Білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне
У статті порушено актуальне для сучасної білоруської фольклористики питання: взаємодія національних та інтернаціональних компонентів у білоруському фольклорі та постфольклорі. Об’єктом уваги дослідження є білоруський автентичний фольклор» насамперед його функціональні ознаки та жанрова специфіка....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Слов’янський світ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43453 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне / О.В. Морозов // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 161-178. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43453 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-434532013-04-29T03:03:56Z Білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне Морозов, О.В. Міжнародні наукові проекти У статті порушено актуальне для сучасної білоруської фольклористики питання: взаємодія національних та інтернаціональних компонентів у білоруському фольклорі та постфольклорі. Об’єктом уваги дослідження є білоруський автентичний фольклор» насамперед його функціональні ознаки та жанрова специфіка. В центре внимания предложенного исследования находятся вопросы, которые не утратили актуальности для современной белорусской фольклористики, а именно: взаимодействие национальных и интернациональных компонентов в белорусском фольклоре и постфольклоре. Объектом внимания выступает белорусский аутентичный фольклор, прежде всего его функциональные особенности и жанровая специфика. In the article the actual question for the modern Belarusian folklore studies is raised up: co-operations of national and international components in Belarusian folklore and post-folklore. Belarusian authentic folklore becomes the object of research attention, first of all, its functional features and genre specifics. 2010 Article Білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне / О.В. Морозов // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 161-178. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43453 398:17.035.3] (476) uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Міжнародні наукові проекти Міжнародні наукові проекти |
| spellingShingle |
Міжнародні наукові проекти Міжнародні наукові проекти Морозов, О.В. Білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне Слов’янський світ |
| description |
У статті порушено актуальне для сучасної білоруської фольклористики питання: взаємодія національних та інтернаціональних компонентів у білоруському фольклорі та постфольклорі. Об’єктом уваги дослідження є білоруський автентичний фольклор» насамперед його функціональні ознаки та жанрова специфіка. |
| format |
Article |
| author |
Морозов, О.В. |
| author_facet |
Морозов, О.В. |
| author_sort |
Морозов, О.В. |
| title |
Білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне |
| title_short |
Білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне |
| title_full |
Білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне |
| title_fullStr |
Білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне |
| title_full_unstemmed |
Білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне |
| title_sort |
білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Міжнародні наукові проекти |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43453 |
| citation_txt |
Білоруський автентичний фольклор і постфольклор: національне й інтернаціональне / О.В. Морозов // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 161-178. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| series |
Слов’янський світ |
| work_keys_str_mv |
AT morozovov bílorusʹkijavtentičnijfolʹklorípostfolʹklornacíonalʹnejínternacíonalʹne |
| first_indexed |
2025-07-04T01:53:28Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:53:28Z |
| _version_ |
1836679439772024832 |
| fulltext |
161
МІЖНАРОДНІ НАУКОВІ ПРОЕКТИ
Проект державного фонду фундаментальних
досліджень
Проект № Ф29.5/004
Цивілізаційний внесок Білорусі та України
у формування загальноєвропейського
культурного простору
Керівник – акад. Г. А. Скрипник
УДK [398:17.035.3](476)
О. В. Морозов
(Білорусь)
БІЛОРУСЬКИЙ АВТЕНТИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР
І ПОСТФОЛЬКЛОР: НАЦІОНАЛЬНЕ
ТА ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ
У статті порушено актуальне для сучасної білоруської фолькло-
ристики питання: взаємодія національних та інтернаціональних
компонентів у білоруському фольклорі та постфольклорі. Об’єктом
уваги дослідження є білоруський автентичний фольклор, насампе-
ред його функціональні ознаки та жанрова специфіка.
Ключові слова: білоруський фольклор і постфольклор, славіс-
тична фольклористика, уснопоетична народна творчість, генетична
типологія, міграційна типологія.
In the article the actual question for the modern Belarusian folklore
studies is raised up: co-operations of national and international compo-
nents in Belarusian folklore and post-folklore. Belarusian authentic folk-
lore becomes the object of research attention, fi rst of all, its functional
features and genre specifi cs.
Key words: Belarusian folklore and post-folklore, Slavic folklore
studies, orally-poetic folk work, genetic typology.
http://www.etnolog.org.ua
162
Фольклор відіграє важливу роль у духовному житті
слов’янських народів, виконуючи різноманітні функції: есте-
тичну, пізнавальну, аксіологічну, нормативну, виховну, світо-
глядну, ігрову. Значення фольклору як мовного джерела, як
високохудожнього посередника між минулим, сучасним і
майбутнім, як скарбниці народної мудрості та мистецтва, як
одного із засобів виховання патріотизму, національної само-
свідомості, як доказу слов’янської єдності вимагає дбайливо-
го ставлення до цього духовного багатства, переданого нам
пращурами.
