Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки

У роботі зосереджується увага на дослідженні самоорганізаційних процесів у науковій системі, базуючись на таких модельних атракторах, як інформація, знання і передбачення. Проведений аналіз стосується теорії розвитку наукового знання і практичного наукознавства. Показано, що для розвитку наукової си...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Кияк, Б.Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2009
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48929
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки / Б.Р. Кияк // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 25-37. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48929
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-489292013-09-07T03:01:55Z Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки Кияк, Б.Р. Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу У роботі зосереджується увага на дослідженні самоорганізаційних процесів у науковій системі, базуючись на таких модельних атракторах, як інформація, знання і передбачення. Проведений аналіз стосується теорії розвитку наукового знання і практичного наукознавства. Показано, що для розвитку наукової системи єдино можливим є інноваційний шлях — створення віртуальних структур з раціональною та ефективною системою діяльності (на прикладі Державного фонду фундаментальних досліджень). Розглядаються інформаційні ресурси як характеристика рівня упорядкованості, складності систем знань та критерії їх оцінки. Аналізуються особливості побудови систем достовірного знання, забезпечення відкритого доступу до інформації/знань з метою стимуляції наукової ініціативи та творчості. Акцент зроблено на технічному прогнозуванні: дослідженні тенденцій, виявленні нових проблем і можливих шляхів їх розв’язання. Наведено приклади можливостей науки, її перспектив, що переконливо свідчать про потребу змін сучасної науково-технічної політики (як у формуванні, так і в реалізації) шляхом визначення пріоритетів розвитку. Деталізовано проблему реалізації об’єктивної системи оцінювання результатів фундаментальних наукових досліджень. В работе сосредоточено внимание на исследовании самоорганизационных процессов в научной системе, базируясь на таких модельных атракторах, как информация, знание и предвидение. Проведенный анализ касается теории развития научного знания и практического науковедения. Показано, что для развития научной системы единственно возможным является инновационный путь — создание виртуальных структур с рациональной и эффективной системой деятельности (на примере Государственного фонда фундаментальных исследований). Рассматриваются информационные ресурсы как характеристика упорядоченности, сложности систем знаний и критерии их оценки. Анализируются особенности построения систем достоверного знания, обеспечения открытого доступа к информации/знаниям с целью стимулирования научной инициативы и творчества. Акцент сделан на техническом прогнозировании: исследовании тенденций, выявлении новых проблем и возможных путей их решения. Приводятся примеры возможностей науки, ее перспектив, что убедительно свидетельствует о необходимости изменений научно-технической политики (как в формировании, так и в реализации) путем определения приоритетов развития. Детализирована проблема реализации объективной системы оценивания результатов фундаментальных научных исследований. Self-organizing processes within the science system are studied on the basis of model attractors such as information, knowledge and prediction. The analysis deals with the theory of scientific knowledge development and practical science of science (science studies). By example of the State Fund for Basic Research it’s shown that the development of scientific knowledge is only possible by way of innovation, that is, creation of virtual entities with rational and effective system of action. Information resources are treated as a characteristic of the level of systematization and complexity of the knowledge systems, and as their evaluation criteria. Specifics of building up authentic knowledge systems and ensuring the opened access to information\knowledge as a driver for scientific initiative and creativity are analyzed. Emphasis is made on technical prediction: studies of tendencies, identification of new problems and ways for their solutions. Examples of science capabilities and prospects are given, which convincingly proves the need for change in the current S&T policy (its formulation and implementation) through defining the development priorities. The problem related with applications of a sound system for evaluating results of basic research is shown in detail. 2009 Article Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки / Б.Р. Кияк // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 25-37. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48929 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
spellingShingle	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Кияк, Б.Р. Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки Наука та наукознавство
description	У роботі зосереджується увага на дослідженні самоорганізаційних процесів у науковій системі, базуючись на таких модельних атракторах, як інформація, знання і передбачення. Проведений аналіз стосується теорії розвитку наукового знання і практичного наукознавства. Показано, що для розвитку наукової системи єдино можливим є інноваційний шлях — створення віртуальних структур з раціональною та ефективною системою діяльності (на прикладі Державного фонду фундаментальних досліджень). Розглядаються інформаційні ресурси як характеристика рівня упорядкованості, складності систем знань та критерії їх оцінки. Аналізуються особливості побудови систем достовірного знання, забезпечення відкритого доступу до інформації/знань з метою стимуляції наукової ініціативи та творчості. Акцент зроблено на технічному прогнозуванні: дослідженні тенденцій, виявленні нових проблем і можливих шляхів їх розв’язання. Наведено приклади можливостей науки, її перспектив, що переконливо свідчать про потребу змін сучасної науково-технічної політики (як у формуванні, так і в реалізації) шляхом визначення пріоритетів розвитку. Деталізовано проблему реалізації об’єктивної системи оцінювання результатів фундаментальних наукових досліджень.
format	Article
author	Кияк, Б.Р.
author_facet	Кияк, Б.Р.
author_sort	Кияк, Б.Р.
