Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України

Простежено зміни кадрового потенціалу науки України за часи незалежності. Проведено аналіз вікової структури наукових кадрів України, який показав, що в нашій країні спостерігається стійка тенденція старіння наукових кадрів, яка негативно впливає на розвиток наукового потенціалу всієї країни. Крім т...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Вашуленко, О.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2009
Schriftenreihe:	Наука та наукознавство
Schlagworte:	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48952
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України / О.С. Вашуленко // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 31-45. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-48952
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-489522013-09-07T03:04:18Z Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України Вашуленко, О.С. Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Простежено зміни кадрового потенціалу науки України за часи незалежності. Проведено аналіз вікової структури наукових кадрів України, який показав, що в нашій країні спостерігається стійка тенденція старіння наукових кадрів, яка негативно впливає на розвиток наукового потенціалу всієї країни. Крім того, проведено аналіз вікової структури наукових кадрів України за секторами науки та зроблено загальний висновок, що кадрова криза наукового потенціалу України продовжується. Прослежены изменения кадрового потенциала науки Украины за время независимости. Проведен анализ возрастной структуры научных кадров Украины, который показал, что в нашей стране наблюдается стойкая тенденция старения научных кадров, которая негативно влияет на развитие научного потенциала всей страны. Кроме того, проведен анализ возрастной структуры научных кадров Украины по секторам науки и сделан общий вывод, что кадровый кризис научного потенциала Украины продолжается. Change in the Ukrainian R&D personnel over the independence period is reviewed. Analysis of their age structure shows a stable ageing tendency, which has negative implications for the development of the national scientific potential. Also, the analysis covers age structure of the Ukrainian R&D personnel by sector of science, and the conclusion is made that personnel-related crisis of the Ukrainian scientific potential continues. 2009 Article Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України / О.С. Вашуленко // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 31-45. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48952 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
spellingShingle	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Вашуленко, О.С. Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України Наука та наукознавство
description	Простежено зміни кадрового потенціалу науки України за часи незалежності. Проведено аналіз вікової структури наукових кадрів України, який показав, що в нашій країні спостерігається стійка тенденція старіння наукових кадрів, яка негативно впливає на розвиток наукового потенціалу всієї країни. Крім того, проведено аналіз вікової структури наукових кадрів України за секторами науки та зроблено загальний висновок, що кадрова криза наукового потенціалу України продовжується.
format	Article
author	Вашуленко, О.С.
author_facet	Вашуленко, О.С.
author_sort	Вашуленко, О.С.
title	Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України
title_short	Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України
title_full	Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України
title_fullStr	Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України
title_full_unstemmed	Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України
title_sort	вікова структура кадрового потенціалу наукової системи україни
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/48952
citation_txt	Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України / О.С. Вашуленко // Наука та наукознавство. — 2009. — № 3. — С. 31-45. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT vašulenkoos víkovastrukturakadrovogopotencíalunaukovoísistemiukraíni
first_indexed	2025-07-04T09:48:52Z
last_indexed	2025-07-04T09:48:52Z
_version_	1836709349422006272
fulltext	Наука та наукознавство, 2009, № 3 31 Проблеми розвитку науково- технологічного потенціалу Проблема визначення необхідності науки в спеціалістах пов’язана в основ- ному з необхідністю оптимізації вікової структури наукових кадрів та забезпе- чення їх раціонального оновлення, вра- ховуючи встановлені вимоги до кваліфі- каційної та професіональної структури. Ця проблема сьогодні набула особливого значення, що пов’язано зі змінами умов приходу до науки нових сил та відтоку з неї наукових співробітників. Питанням дослідницького потенці- алу науки, зокрема оптимізації вікової структури наукових кадрів, приділяється велика увага науковцями у багатьох краї- нах світу, оскільки такі питання є досить актуальними і саме ним присвячена ве- лика кількість досліджень [1—12]. Використовуючи дані Держкомстату [13], розглянемо вікову структуру науко- вих кадрів України1 (табл. 1). За період 2002 — 2008 років відбувся деякий перерозподіл науковців за