Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів

Розкрито сутність, форми і динаміку процесів міжнародної мобільності наукових кадрів як прояву суб’єктної характеристики знань загалом та наукових і технічних знань зокрема. Показано актуалізацію економічних аспектів міжнародної міграції наукових кадрів у контексті прискорення комерціалізації науков...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Жилінська, О.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2012
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49415
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів / О.І. Жилінська // Наука та наукознавство. — 2012. — № 2. — С. 62-72. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-49415
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-494152013-09-20T03:03:51Z Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів Жилінська, О.І. Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Розкрито сутність, форми і динаміку процесів міжнародної мобільності наукових кадрів як прояву суб’єктної характеристики знань загалом та наукових і технічних знань зокрема. Показано актуалізацію економічних аспектів міжнародної міграції наукових кадрів у контексті прискорення комерціалізації наукових і технічних знань провідними університетами світу та глобалізації ринку освітніх послуг. Раскрыта сущность, формы и динамика процессов международной мобильности научных кадров как проявление субъектной характеристики знаний вообще, научных и технических знаний в частности. Показана актуализация экономических аспектов международной мобильности научных кадров в контексте ускорения коммерциализации научных и технических знаний ведущими университетами мира и глобализации рынка образовательных услуг. Meanings, forms and tendencies of international mobility of research personnel as a manifestation of the subjective characteristic of knowledge on the whole and scientific and technical knowledge in particular are outlined. The increasing relevance of economic aspects of the international migration of research personnel in the context of accelerating commercialization of scientific and technical knowledge by leading universities of the world and globalization of education services market is shown. 2012 Article Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів / О.І. Жилінська // Наука та наукознавство. — 2012. — № 2. — С. 62-72. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0374-3896 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49415 uk Наука та наукознавство Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
spellingShingle	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу Жилінська, О.І. Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів Наука та наукознавство
description	Розкрито сутність, форми і динаміку процесів міжнародної мобільності наукових кадрів як прояву суб’єктної характеристики знань загалом та наукових і технічних знань зокрема. Показано актуалізацію економічних аспектів міжнародної міграції наукових кадрів у контексті прискорення комерціалізації наукових і технічних знань провідними університетами світу та глобалізації ринку освітніх послуг.
format	Article
author	Жилінська, О.І.
author_facet	Жилінська, О.І.
author_sort	Жилінська, О.І.
title	Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів
title_short	Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів
title_full	Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів
title_fullStr	Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів
title_full_unstemmed	Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів
title_sort	економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Проблеми розвитку науково-технологічного потенціалу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/49415
citation_txt	Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів / О.І. Жилінська // Наука та наукознавство. — 2012. — № 2. — С. 62-72. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT žilínsʹkaoí ekonomíčníaspektimížnarodnoímobílʹnostínaukovihkadrív
first_indexed	2025-07-04T10:29:50Z
last_indexed	2025-07-04T10:29:50Z
_version_	1836711927260119040
fulltext	Science and Science of Science, 2012, № 262 Постановка проблеми міжнародної мобільності наукових кадрів набуває все більшої актуальності з посиленням економічної ролі наукових і технічних знань в інформаційному типі господа- рювання, що є основою розвитку су- часних передових економік. У доповіді Світового банку «Знання на службі роз- витку» (1999) у прогнозах майбутнього зазначалося: «Коли через 25 років ми озирнемося назад на той шлях, який пройде розвиток за першу чверть ХХІ ст., ми запитаємо себе, які країни досяг- нуть особливого успіху? Це, звичайно, будуть країни, які зуміють налагодити процес придбання знань, розширять можливості для їх освоєння та покра- щать засоби зв’язку для всіх своїх гро- мадян. Таким чином, це будуть ті кра- їни, які поширять силу і вплив знань для того, щоб забезпечити повноцінне життя для всіх» [1, с. 204]. Через 10 років у доповіді «Про зростання» (2009) під- креслено особливе економічне значен- ня знань: «зростання все більшою мірою породжується знаннями, інноваціями та найбільш глибинними пластами фі- зичного і людського капіталу. Цінність