Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/427 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек / В. Литвин // Бібл. вісн. — 2007. — N 6. — С. 48-53. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-427 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-4272008-07-30T20:54:02Z Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек Литвин, В.М. Міжнародна наукова конференція «Інтранет/екстранет-ресурси в наукових бібліотеках» 2007 Article Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек / В. Литвин // Бібл. вісн. — 2007. — N 6. — С. 48-53. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. 1029-7200 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/427 uk Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Міжнародна наукова конференція «Інтранет/екстранет-ресурси в наукових бібліотеках» Міжнародна наукова конференція «Інтранет/екстранет-ресурси в наукових бібліотеках» |
| spellingShingle |
Міжнародна наукова конференція «Інтранет/екстранет-ресурси в наукових бібліотеках» Міжнародна наукова конференція «Інтранет/екстранет-ресурси в наукових бібліотеках» Литвин, В.М. Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек |
| format |
Article |
| author |
Литвин, В.М. |
| author_facet |
Литвин, В.М. |
| author_sort |
Литвин, В.М. |
| title |
Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек |
| title_short |
Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек |
| title_full |
Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек |
| title_fullStr |
Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек |
| title_full_unstemmed |
Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек |
| title_sort |
глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек |
| publisher |
Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Міжнародна наукова конференція «Інтранет/екстранет-ресурси в наукових бібліотеках» |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/427 |
| citation_txt |
Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек / В. Литвин // Бібл. вісн. — 2007. — N 6. — С. 48-53. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT litvinvm globalʹnenaukovoínformacíjneseredoviŝeíelektronníresursibíblíotek |
| first_indexed |
2025-07-02T04:10:34Z |
| last_indexed |
2025-07-02T04:10:34Z |
| _version_ |
1836506870641065984 |
| fulltext |
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6
̳æíàðîäíà íàóêîâà êîíôåðåíö³ÿ «²íòðàíåò/åêñòðàíåò-ðåñóðñè â íàóêîâèõ á³áë³îòåêàõ»
48
а думку одного з теоретиків інфор-
маційного суспільства М. Кастельса 1, су-
часну технологічну революцію характе-
ризує не просто центральна роль знань та інфор-
мації в усіх сферах життєдіяльності людей, а вико-
ристання цих знань та інформації для генерування
нових знань і технологій, що обробляють інфор-
мацію і забезпечують комунікацію. Таким чином,
наукові знання, в поєднанні з постійною мо-
дернізацією процесів їхньої генерації та засобів
комунікації, виступають головним чинником зрос-
тання національного продукту, успішності еко-
номіки, запорукою національної безпеки.
Обсяги наукових знань, які циркулюють в інтер-
неті, цій головній комунікаційній артерії май-
бутнього суспільства знань, стрімко, навально
зростають, як і темпи розростання самого
«всесвітнього павутиння». За даними окремих
дослідників, вони досягають 10–15 відсотків на
місяць. На кінець 2003 року серед зареєстрованих
в інтернеті сайтів 10,8 %, або 6,5 млн припадало
на долю сайтів наукової тематики. Це, природно,
поставило питання про оцінку достовірності нау-
кової інформації, розміщеної в інтернеті, стиму-
лювало розроблення методик оцінки інформатив-
ності і достовірності інформації з наукових сайтів
вузькотематичного спрямування 2.
В економічно розвинених країнах світу розбу-
дову інформаційної інфраструктури для підтрим-
ки інноваційної діяльності визначено національ-
ним пріоритетом. Національні програми інфор-
матизації крім збирання вітчизняних джерел пе-
редбачають створення системи пошуку і архіву-
вання в цифровому форматі актуальних для дер-
жави інтернет-ресурів, включаючи документи,
розміщені в глобальній мережі відповідно до
принципів відкритого доступу. Слід зазначити, що
завдяки започаткованому вченими і підтриманому
в усьому світі руху «Відкрий доступ» у 2006 році
вже нараховувалось 700 відкритих архівів (так зва-
них репозитаріїв) у 41 країні 3. Створюються мо-
гутні корпоративні інформаційні мережі, розроб-
ляються корпоративні програми, метою яких є
«побудова найдинамічнішої і найконкурентоспро-
можнішої економіки, заснованої на використанні
знань» 4.