Білоруська славістична фольклористика почала форму-
ватися ще в дореволюційний період, коли численні збира-
чі й дослідники, представники різних наукових шкіл і на-
прямів (З. Доленга-Ходаковський, А. Рипінський, Я. Чечет,
О. і К. Тишкевичі, П. Шейн, Є. Романов, Є. Карський та ін.)
виявили значну кількість паралелей між творами народної
поезії та прози білорусів і відповідними зразками фолькло-
ру інших слов’янських народів. Здійснений аналіз обрядової
основи пісень, їхнього міфологічного наповнення дозволив
виявити, що в ранніх формах культури фольклорні твори не-
суть значне змістове навантаження: висловлюють і узагаль-
нюють вірування, підтримують заданість обрядів і культів,
містять практичні правила людської поведінки. Календарно-
обрядова поезія слов’ян відбиває розпізнавану свідомістю
людини закономірну впорядкованість явищ природи, в основі
якої – уявлення про постійне (ритмічне, циклічне) відтворен-
ня традиційної форми. Тексти обрядового фольклору зафік-
сували «генну» програму всього народного календаря: міфо-
логічні та релігійні уявлення як віра пращурів не потребували
логічного обґрунтування, відтак природа виконання відповід-
них обрядів є переважно колективно-несвідомою. Наприкінці
ХІХ ст. з’явилося перше дослідження, спеціально присвячене
білорусько-російським фольклорним зв’язкам [З-ч 1897].
http://www.etnolog.org.ua
163
У післяжовтневий період білоруська фольклористика стала
частиною радянської науки про уснопоетичну народну твор-
чість: увагу білоруських фольклористів було зміщено на яви-
ща сучасності. Здійснювалася кампанія з «творчої допомоги»
народним виконавцям, казкарям і співакам, твори яких міс-
тили теми радянської дійсності. Водночас надання фолькло-
ристиці статусу філологічної дисципліни, складової частини
літературознавства, дало можливість науці про уснопоетич-
ну творчість розвинути перспективні напрями, незважаючи
на складну соціально-культурну ситуацію, що сформувалася
в 1930-х роках. Продуктивним став обмін науковими погля-
дами фольклористів з республік колишнього СРСР, зокрема
щодо порівняльно-історичного вивчення уснопоетичної твор-
чості. Специфіка фольклору різних народів визначалася істо-
ричними умовами формування тієї чи іншої етнічної спіль-
ноти, особливостями її суспільного життя, взаємозв’язками
з природою. Розбіжності в уснопоетичній культурі створю-
ють враження багатоманітності історичного процесу та його
яскравості, оскільки фольклор кожного народу неповтор-
ний та унікальний. Аналіз міжнародних фольклорних зв’язків
у межах історико-літературного процесу дозволив уникну-
ти однобічних тлумачень подібності фактами запозичень.
Порівняльно-історичний підхід ґрунтувався на аналізі худож-
ніх взаємодій як між видами та жанрами фольклору, окреми-
ми творами, так і між усною народною поезією та різними ви-
дами мистецтва.
Характерною рисою розвитку післявоєнної білоруської
фольк лористики стала поява типологічних досліджень (праці
В. Єла това, К. Калашникова, Г. Барташевич, А. Федосика, А. Ли-
са, З. Можейка, А. Гурського, Г. Петровського, А. Вагилевича
та ін.). Було продемонстровано, що типологічні відносини поши-
рюються на білоруський фольклор загалом як на специфічний
тип культури (спільність основних ознак, універсалій, законів
http://www.etnolog.org.ua
164
виникнення і соціодинаміки); на принципи взаємодії фольк-
лору та дійсності (функціональність, фольклорна свідомість,
ціннісні орієнтири й ментальні установки авторів і виконавців
творів); на родові, видові та жанрові структури; на сюжетно-
образну систему; на форми і способи функціонування в соці-
альному оточенні (побутування і відтворення, закономірності
наслідування, передачі від покоління до покоління). Визнання
важливості ролі законів типології та подібності в історії фольк -
лору привело до поширення в білоруській фольклористи-
ці другої половини ХХ ст. історико-типологічного методу до-
слідження міжнаціональних зв’язків білоруської уснопоетич-
ної творчості. Так, у праці К. Кабашникова [Кабашнікаў 1981]
висвітлено розвиток компаративного дослідження білорусь-
кого фольклору славістами. У іншій монографії [Кабашнікаў
1988] науковець, спираючись на аналіз численних фактів,
простежив витоки спільної фольклорної спадщини східних
слов’ян, продемонстрував неперервність і плідність культур-
них зв’язків двох народів.
