосфе- ра», «біотехносфера» та ін. [21, 27, 28]. Проте таким способом неможливо розв’язати це вкрай складне і надважливе питання. Насам- перед треба з’ясувати суть взаємовідносин між суспільством і біосферою, а також тепе- рішню роль соціальної людини на планеті. У розгляді цього питання особливо акту- альними є фундаментальні праці академіка М.П. Дубиніна [29, 30]. На підставі всебіч- ного аналізу наукових джерел із питань роз- витку родини гомінід, численних палеонто- логічних, антропологічних і соціологічних даних він констатує, що після народження дитина є природною живою істотою, яка хоч і має особливі риси людської біотичної ор- ганізації (мозок, руки, органи травлення тощо), проте позбавлена свідомості і не може її сформувати лише завдяки біотич- ним передумовам. Біотичні властивості — це необхідна передумова (як нижчої форми руху матерії) для появи соціально зумовле- них рис. «Щоби набути свідомість, стати учасни- ком суспільно корисної праці і різноманітних соціальних відносин, дитина повинна актив- но, творчо опанувати продукти праці, ство- рені попередніми поколіннями людей <…>. Думки людини не замкнені в структурі її мозку, вони формуються як відображення створеної людством культури <…>, через виховання і навчання <…>, соціальна сут- ність людини проявляється через свідомість, духовне життя, виробничу діяльність, здат- ність створювати і використовувати різно- манітні знаряддя праці, творіння людської культури <…>. Соціальне є результатом, передовсім, трудової, суспільно-практичної діяльності…» [30]. На основі цього М.П. Дубинін робить ви- сновок, що «…людина не має і не може мати двох сутностей; вийшовши з надр тваринного світу, вона набула одиноку — соціальну сут- ність» [30]. «Завдяки біологічній спадковості непохитно відтворюється одне покоління лю- дей за іншим <…>». «Соціальна сутність людини виникає за- вдяки наявності в ній надбіологічної сфери (свідомості) і формується в процесі засвоєн- ня нею соціальної програми. Визначальними компонентами її соціальної сутності стали праця, свідомість, мислення і мова. За ними вона і відрізняється від тварин» [30]. Визнаючи примат соціального в людині, вчений, однак, не применшує того, що біо- тичне має величезне значення для її життє- діяльності. Воно є необхідною передумовою розвитку праці, духовної і матеріальної куль- тури, але не входить у соціальну сутність. Сама спорідненість між біотичним і со- ціальним полягає в тому, що виникненню суспільної форми руху матерії передувала біотична еволюція, яка зумовила появу свідомої істоти. Це започаткувало новий тип взаємовідносин між системами двох вищих рівнів організації — біотичною і со- ціальною. На підставі цього було розпочато по- шуки тієї глобальної надсистеми, у якій біотичне і соціальне утворювали б струк- турно-функціональну єдність і в якій мала б проявитися функціональна роль люд- ського розуму як могутньої геологічної сили [16, 31–34]. Спочатку було зроблено такий висновок: якщо людина як особис- тість є творінням соціальним, то й будь- яка спільнота людей — також соціальне утворення. Усі без винятку соціальні системи існу- ють у певному природному просторі. У ви- значенні найпростіших етнічних угрупо- вань (рід, плем’я) наявна ознака території. Відомі територіальні спільноти людей (ху- тір, село, місто та ін.), географічний простір яких є визначальною умовою їхнього існу- вання. Будь-яка суспільна система вико- ристовує матеріальні, енергетичні та інфор- маційні ресурси зайнятого нею і суміжного простору для забезпечення свого існування. Природне середовище так само, як еконо- мічне й соціальне, можна розглядати як не- обхідну умову, підсистему чи структурно- функціональний блок певної соціальної системи. 