При сучасному рівні розвитку інтернет-техно-
логій і методів управління інформацією великі
корпорації отримують величезний зиск від засто-
сування інтернет-технологій в корпоративних ме-
режах, оскільки ці технології дають змогу створю-
вати єдиний інформаційний простір для корпо-
рацій, роз’єднаних територіально. У Європейсько-
му Союзі з 1990 року функціонує Служба інфор-
мації з досліджень і розробок, яка збирає, оброб-
ляє і поширює інформацію, корисну для інно-
ваційної діяльності держав–членів Союзу, зокрема
інноваційні проекти 5. 60 % приросту національно-
го доходу США забезпечується за рахунок прирос-
ту знань, тобто за рахунок випереджального роз-
витку науки і освіти. Підраховано, що імпорт тех-
нологій на порядок ефективніше, ніж імпорт то-
варів, а імпорт інтелектуального ресурсу на кілька
порядків перевищує імпорт технологій. Знання та
інтелект набувають функції капіталу. Тому в еко-
номічно розвинених країнах імпорт інтелекту є
однією із стратегій державної політики 6.
Завдяки інформатизації відбуваються глибокі пе-
ретворення в усіх галузях економіки. 43 % про-
фесій у Німеччині сьогодні пов’язані з оброблян-
Володимир ЛИТВИН,
віце-президент НАН України,
академік НАН України
Ãëîáàëüíå íàóêîâî-³íôîðìàö³éíå ñåðåäîâèùå
³ åëåêòðîíí³ ðåñóðñè á³áë³îòåê
З ВИСТУПІВ НА КОНФЕРЕНЦІЇ
Н
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6
Â. ËÈÒÂÈÍ. Ãëîáàëüíå íàóêîâî-³íôîðìàö³éíå ñåðåäîâèùå ³ åëåêòðîíí³ ðåñóðñè á³áë³îòåê
49
ням, перероблянням та використанням інформації.
За прогнозами вчених, у країнах, що вступили в
стадію інформаційного суспільства, до 90 % насе-
лення буде пов’язано з інформацією і лише решта
10 % працюватимуть в індустрії та сільському гос-
подарстві 7. В Індії працює 800 тис. програмістів,
експорт розробленого ними програмного забезпе-
чення щорічно приносить країні 20–30 млрд до-
ларів. Ученими сформовано концепцію сучасного
економічного розвитку як «інформаційної» або
«знаннєвої» економіки. Вона вимагає інтелекту-
алізації праці, підвищення кваліфікації кадрів 8.
На відміну від попередніх промислових рево-
люцій, нинішня інформаційна не обмежиться ли-
ше кількома розвиненими країнами, вона вже сьо-
годні має глобальний характер, і вже зрозуміло, що
вона висуне виробництву, робочій силі та еко-
номічній політиці країн абсолютно нові вимоги.
Просто перехід до «знаннєвої економіки» в різних
регіонах і економічних сферах здійснюватиметься
з різною швидкістю, і саме від швидкості вклю-
чення в ці процеси залежить місце держав у ново-
му світоустрої.
Коротко розглянемо особливості процесу інфор-
матизації в Україні, спираючись на статистичні по-
казники та результати соціологічних досліджень.
Слід відзначити, що в Україні розвиток вітчизня-
ного інфокомунікаційного сектору визначено од-
ним із національних пріоритетів і відбувається
відповідно до Закону України «Про Національну
програму інформатизації» та низки інших законо-
давчих актів галузі (понад 150). Згідно із
щорічним дорученням Кабінету Міністрів розбу-
довуються телекомунікаційні комп’ютерні мережі,
розробляються інтелектуальні інформаційні тех-
нології, розвивається національний сегмент інтер-
нету. Крім бібліотек, які в усьому світі визнані і
розвиваються як центри формування національ-
них інформаційних ресурсів, великі масиви інфор-
мації зосереджені в архівах, музеях, органах нау-
ково-технічної інформації, органах державного
управління всіх рівнів, органах статистики, інфор-
маційно-аналітичних центрах різних рівнів і приз-
начення, в суб’єктах господарської діяльності,
громадських об’єднаннях. Інтенсивно зростає
кількість інформаційних ресурсів в електронному
форматі: і тих, що генеруються в Україні, і тих, що
архівуються з глобальних мереж. Наукова інфор-
мація все частіше поширюється у вигляді графіки,
графічних інформаційних систем, анімації, дзер-
кальних представлень, аудіо тощо. Завдяки веб-
технологіям досягається інтеграція такої
різнорідної інформації і забезпечується доступ до
неї через веб-сайти, розміщені в інтернеті, або че-
рез локальні мережі.
