Методи створення пафосу: від єзуїта Ігнатія Лойоли до режисера Сергія Ейзенштейна
Віртуальний простір, який підтримує сакральні об’єкти, живе за законами, що відрізняються від законів інформаційного і фізичного простору. Коли ці закономірності порушуються, то створюються конструкції, неефективні з точки зору впливу на аудиторію. Агітпроп, як варіант післяреволюційного театру, пе...
Збережено в:
| Видавець: | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2008 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2008
|
| Назва видання: | Політичний менеджмент |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59859 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Цитувати: | Методи створення пафосу: від єзуїта Ігнатія Лойоли до режисера Сергія Ейзенштейна / Г. Почепцов // Політичний менеджмент. — 2008. — № 5(32). — С. 3-10. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Репозиторії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | Віртуальний простір, який підтримує сакральні об’єкти, живе за законами, що відрізняються від законів інформаційного і фізичного простору. Коли ці закономірності порушуються, то створюються конструкції, неефективні з точки зору впливу на аудиторію. Агітпроп, як варіант післяреволюційного театру, переносив закони інформаційні у віртуальні. Ця гібридна конструкція могла існувати тільки після революції. Щось схоже можна було побачити в деяких п’єсах часів перебудови, наприклад, у творах М. Шатрова. |
|---|