Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський

У статті, присвяченій 150-річчю від дня народження академіка В.І. Вернадського, наведено огляд діяльності вченого та його зв’язків з Україною. Подано короткий нарис про діяльність Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України від часів її започаткування, висвітлено...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
Hauptverfasser:	Ситник, К.М., Андріанова, Т.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2013
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Грані науки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67637
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський / К.М. Ситник, Т.В. Андріанова // Вісн. НАН України. — 2013. — № 7. — С. 14-26. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-67637
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-676372014-09-10T03:01:59Z Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський Ситник, К.М. Андріанова, Т.В. Грані науки У статті, присвяченій 150-річчю від дня народження академіка В.І. Вернадського, наведено огляд діяльності вченого та його зв’язків з Україною. Подано короткий нарис про діяльність Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України від часів її започаткування, висвітлено участь у її роботі провідних учених НАН України. Показано актуальність положень В.І. Вернадського щодо планетарного значення рослинного покриву та всього живого, викладених ним біогеохімічних принципів, а також засад державності та професійності Академії, необхідності розвитку широкого комплексу наук для прогресу суспільства. В статье, посвященной 150-летию со дня рождения академика В.И. Вернадского, дан обзор деятельности ученого и его связей с Украиной. Представлен краткий очерк деятельности Комиссии по разработке научного наследия академика В.И. Вернадского НАН Украины со времени ее основания, освещено участие в ее работе ведущих ученых НАН Украины. Показана актуальность положений В.И. Вернадского о планетарном значении растительного покрова и всего живого, изложенных им биогеохимических принципов, а также принципов государственности и профессиональности Академии, необходимости развития широкого комплекса наук для общественного прогресса. In this paper, devoted to the 150th anniversary of academician V.I. Vernadsky, the review of activity of the scientist and his ties with Ukraine is given. It is presented an essay on functioning of the Commission for study of academician V.I. Vernadsky heritage of NAS of Ukraine from its foundation; participation of leading NAS scientists in Commission’s work is described. It is stressed that Vernadsky’s statements about the global significance of vegetation and every living thing become topical. Vernadsky worked out biogeochemical principles and important concept of state-scope thinking and professionalism of the Academy, development of a wide range of sciences for progress. 2013 Article Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський / К.М. Ситник, Т.В. Андріанова // Вісн. НАН України. — 2013. — № 7. — С. 14-26. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67637 001.8 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Грані науки Грані науки
spellingShingle	Грані науки Грані науки Ситник, К.М. Андріанова, Т.В. Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський Вісник НАН України
description	У статті, присвяченій 150-річчю від дня народження академіка В.І. Вернадського, наведено огляд діяльності вченого та його зв’язків з Україною. Подано короткий нарис про діяльність Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України від часів її започаткування, висвітлено участь у її роботі провідних учених НАН України. Показано актуальність положень В.І. Вернадського щодо планетарного значення рослинного покриву та всього живого, викладених ним біогеохімічних принципів, а також засад державності та професійності Академії, необхідності розвитку широкого комплексу наук для прогресу суспільства.
format	Article
author	Ситник, К.М. Андріанова, Т.В.
author_facet	Ситник, К.М. Андріанова, Т.В.
author_sort	Ситник, К.М.
title	Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський
title_short	Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський
title_full	Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський
title_fullStr	Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський
title_full_unstemmed	Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський
title_sort	геніальний син україни володимир іванович вернадський
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Грані науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67637
citation_txt	Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський / К.М. Ситник, Т.В. Андріанова // Вісн. НАН України. — 2013. — № 7. — С. 14-26. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT sitnikkm geníalʹnijsinukraínivolodimirívanovičvernadsʹkij AT andríanovatv geníalʹnijsinukraínivolodimirívanovičvernadsʹkij
first_indexed	2025-07-05T17:40:33Z
last_indexed	2025-07-05T17:40:33Z
_version_	1836829622345400320
fulltext	14 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ У статті, присвяченій 150-річчю від дня народження академіка В.І. Вернадського, наведено огляд діяльності вченого та його зв’язків з Україною. Подано короткий нарис про діяльність Комісії з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України від часів її започаткування, висвітлено участь у її роботі провідних учених НАН України. Показано актуальність положень В.І. Вернадського щодо планетарного значення рослинного покриву та всього живого, викладених ним біогеохімічних прин- ципів, а також засад державності та професійності Академії, необхідності розвитку широкого ком- плексу наук для прогресу суспільства. Ключові слова: В.І. Вернадський, розвиток науки, Українська Академія наук, Україна, Комісія з розробки науко- вої спадщини академіка В.І. Вернадського. УДК 001.8 К.М. СИТНИК, Т.В. АНДРІАНОВА Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного Національної академії наук України вул. Терещенківська, 2, Київ, 01601, Україна ГЕНІАЛЬНИЙ СИН УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ ВЕРНАДСЬКИЙ © К.М. Ситник, Т.В. Андріанова, 2013 Ви знаєте, як мені люба Україна і як глибоко українське відродження проймає мій національний і особистий світогляд, і я вважаю, що мені судилося велике щастя взяти у ньому участь. З листа В.І. ВЕРНАДСЬКОГО до М.П. ВАСИЛЕНКА від 20.04.1921 р. Володимир Іванович Вернадський — одна з найвидатніших постатей ХХ ст., чия діяль- ність тісно пов’язана з Україною, її культур- ним та інтелектуальним поступом. Академік В.І. Вернадський широко відомий у світі як природознавець, мислитель, філософ, тала- новитий організатор науки, громадський і політичний діяч. Геній ученого відіграв ве- личезну роль у розвитку мінералогії та гео- логії, геохімії і радіогеології, біогеохімії та ґрунтознавства, історії науки і суспільство- знавства. Він став засновником багатьох нових наук і наукових напрямів, створив основ ні засади концепції ноосфери. Стриж- нем наукової творчості та громадської ді- яльно сті В.