У 2006 році відбулися парламентські слухання з
питань розвитку інформаційного суспільства. За-
тверджено «Національну стратегію формування та
розвитку інформаційного суспільства в Україні на
2006–2015 роки», складником якої є збереження
вітчизняної культурної спадщини шляхом її елект-
ронного документування та архівування соціально
значущих інформаційних ресурсів глобальних
комп’ютерних мереж. Зараз реалізується понад
30 проектів загальнодержавного значення, в т.ч.
державні програми «Електронна Україна»,
«Електронний уряд», удосконалюється система
адміністрування національного домену UA, затвер-
джено концепцію його розвитку. Розпочинається
створення Спеціальної інформаційно-телеко-
мунікаційної системи органів виконавчої влади
(СІТС), яка діятиме за допомогою волоконно-оп-
тичних ліній зв’язку 9.
Широко впроваджується електронний докумен-
тообіг із застосуванням електронного цифрового
підпису.
Якщо говорити про доступ населення до інно-
ваційних інформаційно-комунікативних прак-
тик, то тут спостерігається досить суперечлива
картина 10.
Загальний показник – кількість комп’ютерів на
сто домашніх господарств – за 5 років, з 2000 по
2005 рр., зріс у п’ять разів, а рівень забезпечення
сотового зв’язку в Україні у 2006 році досяг показ-
ників більшості європейських країн – 70 % насе-
лення.
За даними Держкомстату України 11, протягом 10 ро-
ків, з 1996 по 2006, у вісім разів збільшилась
кількість підприємств і установ, що мають на ба-
лансі парк ЕОМ. Лише протягом 2006 – першої
половини 2007 р. кількість установ, обладнаних
комп’ютерною технікою, зросла на 14 %, а
кількість комп’ютерів за цей самий час – на 20 % і
становить 2,1 млн. Отже, темпи зростання забез-
печеності ЕОМ досить високі. Значно гірше ста-
новище з якістю комп’ютерної техніки та її вико-
ристанням, а також рівнем забезпеченості у різних
регіонах. Більше половини підприємств та ор-
ганізацій, які звітували про наявність комп’ютерів,
зосереджено у Києві (19,1 %) та п’яти областях –
Донецькій, Харківській, Дніпропетровській,
Одеській, Львівській. На решту регіонів припадає
менше половини суб’єктів господарськой діяль-
ності, що мають обчислювальну техніку. Аналіз
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6
̳æíàðîäíà íàóêîâà êîíôåðåíö³ÿ «²íòðàíåò/åêñòðàíåò-ðåñóðñè â íàóêîâèõ á³áë³îòåêàõ»
50
якісного стану персональних обчислювальних ма-
шин, які перебували на балансі підприємств та ор-
ганізацій на початок 2007 року, свідчить, що май-
же половина з них (46 %) – це машини початково-
го рівня застарілих конфігурацій.
Прикрим є й той факт, що не завжди забезпе-
ченість комп’ютерною технікою адекватно впли-
ває на інтелектуальний розвиток, як це передбача-
лося теоретиками інформаційного суспільства.
Дослідження, проведене у 2006 році серед стар-
шокласників Одеси, показало, що при високій за-
безпеченості персональними комп’ютерами (70 %
опитаних), 15 % школярів не вміють ними корис-
туватися, ще 25,6 % використовують комп’ютер, в
основному, для ігор і лише 43,5 % – як допомогу в
підготовці домашніх завдань і джерело інформації.