віком. З наведеної таблиці видно, що частки на- уковців вікових категорій від 61 до 69 і 1 У статистичних щорічниках цей показник почали друкувати з 2002 року. після 70 років зростають. Інакше кажучи, кількість науковців, вік яких перевищує пенсійний, збільшується. Так, за даними на 2008 рік, кількість наукових співробіт- ників, вік яких перевищує 70 років, зрос- ла порівняно з 2002 роком в 2,7 разів, а число науковців вікової категорії від 61 до 69 років майже не змінилося. Водно- час найбільшою залишається частка ві- кової категорії від 51 до 60 років, і саме ця категорія на протязі чотирьох років, а саме з 2002 по 2005 рік, залишалася практично без змін, і тільки в 2006 році їх чисельність знизилася на 15% порівняно з попереднім роком. З іншого боку, час- тина вікової категорії від 41 до 50 років систематично зменшується з року в рік і в 2008 році їх питома вага скоротилася на 35% порівняно з 2002 ро ком. Якщо ж говорити про зміни в чисельності до- слідників молодшого і середнього віку, то відзначимо, що на протязі досліджуваних років, а саме за 2002—2008 рр., позитив- ної динаміки їх чисельності не спостері- гається. Дослід ники у віці 31—40 років, хоча й не залишають наукову галузь до- сить активно, проте й значних змін щодо Простежено зміни кадрового потенціалу науки України за часи незалежності. Проведено аналіз вікової структури наукових кадрів України, який показав, що в нашій країні спостерігається стійка тенденція старіння наукових кадрів, яка негативно впливає на розвиток наукового потенціалу всієї країни. Крім того, проведено аналіз вікової структури наукових кадрів України за секторами науки та зроблено загальний висновок, що кадрова криза наукового потенціалу України продовжується. О.С. Вашуленко Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України © О.С. Вашуленко, 2009 О.С. Вашуленко Science and Science of Science, 2009, № 332 збільшення їх кількості також не спосте- рігається. Кількість дослідників катего- рії до 29 років так само не вирізняєть- ся значним покрашенням, проте деяке збільшення все ж помічається. Великою мірою це пов’язане з наслідками еконо- мічної кризи 90-х років, яка вплинула на процес трансформування наукової сис- теми України. У структурі наукових кадрів частка дослідників молодшого віку — до 29 ро- ків та від 31 до 40 років збільшилася з 29% в 2002 році до 32% в 2008 році, так само як і частка дослідників пенсійного віку, яка виросла з 17% в 2002 році до 24% в 2008 році. Проте частка дослідників се- реднього віку, а саме від 41 до 60 років, навпаки, скоротилася з 53% в 2002 році до 43% в 2008 році. На думку авторів [14] вікова структу- ра українських вчених уже давно втратила раціональність. Середній 70-річний вік перевищили не тільки академіки, але й директори багатьох солідних наукових за- кладів. Наблизився до цієї межі й середній вік докторів наук. А вчених найвищої ква- ліфікації, молодших 35 років, наприклад у Національній академії наук України, на- лічується лише кілька чоловік. Проаналізовані статистичні дані свід- чать, що в Україні, з одного боку, спосте- рігається стійка тенденція старіння на- укових кадрів, а з іншого боку, науковці старших вікових категорій зберегли нау- ку в Україні. Проблема залучення молоді в наукову сферу України є актуальною і болючою. Вона виникла після розпаду СРСР і була посилена обвальним фінан- суванням науки в цілому. Творча молодь була змушена або їхати за кордон, або кардинально змінювати сферу діяльності. Запровадження низки державних за- ходів щодо заохочення молоді до науки (спеціальні конкурси для молодих до- слідників, надання житла молодим вче- ним, гранти для поїздок на міжнародні наукові конференції, конкурсні стипен- дії студентам), а також проведення від- повідної кадрової політики у наукових організаціях мали позитивний ефект для більшості наукових напрямів, проте не були комплексними та не враховували суспільні інтереси усього загалу науков- ців. Через це зростала загроза вікового розриву кадрового потенціалу науки вна- слідок вибуття науковців продуктивного віку до інших сфер діяльності, а також їх еміграції. Таблиця 1 Розподіл дослідників за віком [13] Вікова структура 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Усього 85241 83890 85742 85246 80497 78832 77355 до 29 років 11840 11491 12813 12916 12955 12411 12334 % від загальної кількості 14 14 15 15 16 16 16 31-40 років 12802 12293 12431 12795 12772 12505 12639 % від загальної кількості 15 15 14 15 16 16 16 41-50 років 20689 19069 18423 17184 15654 14364 13467 % від загальної кількості 29 23 21 20 19 18 17 51-60 років 25064 25578 26298 26466 22441 21625 20628 % від загальної кількості 24 30 31 31 28 27 26 61-69 років 12874 13202 13132 12779 13107 13316 13031 % від загальної кількості 15 16 15 15 16 17 17 після 70 років 1942 2257 2645 3106 3568 4611 5256 % від загальної кількості 2 3 3 4 4 6 7 ВІКОВА СТРУКТУРА КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАУКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2009, № 3 33 В. Походенко, вивчаючи підходи до вирішення проблеми поповнення і закрі- плення молодих вчених в науці, спираю- чись на досвід НАН України [15], вважає, що ця проблема є дуже важливою і акту- альною. На сьогодні кадровий потенціал НАН України скоротився