І. Вернадського стала проблема стосунків між людиною і природою: йому вдалося усвідомити й докладно аргументу- вати зв’язок між живим і неживим, створити вчення про біосферу та перетворення її на ноосферу під впливом розвитку цивілізації та наукової думки. Комісія з розробки наукової спадщини академіка В.І. Вернадського НАН України (далі Комісія) здійснює наукову організацію та координацію всіх робіт, пов’язаних із твор- чим надбанням ученого-мислителя, розвит- ком і популяризацією його ідей, збереженням і публікацією наукових праць та епістоляр- ного архіву. З ініціативи Комісії в НАН Укра- їни проводять конференції та семінари, орга- нізовують виставки, готують публікації в на- укових виданнях і засобах масової інформації. Склад Комісії з роками змінюється, але всі 15ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ вчені з різних галузей знань, які в процесі ро- боти близько доторкнулися до світогляду В.І. Вернадського, назавжди лишаються в по- лоні його ідей, поставлених перед суспіль- ством проблем, що потребують знань і вмінь прийдешніх поколінь, і продовжують дослі- дження його на дбання. Весняними днями 2013 р. наукова спільно- та відзначає 150-річний ювілей з дня наро- дження академіка В.І. Вернадського. Для України його ім’я має виняткове значення в царині науки і культури. З дитинства по в’я- заний з Україною безліччю родинних і друж- ніх зв’язків, він відчував свою причетність до української культури, повертаючись на цю землю в різні періоди свого життя. В.І. Вер- надський став засновником Української Акаде- мії наук і Національної бібліотеки Ук раїни, послідовно відстоював свою позицію щодо гармонійного розвитку фундаментальних і прикладних наук як основи для розбудови ви- робничих сил України, раціоналізації народ- ного господарства і вдосконалення по лі тико- правової системи нашої держави. Залишилися на часі й потребують творчого осмислення його ідеї щодо пріоритету інтересів науки й освіти над політизованими вимогами держав- них органів управління ними, консолідації академічних сил задля реалізації громадян- ських прав, розуміння на ціо нально-освітнього руху як показника прагнень народу до підне- сення своєї культури, вдосконалення устрою вищої школи та її професіоналізації. Навіть через багато років ми відкриваємо невідомі сторінки життя і наукової творчо сті видатного енциклопедиста і природознавця в період зміни політичних формацій та дер- жавного устрою, реорганізації науки в пер- шій половині XX ст. Комісія з розробки нау- кової спадщини академіка В.І. Вернадського, створена, згідно з постановою Президії АН УРСР № 299 від 24 вересня 1987 р., під час підготовки до святкування 125-річчя від дня народження В.І. Вернадського, виявилася необхідною ланкою у функціонуванні Акаде- мії, допомагаючи не лише організовувати ювілейні заходи і наукові публікації, а й про- водити пошук, осмислювати і координувати подальше вивчення численних матеріалів із творчого доробку вченого. Після проведення урочистостей Комісія продовжила свою ді- яльність при Президії АН УРСР, згодом НАН України, маючи на меті роботу в архі- вах, публікацію й коментування наукових праць, щоденників та епістолярного спадку академіка В.І. Вернадського, популяризацію концепції ноосфери, ідей і результатів дослі- джень великого вченого, а також сприяння поширенню сучасних наукових знань. Понад два десятиліття (з 1987 до 2010 р.) Комісію очолював ініціатор її створення академік НАН України К.М. Ситник. Вона стала трибуною для провідних науковців, переважно представників відділень наук про Землю, хімії, загальної біології, а також історії, філософії та права НАН України. Комісія успішно розпочала свою діяль- ність з участі в підготовці та проведенні святкових заходів, присвячених 125-річчю від дня народження В.І. Вернадського. У до- повіді на урочистому ювілейному засіданні президент НАН України академік Б.Є. Патон підкреслив головні риси В.І. Вернадського як ученого і мислителя — «прагнення до глибо- ких узагальнень, філософського осмислення найфундаментальніших підвалин всесвіту, до Володимир Іванович Вернадський, початок 1920-х років 16 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ створення цілісної картини світобудови» [1]. Організаційними зусиллями Комісії та без- посередньо її голови в ті дні було проведено багатогалузевий науковий симпозіум «Учен- ня В.І. Вернадського про біосферу і проблеми охорони природного середовища» (Київ) та Конференцію з питань науки і техніки (Оде- са); відбулися сесії наукових товариств, кон- ференції у вищих навчальних закладах Києва, Полтави, Сімферополя [2]. З ініціативи бюро Комісії у квітні 1988 р. Відділення наук про Землю організувало наукову конференцію та святкові читання академіка В.І. Вернадського, під час яких працювали секції методології на- уки і наукознавства, історії наук про Землю, історії біології, хімії, фізики, астрономії, ма- тематики, механіки, техніки. Згодом історіо- графічні та історико-філософські тенденції ювілейних засідань знайшли продовження в подальшій роботі Комісії. До бюро першого складу Комісії (1987– 1990) входили академіки НАН України К.М. Ситник, М.П. Щербак, В.І. Шинкарук, а також д.е.н. Г.М. Добров, к.г.-м.н. М.С. Сте- ценко, к.і.н. О.М. Апанович, к.г.-м.н. А.І. Шев- ченко. Крім того, активну участь у роботі бюро брали члени Комісії: академік А.В. Чекунов; члени-кореспонденти В.І. Бєляєв і М.А. Голу- бець; д.г.-м.н. Е.В. Соботович, д.і.н. В.П. Хиж- няк, к.і.н. Л.А. Дубровіна, к.б.н. А.В. Горде цький, к.ф.-м.н. Ю.О. Храмов, к.б.н. С.П. Руда та ін1. Ученими секретарями Комісії в різні роки її ді- яльності, у період 1987–2010 рр., були к.г.-м.н. М.С. Стеценко, к.г.-м.н. А.І. Шевченко, к.б.н. М.В. Шевера, к.б.н. В.В. Шмиговська, к.б.н. Т.В. Андріанова. Ім’я академіка В.І. Вернадського нерозрив- но пов’язане з Україною. Хоча він і народився 12 березня 1863 р. у Санкт-Пе тер бурзі, проте за походженням мав українське козацьке ко- ріння. Батьки В.І. Вернадського були киянами: батько, Іван Васильович Вернадський 2, — 1 Звання та наукові ступені членів Комісії наведено згідно часу підписання відповідних постанов Президії НАН України щодо її складу. 2 Вернадський Іван Васильович (1821–1884) — син лікаря, професор Київського університету св. Володи- професор політичної економії і статистики Київського університету св. Во лодимира, ма- ти, Ганна Петрівна Вернадська (Константи- нович), — вихованка приватного пан сіону гра фині Левашової. Частина дитинства май- бутнього вченого пройшла в Україні, куди він часто приїжджав з батьками. Більше того, че- рез хворобу батька з 1868 по 1873 рр. Вернад- ські проживали в Харкові, де Володимир за- кінчив три класи класичної гімназії. В родині знали українську мову, були живі українські національні традиції. Мальовнича українська земля живила жагу молодого Вернадського до пізнання таємниць природи, сприяла його потягу до природознавства, що й зумовило вибір такого фаху на фізико-математичному факультеті Санкт-Петербурзького Імпера тор - ського університету. Монографія «В.