title	Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки
title_short	Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки
title_full	Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки
title_fullStr	Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки
title_full_unstemmed	Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки
title_sort	проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48929
citation_txt	Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки / Б.Р. Кияк // Наука та наукознавство. — 2009. — № 2. — С. 25-37. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT kiâkbr problemnijharakterínformacíjnoznannêvoprognoznihatraktorívusistemínauki
first_indexed	2025-07-04T09:42:34Z
last_indexed	2025-07-04T09:42:34Z
_version_	1836708952945983488
fulltext	Наука та наукознавство, 2009, № 2 25 Проблеми розвитку науково- технологічного потенціалу Таке визначення відомого філософа С Кримського акцентує увагу насампе- ред на системності науки, що є не лише засобом пізнання світу, а й найпотужні- шим засобом його зміни. Доречним буде у цьому контексті наголосити на прита- манній розглядуваній динамічній сис- темі здатності до самоорганізації, тобто здатності самостійно підтримувати, від- творювати та удосконалювати рівень своєї організації (при зміні зовнішніх або внутрішніх умов її функціонування), зберігати цілісність і забезпечувати ефек- тивність дії та розвитку. Синергетичний перехід від хаосу до впорядкованості на- укової системи потребує відповідних мо- делей (pattern), побудованих з допомогою так званих атракторів, до яких відносимо інформацію, знання і передбачення. Системний, багатофакторний ана- ліз науки, що був характерним для В.І.Вернадського [2], передбачав дослі- дження цього соціокультурного явища за такими тематичними напрямами, як роз- виток форм спілкування вчених, історія наукових шкіл, комунікацій, публікацій, історія норм і критеріїв цінностей у на- уковому співтоваристві, соціальна відпо- відальність учених і т. д. У той же час, як стверджують дослідники творчого спадку © Б.Р. Кияк, 2009 Б.Р. Кияк Проблемний характер інформаційно- знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки У роботі зосереджується увага на дослідженні самоорганізаційних процесів у науковій системі, базуючись на таких модельних атракторах, як інформація, знання і перед- бачення. Проведений аналіз стосується теорії розвитку наукового знання і практич- ного наукознавства. Показано, що для розвитку наукової системи єдино можливим є інноваційний шлях — створення віртуальних структур з раціональною та ефективною системою діяльності (на прикладі Державного фонду фундаментальних досліджень). Розглядаються інформаційні ресурси як характеристика рівня упорядкованості, склад- ності систем знань та критерії їх оцінки. Аналізуються особливості побудови систем достовірного знання, забезпечення відкритого доступу до інформації/знань з метою стимуляції наукової ініціативи та творчості. Акцент зроблено на технічному прогнозу- ванні: дослідженні тенденцій, виявленні нових проблем і можливих шляхів їх розв’язання. Наведено приклади можливостей науки, її перспектив, що переконливо свідчать про потребу змін сучасної науково-технічної політики (як у формуванні, так і в реалізації) шляхом визначення пріоритетів розвитку. Деталізовано проблему реалізації об’єктивної системи оцінювання результатів фундаментальних наукових досліджень. 1.Наука — «нервова система» цивілізації [1, с.191] Б.Р. Кияк Science and Science of Science, 2009, № 226 В.І.Вернадського [2], у його досліджен- нях завжди був чіткий вододіл між прак- тичним наукознавством, пов’язаним з організацією та керуванням науковою системою, і теорією розвитку науково- го знання, що розроблялася філософією та логікою науки. Неповне охоплення властивостей цієї системи, у тому чис- лі її цілісності, ієрархічності, взаємодії із зовнішнім середовищем, надійності та оптимальності, призводить до спро- щеного аналізу і прийняття неякісного рішення. Єдиним для розвитку склад- них систем визнано інноваційний шлях, коли самокерована система в умовах об- меженого впливу не може виходити за певні рамки, щоб не зруйнувати себе [3]. Головним системотвірним фактором є результат функціонування системи, тоб- то отримання у майбутньому кінцевого результату. Цим забезпечується перехід у більш високий та досконаліший стан, зу- мовлений природними викликами, що й підтверджується думкою Арнольда Тойн- бі: «Відсутність викликів означає відсут- ність стимулів до зростання і розвитку». Рівень розвитку суспільства завжди і всюди залежав від кількості освічених, вільних і відповідальних перед істиною людей: «Слава нації нині не ґрунтується ні на її чисельності, ні на дужій тілесній будові, ні на видатному хисті помщатися за кривди; вона не ґрунтується також на сліпому наслідуванні французьких мод та звичаїв, але на морально-інтелектуальній величині, духовній діяльності та само- стійності духу...» [4]. Тож і сьогодні на інформаційному етапі констатуємо, що ядром процесу розвитку мають бути гру- пи спеціалістів зі сфери творчих і науко- вих процесів, рішення яких базуються на стратегічній інтуїції як синтезу аналізу минулого досвіду і натхнення. І якщо не- заперечним спільним знаменником ми- нулого і сучасного поступу є наявність когорти інтелектуалів, що стають «опо- рами» збудованих ними інтелектуальних мостів, приділяючи підвищену увагу ак- туальним, пріоритетним і міждисциплі- нарним дослідженнямь, визначальними складовими чисельника були і будуть ін- формація, знання і прогнозування май- бутнього. Минуле століття характеризувалось суперечністю між видатними науково- технічними досягненнями та їх далеко не раціональним застосуванням. Опти- мальні умови життєдіяльності залежать від еволюції наукової думки, від визна- ння науки суспільством (не на словах, а реально) як визначальної та креативної сили сучасності. Виклики нового двад- цять першого століття на кшталт: яке майбутнє людства, котре «впритул під- ходить до червоної риски, що демаркує буття та небуття» [1, с.212], не можуть розглядатися лише у сучасних «просу- нутих» термінах «страшилок», сформу- льованих, наприклад, Станіславом Єжи Лецом: «Ми стільки взяли у природи, що вже не можемо чекати від неї милості». Хоча вже у першому футурологічному дослідженні/звіті Римського клубу [5] вказувався орієнтований час колапсу — 2050 рік, залишається надія на «револю- цію свідомості», яка могла б врятувати людство [6], та на визначальний фактор сьогодення — науково-технічний про- грес. У цьому контексті варто згадати оцінку М.