З 1970 року почала виходити друком серія «Беларус-
кая народная творчасць» («Білоруська народна творчість»,
далі – БНТ), за підготовку якої колектив працівників Інсти-
туту мистецтво знавства, етнографії і фольклору АН БРСР
отримав Державну премію Білорусі (1986). У всіх томах БНТ
презентовано найкращі зразки жанрів і видів фольклору;
матеріали класифіковано і систематизовано відповідно до ес-
тетичних, функціональних, тематичних і ритміко-музичних
принципів (останнім принципом послуговуються в піснях,
зокрема частівках). Умісту кожного тому передують ґрунтов-
ні вступні статті, у яких подано стислий огляд історії зби-
рання та вивчення творів певного виду чи жанру фольклору,
обґрунтовано систематизацію текстів, наведено їхню харак-
теристику. У вступних статтях до томів, присвячених пісен-
ній творчості, висвітлено її ритміко-музичні особливості; до
http://www.etnolog.org.ua
165
багатьох пісень подано нотації. Наукові коментарі містять
відомості про збирачів фольклорних творів, інформантів,
час і міcце їхнього запису та наявні варіанти. Фольклорно-
етнографічні матеріали, об’єднані серією БНТ, – це важливе
джерело вивчення історії та національної культурної спад-
щини, основа розвитку професійної майстерності, засіб
ідейно-естетичного виховання.
Поміж фольклористичних видань 1990-х років зі сла-
вістичною тематикою безсумнівний історіографічний ін-
терес становить колективний збірник працівників Інституту
мистецтвознавства, етнографії і фольклору АН БРСР «Узроўні
агульнасці фальклору ўсходніх славян» [Узроўнi агульнаcцi...
1993], у якому вперше на різноманітному матеріалі проана-
лізовано спільні витоки жанрової й образної системи пісень,
сюжетного складу та ідейної направленості казок і легенд бі-
лорусів, росіян та українців. Розкрито специфіку фольклору
східних слов’ян, внесок кожного із цих народів до скарбниці
світової культури. У фольклорі різних народів (зокрема й бі-
лоруського) типологія може виникати як результат незалеж-
ної творчості (так звані типологічні подібності). Подібність
зумовлена і традиційним наслідуванням фольклору спільної
для близьких народів вихідної творчості (генетична типоло-
гія, наприклад, у слов’янських і балтських народів). Повторю-
ваність є також наслідком міжетнічних контактів, тобто запо-
зичення і поширення певних творів (міграційна типологія).
Словник наукової та народної термінології [Восточнославян-
ский фольклор 1993], підготовлений спільно українськими і ро-
сійськими вченими, – це перша спроба створення зведеного пе-
реліку фольклористичних термінів і понять, що належать до
всіх видів фольклору білорусів, росіян і українців: словесного,
музичного, ігрового, драматичного, хореографічного. Цим ви-
данням охоплено всі різновиди народного мистецтва, за осно-
ву взято термінологію традиційної усно-поетичної творчості.
http://www.etnolog.org.ua
166
Проблеми дослідження слов’янських фольклорних зв’язків ви-
світлено в доповідях білоруських учених (К. Кабашников, А. Фе-
досик, З. Можейко, О. Морозов тощо), які були включені до про-
грам XI (Братислава, 1993 р.), XII (Краків, 1998 р.), XIII (Любля-
на, 2003 р.) і XIV (Охрид, 2008 р.) Міжнародних з’їздів славістів.
Поряд з вивченням різноманітних творчих зв’язків бі-
лоруського фольклору та фольклору інших слов’янських і
неслов’янських народів першорядну роль було відведено й до-
слідженню національних особливостей творів народної поезії
та прози. Учені яскраво продемонстрували, що специфіку бі-
лоруського фольклору насамперед визначає обрядова поезія,
зокрема календарна. Як зауважив К. Кабашников, календарно-
обрядова поезія білоруського народу «чіткіше, порівняно з
творчістю інших східних слов’ян, поділяється на чотири цик-
ли при максимальній єдності вербального, музичного, риту-
ального та інших компонентів фольклорно-етнографічних
комплексів. У зимовому циклі художньою своєрідністю вра-
жають колядні пісні, своєю неповторністю, унікальністю – ко-
лядна гра “Жаніцьба Цярэшкі”, у весняному – “волочені”, що є
специфічним явищем у східнослов’янському фольклорі, а та-
кож такі локальні явища, як обряди і пісні при “водінні стрі-
ли”, “Кущ”, русальні пісні; у центрі літнього циклу – різнома-
нітні за змістом і тональністю купальські пісні, поетичні й
водночас соціально загострені жниварські; у піснях осінньо-
го циклу, що також є показовими для фольклору білорусько-
го, переплітаються трудові і шлюбні мотиви» [Восточносла-
вянский фольклор 1993, с. 380, 381].