И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине» [3] стала важливим базовим доробком Комісії, ґрунтовною спро- бою проаналізувати наявні факти й архівні документи щодо впливу В.І. Вернадського на розвиток науки в Україні, його наукового роз- роблення вчення про живу речовину, біосферу і ноосферу. Видання містило раніше неопуб- ліковані матеріали — нотатки, виступи, спо- гади, щоденникові записи. Книга викликала значний резонанс у суспільстві і привернула ще більшу увагу до праць цього титана науки. Перші зв’язки наукової творчості В.І. Вер- надського з Україною датовано 1890 р., коли молодий учений, працюючи в експедиції В.В. Докучаєва, брав участь у вивченні та картуванні ґрунтів Полтавської губернії. Тут, у Кременчуцькому й Полтавському повітах, були проведені важливі спостереження, які через чверть сторіччя знайшли втілення в його розробленнях біогеохімічних ідей [4]. Упродовж наступних 30 років В.І. Вернад- ський майже щороку приїздить в Україну, де працює чи відпочиває, надихаючись новими мира (з 1849 р.), Імператорського Московського уні- верситету (з 1850 р.), Головного педагогічного інститу- ту Санкт-Петербурга (з 1856 р.), директор Державного банку в м. Харкові, член Лондонського статистичного товариства (з 1958 р.), батько академіка В.І. Вернад- ського. 17ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ думками та ідеями. Матеріали, зібрані в його численних поїздках по Україні — у Дрогобич і Борислав (1894), Кременчук, Лубни й Пол- таву (1901), Житомирську і Полтавську гу- бернії (1904), Рівненський повіт Волинської губернії (1909), як і дані експедицій до Кри- му, на Кавказ та Урал, у Забайкалля й Орен- бурзьку губернію, було покладено в основу новаторських праць з мінералогії і кристало- графії, геохімії та радіогеології. У 1913 р. родина Вернадських купує земель- ну ділянку в селищі Шишаки Полтавської гу- бернії та будує садибу в староукраїнському стилі на лівому березі річки Псел. Саме тут Во- лодимир Іванович почав обмірковувати базо- ві ідеї вчення про біосферу та роль живої ре- човини в структурі земної кори, а в 1916 р. пережив надзвичайне творче піднесення, коли розрізнені думки щодо живої речовини і фак- ти з історії Землі почали складатися в теоре- тичну систему. Фундаментальні узагальнення наступних років продовжили процес ство- рення новітніх геохімічних і біосферних під- ходів до розуміння глобальних планетарних процесів, що відбуваються на Землі. Другому складу Комісії (1990–1998) (акаде- міки К.М. Ситник, В.І. Шинкарук і М.П. Щер- бак, чл.-кор. В.М. Шестопалов, д.б.н. Я.П. Ді- дух, д.ф.н. В.І. Онопрієнко, д.т.н. М.І. Сенченко, к.г.-м.н. А.І. Шевченко, С.М. Кіржаєв, д.ф.-м.н. Ю.О. Храмов, А.П. Брай он і М.І. Крячко) ви- пала честь опрацювати й підготувати до дру- ку архівні матеріали щоденників великого вченого за 1917–1921 рр. — період, коли він найтісніше був пов’язаний з Україною [5, 6]. Секретар Комісії, а згодом заступник голови, Антоніна Іванівна Шевченко, авторитетний і відданий дослідник творчого спадку академіка В.І. Вернадського, була також відповідальним секретарем Н ауково-редакційної ради під час підготовки архівних рукописів до друку і пра- цювала під натхненним керівництвом голови Ради академіка К.М. Ситника. Активну участь у виданні рукописів брала й Національна біб- ліотека України ім. В.І. Вернадського. Щоденники В.І. Вернадського, опубліко- вані двома книгами, висвітлюють науковий пошук, організаційну діяльність і приватні стосунки з близькими людьми, культурни- ми і громадськими діячами в буремні роки війни, зламу старого державного устрою, розбудови нових інституцій. Щоденникові записи є унікальним джерелом для вивчен- ня формування наукових ідей і розвитку світогляду вченого, хронікою його наукової та громадської діяльності в 1917–1921 рр. Підготовку до друку і написання коментарів до цих документів здійснювали в тісній співпраці з Комісією з вивчення наукової спадщини академіка В.І. Вернадського РАН. Ця робота спонукала російських учених до подальших публікацій інших багаторічних щоденникових записів Володимира Івано- вича за редакцією д.г.-м.н. В.П. Волкова. Опрацьовані архівні записи займають важ- ливе місце в науковому спадку В.І. Вернад- ського. Вони викликають постійний інтерес фахівців різних галузей, адже основні поло- ження про живу речовину були окреслені вченим саме під час перебування в Україні в 1917–1921 рр.: у Полтаві, Києві, Сімферопо- лі, в селищі Шишаки і на Старосільській біо- логічній станції. У цей період він складає програму з вивчення ролі живих організмів у геохімічних процесах, безпосередньо прово- дить наукові студії цього напряму, готує ру- кописи «Об участии живого вещества в со- здании почв», «Живое вещество в земной коре и его геохимическое значение», в яких формулює головний висновок про планетар- не й космічне значення живої речовини [3]. Пізніше, у 1922 р., коли В.І. Вернадський по- кинув Україну і перебував у довгостроково- му закордонному відрядженні (1922–1926), він доповів про хід і результати досліджень з біогеохімії в Паризькій академії наук. Воло- димир Іванович вважав цей виступ першою закордонною доповіддю нещодавно органі- зованої Української Академії наук. Учений сформулював два головних біо- гео хімічних принципи про те, що біогео- хімічна біогенна енергія в біосфері прямує до свого максимуму та що виживають у про- цесі еволюції ті види, які сприяють збіль- шенню біогенної геохімічної енергії завдяки своєму життю. Він ясно показав планетарне 18 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ значення рослинного покриву та всієї живої речовини для всіх зовнішніх оболонок Землі, а також що немає могутнішої постійно діючої хімічної сили, ніж уся сукупність живих орга- нізмів. У цей період опубліковано такі важли- ві праці В.І. Вернадського, як монографія «Lа Géochimie» (1924), стаття «L’auto trophie de l’humanite» (1925) і монографія «Биосфера» (1926) [7–9]. Створена в тісному зв’язку з біогеохімією та вченням про живу речовину концепція біосфери є одним із визначних філософ- ських узагальнень у галузі природознавства. Подальший її розвиток змінив природознав- чі уявлення про Всесвіт і дозволив об’єднати в одному світогляді вчення про біосферу й науково-технічну діяльність людства та її результати. Зростаючий геохімічний і гео- фізичний вплив людини на структуру й ор- ганізацію біосфери цікавив ученого все жит- тя. Вершиною його творчості і філософської думки стало формулювання концепції ноо- сфери як якісно нового стану біосфери, ознакою якого є існування та розвиток сфе- ри розуму. У своїх останніх працях «Не- сколько слов о ноосфере» (1944), «The Bio- sphere and the Noosphere» (1945) В.І. Вер- надський писав про поступові еволюційні перетворення біосфери Землі під впливом людини, як рушійної геологічної сили, у но- вий її стан — ноосферу[10, 11]. Він наголо- шував на ролі людини у трансформаціях структури та функціонуванні біосфери, на провідній ролі людського розуму і наукової думки, що зумовлять прогрес, збереження та перетворення біосфери. Геніальність ученого виявилася і в тому, що коло його наукових інтересів було над- звичайно широким: багаторічні біогеохімічні дослідження в галузі радіоактивності; аналіз хімічної будови Землі; звернення до філо- софських питань проблеми часу, вивчення проблеми симетрії в живій речовині, різних станів простору; аналіз ролі наукової думки як планетарного явища. Багатогранний нау- ковий спадок академіка В.