знань у глобальній економіці є високою і продовжує зростати. Дійсно, прогрес передових економік залежить від інно- вацій і нових ідей. … Варто відзначити, що більша частина вартості, доданої у глобальній економіці останнім часом особливо у провідних країнах, обумов- лена не нафтою та іншою сировиною, а знаннями та інноваціями» [2, с. 42, 99]. Однією з головних характеристик знань, що уособлює економічні прояви цього феномену на відміну від інфор- мації, є їх суб’єктність. Цінність знань відрізняється від цінності інформації у діяльнісному контексті: цінність науко- вих і технічних знань формується у про- цесі їх засвоєння і подальшого приро- щення, що має суб’єктну основу, тоді як цінність науково-технічної інформації визначається її здатністю стабілізувати і зберігати відповідні системи. Водно- час важливою умовою прояву цінності наукових і технічних знань є відповід- ний рівень розвитку зовнішнього щодо індивіда середовища, в якому він здатен реалізувати свій інтелектуальний потен- ціал. Це впливає на час реалізації інте- лектуального потенціалу індивіда [3, с. 15]. Не менш важливою умовою є сфор- мованість колективного рівня суб’єктів науково-технічної діяльності: у сфері ДіР (мережа дослідницьких лабораторій з новітнім науковим обладнанням), під- готовки наукових кадрів (мережа дослід- ницьких університетів), у сфері надання науково-технічних послуг (мережа на- О.І. Жилінська Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів Розкрито сутність, форми і динаміку процесів міжнародної мобільності наукових кадрів як прояву суб’єктної характеристики знань загалом та наукових і технічних знань зокрема. Показано актуалізацію економічних аспектів міжнародної міграції наукових кадрів у контексті прискорення комерціалізації наукових і технічних знань провідними університетами світу та глобалізації ринку освітніх послуг. © О.І. Жилінська, 2012 ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ МОБІЛЬНОСТІ НАУКОВИХ КАДРІВ Наука та наукознавство, 2012, № 2 63 укових і науково-технічних бібліотек, видавничих центрів наукової періодики, центрів науково-технічної інформації, розвинена система патентування та ін.). Розвиток науково-технічної діяльнос- ті набув глобального характеру і на інди- відуальному, і на колективному рівнях їх суб’єктів, що знаходить своє вираження в її широкомасштабному поширенні по всій земній кулі. У світі практично не залиши- лося країн, де б не проводилися наукові дослідження, навіть в найменш розвине- них державах (о-ви Фіджі, Папуа-Нова Гвінея) чисельність дослідників вимірю- ється десятками, а в Бурунді й Руанді – сотнями осіб. Мережа сучасних наукових центрів і лабораторій охопила увесь світ і не тільки життєво сприятливі райони, але й географічно віддалені від центрів люд- ської цивілізації суворі куточки планети (тропічні джунглі, високогір’я, пустелі, Арктику й Антарктику), космос і океани. Водночас специфіка розміщення науко- вих кадрів полягає в їх відносно високій концентрації у нечисленній групі країн і регіонів. За даними ЮНЕСКО, на 20 країн світу припадає 95% усіх дослідників світу, і саме в цих країнах доход на одного мешканця щорічно зростає на 200 дол., у країнах, де працюють решта дослідників світу, щорічне зростання становить лише 10 дол. [4, с. 8]. Міжнародна мобільність наукових кадрів є об’єктивним явищем, прояви якого у вигляді міграцій вчених прита- манні науково-технічній діяльності ще на етапах її зародження і становлення. Науково-технічна діяльність як цілісний самостійний вид діяльності сформувала- ся наприкінці ХІХ ст., коли вона набула ознак складної системи, де виникали й розвивалися процеси самоорганізації, ви- яв яких у просторовій структурі характе- ризувався глобальним поширенням цього виду діяльності на всіх континентах світу на інституціоналізованому індивідуаль- ному й колективному рівнях її суб’єктів [5, с. 517]. На етапі зародження первісних форм складових науково-технічної діяль- ності прикладами міграції варто визнати мандрівні подорожі мислителів і філосо- фів до бібліотек, насамперед Алексан- дрійської, – універсального соціального інституту в інформаційній сфері. З поя- вою класичного університету як першого суб’єкта теоретичної діяльності колектив- ного рівня міграційні процеси закріпили- ся у традиції здобуття вчених ступенів і викладання у різних європейських універ- ситетах. Зокрема, одним з перших україн- ців, що здобув вчені ступені, вважається Юрій Дрогобич (Котермак), який здо- був ступені бакалавра вільних мистецтв (1470) та магістра мистецтв (1473) в Ягел- лонському університеті, тоді як доктором філософії та доктором медицини став у Болонському університеті, очоливши йо- го як ректор у 1481–1482 рр. Осередками інтелектуальної діяльності з винайденням книгодрукування стали і книгодрукарські центри, зокрема «Альді Неаакадемія», де працювали десятки вчених з різних країн [5, с. 375, 209]. В українських землях роз- гортання мережі шкільництва та поява шкіл підвищеного типу також зобов’язана міграційним процесам. Так, до першого навчального закладу як прообразу вищого закладу гуманітарного типу – Острозько- го греко-слов’яно-латинського колегіуму – були запрошені греки Кирило Лукарис і Никифір, які пройшли підготовку у Па- дуанському університеті й слухали лекції Г.