20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ Усі соціальні системи впродовж тисячо- літь існували в межах біосфери, у її просторі та середовищі. Але чи є це підставою для того, щоб вважати їх структурними блоками біосфери? Якщо людське суспільство, лю- дина як особистість були б компонентами біосфери, то їхнє існування було б зумовле- не біотичними законами її функціонування, суспільні продуктивні сили і виробничі від- носини, наука і культура, мистецтво й освіта були б охоплені природним добором, біо- тичною конкуренцією і врешті-решт, потуж- ною машиною мінералізації та біотичного колообігу. Соціальна людина виникла в біосфері природним шляхом, існує в її просторі, ви- користовує її ресурси, але структурно їй не підпорядкована. Вона не належить до жодного з її функціональних блоків (про- дуцентного, консументного чи редуцент- ного), але як жива істота черпає з біо- сфер ного середовища необхідну для свого іс нування речовину, енергію та інформа- цію, використовує для своїх біотичних по- треб (харчування) рослинну і тваринну їжу, воду, кисень, інші речовини. Свої соці- альні потреби суспільство задовольняє за- вдяки великому обсягу природних ресурсів біосфери, внаслідок експлуатації яких ви- кидає в природне середовище значну кіль- кість відходів. Отже, людина (суспільство) і біосфера, безумовно, утворюють певну пла- нетну систему, пов’язані певними функціо- нальними зв’язками. Усі природні системи — механічні, фізич- ні, хімічні, біотичні, соціальні є саморегу- льованими. Це означає, що всі вони мають притаманні їм внутрішні механізми само- регуляції, свою внутрішню кібернетичну па м’ять, свій регулятор [35]. У живих системах усіх рівнів організації роль пам’яті й регулятора виконує генний матеріал. Їхня пам’ять генетична [16, 36]. М.П. Дубинін довів, що в соціальних систе- мах регуляторні функції виконує соціальна пам’ять [30]. На основі цього закономірним є висновок про те, що хоч соціальне й вини- кло в межах біотичного, але виділилося з нього, стало вищеорганізованим й опинило- ся щодо нього в ролі зовнішнього збурю- вального чинника. Саме факт зовнішнього збурювального діяння (під цим кібернетичним терміном розуміємо всю сукупність соціальних чин- ників, що впливають на структурно-функ- ціональну організацію живих систем) відо- бражає системну й функціональну сутність взаємовідносин між соціальним і біотичним у біосфері (рис. 1). До розвитку землеробства і розведення свійських тварин первісні люди, передусім у зв’язку з незначною їхньою кількістю і при- мітивністю знарядь виробництва, впливали як збурювальний фактор лише на чисель- ність популяцій окремих видів рослин і тва- рин. Виникнення рільництва і тваринництва стало причиною цілеспрямованого збурю- вального впливу на окремі наземні біогеоце- нози, а пізніше й на біогеоценотичний по- крив значних територій. Рис. 1. Блок-схема зовнішнього збурювального діяння виробничої діяльності людини на живі саморегульовані системи: КС — керована система (особина, популяція, екосистема), Р — генетичний регулятор, ЕС — еталон- на система, ЗЗД — зовнішнє збурювальне діяння; Л — людина, Н — наука, О — освіта, К — культура, Е — еко- номіка, Т — техніка, П — політика; 1–8 — канали: 1 — прямого зв’язку, 2 — порівняння керованої та еталонної систем, 3 — зворотного зв’язку, 4 — зовнішніх чинників, що зумовлюють відхилення від програми, 5 — зовніш- нього неконтрольованого впливу на керовану систему; 6 та 6а — контрольованого впливу на керовану систему; 7 та 7а — контрольованого впливу на регулятор; 8 та 8а — контрольованого впливу на еталонну систему 21ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ З появою синтетичних мутагенних речо- вин починається етап несвідомого, стихій- ного впливу на регуляторні механізми жи- вих істот, а з виникненням генетики і моле- кулярної біології настає цілеспрямований вплив людини на пам’ять особин, популяцій і цілих екосистем. Якщо людина, соціальна сукупність людей, будь-які інші суспільно-політичні чи еко- номічно-адміністративні утворення не є компо- нентами біосфери, то вони функціонують не за біотичними, а за суспільними законами. Якщо між цими соціальними утвореннями і природ- ним (біотичним, біо сферним) середовищем іс- нує сис темно-функ ціональний зв’я зок (обмін речовиною, енергією, інформацією), а соціаль- на система без біотичної організованості і біо- тичного довкілля не може іс нувати, то варто не обмежуватися формальним означенням поєд- нання цих блоків під назвою «людство — біо- сфера», а шукати такої вищеорганізованої сис- теми, в який біотичне й соціальне з усіма на- слідками розумової і виробничої діяльності утворювали б структурно-функ ціо нальну, в тому числі й кібернетичну єдність. Якщо виробнича діяльність людини ви- йшла за верхню і нижню межі біосфери, а людський розум і керована ним практична робота проникають в усі форми та рівні орга- нізації живого, дають змогу впливати на ро- боту пам’яті і регуляторних механізмів навіть людини, то це свідчить про існування вищої за біотичну форми організо ва ності, яка охоп- лює своїми каналами структурно-функ ціо- нального зв’язку і біотичне, і соціальне. При цьому слід мати на увазі й те, що генетична пам’ять біосфери охоплює інформацію, що стосується винятково живих систем. У новій, вищій за біосферу надсистемі повинні були б існувати пам’ять і регуляторні механізми, які відповідають за її самоорганізацію та само- регуляцію, тобто за структурну і функціо- нальну єдність біотичного й соціального. СОЦІОСФЕРА — ПЛАНЕТНА НАДСИСТЕМА За В.І. Вернадським, центральним орга- нізатором біосфери, як і екосистем нижчих ступенів, є жива речовина — сукупність жи- вих організмів. Науково-технічний прогрес ХХ ст., безмежні можливості антропогенно- го впливу на біотичні системи й природне довкілля свідчать про те, що центральною організаційною силою на планеті стає розу- мова й виробнича діяльність людини. Ця ді- яльність охопила всю біосферу, глибокі шари літосфери, гідросферу, стратосферу і прилеглий до Землі Космос. Вона перетво- рила біосферу, усі її структурні компоненти на об’єкт господарського використання й почала істотно впливати на середовище їх- нього існування (згадаймо антропогенне за- бруднення приземного Космосу, світового океану, орних земель, рік, озер) [37, 38]. На Землі, таким чином, сформувався ще недо- статньо усвідомлений у науковому світі но- вий центральний організатор і нова органі- зована ним планетна надсистема. Якщо визначальними на планеті вияви- лися людський розум і керована ним пра- ця, а сутність суспільної людини визначає соціальна спадковість [30], то цілком за- кономірним стає висновок про те, що роль пам’яті та регулятора сформованої су- спільним організатором надсистеми пови- нен виконувати людський інтелект. Цю глобальну надсистему — сферу розумової діяльності людства ми назвали соціосфе- рою [16, 32]. Соціосфера — це самоорганізована, само- регульована планетна система, до складу якої належить біосфера, інші охоплені ви- робничою діяльністю геосфери, прилеглий до Землі Космос і людське суспільство з усі- ма наслідками його розумової і господар- ської діяльності: інтелектуальними здобут- ками, спорудами, інституціями, формами організації, типами виробничих відносин тощо (рис. 2). На відміну від біосфери, існування якої відбувається завдяки живленню, основна функція — забезпечення біотичного коло- обігу, а відносини між компонентами є тро- фічними (харчовими), для соціосфери цими показниками відповідно є праця, соціаль- ний обмін речовин і суспільні відносини. 22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ Визначальним структурним блоком со- ціосфери, безумовно, є людське суспільство (людство, спільнота людей, взаємо по в’я- заних у процесі життєдіяльності, населення Землі, але не вид Homo sapiens, який є кате- горією суто біотичною) — її центральний організатор, носій суспільної пам’яті і соці- альної спадковості, реалізатор усіх вироб- ничих функцій. Другим важливим її блоком є природне середовище, спочатку біосфер- не, а тепер також космічне, стратосферне і літосферне. У ньому людина працює, екс- плуатує природні ресурси, олюднює його й перетворює в потрібному для себе напрямі, використовує для складування виробничих відходів, забруднює, руйнує й… охороняє. Це середовище, зокрема його біосферна частина, поки що залишається незамінним для людини як біотичного виду, оскільки лише в ньому може реалізуватися її гене- тична програма, біологічний ріст і розвиток. І її існування в закритих космічних екосис- темах (лабораторіях і кораблях) є можли- вим лише за умови відтворення в них най- важливіших фізичних параметрів цього се- редовища. Серед інших важливих структурних блоків соціосфери — економічний, соці- альний, політичний, блоки освіти, культу- ри, науки, будівництва, шляхів транспорту і комунікації тощо, а також технічний, що охоплює сукупність засобів праці, засто- совуваних для забезпечення соціального обміну речовин. Насамкінець, можемо констатувати, що, проголосивши постулат про геологічну силу людського розуму й керованої ним праці, В.