І. Вернадського з роками все більше привертає увагу спеціа- лістів різних наукових галузей. Сформульо- вані ним принципи організованості та ціліс- ності наукової картини світу, взає мо зв’язку в розвитку планетарних процесів, засади кон- цепції ноосфери і його гуманістичний світо- гляд відкривають якнайширші перспективи для об’єднання зусиль учених різних напря- мів досліджень з метою запобігання і виходу з екологічних та економічних загроз, пере- осмислення духовних канонів сучасності. Одним зі здобутків Комісії під головуван- ням академіка К.М. Ситника стали запрова- дження й організація щорічних, починаючи з 1991 р., читань академіка В.І. Вернадського. Зазвичай засідання відбуваються 12 берез- ня, у день народження великого вченого, і збирають провідних фахівців різних галузей науки — природознавців, філософів, істори- ків. Тривалий час базовою інституцією цих зібрань був Інститут ботаніки ім. М.Г. Хо- лодного НАН України. Останніми роками ініціативну участь у щорічних читаннях бере Національна бібліотека України ім. В.І. Вер- надського на чолі із заступником голови Обкладинка монографії В.І. Вернадського «Lа Géochimie» (1924) 19ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ Комісії академіком О.С. Онищенком, що надає заходам культурно-про світ ни ць ко го спря мування. Доповіді, виголошені ще під час перших читань, опубліковано в науковому збірнику «Чтения академика Владимира Ивановича Вернадского (1991–1992)» [12]. Найбільш пам’ятними були виступи «Экологическая нравственность в эпоху ноосферы» академі- ка Д.М. Гродзинського, «В.И. Вернадский о нравственном облике ученого» д.ф.н. І.І. Мо- чалова і д.ф.н. В.І. Онопрієнка, «Преодо- ление отчуждения живого вещества — важ- нейшая задача современной цивилизации» д.б.н. В.О. Межжеріна, «Нравственная ори- ентация биосферологии В.И. Вернадского» к.ф.н. М.М. Кисельова. На читаннях розглядали питання мо- ральності в науці (1991–1993), ставлення В.І. Вернадського до різних наук (2001), вивчення живої речовини і розвитку ґрунто- знавства в Україні (1994, 2009), геохімічних підходів в екології (1995), еколого-ноо- сферних ідей ученого (2006), геологічних поглядів В.І. Вернадського і розвитку ан- тропогенної геології в Україні (1996), енер- гетичної безпеки (2005), ноосферного періо- ду в історії Землі (1997), філософських і ноосферних ідей ученого (2004, 2007, 2009– 2011), розвитку сучасної хімії в розрізі ноо- сферних ідей (2011), громадянської позиції В.І. Вернадського (1998, 2001), створення і перших років функціонування Української Академії наук (1999), державницької та по- літичної діяльності В.І. Вернадського (2000, 2008), його діяльності як організатора науки й освіти (2012). З доповідями виступали го- лова і члени Комісії, провідні вчені України, науковці з Росії та Білорусі. Учасники засі- дань мали змогу почути блискучу наукову думку академіків НАН України С.А. Андрона- ті, М.В. Багрова, В.Г. Бар’яхтара, С.В. Волкова, Д.М. Гродзинського, П.Ф. Гожика, І.Ф. Кураса, Ю.А. Левенця, В.І. Лялька, А.Г. Наумовця, О.С. Онищенка, М.В. Поповича, Л.Г. Руденка, К.М. Ситника, Е.В. Соботовича, М.П. Щерба- ка, а також дізнатися про результати науко- вих пошуків членів-кореспондентів НАН Ук- раїни Р.Я. Бєлєвцева, Я.П. Дідуха, Л.А. Дубро- віної, О.М. Пономаренка, А.П. Травлєєва, д.г.-м.н. Е.Я. Жовинського, д.ф.н. В.С. Криса- ченка, д.е.н. Б.А. Малицького, д.г.-м.н. Б.Ф. Міц- кевича, д.ф.н. В.І. Онопрієнка, д.г.-м.н. В.І. Пав- лишина, д.б.н. О.О. Протасова, д.т.н. М.І. Сен- ченка; ознайомитися з ґрунтовними до по ві- дями к.і.н. О.М. Апанович, к.б.н. С.К. Ситника, к.ю.н. І.Б. Усенко, к.б.н. М.В. Шевери. Знач- ний інтерес викликав виступ В.І. Бочкарьова з Національного антарктичного наукового центру, присвячений 15-річчю антарктичної станції «Академік Вернадський» (2010), та демонстрація фільму про життя полярників і дослідження природи Антарктики. Читання академіка В.І. Вернадського ста- ли трибуною для пропагування досягнень за- гальноприродничих, гуманітарних і, певною мірою, технічних наук; можливістю зверну- тися до ідей і витоків заснування Ук раїнської Академії наук. Особливим видався 2008 р., коли прохо- дило святкування 145-річчя з дня народжен- ня академіка В.І. Вернадського. До складу Комісії (2007–2010) входили академіки НАН України К.М. Ситник, О.С. Онищенко, В.В. Гончарук, В.М. Шестопалов, Д.М. Гро- дзинський, П.Ф. Гожик, В.С. Підгорський і М.В. Попович, члени-кореспонденти НАН України М.В. Багров і О.Ю. Митрополь- ський, а також д.ф.н. В.С. Крисаченко, д.е.н. Б.А. Малицький, д.ф.н. В.І. Онопрієнко, д.б.н. В.С. Ткаченко, к.б.н. Т.В. Андріанова, к.х.н. Ф.Н. Пацюк, к.б.н. І.Р. Алєксєєнко. У березні відбулися традиційні XVIII читання акаде- міка В.І. Вернадського на тему «Політичні і державницькі погляди В.І. Вернадського: про екція в ХХІ століття» під головуванням академіка К.М. Ситника. Опубліковано юві- лейні статті, що узагальнюють і висвітлюють наукову творчість і діяльність В.І. Вернад- ського в Україні як першого президента УАН, його філософські підходи до науки, її органі- зації та розвитку [13–15]. Крім того, згідно з розпорядженням Президії НАН України від 24 квітня 2008 р., в Академії організовували урочисті ювілейні збори в рамках програми «Меридіан Вернадського». 20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ Завдяки плідній співпраці Комісії, Пре- зидії НАН України, відповідної Комісії РАН, Фонду ім. В.І. Вернадського 21 травня 2008 р. у Великому конференц-залі НАН Ук- раїни відбулися Наукові читання, присвяче- ні 145-річчю з дня народження В.І. Вернад- ського, під головуванням президента НАН України академіка Б.Є. Патона. У ході засі- дання з вітальними доповідями виступили академік Б.Є. Патон; голова Комісії РАН, директор Інституту геохімії та аналітичної хімії ім. В.І. Вернадського РАН академік Е.М. Галімов; президент Фонду ім. В.І. Вер- надського к.е.н. К.О. Степанов, який пові- домив про надання стипендії Фонду аспі- ранту Інституту хімії поверхні НАН Украї- ни Л.Р. Азизовій. Зацікавленість аудиторії викликали доповіді академіків НАН Украї- ни Е.В. Соботовича «Місце ядерної енерге- тики в екологічній стабілізації біосфери», Ю.А. Левенця «Проблеми державної влади і політики у науковій спадщині В.І. Вернад- ського», В.М. Шестопалова «Стратегія здо- лання глобальної екологічної кризи та ноо- сфера»; академіка РАН Е.М. Галімова «Нау- кові досягнення можуть бути єдиними для всіх», академіка АН Молдови А.Д. Урсула «Новий етап розвитку ноосферології: стій- кий розвиток, наука, освіта», чл.-кор. НАН Ук раїни Г.О. Ковтуна «В.І. Вернадський і академічні витоки хімічної науки в Україні». За ювілейною програмою «Меридіан Вер- надського» було проведено наукову експе- дицію по місцях, пов’язаних з ім’ям В.