Галілея, професор Краківського універ- ситету, доктор філософії і медицини Ян Лятош [5, с. 383]. На етапі становлення міграційні про- цеси супроводжують утворення нового суб’єкта колективного рівня – акаде- мії наук. Так, у Російській академії наук упродовж перших півтора десятка років її функціонування працювали виключ- но іноземці, у 1799 р. із 111 членів Ака- О.І. Жилінська Science and Science of Science, 2012, № 264 демії 76 вчених були іноземцями [6, с. 290]. Заснування Академії наук у Швеції (1739) капітаном М. Трівалдом і ботані- ком К. Ліннеєм відбувалося за зразком Лондонського королівського товариства, а запрошення до академій зарубіжних вчених було звичайною практикою [5, с. 254]. Звичайною практикою було й за- прошення вчених до університетів, які з другої половини ХІХ ст. трансформува- лися з класичних у дослідницькі та ра- зом зі спеціалізованою вищою школою постали центрами наукових досліджень і підготовки наукових кадрів. Особливо- го значення набули міграційні процеси у підготовці наукових кадрів насамперед для новопосталих університетів в укра- їнських землях – Харківського (1805) та Університету св. Володимира (1834): з 19 викладачів у рік заснування Харківсько- го університету 13 були іноземцями, що забезпечували викладання природознав- чих дисциплін; за статутом Університету Св. Володимира 1842 р. з 37 кафедр май- же 1/3 кафедр очолили екстраординар- ні, а не ординарні професори. Аналіз базової освіти викладачів Університету св. Володимира засвідчив, що вихованці західноєвропейських університетів фор- мували ядро викладачів-природознавців і розгортали традиції експериментально- го наукознавства у Києві [5, с. 427–437]. Як приклад міграційних процесів варто розглядати наукові стажування кращих представників вихованців університетів в українських землях у західноєвропей- ських університетах, де здійснювалася підготовка їх магістерських і докторських робіт, а також підготовка до професор- ського звання [5, с. 478]. Первісні прояви міжнародної мі- грації наукових кадрів на етапах заро- дження і становлення науково-технічної діяльності були зумовлені здебільшого соціальними факторами, тогочасні еко- номічні аспекти розгортання цих про- цесів були вторинними. У наведених прикладах простежується зв’язок між мислителем або вченим та відповідною організацією як соціальним інститутом, що втілює новий тип соціалізації інди- віда – добровільні об’єднання, завдяки яким індивід здобуває і підвищує свій со- ціальний статус. Так, трирівнева система соціалізації «бакалавр–магістр–доктор», яку реалізував університет та яка жит- тєздатна й досі, подібна до ієрархічної системи соціалізації індивіда у серед- ньовічному цеху. Здобуття вищої освіти у середньовічних університетах надава- ло ширші громадянські права: людина з університетською освітою не могла бути закріпаченою, звільнялися від податків, до неї не могли бути застосовані фізич- ні покарання, вона могла звертатися до найвищого суду, їй гарантувався також заробіток за фахом. Причому доходи від інтелектуальної діяльності не мали спад- кового характеру, що докорінно вирізняє цей вид діяльності [5, с. 376]. Домінуван- ня соціальних факторів простежується і при виникненні національних акаде- мій наук. Економічні аспекти у міграції наукових кадрів стали переважати при створенні Академії наук та заснуванні класичних університетів у Росії, де за- прошені академіки діставали такі при- вілеї і таке забезпечення, яких, за їх же визнанням, не надавали жодна академія та університет в інших країнах. Конт ракт зазвичай, укладався на п’ять років, роз- мір платні коливався від 300 до 2000 руб. на рік (що відповідало платні російських найбільш високопоставлених чиновни- ків), а також гарантувалися безкоштовні квартира, її опалення та проїзд. Відтак більшість запрошених до відкриття Ро- сійської академії наук вчених-іноземців продовжували свої контракти, зокрема 65% з них залишилися у Росії на більш ніж п’ятирічний термін, 35% – понад 10 років, 20% – затрималися на більш три- ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ МОБІЛЬНОСТІ НАУКОВИХ КАДРІВ Наука та наукознавство, 2012, № 2 65 валий період [6, с. 292]. Іншими були й результати діяльності академіків-іно- земців у Росії, завдяки академічним екс- педиціям за участю вчених-іноземців з 20-х років ХVIII ст. вивчалися віддалені райони Російської імперії, було складено «Нову генеральну карту Росії» (1776), що сприяло господарському освоєнню цих земель. Дослідники роблять висновок, що величезні території Російської імперії та географічні простори за її межами бу- ли освоєні й більшою мірою закріплені за Росією завдяки знанням та організацій- ним талантам вчених, у т.ч. іноземного походження, наукова діяльність яких бу- ла тісно пов’язаною з розвитком еконо- міки імперії [6, с. 295]. Економічні аспекти міжнародної мо- більності наукових кадрів у ХХ ст., осо- бливо у другій його половині, актуалізу- ються у контексті економічної реалізації наукових і технічних знань через меха- нізми їх комерціалізації. Найперше, міжнародна мобільність обумовлена економічними та соціаль- ними потребами вченого як генератора наукових і технічних знань, що емігрував за кордон, така мобільність дістала на- зву «відтоку умів» для країни-донора та «припливу умів» для країни-реципієн- та і була найбільш поширеним явищем ХХ ст. Якщо у 1940–60-х роках відтік фахівців вищої кваліфікації відбувався з одних розвинених країн в інші, насам- перед у США, то з 1960-х рр. – вже з кра- їн, що розвивалися, а з 1990-х років – з країн Східної Європи. За даними екс- пертів Секретаріату ЮНКАД, міграція фахівців за післявоєнний період ХХ ст. у всьому світі склала майже 2 млн осіб [7]. На сьогодні 2/3 припливу умів при- падає на США. Частка іммігрантів серед фахівців складає 17%, у т.