Досліджуючи сімейно-обрядову поезію білорусів, А. Фе-
досик постійно підкреслював її унікальне багатство (родин-
ні пісні представлені в білоруському репертуарі повніше, аніж
у решти східнослов’янських народів): вона супроводжує всі
етапи весільного обряду, а також містить поховальні та поми-
нальні голосіння [Фядосік 1997].
http://www.etnolog.org.ua
167
У білоруській народній прозі відображено стратегії по-
ведінки та світосприйняття, що сформовані в різні періоди
соціокультурного розвитку й зафіксовані історичною пам’яттю
народу. До найдавніших стійких стереотипів універсального
характеру належить намагання пояснити основні досягнен-
ня діяльністю «культурних героїв» і легендарних пращурів
(«асiлкаў», «волатаў» тощо). Століттями передавали легенди
про велетнів, які колись жили на території сучасної Білору-
сі та залишили по собі давні міста й велике каміння з відбит-
ками своїх пальців. У білоруському фольклорі представлено
всі жанрові різновиди казкового епосу, і в кожному з них до-
слідники простежують сюжети, яких немає у творчості інших
слов’янських народів (найбільшу кількість таких сюжетів ви-
явлено в соціально-побутових казках).
Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. історизм постає важ-
ливим принципом вивчення білоруського фольклору в
загальнослов’янському контексті (як змінного в часі та просторі
духовного надбання народу, що розвивається). Уперше здійсне-
не системне вивчення білоруського фольклорного фонду стало
методологічною основою дослідження видів і жанрів народної
поезії та прози в їхніх різноманітних зв’язках із фольклорними
творами інших слов’янських народів, що сприяло розкриттю
багатоманітності ідейно-художніх і стилістичних характерис-
тик, притаманних традиційній усно-поетичній творчості біло-
русів, а також удосконаленню фольк лористики на тогочасному
етапі розвитку. Результати такого комплексного досліджен-
ня були відображені у виданих протягом 2001–2004 років шес-
ти томах академічної серії «Беларускі фальклор: жанры, віды,
паэтыка» («Білоруський фольклор: жанри, види, поетика») [Бе-
ларускі фальклор 2001–2004], численних монографіях і статтях
фольклористів-філологів. Вивченню творчих зв’язків націо-
нального фольклору з народною поезією та прозою слов’янських
і неслов’янських народів присвячені монографічні досліджен-
http://www.etnolog.org.ua
168
ня К. Кабашникова [Кабашнiкаў 1998], О. Морозова [Морозов
2005]. З погляду виокремлення в слов’янському фольклорі міфо-
логічних обрядів, що беруть початок від дохристиянських уяв-
лень слов’ян, цінними є роботи Р. Ковальової [Кавалёва 2005],
І. Казакової [Казакова 1999], А. Ненадавця [Ненадавец 2009],
Т. Шамякіної [Шамякіна 2001], І. Швед [Швед 2006] та інших
білоруських учених, у чиїх працях досліджено ранні світоглядні
структури в традиційній уснопоетичній творчості.
Розглядаючи білоруський фольклор як загальнонаціональ-
не явище, дослідники водночас виокремлюють у ньому такі
регіони, як Центральний, Подніпров’я, Поозір’я, Понемання,
Східне і Західне Полісся, що відрізняються передовсім сфор-
мованими фольклорно-етнографічними комплексами, а та-
кож обрядовою поезією. У 2001 році започатковано видан-
ня шеститомної науково-популярної серії «Традыцыйная
мастацкая культура белорусаў» («Традиційна художня куль-
тура білорусів»), мета якої – продемонструвати в розгорну-
тій формі автентичну білоруську культуру кожного із шести
історико-етнографічних регіонів Білорусі на межі ІІ і ІІІ ти-
сячоліть. Протягом останніх п’яти років до перших томів се-
рії про культуру Могилевського Подніпров’я [Традыцыйная
мастацкая культура беларусаў 2001], Вітебського Подвиння
[Традыцыйная мастацкая культура беларусаў 2004] було до-
дано томи, присвячені традиційній художній культурі біло-
русів Гродненського Понемання [Традыцыйная мастацкая
культура беларусаў 2006] і Брестського (Західного) Полісся
[Традыцыйная мастацкая культура беларусаў 2008–2009].
Чимало збірників, присвячених фольклорному репертуару
окремих регіонів, видано працівниками Гомельського держав-
ного університету ім. Ф. Скорини [Лоеўшчына… 2007; Моро-
зов 2005; Народная духоўная культура... 2007]. У монографії
В. Литвинко [Ліцьвінка 2006] розкрито становлення і розви-
ток обрядово-святкової традиції в східній і центральній час-
http://www.etnolog.org.ua
169
тинах Полісся – регіоні праслов’янської культури, який у наш
час має зловісну назву Чорнобильського. У цій праці також
проаналізовано місце фольклору й етнічної культури в сучас-
ному культурологічному контексті, сконструйовано сучасну
модель обрядово-святкової традиції розглядуваного регіону,
показано її роль у подоланні морально-психологічних про-
блем «чорнобильського синдрому».
Поміж публікацій останніх років увагу науковців привер-
тає двотомна енциклопедія «Беларускі фальклор» («Білорусь-
кий фольклор») [Беларускі фальклор 2005–2006] – перше в іс-
торії національної культури галузеве видання, яке висвітлює
питання духовної культури білорусів, багатство та неповтор-
ність їхньої багатовікової художньої творчості. В енциклопедії
вміщено близько трьох тисяч статей, у яких ідеться про обря-
ди, звичаї, традиції та вірування білорусів, про їхню уснопо-
етичну творчість, народне мистецтво. Значна частина статей
присвячена фольклористичній науці, її історії, основним тен-
денціям розвитку, а також дослідникам білоруського фольк-
лору, його збирачам і популяризаторам.
