Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу

У статті на основі аналізу чинного законодавства України про наукову і науково-технічну діяльність та практики його застосування висвітлено проблемні питання вдосконалення правового статусу Національної академії наук України на сучасному етапі. Обґрунтовано необхідність прийняття спеціального зак...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Нагребельний, В.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2013
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Грані науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68517
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу / В.П. Нагребельний // Вісн. НАН України. — 2013. — № 12. — С. 50-57. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-68517
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-685172014-09-26T03:01:57Z Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу Нагребельний, В.П. Грані науки У статті на основі аналізу чинного законодавства України про наукову і науково-технічну діяльність та практики його застосування висвітлено проблемні питання вдосконалення правового статусу Національної академії наук України на сучасному етапі. Обґрунтовано необхідність прийняття спеціального закону про НАН України та наведено його основні концептуальні положення. В статье на основе анализа действующего законодательства Украины о научной и научно-технической деятельности, а также практики его применения освещаются проблемные вопросы совершенствования правового статуса Национальной академии наук Украины на современном этапе. Обоснована необходимость принятия специального закона о НАН Украины, изложены его основные концептуальные положения. On the basis of analysis of the current legislation of Ukraine on scientific and technological activities, as well as its practical application, the problematic issues of improving the legal status of the National Academy of Sciences of Ukraine at the present stage are highlighted. The necessity of adopting a special law on the National Academy of Sciences of Ukraine is justified and its main conceptual points are set out. 2013 Article Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу / В.П. Нагребельний // Вісн. НАН України. — 2013. — № 12. — С. 50-57. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68517 340.11 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Грані науки Грані науки
spellingShingle	Грані науки Грані науки Нагребельний, В.П. Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу Вісник НАН України
description	У статті на основі аналізу чинного законодавства України про наукову і науково-технічну діяльність та практики його застосування висвітлено проблемні питання вдосконалення правового статусу Національної академії наук України на сучасному етапі. Обґрунтовано необхідність прийняття спеціального закону про НАН України та наведено його основні концептуальні положення.
format	Article
author	Нагребельний, В.П.
author_facet	Нагребельний, В.П.
author_sort	Нагребельний, В.П.
title	Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу
title_short	Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу
title_full	Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу
title_fullStr	Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу
title_full_unstemmed	Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу
title_sort	законодавче врегулювання організації та діяльності національної академії наук україни — вимога часу
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Грані науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/68517
citation_txt	Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу / В.П. Нагребельний // Вісн. НАН України. — 2013. — № 12. — С. 50-57. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT nagrebelʹnijvp zakonodavčevregulûvannâorganízacíítadíâlʹnostínacíonalʹnoíakademíínaukukraínivimogačasu
first_indexed	2025-07-05T18:20:19Z
last_indexed	2025-07-05T18:20:19Z
_version_	1836832124268707840