більш ніж в 2 рази порівняно з 1990 роком. Вирішенню питання поповнення закладів НАН України молодими спеці- алістами допомагають нові форми під- тримки наукової молоді: премії (стипен- дії) імені видатних вчених, різного роду надбавки та доплати до зарплати, за за- хист кандидатської дисертації, цільові внутрішньоінститутські гранти для мо- лодих вчених та ін. Так, за 2001 — 2005 рр. кількість мо- лодих наукових співробітників у НАН України збільшилась більш ніж в 1,6 рази (з 1309 до 2174 осіб). Приблизно в 1,4 рази зросла також чисельність моло- дих кандидатів наук (з 737 до 1013 осіб). Частка молодих наукових співробітників в кадровому складі збільшилась більш ніж на 4%, а частка молодих кандидатів наук — на 3%. Проте всі ці заходи поки що не змо- гли кардинально змінити ситуацію зі ста- рінням академії у кращий бік. Процент молоді серед наукових співробітників все ж залишається надто низьким. Якщо ж говорити про негативні зміни вікової структури наукових кадрів Росії, то в праці [16] зазначено, що, незважа- ючи на деяке збільшення останніми ро- ками чисельності та частки дослідників молодшої вікової групи (до 29 років), у загальній структурі дослідників має міс- це стійке зменшення чисельності най- більш перспективної групи дослідників у віці від 30 до 39 років. У цілому по кра- їні частка дослідників у віці до 40 років у загальній їх чисельності зменшилася в 2004 р. приблизно в 1,2 рази в порівнянні з рівнем 1994 р. (c 33,2 до 28,4%). Істотно (майже в 2 рази) збільшилася чисельність дослідників і кандидатів наук старшої вікової групи (у віці 60 років і більше). У 2004 р. середній вік дослідників пере- вищував 48 років (на 3 роки вище, ніж в 1994 р.), кандидатів наук становив майже 53 роки, а середній вік докторів наук на- близився до 61 року. Таким чином, загальна тенденція розвитку наукових кадрів направлена на збільшення частини старших вікових категорій, скорочення частини активної вікової категорії від 41 до 50 років і деяке незначне збільшення частини молодих науковців. Неабияку увага приділяє проблемам щодо розподілу дослідників Росії за ві- ковим чинником І. Дежина [17]. Саме з цього питання нею було опубліковано декілька праць, в одній з яких вона про- водить аналіз зростання чисельності на- укових кадрів. У період 1992—1998 рр. відбувалося різке падіння чисельності кадрів, особливо в перші три роки після розпаду СРСР. За 1992—1994 рр. чисель- ність дослідників скоротилася на 40,2% у порівнянні з рівнем 1991 роком. До кінця аналізованого періоду щорічне зменшен- ня чисельності дослідників стабілізува- лося на рівні 6—8% у рік. Але 1999—2001 рр. були періодом росту чисельності наукових кадрів, пов’я- заним з економічною кризою 1998 р. Ріст фактично завершився до 2001 р., коли знову почався відтік дослідників. Незва- жаючи на деяке поліпшення ситуації вна- слідок припливу кадрів у науку, кадровий дисбаланс, проте, збільшувався. У першу чергу він був обумовлений короткочас- ністю перебування молодих дослідників у науці. Хоча питома вага молоді серед наукових співробітників трохи зросла, але скорочувалася чисельність вчених середнього віку, що свідчило про те, що О.С. Вашуленко Science and Science of Science, 2009, № 334 молоді кадри ненадовго затримуються в наукових організаціях і вузах (табл. 2). Треба зазначити, що погіршення вікової структури дослідників характерне не тільки для України та Росії, а й для колишніх соціалістичних країн Східної Європи, в яких були розпочаті ринкові перетворення. Так, частка дослідників старших вікових груп (понад 50 років) підвищилася: у Польщі за 1995—2000 роки — з 31,3 до 37,7%, у Хорватії за 1991 — 2001 роки — з 33,8 до 43,5%. Однак частка молодих дослідників у віці до 40 років і особливо у віковій категорії 30—39 років практично не змінилася. Тому в цих країнах проблема передачі досвіду й знань молодому поколінню стоїть не так го- стро, як у нас. У Вірменії, так само як і в Росії, на відміну від України, спостерігалося збільшення чисельності дослідників молодшої вікової групи (до 30 років). У 2002 році їх частка збільшилась в 1,4 рази порівняно з 1998 роком. Проте найбільш перспективна група дослідників у віці від 31 до 39 років та від 40 до 49 років зменшувалася в своїй чисельності, і у цілому частка дослідників в цій віковій категорії зменшилася в 2002 році при- близно в 1,1 раза в порівнянні з рівнем 1998 року. Істотно (майже в 1,5 рази) збільшилася чисельність дослідників і кандидатів наук старшої вікової групи (у віці 60 років і більше) [18]. У Білорусі найбільш інтенсивний відтік дослідників в 1990-ті роки від- бувався в найбільш продуктивних вікових групах: 30—39 і 40—49 років. Період 1999—2002 років відзначається збільшенням числа молодих вчених (до 29 років). Причиною припливу молоді, на думку соціологів, є необхідність знай- ти тимчасове пристановище в науко- вих організаціях перед пошуком більш високооплачуваної роботи. Також про- тягом останніх років з боку держави вживали спроби стимулювання молодих вчених шляхом виділення невеликих грантів, стипендій. Проте спостерігається відтік дослідників у віці 30—39 років, що пов’язують із пошуками варіантів трудової діяльності, що задовольняють потребам забезпечення родини [19]. В Україні чисельність кандидатів наук до 29 років починаючи