М.Амосова: «Наука і техноло- гія вже зараз можуть практично вирішу- вати майже всі глобальні проблеми: об- меження народжуваності, виробництво їжі, заощадження ресурсів, захист сере- довища. Наука підвела світ до смертель- ної межі. Вона ж може і відвести його від цієї межі» [7]. Тому нагальною сьогодні є про- блема розробки і дотримання етичних норм та цінностей у їх взаємозв’язку зі ПРОБЛЕМНИЙ ХАРАКТЕР ІНФОРМАЦІЙНО-ЗНАННЄВО-ПРОГНОЗНИХ АТРАКТОРІВ У СИСТЕМІ НАУКИ Наука та наукознавство, 2009, № 2 27 соціальним світом людини, коли роз- виток науково-технічної цивілізації, за- грожуючи існуванню самого життя на Землі, потребує внесення коректив у сферу ціннісних орієнтацій суспільства, мотиваційну сферу особистості, у спо- соби регулювання соціальних конфлік- тів. Зважаючи на зростаючу роль науки, вчених в індустріальному, а особливо в інформаційному суспільстві, перетво- рення наукових досліджень у самостійну сферу суспільного виробництва, яке ви- значає не лише сьогоднішній, але й май- бутній стан суспільства, буття людини у світі, виконання вченими пізнавальних, світоглядних, експертних функцій, все більшої актуальності набувають етичні проблеми науки [8] включно з прийнят- тям Кодексу вченого. Тож, з одного боку, наука сприяє максимально повному та яскравому прояву індивідуальності лю- дини, а з іншого, визначальними в образі вченого мають бути такі моральні якості, як обов’язок і відповідальність, що є зво- ротною стороною свободи його наукової творчості [2]. 2. «Речовинно-енергетичні процеси системи спрямовуються її інформаційним полем; система веде себе так, що напрошується висновок: кожний елемент системи несе інформацію про результат майбутньої взаємодії з іншими елементами» [9] З теорії інформації відомо, що сту- пінь невизначеності системи задається кількістю її можливих станів та їх ймо- вірностями. При повному з’ясуванні ста- ну кожної системи отримують таку кіль- кість інформації, що дорівнює ентропії, яка є мірою невизначеності системи. Інформація є тим єдиним продуктом, який можна безмежно накопичувати в умовах наявності матеріальних обмежень. Інформаційні потоки мають принципове значення для ефективної самоорганізації систем, відхилення від стану рівноваги яких описують за допомогою ентропії, а динаміка їх поведінки визначається флук- туацією внутрішніх параметрів під дією незначних збурень. Мірилом рівня упо- рядкованості та складності стану систем знання є створені інформаційні ресурси, що забезпечують прийняття обґрунто- ваних науково-організаційних рішень, адекватних соціально-економічним змі- нам. Отже, одним з найбільш універсаль- них та ефективних замінників ресурсів є інформація. Зокрема, саме завдяки кон- структивним чи технологічним рішен- ням можна у виробничій сфері зменши- ти відносну потребу в будь-якому ресурсі або навіть цілком відмовитися від нього. Видатний футуролог Станіслав Лем, ко- ментуючи своє твердження про те, що космос народився з інформації, писав у [10]: «коли зникає інформація, вона пе- ретворюється в матерію». Ідеї і термінологія теорії інформації із самого початку її виникнення пов’язані зі статистикою і термодинамікою. Осно- вною у теорії інформації є функція Шен- нона, що описує ентропію інформації як міру невизначеності даних про стан сис- теми, яка піддається статистичному опи- су. Тобто інформація не тотожна вста- новленню якого-небудь факту, а тільки характеризує можливість його існування. Вона свідчить не про те, що є, а про те, що може бути. Перетворення інформації у факт має потребу у витратах визначеної роботи для зниження ентропії інформа- ції. Інформація ніколи не уточнюється і не накопичується сама по собі. Це мож- ливо тільки при здійсненні певних ор- ганізаційних операцій, що зменшують ентропію інформації [11]. Завдяки цьому усувається невизначеність, передається різноманітність, міра складності струк- тури та ймовірність вибору [12]. Таким Б.Р. Кияк Science and Science of Science, 2009, № 228 чином створюється можливість інфор- маційного управління у різних суспіль- них сферах, а з іншого боку, зростає про- зорість світу, приходять регіоналізація та індивідуалізація. Цим забезпечується перехід до нових форм організації праці, до значного прискорення насамперед у науково-технічній творчості. Отже, у сучасному світі пріоритет на- дається інформаційно-комунікаційним технологіям, заснованим на обміні зна- ннями. А реалізувати їх, здійснювати функцію управління повинні організації, що цілеспрямовано відбирають інфор- мацію. І не лише для природознавства, а й для соціальних і гуманітарних наук фіксується перехід від простих, лінійних, ізольованих детермінованих об’єктів до складних відкритих, нелінійних, імо- вірнісних систем. Виникає питання: чи готові існуючі суб’єкти економіки здій- снити перехід до інформаційної стадії розвитку суспільства? Ситуація вимагає створення віртуальних підприємств. Це новий тип «міжорганізаційного коопера- тивного підприємства, що тимчасово по- єднує певну кількість юридичних і фізич- них осіб та завдяки високій раціоналізації системи виробництва, продажі товарів і послуг, розширенню їхнього асортименту формує віртуальний ринок і приносить значні додаткові вигоди споживачам» [13]. Шляхом перетворення інформації у сигнали здійснюється управлінський цикл, кінцевим підсумком якого є ре- зультат роботи системи — аналіз, оброб- ка інформації, мета, рішення, реалізація, контроль, співставлення результатів. Основний критерій доцільності ви- користання інформаційної системи ви- значають як [14]: ( )0 0, 1 n i i K p= − = > + ∑ i iP З де P i і З i — відповідно результати та ви- трати, отримані в і-му періоді; р — норма дисконту, n — кількість років життєвого циклу інформаційної системи. Ще одним аспектом оцінки ефектив- ності системи є визначення ефективного рівня наповнення її інформаційної бази (за кількістю та якістю інформації). Вра- ховуючи те, що більшість помилкових рішень обумовлена дефіцитом інформа- ції, інформаційна система покликана для підвищення ефективності маркетингу не лише накопичувати, зберігати інформа- цію, а й систематизувати, аналізувати її. Щодо оцінки вартості інформації, то вона визначається як різниця між очікуваними результатами