ч. 40% фахівців в інформаційно-комп’ютерній сфері. Як зазначає І.Ю. Єгоров, імміграція за- вжди була одним з найважливіших чин- ників успішного економічного розвитку США: 25% працюючих у США фахівців зі ступенем доктора наук народилися по- за межами країни, на іммігрантів-учених припадає 25% складу Академії наук і 33% лауреатів Нобелівських премій (40% лау- реатів у галузі хімії та фізики) [8, с. 67]. У Великій Британії частка фахівців з Індії і Пакистану, що працюють у сфері охоро- ни здоров’я, складає 35% усіх зайнятих у галузі. Економічні аспекти міграції ві- дображають експертні оцінки, за якими чистий доход для США від залучення в країну одного вченого-гуманітарія у 1970-ті роки складав 230 тис. дол., вче- ного у сфері суспільних наук – 235, інже- нера – 253, лікаря – 646 тис. дол. Відтак економія США у сфері підготовки висо- кокваліфікованих фахівців за рахунок ім- міграції лише в сфері освіти і науки скла- ла 15 млрд дол. [7, с. 47]. Оцінка втрат від «відтоку умів» для Росії у 1990-х роках, наприклад, складає 100 млрд дол., осно- ву ж «відтоку умів» сформували найкращі випускники найвідоміших університетів. Академік С. Капіца наводить дані, що за десять останніх років ХХ ст. до США ви- їхали 1,5 тис. випускників МФТІ, які за рівнем своєї підготовки відповідають ви- пускникам кращих американських ВНЗ, у т.ч. й МТІ – Массачусетського техноло- гічного інституту [9, с. 92]. Важливими є також потреби реаліза- ції професійних інтересів дослідника че- рез його участь у різноманітних формах міжнародного науково-технічного спів- робітництва (міжнародні конференції і симпозіуми, наукове стажування, робота за контрактом у дослідницьких лабора- торіях, університетах, участь у реалізації міжнародних наукових та інноваційних проектів, грантах та ін.). Подібну мо- більність характеризує коротко- і серед- ньострокова міграція наукових кадрів. Економічні аспекти такого виду міжна- родної мобільності наукових кадрів відо- О.І. Жилінська Science and Science of Science, 2012, № 266 бражають показники експорту-імпорту наукоємних ділових послуг. Частка нау- коємних послуг у ВВП розвинених країн постійно зростає, зокрема США є не ли- ше головним виробником високотехно- логічної продукції (30% світового вироб- ництва), ця країна є головним надавачем комерційних знаннєвоінтенсивних по- слуг, у 2007 р. їх частка зросла до 34% [10, с. 139]. Зростання експорту такого виду послуг є відображенням, з одного боку, прискорення залучення до комерційного обігу наукових і технічних знань, а з ін- шого, – формування економічної моти- вації для посилення міжнародної міграції наукових кадрів, насамперед до США. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. міжнародну мобільність формують по- треби підготовки наукових кадрів у ви- знаних наукових центрах, що актуалізу- ється ще на етапі здобуття вищої освіти у провідних університетах світу. Таку мобільність можна охарактеризувати як мобільність «умів, які формуються». На зламі тисячоліть мобільність молодих до- слідників, які здобувають наукові ступені в американських та європейських універ- ситетах і надалі свою професійну діяль- ність реалізують на батьківщині, дістала назву «циркуляції умів», що обумовлено насамперед глобалізацією вищої освіти. Економічний аспект глобалізації освіти полягає у перетворенні освіти на об’єкт міжнародної торгівлі. Інструментом про- никнення ринкових механізмів в освіт- ню сферу стала розробка та введення в дію у рамках СОТ Генеральної угоди про торгівлю послугами (GATS). Її головний принцип полягає у створенні та під- тримці однаково сприятливих умов для експорту та імпорту послуг в усіх краї- нах-членах СОТ, що відкрило нові мож- ливості для інтернаціоналізації освіти за умов, коли інвестиції в освіту на сьогодні є найприбутковішими. Наприклад, для підготовки одного компетентного фахів- ця для роботи у високотехнологічному виробництві необхідно витратити 100 тис. дол., і це вп’ятеро перевищує всі ін- ші витрати (на харчування, житло, одяг та ін. майбутнього працівника до досяг- нення ним повноліття). Ці витрати пере- вищують середню вартість основних за- собів, які буде використовувати молодий фахівець у майбутньому (близько 80 тис. дол.). Водночас дослідники підкреслю- ють істотний розрив у майбутніх доходах фахівців з різним рівнем освіти: випус- кник американського коледжу впродовж своєї кар’єри зароблятиме на 600 тис. дол. більше, аніж працівник, що має ли- ше шкільну освіту. У свою чергу, розрив у доходах фахівця вищої кваліфікації зі ступенем доктора наук і випускника ко- леджу становить понад півтора мільйо- на дол. [11, с. 227]. Відтак міжнародний ринок освітніх послуг став сферою отри- мання колосальних прибутків: щорічні доходи національних