з 2002 року і до 2005 року практично не змінювалася і ха- рактеризувалася стабілізацією (табл. 3). У 2006 році ситуація почала дещо змі- нюватися і їх кількість в 2008 році зросла на 19% порівняно з 2005 роком, у той час як за попередні роки збільшення відбува- лося лише на 1,5%, при тому, що 2003 рік взагалі відзначився зменшенням на 8% відповідно до попереднього року. У віко- вій структурі кандидатів наук їх частка у віці від 31 до 40 років характеризувалася збільшенням від 13% в 2002 році до 18% в 2008 році на відміну від частки кандидатів наук найпродуктивнішого для науковців віку від 41 до 50 років, яка зменшується з кожним роком — від 25% в 2002 році до Таблиця 2 Вікова структура російських дослідників [17] Рік До 29 років 30—39 років 40—49 років 50—59 років 60 років і більше Усього 1994 9,2 24,0 31,7 26,1 9,0 100 1998 7,7 18,1 28,3 27,9 18,0 100 2000 10,6 15,6 26,1 26,9 20,8 100 2002 13,5 13,8 23,9 27,0 21,8 100 2004 15,3 13,0 21,9 27,8 22,0 100 ВІКОВА СТРУКТУРА КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАУКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2009, № 3 35 19% в 2008 році. Ситуація щодо чисель- ності кандидатів наук вікової групи від 51 до 60 років є дещо схожа з кандидата- ми наук молодшого віку, коли впродовж 2002—2005 років ситуація практично не змінювалася, і тільки починаючи з 2006 ро ку їх кількість почала активно зменшу- ватись і 2008 року знизилась на 16% від- повідно до 2005 року. Для кандидатів наук від 61 до 69 років характерна досить ста- більна ситуація впродовж 2002—2004 ро - ків, хоча і відбувалися незначні коливан- ня. Проте в наступні роки їх кількість почала скорочуватися і в 2008 році склала 3586, що на 12% менше порівняно з 2002 роком. 2002—2008 роки характеризуються активним зростанням частки кандидатів наук пенсійного віку (після 70 років) з 3% в 2002 році до 10% в 2008 році. Якщо ж розглянути динаміку чисель- ності докторів наук (табл. 4), то побачи- мо, що ситуація дещо інша, ніж з канди- датами наук. Зазначимо, що ступінь доктора наук в Україні здобули 7 осіб у віці до 29 ро- ків за період 2002 — 2008 років. Зокрема, 2 доктори наук у 2002 році, 1 доктор наук у 2005 році та 4 — у 2008 році. Динаміка вікового розподілу докторів наук в 2002— 2008 роках характеризується незначним збільшенням чисельності докторів наук у віці від 31 до 40 років та активним змен- шенням частки докторів наук у віці від 41 до 50 років — з 13% в 2002 році до 9% в 2008 році та у віці від 61 до 69 років — з 39% до 32%. Питома вага докторів наук пенсійного віку після 70 років збільши- лася з 16% в 2002 році до 29% в 2008 році, а у віці від 51 до 60 років вона практично не змінилася, хоча і відбувалися незначні коливання. Тобто тенденції щодо збільшення в розглянутий нами період кількості як кандидатів наук, так і докторів наук пен- сійного віку (після 70 років) спостеріга- ються. Ми бачимо поступове збільшення їх кількості із року в рік. Порівняно з 2002 ро ком (630 осіб) у 2008 році (1288 осіб) кількість докторів наук такого віку збіль- шилася у 2 рази, а кількість кандидатів наук порівняно з 2002 роком (560 осіб) у 2008 році (1782 особа) взагалі у 3 рази. Аналіз даних свідчить, що процес старіння науково-дослідницького по- тенціалу України продовжується і стає все більш стрімким, про що говорить ди- наміка чисельності кандидатів і докторів наук у віці після 70 років (рис. 1). Таблиця 3 Розподіл кандидатів наук за віком [13] Вікова структура 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Усього 17082 16664 16918 16918 16864 16952 17145 До 29 років 670 613 630 635 738 724 753 % від загальної кількості 4 4 4 4 4 4 4 31-40 років 2241 2259 2352 2489 2824 2924 3199 % від загальної кількості 13 14 14 15 17 17 18 41-50 років 4324 4035 3849 3713 3545 3400 3277 % від загальної кількості 25 24 23 22 21 20 19 51-60 років 5230 5250 5315 5325 4835 4645 4473 % від загальної кількості 31 32 31 31 29 27 26 61-69 років 4057 3866 3956 3782 3741 3680 3586 % від загальної кількості 24 23 23 22 22 22 21 Після 70 років 560 641 816 974 1181 1555 1782 % від загальної кількості 3 4 5 6 7 9 10 О.С. Вашуленко Science and Science of Science, 2009, № 336 Якщо в 2002 році частка кандидатів наук у віці після 70 років складала 3% їх загальної чисельності, то в 2008 році їх частка становила 10%. Така сама ситуація щодо докторів наук, де їх частка в 2002 році складала 15%, а в 2008 році — 29%. Щодо вікової структури докторів та кандидатів наук, які займаються науково- дослідною роботою за секторами науки, то виходячи із офіційних даних Держав- ного комітету статистики України, роз- глянемо й визначимо відповідну динамі- ку змін в період 2002—2008 рр. та наведе- мо розрахунки в табл. 5—8. У першу чергу розглянемо статистич- ні дані, що стосуються вікового розподі- лу докторів та кандидатів наук академіч- ного сектору (табл. 5). З даних таблиці видно, що в 2008 році було два доктори наук до 29 років. У віці від 30 до 39 ро- ків кількість докторів наук збільшилася з 42 осіб в 2002 році до 50 осіб в 2008 році, але, якщо брати до уваги, що наявність докторів наук у віці до 29 років була і за- лишається винятком, то наявність 1 осо- би в 2002 ро ці та 2 осіб в 2008 році можна вважати суттєвою. Невеликі зміни відбу- лися і в чисельності