Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку»

Міжнародний економічний форум у Давосі 2011 р., який проходив під девізом «Загальні норми для нової реальності», став помітною подією. Саме на ньому світова економічна еліта визнала надзвичайну важливість на нинішньому етапі нових механізмів формування світового господарського комплексу. На жаль,...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
Hauptverfasser:	Буравльов, Є.П., Шевченко, М.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2013
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Грані науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67485
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку» / Є.П. Буравльов, М.М. Шевченко // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 42-51. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-67485
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-674852014-09-07T03:02:34Z Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку» Буравльов, Є.П. Шевченко, М.М. Грані науки Міжнародний економічний форум у Давосі 2011 р., який проходив під девізом «Загальні норми для нової реальності», став помітною подією. Саме на ньому світова економічна еліта визнала надзвичайну важливість на нинішньому етапі нових механізмів формування світового господарського комплексу. На жаль, людство ще не усвідомило наслідки поточної економічної кризи, і тому не тільки лишається, а й зростає загроза її поглиблення і трансформації в кризу соціальну, паростки якої вже проявляються в Північній Африці та на Близькому Сході. Ще більша небезпека може виникнути в перспективі, коли економічна і соціальна криза переростатиме в кризу поколінь, адже вже сьогодні окреслилася тенденція щодо розв’язання нинішніх проблем за рахунок майбутніх поколінь. Посилює занепокоєння й опублікована нещодавно доповідь МВФ «Глобальні ризики». Її висновки досить песимістичні: «наявні сьогодні системи життєзабезпечення, які ми успадкували з ХХ ст., не здатні управляти ризиками ХХІ ст.». Тому не статки окремих родин, а здобутий авторитет країни у світі, її обороноспроможність та здатність до раціонального господарювання стануть головною естафетою, яку теперішнє покоління передасть прийдешньому. 2013 Article Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку» / Є.П. Буравльов, М.М. Шевченко // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 42-51. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67485 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Грані науки Грані науки
spellingShingle	Грані науки Грані науки Буравльов, Є.П. Шевченко, М.М. Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку» Вісник НАН України
description	Міжнародний економічний форум у Давосі 2011 р., який проходив під девізом «Загальні норми для нової реальності», став помітною подією. Саме на ньому світова економічна еліта визнала надзвичайну важливість на нинішньому етапі нових механізмів формування світового господарського комплексу. На жаль, людство ще не усвідомило наслідки поточної економічної кризи, і тому не тільки лишається, а й зростає загроза її поглиблення і трансформації в кризу соціальну, паростки якої вже проявляються в Північній Африці та на Близькому Сході. Ще більша небезпека може виникнути в перспективі, коли економічна і соціальна криза переростатиме в кризу поколінь, адже вже сьогодні окреслилася тенденція щодо розв’язання нинішніх проблем за рахунок майбутніх поколінь. Посилює занепокоєння й опублікована нещодавно доповідь МВФ «Глобальні ризики». Її висновки досить песимістичні: «наявні сьогодні системи життєзабезпечення, які ми успадкували з ХХ ст., не здатні управляти ризиками ХХІ ст.». Тому не статки окремих родин, а здобутий авторитет країни у світі, її обороноспроможність та здатність до раціонального господарювання стануть головною естафетою, яку теперішнє покоління передасть прийдешньому.
format	Article
author	Буравльов, Є.П. Шевченко, М.М.
author_facet	Буравльов, Є.П. Шевченко, М.М.
author_sort	Буравльов, Є.П.
title	Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку»
title_short	Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку»
title_full	Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку»
title_fullStr	Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку»
title_full_unstemmed	Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку»
title_sort	соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку»
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Грані науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67485
citation_txt	Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку» / Є.П. Буравльов, М.М. Шевченко // Вісн. НАН України. — 2013. — № 6. — С. 42-51. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT buravlʹovêp socíalʹnoekonomíčnítendencíítapíramídatehnologíčnogorozvitku AT ševčenkomm socíalʹnoekonomíčnítendencíítapíramídatehnologíčnogorozvitku
first_indexed	2025-07-05T17:30:49Z
last_indexed	2025-07-05T17:30:49Z
_version_	1836829009023860736