fulltext	50 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 ГРАНІ НАУКИ © В.П. Нагребельний, 2013 У статті на основі аналізу чинного законодавства України про наукову і науково-технічну діяльність та практики його застосування висвітлено проблемні питання вдосконалення правового статусу Національної академії наук України на сучасному етапі. Обґрунтовано необхідність прийняття спеціального закону про НАН України та наведено його основні концептуальні положення. Ключові слова: НАН України, Статут, правове регулювання, правовий статус, науково-технічна діяльність. УДК 340.11 В.П. НАГРЕБЕЛЬНИЙ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України вул. Трьохсвятительська, 4, Київ, 01601, Україна ЗАКОНОДАВЧЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ — ВИМОГА ЧАСУ До 95-річчя заснування Національної академії наук України У листопаді цього року Національній академії наук України виповнюється 95 ро- ків. Понад півстоліття її очолює всесвіт- ньовідомий учений Борис Євгенович Па- тон. Ювілей Академії — це не лише визнач- на дата в історії вітчизняної науки, але й подія справді всенародного значення. Офі- ційним днем її заснування вважають 27 листопада 1918 р. — день проведення першого Спільного зібрання Української Академії наук (УАН). Створення Академії стало важливим кроком до утвердження передових підходів в організації наукової діяльності, повноправного входження ук- раїнської науки в європейський і світовий науковий простір. Організаційну структуру, форми і мето- ди діяльності Академії зумовлено її право- вим статусом, юридичним закріпленням її прав та обов’язків. Цей статус з часу засну- вання Академії традиційно мав два рівні нормативно-правового регулювання — за- гальнодержавний (закони, укази Прези- дента, постанови і розпорядження Уряду тощо) і внутрішньоакадемічний (Статут Академії, постанови Загальних зборів і Президії Академії) [1]. Першими актами, які визначали право- вий статус УАН, були Статут УАН і декрет гетьмана П.П. Скоропадського від 14 лис- топада 1918 р. «Про заснування Української Академії наук». Статут готували в надзви- чайно складних умовах становлення укра- їнської державності. Згідно з ним, УАН на- бувала статусу найвищої державної нау- кової установи. У лютому 1919 р. Уряд Радянської України офіційно визнав УАН, було передбачено надання їй державної під- тримки. Через два роки УАН було перейме- новано на Всеукраїнську Академію наук 51ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 ГРАНІ НАУКИ (ВУАН). У середині 1920-х років завершив- ся перший період її становлення. Друга половина 1920-х і початок 1930-х років характеризувалися посиленням дер- жавного впливу на Академію наук і від- повідною перебудовою її структури. У цей час запроваджено командно-адмініс тра тив- ні засади науково-дослідної діяльності ін- ститутів Академії, розширено її склад, по- чала діяти аспірантура. У 1936 р. ВУАН було перейменовано на Академію наук УРСР. Владний тиск на неї з боку тоталі- тарної системи посилився з прийняттям низки імперативно-розпорядчих актів. Ра- зом з тим Академії було підвищено грошові асигнування, що сприяло чисельному збільшенню її кадрового складу. Попри всі труднощі у 1930-х роках в Академії склало- ся чимало нових наукових шкіл і було до- сягнуто важливих результатів, насамперед у галузі точних наук. Під час Великої Віт- чизняної війни Академія працювала на по- треби оборони країни. У повоєнний і на- ступні періоди вона зосередила увагу пере- важно на проблемах науково-технічного прогресу. Поступово Академія перетвори- лася на найбільший в Україні науковий центр з розвиненою дослідницькою, кон- структорською і виробничою базою. Зміц- ніли зв’язки Академії з практикою, вироб- ництвом, зросла ефективність досліджень, розширилися контакти з іноземними нау- ковими установами, вдосконалювалася пра- вова база її організації та діяльності. Вчені Академії збагатили вітчизняну науку ба- гатьма фундаментальними відкриттями, сприяли прогресу світової науки. Проголошення України незалежною дер- жавою у серпні 1991 р. стало початком но- вого, сучасного етапу в діяльності Академії наук, яка вийшла з системи союзної Акаде- мії і почала працювати на суверенну Украї- ну. Того самого року змінилася й її назва — Академія наук України, а згодом Академії було надано статус національної наукової установи. Нові умови викликали суттєві зміни у правовому забезпеченні діяльності Акаде- мії. Важливе значення для утвердження її правового статусу як головної наукової установи незалежної держави і перебудови діяльності відповідно до нових завдань мало затверджене указами Президента України від 20.01.1992 № 43 «Про забезпе- чення діяльності та розвитку Академії наук України» та від 22.03.1994 № 100 «Про дер- жавну підтримку наукової діяльності Ака- демії наук України» юридичне визнання її вищою державною науковою організацією України зі статусом національної. Положення цих указів одержали подаль- ший розвиток в Указі Президента України від 10.03.2000 № 456 «Про додаткові заходи щодо державної підтримки Національної