І. Вер- надського в Україні: до Кременчука і Пол- тави — за організаційного супроводу члена Комісії, директора Інституту геохімії, мі- нералогії та рудоутворення НАН України чл.-кор. НАН України О.М. Пономаренка; до Сімферополя і Ялти — за підтримки члена Комісії, ректора Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського чл.-кор. НАН України М.В. Багрова. Масштаб особистості В.І. Вернадського та результати його діяльності з роками не втра- чають значущості. Він стояв біля витоків створення Української Академії наук і Націо- нальної бібліотеки, був першим президентом УАН, ректором Таврійського університету. Досвід В.І. Вернадського як академіка Росій- ської Академії наук став у пригоді в період за- снування академії в Україні. Відстоювані ним принципи організації науки стали підґрунтям для створення і подальшої розбудови УАН на базових засадах державності та професійнос- ті, об’єднання під одним дахом Академії ши- рокого комплексу наук — гумані тарних, при- родничих і технічних (продуктивних сил), функціонування її як цент ру координації на- укової діяльності і розвитку досліджень в Україні. Тому особливе місце серед праць В.І. Вернадського посідає робота «Научная мысль как планетное явление» [16, 17], на- писана в 1938–1939 рр. Вона є узагальненням та роздумами про долю наукового пізнання, взаємозв’язок природничих наук і філософ- ської думки, подальшу еволюцію людства. Учений підкреслював, що наука і на укова творчість неможливі без «одновремен но су- щест вующих научной организации и научной среды» [17], а державне фінансування науки необхідне для зростання «научного знания» і на цій основі прикладного впровадження її досягнень для розвитку суспільства. Основною метою роботи Комісії початку ХХІ ст. було опрацювання архівних матері- алів і наявних публікацій щодо діяльності В.І. Вернадського як першого президента УАН. До складу Комісії (2002–2007) входи- ли академіки НАН України К.М. Ситник, І.Ф. Курас, С.В. Волков і О.С. Онищенко, член-кореспондент НАН України П.Ф. Го- жик, а також д.б.н. Я.П. Дідух, д.г.н. М.В. Ба- гров, д.б.н. І.А. Козлова, д.ф.-м.н. М.І. Кратко, д.ф.н. В.С. Крисаченко, д.е.н. Б.А. Малиць- кий, д.г.-м.н. О.Ю. Митропольський, д.ф.н. В.І. Онопрієнко, д.б.н. В.С. Ткаченко, к.б.н. В.В. Шмиговська, к.б.н. І.Р. Алєксєєнко, к.т.н. О.В. Третяков і к.г.-м.н. А.І. Шевченко. Ре- зультатом багаторічних зусиль стала книга академіка К.М. Ситника і к.б.н. В.В. Шми- говської «Володимир Вернадський і Акаде- мія» [18], у якій детально розкрито діяль- ність і значення вченого-орга ні затора у ство- ренні Української Академії наук, розгортанні її роботи, залученні до неї видатних учених 21ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ різних галузей знань. Завдяки енергії та ро- зуму В.І. Вернадського і його колег-одно- дум ців початковий період функціонування Академії виявився надзвичайно плідним для її становлення, а висловлені ідеї знайшли втілення в подальшому розвитку української науки. Підґрунтя цієї монографії становили спогади таких видатних учених, як М.Г. Хо- лодний, В.Л. Комаров, Б.Л. Личков, опублі- ковані щоденники В.І. Вернадського [5–6], матеріали різних державних архівів України та видання вибраних праць В.І. Вернадсько- го [19]. Під час роботи було враховано чис- ленні початкові напрацювання І.І. Мочалова, О.М. Апанович, К.М. Ситника, С.М. Стойка, Г.М. Доброва, В.І. Онопрієнка, Л.С. Депенчук, Л.В. Матвеєвої, Л.В. Ковальчук, Ю.О. Хра- мова, С.П. Рудої, В.А. Кучмаренко, В.М. Баг- нюка [4, 20–26]. Слід зазначити, що чимало цих дослідників у різні роки були членами Комісії. Підготуванню публікацій і подаль- шій роботі Комісії сприяли також науково- бібліографічні покажчики праць В.І. Вернад- ського та літератури про нього з фондів НБУВ [27, 28], видані в 1992 та 2003 рр. У зазначеній монографії відображено склад ні історичні процеси, які передували створенню УАН у 1918 р., показано провідну роль В.І. Вернадського в започаткуванні гнуч- ких принципів побудови Академії та напру- женого ритму її роботи. Завдяки його напо- легливості і творчій організаційній діяльності за короткий період вдалося сформувати ціл- ком досконалу структуру всієї Академії, залу- чити до роботи фахівців, які сприяли її по- дальшій високій професійності й авторитету. В УАН було організовано відділи: іс то- рично-філологічний, фізично-мате ма тич ний (з розділами основних наук і прикладного природознавства), соціальних наук (із під- відділами юридичних та економічних наук). Водночас створено Національну бібліотеку, Національні музеї — зоологічний, ботаніч- ний, геологічний, палеонтологічний, мінера- логічний, антропологічний, Астрономічну обсерваторію, Ботанічний сад, Акліматиза- ційний сад, низку інститутів і лабораторій, біологічну станцію [14]. Перший рік функ- ціонування УАН виявився успішним і довів, що ця інституція життєздатна і вкрай по- трібна Україні попри всі політичні й воєнні негаразди, дискусії навколо напрямів її ді- яльності та охоплення всього комплексу наук, використання української мови в нау- ці. Наприкінці надважкого і політично бурх- ливого 1919 р. УАН уже налічувала 25 уста- нов зі штатом близько тисячі осіб. Так склалося, що в листопаді 1919 р. В.І. Вернадський вирушає у справах Акаде- мії до Ростова, але, опинившись у розпалі військових дій, змушений прямувати до Но- вочеркаська, потім Єкатеринодара, Новоро- сійська, і в січні 1920 р. він приїздить до Криму. Упродовж кількох наступних років до Києва він так і не повернувся, проте за- лишався академіком УАН (пізніше ВУАН і АН УРСР) до кінця свого життя. Короткий кримський період життя В.І. Вер- надського (1920–1921) ознаменувався такими визначними подіями, як обрання його профе- сором, а згодом і ректором Таврійського уні- верситету. Вчений першим провів геохімічні дослідження грязьових вулканів Керченсько- го півострова та Азовського моря, радіоактив- ності Південного берега Криму; з його ім’ям пов’язані знахідки й вивчення родовищ сірки на г. Опук, графіту в прожилках кристалічних сланців біля с. Старий Крим, а також бокси- тів. У Таврійському університеті він розробив і вперше прочитав курс із геохімії. Насичене інформацією і гарно проілюст- роване видання, присвячене дослідженням, викладацькій і громадській діяльності ака- деміка В.І. Вернадського в Криму [29], під- готував до друку один із членів Комісії ака- демік НАН України М.В. Багров із колега- ми. Презентація книги відбулася під час XV читань академіка В.І. Вернадського в 2005 р. і викликала значну зацікавленість, особливо в тій частині, що описує діяльність В.І. Вер- надського як ректора Таврійського універ- ситету. Не втрачають актуальності постав- лені ним питання щодо доступності вищої освіти, розширення фінансування науково- освітніх установ, академічних свобод і уні- верситетського самоврядування, піднесення 22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ морального авторитету про фе сорсько-ви кла- дацького складу. Він передбачив провідне значення вищої школи в інтернаціоналізації освіти як першого кроку до ноосферизації суспільного буття, що залишається страте- гічною метою і в нашому тисячолітті, зумов- люючи необхідність спрямування вітчизня- ної системи освіти на інтеграцію в міжна- родне науково-освітнє співтовариство. Після від’їзду з Сімферополя наприкінці лютого 1921 р. В.