кандидатів наук цьо- Рис. 1. Динаміка чисельності кандидатів і докторів наук у віці після 70 років, осіб Таблиця 4 Розподіл докторів наук за віком [13] Вікова структура 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 Усього 3999 4001 4019 4176 4260 4389 4459 До 29 років 2 - - 1 - - 4 % від загальної кількості - - - - - - - 31-40 років 58 64 53 48 55 64 70 % від загальної кількості 1 2 1 1 1 1 1 41-50 років 503 477 421 395 379 388 390 % від загальної кількості 13 12 10 9 9 9 9 51-60 років 1254 1202 1258 1326 1296 1305 1268 % від загальної кількості 31 30 31 32 30 30 28 61-69 років 1552 1572 1611 1549 1533 1476 1431 % від загальної кількості 39 39 40 37 36 34 32 Після 70 років 630 686 676 857 997 1154 1288 % від загальної кількості 16 17 17 21 23 26 29 ВІКОВА СТРУКТУРА КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАУКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2009, № 3 37 Т а б ли ц я 5 Д ин ам ік а чи се ль но ст і д ок то рі в і к ан ди да ті в на ук а ка де м іч но го с ек то ру з а ві ко м , о сі б [1 3] В ік о в а с т р у к т у р а 2 0 0 2 2 0 0 3 2 0 0 4 2 0 0 5 2 0 0 6 2 0 0 7 2 0 0 8 В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % Д ок то рі в на ук Д о 2 9 р о к ів 0 0 0 0 0 0 1 0 ,0 3 0 0 0 0 2 0 ,0 5 3 0 — 3 9 р о к ів 4 2 1 4 1 1 3 6 1 3 6 1 4 0 1 4 5 1 5 0 1 4 0 — 4 9 р о к ів 3 8 2 1 2 3 5 8 1 1 3 1 9 1 0 3 0 0 9 2 8 2 8 3 0 5 9 3 0 4 9 5 0 — 5 9 р о к ів 9 9 3 3 1 9 4 5 3 0 9 5 9 2 9 1 0 0 6 3 0 1 0 0 0 3 0 9 9 8 2 9 9 7 3 2 8 6 0 — 6 9 р о к ів 1 2 5 6 4 0 1 2 6 5 4 0 1 3 3 2 4 1 1 2 7 7 3 9 1 2 4 1 3 7 1 1 9 3 3 4 1 1 4 1 3 2 Б іл ь ш е 7 0 р о к ів 4 7 5 1 5 5 3 6 1 7 6 1 0 1 9 6 8 8 2 1 7 9 8 2 4 9 2 0 2 7 1 0 5 6 3 0 В сь ог о 31 49 10 0 31 45 10 0 32 56 10 0 33 08 10 0 33 61 10 0 34 61 10 0 35 26 10 0 К ан ди да ті в на ук Д о 2 9 р о к ів 4 6 5 4 4 0 7 4 4 5 3 4 4 3 8 4 5 0 0 4 4 8 9 4 5 0 8 4 3 0 — 3 9 р о к ів 1 6 7 7 1 5 1 6 6 3 1 6 1 7 0 5 1 5 1 7 8 4 1 6 2 0 2 0 1 8 2 0 3 9 1 8 2 2 3 6 1 9 4 0 — 4 9 р о к ів 2 9 3 4 2 7 2 7 9 2 2 6 2 6 9 9 2 4 2 6 4 0 2 4 2 5 8 0 2 3 2 4 8 8 2 2 2 3 8 7 2 1 5 0 — 5 9 р о к ів 3 1 4 6 2 9 3 1 9 3 3 0 3 2 7 7 3 0 3 2 7 9 3 0 3 1 2 6 2 8 3 0 2 1 2 7 2 9 4 4 2 6 6 0 — 6 9 р о к ів 2 2 6 9 2 1 2 2 3 4 2 1 2 4 4 5 2 2 2 3 9 7 2 2 2 3 5 3 2 1 2 3 5 2 2 1 2 3 0 2 2 0 Б іл ь ш е 7 0 р о к ів 2 7 7 3 3 2 7 3 4 4 5 4 5 3 1 5 6 8 8 6 9 3 2 8 1 0 7 9 9 В сь ог о 10 79 1 10 0 10 61 6 1 0 0 1 1 0 2 4 1 0 0 1 1 0 6 9 1 0 0 1 1 2 6 7 1 0 0 1 1 3 2 1 1 0 0 1 1 4 5 6 1 0 0 О.С. Вашуленко Science and Science of Science, 2009, № 338 го віку, де щорічні коливання у віці до 29 років впродовж 2002 — 2008 рр. призве- ли до збільшення їх чисельності на 9%, а кількість кандидатів наук у віці від 30 до 39 років збільшилася на 33%. Чисельність докторів та кандидатів наук у віці 40 — 49 років, 50 — 59 років та 60 — 69 років змінювалась по-різному, хоча і спостерігається загальна тенденція поступового скорочення їх з кожним ро- ком. А отже, продуктивний вік для нау- ковців з науковими ступенями доктора та кандидата наук відзначається загальною негативною тенденцією зниження їх чи- сельності в період 2002 — 2008 рр. Питома вага як докторів, так і канди- датів наук пенсійного віку збільшується з кожним роком, причому великими тем- пами. Кількість докторів наук у віці піс- ля 70 років збільшилася у 2,2 рази за весь аналізований період, а кількість кан- дидатів наук цього ж віку збільшилася у 4 рази. Частка докторів наук молодшого віку від 30 до 39 років залишалася майже не- змінною — на рівні 1% (рис. 2) впродовж всього періоду 2002 — 2008 рр., так само як і частка кандидатів наук молодшого віку до 29 років — на рівні 4% (рис. 3). Частка докторів наук середнього віку — від 40 до 49 років та від 50 до 59 років зменшилася з 43% в 2002 році до 37% в 2008 році, а частка кандидатів наук цього ж віку зменшилася з 56% в 2002 році до 47% в 2008 році. З 40% в 2002 році до 32% в 2008 році зменшилась кількість докто- рів наук пенсійного віку від 60 до 69 ро- ків та з 21 до 20% зменшилась кількість кандидатів наук цього віку, на відміну від докторів та кандидатів наук післяпенсій- ного віку, частка яких, навпаки, збільши- лась щодо перших з 15% в 2002 році до 30% в 2008 році, а щодо других — з 3% в 2002 році до 9% в 2008 році. Після статистичних даних стосовно вікового розподілу докторів та кандида- тів наук академічного сектору розгляне- мо наступні дані Держкомстату та про- аналізуємо зміни у кількості докторів та кандидатів наук за віком у галузевому секторі (табл. 6). Аналогічно до академічного сектору доктори наук широко не захищаються у віці до 29 років, а чисельність докторів наук вікового діапазону від 30 до 39 ро- ків була найбільшою 2003 року і складала лише 11 осіб і коливалась до 5. Кандидати наук у віці до 29 років захищаються при- Рис. 3. Вікова структура чисельності кандидатів наук академічного сектору за віком, % Рис. 2. Вікова структура чисельності докторів наук академічного сектору за віком, % ВІКОВА СТРУКТУРА КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАУКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2009, № 3 39 Т а б ли ц я 6 Д ин ам ік а чи се ль но ст і д ок то рі в і к ан ди да ті в на ук г ал уз ев ог о се кт ор у за в ік ом , о сі б [1 3] В ік о в а с т