Сьогодні перед білоруськими фольклористами стоїть першо-
чергове науково-дослідницьке завдання щодо ідентифікації
системи цінностей і закономірностей соціокультурної дина-
міки сучасної народної творчості білорусів у багатоманітності
жанрів, у контексті розвитку слов’янської культури і сучасної
світової цивілізації загалом. Реалізація цього завдання ста-
ла основою науково-дослідницького проекту відділу фольк -
лористики та культури слов’янських народів Інституту мис-
тецтвознавства, етнографії і фольклору ім. К. Крапиви Націо-
нальної академії наук Білорусі «Традиції білоруської народної
творчості в слов’янському світі доби глобалізації: аксіологія,
соціодинаміка, жанрово-видова різноманітність фолькло-
ру (2001–2010 рр.)», який включений до Державної програми
комплексних фундаментальних досліджень на 2006–2010 роки
http://www.etnolog.org.ua
170
«Історія білоруської нації, державності і культури». Проект
має міждисциплінарний характер і спрямований на розгляд
білорусознавчих і слов’янознавчих досліджень з історії, етно-
графії, фольклору та культури.
У процесі дослідження розроблено комплексну методику,
засновану на синтезі різних методів – як загальнонаукових
(логіко-фі лософських, конвент-аналізу, моделювання, систем-
ного ана лізу), так і спеціальних (ретроспективного, культурно-
історичного, компаративного, типологічного, структурно-
функціональ ного). Основними завданнями дослідження є:
пропаганда білоруської культурної спадщини у слов’янському
світі доби глобалізації; створення сприятливих умов для вза-
ємодії національної культури білорусів з народною творчістю
слов’ян та інших європейських народів; удосконалення ідео-
логії слов’янської єдності на основі поєднання культурно-
історичного досвіду білоруського народу та реалій сучаснос-
ті; формування слов’янського культурно-інформаційного
поля та розвиток способів його регіонального, національного
і транснаціонального опосередкування.
Сучасна народна творчість нерозривно пов’язана з автен-
тичним фольклором і нерідко походить від нього. Професій-
ну фольклоризовану творчість також не можна відділити від
традиційних уснопоетичних жанрів. Твори, розраховані на
вокальне виконання, безперечно, мають значну перевагу над
творами оповідних жанрів: без пісень не відбувається ні свя-
то, ні бесіда, ні вечірка в клубі, ні весілля. Вони звучать і під
час переглядів художньої самодіяльності. Пост радянська піс-
нетворчість тісно пов’язана з пісенною традицією минуло-
го. Традиційну народну пісню і нині виконують на конкурсах
художньої самодіяльності, «обробляють» у нових, фолькло-
ризованих, аранжуваннях професійні виконавці й числен-
ні фольк-гурти (серед білоруських естрадних гуртів особли-
во вирізняються «Песняры» і «Беларускія песняры», «Юр’я»,
http://www.etnolog.org.ua
171
«Крыві» і «Троіца», виконавці Ірина Дорофеєва і Костянтин,
серед українських – гурт «Воплі Відоплясова» і виконавиця
Руслана, серед російських – ансамблі «Русская песня» і «Рус-
ская душа»).
Водночас, сучасна фольклорна творчість зумовлена сутніс-
ними характеристиками етносоціального розвитку слов’ян
в умовах глобалізації (універсалізація цінностей, урбані-
зація, інформатизація та міжкультурна взаємодія поряд із
само ідентифікацією і відродженням традицій у межах націо-
нальних держав). Основна закономірність функціонування
слов’янського фольклору на сучасному етапі розвитку – пе-
реважання в народній творчості принципово нових явищ
постфольклору, які активно взаємодіють з масовою культурою
за змістом і стилістикою, функціональністю і ціннісними орі-
єнтаціями [Марозаў 2008, с. 307–320]. При цьому власне ма-
сова культура відтворює низку родових властивостей фольк-
лору (його дидактичну і соціально-адаптивну спрямованість,
тенденцію до втрати авторського начала, панування стерео-
типу тощо). Міський фольклор росіян, українців і білорусів
більшою чи меншою мірою спирається на національні тради-
ції та водночас має багато спільних рис, особливо в пісенно-
му репертуарі, значну частину якого становлять фольклори-
зовані твори поетів. Сучасні форми міського постфольклору
мають тенденцію до тематичної та естетичної інтернаціона-
лізації (тоді як традиційний фольклор – локальний і регіо-
нальний). Нові явища відтворюються «серійно», у вигляді не-
можливих для усної творчості ідентичних копій, чому сприяє
поширення постфольклору за допомогою Інтернету.