в умовах повної поінфор- мованості та результатами такої ж дії або рішення, коли поінформованість непо- вна. Окрім того, ефективність пошуку інформації можна оцінити показниками похибки і повноти пошуку, знаючи обсяги загальної виданої інформації та релевант- ної інформації, що вимірюються кількіс- тю документів або у стандартних одини- цях кількості інформації [14, с.332—349]. Критерії оцінки інформаційної системи повинні мати характер прогнозу. До принципів успішного розвитку інтелектуального потенціалу суспільства належать [15] свобода творчості; недо- торканість інтелектуальної власності; синхронізація і взаємодоповнення сус- пільних змін; взаємопов’язаність інте- лектуалізації та інформатизації; напо- внення структурних утворень суспільства новим змістом; активне включення у міжнародний розподіл праці та інші. Усі ці підходи спроможні реалізувати різні наукові фонди, що шляхом незалежного експертного відбору на конкурсних за- садах надають ґрантову підтримку ініці- ативним проектам і розробкам. Елемен- тами такої раціональної системи, загаль- новизнаної світовою науковою практи- ПРОБЛЕМНИЙ ХАРАКТЕР ІНФОРМАЦІЙНО-ЗНАННЄВО-ПРОГНОЗНИХ АТРАКТОРІВ У СИСТЕМІ НАУКИ Наука та наукознавство, 2009, № 2 29 кою, стали Державний фонд фундамен- тальних досліджень (ДФФД), державні науково-технічні програми, Державний інноваційний фонд, які були започатко- вані в Україні в 1992 році, коли зробилося зрозумілим, що успіх руху до суспільства та економіки знань в умовах глобаліза- ції повинен супроводжуватися не лише демократизацією процесу на фоні тех- нологічних і культурних досягнень, а й створенням національної інноваційної системи [16]. Досвід більше тридцяти проведених ДФФД конкурсів наукових і науково- технічних проектів, значна результатив- ність їх виконання (понад 16 тисяч публі- кацій) свідчать про доцільність ширшо- го запровадження ґрантової підтримки вітчизняного наукового потенціалу як гнучкої системи, що забезпечує нову мо- тивацію для праці висококваліфікованих спеціалістів незалежно від місця їх ро- боти і проживання. Конкурсна система відбору пріоритетних проектів ДФФД, виконавці яких можуть об’єднуватись у тимчасові творчі колективи незалежно від відомчої підпорядкованості базових структур, дозволяє розв’язувати про- блеми проведення міждисциплінарних досліджень: адаптацію теорії до якісно нової ситуації; використання концепцій, розроблених у рамках однієї конкретної дисципліни, іншими науками тощо. Не менш важливим є і наступний напрямок державної інноваційної політики, що на- магається підтримати ДФФД, — опти- мізація територіального розміщення та використання науково-технічного по- тенціалу країни [17]. Для його реаліза- ції необхідно виходити не лише зі стану і можливостей регіональних наукових інституцій, а й збереження економічної безпеки України. Виходячи з того, що першопричиною всіх здобутків є творчий суб’єкт, без яко- го не існують самі по собі ні інформація, ні енергія, ні простір, ні час, слід добива- тися персоніфікації інформаційного за- безпечення в науці. З цією метою ДФФД на своїй відкритій веб-сторінці (www. dffd.gov.ua) подає не лише повну інфор- мацію про минулі та майбутні конкурси наукових проектів, звіти за підсумками їх виконання (сьогодні в базі даних — інформація про понад 20 тисяч поданих запитів і понад 5 тисяч наданих грантів), а й монографічні видання із серії «Біб- ліотека ДФФД», переліки публікацій та аналітичну інформацію про найважли- віші дослідження вітчизняних учених у співставленні зі світовими науковими пріоритетами. З метою оптимізації роботи ДФФД при проведенні конкурсних відборів на- укових проектів розроблено програмний комплекс інформаційно-пошукових баз даних, що дало можливість зберігати, аналізувати та використовувати інте- лектуальні продукти, створені впро- довж 17 років українськими науковцями при фінансовій підтримці фонду. Такий комп’ютерний підхід до великого обсягу накопиченої інформації дозволяє отри- мувати ститистично-підсумкові показни- ки і напрацьовувати практичні рекомен- дації у діяльності ДФФД з використан- ням сучасних інформаційних технологій. Зібрані дані дають об’єктивне уявлення стосовно стану та розвитку вітчизняної фундаментальної науки. У ДФФД простежується виразна тен- денція до зростання ролі інформаційно- аналітичного супроводу конкурсів. Ство- рена комп’ютерна мережа фонду — це «місце» збирання і зберігання інтелекту- альних продуктів, що технологічно ви- вчаються, узагальнюються й оперативно можуть надавати об’єктивну інформа- цію для аналізу результатів. Масштабне запровадження нових інформаційних Б.Р. Кияк Science and Science of Science, 2009, № 230 технологій, чітке впорядкування інфор- маційної інфраструктури є необхідною передумовою участі наукового потен- ціалу України у процесах глобалізації та міжнародної співпраці. Сфера сучасних високотехнологіч- них виробництв переконливо свідчить про занепад бюрократичної ієрархії в економіці та заміну її менш офіційними самоорганізованими формами коорди- нування. А магістралями нового сус- пільства стають інформаційні мережі як прояв всюдисущого інтелекту, рушійна сила і вектор розвитку. Ера мережевого інтелекту [18] завдяки комп’ютерам як інструменту управління інформацією за- безпечує поєднання розуму, знання і та- ланту для соціального розвитку. Мережа дозволяє проводити розподілені наукові дослідження і провідною тенденцією стає кооперація досліджень між різними краї- нами. Цьому сприяє лавиноподібне зрос- тання Інтернет-мережі, названої Мануе- лем Кастельсом «Інтернет-галактикою» як один з основних факторів глобалізації [19]. У випадку відключення від мере- жі відбувається маргіналізація наукової спільноти і відтіснення національної на- уки на узбіччя цивілізації. Попри те, що мережевий людський інтелект, знання, мислення виходять на якісно новий рівень, стосовно погля- дів на нову еру утворились два табори: табір натхненних перспективами і та- бір наляканих небезпеками, які несуть нові технології [19]. Потенційний ризик пов’язують передусім з втручанням у приватне життя, порушенням прав на ін- телектуальну власність, різким розмежу- ванням у доступі до нових технологій (так званий «інформаційний апартеїд»). Тому ще у 1980 році Організація економічно- го розвитку розробила Кодекс володін- ня інформацією. Бо (як стверджує Ріл Міллер) «етикет мережі полягає не лише у ввічливості, як комусь здається; мова йде також про створення норм і правил на новій межі, де без довіри між людьми діяти неможливо. Але як забезпечити і зберегти довіру?» З іншої сторони, як слушно зауважив В.