fulltext	42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 ГРАНІ НАУКИ Міжнародний економічний форум у Давосі 2011 р., який проходив під девізом «Загальні норми для нової реальності», став помітною подією. Саме на ньому світова економічна еліта визнала надзвичайну важливість на нинішньому етапі нових механізмів формування світового господарського комплексу. На жаль, людство ще не усвідомило наслідки поточної економічної кризи, і тому не тільки лишається, а й зростає загроза її поглиблення і трансформації в кризу соціальну, паростки якої вже проявляються в Північній Африці та на Близькому Сході. Ще більша небезпека може виникнути в перспективі, коли економічна і соціальна криза переростатиме в кризу поколінь, адже вже сьогодні окреслилася тенденція щодо розв’язання нинішніх проблем за рахунок майбутніх поколінь. Посилює занепокоєння й опублікова- на нещодавно доповідь МВФ «Глобальні ризики». Її висновки досить песимістичні: «наявні сьогодні сис- теми життєзабезпечення, які ми успадкували з ХХ ст., не здатні управляти ризиками ХХІ ст.». Тому не статки окремих родин, а здобутий авторитет країни у світі, її обороноспроможність та здатність до раціонального господарювання стануть головною естафетою, яку теперішнє покоління передасть прийдешньому. Є.П. БУРАВЛЬОВ 1, М.М. ШЕВЧЕНКО 2 1 Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору Національної академії наук України Чоколівський бульв., 13, Київ, 03186, Україна 2 Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти вул. Садова, 3а, Київ, 01008, Україна СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА «ПІРАМІДА ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ» © Є.П. Буравльов, М.М. Шевченко, 2013 СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ Потужні глобалізаційні процеси періо- дично «переорюють» світовий економічний простір, створюючи життєдайні умови для чергових етапів соціально-економічного розвитку. Свого часу навіть такі негативні події, як світові війни, також змінювали соціально-економічний простір, що, напри- клад, у 50-х роках минулого століття при- вело до утворення на уламках колоніальних імперій двох потужних міждержавних сис- тем. Таке переформатування на початково- му етапі забезпечувало в межах згаданих систем бурхливий розвиток економіко- інтеграційних процесів, що сприяли загаль- ному зростанню світового економічного по- тенціалу. Вже наприкінці 60-х років ХХ ст. темпи росту світової економіки перевищи- ли майже в 50 разів довоєнні показники. Та- кий ефект став прямим наслідком науково- тех нологічної революції, зокрема тієї її час- тини, що стосувалася військової сфери. Ідеться про широке співробітництво — ти- ражування нових технологій і обладнання, надання державами-лі де рами економічної допомоги країнам, що розвиваються, пере- давання їм спеціальних знань та підвищен- ня загального рівня освіти. Отже, зазначені глобалізаційні процеси мали позитивні на- слідки. Проте майже півстоліття потому вже врів- новажені й певною мірою усталені механіз- ми глобалізаційних процесів зазнали по- 43ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 ГРАНІ НАУКИ дальшої видозміни після розпаду СРСР і заснованого ним Варшавського блоку. На- слідком нової «глобальної хвилі» спочатку стало постання як світового лідера США, а згодом поява на світовому політико-еко но- мічному полі нових конкурентоспроможних та структуроутворювальних точок росту, сві- тових центрів сили, а саме: країни ЄС, Ки- тай, Японія, Індія, Росія. Крім цього, процеси глобалізації, особливо на останньому етапі, спричинили поширен- ня діяльності транснаціональних корпора- цій (ТНК), адже вони здатні швидко наси- чувати товарною продукцією як внут рішні, так і зовнішні ринки. Нагальною потребою в ході їхнього розвитку є постійне збіль- шення ринків збуту товарів і розширення ресурсної бази. У такий спосіб ТНК форму- ють на світовому ринку глобальний попит і пропозицію, а отже, і загальний рівень сві- тової економіки, впливаючи на національні економіки та, як наслідок, стимулюючи по- дальший розвиток глобалізаційних проце- сів (табл. 1). Однак нинішній бурхливий ріст світової економіки з її потужними ТНК призводить до певної нестабільності через зростання де- фіциту ресурсів розвитку (енергетичних, ін- вестиційних, новітніх технологій, високо- кваліфікованих спеціалістів тощо). Цей де- фіцит став дисонансом до дедалі більших очікувань світової спільноти щодо подаль- шого економічного росту, гальмуючи темпи розвитку економіки не лише в США, але і в інших країнах. Саме тому ще в другій половині 90-х років у промислово розвинених країнах, передусім у ЄС, як системний критерій, що мав би об- межити витрату ресурсів і нормалізувати їх споживання в різних галузях господарсько- го комплексу, вводять у нормативне поле та- кий показник, як ексергію (термодинамічна функція, що визначає споживання питомої одиниці речовини чи енергії в процесі отри- мання кінцевого продукту [1, 2]). Застосу- вання цього критерію через економічні ва- желі дало змогу відпрацювати та запрова- дити механізми поступового підвищення Табл. 1. Наслідки глобалізації Сфери Позитивні наслідки Негативні наслідки Економіч- на інтегра- ція — міжнародна тор- гівля; — інвестиції; — «know-how» і