економік від підго- товки сотень тисяч іноземних студентів оцінюються у 100–120 млрд дол. Серед країн-лідерів в експорті освітніх послуг перше місце належить США, які контр- олюють 1/ 3 міжнародного ринку освітніх послуг і щорічно отримують за навчан- ня іноземних студентів 12 млрд дол. На Велику Британію припадає 13% міжна- родного ринку освітніх послуг (іноземці складають майже ¼ всіх студентів і при- носять національній економіці щорічно 5 млрд дол.). На третьому місці перебува- ють Німеччина та Франція, на ці країни припадає 10 і 9% міжнародного ринку освітніх послуг відповідно [12, с. 62–63]. Економічні ефекти для національної економіки найбільш відчутні від екс- порту освітніх послуг. У випадку імпорту освітніх послуг позитивні ефекти для на- ціональної економіки відчутні лише тоді, коли на батьківщині створюються умови для реалізації освітньо-професійного по- тенціалу випускників, що здобули вищу ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ МОБІЛЬНОСТІ НАУКОВИХ КАДРІВ Наука та наукознавство, 2012, № 2 67 освіту за кордоном. Таким шляхом піш- ли повоєнна Японія, Південна Корея, а сьогодні навчає молодь за кордоном Китай: у першому десятилітті ХХІ ст. за кордоном навчалось понад один мільйон китайців, причому значна частка з них повертається на батьківщину. У 2009 р. за таким показником Індек- су людського розвитку, як кількість сту- дентів у розрахунку на 10 000 мешканців, Україна посіла перше місце у світі – 605 студентів на 10 000 мешканців (на початку 1990-х цей показник був удвічі меншим і становив 310 осіб на 10 000 мешканців). У 2011 р. цей показник дещо зменшився внаслідок впливу демографічних зрушень 1980-х років, нині Україна за цим по- казником посідає друге місце у світі (585 студентів на 10 000 мешканців), тоді як у Сполучених Штатах Америки, які по- сідають перше місце, цей показник ста- новить 602 студенти на 10 000 мешканців. Водночас Україна як гравець на ринку міжнародних освітніх послуг представле- на досить скромно: із 2,5 млн студентів українських ВНЗ лише 35 тис. є інозем- цями – це трохи більше 1%. Відтак над- ходження від експорту освітніх послуг в Україні не порівнювані з головними грав- цями на ринку освітніх послуг – щорічно це лише півтори-дві сотні тисяч доларів. Одним з головних орієнтирів для при- йняття рішення щодо обрання відповід- ного університету для отримання вищої освіти є такий інформаційний показник, як рейтинг університетів. На сьогодні од- ними з найбільш визнаних є репутаційний рейтинг, який складає британська газета «Таймс» останні сім років згідно з опиту- ванням 13 тисяч вчених з усіх куточків пла- нети за 13 критеріями (рівень освіти, обся- ги наукових досліджень, цитованість у на- укових часописах, інноваційність і рівень впровадження розробок у промисловість, рівень міжнародного обміну студентами), та глобальний рейтинг, який враховує ши- роке коло об’єктивних факторів: умови на- вчання (вага – 30%), цитованість наукових публікацій (32,5%), інновації (2,5%), чи- сельність іноземців серед співробітників і студентів (5%) [13]. Отже, інформаційна база для складання рейтингів у сфері ви- щої освіти охоплює не лише показники, що характеризують результати освітньої та наукової діяльності, але й економічне значення результатів університетських ДіР та міжнародну мобільність викладачів і студентів (умів сформованих та умів, що формуються). Причому для покращення своїх позицій у рейтингах до університетів запрошуються провідні фахівці у відповід- ній галузі знань, насамперед лауреати Но- белівської премії. Прикметно, що у Топ-100 універси- тетів світу за репутацією у 2011 р. пред- ставлено 45 американських університе- тів та інститутів. Перша п’ятірка також майже американська (Гарвард – 100,0 ба- лів, МТІ, Каліфорнійський університет, Стенфорд – 71,5 бали) за виключенням третьої позиції (Кембридж, Велика Бри- танія – 80,7 бали), Оксфорд на шостій по- зиції, і на сьомій позиції Токійський уні- верситет. У першій десятці представлені також Прінстон, Йєль, Каліфорнійський технологічний інститут (рівень 23,5). У тридцятці кращих університетів світу, окрім чотирьох британських університе- тів та одного швейцарського інституту, європейські університети не представле- ні. Поряд з американськими є канадські й японські університети і сінгапурський університет. Загалом у першій сотні 12 британських університетів, 5 японських, по чотири університети від Австралії, Канади, Нідерландів і Німеччини. За сім років складання репутаційного рейтингу жоден український університет до ньо- го не потрапив, як і жоден університет країн СНД, окрім Московського універ- ситету ім. М.В. Ломоносова, що в 2011 р. увійшов до четвертого десятку і посів О.