І. Вернадський тільки ко- роткими наїздами бував в Україні. Роки на- укових пошуків і філософських роздумів, науково-організаційна робота, зустрічі з ба- гатьма вченими, громадськими й культурни- ми діячами в Україні стали запорукою по- дальшого інтенсивного листування академіка. Багатогранність і глибина наукових інтере- сів В.І. Вернадського зумовила широке коло його спілкування, свідченням чого є багата епістолярна спадщина вченого. Серед його дописувачів в Україні були його учень і ди- ректор Українського геологічного комітету (1918–1927) Б.Л. Личков, члени Академії О.О. Богомолець, Є.С. Бурксер, М.П. Васи- ленко, К.Г. Воблий, Є.П. Вотчал, А.Ю. Крим- ський, В.І. Липський, В.І. Лучицький, П.А. Тут- ковський, О.В. Фомін, М.Г. Холодний, Б.І. Чер- нишов та інші. Навіть залишивши в 1921 р. Україну, В.І. Вернадський підтримує зв’язок з Українською Академією наук. У 1920– 1930-ті роки він надсилає в УАН, а також де- яким ученим свої праці з Петрограда, Парижа, Праги, а пізніше і з Москви. Дослідникам творчості та життєвого шля- ху академіка В.І. Вернадського його епісто- лярний спадок дає можливість зрозуміти й уточнити важливі моменти біографії, визрі- вання наукових задумів і філософських ідей, формування громадянської позиції в ті не- легкі часи. У листах простежується інтерес ученого до діяльності УАН, роботи й успіхів друзів, колег, функціонування Старосіль- ської біологічної станції, розвитку Ботаніч- ного саду та подальшої долі цих установ. За- ймаючись питанням вивчення живої речо- вини, В.І. Вернадський намагався під три- мувати зацікавленість українських учених (О.В. Фоміна, В.І. Липського, М.Г. Холодно- го та ін.) у зазначеній галузі. З цим науковим напрямом пов’язана його різнобічна науково- ор ганізаційна діяльність, передусім на Ста- росільській біологічній станції під Києвом, згодом утворення відділу живої речовини при КЕПС у Петрограді, який пізніше завдя- ки зусиллям В.І. Вернадського перетворився на Біогеохімічну лабораторію — основу Ра- дієвого інституту. Листи зберегли важливі деталі організації цих установ та ініціатив ученого в розвитку таких наук, як радіогео- логія, радіохімія, біогеохімія. У той час зоо- логи й ботаніки з України всіляко сприяли в проведенні досліджень, надсилали деякі ма- теріали. Розвиток ідей В.І. Вернадського ві- дображено в численних його публікаціях і результатах роботи різних наукових груп. Члени другого (1990–1998) і третьо- го (1998–2002) складу Комісії (академіки НАН України К.М. Ситник, С.В. Волков, М.А. Голубець, І.Ф. Курас, О.С. Онищенко, В.А. Смолій, Е.В. Соботович і М.П. Щер- бак, члени-кореспонденти НАН України П.Ф. Гожик і А.П. Травлєєв; д.б.н. Я.П. Ді- дух, д.ф.н. В.С. Крисаченко, д.е.н. Б.А. Ма- лицький, д.г.-м.н. О.Ю. Митропольський, д.ф.н. В.І. Онопрієнко, к.г.-м.н. А.І. Шевчен- ко, к.б.н. М.В. Шевера, к.і.н. С.М. Кіржаєв, к.б.н. І.Р. Алєксєєнко) крім іншого взяли на себе опрацювання архівів і публікацію за ре- дакцією академіка К.М. Ситника листування видатного вченого з академіками О.О. Бого- мольцем і М.П. Василенком, В.І. Липським і О.В. Фоміним, а також із математиками [30–33]. Ці матеріали було надруковано вперше, і вони стали гідним продовженням публікацій епістолярної спадщини вченого, після листів А.Ю. Кримському [21]. Вивчення рукописного спадку В.І. Вер- надського зумовило підготовку до друку ранньої незакінченої статті «Угорская Русь с 1848 г.» (1880–1885), невідомого рукопису «Заметки, выписки и библиография об Угор- ской Руси и угроруссах» (1889), а також ко- ментарів до них. Публікація «Про Угорську Русь» [34] змушує по-новому подивитися на особливості становлення видатного вченого, 23ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ свідчить про його різнобічні інтереси, глибо- кі знання і власний погляд на історичне ми- нуле. У роботі В.І. Вернадський виступив на захист закарпатських українців — угорських русинів, навів цікаві нотатки й огляд деяких елементів їхньої культури. Загалом в Україні є багато місць, по в’я- заних з академіком В.І. Вернадським, але особливо його шанують на Полтавщині. З са- мого початку своєї діяльності Комісія під- тримує зацікавленість наукової громадськос- ті щодо творчості вченого, допомагає збере- женню пам’яті про нього, бере участь в організації конференцій і зустрічей, шеф- ствує над спеціалізованою екологічною шко- лою ім. В.І. Вернадського у селищі Ши шаки Полтавської області, опікується там теш нім музеєм. Секретар Комісії А.І. Шевченко була автором біосферної і співавтором меморіаль- ної експозиції музею В.І. Вернадського у Шишацькій середній школі, оформленої Полтавським художнім фондом. Її зусилля- ми розроблено історико-природничу програ- му для музею і школи. Бували тут з метою допомоги, читання лекцій, спілкування ака- деміки НАН України М.В. Новіков, К.М. Сит- ник, О.С. Онищенко, А.Г. Наумовець, секре- тарі та інші члени Комісії. Створенню експо- зиції та розвитку природничої й екологічної освіти завжди сприяли Національна біб- ліотека України ім. В.І. Вернадського та інс титути НАН України: Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного, Інститут геоло гічних наук, Інститут загальної та неор ганічної хімії ім. В.І. Вернадського, Інститут геохімії, міне- ралогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка, Інститут надтвердих ма теріалів ім. В.М. Ба- куля, а також Таврійський національний уні- верситет ім. В.І. Вернадського та деякі інші установи. Вони передавали колекції мінера- лів, хімічне обладнання і реактиви, ком п’ю- тери, книжки, допомагали у створенні еколо- гічної стежки. Великі ентузіасти й гостин- ні господарі, директори школи В.В. Хурса і В.С. Чмир неодноразово бували гостями Комісії та виступали на читаннях з питань збереження спадщини і вшанування пам’яті видатного вченого. Садиба Вернадських на Бутовій горі у Шишаках, спроектована Василем Кричев- ським — автором проекту знаменитого бу- динку Полтавського губернського земства, була улюбленим місцем перебування роди- ни. Тут гостювали професори О.О. Корнілов і І.М. Гревс, академік С.Ф. Ольденбург, князь Д.І. Шаховськой. Будинок було пограбовано й підпалено в 1918 р., однак як архітектурна споруда він залишився у професійному полі зору архітекторів Полтавщини, студентів і викладачів Полтавського націо нального технічного університету імені Юрія Конд- ратюка. Комісія разом із Президією НАН України неодноразово намагалася організу- вати його відбудову. Розроблений професо- ром, к. арх. В.М. Губарем та Ж.І. Іщенко про- ект реконструкції садиби [35] розглядали на засіданнях Комісії в різні роки (1994, 2008, 2009, 2012). З 1994 р. у Полтаві в тісній співпраці з НАН України діє Благодійний фонд В.І. Вернадського [36], співорганізато- ром якого є Комісія. Можна сподіватися на позитивні перспективи відновлення садиби В.