р у к т у р а 2 0 0 2 2 0 0 3 2 0 0 4 2 0 0 5 2 0 0 6 2 0 0 7 2 0 0 8 В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % Д ок то ри н ау к Д о 2 9 р о к ів 1 0 ,2 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 2 0 ,4 3 0 — 3 9 р о к ів 6 1 1 1 2 6 1 5 1 5 1 5 1 7 1 4 0 — 4 9 р о к ів 7 1 1 3 7 2 1 3 5 8 1 1 5 2 1 0 5 2 1 0 4 3 9 4 1 8 5 0 — 5 9 р о к ів 1 5 4 2 7 1 4 2 2 5 1 5 7 3 0 1 5 5 3 0 1 5 1 3 0 1 4 4 2 9 1 4 4 2 9 6 0 — 6 9 р о к ів 2 2 3 3 9 2 2 8 4 0 1 9 5 3 7 1 8 6 3 6 1 6 7 3 3 1 5 5 3 1 1 5 6 3 2 Б іл ь ш е 7 0 р о к ів 1 0 9 1 9 1 0 7 1 9 1 0 8 2 1 1 2 2 2 3 1 3 4 2 6 1 4 7 3 0 1 3 9 2 8 В сь ог о 56 6 10 0 56 0 10 0 52 4 10 0 52 0 10 0 50 9 10 0 49 4 10 0 48 9 10 0 К ан ди да ти н ау к Д о 2 9 р о к ів 4 9 1 5 8 2 4 7 1 5 7 2 6 1 2 4 6 2 5 8 2 3 0 — 3 9 р о к ів 2 1 3 5 2 1 3 6 2 0 7 6 2 7 4 8 3 1 6 1 0 2 7 6 9 2 9 8 1 0 4 0 — 4 9 р о к ів 7 1 5 1 8 6 1 5 1 7 5 3 5 1 6 5 3 8 1 6 4 8 7 1 5 4 2 9 1 4 3 9 4 1 3 5 0 — 5 9 р о к ів 1 3 2 2 3 3 1 2 8 0 3 4 1 1 6 5 3 5 1 1 8 9 3 5 9 8 4 3 1 8 8 4 3 0 8 1 9 2 8 6 0 — 6 9 р о к ів 1 4 2 5 3 6 1 2 9 4 3 5 1 1 0 4 3 3 1 0 2 5 3 0 9 5 3 3 0 8 6 3 2 9 8 0 4 2 8 Б іл ь ш е 7 0 р о к ів 2 2 7 8 2 5 2 7 2 9 1 9 3 4 1 1 0 4 0 2 1 2 4 9 4 1 6 5 3 7 1 8 В сь ог о 39 51 10 0 37 12 10 0 33 49 10 0 34 24 1 0 0 3 2 0 3 1 0 0 2 9 9 2 1 0 0 2 9 1 0 1 0 0 О.С. Вашуленко Science and Science of Science, 2009, № 340 близно 2% на рік від загальної чисель- ності кандидатів наук галузевого сектору, а кількість кандидатів у віці від 30 до 39 років впродовж 2002 — 2008 рр. характе- ризувалася коливаннями, які призвели до збільшення на 40%. Загальна чисельність докторів наук у віці від 40 до 49 років за аналізований період зменшилась на 42%, у той час як загальна чисельність кандидатів наук цього ж віку зменшилась на 45%. Зміни в чисельності докторів науки у віці від 50 до 59 років відбувалися незначні — за- гальне скорочення на 6,5%, проте зміни в чисельності кандидатів наук цього віку відбулися значно сильніші — загальне скорочення на 38%. Частка докторів наук пенсійного віку від 60 до 69 років знизилася з 39% у 2002 році до 32% у 2008 році (рис. 4), а частка кандидатів наук — з 36 до 28% (рис. 5). Проте кількість докторів та кандида- тів наук пенсійного віку після 70 років зростає впродовж 2002—2008 рр.: кіль- кість докторів наук зросла в 2008 році на 9% в порівнянні з 2002 роком, а кіль- кість кандидатів наук збільшилася більш ніж в 2 рази — з 8% у 2002 році до 18% у 2008 році. Далі так само за даними Держкомста- ту щодо за секторів наук розглянемо си- туацію щодо вікових змін в чисельності докторів та кандидатів наук вузівського сектору (табл. 7). Зміни в чисельності докторів наук середнього віку від 40 до 49 років майже не відбувалися, але незначне зниження все ж помітне — з 49 осіб в 2002 році до 44 в 2008 році, на відміну від чисельності кандидатів наук цього віку, де зменшення відбулося на 25%. Віковий діапазон від 50 до 59 років також вирізняється про- тилежними змінами у кількості докторів та кандидатів наук, а саме: чисельність докторів наук зросла на 42% за період 2002—2008 рр., а чисельність кандидатів наук зменшилась, хоча й не на багато — на 4,5%, незважаючи на те, що в період 2002—2004 рр. відбулося помітне їх зрос- тання на 15%. Кількість докторів та кандидатів наук пенсійного віку від 60 до 69 років супро- воджується однаковими тенденціями зна- чного зростання їх числа за весь період 2002—2008 рр. Число докторів наук зрос- ло на 87%, а число кандидатів — на 42%. Кількість докторів наук післяпенсійного віку відзначається деякими коливаннями: Рис. 5. Вікова структура чисельності кандидатів наук галузевого сектору за віком, % Рис. 4. Вікова структура чисельності докторів наук галузевого сектору за віком, % ВІКОВА СТРУКТУРА КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАУКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2009, № 3 41 Т а б ли ц я 7 Д ин ам ік а чи се ль но ст і д ок то рі в і к ан ди да ті в на ук в уз ів сь ко го с ек то ру з а ві ко м , о сі б [1 3] В ік о в а с т р у к т у р а 2 0 0 2 2 0 0 3 2 0 0 4 2 0 0 5 2 0 0 6 2 0 0 7 2 0 0 8 В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % Д ок то ри н ау к Д о 2 9 р о к ів 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 3 0 — 3 9 р о к ів 1 0 4 1 2 4 1 1 3 7 2 1 0 3 1 4 3 1 3 3 4 0 — 4 9 р о к ів 4 9 1 8 4 7 1 6 4 4 1 4 4 3 1 3 4 5 1 2 4 0 9 4 4 1 0 5 0 — 5 9 р о к ів 1 0 3 3 7 1 1 3 3 9 1 3 8 4 3 1 6 1 4 7 1 4 0 3 7 1 5 8 3 7 1 4 6 3 4 6 0 — 6 9 р о к ів 7 0 2 5 7 6 2 6 8 2 2 5 8 4 2 5 1 2 1 3 2 1 2 7 3 0 1 3 1 3 1 Б іл ь ш е 7 0 р о к ів 4 4 1 6 4 1 1 4 4 8 1 5 4 6 1 3 6 3 1 7 8 5 2 0 9 1 2 1 В сь ог о 27 6 10 0 28 9 10 0 32 3 10 0 34 1 10 0 37 9 10 0 42 4 10 0 42 5 10 0 К ан ди да ти н ау к Д о 2 9 р о к ів 1 5 5 7 1 4 7 7 1 3 0 5 1 3 9 6 1 7 6 8 1 8 9 8 1 8 6 7 3 0 — 3 9 р о к ів 3 4 7 1 6 3 7 7 1 7 4 3 5 1 8 4 2 4 1 8 4 8 3 2 1 5 9 9 2 4 6 5 3 2 5 4 0 — 4 9 р о к ів 6 4 5 2 9 6 0 4 2 7 5 9 4 2 5 5 1 2 2 2 4 5 6 2 0 4 7 1 1 9 4 8 3 1 8 5 0 — 5 9 р о к ів 7 0 2 3 1 7 2 6 3 3 8 1 0 3 4 7 9 1 3 4 6 7 0 2 9 6 8 8 2 7 6 7 0 2 6 6 0 — 6 9 р о к ів 3 2 5 1 5 2 9 7 1 3 3 6 5 1 5 3 3 3 1 5 4 0 9 1 8 4 4 6 1 8 4 6 1 1 8 Б іл ь ш е 7 0 р о к ів 4 9 2 5 5 2 7 3 3 9 6 4 8 7 4 1 2 2 5 1 6 1 6 В сь ог о 22 23 10 0 22 06 10 0 2 4 0 7 1 0 0 2 2 9 5 1 0 0 2 2 8 1 1 0 0 2 5 1 5 1 0 0 2 6 1 4 1 0 0 О.