У цілому в Україні обсяги залучення населення
до сучасних засобів споживання інформації нижчі,
ніж у багатьох країнах світу. Так, за даними міжна-
родного проекту 12, який за єдиною методикою
здійснювався у 24 європейських країнах, українці
знаходяться на останньому місці в Європі за обся-
гом використання інтернету в повсякденному
житті. Частка тих, хто користується інтернетом у
побуті, в Україні становить 9,3 % учасників проек-
ту, тоді як у середньому серед європейських країн
аудиторія всесвітньої мережі наближається до 50 %,
а передують в інтернетизації населення
північноєвропейські країни: Ісландія – 81,8 %, Нор-
вегія, Швеція, Данія – близько 70 %.
Це саме дослідження підтвердило, що важливи-
ми факторами, які впливають на залученість до
новітніх технологій, є вік, соціоекономічний ста-
тус, рівень освіти, розвиненість інфраструктури
комунікацій у різних регіонах.
Про існування бар’єрів у доступі до інтернету
свідчать і моніторингові дослідження, які регуляр-
но проводить Інститут соціології НАН України. За
даними омнібусу інституту «Громадська думка в
Україні-2006», аудиторія інтернету становить 12,2 %
серед дорослого населення, а серед молоді до 35 ро-
ків – 24 %. Важливим диференціюючим чинником
доступу до інформації в нашій країні є тип поселен-
ня. Серед мешканців Києва кожний другий – корис-
тувач інтернету, у містах до аудиторії інтернету на-
лежить 23–30 % населення, тоді як у сільській
місцевості ця частка становить лише 13,1 %.
З підвищенням рівня освіти частка користувачів
мережею зростає. За даними Інституту соціології,
серед молоді з початковою або неповною серед-
ньою освітою інтернетом користуються 13,8 %;
з середньою загальною – 18,4 %; середньою
спеціальною – 20,1 %; першою стадією вищої
освіти – 31,6 %; вищою – 40,5 %. І хоча темпи
зростання обсягу інтернет-аудиторії в Україні,
особливо серед молоді, досить високі, досягти
рівня розвинених країн непросто. Адже Україна за
індексами розвитку ІКТ (інформаційно-ко-
мунікаційних технологій), наведеними у доповіді
ООН на Всесвітньому саміті з інформаційного
суспільства, посідає лише 111 місце серед 165
країн світу 13. Її безпосередніми сусідами є Габон,
Гвінея, Алжир (108–110 місця), а за Україною
йдуть Єгипет, Панама, Кенія (112–114 місця).
Подолання соціоструктурних бар’єрів, що сто-
ять на шляху доступу населення до різноманіття
інформації (а це, ми вже говорили, низький рівень
фінансової забезпеченості більшої частини насе-
лення, несформованість середнього класу, нероз-
винена інфраструктура комунікацій у великій
кількості поселень, недостатня державна підтрим-
ка програм інституціонального впровадження
інтернет-технологій у різні сфери суспільного
життя, зокрема в освіту і науку), – справа не одно-
го року. Ось чому такої ваги набирає державна
підтримка розвитку бібліотек, які вже сьогодні на-
дають своїм користувачам, усім без винятку, неза-
лежно від освіти, віку, соціального статусу, рівні
можливості доступу до інформації, впливають на
формування інформаційної культури, без якої су-
часна людина не спроможна орієнтуватися у пото-
ках інформації, які дедалі зростають.
На бібліотеки, які споконвіку збирали, упоряд-
ковували, систематизували, зберігали і надавали у
суспільне користування зафіксовані у книгах
знання, сьогодні міжнародними документами,
національними програмами інформатизації пок-
ладається завдання збирання, архівування та по-
ширення актуальних для держави інтернет-ре-
сурсів. Адже все більша частка інформації народ-
жується, циркулює, зберігається і споживається
лише в електронному вигляді. За твердженням
спеціалістів 14, вже у 2020 році 90 % всієї нової літе-
ратури виходитиме лише у цифровій формі. Однак,
електронна інформація швидкозмінювана, вона
«живе» в інтернеті від 30 днів до шести місяців.
Звідси випливає нагальність проблеми архівування
в цифровому форматі електронних публікацій та
представлення їх в інтранет-середовищі, щоб, як
підкреслює ЮНЕСКО, «унікальні наукові резуль-
тати не були загублені для наступних поколінь» 15.