В умовах глобалізації та інформатизації білоруський пост-
фольклор значною мірою втрачає національні риси, прита-
манні автентичному фольклору. Семантика й аксіологічні
значення сучасної пісенної та прозової творчості білорусів,
росіян і українців зазнають істотних змін в умовах доміну-
http://www.etnolog.org.ua
172
вання інформаційної культури та зміни середовища функ-
ціонування шляхом подальшої субкультурної диференціа-
ції східнослов’янських соціумів. Вербальна специфіка – арго і
сформований фольклор – виступає найбільш яскравою і лег-
ко фіксованою ознакою існування субкультури, а часто – її
єдиним зовнішнім виявом. Окрім того, спостерігається не-
впинне зростання етносоціальної «ареальності» фольклорних
явищ з притаманною кожному з них специфічною семанти-
кою. Чітко простежується тенденція до більшої творчої ак-
тивності мікросоціуму: коло носіїв фольклорного репертуару
та відповідних аксіологічних знань часто виявляється мен-
шим, ніж конкретне соціальне середовище; можна вести мову
про репертуар, його поширеність і відповідну семантику в
межах не лише певної субкультури, а й однієї компанії,
об’єднаної спільними інтересами. У створенні зразків пост-
фольклору найактивнішою є молодь, яка реалізує свій твор-
чий потенціал у таких модифікаціях: студентський, турист-
ський, солдатський фольклор і фольклор фанатів, творчість
програмістів, блогерів, антиглобалістів тощо.
Традиційний («класичний») фольклор відображає дійсність
дедуктивним методом: вічні цінності віддзеркалюються лише в
життєвих деталях – спільне є головним. Логіка постфольклору
розвивається у зворотному, індуктивному, напрямі: фрагменти
мозаїчної дійсності складаються в картину світу – тут важливі-
шою є конкретика. Твір традиційного фольклору, відбиваючи
дійсність, спрямований у минуле: у ньому зберігається зв’язок
з давнішими пластами культури (життя села, що не знало пи-
семності, століттями залишалося статичним як у матеріально-
му, так і в ідеологічному сенсі). Сучасне ж суспільство інформа-
тивно перевантажене, тому постфольклорний текст пов’язаний
з багатьма фрагментами дійсності, зокрема й культурної, його
завдання – художньо висвітлити деталі та наповнити їх семіо-
тично актуальним змістом. Поряд з передаванням постфольк-
http://www.etnolog.org.ua
173
лорних явищ за допомогою Інтернету, один з важливих на-
прямів соціокультурної динаміки фольклору східних слов’ян у
ХХІ ст. – це поширення народних культурних цінностей засоба-
ми масової інформації (радіо, телебаченням, кіно, періодикою) і
знайомство з ними учнів у школі. Як підсумок, провідною тен-
денцією в розвитку народних традицій залишається орієнтація
переважно на вторинні форми (фольклоризм), для яких харак-
терним є залучення елементів, що маркують етнічну свідомість,
у сучасні побутові й естетичні системи (музику, мультфільми,
літературу, національний костюм, який одягають у святкові дні,
тощо). Так, у соціокультурних умовах східних слов’ян анекдот
поступово з певного фольклорного жанру перетворюється на
полікультурне явище. Відбувається збагачення повсякденно-
го мовного вжитку, коли до цитат з популярних книжок і кіно-
фільмів додають ключові фрази з анекдотів.
На сучасному етапі поміж усіх фольклорних видів най-
більш плідно розвиваються пісенна і танцювальна творчість,
зазвичай у межах самодіяльних і професійних колективів, а та-
кож на спеціалізованих факультетах окремих навчальних за-
кладів. Тексти постфольклорної прози східних слов’ян беруть
безпосередню участь у процесі міфологізації міського просто-
ру шляхом залучення різноманітних легенд, повір’їв і мемо-
ратів. Це одна з ознак міської культури, а саме – «освоєння»
мешканцями міста середовища свого проживання, залучення
«людського виміру» до міського світу.
Для постфольклорної форми народної творчості поняття
«усності» вже не є панівним. Сутнісні характеристики пост-
традиційного фольклору детерміновані семіотичними (спіль-
ність ціннісних орієнтацій, символіки, культурного коду,
картини світу) властивостями поведінки (ритуали, правила,
норми, моделі й стереотипи поведінки) міських субкультур Бі-
лорусі, України, Росії, які можуть бути класифіковані за прин-
ципом консолідації відповідних спільнот: статево-вікових,
http://www.etnolog.org.ua
174
соціально-професійних і (чи) вільночасових; етнічних і (чи)
релігійних; територіальних. У сучасних соціокультурних умо-
вах утилітарно-практичний характер семантики й акценто-
логічних значень (у широкому контексті) традиційних творів
замінюється розважальним компонентом постфольклорних
творів із чітко окресленим гедоністичним, рекреаційним і
(чи) маніфестаційним спрямуванням.