І. Жилінська Science and Science of Science, 2012, № 268 33 місце, його рівень репутації оцінено в 9,0 бали [13]. Саме через рейтинги сві- тових університетів закріплюється зна- чення міжнародної мобільності «умів, що формуються», які надалі створюють основу міжнародної мобільності науко- вих кадрів як дослідників і викладачів провідних світових університетів. В Україні з початку ринкового рефор- мування її економіки у сфері ДіР сфор- мувалися стійкі тенденції до еміграції та міграції висококваліфікованих наукових кадрів. Насамперед тенденції міжнарод- ної мобільності наукових кадрів прояви- лися через еміграцію наукових кадрів у 1990 роках. З 1991 р. з України виїхали по- над 500 докторів наук: за 1991–1995 рр. – 313 осіб, за 1998–2002 рр. – 127 осіб. З 1997 по 2005 рр. з України виїхали 575 кандидатів наук. Уперше показник емі- грації дослідників з України зменшився на 41% у 2003 р. порівняно з 2002 р. Тен- денція до скорочення еміграції наукових кадрів закріпилася у 2005–2010 рр. (табл. 1), у 2010 р. за кордон виїхали лише 39 фахівців вищої кваліфікації: вісім докто- рів наук і 31 кандидат наук. Процеси еміграції висококваліфіко- ваних фахівців у сфері ДіР характеризу- ються такими віковими характеристика- ми: до 1995 р. половину від’їжджаючих за кордон дослідників вищої кваліфікації складали фахівці у віці до 55 років, інша половина припадала на віковий ценз від 56 до 70 років [14, с. 35]; у 1998–2002 рр. середній вік кандидатів наук, що емігру- вали, складав 45,6 року, а докторів – 54,7 року [16, с. 31]. Проте якщо у 2007–2008 рр. всі доктори наук, які виїхали за кор- дон, перебували у вікових групах понад 56 років, то серед кандидатів наук пере- важна більшість перебувала у віці від 31 до 50 років – найбільш продуктивному для проведення ДіР. Процеси еміграції охоплювали дослідників, що складали ядро наукових колективів і забезпечу- вали відтворення наукових шкіл, осо- бливо у галузях технічних, медичних і фізико-математичних наук. Тому втрати від еміграції фахівців вищої кваліфікації необхідно розглядати не лише під кутом зору оцінки сукупності тих ДіР, які б во- ни могли виконати, але й слід врахувати деструктивні процеси на колективному рівні – переривання підготовки наукових кадрів і відтворення наукових шкіл. Водночас вітчизняні суб’єкти ДіР на індивідуальному рівні з початком про- цесів ринкової трансформації в Україні були охоплені не лише еміграційними, але й міграційними процесами, про що свідчить табл. 2. Таблиця 1 Чисельність фахівців вищої кваліфікації, які виїхали за кордон з України, осіб* 1991 1992 1993 1994 1995 1999 2000 2005 2007 2010 Д Д Д Д Д Д К Д К Д К Д К Д К Всього, 39 57 68 90 59 32 104 26 125 8 45 4 48 8 31 У т.ч. до країн: Ізраїль 11 4 3 6 10 2 14 2 15 - 1 - - - - Канада - 3 1 1 - - 10 - 12 - 4 - - - 1 Німеччина - 2 2 3 3 10 22 6 14 - 13 - 5 - 3 Росія 8 13 27 47 20 6 12 3 22 3 4 1 9 3 7 США 13 28 22 23 19 6 24 9 34 4 7 - 17 - 10 Інші країни 7 7 13 10 7 8 22 6 28 1 16 3 17 5 10 У відношенні до 1999 р., разів 1 1 ↓1,2 ↑1,2 ↓4 ↓2,8 ↓8 ↓2,6 ↓4 ↓3,4 * Складено автором за даними [14–18]; Д – доктори наук; К – кандидати наук. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ МОБІЛЬНОСТІ НАУКОВИХ КАДРІВ Наука та наукознавство, 2012, № 2 69 Чисельність фахівців вищої кваліфі- кації, що зайняті в національній еконо- міці, постійно зростає, за часи незалеж- ності чисельність докторів наук в Україні зросла на 42% – від 8133 осіб у 1991 р. до 14 418 осіб у 2010 р. За останнє десятиліт- тя таке зростання серед докторів та кан- дидатів наук відбулося на 1/ 3 . При цьому власне ДіР у 1995 р. проводили кожні двоє із п’яти фахівців вищої кваліфікації, а в 2005–2008 рр. – лише кожен третій доктор наук і кожен четвертий кандидат наук. Як зазначає Державна служба ста- тистики України, з 80,3 тис. докторів і кандидатів наук у 2005 р. виконували ДіР за основним місцем роботи 26,4% фахів- ців вищої кваліфікації, майже 35% – це працівники, які поєднували викладання у ВНЗ і наукову діяльність [17, с. 30]. Це становило 97% загальної кількості докто- рів наук і 86% загальної кількості канди- датів наук, зайнятих у національній еко- номіці. У 2008 р. понад 80% сумісників, які виконували наукові й науково-тех- нічні роботи, працювали у ВНЗ, більше половини яких – фахівці з науковими ступенями [18]. Для порівняння: в се- редньому в університетах країн ЄС пра- цює лише 1/ 3 всіх дослідників, причому в різних країнах така частка варіює від 1/ 4 до понад 2/ 3 (у Німеччині – 26%, у Гре- ції – 70%) [19, с. 105]. У 50% вітчизняних фахівців вищої кваліфікації ДіР не пере- бувають у колі професійних пріоритетів. Йдеться не лише про посилення мігра- ційних процесів серед фахівців вищої кваліфікації, але й про перетворення ДіР із професії на спосіб здобуття суспіль- ного статусу, що негативно впливає на імідж української науки. У табл. 3 систематизовано дані щодо динаміки та галузевого розподілу підго- товки фахівців вищої кваліфікації (док- торів і кандидатів наук) з кола іноземних громадян. Як і здобуття вищої освіти, так і здобуття наукових ступенів іноземця- ми становить близько 1% від загального контингенту, що є надзвичайно низьким показником. З 1999 р. частка іноземців серед фахівців, що захистили докторські дисертації, становила майже 3%, канди- датські дисертації – майже 4% (у 2000 р. – понад 5%), у 2006–2010 рр. захисти дис- ертацій іноземцями – це одиничні явища у сфері захисту докторських дисертацій (менше 1% захищених дисертацій, змен- шення у 4–6 разів від 17–18 захистів до 3–5) та нечисленні у сфері захисту кан- Таблиця 2 Порівняння чисельності фахівців вищої кваліфікації, зайнятих у національній економіці та ДіР Доктори наук Кандидати наук В с ь о го о с іб з них у ДіР У відношенні до 1995 р., разів В с ь о го о с іб з них у ДіР У відношенні до 1995 р., разів осіб % ЗЧ* Ч-сть у ДіР осіб % ЗЧ Ч-сть у ДіР 1995 9 759 4 099 42 1 1 57 610 22 860 40 1 1 2000 10 339 4 103 40 ↑1,06 1 58 741 17 916 31 ↑1,02 ↓1,28 2005 12 014 4 180 35 ↑1,23 ↑1,02 68 291 16 983 25 ↑1,19 ↓1,34 2007 12 845 4 390 34 ↑1,31 ↑1,07 74 191 16 928 23 ↑1,29 ↓1,35 2008 13 423 4 451 33 ↑1,38 ↑1,09 77 763 17 070 22 ↑1,35 ↓1,34 2009 13 866 4 441 32 ↑1,42 ↑1,08 81 169 17 073 21 ↑1,41 ↓1,34 2010 14 418 4 477 31 ↑1,5 ↑1,09 84 000 16 923 20 ↑1,45 ↓1,35 * Складено і розраховано автором за матеріалами [16–18]; станом на 1 жовтня; * загальна чисельність. О.