Бібліотечну систему України сьогодні утворю-
ють понад 40 тис. бібліотек, з них: 18,5 тис. –
публічні, 20 тис. – шкільні, 2,5 тис. – науково-
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6
Â. ËÈÒÂÈÍ. Ãëîáàëüíå íàóêîâî-³íôîðìàö³éíå ñåðåäîâèùå ³ åëåêòðîíí³ ðåñóðñè á³áë³îòåê
51
технічні, 1 тис. – медичні, 250 – сільськогоспо-
дарські, 205 – ВНЗ і 100 – академічні 16. Слід заува-
жити, що навіть попри ту шкоду, що за останні
15 років заподіяна ретельно вибудованій
бібліотечній мережі України (практично ліквідова-
но кожну п’яту сільську бібліотеку, значну
кількість бібліотек для дітей та юнацтва), все ж,
якщо поглянути на стан справ у бібліотечній га-
лузі України крізь призму світових бібліотечних
стандартів, він не такий вже й поганий. В Україні
на 1200 жителів припадає одна бібліотека. Сукупний
книжковий фонд бібліотек України досяг 700 млн
прим., ним користується 19,5 млн читачів, або 42 %
населення. За рівнем книгозабезпеченості насе-
лення ми значно випереджаємо показник ЮНЕС-
КО – 2–3 книги на душу населення. У нас – у
різних регіонах від 4 до 11 книг 17. Проте,
порівняння показників оновлення фондів та кни-
гообігу в Україні і в світі свідчить про те, що у
фондах наших публічних бібліотек зберігається
багато застарілої, непрофільної літератури, що не
користується попитом. Водночас фінансові витра-
ти на придбання нових книг, тобто на оновлення
фондів, недостатні для того, щоб фонд публічної
бібліотеки за 10 років повністю оновився, як це
відбувається у світі. У всіх регіонах, крім Києва,
оновлення фондів публічних бібліотек у середньо-
му в 2,5 рази нижче світового стандарту. Про наше
фахове відставання свідчить і показник з кадрово-
го забезпечення. За міжнародними стандартами
п’ять бібліотечних фахівців мають забезпечити
бібліотечним обслуговуванням 10 тис. населення.
У нас таку кількість обслуговують 7,5 бібліотека-
ря внаслідок того, що у нас усі процеси з опрацю-
вання фондів бібліотекарі виконують самотужки, а
не використовують результати централізованої ка-
талогізації, як це прийнято в світі.
Про наше відставання в галузі інформатизації
бібліотек свідчить вже той факт, що державна ста-
тистична звітність не передбачає збирання даних
про оснащення бібліотек комп’ютерною технікою
та використання ними телекомунікаційних мереж.
Зібрані дані про забезпечення комп’ютерами
бібліотек різних типів строкаті і маловтішні. Так,
на початок 2007 р. у 18,5 тис. публічних бібліотек
Міністерства культури і туризму працює лише 7 тис.
комп’ютерної техніки, до того ж половина – зас-
тарілих модифікацій 18. Із 20 тис. бібліотек загаль-
ноосвітніх навчальних закладів лише 1,5 тисячі
мають комп’ютери, і тільки 600 з них підключені
до інтернету 19.
Для того, щоб культура і надалі не фінансувалась
за залишковим принципом, необхідно прийняти
державні стандарти соціально-культурного забез-
печення населення.
Однак, попри наше очевидне відставання в га-
лузі інформатизації бібліотек, було б несправедли-
вим не помічати тих змін, які інформаційна рево-
люція внесла в бібліотечний уклад в нашій країні,
позитивних зрушень в інформаційному обслугову-
ванні населення. Сьогодні вихід у глобальні ме-
режі забезпечують не лише бібліотеки загально-
державного значення – національні та державні, а
також обласні, бібліотеки ВНЗ та наукових уста-
нов, як це було ще 5–7 років тому, а й регіональні
книгозбірні. Практично всі обласні універсальні
наукові бібліотеки є учасниками міжнародних,
всеукраїнських, регіональних проектів, що забез-
печують використання світових інформаційних
ресурсів. Протягом останніх п’яти років у
публічних бібліотеках України за програмою По-
сольства США в Україні «Інтернет для читачів
публічних бібліотек (LEAP)» відкрито 115 інтер-
нет-центрів, кожний з яких надає у користування
не менше п’яти робочих станцій.