тех- нічна допомога; — зростання економі- ки, підвищення ВВП на душу населення — вивезення капі- талу; — економічна екс- пансія; — конфлікти під час розподілення ресурсів і ринків збуту продукції та послуг Безпосе- редні кон- такти — ділові поїздки, ту- ризм; — міжнародні пере- говори; — взаємовигідні уго- ди; — поштові відправ- лення та перекази — трудова мігра- ція і сексуальне рабство; — зловживання на фінансових транс- акціях та еконо- мічних угодах Техноло- гічна сфе- ра — інновації та впро- вадження високих технологій; — використання гло- бальної мережі Ін- тернет; — зростання ванта- жопотоку, розширен- ня світової мережі транспорту; — розвиток інформа- ційного суспільства (ін телектуальні ак- ти ви, вдосконалення інфраструктури та без пека життєдіяль- ності) — загальне зрос- тання ризиків; — маргіналіза ція відсталих економік, а саме: відтік ресур- сів; концентрація у відсталих краї нах екологічно небез- печного виробни- цтва тощо Відкри- тість кор- донів — об’єднання в між- державні структури й отримання префе- ренцій; — зростання пред- ставництв із покра- щенням діалогу; — збільшення кіль- кості неурядових ор- ганізацій і розвиток інститутів громадян- ського суспільства — проникнення аг- ресивних сект, кри- мінальних і теро- ристичних угрупо- вань; — транспортуван- ня компонентів зброї масового зни- щення, наркоти- ків, шкід ливих ре- човин; поширення небезпечних за- хво рювань 44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 ГРАНІ НАУКИ коефіцієнта корисної дії господарського комплексу промислово розвинених країн і забезпечити нарощення їхньої конкуренто- спроможності. Незважаючи на такі революційні заходи, фактор ресурсозабезпечення сталого зрос- тання економіки й донині продовжує віді- гравати головну роль у формуванні зовніш- ньої і внутрішньої політики провідних країн світу. Підсумовуючи, доцільно навести ана- ліз, що свідчить про перманентне усклад- нення моделей і появу нових визначальних факторів, які за останні півстоліття вплива- ли та продовжують впливати на динаміку розвитку світових економік та їхніх склад- ників, насамперед військово-промислового комплексу (табл. 2). Уже було зазначено, що ключова роль у модернізації світової економіки належить ТНК. Однак, як показано в табл. 2, кожен період паралельно формував і характерні умови, що визначали особливості розвитку економіки й такого надзвичайно важливо- го її складника, як оборонно-промисловий комплекс (ОПК). Зокрема, перший етап від- значено зростанням технологічної могутно- сті ТНК і їхнім безпосереднім залученням до розроблення та виготовлення передових зразків військової техніки з ракетним озбро- єнням, зорієнтованих на панування в усіх компонентах природного середовища (у морі й океані, повітряному просторі та на поверх- ні Землі). Основну увагу приділяли випе- реджальному розвитку зброї масового зни- щення та оснащенню нею ракетної бойової техніки. На другому етапі, крім удоскона- лення традиційних наземних озброєнь, від- булося масштабне проникнення військової техніки і відповідних технологій у косміч- ний простір. На третьому етапі здійснено пе- реорієнтацію військового комплексу на тех- нології, що використовують засоби аерокос- мічного або дистанційного зондування Землі (ДЗЗ), які уможливили оснащення військо- вої техніки надточною зброєю. Четвертий етап демонструє глибоку інтелектуалізацію ОПК на основі широкого застосування ін- формаційних і телекомунікаційних техноло- гій для виявлення найслабших ланок супро- тивника, ураження яких дозволяє досягти бажаного результату з одночасною мініміза- цією матеріальних витрат та обмеженням участі особового складу в безпосередніх вій- ськових діях. Характерною ознакою цього етапу є широке запровадження безпілотної авіації як для збирання інформації, так і для безпосереднього ураження найкритичніших ланок супротивника. Сьогодні, наприклад, у США інформацію безпілотного літального апарата супроводжує два десятки аналіти- ків, проте в найближчому майбутньому піс- ля вдосконалення контрольно-ви мі рю валь- них технологій для аналізу даних і ефектив- ної роботи безпілотника знадобиться понад 2 тис. фахівців, яких уже готують відповідні заклади. Тобто відбувається цілеспрямоване розширення інтелектуального компонента загального складу ОПК. Аналогічна ситуація спостерігається і в економіці в цілому, адже ТНК дедалі ширше Табл. 2. Модель розвитку та визначальні фактори світового сталого зростання Періоди Модель розвитку Визначальні фактори періоду До 70-х років ХХ ст. Y = f(A,B,C) — екс- плуатація традицій- них «капіталістич- них» ресурсів A — капітал, В — трудові ресурси, С — засоби ви- роб ництва 70–90-ті роки ХХ ст. Y = f(A,B,C,D) — до- датково залучають- ся ще й природні ресурси D — забезпече- ність природними ресурсами, пе ре ду- сім енергоносіями 90-ті роки ХХ ст. — перша де- када ХХІ ст. Y = f(A,B,C,D,E) — визначальними ста- ють фактори безпе- ки E — екологічна не- безпека та кліма- тичні зміни, зро- стання загальної нестабільності Після 2010 р. Y = f(A,B,C,D,E,F) — Knowledge society, або K-суспільство F — нетрадиційні ресурси, насампе- ред інтелектуаль- ні та