І. Вернадський став предтечею низки ви- значальних глобальних подій, зокрема ноо- сферного етапу розвитку біосфери, виходу Рис. 2. Структура соціосфери і взаємозв’язки між її блоками 23ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ людини в космічний простір, всесвітньої програми сталого розвитку, у якій провідни- ми умовами є гармонійні функціональні взаємовідносини між структурними бло- ками соціосфери та розумне управління еколого-соціально-економічними процеса- ми на Землі [34]. Потужність людського інтелекту як гео- логічного чинника від часів В.І. Вернад- ського незмірно збільшилася. Він створив умови для освоєння космічного простору, став центральним організатором глобальної надсистеми — соціосфери, взяв на себе функції її кібернетичної пам’яті й регулято- ра, перетворив біосферу в компонент соціо- сфери і, врешті, має взяти на себе відпові- дальність за теперішні й майбутні наслідки господарювання людини на планеті. Найважливішим результатом розвитку ідей В.І. Вернадського про біосферу (ноо- сферу) й могутність людського розуму, на- певно, є вчення про соціосферу, на основі якого вдалося знайти відповіді на найваж- ливіші питання природознавства й сучасної філософії — як розвиваються взаємовідно- сини між біотичною і соціальною формами організації, як визначити місце і роль люд- ського розуму в теперішніх глобальних про- цесах, а також установити еволюційну по- слідовність, з одного боку, перетворення розумової і виробничої діяльності людства як зовнішнього збурювального чинника в біосфері в організаційний і регуляторний блок соціосфери, а з другого — еволюційну послідовність формування біосфери, антро- погенної її трансформації в ноосферу та ви- никнення соціосфери, у якій біосфера (ноо- сфера) стала підпорядкованою підсисте- мою. Наступним після геогенезу і біогенезу в історії розвитку Землі настав етап інте- лектогенезу. Усе це вимагає істотної перебудови світо- гляду людини, її психології, усвідомлення величезних можливостей людства щодо збу- рювальної діяльності в біосфері й плівці життя та його відповідальності за прийняті управлінські рішення й масштаби їхніх пе- ретворювальних наслідків на Землі. Незважаючи на свою соціальну сутність, людина залишається живою істотою, ком- понентом моноліту живої речовини, орга- нізмом, для існування якого потрібне біо- сферне середовище. Тому найактуальнішим питанням сучасності має бути збереження біосфери як середовища виникнення, фор- мування та перебування людини й людської спільноти [39]. Соціосфера є спільним середовищем ви- робничої діяльності всесвітнього (за В.І. Вер- надським) людства. Тому ефективне управ- ління соціосферними процесами можливе лише за умови охоплення колективним Розумом (за М.М. Моісеєвим, [40]) і єди- ним контуром управління [35] всіх закут- ків суспільного життя й усіх форм його ор- ганізованості — від особи й родини до дер- жави і планети загалом. Своє майбутнє, за В.І. Вернадським, людина, головним чи- ном, творить сама. Людство мусить знайти в собі сили пе- ребороти споживацьке ставлення до при- роди та її ресурсів, змінити світоглядні за- сади буття, максимально зберегти здорове довкілля й сприятливі умови існування всесвітнього людства. Головними мають стати розвиток науки, освіти й духовної культури, якнайширше просвітництво й морально-естетичне виховання, а також розумне, науково обґрунтоване управлін- ня еколого-соціально-економічними про- цесами на локальному, регіональному й глобальному рівнях складності керованих систем [34, 39–41]. Основою такого управ- ління є фундаментальне, науково аргу- ментоване проектування керованих сис- тем майбутнього, комплексний моніто- ринг стану керованих систем та їхнього реагування на управлінські дії (тобто по- стійний прямий і зворотний зв’язок між регулятором і керованою системою) та висококваліфікований, високоосвічений і високовідповідальний (розумний) регу- лятор (керівний орган) керованої систе- ми. Без розумного управління керовані системи приречені на деградацію й руйну- вання. 