Бібліотеки активно працюють над створенням
власних інформаційних ресурсів, заповнюючи ук-
раїнський сегмент інтернету, в якому представле-
но понад 100 сайтів з електронними каталогами та
базами даних власної генерації загальним обсягом
понад 7 млн записів. Як результативний засіб по-
ширення краєзнавчої інформації зарекомендували
себе 27 регіональних інформаційних порталів
бібліотек, створені на єдиному програмному за-
безпеченні 20. Такі портали, як «Харківщина»,
створений ХДНБ ім. В. Короленка, портали облас-
них бібліотек Кіровограда, Рівного, Дніпропет-
ровська, Луганська, Вінниці, Хмельницького, Се-
вастополя відбивають краєзнавчі фонди, які деся-
тиліттями цілеспрямовано, ретельно формувались
бібліотеками і у сукупності вже сьогодні є потуж-
ним інформаційним краєзнавчим ресурсом.
Унікальними є представлені в інтернеті 125 біб-
ліографічних і повнотекстових баз даних, що ве-
дуться бібліотеками інститутів НАН України. Во-
ни включають вітчизняну і новітню зарубіжну на-
укову літературу, отриману внаслідок закупівлі,
передплати, книгообміну, реалізації проектів
INTAS, доступу до електронних ресурсів за-
рубіжних видавничих фірм, міжнародних галузе-
вих асоціацій.
Детальніше зупинимось на роботі зі створення
інтранет/екстранет-ресурсів у Національній
бібліотеці України імені В. І. Вернадського, хоча б
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6
̳æíàðîäíà íàóêîâà êîíôåðåíö³ÿ «²íòðàíåò/åêñòðàíåò-ðåñóðñè â íàóêîâèõ á³áë³îòåêàõ»
52
тому, що тут вона має планомірний характер,
оскільки на цю бібліотеку постановою Кабінету
Міністрів України 21 у 2004 р. покладено завдання
«...створення Українського науково-інформаційно-
го порталу з системами пошуку та архівування
розміщеної в глобальних інформаційних мережах
інформації про Україну, а також наукової та
суспільно значущої інформації» і представлення
електронних ресурсів інтернету у власному інтра-
нет-середовищі. Архівуванню підлягають доку-
менти, створені в Україні, в інших державах – про
Україну, документи, створені українцями і ук-
раїнськими інституціями в усьому світі, тобто ук-
раїніка, а крім того колекції зарубіжних мереже-
вих науково-інформаційних ресурсів з урахуван-
ням пріоритетних напрямів інноваційної діяль-
ності в Україні, затверджених відповідним зако-
ном. Основні роботи з наповнення фонду розпоча-
то в другій половині 2005 р. На сьогодні обсяг ре-
сурсів електронної бібліотеки НБУВ становить
3,3 млн бібліографічних та 225 тис. реферативних
записів і 50 тис. повнотекстових документів. Цими
ресурсами щодня користується 8–10 тис. або-
нентів з усіх регіонів України та світу. В 2006 р.
бібліотека приступила до створення загальноака-
демічного порталу наукової періодики та розпоча-
ла архівування повнотекстових колекцій ресурсів
глобальних мереж. На початок 2007 р. сформовано
та включено до інтернет/екстранет-середовища
універсальний за тематикою електронний фонд
ємністю 100 Gв. Доступ до цих масивів
здійснюється в Бібліотеці та її філіях, а також в ус-
тановах НАН України, що підключені до київсько-
го фрагмента телекомунікаційної структури Ака-
демії.
Сьогодні вже зрозуміло, що виконати завдання
формування соціально значущих електронних ре-
сурсів із глобальних мереж при нинішніх темпах
наростання їхніх обсягів не під силу жодній,
навіть найбільшій бібліотеці. Виконати це завдан-
ня можна лише об’єднаними зусиллями провідних
бібліотек, розподіливши напрями комплектування
і з’єднавши накопичені ресурси єдиним інфор-
маційно-пошуковим апаратом. Саме за таким
принципом формуються системи електронних
бібліотек в економічно розвинених державах світу.