академії наук України», яким було визначе- но ключові завдання Національної академії наук України на сучасному етапі, що харак- теризується економічним, соціальним, ду- ховним піднесенням і об’єктивно вимагає істотного зростання рівня наукових дослі- джень, упровадження їх результатів у прак- тику, активізації ролі Академії в державно- му і суспільному житті країни. Основні з них — участь у формуванні державної полі- тики в сфері наукової та науково-технічної діяльності, концентрація зусиль на досяг- ненні світового рівня фундаментальних і прикладних досліджень на пріоритетних напрямах науки, а також посиленні впливу їх результатів на інноваційний розвиток економіки, освіти і культури в Україні. Ака- демію зорієнтовано на активну участь у під- готовці наукових оцінок і прогнозів су- спільно-політичного, соціально-еконо міч но го і культурного розвитку держави, її еко- логічного стану, розроб лення відповідних пропозицій та рекомендацій з цих питань. Важливими напрямами діяльності Академії визначено підготовку наукових кадрів, сприяння інтеграції вітчизняного інтелек- туального потенціалу в європейський і сві- товий науковий простір. З метою створення відповідних умов для наукових досліджень, фахової діяльності вчених, розвитку матеріально-технічної бази Національної академії наук України 52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 ГРАНІ НАУКИ Верховна Рада України 7 лютого 2002 р. прийняла Закон України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу». У ньому вперше на законодавчому рівні утверджено загальнодержавний статус НАН Ук раїни як вищої державної наукової організації України, що організовує і здій- снює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведен- ня фундаментальних досліджень у науко- вих установах та організаціях України. Окремі аспекти діяльності Академії відо- бражено також у законах України «Про на- укову і науково-технічну діяльність» (1998), «Про наукову і науково-технічну експерти- зу» (1996), «Про наукову і науково-технічну інформацію» (2000) тощо. Згаданими правовими актами було ви- значено новий рівень прав і обов’язків Ака- демії, її відповідальність за розвиток віт- чизняної науки та стан фундаментальних досліджень у країні в цілому, незалежну оцінку процесів суспільного, науково- технічного й культурного розвитку Україн- ської Держави. На Академію було покладе- но завдання з організації, проведення та координації наукових досліджень з фунда- ментальних проблем природознавства, тех- нічних і гуманітарних наук з метою відро- дження і всебічного розвитку духовної та матеріальної культури народу України. Від- повідно до чинного законодавства, функціо- нування Академії ґрунтується на всебічній підтримці її статутної діяльності державою, безстроковій та безоплатній передачі їй у ко- ристування без зміни форми державної власності всього академічного майнового комплексу, створеного протягом багатьох десятиліть. Водночас визнання високого державного статусу Національної академії наук Украї- ни, її особливої ролі загальнонаціонального інтелектуального центру реалізовано у роз- витку внутрішньої самоврядності Академії як наукової корпорації, що полягає у само- стійному визначенні своєї структури, тема- тики досліджень, вирішенні науково-ор га- нізаційних, майнових, господарських, кад- рових питань, налагодженні міжнародних наукових зв’язків тощо. Нова суспільна атмосфера, що сприяла утвердженню самоврядних принципів управ- ління наукою, піднесенню творчої ініціати- ви вчених, спричинила значні позитивні зрушення в організації життєдіяльності Академії. Нові Статути Академії, ухвалені її Загальними зборами у 1992 та 2003 рр., по- ложення про секції, відділення та установи, затверджені після широкого громадського обговорення (1992, 1998, 2002), відобража- ли демократичні зміни у внутрішньому житті наукових установ, свідчили про зрос- тання впливу вчених на формування і реа- лізацію наукової політики, розвиток еконо- міки країни, духовної культури українського народу. З метою вдосконалення правового стату- су Національної академії наук України, приведення положень її Статуту у відповід- ність до вимог чинного законодавства у квітні 2013 р. Загальними зборами було ухвалено нову редакцію Статуту Академії. У ньому відображено необхідність посилення ролі Академії в забезпеченні науково-тех- нічного, соціально-економічного та куль- турного розвитку країни, уточнення основ- них завдань діяльності Академії на су часному етапі, а також її правового статусу як вищої державної наукової