Здійснений аналіз виявив, що для соціодинаміки
постфольк лору східнослов’янських народів характерними є
такі особливості:
– поєднання літературних і власне фольклорних традицій;
– відображення реалій сучасного життя в текстах творів
усіх жанрів;
– активне використання традиційних пісенних жанрів у ре-
пертуарі сучасних професійних виконавців;
– різке збільшення питомої ваги міського фольклору
в різних його модифікаціях, пов’язаних з потребами суб-
культур;
– зміна жанрового складу – на першому плані жанрові
комплекси відносно недавнього походження (наприклад,
міські пісні й анекдоти) або суттєво модифіковані комп-
лекси – сучасні меморати і вірування (зокрема й неоміфо-
логічні);
– «серійне» відтворення постфольклорних творів за допо-
могою сучасних електронних засобів інформації, насамперед
у мережі Інтернет.
В умовах стандартизації та нівелювання цінностей провід-
ного значення набуває реалізація завдання щодо формуван-
ня єдиного слов’янського культурно-інформаційного поля
фоль клорної творчості та його регіонального, національного
і транснаціонального безпосереднього втілення за допомогою
сучасних електронних засобів інформації. На наш погляд, важ-
ливе значення має консолідація зусиль фольклористів для ви-
http://www.etnolog.org.ua
175
роблення і різноманітного використання фольклорних архівів
і колекцій їхніх країн. Це пов’язано з активними процесами ін-
теграції науково-дослідницьких програм, розвитком інформа-
ційних технологій, а також невпинним зростанням інтересу
європейських учених і політиків до етнокультурних процесів,
бурхливий розвиток яких ми спостерігаємо в першому десяти-
річчі ХХІ ст.
Уважаємо, що першочерговими завданнями є такі:
1. Перезапис зафіксованих фольклорних цінностей на су-
часні електронні носії інформації (слід переходити від заста-
рілих, аналогових, систем до сучасних, цифрових).
2. Створення в кожній країні еталонної бази даних творів
фольклору для подальшого включення до національних спис-
ків нематеріальної культурної спадщини.
3. Визначення ареалів побутування зафіксованих явищ
нематеріальної культури слов’янських народів (картографу-
вання).
4. Створення мультимедійних компакт-дисків компаратив-
ного характеру з окремих видів нематеріальної спадщини.
5. Розробка основних положень, принципів збереження,
систематизації, вивчення та паспортизації нематеріальної
спадщини.
6. Пропаганда політики ЮНЕСКО щодо збереження нема-
теріальної спадщини і поширення міжнародних матеріалів із
цієї проблематики.
7. Співпраця з відповідними організаціями й установами
з метою вивчення та збереження нематеріальної культурної
спадщини слов’янських народів.
Розробка зазначеного пріоритетного напряму наукових
досліджень у галузі гуманітарних наук передбачає широку
міжнарод ну співпрацю з ученими СНД, слов’янських країн,
а також із такими організаціями, як ЮНЕСКО, Міжнарод-
не товариство фо ль к лористів і етнологів (SIEF), Міжнародна
http://www.etnolog.org.ua
176
організація з народної творчості (IOV). Вивчення й узагаль-
нення актуальних питань соціокультурної динаміки білорусь-
кого фольклору в за гальносло в’янському контексті не
лише дозволить роз винути наукове дослідження на новому
теоретичному рівні, а й під си лить його практичне значення.
Найважливіше при значення куль тури – встановлення та
підтримка системи цінностей, яка сприятиме стійкому роз-
витку суспільства і не призводитиме до криз.
Білоруські вчені зацікавлені в широкій співпраці з учени-
ми слов’янських держав щодо вивчення традиційної та на-
родної культури. Повніший обмін інформацією сприятиме
формуванню в наших народів норм і цінностей, що відповіда-
ють вимогам цивілізації ХХІ ст. Небезпекою для майбутньо-
го слов’янських держав стає інтелектуальна криза самосвідо-
мості та неадекватне розуміння власне феномену слов’янської
культури та його ролі в збереженні суспільно-політичної ста-
більності країн. У перспективі, як результат взаємовигідної
співпраці вчених і діячів культури Білорусі, України та Росії,
доцільно створити єдину східнослов’янську електронну базу
текстів творів народної поезії та прози.
Проблема збереження і пов’язана з нею проблема актуалізації
східнослов’янського фольклору узгоджується з гуманістичною
місією освіти та просвітництва, яка полягає в залученні до сус-
пільного життя духовних цінностей, норм та ідеалів як смисло-
стверджувального начала людського буття, у налагодженні діало-
гу культур, у відкритті перспектив соціокультурного розвитку на
базі поєднання національних і загальноцивілізаційних орієнти-
рів та інтересів. Фольклор, що розвивався протягом багатьох сто-
літь, – утілення самобутності слов’ян і кожного зі слов’янських
народів. Обмін між поколіннями культурно-історичним досві-
дом і представленими в традиційному фольклорі правилами,
нормами, традиціями, естетичними канонами – запорука стій-
кості та життєздатності будь-якої держави.
http://www.etnolog.org.ua
177
ЛІТЕРАТУРА
Беларускі фальклор: жанры, віды, паэтыка: у 6 кн. / рэдкал.:
К. П. Кабашнікаў, А. С. Ліс, А. С. Фядосік. – Мінск, 2001–2004.