Кремень [20], результатом інформати- зації, глобалізації та інших пов’язаних із ними процесів і тенденцій є ерозія осно- воположних принципів самоорганізації людських спільнот у традиційному їх ро- зумінні; на їх місці виникають ефемерні, позбавлені точок опори та коріння, побу- довані на безособистісних стосунках нові спільноти, які в сукупності утворюють світові натовпи. Не дивно, що у деяких ЗМІ звучать навіть крайні обвинувачення на кшталт: «Інтернет — прокляття циві- лізації». Тому на законодавчому рівні за- лишаються актуальними питання інфор- маційної безпеки, безпеки інформації та безпеки користувачів від інформації: що треба захищати, хто має гарантувати без- пеку, для кого або для чого забезпечуєть- ся безпека інформації. Короткий аналіз інформаційного атрактора у науці завершимо таким ви- сновком [1, с.227]: «Звужується роль змісту історії, на перше місце виходить інформація, яка стає головною умовою розвитку матеріального виробництва. Поява Інтернету — це не тільки здійснен- ня мрії Герберта Веллса про створення планетарного мозку. Він дає невичерпні можливості економічного та комуніка- тивного розвитку. Можна сказати — ви- никає віртуальний вибір історії, тобто у людства не один, а багато варіантів розвитку, багато моделей майбутнього». І якщо наслідком гіпотези про можли- вість перетворення інформації в енергію є припущення про незнищуваність ін- формації, то на перший план наукового пізнання висувають інтерпретацію, роз- криття предмету досліджень. ПРОБЛЕМНИЙ ХАРАКТЕР ІНФОРМАЦІЙНО-ЗНАННЄВО-ПРОГНОЗНИХ АТРАКТОРІВ У СИСТЕМІ НАУКИ Наука та наукознавство, 2009, № 2 31 Основою для дій є знання, яке можна отримати лише після того, як структуро- вані дані стануть інформацією. Тому сьо- годні інформація та знання сприймають- ся як безпосередня продуктивна сила, що стала найважливішим фактором гос- подарювання. Особливості побудови систем досто- вірного знання обумовлюють труднощі у створенні загальнонаукової методоло- гії. Різноманіття типів знань, здатність мислити, будувати різні теорії створю- ють особливий світ, наповнений різно- манітними результатами інтелектуаль- ної творчості. «Кожен завжди перебуває у діалозі зі своїми попередниками» [21, с.289]. Знання, за К.Р.Поппером [22], розпадається на світ суб’єктивного і світ об’єктивного знання. У неозорому оке- ані людського знання хибні та істинні концепції співіснують. Найважливіше завдання епістемології — це пошук кри- терію достовірності отриманого знання. Доводиться шукати критерій демаркації, який допоміг би відрізнити наукову дум- ку від інших, скажімо, метафізичних по- будов [23]. Одержання знання можливе на основі узагальнення даних досвіду, в чому й полягає метод проб і помилок. Ще одна фундаментальна пробле- ма пов’язана з ноосферою як системою ідей, які породжує людський розум. Ідеї стають як об’єктами, так і чинниками самоорганізації. Отже, ідеї мають про- йти перевірку та відбір на ефективність. Виникають проблеми, пов’язані з іс- тинністю та критеріями істинності, які є найскладнішими у пізнанні. Наукове знання існує у вигляді високоорганізова- них систем. Окрім того, як це стверджує С.Кримський [1], знання не зводиться лише до результатів пізнання, але є про- дуктом певної культурно-історичної аси- міляції цих результатів, «вписування» нової інформації у систему цивілізації. Проблема знання є вже не просто по- требою суспільного розвитку, а стимулом для усвідомлення людиною свого місця у драматичному світі змін. Дотримуючись принципів та реко- мендацій, що сформульовані у Буда- пештській ініціативі відкритого доступу, Берлінській декларації відкритого досту- пу до знань у сфері природничих та гума- нітарних наук, Декларації Міжнародної бібліотечної федерації «Відкритий доступ до наукової літератури та дослідницької документації», Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй щодо уні- версального доступу до знань та й у ба- гатьох інших міжнародних документах стосовно інформаційного суспільства, необхідно забезпечити [24]: відкритий доступ до інформації та знань, що має ключове значення для роз- будови суспільства, всебічного та гар- монійного розвитку кожного індивіда, спільнот, націй і всього людства; систематичне збереження накопичених знань, безперешкодний доступ до ре- зультатів науково-дослідницької діяль- ності та активну наукову комунікацію як необхідні чинники наукового прогресу і розвитку людства; використання су- часних інформаційно-комунікаційних технологій, що відкриває нові творчі можливості, усуває бар’єри у повно- цінній науковій взаємодії і творенні знань як загальнолюдського надбання; легкість пошуку, зручність обробки й використання, доступність матеріалу в цифровій формі у відкритих науково- дослідницьких архівах, що створює унікальні можливості для наукового 3. «Інтерпретована та узагальнена інформація, що містить певні неявні значення, це вже знання. А знання, що несе глибокі трансісторичні думки, може стати мудрістю» (Дон Топскотт [18]) Б.Р. Кияк Science and Science of Science, 2009, № 232 розвитку знань із меншими витрата- ми таких невідновлюваних ресурсів, як час і творча енергія, а також створює можливості для якісного представлення результатів дослідницької діяльності, що посилює вплив науки у суспільстві, підвищує престиж учених і науково- освітніх організацій; запобігання відставанню у розвитку науки, нагальну потребу ефективної конкуренції на глобальному ринку знань з метою інтеграції у глобальні інфор- маційні науково-освітні системи, по- силення взаємного обміну та збагачення знаннями у науковій взаємодії та спів- праці, передумовою для яких є відкрита наукова комунікація, безперешкодний доступ до інформації і знань; законо- давчі гарантії охорони інтелектуаль- ної власності на результати наукових досліджень, що покликані сприяти за- гальному доступу до інформації, поши- ренню знань, стимулюванню ініціативи та творчості; покращення доступності інформаційно- комунікаційних технологій для здобут- тя інформації та знань, поліпшення комунікаційної грамотності широких верств населення у процесі творення суспільства знань. Як показано вище, більшість із цих завдань намагається розв’язати у своїй діяльності ДФФД, досвід якого