установи України з пра- вами самоврядної організації. Принцип са- моврядності і відносної автономії Академії (абсолютної бути не може) є фактором, що має сприяти забезпеченню об’єктивності наукових досліджень. Важливими елемен- тами нової редакції Статуту Академії є та- кож положення щодо фі нан сово-еко но- мічних основ її діяльності, кадрового забез- печення, чіткішого розмежування функцій і компетенції органів управління Академії тощо. Як зазначалося вище, з часу проголошен- ня незалежності України було прийнято цілу низку законодавчих та інших нор ма- тивно-правових актів, спрямованих на дер- 53ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 ГРАНІ НАУКИ жавну підтримку наукової і науково-тех- нічної діяльності, зокрема фундаменталь- ної науки, інноваційного розвитку тощо. Однак ці акти мають загальний характер, не враховують особливості правового статусу, організації та діяльності НАН України, її науково-дослідних установ та інших під- розділів. До того ж потенціал зазначених актів не може бути реалізований пов ною мірою через наявність колізій між нормами загального і спеціального законодавства, а також через невиправдане фактичне по- ширення на сферу академічної науки і ді- яльності НАН України багатьох загальних норм чинного законодавства (цивільного, господарського, податкового, бюджетного, митного, трудового тощо), які не врахову- ють особливостей правовідносин у зазна- ченій сфері. За таких обставин подальше істотне вдо- сконалення правової бази та підвищення рівня правового регулювання організації та діяльності НАН України (поряд із внесен- ням відповідних змін і доповнень до чинно- го законодавства та статутних актів Акаде- мії), на наш погляд, має здійснюватися на основі спеціального комплексного і належ- ним чином кодифікованого Закону України «Про Національну академії наук України» (далі — Закон). Важливість прийняття такого Закону зу- мовлена необхідністю більш чіткого визна- чення державою місця і ролі НАН України в розвитку вітчизняної науки, уточнення правового статусу Академії, упорядкування її відносин з державними інституціями та суспільством. Як показала практика, част- кове врегулювання цих питань у законах України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1998), «Про особливості пра- вового режиму діяльності НАН України, га- лузевих академій наук та статусу їх майно- вого комплексу» (2002) і деяких інших нормативно-правових актах не можна вва- жати достатнім, оскільки належний рівень та системність правового забезпечення ді- яльності Академії відповідно до її особли- вого статусу в суспільстві як державної і, разом з тим, самоврядної організації та ролі у вирішенні найважливіших питань сталого розвитку України повною мірою не забезпе- чуються. Не визначено, зокрема, дієві меха- нізми реалізації багатьох завдань, покладе- них державою на Академію, регулювання її окремих відносин з органами влади тощо. Академія є загальнонаціональним надбан- ням; з нею пов’язаний майбутній економіч- ний і соціальний розвиток держави, зрос- тання її наукового і науково-технічного по- тенціалу. Тому розроблення і прийняття спеціального комплексного законодавчого акта, який би системно й оптимально врегу- лював найважливіші аспекти відносин Ака- демії з державою, зарубіжними науковими організаціями, визначив особливості право- вого статусу НАН України та правового ре- жиму її майнового комплексу, безумовно, має стати важливим кроком на шляху зако- нодавчого забезпечення розвитку вітчизня- ної наукової і науково-технічної сфери. Отже, метою прийняття Закону України «Про Національну академію наук України» є суттєве вдосконалення правових, органі- заційних, фінансових та інших засад діяль- ності Академії, систематизація й визначен- ня на законодавчому рівні найважливіших правових положень, спрямованих на забез- печення ефективного розвитку в державі фундаментальних та прикладних наукових досліджень, істотне поліпшення умов для продуктивної роботи працівників Академії, піднесення престижу наукової діяльності в суспільстві, посилення на цій основі ролі та відповідальності науки у справі розв’язання актуальних, суспільно значущих соціаль- них, економічних, екологічних, гуманітар- них та інших проблем, забезпечення належ- ного рівня національної безпеки, зміцнення позицій України на міжнародній арені. Кон- цептуально Закон має ґрунтуватися на ви- могах Конституції, відповідних законів України, враховувати багаторічний досвід діяльності Академії, а також практику зако- нодавчого регулювання функціонування аналогічних інституцій, наукової і науково- технічної діяльності в інших державах. 