С. Вашуленко Science and Science of Science, 2009, № 342 від стабільності на рівні 45 осіб з 2002 року до 2005 року до різкого росту починаючи з 2005 та закінчуючи 2008 роком у 2 рази, тоді як зміни в кількості кандидатів наук не відступають від загальної тенденції збільшення з кожним роком, і загальна чисельність їх зросла у 3,3 рази. Частка докторів наук у віці від 30 до 39 років змінилася з 4% в 2002 році до ста- білізації на рівні 3% в 2008 році (рис. 6), і, навпаки, зміни в чисельності кандидатів наук цього ж віку відзначаються значним збільшенням їх кількості від 16% в 2002 ро ці до 25% в 2008 році (рис. 7). Результати аналізу статистичних да- них, вміщених у табл. 8, говорять про досить цікаву ситуацію щодо розподілу докторів і кандидатів наук за віком у за- водському секторі науки. Враховуючи, що заводський сектор науки є наймен- шим і складає незначну частину від за- гальної чисельності працівників науко- вої галузі — 6%, то кількість докторів та кандидатів наук цього сектору є невели- кою в порівнянні з іншими секторами науки. Докторів наук у віці до 29 років, у віці від 30 до 39 років та у віці від 40 до 49 ро- ків у заводському секторі науки не на- лічується взагалі, окрім одного доктора науки в 2002 році та одного в 2008 році. І на відміну від інших секторів науки, чисельність докторів наук у віці від 50 до 59 років, від 60 до 69 років, а особливо у віці після 70 років не зазнає особливих змін впродовж всього аналізованого пе- ріоду. Кількість докторів у віці від 50 до 59 років стабілізувалася на рівні 4 — 5%, у віці від 60 до 69 років — на рівні 3% та у віці після 70 років — на рівні 2%. У період 2002—2008 років кількість кандидатів наук у віці до 29 років скла- дає 5 осіб. Проте кількість кандидатів у віці від 30 до 39 років зросла з 3% у 2002 ро ці до 13% у 2008 році. Така тенденція загалом стосовно цього вікового діапа- зону притаманна для всіх секторів науки, чого не скажеш про науковців пенсійно- го віку. На відміну від академічного, га- лузевого та вузівського секторів наук, де у віці після 70 років спостерігається зна- чний ріст докторів та кандидатів наук, у заводському секторі впродовж всього аналізованого періоду їх кількість зали- шається майже незмінною. Це найбіль- шим чином пов’язано із загальною не- значною чисельністю працівників цього сектору. Рис. 7. Вікова структура чисельності кандидатів наук вузівського сектору за віком, % Рис. 6. Вікова структура чисельності докторів наук вузівського сектору за віком, % ВІКОВА СТРУКТУРА КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАУКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2009, № 3 43 Т а б ли ц я 8 Д ин ам ік а чи се ль но ст і д ок то рі в і к ан ди да ті в на ук з ав од сь ко го с ек то ру з а ві ко м , о сі б [1 3] В ік о в а с т р у к т у р а 2 0 0 2 2 0 0 3 2 0 0 4 2 0 0 5 2 0 0 6 2 0 0 7 2 0 0 8 В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % В с ь о го , о с іб % Д ок то ри н ау к Д о 2 9 р о к ів 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 3 0 — 3 9 р о к ів 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 4 0 — 4 9 р о к ів 1 1 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 1 9 5 0 — 5 9 р о к ів 4 4 0 2 2 8 4 5 7 4 5 7 5 4 5 5 6 2 5 4 5 6 0 — 6 9 р о к ів 3 3 0 3 4 3 2 2 9 2 2 9 4 3 6 1 1 3 3 2 7 Б іл ь ш е 7 0 р о к ів 2 2 0 2 2 9 1 1 4 1 1 4 2 1 8 2 2 5 2 1 8 В сь ог о 10 10 0 7 10 0 7 10 0 7 10 0 11 10 0 8 10 0 11 10 0 К ан ди да ти н ау к Д о 2 9 р о к ів 1 1 1 1 0 0 1 1 1 1 0 0 1 1 3 0 — 3 9 р о к ів 4 3 6 5 5 4 7 5 5 4 1 0 1 0 1 2 1 3 4 0 — 4 9 р о к ів 3 0 2 1 2 4 1 8 2 1 1 5 2 3 1 8 2 2 1 9 1 2 1 2 1 3 1 4 5 0 — 5 9 р о к ів 6 0 4 3 5 1 3 9 6 3 4 6 6 6 5 1 5 5 4 9 5 2 5 3 4 0 4 4 6 0 — 6 9 р о к ів 3 8 2 7 4 1 3 2 4 2 3 0 2 7 2 1 2 6 2 3 1 7 1 8 1 9 2 1 Б іл ь ш е 7 0 р о к ів 7 5 7 5 7 5 6 5 4 3 7 7 5 6 В сь ог о 14 0 10 0 13 0 10 0 13 8 10 0 13 0 10 0 11 3 10 0 98 10 0 9 0 1 0 0 О.С. Вашуленко Science and Science of Science, 2009, № 344 Таким чином, аналіз сучасного стану кадрового потенціалу наукової системи України свідчить про існуючу в ньому кризову ситуацію. У період після роз- паду СРСР кадрові проблеми в україн- ській науці поступово увійшли до числа найбільш актуальних, потребуючих прі- оритетного рішення. У цей період відбу- валося різке падіння чисельності кадрів, яке супроводжувалося подальшим сис- тематичним зниженням наукового по- тенціалу. У 2008 році чисельність дослід- ників скоротилася в 2 рази у порівнянні з рівнем 1995 ро ку. Також однією з найзагрозливіших тенденцій для нашої країни, є змен- шення кількості докторів і кандида- тів наук. Це скорочення відбувається систематично і з кожним роком все більшими темпами. Якщо чисельність докторів наук в 2008 році зросла на 9% в порівнянні з 1995 роком, то чисель- ність кандидатів наук в 2008 році, на- впаки, зменшилася на 25% відповідно до 1995 року. Проте, незважаючи на постійне і зна- чне скорочення чисельності працівників наукових організацій, насиченість Укра- їни науковими кадрами залишається досить високою, і Україна є державою, що володіє достатньо вагомим науково- технічним кадровим потенціалом, який відчутно впливає на її соціально- економічний