Єдині принципи опису ресурсів і протокол збиран-
ня метаданих з різних архівів вже розроблені. На
нашу думку, слід ініціювати перед урядом не-
обхідність розроблення загальнодержавної прог-
рами створення національної системи електрон-
них бібліотек, запропонувавши покласти функції
координаційного центру на Національну бібліоте-
ку України імені В. І. Вернадського. Хотів би при-
вернути увагу до роботи НБУВ з інформаційними
ресурсами. Використовуючи можливості сучасних
технологій, бібліотека прагне перейти на більш
високий, аналітичний рівень інформаційного обс-
луговування користувачів, підпорядковуючи усю
видову структуру інформаційної продукції і пос-
луг розкриттю знань, зосереджених у її фондах, а
також в інформаційних ресурсах глобальних ме-
реж, доступ до яких вона забезпечує. Формуються
фактографічні, гіпертекстові й повнотекстові бази
даних, бібліо- і наукометричні, оглядово-
аналітичні бази знань із соціальних, правових,
економічних проблем, проблем розвитку науки,
культури, освіти, управління, тобто читачеві нада-
ються не відомості про видання, а інформація, го-
това до використання.
Попри всю важливість розвитку бібліотек як
інформаційних центрів суспільства знань, в епоху
гуманітарно-цивілізаційних перебудов, коли інте-
лектуальний, духовний, творчий потенціал осо-
бистості розглядається як національний людський
капітал, не менш важливим залишається зміцнен-
ня ролі бібліотек як центрів виховання, освіти,
просвітництва. Сьогодні в усьому світі зростає за-
непокоєння тим, що під тиском інформаційних
технологій книга як об’єкт культури втрачає свої
традиційні позиції. Читачі перетворюються на
віддалених користувачів, відбувається глобальне
відчуження від книги, захоплення візуальними і
слуховими медіа. Вчені вважають, що нинішній
дефіцит знань і конструктивних ідей зумовлений у
тому числі й зниженням інтересу до читання. Ад-
же читання – це, перш за все, процес мислення.
Суспільство, в якому не читають книг, втрачає на-
вички читання – повільної, непоспішливої розумо-
вої праці і рефлексії 22. Читання дає те розмаїття ак-
тивних паростків знання, з яких зростає якісно
інша організація мислення, визрівають принципо-
во нові філософські концепції 23.
Сучасна ситуація характеризується як системна
криза читацької культури. На жаль, зниження інте-
ресу до читання – це загальносвітова тенденція І
тому в багатьох країнах – США, Великій Британії,
Швеції, Німеччині, Росії – розроблені національні
програми підтримки і розвитку читання. Держави
вкладають у їх реалізацію значні кошти, оскільки
читання відіграє надзвичайно важливу роль для
розвитку будь-якої країни 24.
Мабуть, Україні теж потрібна своя програма
підтримки читання, яка б врахувала стан читання
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 6
Â. ËÈÒÂÈÍ. Ãëîáàëüíå íàóêîâî-³íôîðìàö³éíå ñåðåäîâèùå ³ åëåêòðîíí³ ðåñóðñè á³áë³îòåê
53
в різних регіонах, у різних вікових і соціальних
групах, обсяги книг і періодики, що виходять дру-
ком, стан видавничої справи і книгорозповсю-
дження, роль бібліотек, освітніх закладів, ЗМІ,
пріоритети політики у сфері культури тощо.
Звісно, що бібліотекарі знають цю проблему «із
середини» і можуть запропонувати конкретні
підходи до її вирішення з тим, щоб використати
всі багатства бібліотек для формування високое-
рудованої, гармонійно розвиненої, соціально-ак-
тивної особистоті, здатної до саморозвитку, зреш-
тою – конкурентоспроможної, як це модно нині
говорити.
Примітки
1 Кастельс М. Информационная эпоха: Экономика,
общество и культура. – М.: ГУВШЭ, 2000. – 608 с.
2 Якимов В. И., Ефременкова В. М., Севастьянов В. Г.
Поиск в интернете электронных ресурсов по узкотема-
тическим направлениям. Методика оценки информа-
тивности и достоверности научных сайтов // НТИ.
Сер. 1. Орг. и методика информ. работы. – 2006. – № 1.