54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 ГРАНІ НАУКИ Предметом регулювання цього Закону мають бути правовий статус Академії як од- нієї з найважливіших складових національ- ного багатства України та вищої державної наукової самоврядної організації, правові механізми та гарантії його реалізації; місце Академії в суспільстві, системі формування та здійснення державної політики, насампе- ред у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності; її відносини з орга- нами державної влади, державними галузе- вими академіями наук, закладами освіти, суб’єктами господарювання, науковими громадськими організаціями; принципи ді- яльності та питання організації управління Академією, що мають особливе значення для забезпечення її функціонування як дер- жавної наукової самоврядної організації, а також кадрове, інформаційне, матеріально- технічне, фінансове та інше забезпечення діяльності Академії, інші найважливіші пи- тання, що потребують врегулювання на за- конодавчому рівні та сприяння у їх вирі- шенні з боку держави. Не визначені цим Законом питання ді- яльності Академії, передусім щодо порядку утворення та функціонування її органів управління й установ, їх основних повнова- жень, механізмів взаємодії при виконанні покладених на них повноважень, з ураху- ванням вимог цього Закону та інших актів законодавства повинні врегульовуватися Статутом Академії, який розробляється ви- ходячи зі статусу Академії як державної і водночас самоврядної наукової організації. Важливими положеннями майбутнього Закону мають стати закріплені в ньому принципи діяльності та основні завдання Академії. Зокрема, на наш погляд, Академія має здійснювати свою діяльність на основі таких принципів: конституційності і за- конності, самоврядності, демократичності, глас ності й відкритості, наукової об’єк- тивності, інтеграції науки, освіти та вироб- ництва тощо. При цьому під самоврядністю слід розуміти право Академії відповідно до цього Закону та інших актів законодавства самостійно врегульовувати Статутом Ака- демії та відповідно до нього вирішувати науково-організаційні, фінансово-гос по дар- ські, кадрові та інші питання її внутрішньо- го життя, зокрема щодо порядку формуван- ня системи управління, виборних колегі- альних органів, обрання членів Академії, визначення її структури, напрямів та тема- тики досліджень, організаційних засад їх виконання, здійснення міжнародних науко- вих зв’язків тощо. Законодавче закріплення принципів та основних завдань Академії дасть можли- вість чіткіше визначити її місце і роль у сфе- рі наукової діяльності, розмежувати функції і повноваження з іншими науковими орга- нізаціями, освітянською наукою тощо. Для виконання покладених на Академію завдань, зі збереженням наявних, їй мають бути надані більш широкі повноваження. При цьому держава повинна створювати на- лежні умови для виконання Академією за- значених завдань і роботи її працівників че- рез відповідне фінансове, правове та інше забезпечення наукової та науково-технічної діяльності установ Академії, пріоритетне за- доволення потреб її інститутів у новітньому обладнанні для проведення наукових дослі- джень, запровадження пільгового оподатку- вання господарських операцій, що здійс- нюються за чинними угодами і проектами науково-дослідного характеру та викону- ються в межах міжнародного науково-тех- нічного співробітництва, державних про- грам і науково-дослідних проектів. В Законі Академію слід визначити як суб’єкт державної наукової, науково-тех ніч- ної та інноваційної політики. Проекти нор- ма тивно-правових актів, що стосуються пи- тань наукової, науково-технічної та іннова- ційної діяльності, вносяться в установленому порядку лише після обговорення з Акаде- мією та погодження нею. Під час розроблен- ня та виконання державних програм Акаде- мія може бути визначена їх замовником. Принциповим положенням Закону має стати закріплення в ньому порядку ухва- лення Статуту Академії. До внесення у 2011 р. змін до Закону України «Про науко- 55ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 ГРАНІ НАУКИ ву і науково-технічну діяльність» Статут затверджувався найвищим органом Акаде- мії — Загальними зборами і реєструвався у Міністерстві юстиції України. Натомість змінами до вказаного Закону передбачено, що Статут Академії приймається Загальни- ми зборами і затверджується Кабінетом Мі- ністрів України. Очевидно, що задля збере- ження автономії Академії в Законі слід пе- редбачити