І. Жилінська Science and Science of Science, 2012, № 270 дидатських дисертацій (2–1,3%). Якщо у 1999 р. захист кандидатських дисертацій іноземцями в Україні відбувся практично за всіма галузями наук (20 із 23), а док- торських дисертацій – за 9 галузями наук, то в 2010 р. – лише чотири галузі наук, з яких відбулися захисти докторських дис- ертацій, та 16 галузей наук, з яких відбу- лися захисти кандидатських дисертацій. Причому у галузевому розрізі за 1999– 2010 рр. практично не змінилися галузі наук, що є привабливими для здобуття наукових ступенів іноземцями в Украї- ні: це технічні й медичні науки, а також економічні науки. Водночас практично відсутня підготовка дисертацій інозем- цями у галузі фізико-математичних наук, у 1999 р. – це була одна з галузей ліде- рів за захистами, іноземці захистили 13 кандидатських і 3 докторські дисертації. Певну привабливість для іноземців щодо здобуття наукових ступенів все ще збері- гають такі галузі наук як біологічні, філо- логічні, а також юридичні науки. Щодо інших аспектів міжнародної мобільності наукових кадрів в Україні, то за даними Державної служби статис- тики України [18, с. 150–164] окремі її показники в абсолютному значенні за 2000–2009 рр. зростають. Зокрема, це стосується кількості проведених українськими науковими організація- ми міжнародних конференцій (збіль- шення у 2,3 рази), кількості грантів від міжнародних фондів (збільшення в 1,5 рази). Водночас зменшується кількість щорічних виїздів наукових працівни- ків за межі країни, особливо з метою педагогічної діяльності та проведення наукових досліджень (зменшення на 40% та 10,4% у 2009 р. порівняно з 2008 р. відповідно), а також задля участі за межами України у міжнародних кон- ференціях, семінарах. У 2009 р. порів- няно з 2008 р. в 1,7 рази зменшилася кількість працівників, які працювали за кордоном за контрактом. Причому міжнародним міграційним процесам, в яких беруть участь наукові кадри, при- таманний короткостроковий характер: у 2009 р. частка виїздів наукових пра- цівників за межі України терміном до трьох місяців становила 91%, терміном від трьох місяців до одного року – 7%, терміном від одного до двох років – 1%, понад два роки – 1%. Подібна структу- ра розподілу за терміном перебування наукових працівників за межами Украї- ни була притаманною і для 2008 року. Таким чином, актуалізація економіч- них аспектів міжнародної мобільності наукових кадрів обумовлена зростанням економічного значення наукових і тех- нічних знань, однією з головних власти- востей яких є їх суб’єктність. Важливим у процесі ДіР є не лише сформований індивідуальний рівень суб’єктів (дослід- ники і винахідники як генератори на- укових і технічних знань), але й колек- тивний рівень – наукові організації, що створюють умови для реалізації індиві- дуального рівня суб’єктів ДіР. Нерівно- мірність територіального розташування суб’єктів колективного рівня, в яких відбуваються процеси ДіР та підготовки наукових кадрів, була й залишається од- нією з головних передумов міжнародної мобільності наукових кадрів. У різних формах міграційні процеси притаманні науково-технічній діяльності на етапах її зародження і становлення, коли вони були обумовлені здебільшого соціаль- ними факторами, прояв економічних факторів посилюється з другої полови- ни ХХ ст., що обумовлено процесами глобалізації як в економічній, так і в науково-технічній та освітній діяльнос- ті. Країни, що є лідерами на світових ринках освітніх послуг, через освітню сферу зміцнюють свій вплив на світо- вих ринках наукоємних ділових послуг та світових ринках високотехнологічної продукції, у т.ч. і за рахунок міжнарод- ної мобільності наукових кадрів. Укра- ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ МОБІЛЬНОСТІ НАУКОВИХ КАДРІВ Наука та наукознавство, 2012, № 2 71 Т а б ли ц я 3 Р оз по ді л за г ал уз ям и ф ах ів ці в- ін оз ем ці в ви щ ої к ва лі ф ік ац ії , щ о зд об ул и на ук ов і ст уп ен і в У кр аї ні , о сі б* Га л у зь н ау к и 1 9 9 9 2 0 0 0 2 0 0 1 2 0 0 2 2 0 0 3 2 0 0 4 2 0 0 5 2 0 0 6 2 0 0 7 2 0 0 8 2 0 0 9 2 0 1 0 * * * Д * * К * * Д К Д К Д К Д К Д К Д К Д К Д К Д К Д К Д К В С Ь О Г О о с іб , з н и х і н о зе м ц і у % 5 9 2 3 3 6 1 3 3 4 3 1 8 8 4 2 5 3 2 5 7 4 9 1 3 8 8 4 6 3 4 4 0 3 3 5 7 1 3 8 1 4 6 3 0 4 7 0 6 6 9 5 5 2 5 6 7 2 1 4 9 7 7 6 9 5 5 6 7 6 7 9 1 6 2 8 8 9 3 1 7 6 9 6 1 7 2 ,8 1 3 2 3 ,9 1 0 3 1 6 6 5 ,2 1 8 4 ,2 1 2 6 3 ,9 1 1 2 ,2 1 2 2 3 ,1 1 3 2 1 2 0 3 1 4 2 ,5 1 3 5 3 ,5 1 8 2 ,9 1 3 7 2 ,9 5 0 ,7 1 1 2 2 ,1 5 0 ,7 1 1 8 2 ,4 9 1 ,3 1 1 5 2 ,0 3 0 ,4 8 7 1 ,4 5 0 ,5 1 2 4 1 ,6 А р х іт е к т у р н і - 2 - 1 - 2 - 1 - 2 - 1 - 3 - - - 2 - 3 - 1 - 3 Б іо л о гі ч н і - 6 - 4 1 2 1 5 1 5 2 1 1 2 - 4 - 3 - 9 - 4 - 3 