24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Локтєв В.М. Збереження та відновлення науки — запорука розвитку України як передової держави // Вісн. НАН України. — 2012. — № 1. — С. 9–19. 2. В.И. Вернадский и современность / под ред. А.Г. На- зарова. — М.: Наука, 1986. — 232 с. 3. Вернадский В.И. Проблемы биогеохимии. Труды биогеохимической лаборатории. — Т. 14. — М.: Наука, 1980. — 320 с. 4. Вернадский В.И. Размышления натуралиста. На- учная мысль как планетное явление. — Кн. 2. — М.: Наука, 1977. — 192 с. 5. Ковда В.А. Биогеохимические циклы в природе и их нарушение человеком. — М.: Наука, 1975. — 74 с. 6. Вассоевич Н.Б. Различные толкования биосферы // Исследование органического вещества современ- ных и ископаемых осадков. — М.: Наука, 1976. — С. 381–389. 7. Лапо А.В. Следы былых биосфер. — М.: Знание, 1987. — 288 с. 8. Голубець М.А. Плівка життя. — Львів: Поллі, 1997. — 186 с. 9. Ковда В.А. Биосфера и человечество // Биосфера и её ресурсы. — М.: Наука, 1971. — С. 7–52. 10. Розанов А.Б., Розанов Б.Г. Экологические послед- ствия антропогенных изменений почв // Итоги нау- ки и техники. Сер. Почвоведение и агрохимия. — Т. 7. — М.: ВИНИТИ, 1990. — С. 3–154. 11. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. — М.: Нау- ка, 1989. — 261 с. 12. Вернадский В.И. Биосфера. — М.: Наука, 1967. — 376 с. 13. Соколов Б.С. Биосфера: понятие, структура, эво- люция // В.И. Вернадский и современность. — М.: Наука, 1986. — С. 7–10. 14. Яншин А.Л. В.И. Вернадский и его учение о био- сфере и переходе ее в ноосферу // В.И. Вернадский и современность. — М.: Наука, 1986. — С. 28–39. 15. Назаров А.Г. Ноосферная концепция В.И. Вернад- ского как основа научного управления // В.И. Вер- надский и современность. — М.: Наука, 1986. — С. 40–66. 16. Голубець М.А. Вiд бiосфери до соцiосфери. — Львів: Поллі, 1997. — 254 с. 17. Будыко М.И. Эволюция биосферы. — Л.: Гидроме- теоиздат, 1984. — 488 с. 18. Шапар А.Г., Ємець М.А., Копич П.І. та ін. Стратегія і тактика сталого розвитку. — Дніпропетровськ: Моноліт, 2004. — 313 с. 19. Олейников А.Н. Ноосфера // Проблемы развития советской геологии / Тр. Всесоюз. геол. ин-та. — 1971. — Т. 177. — С. 193–198. 20. Перельман А.И. Геохимия биосферы. — М.: Наука, 1973. — 167 с. 21. Трусов Ю.П. О предмете и основных идеях эколо- гии // Философские проблемы глобальной эко- логии. — М.: Наука, 1983. — С. 79–92. 22. Камшилов М.М. Эволюция биосферы. — М.: Нау- ка, 1979. — 254 с. 23. Коган А.Б. Общая теория систем в применении к проблеме «человек и биосфера» // Биосфера. — Ростов: Ростов. ун-т, 1977. — С. 100–120. 24. Веденов М.Ф., Кремянский В.И., Шаталов А.Т. Концепция структурных уровней в биологии // Развитие концепции структурных уровней в био- логии. — М.: Наука, 1977. — С. 57–94. 25. Хильми Г.Ф. Современное состояние научных кон- цепций биосферы // Методологические аспекты ис- следования биосферы. — М.: Наука, 1975. — С. 91– 100. 26. Шапошников Г.Х. Иерархия живых систем // Журн. общ. биологии. — 1976. — Т. 35, № 4. — С. 493–505. 27. Казначеев В.П. Учение В.И. Вернадского о био- сфере и ноосфере. — Новосибирск: Наука, 1993. — 248 с. 28. Комаров В.Д. Социальная экология. Философ- ские аспекты. — Л.: Наука, 1990. — 216 с. 29. Дубинин Н.П. Биологические и социальные фак- торы в развитии человека // Вопросы фило- софии. — 1977. — № 2. — С. 46–57. 30. Дубинин Н.П. Что такое человек. — М.: Мысль, 1983. — 334 с. 31. Голубець М.А. Ноосфера — сучасний етап еволюції біосфери // Вісн. АН УРСР. — 1978. — № 11. — С. 96–100. 32. Голубець М.А. Про співвідношення між біотичним і соціальним на нашій планеті // Вісник АН УРСР. — 1980. — № 1. — С. 29–39. 33. Голубец М.А. Актуальные вопросы экологии. — К.: Наук. думка, 1982. — 157 с. 34. Голубець М.