Вплив природного і різних видів штучного гіпометаболізму на активність системи протеїназа – інгібітор протеїназ у хом’яків і щурів

Вивчали особливості впливу природного у хом’яків і різних видів штучного (гіпоксично-гіперкапнічного і аміназинового) гіпометаболізму (ГМ) у щурів на активність системи протеїназа – інгібітор протеїназ. У сироватці крові та без’ядерних фракціях 10%-х гомогенатів тканин кори мозку, легень, серця, п...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автори: Ломако, В.В., Самохіна, Л.М., Шило, О.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України 2011
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/44902
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Вплив природного і різних видів штучного гіпометаболізму на активність системи протеїназа – інгібітор протеїназ у хом’яків і щурів / В.В. Ломако, Л.М. Самохіна, О.В. Шило // Пробл. криобиологии. — 2011. — Т. 21, № 3. — С. 280-290. — Бібліогр.: 35 назв. — укр., англ.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Вивчали особливості впливу природного у хом’яків і різних видів штучного (гіпоксично-гіперкапнічного і аміназинового) гіпометаболізму (ГМ) у щурів на активність системи протеїназа – інгібітор протеїназ. У сироватці крові та без’ядерних фракціях 10%-х гомогенатів тканин кори мозку, легень, серця, печінки та нирок визначали загальну активність протеїназ (ЗАП), нетрипсиноподібних протеїназ (НТПП) та їх інгібіторів (α-1-інгібітору протеїназ (α-1-ІП) і α-2-макроглобуліну (α-2- МГ)) високочутливими (10–9–10–10 г) ферментативними методами. Впливи різних видів штучного і природного ГМ викликають схожі зміни: на фоні незмінної активності α-1-ІП підвищується ЗАП. На відміну від природного, при вивчених видах штучного ГМ знижується активність α-2-МГ (при природному не змінюється). Виявлено найбільш різноспрямовані розбіжності в динаміці активності НТПП: якщо при природному ГМ не змінюється (окрім нирок), то при гіпоксично-гіперкапнічному ГМ – знижується, а при аміназиновому, навпаки, зростає (крім печінки, легенів та кори мозку). Отримані дані укладаються в концепцію, що розвиток гіпометаболізму, зокрема природного, полягає в перебудові певних молекулярних механізмів, ніж у наявності спеціалізованих генів, тобто відбувається перепрограмування існуючих біохімічних процесів (наприклад, активності системи протеїназа – інгібітор протеїназ).