природні від- новлювані 45ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 ГРАНІ НАУКИ розробляють і впроваджують технології по- двійного призначення. Ідеться про запуск універсальних автоматизованих заводів-кон- веєрів, здатних виготовляти техніку широ- кого застосування. Досягнення в цивільній і військовій сфе- рах потребували від промислово розвине- них країн планомірного, перманентного та масштабного переформатування господар- ських комплексів, передусім методів управ- ління. Тому моніторинг соціально-еко но- мічного стану та прогнозування ефективно- го розвитку країни, її національної безпеки стали розглядати як цілеспрямовану і комп- лексну технологію проектування майбут- нього, що постійно вдосконалюється. Так, у США це завдання покладено на потужний прошарок наукового співтовариства, що опі- кується всім комплексом питань національ- ної безпеки і зосереджений насамперед у Національній лабораторії в Лос-Аламосі, Інституті Санта-Фе, корпорації RAND. Це понад 5000 експертів, які ще додатково за- лучають значну кількість учених, аналітиків і фахівців, у тому числі лауреатів Нобелів- ської премії та провідних ризик-менеджерів. Питання майбутнього є базовим для націо- нальної безпеки і перебуває в полі зору всьо- го суспільства США, адже в країні щорічно проводять понад три десятки конференцій із цієї проблеми. ВІТЧИЗНЯНІ ТЕНДЕНЦІЇ На відміну від промислово розвинених країн світу в Україні через певні обставини процес визначення пріоритетів і загальна динаміка розвитку господарського комп- лексу мали дещо інший характер. Так, до 1991 р. вітчизняна економіка входила до єдиного господарського комплексу СРСР і стало демонструвала достатньо динамічні показники розвитку. Зокрема, у першій по- ловині 50-х років ХХ ст., після звільнення території України від окупації, темпи від- новлення її економіки були вищими, ніж середньосоюзні, а темпи зростання промис- лового виробництва почали випереджати аналогічні показники для індустріально розвинених краї н. За період 1951–1958 рр. випуск продукції промисловості порівняно з 1950 р. збільшився в Україні зі 117 до 263%, у США — зі 109 до 125%, в Англії — зі 103 до 120%, у Франції — зі 111 до 164%, у ФРН — зі 117 до 203% [3]. На початку 90-х років, на час здобуття не- залежності, в Україні досить ритмічно функціонували базові сектори економіки, що в цілому становили потужний регіо- нальний господарський комплекс, забезпе- чений ефективним науково-технологічним потенціалом вітчизняної науки. При цьому 50% економічних ресурсів України належа- ли до ОПК, а 13% ВВП витрачалося безпо- середньо на утримання підприємств обо- рон но-промислового комплексу, які потім повертали до бюджету понад 30% ВВП. З огляду на те, що ОПК України становив майже 30% ОПК СРСР [4], саме він і визна- чав базові засади технологічного розвитку та конкурентоспроможність багатьох видів вітчизняної техніки. Однак господарський комплекс України був зорієнтований не тільки і не стільки на забезпечення внутрішніх потреб, скільки на постачання сировини, промислової і сіль- ськогосподарської продукції до республік колишнього СРСР та за його межі. Про це свідчить статистика, згідно з якою Україна, що займала лише 2,7% території Радянсько- го Союзу, добувала, вирощувала і виробляла 18–20% загальносоюзного обсягу товарної продукції (сировини, промислових та сіль- ськогосподарських напівпродуктів, матеріа- лів і зразків військової техніки та військо- вих технологій) [5]. Цьому сприяли розвинені на той час видо- бувні, збагачувальні й переробні вітчизняні потужності, а також нещадне розорювання родючих земель та експлуатація надр. Свого часу на території України було відкрито близько 70 різновидів корисних копалин, які видобували майже з 2 тис. родовищ. В респу- бліці було зосереджено понад 80% розвіда- них на той час у СРСР запасів марганцевих руд, 32% — залізних, 17% — ка м’я ного вугілля, 80% — бентонітових глин, 47% — каоліну [5], 46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 ГРАНІ НАУКИ що й слугувало основою для створення по- тужних видобувних, збагачувальних і пере- робних підприємств та широкої мережі транс- портних магістралей. Зі здобуттям Україною незалежності, на жаль, не було розпочато цілеспрямованої ро- боти щодо перетворення наявних засобів ви- робництва на сучасний господарський комп- лекс суверенної європейської держави. Він мав би орієнтуватися передусім на збалансо- ване задоволення всіх національних потреб і розбудову потужного внутрішнього ринку за умов збереження природного середовища та підвищення продуктивності економіки в процесі гармонійного соціаль но-еко но міч- ного розвитку суспільства. Відсутність чіт- кої програми модернізації господарського комплексу та брак практичного досвіду щодо управління ОПК призвели до стрімкого па- діння коефіцієнта корисної дії економіки країни в цілому. Натомість «ваучерні махінації» стали центром подій для представників і поперед- ньої, і нової владної «еліти». На початку 90-х років вони змогли швидко легалізувати тіньові кошти й конвертувати владу і зв’язки у величезний капітал, забезпечивши при цьому його відмивання. Особливості