розвиток. Одночасно чи- сельність наукових кадрів в Україні на відміну від переважної більшості євро- пейських країн зменшується, що погір- шує передумови успішної реалізації єв- роінтеграційних прагнень держави. Незважаючи на складні економічні та соціальні умови, наукова та науково- технічна діяльність в Україні характери- зується деякою стабілізацією протягом останніх років. Проте погіршення мате- ріальних умов науково-дослідної діяль- ності перешкоджає припливу молодих у науку. В Україні більше 50% працюючих в науці це пенсіонери і науковці середньо- го віку. Інтерес же молоді до науки є над- то низьким, оскільки існує багато інших, значно більш легких способів заробляти собі на життя. Лише завдяки умовам, які б відповідали світовим стандартам, мож- ливо зберегти своїх вчених і повернути до України хоча б частину тих, котрі виїхали за кордон. Запровадження низки державних за- ходів щодо заохочення молоді до науки, проведення відповідної кадрової полі- тики у наукових організаціях мали пози- тивний ефект для більшості наукових на- прямів, проте не були комплексними та не враховували суспільні інтереси усього загалу науковців. Через це зростала за- гроза вікового розриву кадрового потен- ціалу науки внаслідок вибуття науковців продуктивного віку до інших сфер діяль- ності, а також їх еміграції. Тобто кадрова криза наукового по- тенціалу, яка, на відміну від тієї ж Росії, в якій економічне зростання 1999 р. від- новило позитивні процеси нарощування інтелектуального потенціалу, в Україні триває і досі. 1. Бублик С.Г. Кадрове забезпечення науково-технологічного розвитку // Україна: страте- гічні пріоритети. Аналітичні оцінки / За ред. А.С. Гальчинського. — К.: НІСД, 2004. — С. 211— 226. 2. Дежина И.Г. Кадровые проблемы в российской науке и инициативы государства // На- ука и науковедение. — 2006. — № 1 — С. 28—34. 3. Добров Г.М. Наука о науке. Введение в общее науковедение. — 2-е изд., доп. и пере- раб. — Киев: Наук. думка, 1970. — 320 с. 4. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность / Г.М. Добров, В.Е. Тонкаль, А.А. Савельев, Б.А. Малицкий. — Киев: Наук. думка, 1987. — 347 с. ВІКОВА СТРУКТУРА КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАУКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ Наука та наукознавство, 2009, № 3 45 5. Попович О.С. Реалізація пріоритетів і динаміка нанково-технічного потенціалу // Наука та наукознавство. — 2004. — № 4. Додаток. — С. 14—26. 6. Kavunenko Lidiya. Ukraine: Institutional Changes in S&T in a Period of Economic Decline // The Book from System Transformation to European Integration / Ed. Werner Meske. — M nster: Lit Verlag, 2004. — P. 91—112. 7. Попович О.С., Червінська Т.М. Основні тенденції в динаміці кадрового потенціалу укра- їнської науки останнього десятиріччя // Наука та наукознавство. — 2008. — № 3. — С. 53—66. 8. Маліцький Б.А. Науково-технологічний потенціал України: сучасний стан та перспекти- ви розвитку // Там само. — 2005. — № 3. — С. 4 — 19. 9. Лобанова Л.С. Аналіз кількісних та якісних характеристик динаміки наукових кадров ви- щої кваліфікації України // Там само. — 2006. — № 4. — С. 27—39. 10. Попович А.С. Сравнительный анализ динамики составляющих кадрового потенциала науки ряда стран СНГ // Наука и науковедение. — 2004. — № 3. — С. 92 — 100. 11. Маліцький Б.А. Стан, проблеми та перспективи розвитку науки України (наукознавчий аналіз) // Наука та наукознавство. — 1997. — № 1 — 2. — С. 9 — 33. 12. Бублик С.Г. Віковий чинник розвитку дослідницького потенціалу науки // Проблеми науки. — 2005. — № 2 — С. 9 — 15. 13. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат України. — К., 1995, 2000, 2002, 2003, 2005, 2006. 14. Ситник К., Новиков М., Маліцький Б. Коли наука стане джерелом економічного зрос- тання України? // Дзеркало тижня. — 2001. — № 13. 15. Походенко В. Подходы к решению проблемы пополнения и закрепления молодежи в науке: опыт НАН Украины // Общество, основанное на знаниях: новые вызовы науке и ученым: Материалы междунар. конф. (Киев, 23—27 ноября 2005 г.). — Киев: Феникс, 2006. — С. 80—89. 16. Варшавский Л.Е., Дубинина М.Г., Петрова И.Л. Развитие человеческого капитала в научно-технической сфере в России и за рубежом // Науч.-практ. журн. — 2007. — № 1. 17. Дежина И.Г. Эволюция государственной кадровой политики в сфере науки // Обще- ство и экономика. — 2006. — № 9 — С. 173 — 187. 18. The Science, Technology and Innovation System in Moldova, Armenia, Azerbaijan // Research Potential of the Black Sea Countries. Deliverables. — Athens, July 2006. — Vol. 1. 19. http://eawarn.ru/ Одержано 05.03.2009 А.С. Вашуленко Возрастная структура кадрового потенциала научной системы Украины Прослежены изменения кадрового потенциала науки Украины за время независимости. Проведен анализ возрастной структуры научных кадров Украины, который показал, что в нашей стране наблюдается стойкая тенденция старения научных кадров, которая негативно влияет на развитие научного потенциала всей стра- ны. Кроме того, проведен анализ возрастной структуры научных кадров Украины по секторам науки и сделан общий вывод, что кадровый кризис научного потенциала Украины продолжается.

Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України

Institution

Ähnliche Einträge