В е т е р и н а р н і - 1 - 2 - 1 - - - 1 - 1 - - - - - 1 - - - - - - Ге о гр а ф іч н і 1 2 - 7 - 4 - 2 1 - - 5 - 3 - - - 2 - 1 - - - - Ге о л о гі ч н і - 1 - 1 - - - 1 - 1 - 3 - - - 3 - 1 - - - 1 - 1 Д е р ж а в н е у п р а в л ін н я - - - - - - - - - 1 - - - 1 - 1 - 1 - - - - - - Е к о н о м іч н і - 1 2 - 2 2 3 1 0 3 2 2 1 9 2 1 2 3 1 3 - 8 - 4 1 6 - 9 2 1 2 Іс т о р и ч н і - 2 - 2 - - - 2 - 1 1 5 1 3 - - - 1 - - - 4 1 1 М е д и ч н і 2 3 5 2 2 4 - 1 9 - 2 0 4 3 3 - - - 3 5 - 2 8 1 3 6 1 3 6 2 2 6 1 3 7 М и с т е ц т в о зн а в с т в о 1 - - 2 - 3 - - - 3 - - - 3 - 6 - - - 1 - 2 - - П е д а го гі ч н і - 1 4 1 5 4 - 3 1 2 2 6 1 1 - 2 - 2 3 2 - - - 4 П о л іт и ч н і - 9 - 8 - 2 - - - 2 - 2 - 2 - 1 - 3 - - - - - 1 П с и х о л о гі ч н і 1 1 - 3 - 2 2 1 - - - 1 - - - 1 - 3 - 2 - 3 - 1 С іл ь с ь к о го с п о д а р с ь к і 1 5 1 7 - 5 - 3 - 3 2 5 - 4 - 1 - - - - - 1 - - С о ц іо л о гі ч н і - 1 - - - - - - - - - 1 - - - - - - - 1 - - - - Т е х н іч н і 6 8 1 5 2 6 5 8 3 4 6 3 3 9 3 3 6 5 4 2 5 4 1 2 4 3 3 4 1 1 2 7 1 4 8 Ф а р м а ц е в т и ч н і - - - 3 - 2 - - - 4 - 2 - 2 - 4 - 3 - 3 - 2 - 3 Ф із в и х о в а н н я і с п о р т 1 1 2 1 8 - 3 1 2 1 3 - - 1 2 - 3 - - - - - - - - Ф із и к о -м а т е м а т и ч н і 3 1 3 - 6 1 3 - 6 1 1 1 5 1 3 - 5 - 3 1 2 - 1 - 1 Ф іл о л о гі ч н і - 4 - 2 1 2 - 1 - 2 - 5 1 9 - 2 - 6 - 4 - 2 - 3 Ф іл о с о ф с ь к і 1 2 - 2 - - 1 3 - 1 - 1 2 2 - - 2 - - 2 - 2 - 2 Х ім іч н і - 3 - 1 - 1 - - - 3 1 1 - 1 - 1 - 1 - - - 2 - 1 Ю р и д и ч н і - 1 1 1 8 1 5 - 4 - 4 - 1 2 2 6 - 1 - 3 - 2 - - - 2 * С к л а д е н о а в т о р о м з а д а н и м и В А К У к р а їн и ; Д * * - д о к т о р и н ау к ; К * * - к а н д и д а т и н ау к ; * * * - в ід б у в с я т а к о ж з а х и с т к а н д и д а т с ь к о ї д и с е р т а ц ії з к у л ьт у р о л о гі ї; « -» - з а х и с т и н е в ід б у в а л и с я . О.І. Жилінська Science and Science of Science, 2012, № 272 1. Знания на службе развития. Отчет о мировом развитии. 1998/99. – М.: Изд-во «Весь мир»; Всемирный банк, 1999. 2. Доклад о росте. Стратегии устойчивого роста и инклюзивного развития. – М.: Изд-во «Весь мир», 2009. 3. Жилінська О.І. Науково-технічна діяльність як об’єкт дослідження / О.І.Жилінська // Наука та на- укознавство. – 2011. – № 1. – С. 3–18. 4. Тарапов И.Е. Несколько положений о роли образования и науки в современном обществе и государ- стве. Состояние дел в Украине / И.Е.Тарапов // Университеты. – 2001. – № 3. 5. Жилінська О.І. Науково-технічна діяльність у контексті самоорганізації: монографія / О.І. Жилін- ська. – К.: Парламентське вид-во, 2010. 6. Алексеева Е.В. Диффузия европейских инноваций в России (XVIII – начало XX в.) / Е.В.Алексеева. – М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. 7. Ковалев Ю.Ю. География мировой науки / Ю.Ю.Ковалев. – М.: Гардарики, 2002. 8. Єгоров І.Ю. Розвиток науки в США в 90-х роках: тенденції, досягнення, проблеми / І.Ю.Єгоров. – К., 2001. 9. Капіца С. Феномен фізтеху / С.Капица // Вища освіта. – 2001. – № 6. 10. Бабанін О.С. Розвиток науково-технологічного потенціалу США: досвід для України (наукознав- чий та економічний аналіз) / О.С.Бабанин // Наука та наукознавство. – 2010. – № 3. – С. 132–142. 11. Феномен інновацій: освіта, суспільство, культура: монографія / За ред. В.Г. Кременя. – К.: Педа- гогічна думка, 2008. 12. Кольчугина М. Международная интеграция в сфере высшего образования / М.Кольчугина // МЭиМО. – 2005. – № 11; Майбуров И. Эффективность инвестирования и человеческий капитал в США и России // МЭиМО. – 2004. – № 4. 13. http: // www: educationindex.ru/article_news_211_ru.aspx. 14. Наука України. Стат. зб. / Мінстат. – К., 1996. 15. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Держкомстат. – К., 2000. 16. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат. – К., 2003. 17. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат. – К., 2007. 18. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб. / Держкомстат. – К., 2011. 19. Байденко В.И. Болонский процесс: Курс лекций / В.И.Байденко. – М.: Логос, 2004. їна за часи ринкового реформування національної економіки втрачає позиції експортера на світових ринках освітніх і наукоємних ділових послуг. Міжнарод- на мобільність наукових кадрів у нашій країні закріплює її становище як доно- ра у процесах відтоку «умів, що форму- ються», що обумовлено уже не стільки процесами еміграції підготовлених на- укових кадрів за кордон, скільки мігра- цією наукових кадрів із сфери ДіР в інші галузі національної економіки, низький рівень виконання реальних ДіР у вузів- ському секторі української науки, де зосереджено більшість наукових кадрів вищої кваліфікації. Одержано 25.01.2012 О.И. Жилинская Экономические аспекты международной мобильности научных кадров Раскрыта сущность, формы и динамика процессов международной мобильности научных кадров как про- явление субъектной характеристики знаний вообще, научных и технических знаний в частности. Показана актуализация экономических аспектов международной мобильности научных кадров в контексте ускорения коммерциализации научных и технических знаний ведущими университетами мира и глобализации рынка об- разовательных услуг.

Економічні аспекти міжнародної мобільності наукових кадрів

Репозитарії

Схожі ресурси