фор- мування прошарку «нових власників», які здебільшого стали виконувати функції дер- жавних менеджерів, породили потужні фі- нансово-промислові групи (ФПГ), що, зре- штою, спричинило загальну непродуктив- ність вітчизняного капіталу. Попри те, низка заходів забезпечила зазначеним господарям «еволюційний» розвиток і стійкість ниніш- ньої владно-майнової піраміди (табл. 3). Саме це і стало причиною значного майно- вого розшарування в суспільстві, яке й нині поглиблюється загрозливими темпами. За даними спеціалістів незалежної інвестицій- ної компанії «Dragon Capital», напередодні світової фінансово-економічної кризи влас- ність лише 50 вітчизняних багатіїв більш ніж удвічі перевищувала бюджет цілої краї- ни, а статки наближених до влади бізнес- менів уже в післякризові роки зросли на 75–100%. Однак у власність ФПГ не потрапили ключові об’єкти ОПК, які після проголо- шення незалежності традиційно перебували під патронатом перших осіб держави. За- вдяки ізольованому режиму функціонуван- ня вітчизняний ОПК хоч і частково уник розпорошеності, але так і не став на рейки оновлення та розвитку, оскільки мав дуже обмежену матеріальну й інтелектуальну під- тримку. Відтак підприємства цього ком- плексу обмежуються випуском і лише част- ковою модернізацію застарілих зразків вій- ськової техніки. Саме такою технікою під час навчань щорічно безжально «переорю- ють» 6% території країни (військові поліго- ни). У нашій державі витрати на вдоскона- лення озброєння та розвиток науково-тех- нологічного потенціалу ОПК менші, ніж у РФ у 20 разів, у Німеччині — у 40 разів, у Китаї — у 70 разів й у США — у 400 разів [6]. Крім того, сьогодні Україна дотримується Табл. 3. Владно-майнові механізми формування відносин в економіці та їхні наслідки Етапи Владно-майнові передумови Наслідки 1 етап (до 1991 р.) Ц і л е с п р я м о в а н е формування пе ри- фе рій ної та витрат- ної економіки Створення потужного й екологічно небез печ- ного господарсько го ком п лексу 2 етап (1991– 2000) Н о м е н к л а т у р н а приватизація базо- вих галузей еконо- міки за ознаками ФПГ Руйнація передумов розбудови конкурен- тоспроможної еконо- міки незалежної євро- пейської держави 3 етап (2001– 2009) Протистояння ФПГ за вплив на номен- клатурні кабінети, становлення олі- гархії Перерозподіл сфер впливу й ігнорування політики технологіч- ного оновлення 4 етап (після 2009 р.) «Окупація» вели- ким бізнесом но- менклатурних кабі- нетів Боротьба за ресурси розвитку й нехтування національними інте- ресами 47ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 ГРАНІ НАУКИ позаблокового статусу, що значно обмежує наш ОПК у співробітництві з провідними за- хідними ТНК, які плідно працюють у сферах інвестування, розроблення та виготовлення найсучасніших видів військової техніки і технологій подвійного призначення. Гострий дефіцит інвестицій уже позна- чився не лише на ОПК, а й на економіці в цілому. Реалізація окремих «національних проектів» — головного засобу модернізації вітчизняної техносфери — не дає позитивно- го результату, адже така модернізація має відбуватися системно, ґрунтуватися на ши- рокій і глибокій нормативно-правовій, ма- теріальній та інституційній базі, а також на сучасній господарській інфраструктурі. Тут ідеться не просто про об’єкти «Євро–2012», а про широкий комплекс підгалузей, що за- безпечують створення засобів сучасного ви- робництва; запровадження нової техніки та інновацій; надійний інформаційно-ко му ні- каційний зв’язок, ефективний і безпечний транспорт; енергопостачання, у тому числі нафто-, газо- і продуктопроводи, теплотра- си; мережу водогонів, об’єктів поводження з відходами та продуктами їхнього переро- блення; інженерні споруди житлово-кому- нального сектору, а також складського, тор- гівельного і матеріально-технічного обслу- говування діяльності всього господарського комплексу. Нехтування цими чинниками значною мірою гальмує вітчизняний техно- логічний розвиток. Зокрема, в докризовий період український ОПК перебував на п’я- тому місті серед світових експортерів зброї, а нині — не входить і до десятки. За даними журналу «Forbes», у списку країн, економі- ка яких перебуває в найгіршому стані, Украї- на посідає четверте місце, а серед системних проблем, що призвели до такої ситуації, ви- знано корупцію, низьку якість державного управління та слабкість судової системи [7]. Україна невпинно переміщається на пери- ферію технологічного зростання. Натомість слід констатувати, що наявні в нашій державі напрацювання в аерокосміч- ній сфері, локації та використанні косміч- них даних для безпосередньої інформацій- ної підтримки військових операцій могли б значно покращити позиції вітчизняного ОПК. Окрім того, дані космічного або дис- танційного зондування Землі, що входять до сфери подвійного використання, вже сьогодні знаходять широке застосування в роботах різних цивільних фахових груп: метео рологи, геологи, гідрологи, рибалки, гідротехніки, агромеліоратори, ґрунтознав- ці, еко логи, агрономи, землевпорядники, містобудівники, археологи, економісти, по- жежники, медики, лісники, картографи, то- пографи, сейсмологи, електроенергетики, нафтогазівники, тваринники, гідрогеологи, фахівці водного господарства та всіх видів транспортного сполучення тощо. Україна може брати активну участь у міжнародних безпекових та природоохоронних проектах із використанням ДЗЗ. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Проведений авторами системний аналіз стану справ у сфері технологічного розвитку країни на фоні загальносвітових тенденцій засвідчує нагальну потребу вдосконалення державної технологічної політики шляхом реалізації засад науково-тех но логічної без- пеки згідно із Законом України «Про основи національної безпеки України». 1. Так звані «базові» підприємства еконо- міки України на нинішньому етапі не можуть забезпечити сталої випереджувальної мо- дернізації вітчизняного господарського ком- плексу. Вони перебувають у власності олі- гархічних кланів, що ставлять собі за мету не модернізацію, а розширення власних бізнес- ім перій. Ці підприємства хоча й дають для державного бюджету певну частку валютних надходжень, однак їхня енерго- і матеріало- ємність у 2–3 рази перевищує середньоста- тистичні світові показники. Тому не випад- ково у фахівців виникає дуже багато запи- тань із приводу доцільності виробництва на експорт низькотехнологічної продукції, коли для цього потрібно імпортувати надвелику кількість енергоносіїв. Слід також додати, що ці виробничі потужності внаслідок свого фізичного зношення вже стали постійними 48 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 ГРАНІ НАУКИ джерелами екологічної і техногенної небез- пеки. Тому плани випереджувального еконо- мічного зростання мають бути спрямовані на розбудову нового і перспективнішого сек- тору економіки країни. Світові тенденції розвитку вказують на те, що основну увагу потрібно зосередити на технологічній політиці, що ґрунтується на пріоритетах випереджувального розвитку, підкріплених стратегічними інвестиціями (табл. 4). Ідеться про цілеспрямовану розбу- дову моделі майбутньої економіки, у якій безумовна перевага надаватиметься сектору першої групи «технологічної піраміди». Ця група, як свідчить практика розвинених кра- їн світу, зможе забезпечити отримання висо- кої «інтелектуальної» ренти, що перевищить нинішні надходження від секторів другої групи та вкрай зношеної і занедбаної третьої групи об’єктів техносфери. В Україні сектор економіки першої групи «технологічної піраміди» нині вкрай обме- жений. На жаль, найбільшу частку внутріш- ніх інвестицій поглинають об’єкти техно- сфери, які належать до третьої групи. Ві- тчизняні олігархічні клани досить успішно освоюють такі інвестиції, не демонструючи натомість вагомих результатів щодо модер- нізації своїх бізнес-імперій. Як засвідчує практика, саме технології третьої і меншою мірою другої груп зазвичай ставали джере- лами експорту та незначних інвестицій із промислово розвинених держав, що спожи- вають нашу низькотехнологічну продукцію у вигляді напівпродуктів чи сировини. Та- ким чином ТНК штучно й дуже успішно під- тримують свою конкурентоспроможність. Тому саме сьогодні постає нагальна по- треба в змінах та здійсненні державою пла- номірної технологічної політики, спрямова- ної на модернізацію насамперед застарілих об’єктів третьої групи завдяки запроваджен- ню енерго- та ресурсоощадних технологій і створенню замкнених циклів виробничих процесів із переробленням відходів. Лише такі заходи можуть підвищити загальний коефіцієнт корисної дії господарського комплексу і сприяти його конкурентоспро- можності. Це автоматично переведе згадані застарілі підприємства до об’єктів другої групи «технологічної піраміди». Крім того, до вітчизняного господарського комплексу додатково слід «влити» велику групу нових об’єктів, спрямованих на впро- вадження передових і наукоємних техноло- гій (перша група «технологічної піраміди»). Такі заходи повинні підтримуватися ціле- спрямованою державною технологічною по- літикою, мета якої — створення сучасного «технологічного мегакластеру», що на новіт- ній технологічній основі зможе ефективно використовувати всі ресурси розвитку й за- безпечувати вітчизняному господарському комплексу високий коефіцієнт корисної дії з належним рівнем еколого-техногенної без- пеки, а отже, випереджувальне зростання його конкурентоздатності. 2. Проведені дослідження [8] показують, що суттєві системні зміни в соціально-еко- номічних системах відбуваються переважно через флуктуаційні переходи з попереднього рівня розвитку на наступний, перспективні- ший, що здійснюються під впливом атракто- рів (потенціалів стабілізації), які наче магні- тами «підтягують» систему на вищий рівень і в подальшому утримують її вже в стабіль- ній стадії сталого розвитку. Табл. 4. «Технологічна піраміда», що визначає сучасну структуру техносфери Групи Напрями технологічної політики 1 Спрямованість на «інтелектуальну» продук- цію, що базується на відкриттях, патентах, «ноу-хау» і є продуктом науково-освітньої сфери 2 Орієнтація на випуск конкурентоздатної про дукції на вже наявному, але модернізо- ваному технологічному оснащенні 3 Традиційна спрямованість застарілої техно- сфери на випуск напівпродуктів