І. Вернадського на Бутовій горі, оскільки вже давно опрацьовано архівні матеріали, підготовано проектну документацію і НАН України зацікавлена у цьому проекті. Останнім часом проводяться дослідження діяльності академіка В.І. Вернадського на Полтавщині, де він не лише відпочивав упро- довж 1896–1917 рр., а й плідно працював над ученням про живу речовину, здійснював екскурсії, брав участь у роботі Полтавського природничо-історичного (краєзнавчого) му- зею, обмірковував свої подальші праці, особ- ливо в 1917–1918 рр. Комісія і місцеві до- слідники ще наприкінці 1990-х років розпо- чали пошуки матеріалів для підготовки великої публікації про перебування і діяль- ність ученого на Полтавщині. У Кременчуці й Полтаві за підтримки Комісії регулярно організовують міжрегіональні науково-прак- тичні конференції, що сприяють не тільки популяризації ідей ученого в галузі освіти, природознавства і філософського світогля- ду, але й спонукають до нових наукових по- шуків та звернення до першооснов. У 2008 р. 24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ вийшла друком книга «В.І. Вернадський і Полтавщина» [37], в якій змальовано коло його спілкування, подано нові, раніше не- опубліковані праці та листи, а також наведе- но бібліографію видань, що висвітлюють зв’язки вченого з цим краєм. У Полтавському і Кременчуцькому краєзнавчих музеях роз- горнуто експозиції, присвячені В.І. Вернад- ському, видано книгу О.О. Ігнатенка «Кре мен- чуцька бібліографія В.І. Вернадського» [38]. Готуючись до святкування 150-річчя від дня народження академіка В.І. Вернадського, наукова громадськість України намагається вийти на новий рівень осмислення ідей і на- укової спадщини, продуктивної суспільної діяльності й далекоглядних передбачень ге- ніального вченого. Його дивовижне, глибоко сучасне сприйняття проблем і завдань нау- ки, символом і уособленням якої він став, за- лишається невичерпним джерелом для роз- витку багатьох галузей знань. Важливим кроком до нового погляду на величну по- стать В.І. Вернадського стала видана в НАН України ювілейна серія «Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського» під керів- ництвом Редакційної ради на чолі з академі- ком Б.Є. Патоном. Це, ініційоване Комісією ще в 2008 р., видання вийшло в семи томах, насичених тематично об’єд на ними працями, документами й архівними матеріалами, біль- шість з яких або стосуються наукового й ду- ховного зв’язку вченого з Україною, або були тут написані, або є найважливішими для ро- зуміння його ідей та поглядів. Багато думок В.І. Вернадського не можна звести до спрощених схем і рішень, вони не- тривіальні й часто новаторські. У спільній монографічній праці д.ф.н. І.І. Мочалова й одного з членів Комісії д.ф.н. В.І. Онопрієнка «В.И. Вернадский: Наука. Философия. Че- ловек» [39] розглянуто специфіку розумін- ня проблем наукового світогляду. Ця робота дала поштовх для аналізу відносин науки й держави, вивчення процесів проникнення науки в державне життя, усвідомлення не- обхідності історичного аспекту в будь-якому науковому дослідженні, а також повернення до розгляду концепції ноосфери. Нині, з наближенням ювілею академі ка В.І. Вернадського, зростанням потреби в розробленні стратегії свідомого керування взаємодією суспільства і природи, загострен- ням проблем, пов’язаних із глобальною кри- зою, спостерігається прагнення повернутися до витоків учення про біосферу та її подаль- ший розвиток, переосмислити інтелектуаль- ну спадщину вченого. Члени Комісії вже дав- но активно обговорюють хибне сприйняття суті й проблем екології, ролі живої речовини у функціонуванні біосфери, концепції ноо- сфери [40–44]. Розвиваючи біосферні підхо- ди і розуміючи важливість живої речовини для життя на Землі, академік К.М. Ситник і д.б.н. О.О. Протасов нещодавно запропону- вали започаткувати нову наукову дисциплі- ну — диверситологію, як «науку про біо різ но- маніття, що визначається не лише за сумою елементів, а й за їхньою частотою і відносною густотою» [41]. Об’єктом цієї науки є склад і кількісні співвідношення біотичних елемен- тів екосистем, біомів і живого покриву Землі (живої речовини). Дотримуючись цих погля- дів і спираючись на вчення про живу речови- ну, О.О. Протасов у своїй спеціалізованій мо- нографії [45] аналізує на прикладі гідросфе- ри проблеми окремого і цілісного в системі біосфери, підкреслює значення «пленок сгу- щения жизни» на межі середовищ, про які писав ще В.І. Вернадський. Нові напрями природознавчих пошуків торкаються і ноосфери як якісно нового ево- люційного етапу розвитку біосфери, якому притаманні геологічні та соціальні фактори розвитку. В.І. Вернадський писав, що «био- сфера XX столетия превращается в ноосфе- ру, создаваемую прежде всего ростом науки, научного понимания и основанного на ней со- циального труда человечества» [17]. Тому поряд із виробничою діяльністю людини сьогодні для прогресивного розвитку не менш важлива і наукова складова. Ідеологія ноосферизму може запанувати в Україні в разі, якщо держава організує розроблення і втілення стратегії сталого розвитку в умовах глобалізації на 20–25 років [40]. Біоцент- ризм, як результат розвитку екологічного 25ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ мислення і відповідь на виклики сьогодення, має спонукати не лише до вивчення живого, а й до відповідальності кожного за збережен- ня та виживання всього живого на Землі. Ідеї, закладені видатним ученим В.І. Вер- надським, не вичерпано, і наше завдання по- лягає в їх вивченні, творчому розвитку, як- найширшому втіленні в життя. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Патон Б.Є. Академік В.І. Вернадський — великий вчений і мислитель // Вісник АН УРСР. — 1988. — № 7. — С. 3–10. 2. Шевченко А.І., Стеценко М.С., Демедюк Ю.М. Відзна- чення 125-річчя з дня народження академіка В.І. Вер- надського на Україні // Вісник АН УРСР. — 1988. — № 7. — С. 92–95. 3. Сытник К.М., Стойко С.М., Апанович Е.М. В.И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Ук- раине. — 2-е изд., испр. и доп. / АН УССР. — К.: Наук. думка, 1988. — 366 с. 4. Мочалов И.И. Владимир Иванович Вернадский. — М.: Наука, 1982. — 488 с. 5. Вернадский В.И. Дневники 1917–1921 (окт. 1917 — янв. 1920) / сост.: М.Ю. Сорокина, С.Н. Киржаев, А.В. Мемелов, В.С. Неаполитанская; отв. ред.: К.М. Сытник, Б.В. Левшин. — К.: Наук. думка, 1994. — 272 с. 6. Вернадский В.И. Дневники 1917–1921 (янв. 1920 — март 1921) / сост.: С.Н. Киржаев, А.В. Мемелов, В.С. Неаполитанская, М.Ю. Сорокина; отв. ред.: К.М. Сытник, Б.В. Левшин. — К.: Наук. думка, 1997. — 327 с. 7. Vernadsky V.I. La Géochimie. — Paris: Alcan, 1924. — 404 p. 8. Vernadsky V.I. L’autotrophie de l’humanite // Rev. Gen. Sci. — 1925. — V. 36, N 17–18. — P. 495–502. 9. Вернадский В.И. Биосфера. — Л.: Науч. хим.-техн. изд-во, 1926. — 146 с. 10. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Успехи соврем. биологии. — 1944. — Т. 18, № 2. — С. 113–120. 11. Vernadsky V.I. The Biosphere and the Noosphere // American Scientist. — 1945. — V. 33, N 1. — P. 1–12. 12. Чтения академика Владимира Ивановича Вер- надского (1991–1992): сб. науч. тр. / под ред. К.