Беларускі фальклор: энцыклапедыя: у 2 т. / рэдкал.: Г. П. Пашкоў
і інш. – Мінск, 2005–2006.
Восточнославянский фольклор: словарь научной и народной термино-
логии / редкол.: К. П. Кабашников (отв. ред.) и др. – Минск, 1993.
З-ч А. Белорусские свадебные обряды и песни сравнительно с велико-
русскими. – С.Пб., 1897.
Кабашнікаў К. П. Беларускі фальклор ў параўнальным асвятленні:
Гістарыяграфічны нарыс. – Мінск, 1981.
Кабашнікаў К. П. Беларуска-рускія фальклорныя сувязі. – Мінск, 1988.
Кабашнiкаў К. П. Малыя жанры беларускага фальклору ў славянскiм
кантэксце. – Мінск, 1998.
Кавалёва Р. М. Абрысы рытуальна-магічнай сферы беларускага
фальклору: зборнік артыкулаў. – Мінск, 2005.
Казакова І. В. Сімволіка і семантыка славянскіх міфалагем (на
матэрыялах беларускага фальклору). – Мінск, 1999.
Ліцьвінка В. Фальклор і этнакультура Чарнобыля. З нагоды 20-годдзя
сусветнай катастрофы. – Мінск, 2006.
Лоеўшчына… Бэзавы рай, песенны край: Сучасны стан традыцыйнай куль-
ту ры Лоеўшчыны / уклад., сістэм., тэкстал. праца В. С. Новак. – Гомель, 2007.
Марозаў А. У. Фальклорная творчасць і сучасныя культурныя працэсы ў
славянскіх краінах // Мовазнаўства. Літаратуразнаўства. Фалькларыстыка:
XIV Міжнар. з’езд славістаў (Охрыд, 2008). – Мінск, 2008.
Морозов А. В. Фольклор в духовной культуре восточных славян:
ментальные предпосылки функционирования. – Вильнюс, 2005.
Народная духоўная культура Брагіншчыны: фальклорна-этнаграфічны
зборнік / складальнікі: В. С. Новак, У. І. Коваль. – Гомель, 2007.
Народная духоўная спадчына Гомельскага раёна: зборнік / аўтар-
укладальнік В. С. Новак. – Гомель, 2007.
Ненадавец А. М. Міфалогія маіх продкаў. – Чарнігаў, 2009.
Традыцыйная мастацкая культура беларусаў: у 6 т. / Т. Б. Варфаламе-
ева, В. І. Басько, М. А. Козенка і інш. – Мінск, 2001. – Т. 1. Магілёўскае
Падняпроўе.
Традыцыйная мастацкая культура беларусаў: у 6 т. / Т. Б. Варфаламее-
ва, А. М. Боганева, М. А. Казенка і інш.; складальнік Т. Б. Варфаламеева. –
Мінск, 2004. – Т. 2. Віцебскае Падвінне.
http://www.etnolog.org.ua
178
Традыцыйная мастацкая культура беларусаў: у 6 т. / В. І. Басько [і інш.];
агул. рэд. Т. Б. Варфаламеевай. – Мінск, 2006. – Т. 3. Гродзенскае Панямон-
не. У 2 кн.
Традыцыйная мастацкая культура беларусаў: у 6 т. / В. І. Басько [і інш.];
агул. рэд. Т. Б. Варфаламеевай. – Мінск, 2008–2009. – Т. 4. Брэсцкае Палес-
се: у 2 кн.
Узроўнi агульнаcцi фальклору ўсходнiх славян / под рэд. К. П. Ка баш-
нiкава, А. С. Фядосіка. – Мінск, 1993.
Фядосік А. С. Беларуская сямейна-абрадавая паэзія. – Мінск, 1997.
Шамякiна Т. А. Беларуская класiчная лiтаратурная традыцыя i
мiфалогiя. – Мінск, 2001.
Швед І. А. Космас і чалавек у дэндралагічным кодзе беларускага фальк-
лору. – Брэст, 2006.
Переклад з російської М. Карацуби
В центре внимания предложенного исследования находятся
вопросы, которые не утратили актуальности для современной бело-
русской фольклористики, а именно: взаимодействие национальных
и интернациональных компонентов в белорусском фольклоре
и постфольклоре. Объектом внимания выступает белорусский
аутентичный фольклор, прежде всего его функциональные особен-
ности и жанровая специфика.
Ключевые слова: белорусский фольклор и постфольклор, сла-
вистическая фольклористика, устнопоэтическое народное творче-
ство, генетическая типология, миграционная типология.
http://www.etnolog.org.ua
|