і сировини для зовнішнього ринку 49ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 ГРАНІ НАУКИ Атрактор для технологічного зростання передбачає цілий комплекс найпрагматич- ніших науково вивірених цілей, які саме й отримують загальне сприйняття і підтрим- ку фахівців. Доцентровою точкою, навколо якої й відбувається формування атрактора розвитку, мають стати ключові позиції, що випливають із національних інтересів, а його безпосередньою матеріальною осно- вою — довгострокова програма розвитку віт- чизняного господарського комплексу. Згідно з нею й у тісному зв’язку з напрямами ві- тчизняної технологічної політики слід за- пропонувати конкретні, а не декларативні заходи, спрямовані на використання пере- важно національних ресурсів розвитку та забезпечення конкурентоздатності вітчиз- няного господарства. Основним складни- ком дій щодо реалізації цієї програми на по- передньому етапі повинні бути заходи з кардинального оновлення і розбудови всієї господарської інфраструктури відповідно до визначених національних цілей та інтере- сів. Практичним підґрунтям має стати інф- раструктура і матеріальне забезпечення ши- рокого спектра інформаційно-інно ва ційних проектів, які необхідно запровадити в на- шій країні з метою кардинальної переорієн- тації вітчизняної економіки в напрямі її мо- дернізації, інформатизації і підвищення за- гального коефіцієнта корисної дії, а отже, конкурентоспроможності. 3. Синергетичного ефекту технологічно- му розвитку країни в точці біфуркації за тя- жінням атрактора може надати комплекс дій із відтворення ОПК як гармонійного компонента всього господарського ком- плексу. Потужний потенціал зазначеного ефекту мав би формуватися через окремі точки росту, а саме: 3.1. Cтворення й запровадження засобів контролю і технологій їх використання (ДЗЗ, зокрема локація, усі типи контактних ме- тодів реєстрації та біотестування). Ідеться про багаторівневий контроль, комплексне оцінювання та прогнозування: стану здо- ров’я населення країни; економічних, у тому числі науково-технологічних перетворень; екологічних, зокрема радіаційних, показни- ків водойм, повітряного басейну, ґрунтів, рослинності та загального екологічного ста- ну природних систем; техносфери з усіма її критичними об’єктами, спорудами, машина- ми та обладнанням; процесів соціального перетворення в містах, селах, регіонах і кра- їні в цілому тощо. Така багаторівнева систе- ма контролю потребуватиме найсучасніших контрольно-вимірювальних приладів, дат- чиків і підсистем (контактних, біотичних та дистанційних, зокрема космічних), науково- методичних підходів визначення кількісних і якісних показників, результатів соціально- го аналізу, вимірювання й оцінювання. Над багатьма з цих проблем досить плідно пра- цювали і продовжують працювати наші вче- ні. Така система контролю надзвичайно ак- туальна і у військовій сфері для вивчення супротивника, оцінювання його стану, вияв- лення вад його бойових порядків і динаміки змін, дислокації тощо. 3.2. Розвиток інформаційно-ко му ні ка цій- них технологій. Це насамперед створення надійного підґрунтя для запровадження в країні національного програмного продукту й широкої багаторівневої мережі комуніка- цій, які б забезпечували умови для прийнят- тя та реалізації ефективних рішень у всіх сферах господарської діяльності, зокрема ОПК і ЗСУ. 3.3. Комплекс робіт щодо оцінювання ре- сурсу та гарантування безпеки експлуатації конструкцій, споруд і машин відповідальних об’єктів господарської інфраструктури. Ці роботи спрямовані на контролювання за- гального стану господарської інфраструкту- ри, прогнозування її надійності та безпеч- ності, визначення невідкладних заходів із запобігання аварійним ситуаціям, а також на відновлення, розбудову й модернізацію: — транспортних магістралей, у тому числі трубопровідного транспорту; — ланцюгів систем життєзабезпечення основних галузей економіки; — ключових об’єктів інфраструктури (мос- тів, нафтогазопроводів, водогонів, каналі- заційних мереж, залізниць, залізобетонних 50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 ГРАНІ НАУКИ конструкцій, фундаментів споруд та ін.), на які впливають природні й техногенні чин- ники (корозія, підтоплення земель, зсуви ґрунту в промислово-міських агломераціях, гірничо-видобувних районах тощо); — військових об’єктів і техніки, складів боєприпасів, полігонів; — вітчизняного законодавства, що ство- рює належні умови для розвитку господар- ської інфраструктури та сприяє її модерні- зації, а також його адаптації до норм і правил законодавчого поля ЄС тощо. 3.4. Створення сучасного обладнання та робототехніки на основі матеріалів із зада- ними наперед властивостями й нанотехно- логій. Широке застосування нанотехнологій і сучасних матеріалів із заданими наперед властивостями в аерокосмічній галузі, дви- гунобудуванні та спеціальних виробах ОПК уже стало реальністю. Сьогодні за прикла- дом передових країн світу можна швидко впровадити високоефективні зразки техні- ки, що працюють в автономних режимах, виконуючи складні завдання в небезпечних для людини умовах. Ідеться про часткову заміну персоналу в автономних військових операціях, у зонах стихійного лиха, копаль- нях, на шкідливих хімічних виробництвах, складах боєприпасів тощо. Крім того, додат- кового розвитку на основі нанотехнологій потребують роботи зі створення нових зраз- ків техніки та озброєння, здатних реалізува- ти мультиплікаційний ефект. 