порядок прийняття Статуту та змін до нього, що діяв раніше. В Законі необхідно визначити, що основу кадрового потенціалу Академії становлять її члени (академіки та члени-кореспонденти), які обираються на конкурсних засадах За- гальними зборами Академії в установлено- му Статутом Академії порядку довічно, а також врегулювати особливості трудових відносин з ними, порядок їх матеріального забезпечення. Прийняття наукових праців- ників Академії на роботу здійснюється з числа найбільш кваліфікованих учених і фахівців за результатами конкурсного від- бору, порядок проведення якого має визна- чатися Президією Академії з урахуванням вимог чинного законодавства України. З ме- тою закріплення в установах Академії квалі- фікованих наукових працівників для них у Законі необхідно передбачити створення державою належних соціально-побутових умов, поліпшення їх пенсійного забезпечен- ня, можливість надання їм житла, у тому числі службового, тощо. Законом слід закріпити норму, що фінан- сування діяльності Академії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України окремим рядком зі збереженням за нею функцій головного розпорядника цих коштів. Для фінансування виконання нау- кових досліджень Академії та інших її за- вдань можуть використовуватися також ко- шти місцевих бюджетів, доходи від власної господарської діяльності установ Академії, добровільні внески та благодійна допомога, гранти міжнародних і закордонних органі- зацій, доходи від розміщення на депозитах тимчасово вільних коштів, а також інші кош- ти відповідно до законодавства. У Законі мають бути передбачені довго- строкові гарантії забезпечення стабільного фінансування Академії для виконання нею фундаментальних і прикладних наукових та науково-технічних досліджень, механіз- ми цільового фінансування й ефективного використання результатів досліджень. У ньому також доцільно закріпити положен- ня про те, що Академія та підпорядковані їй науково-дослідні інститути, інші ака- демічні наукові установи та організації є неприбутковими установами. Ці установи повин ні мати право самостійно використо- вувати власні надходження для виконання своїх статутних завдань згідно з чинним законодавством. Для зберігання і розпо- рядження такими коштами можуть відкри- ватися рахунки в державних або комерцій- них банках. Щодо умов оплати праці працівників Академії, то вони повинні передбачати зна- чне підвищення їхніх посадових окладів, се- редній рівень яких має бути не менш як удвічі вищим за середній рівень заробітної плати в промисловості. Необхідно забезпе- чити стабільну виплату посадових окладів у повному обсязі протягом усього року з надбавками за стаж наукової роботи, робо- ту в науковій сфері, доплатами за науковий ступінь і вчене звання, зі щорічною матері- альною допомогою на оздоровлення, премію- ванням у межах фонду преміювання та еко- номії фонду оплати праці, іншими стиму- лювальними персональними надбавками та доплатами, що має сприяти закріпленню в Україні наукових кадрів, насамперед тих, які досягають вагомих наукових результа- тів і є перспективними. У Законі необхідно визначити й особли- вості управління майном Академії згідно з положеннями чинного Закону України «Про особливості правового режиму діяль- ності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх май- нового комплексу», за яким на сьогодні Академія як суб’єкт управління об’єктами державної власності вирішує питання щодо володіння, користування та розпорядження 56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 ГРАНІ НАУКИ наданим їй державою майном. Слід також передбачати встановлення Законом з ура- хуванням вимог Цивільного і Господарсько- го кодексів України та сучасних потреб до- даткових дієвих механізмів ефективного управління таким майном. При цьому ма- ють бути уточнені й конкретизовані чинні механізми з метою усунення протиріч, не- допущення неправомірного використання та відчуження майна Академії, зокрема шляхом приватизації, оренди з викупом та за іншими процедурами, у тому числі й за претензіями кредиторів. Доцільним є роз- ширення прав інститутів Академії щодо управління закріпленим за ними майном; уточнення особливостей управління, реалі- зації та захисту майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, що створюються в наукових установах Академії; розширен- ня прав цих установ з розпорядження май- ном, набутим за рахунок власних коштів; запровадження жорсткішої процедури від- чуження земельних ділянок, що перебува- ють у користуванні Академії, у тому числі й для суспільних потреб. Слід