не лише потребує констатації, а насамперед по- ширення з метою створення наповненої всіма інституціями та відкритої для учас- ників процесів наукових досліджень і роз- робок інформаційної мережі, яка дозво- лить проводити державницьку політику їх аналізу та контролю, напрацювання пріо- ритетів і стратегії підтримки та розвитку. І якщо науку визначають як виробни- цтво та систематизацію знань, то її фун- даментом є наукові факти — найбільш безособистісна частина наукового зна- ння. Тому у процесі наукового пізнання при розкритті предмету досліджень най- важливішою стає процедура інтерпрета- ції. А проблема відбору проектних про- позицій та оцінки їх результативності — це вже предмет незалежної експертизи розробок кваліфікованими науковцями. З цією метою ДФФД розробляє, удоско- налює і використовує різні методи під- тримки прийняття рішень. Алгоритмічні підходи в експертних процедурах, крите- ріальні оцінки і рейтингування альтерна- тивних ініціативних наукових проектів — про все це більш докладно у практичному посібнику [25]. 4. «Відоме має межі, невідоме не має; в сенсі інтелекту ми стоїмо на острівці посеред безкрайого океану незбагненного. Завдання кожного покоління — відвоювати собі трошки більше території» (Томас Гекслі) Однією із форм конкретизації на- укового передбачення є прогнозування ймовірного стану системи або спеціаль- не наукове дослідження перспектив роз- витку системи (з кількісними оцінками і визначеними термінами змін). На жаль, при прогнозуванні часто не враховують дію загальних законів розвитку систем (диференціація та інтеграція, стадійність росту, ритмічність…)[3]. Точним вимірам параметрів проблемних ситуацій заважа- ють так звані »аналітичні прокляття» — суб’єктивність спостерігача, безкінечна розмірність, невизначеність, розмитість, що служать індикаторами недостатності наших знань. Заглядання у майбутнє — це рух сис- теми з випередженням. Але на проти- вагу різним утопічним програмам і про- гностичним ілюзіям майбутньотворен- ня — передусім альтернатива утопіям, що стали справжнім лихом попереднього ПРОБЛЕМНИЙ ХАРАКТЕР ІНФОРМАЦІЙНО-ЗНАННЄВО-ПРОГНОЗНИХ АТРАКТОРІВ У СИСТЕМІ НАУКИ Наука та наукознавство, 2009, № 2 33 століття, здатність наукового проекту- вання, конструювання з використан- ням як потенцій теорії, так і модельно- інформаційних здатностей практики [1, с.178]. Отже, прогнозування є однією із форм конкретизації наукового перед- бачення. Акцентуємо увагу насамперед на технологічному прогнозуванні, що є як дослідженням тенденцій, відкриттям нових проблем, так і визначенням мож- ливих шляхів розв’язання цих проблем, що виявлені під час прогнозного пошуку, для досягнення певної мети. Наведемо кілька прикладів різно- аспектного прогнозування, реалізація яких лежить у широкому діапазоні — від рекламного до науково обґрунтованого. Підводячи підсумки чергового року, що завершився, засоби масової інформації намагаються заглянути у недалеке май- бутнє, подаючи свій перелік технічних і, на їх погляд, «революційних новинок», які відносно скоро можуть з’явитися на товарному ринку. До технологій, що змінять життя людства, відносять, на- приклад, такі «товари»: ультраширокий канал зв’язку; мініатюрні батарейки з фантастичною тривалістю роботи; над- липучий матеріал; енергонезалежну комп’ютерну пам’ять; біоінформати- ку — складні моделі нових ліків... Щоб науково-прогностичні ідеї дозволили «побачити майбутнє», визначальним фактором для них є інформаційні сис- теми, розвиток комп’ютерних мереж. Вчені намагаються реалізувати у GRID- технологіях кластерні системи, в яких елементарними процесорами є розумні пилинки, розкидані на певній території для збирання, передавання та узагаль- нення інформації. До речі, цю ідею за- пропонував свого часу відомий фантаст- футуролог Станіслав Лем, а вже сьогодні науковці пропонують використати цей «розумний пил» як наступні покоління космічних кораблів: крихітні пристрої, оснащені мікроелектронними датчика- ми та технологією безпровідного зв’язку, можуть подорожувати за вітром до пла- нет та сонячних систем, які знаходять- ся поза межами досяжності звичайних міжпланетних зондів. Слід відзначити, що прогнози Ст. Лема, твори якого проектують май- бутнє, базувалися на значній поінформо- ваності про найновіші наукові напрями. Це той випадок, коли можна стверджува- ти, що футурологія розкриває перспекти- ви існування людства, використовуючи цивілізаційні та технологічні здобутки. Будуючи свій світ, футуролог застерігав: «... я знав, як ризикую, оскільки біль- шість прогнозів на 2000-й рік життя пе- рекреслює через п’ять років». Тому він відображає лише шанси розвитку цивілі- зації через певний простір можливостей. У той же час Ст.Лем робить висновок- самооцінку: «... я, правда, розчарований, але без відчаю удосконалювач світу». Ще одним прикладом популяризації можливостей науки, її перспектив че- рез призму сценарію розвитку людства є відомі книги американського фізика- теоретика Мічіо Кайку [26]. Як підкрес- лює І.Вакарчук, науковий редактор цих вітчизняних перевидань, маємо компе- тентно написані книги, що об’єднують знання з різних галузей, а на відміну від традиційних оповідань письменників- фантастів у них «між прогнозованими найближчими та віддаленими у часі по- діями і теперішніми досягненнями науки є неперервний логічний зв’язок без будь- якої містики». Автор цих книг змушений констатувати: «Футурологія, тобто пе- редбачення майбутнього на підставі ва- гомих наукових припущень, ризикована наука... Футурологія така примітивна на- ука тому, що наш розум мислить лінійно, а знання розвиваються експоненційно». Б.