3.5. Розвиток потенціалу нетрадиційної енергетики, біотехнології та застосування нових джерел живлення й передавання ім- пульсу на відстань. Мова йде про вдоскона- лення й широке впровадження в господар- ську практику біо-, вітро-, гідро-, геліо- та геотермальних енергетичних об’єктів, біо- технологічних підприємств із випуску як харчових, так і кормових продуктів. Ці робо- ти повинні супроводжуватися створенням нових зразків автономних джерел живлення. Виходу на перспективний рівень розвитку має сприяти становлення технологій подвій- ного використання щодо перетворення різ- них типів (електричної, ядерної, світлової, хімічної, теплової тощо) енергії в імпульс та передавання його на відстань. 4. Випереджувальний розвиток робіт із запровадження інноваційних технологій і біз нес-структур, що їх підтримують, слід було б розпочати зі створення інноваційних центрів, основаних на необхідному ін вес- тиційно-ін но ваційному підґрунті і нор ма- тивно-пра во вому забезпеченні під нау ково- ме то дич ним супроводом учених та провід- них фахівців. У складі цих центрів має бути два типи інкубаторів: з продукування сис- темних технологій (інкубатори технологій) та формування окремих об’єктів малого і се- реднього інноваційного бізнесу (інкубатори бізнесу). Зокрема, інкубатори технологій повинні акумулювати попередній досвід академічних СКТБ із впровадження в гос- подарську практику на так званих «базових» підприємствах мало- та безвідходних техно- логій. Це створить умови для перероблення виробничих відходів багатовідходних під- приємств у продукти і напівпродукти, сфор- мувавши системний «технологічний клас- тер», який, залучаючи через систему пере- робних підприємств сировину, енергію та енергоносії, випускатиме в загальному під- сумку лише продукти, не утворюючи вироб- ничих відходів. На відміну від інкубаторів технологій, бізнес-інкубатори за сприятливих умов (на- дання необхідних знань, економічних, юри- дичних і бухгалтерських консультацій, стартового капіталу, оренди обладнання, приладів, транспорту і приміщень тощо) підтримують розвиток діяльності під при- ємців-початківців малого і середнього інно- ваційного бізнесу. При цьому стартовий ка- пітал, орендоване обладнання, відшкодування інтелектуальної власності, наданої вче ними, мають бути повернуті у визначений термін, після чого «бізнес» переходитиме в повну власність підприємця-по чат ківця. 5. Важливу роль у реалізації програми ви- переджувального технологічного розвитку вітчизняного господарського комплексу має відігравати підготовка кваліфікованих фа- хівців. Це студенти-бакалаври відповідних 51ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 6 ГРАНІ НАУКИ навчальних закладів, які проходитимуть ма- гістратуру в спеціалізованих інститутах НАН України та інших установах, що спів- працюватимуть з інноваційними центрами. Навчання здійснюватиметься на новітніх зразках техніки і технології, які передавати- муть у лізинг майбутнім підприємцям, що завершать підготовку й отримають сертифі- кат. Приплив нових сил із навчальних за- кладів до наукових установ сприятиме по- зитивним процесам розвитку вітчизняного науково-освітнього комплексу, посилюючи його конкурентоспроможність. Крім того, зворотні зв’язки в системі «наука – освіта» підвищать загальний рівень знань населення країни. Такі механізми запровадження й розвитку інноваційних секторів економіки забезпе- чать передумови для модернізації вже наяв- них об’єктів господарського комплексу, ство- рять нові і вкрай необхідні бізнес-структури для системного розвитку першої групи «тех- нологічної піраміди». Це буде стратегічний крок у переході до інформаційного та знан- нєвого суспільства (Knowledge society, або K-суспільства). СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Химическая энциклопедия. — М.: Большая Россий- ская энцикл., 1992. — Т. 5. — 693 с. 2. Физическая энциклопедия. — М.: Большая Россий- ская энцикл., 1998. — Т. 5. — 760 с. 3. История Украинской ССР. — К.: Наук. думка, 1982. — 530 с. 4. Багриновский К.А., Бендиков М.А., Хрусталев Е.Ю. Механизм технологического развития экономики России. — М.: Наука, 2003. — 376 с. 5. Украинская Советская Социалистическая Респуб- лика: Энцикл. справоч. — К.: Гл. ред. УСЭ, 1987. — 516 с. 6. Єфетова К.Ф., Завгородня М.Ю. Вплив потенціалу оборонно-промислового комплексу на розвиток висо- котехнологічного виробництва національної еконо- міки // Стратегічна панорама. — 2010. — № 1(38). — С. 116–126. 7. h t t p : / / k o r r e s p o n d e n t . n e t / b u s i n e s s / economics/1236337-forbes-nazval-hudshie-ekonomi- ki-mira-ukraina-na-chetvertom. 8. Буравльов Є.П. Системологія: моніторинг і вектор розвитку. — К.: Ін-т пробл. нац. безпеки, 2008. — 260 с.

Соціально-економічні тенденції та «піраміда технологічного розвитку»

Institution

Ähnliche Einträge