М. Сытника, Я.П. Дидуха, Ю.А. Храмова и др. — К.: Наук. думка, 1994. — 144 с. 13. Ситник К.М. Перший президент Української Ака- демії наук // Вісн. НАН України. — 2008. — № 3. — C. 44–54. 14. Ситник К.М. Творець і перший президент Україн- ської Академії наук Володимир Вернадський // Світогляд. — 2008. — № 3. — С. 10–17. 15. Онопрієнко В.І. Ідеї академіка В.І. Вернадського на тлі проблем організації науки // Вісн. НАН України. — 2008. — № 9. — С. 49–53. 16. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление: ученый о новом моральном порядке / публ. подгот. В.С. Неаполитанская // Век ХХ и мир. — 1987. — № 9. — С. 38–43. 17. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление / сост. Ф.Т. Яншина. — М.: Наука, 1991. — 272 с. 18. Ситник К.М., Шмиговська В.В. Володимир Вер- надський і Академія. Серія «Президенти Академії наук України». — К.: Наук. думка, 2006. — 312 с. 19. Вернадський В.І. Вибрані праці. — К.: Наук. дум- ка, 2005. — 302 с. 20. Ситник К.М. Учений, мислитель, організатор нау- ки: до 120-річчя від дня народження В.І. Вернад- ського // Вісн. АН УРСР. — 1983. — № 8. — C. 87–95. 21. Сытник К.М., Апанович Е.М., Стойко С.М. В.И. Вер- надский. Жизнь и деятельность на Украине. — 1-е изд. / АН УССР. — К.: Наук. думка, 1984. — 236 с. 22. Добров Г.М., Онопрієнко В.І. В.І. Вернадський — ор- ганізатор науки на Україні // Вісн. АН УРСР. — 1988. — № 3. — C. 81–92. 23. Онопрієнко В.І., Депенчук Л.П. Організація науки — державне управління чи самоврядування // Вісн. АН УРСР. — 1993. — № 1. — C. 23–32. 24. Матвеєва Л.В., Ковальчук Л.В. Щоб вижила ака- демія // Вісн. АН України. — 1993. — № 2. — C. 82–88. 25. Храмов Ю.О., Руда С.П., Кучмаренко В.А. Перший рік академії // Вісн. АН України. — 1993. — № 10. — C. 12–31. 26. Ситник К.М., Багнюк В.М. Він бачив через сто- ліття // Вісн. НАН України. — 2003. — № 2. — C. 51–62. 27. В.І. Вернадський. Громадянин. Вчений. Мисли- тель. Праці вченого та література про нього з фондів Національної бібліотеки ім. В.І. Вернад- ського Академії наук України: бібліогр. покажч. / уклад. С.О. Задоя, І.А. Певзнер. — К.: Наук. дум- ка, 1992. — 95 с. 28. В.І. Вернадський. Вчений. Мислитель. Громадя- нин. Праці вченого та література про нього з фон- дів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернад- ського: бібліогр. покажч. / уклад. Л.В. Беляєва, Л.С. Новосьолова та ін. / НАН України, НБУВ. — К.: Академперіодика, 2003. — 260 с. 29. Багров М.В., Ена В.Г., Лавров В.В. и др. В.И. Вер- надский и Крым: люди, места, события. — К.: Ли- бідь, 2004. — 312 с. 30. Из эпистолярного наследия В.И. Вернадского. Пись- ма украинским академикам Н.П. Василенко и А.А. Богомольцу / сост. С.Н. Киржаев, В.А. Толстов; ред. К.М. Сытник. — К., 1991. — 46 с. 26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 7 ГРАНІ НАУКИ 31. Из эпистолярного наследия В.И. Вернадско- го. Письма В.И. Липскому (1919–1936) / сост. Т.В. Андрианова, М.В. Шевера; ред. К.М. Сытник. — К.; Кременчуг, 2002. — 27 с. 32. Из эпистолярного наследия В.И. Вернадского. Письма А.В. Фомину (1929–1934) / сост. М.В. Ше- вера, вступ. ст К.М. Сытник, Т.В. Андрианова. — К., 2010. — 25 с. 33. Переписка с математиками / сост. М.И. Кратко, МГУ им. М.В. Ломоносова. — М., 1996. — 112 с. 34. Мазурок О., Пеняк П., Шевера М. Про Угорську Русь / вступ. ст К.М. Ситник. — Ужгород, 2003. — 94 с. 35. Губарь В.М., Іщенко Ж.І. Про відновлення садиби В.І. Вернадського на Бутовій горі // Полтавський ар хеологічний збірник. — 1994. — № 3. — С. 132– 136. 36. Пятаченко В.И., Горик А.В. Тропой Вернадского на Бутовой горе // Ноосфера. — 2003. — № 16. — С. 40–42. 37. В.І. Вернадський і Полтавщина: факти, докумен- ти, бібліографія / уклад. В.М. Самородов, С.Л. Ки- гим; наук. ред. К.М. Ситник. — Полтава: Полтав. літератор, 2008. — 260 с. 38. Игнатенко А.А. Кременчугская библиография академика В.И. Вернадского — Кременчуг: Принт Люкс, 2008. — 112 с. 39. Мочалов И.И., Оноприенко В.И. В.И. Вернадский: Наука. Философия. Человек. — Кн. 1. Наука в исто- рических и социальных контекстах. — М.: ИИЕТ им. С.И. Вавилова РАН, 2008. — 408 с.; Кн. 2. Наука и ее инструментарий: логико-ме то до логические ас- пекты. — К.: Информ.-аналит. агентство, 2012. — 631 с. 40. Ситник К.М., Чопик В.І. Біоцентризм і глобалізм // Вісн. НАН України. — 2009. — № 12. — C. 8–12. 41. Ситник К.М., Протасов О.О. Міжнародний рік біо- різноманіття та перспективи розвитку диверситоло- гії // Вісн. НАН України. — 2010. — № 3. — C. 13–15. 42. Голубець М.А. Кілька постулатів академіка В.І. Вер- надського як заповіт всесвітньому людству на ХХІ століття (з погляду еколога) // Вісн. НАН України. — 2012. — № 10. — C. 12–25. 43. Ситник К.М. Ноосфера: міфи і реальність // Вісн. НАН України. — 2003. — № 5. — С. 45–53. 44. Дідух Я.П. В.І. Вернадський і сучасна екологія // Вісн. НАН України. — 2003. — № 5. — C. 53–59. 45. Протасов А.А. Жизнь в гидросфере. Очерки по об- щей гидробиологии. — К.: Академперіодика, 2011. — 704 с. Стаття надійшла 19.03.2013 р. К.М. Сытник, Т.В. Андрианова Институт ботаники им. Н.Г. Холодного Национальной академии наук Украины ул. Терещенковская, 2, Киев, 01601, Украина ГЕНИАЛЬНЫЙ СЫН УКРАИНЫ В.И. ВЕРНАДСКИЙ В статье, посвященной 150-летию со дня рожде- ния академика В.И. Вернадского, дан обзор деятель- ности ученого и его связей с Украиной. Представлен краткий очерк деятельности Комиссии по разработ- ке научного наследия академика В.И. Вернадского НАН Украины со времени ее основания, освещено участие в ее работе ведущих ученых НАН Украины. Показана актуальность положений В.И. Вернадского о планетарном значении растительного покрова и всего живого, изложенных им биогеохимических принципов, а также принципов государственности и профессиональности Академии, необходимости раз- вития широкого комплекса наук для общественного прогресса. Ключевые слова: В.И. Вернадский, развитие нау- ки, Украинская Академия наук, Украина, Комиссия по разработке научного наследия академика В.И. Вернад- ского. K.M. Sytnik, T.V. Andrianova Kholodny Institute of Botany of National Academy of Sciences of Ukraine 2 Tereshchenkivska St., Kyiv, 01601, Ukraine GREAT SON OF UKRAINE V.I. VERNADSKY In this paper, devoted to the 150th anniversary of acad- emician V.I. Vernadsky, the review of activity of the sci- entist and his ties with Ukraine is given. It is presented an essay on functioning of the Commission for study of academician V.I. Vernadsky heritage of NAS of Ukraine from its foundation; participation of leading NAS scien- tists in Commission’s work is described. It is stressed that Vernadsky’s statements about the global significance of vegetation and every living thing become topical. Ver- nadsky worked out biogeochemical principles and impor- tant concept of state-scope thinking and professionalism of the Academy, development of a wide range of sciences for progress. Keywords: V.I. Vernadsky, progress of science, Ukrainian Academy of Sciences, Ukraine, Commission for study of academician V.I. Vernadsky heritage.

Геніальний син України Володимир Іванович Вернадський

Institution

Ähnliche Einträge