також встановити, що продаж май- на Академії можливий лише на конкурс- них засадах зі спрямуванням одержаних при цьому коштів (як і при відчуженні майна Академії в інших випадках, включа- ючи опти мізацію її майнового комплексу), за рі шенням відповідних органів управлін- ня Академії, виключно на її розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази. Прийняття Закону України «Про Націо- нальну академію наук України», безумовно, вимагатиме внесення змін до Закону Украї- ни «Про наукову і науково-технічну діяль- ність», які передбачатимуть насамперед більш чітке визначення статусу Академії як вищої наукової державної самоврядної ор- ганізації в Україні, розмежування право- вого регулювання щодо Національної ака- демії наук та галузевих академій наук; вне- сення до цього Закону положень щодо особливостей правового режиму діяльності галузевих академій наук, їх статусу та май- нового комплексу, порядку управління ним тощо. Необхідним буде також внесення від- повідних змін до законів України «Про ін- формацію», «Про науково-технічну інфор- мацію», «Про наукову і науково-технічну експертизу» тощо, Податкового кодексу України з метою узгодження їх положень із Законом «Про Національну академію наук України». Важливо зазначити, що кожна країна з урахуванням історичного досвіду, наявно- го наукового потенціалу та суспільних по- треб самостійно визначає систему право- вого регулювання науково-технічної ді- яльності й особливості правового статусу академічних та інших наукових і навчально- наукових установ [2]. Такі процеси відбу- ваються на пострадянському просторі у країнах СНД. Україна як незалежна держа- ва задля збереження наукового потенціалу та розвитку наукової і науково-технічної сфери також має рухатися своїм шляхом, визначити законодавчі основи функціону- вання цієї сфери та статус її суб’єктів, зо- крема НАН України. Розроблення на основі викладених вище концептуальних положень і ухвалення За- кону «Про Національну академію наук України», на наш погляд, сприятиме по- ліпшенню умов для розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної діяль- ності в Україні, підвищенню її ефектив- ності, забезпеченню якнайкращого вико- ристання досягнень вітчизняної та світо- вої науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб суспільства, посиленню на- укової обґрунтованості та підвищенню ролі Національної академії наук України у суспільному житті. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Шемшученко Ю.С., Усенко І.Б., Чехович В.А. та ін. Правовий статус Академії наук України (історія та сучасність). — К.: Наук. думка, 1993. — 301 с. 2. Березовський О.М., Варава Т.В., Вербіцька О.І. та ін. Академії наук країн Європи: у 2 кн. — К.: Інтер- технодрук, 2012. Стаття надійшла 24.07.2013 р. 57ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2013, № 12 ГРАНІ НАУКИ В.П. Нагребельный Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины ул. Трехсвятительская, 4, Киев, 01601, Украина ЗАКОНОДАТЕЛЬНОЕ УРЕГУЛИРОВАНИЕ ОРГАНИЗАЦИИ И ДЕЯТЕЛЬНОСТИ НАЦИОНАЛЬНОЙ АКАДЕМИИ НАУК УКРАИНЫ — ТРЕБОВАНИЕ ВРЕМЕНИ В статье на основе анализа действующего законода- тельства Украины о научной и научно-технической деятельности, а также практики его применения осве- щаются проблемные вопросы совершенствования пра- вового статуса Национальной академии наук Украины на современном этапе. Обоснована необходимость принятия специального закона о НАН Украины, изло- жены его основные концептуальные положения. Ключевые слова: НАН Украины, Устав, правовое регулирование, правовой статус, научно-техническая деятельность. V.P. Nagrebelny Koretsky Institute of State and Law of National Academy of Sciences of Ukraine 4 Trjоhsvjatitelska St., Kyiv, 01601, Ukraine LEGAL SETTLEMENT OF ORGANIZATION AND ACTIVITIES OF THE NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE — CALL OF TIME On the basis of analysis of the current legislation of Ukraine on scientific and technological activities, as well as its practical application, the problematic issues of im- proving the legal status of the National Academy of Sci- ences of Ukraine at the present stage are highlighted. The necessity of adopting a special law on the National Acad- emy of Sciences of Ukraine is justified and its main con- ceptual points are set out. Keywords: NAS of Ukraine, the Charter, regulation, legal status, scientific and technical activities.

Законодавче врегулювання організації та діяльності Національної академії наук України — вимога часу

Репозитарії

Схожі ресурси