– С. 1–12.
3 Будапештская инициатива «Открытый доступ»
[Электронный ресурс]. – Режим доступа : http : //
www.soros.org/openacces/ru/read.shtml. – Загол. с экрана.
4 Official journal of the European Union. – 2006. – Vol. 49.
– L 412. P. 1–42.
5 Черный А. И. Инновационная деятельность: инфор-
мационное обеспечение // НТИ. Сер. 1 Орг. и методика
информ. работы. – 2006. – № 5. – С. 1–4; http : // cordis.
europa. eu. int / press /
6 Дубровина Л. А. Минимум управления, максимум
управляемости. Руководителям библиотек о Всеобщем
управлении на основе качества. – М.: ФАИР-ПРЕСС,
2004. – С. 34.
7 Семенюк Э. П. Информация и научно-технический
прогресс как факторы глобализации // НТИ. Сер.1. Орг.
и методика информ. работы. – 2006. – № 1. – С. 8.
8 Артеменко О. «Економіка» нової епохи // Дзеркало
тижня. – 2007. – 24 берез.
9 Зв’язок та інформатизація в Україні. – К., 2006. –
Вип. 1. – С. 1, 10–16.
10 Романенко С. В. Особенности процесса информати-
зации в Украине // Вісник Харківського національного
університету імені В. Н. Каразіна. – Х., 2007. – Вип. 20.
– С. 179–182.
11 Наявність парку обчислювальної техніки в Україні
на 1 січня 2007 р. // Статистичний бюлетень за
січень–червень 2007 р. / Держкомітет статистики Ук-
раїни. – К., 2007. – С. 162–167.
12 Скокова Л. Аудиторія Інтернету в Україні:
порівняльний аспект // Українське суспільство
1992–2006: Соціологічний моніторинг. – К., 2006. –
С. 399–405.
13 Бібліотека і книга у контексті часу. – К., НПБ Ук-
раїни, 2006. – С. 102.
14 The British Library [Electronic resource]. – Way of
access :URL : http : // www. bl.uk /index 1. Shtml. – Title
from the screen; Копанєва В. О. Бібліотека та мережева
інформація // Вісник Книжкової палати. – 2007. – № 2.
– С. 31–36.
15 ЮНЕСКО [Електронний ресурс] – Режим доступу :
http // typo 38. unesco. org / ru / unescohome. html. – За-
гол. з екрану.
16 Бібліотечна Україна в цифрах / Нац. парлам. б-ка
України. – К., 2006. – 37 с.
17 Вилегжаніна Т. І. Публічні бібліотеки України крізь
призму міжнародних стандартів ІФЛА // Бібліотечна
планета. – 2006. – № 4. – С. 4–7.
18 Лист Національної парламентської бібліотеки Ук-
раїни № 423/1-9 від 11.09.07, с. 2.
19 Шкільна бібліотека як віддзеркалення освітньої
політики навчального закладу // Освіта України. – 2005.
– 5 квітня.
20 Дмитриева Е. Региональные информационные пор-
талы украинских библиотек как способ распростране-
ния краеведческой информации в условиях электрон-
ной среды // Библиотечный форум Украины. – 2007. –
№ 2. – С. 5–8.
21 Державна програма розвитку діяльності Національ-
ної бібліотеки України імені В. І.Вернадського на 2005-
2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від
25 серп. 2004 р. № 1085 // Офіційний вісн. України. –
2004. – № 34. – С. 29. – Ст. 2253.
22 Гениева Е. Ю. Культура как способ разрешения
конфликтов: роль библиотек // Науч. и техн. б-ки. –
2006. – № 1. – С. 43–59.
23 Чтение как стратегия жизни // Библиография. –
2007. – № 2. – С. 131–132.
24 Программы и проекты по продвижению книги и
чтения в зарубежных странах // Библиотечное дело. –
2006. – № 1. – С. 18–20; Национальная программа под-
держки и развития чтения // Библиотека. – 2007. – № 1.
– С. 6–11; Стыкалина О. С. Книжный рынок: издатели
– читатели – книги // НТИ. Сер. 1. Орг. и методика ин-
форм. работы. – 2006. – № 6. – С. 9–17.
|