А. Вступ до геосоціосистемології. — Львів: Поллі, 2005. — 199 с. 35. Полетаев И.А. Сигнал. О некоторых понятиях кибернетики. — М.: Радио, 1958. — 404 с. 36. Шмальгаузен И.И. Кибернетические вопросы био- логии. — Новосибирск: Наука, 1968. — 224 с. 37. Зербіно Д., Гжегоцький М. Екологічні катастрофи у світі та в Україні. — Львів: БаК, 2005. — 280 с. 38. Наше общее будущее. Доклад Международной ко- миссии по окружающей среде и развитию (МКОСР). — М.: Прогресс, 1989. — 376 с. 39. Голубець М.А. Середовищезнавство. — Львів: Манускрипт, 2010. — 176 с. 40. Моисеев Н.Н. Экология человечества глазами ма- тематика. — М.: Молодая гвардия, 1988. — 254 с. 41. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. Путь разу- ма. — М.: МНЭПУ, 1998. — 228 с. Стаття надійшла 06.06.2012 р. 25ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10 ГРАНІ НАУКИ М.А. Голубец Институт экологии Карпат Национальной академии наук Украины ул. Козельницкая, 4, Львов, 79026, Украина НЕСКОЛЬКО ПОСТУЛАТОВ АКАДЕМИКА В.И. ВЕРНАДСКОГО КАК ЗАВЕЩАНИЕ ВСЕЛЕНСКОМУ ЧЕЛОВЕЧЕСТВУ НА ХХI ВЕК (с точки зрения эколога) Приближается 150-ая годовщина со дня рождения выдающего природоведа, минералога, геохимика, фи- лософа и футоролога, действительного члена Нацио- нальной академии наук Украины, первого президента НАН Украины В.И. Вернадского — основоположника учения о роли живого вещества в структуре земной коры, эволюции биосферы и преобразовании челове- ческого разума и управляемого им труда в мощную геологическую силу. В статье отмечена актуальность учения академика В.И. Вернадского о биосфере, жи- вом веществе, пленке жизни, ноосфере, огромной гео- логической силе человеческого разума, его киберне- тической функции в развитии социосферы — сферы производственной деятельности вселенского челове- чества. Обращено внимание на те постулаты В.И. Вер- надского, которые были поддержаны его учениками и последователями и являются базовыми в вопросах интеграции человеческого интеллекта с целью разу- много управления эколого-социально-эконо мичес ки- ми процессами, охраны биосферы как незаменимой сферы существования человека и обеспечения устой- чивого развития на Земле. Ключевые слова: биосфера, пленка жизни, ноо- сфера, социосфера, коллективный интеллект, охрана среды обитания человека. M.A. Holubets Institute of Ecology of the Carpathians of National Academy of Sciences of Ukraine 4 Kozelnytska Str., Lviv, 79026, Ukraine SEVERAL POSTULATES OF ACADEMICIAN V.I. VERNADSKY AS A TESTAMENT TO THE UNIVERSAL HUMANITY FOR XXI CENTURY (from the point of view of the ecologist) The world is expecting the 150th birth anniversary of the famous naturalist, mineralogist, geochemist, philosopher and futurologist, full Member of the Ukrainian National Academy of Sciences, first President of NAS of Ukraine — V.I. Vernadsky. He was the founder of the doctrine on the role of living matter in earth cortex structure, evolution of biosphere as well as transformation of human intellect to- gether with various activities operated with it into power- ful geological force. The article emphasizes the topicality of the doctrine belonging to the academician V.I. Vernadsky which is concerned with the biosphere, living matter, pelli- cle of life, noosphere, huge geological power of human mind and its cybernetic function in the development of socio- sphere as a sphere of universal mankind’s activities. Partic- ular attention is paid to those postulates of V.I. Vernadsky which were supported by his disciples and which are funda- mental to questions of human intellect integration with the aim of reasonable management of ecological, social and eco- nomic processes as well as conservation of biosphere as an irreplaceable sphere of human existence and providing sus- tainable development on Earth. Keywords: biosphere, pellicle of life, noosphere, so- ciosphere, collective intellect, human environment conser- vation.

Кілька постулатів академіка В.І. Вернадського як заповіт всесвітньому людству на ХХI століття (з погляду еколога)

Institution

Ähnliche Einträge