Р. Кияк Science and Science of Science, 2009, № 234 Альтернативою третій індустріальній революції, неминучість якої як глобаль- ної моделі розвитку світу стверджував фі- лософ Гюнтер Андерс у своїй книзі «Ан- тикварність людини», може стати солярна революція. Символічно, що окремий ви- пуск журналу «Internationale Politik» [27], присвячений проблемам охорони довкіл- ля та відновлюваним джерелам енергії, відкривається редакційною статтею Ахіма Руста під промовистим заголовком: «До Сонця!». І політиками, і науковцями де- батується (як візія екологічної індустрі- альної революції) нова ера енергетичного виробництва — фотовольтаїка, перетво- рення сонячної енергії в електричну з ви- користанням напівпровідникової оптики і нанотехнологій. Уже в найближчі роки обсяги виробництва «сонячного» стру- му і падіння його собівартості зроблять його конкурентоздатним. Доктор Гайц Оссенбрік, фізик, керівник відділу від- новлюваних видів енергії в Європейській Комісії, переконує [27], що фотовольтаїка зростає щороку більш ніж на 40%, а Євро- союз продукуватиме до 2020 р. 20% енер- гії з відновлюваних джерел, у 2050 р. — близько 50%, а 100% — десь у 2100 р. Пер- спектива глобальної загальної потужності всіх фотовольтаїчних засобів до 2030 р., її сучасний та прогресуючий сценарії, що ілюструє наведений рисунок, свідчать про революцію в світовому енергетичному господарстві. Наведеними прикладами намагає- мось переконати урядовців і науковців у тому, що зміст сучасної науково-технічної політики передбачає такі елементи/етапи її формування та реалізації: визначення пріоритетів науково-технічного розви- тку, що відповідають цілям загальнодер- жавної стратегії; організаційне і ресурсне забезпечення вибраних шляхів розвитку; оцінка отриманих результатів з наступ- ним корегуванням стратегії. У сучасних економічних умовах, коли державні ко- шти на підтримку науки обмежені, біль- ше уваги приділяється науковим прогно- зам, що у випадку фундаментальних до- сліджень мають опиратися на визначені пріоритетні напрями. Для обґрунтування пріоритетних на- прямів розвитку науки і техніки у про- цесі дослідження [28] використовувався метод проблемно-орієнтованої оцінки науково-технічного потенціалу, який дає найбільш достовірну комплексну інформацію про потреби країни у відпо- Сучасний (1) та прогресуючий (2) сценарії зростання глобальної загальної потужності всіх фотовольтаїчних засобів до 2030 р., гігават [27] ПРОБЛЕМНИЙ ХАРАКТЕР ІНФОРМАЦІЙНО-ЗНАННЄВО-ПРОГНОЗНИХ АТРАКТОРІВ У СИСТЕМІ НАУКИ Наука та наукознавство, 2009, № 2 35 відному науково-технологічному забез- печенні соціально-економічного роз- витку і можливість науково-технічного потенціалу задовольнити ці потреби на світовому рівні наукових знань. В осно- вному така оцінка здійснюється на якіс- ному рівні з використанням узагальнен- ня відповідей експертів на спеціальні анкети, оглядів, міжнародних співстав- лень, моніторингу та інших способів, що застосовуються при розробці тема- тичних прогнозів. З метою забезпечення цілісності та узгодженості виділених пріоритетних на- укових напрямів їх аналіз здійснювався на основі наступних ключових груп кри- теріїв: релевантності, важливості для дер- жави і можливості одержання результатів світового рівня; наявності необхідного наукового потенціалу; результативності, підвищення інновативності та конкурен- тоспроможності вітчизняної продукції. Для успішного розвитку країни величез- не значення має рівень фундаментальних досліджень. Саме він визначає загальний рівень інноваційних процесів у країні, його відповідність тенденціям розвитку науки і технологій у передових країнах світу. Тому у [28] невідкладними вважа- ють заходи, спрямовані на сучасні дослі- дження на атомно-молекулярному та на- нометровому рівнях, а також на важливі для України дослідження у галузі ядерної фізики та енергетики із сучасним рівнем їх технологічної та інформаційної під- тримки. Хоча в останні роки мали місце пози- тивні зміни у забезпеченні (у тому числі соціальному) вітчизняних наукових пра- цівників, все більш актуальною є потреба в зміні акцентів політики підтримки на- уки. Фінансування (при мінімально до- статньому базовому) повинно направля- тися перш за все на програмно-цільових і конкурсних засадах. Визначальними повинні бути запропонована вченим або невеликим творчим колективом ідея (актуальна і пріоритетна) і релевантність творчого потенціалу виконавців ініціа- тивних проектів. Залишається актуальною і проблема реалізації об’єктивної системи оціню- вання результатів фундаментальних до- сліджень, які виконуються за рахунок коштів державного бюджету. Створення такої системи потребує в першу чергу розробки чітких критеріїв оцінки рівня наукових робіт фундаментального спря- мування, які б дозволили співставляти їх з міжнародними. З цією метою слід визначити показники результативності наукової діяльності як наукових праців- ників, так і наукових підприємств (уста- нов), які виконують фундаментальні дослідження. Для наукового працівника такими показниками можуть бути кіль- кість та імпакт-фактор публікацій, ін- декс цитування, кількість монографій і підручників, участь у наукових конфе- ренціях, керівництво здобувачами вче- ного ступеню, дипломниками та інше. Результативність наукових установ і підрозділів може базуватися на підсум- ковій бальній оцінці, яку отримують за результатами публікацій в останні де- кілька років, а також за кількістю вида- них монографій, захищених дисертацій тощо. Необхідно також ширше викорис- товувати досвід зарубіжних країн, в яких впроваджені оцінки та стимулювання результативності як окремих працівни- ків (наприклад у Росії), так і для фінан- сування наукових установ (наприклад у Польщі). Корисною для більш загального ви- користання може бути також практика діяльності ДФФД, який не тільки впро- довж майже 17 років здійснює грантову підтримку фундаментальної науки, але й реалізує для оцінки і підвищення резуль- Б.Р. Кияк Science and Science of Science, 2009, № 236 тативності фундаментальних досліджень наступні заходи: створена електронна база проектів з інформацією про повний цикл їх реаліза- ції, від подачі запиту на виконання фун- даментальних досліджень до можливої інноваційної підтримки; розроблені електронні форми запитів конкурсних проектів і звітів, що до- зволяє систематизувати і оцінювати розробки на етапі експертизи, за пу- блікаціями і патентами, а також здій- снювати контроль і супровід проектів на всіх етапах інноваційного ланцюж- ка, не втрачаючи з поля зору найбільш пріоритетні з них; періодично проводиться аналіз публіка- цій за грантами ДФФД (індексу циту- вання та імпакт-фактору видань, де вони надруковані); зіставляються параметричні показники досліджень з показниками тематично аналогічних світових наукових лідерів; проводиться перевірка на можливість дублювання робіт (як тематичного, так і фінансового). Тому, враховуючи довгостроковість отримання результатів запланованих фун даментальних досліджень, важли- вою умовою їх оцінки повинна стати за- гальнодержавна інформаційна мережа, уніфіковані бази даних якої мають по- повнюватися відповідними електронни- ми звітами всіх головних розпорядників коштів. Поділяючи думку академічних авто- ритетів стосовно того, що «економічно слабкі суспільства не можуть собі до- зволити виробництво з віддаленими перспективами; орієнтація на майбутнє властива багатим» [29] і що є потреба «відкинути надлишковість цілей і, відпо- відно, неадекватність засобів, а виходити з доцільності та прагматизму» [30], маємо надію, що вітчизняний потенціал зали- шиться значною і визнаною складовою процесів творчого продукування нових знань, інформації з метою забезпечення конкурентоспроможності України, під- вищення індексу її людського розвитку та входження у світову спільноту на рів- нопартнерських засадах. 1. Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії. — К: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 367с. 2. Мочалов И.И., Оноприенко В.И. В.И.Вернадский: Наука. Философия. Человек. Кн.1. Наука в исто- рических и социальных контекстах. — М.: ИИЕТ им.С.И.Вавилова РАН, 2008. — 408 с. 3. Илюшин И.А. Системный анализ и прогнозирование: конспект лекций. — Впадивосток: Изд-во ДВТТУ, 2007. — 103 с. 4. Коллар Я. О литературной взаимности между славянскими племенами и наречиями //Антология чешской и словацкой философии. — М.: Мысль, 1982. — с.236. 5. The Limits to Growth / Donella H. Meadows, Dennis L. Meadows, Jorgen Randers, William W. Behrens. — New York: Universe Books, 1972. 6. Свідзинський А. Синергетична парадигма, антропний принцип та культура // Світогляд. — 2008. — № 3 (11). — С.26—35. 7. Энциклопедия Амосова. Алгоритм здоровья. — М.: ООО «Издательство АСТ»; Донецк: Сталкер, 2003. — 590 с. 8. Кияк Б. Сучасні пріоритети тріади «суспільство—наука—особистість» // Нові обрії. — К.: Логос, 2007. — С. 9—15. — (Наукові праці Інституту фундаментальних досліджень; Вип. 11). 9. Філософський енциклопедичний словник / Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАНУ. — К.: Абрис, 2002. — С. 581. 10. Lem St. Bomba megabitowa. — Krakow: Wydawnictwo Literackie, 1999. — S.5. 11. Цехмістро І.З. Голістична філософія науки. — Харків: Вид-во «Акта», 2003. — 285 с. 12.Сіленко А. Інформаційні технології — новий імпульс для пошуку парадигми майбутнього суспільства // Політичний менеджмент. — 2007. — № 3. — С. 96—112. ПРОБЛЕМНИЙ ХАРАКТЕР ІНФОРМАЦІЙНО-ЗНАННЄВО-ПРОГНОЗНИХ АТРАКТОРІВ У СИСТЕМІ НАУКИ Наука та наукознавство, 2009, № 2 37 13. Економічна енциклопедія: У 3 т./Редкол.:С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін. — К.: Видавничий центр «Академія», 2000. — 864 с. 14. Ильяшенко С.Н. Экономическая эффективность информационных систем промышленных пред- приятий. Социально-экономические проблемы информационного общества: Монография / Под ред. Л.Г.Мельника. — Сумы: ВТД «Университетская книга», 2005. — 430 с. 15. Ходжсон Дж. Социально-экономические последствия прогресса знаний и нарастание сложно- сти // Вопр. экономики. — 2001. — №8. — С.34. 16. Кияк Б. Важное звено инновационного цикла // Наука и инновации [Минск], 2008. — № 11. — С. 23—26. 17. Кияк Б.Р. Целевые фундаментальные исследования и региональные приоритеты // Вестн. Фонда фундаментальных исследований [Минск]. — 2004. — № 1. — С.118—125. 18. Топскотт Дон. Электронно-цифровое общество / Пер. с англ. — К.: INT-press; М.: Рефл-бук, 1999. — 432 с. 19. Кастельс Мануель. Інтернет-галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства / Пер. з англ. — К.: Вид-во «Ваклер», 2007. — 304 с. 20. Кремень В. Освіта і інтелект: роздуми про інтелігенцію // Дзеркало тижня. — 2008. — 15 березня (№ 10). — С. 14. 21. Хайдеггер М. Время и бытие. — М., 1996. 22. Овчинников М. Знання — больовий нерв філософської думки (До історії концепції знання від Пла- тона до Поппера) // Вісн. НАН України. — 2001. — № 8—12. 23. Кияк Б.Р. Інформаційно-критеріальні оцінки достовірності знань у новій організаційній системі управління науковими дослідженнями // Наука та наукознавство. — 2002. — № 1. — С.47—55. 24. Веб-сайт «Доступ до знань» (http://www.a2k). 25. Кияк Б.Р. Методи, алгоритми та моделі інформаційних технологій наукового прогнозування. — К.: УкрІНТЕІ, 2001. — 172 с. 26. Мічіо Кайку. Гіперпростір: наукова одіссея крізь паралельні світи, викривлений простір-час і деся- тий вимір / Пер. з англ. — Львів: Літопис, 2005. — 460 с. 27. Unternehmen Umwelt // Internationale Politik. — 2008. — № 10.- S.1, 56—60. 28. Маліцький Б.А., Попович О.С., Онопрієнко М.В. Обгрунтування системи науково-технологічних та інноваційних пріоритетів на основі «форсайтних» досліджень. — К.: Фенікс, 2008. — 86 с. 29. Попович М. Наука як частина культури // Нові обрії. — К.: Логос, 2007. — С. 5—9. — Наукові праці Інституту фундаментальних досліджень, Вип. 11). 30. Геец В.М. Социально-экономические трансформации при переходе к экономике знаний. Социально-экономические проблемы информационного общества: Монография / Под ред. Л.Г.Мель- ника. — Сумы: ВТД «Университетская книга», 2005. — С.16—33. Одержано 26.02.2009 Б.Р. Кияк Проблемный характер информационно-знание-прогнозных атракторов в системе науки В работе сосредоточено внимание на исследовании самоорганизационных процессов в научной системе, базируясь на таких модельных атракторах, как информация, знание и предвидение. Проведенный анализ ка- сается теории развития научного знания и практического науковедения. Показано, что для развития научной системы единственно возможным является инновационный путь — создание виртуальных структур с рацио- нальной и эффективной системой деятельности (на примере Государственного фонда фундаментальных ис- следований). Рассматриваются информационные ресурсы как характеристика упорядоченности, сложности систем знаний и критерии их оценки. Анализируются особенности построения систем достоверного знания, обеспечения открытого доступа к информации/знаниям с целью стимулирования научной инициативы и твор- чества. Акцент сделан на техническом прогнозировании: исследовании тенденций, выявлении новых проблем и возможных путей их решения. Приводятся примеры возможностей науки, ее перспектив, что убедительно свидетельствует о необходимости изменений научно-технической политики (как в формировании, так и в реализации) путем определения приоритетов развития. Детализирована проблема реализации объективной системы оценивания результатов фундаментальных научных исследований.

Проблемний характер інформаційно-знаннєво-прогнозних атракторів у системі науки

Репозитарії

Схожі ресурси