Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром

Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром

Військова справа місцевого населення розвивалася в руслі загальної еволюції воєнного мистецтва Східної Європи, хоча їй притаманна і певна локальна своєрідність.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автори: Возний, І.П., Федорук, А.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2012
Назва видання:Археологія
Теми:
Статті
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70086
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром / І.П. Возний, А.В. Федорук // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 62-73. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-70086
record_format dspace
spelling irk-123456789-700862014-10-29T03:01:59Z Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром Возний, І.П. Федорук, А.В. Статті Військова справа місцевого населення розвивалася в руслі загальної еволюції воєнного мистецтва Східної Європи, хоча їй притаманна і певна локальна своєрідність. Представлены и упорядочены находки доспехов и предметов снаряжения древнерусских всадников с поселений Северной Буковины и Северной Бессарабии. Presented and sequenced are the finds of armour and elements of Ancient Rus horsemen’s equipment from settlements in Northern Bukovyna and Northern Bessarabia. 2012 Article Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром / І.П. Возний, А.В. Федорук // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 62-73. — Бібліогр.: 81 назв. — укр. 0235-3490 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70086 uk Археологія Інститут археології НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Возний, І.П.
Федорук, А.В.
Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром
Археологія
description Військова справа місцевого населення розвивалася в руслі загальної еволюції воєнного мистецтва Східної Європи, хоча їй притаманна і певна локальна своєрідність.
format Article
author Возний, І.П.
Федорук, А.В.
author_facet Возний, І.П.
Федорук, А.В.
author_sort Возний, І.П.
title Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром
title_short Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром
title_full Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром
title_fullStr Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром
title_full_unstemmed Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром
title_sort військовий обладунок і спорядження вершника х—хіv ст. на території між верхнім сіретом і середнім дністром
publisher Інститут археології НАН України
publishDate 2012
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/70086
citation_txt Військовий обладунок і спорядження вершника Х—ХІV ст. на території між Верхнім Сіретом і Середнім Дністром / І.П. Возний, А.В. Федорук // Археологія. — 2012. — № 4. — С. 62-73. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.
series Археологія
work_keys_str_mv AT voznijíp víjsʹkovijobladunokísporâdžennâveršnikahhívstnateritoríímížverhnímsíretomíserednímdnístrom
AT fedorukav víjsʹkovijobladunokísporâdžennâveršnikahhívstnateritoríímížverhnímsíretomíserednímdnístrom
first_indexed 2025-07-05T19:24:19Z
last_indexed 2025-07-05T19:24:19Z
_version_ 1836836150343368704
fulltext ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 62 Lamps form 1—3 % in many assemblages from the Kyiv Podil territory. Study of ceramic lighters collection kept in funds of the IA NASU, Podil Expedition of the IA NASU and funds of the Museum of Kyiv (560 intact and fragmented examples) showed that four main types with certain variants were used during the period from the 10th to the 13th c. Type I including ordinary spherical or conic bowls sometimes with a handle­loop is presented by two variants: with and without holes on the body. Peculiar is decoration made of a row of depressions or an incised line and waves, and sometimes their combinations. This type was one of the first which appeared on the territory of Kyiv and is dated by the end of the 10th c. and the beginning of the 11th c. Type II includes one­level lamps which consist of cone hollow stem and semispherical saucer on the top. Among them lamps on comparatively low and also on a high stem are singled out. Usually the stem was ornamented. The ornament included mainly lines incised around the stem. This type is referred to the period from the second half of the 11th c. to the 13th c. Type III presents the two­level lamps also called «Kyiv type lamps». The distinctive feature of this type is the second saucer on the middle of the stem. Usually such items are not ornamented. Among the finds of the second half of the 12th c. and the first half of the 13th c. they form one third of all such products. Type IV includes the lamps of closed type, so called «lanterns». There is a large reservoir instead of a stem, with a big window for a wick or a candle and also a small window (on the opposite side) for air draught. The semispherical saucer is placed on the top of such lamps. They are ornamented with lines, waves, zigzags, sometimes their surface is corrugated. Closed form lamps prevail in the complexes of the 11th c. and the beginning of the 12th c. Despite the gradual increase of city­dwellers’ interest to the usage of candles and candlesticks, ceramic oil lamps continued to be used up to the beginning of the 20th c. which was favoured by the cheapness of lamps and probably by the usage of oils. В історичній науці приділяється чимало уваги дослідженню різних видів озброєння та вій­ ськового спорядження, численні рештки яких походять з давніх пам’яток і є одним із показ­ ників культурного рівня розвитку населення конкретного регіону. Особливо це важливо для епох і земель, про які вціліло мало пові­ домлень у писемних джерелах. Вивчаючи ма­ теріальні свідчення, можна скласти уяву про військову справу, а також розвиток метало­ обробного ремесла, торгівельні зв’язки та рі­ вень життя давньоруського населення. Тут піде мова про територію між Верхнім Сіретом і Се­ реднім Дністром, себто Північну Буковину та Північну Бесарабію. Відомо, що в давньоруському війську від Х ст. важливу роль почала відігравати кіннота. Численні знахідки предметів спорядження бо­ йового коня та вершника на пам’ятках регіо­ ну вказують на наявність кінних підрозділів у складі гарнізонів місцевих князівських фор­ тець, міст і феодальних замків. Важливим видом захисного обладунку для ратника була кольчуга. Через гнучкість і міц­ ність вона надійно прикривала та захищала во­ їна. Кольчуга неодноразово згадується в літо­ писах. Приміром, у 1159 р. Ростислав Глібович, коли поїхав на зустріч з половчанами, «он же еха к ним изволочивъся въ броне подъ порты и не смеша на нь дьрзнути»; у 1151 р. під час сутички русів з половцями біля Дніпра останні були «на конех за щиты и с копьи и въ броняхъ якоже бити­ ся» (Ипатьевская летопись 2001, стб. 425, 945). На півдні Русі такий обладунок користувався значним попитом. У ХІ—ХІІ ст. з’явився навіть спеціальний термін «бранистарец», яким нази­© І.П. ВОЗНИЙ, А.В. ФЕДОРУК, 2012 І.П. Возний, А.В. Федорук ВІЙСЬКОВИЙ ОБЛАДУНОК І СПОРЯДЖЕННЯ ВЕРШНИКА Х—ХІV ст. НА ТЕРИТОРІЇ МІЖ ВЕРХНІМ СІРЕТОМ І СЕРЕДНІМ ДНІСТРОМ Військова справа місцевого населення розвивалася в руслі загальної еволюції воєнного мистецтва Східної Європи, хоча їй притаманна і певна локальна своєрідність. К л ю ч о в і с л о в а: Північна Буковина, Північна Бесарабія, Х—ХІV ст., кольчуга, «броні дощаті», щит, павеза, шолом, стремено, шпора. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 63 вали людей, захищених кольчугою (Кирпични­ ков 1971, с. 60). За повідомленням О.М. Масана, фрагменти кольчужного полотна у вигляді дуже спечених у вогні шматків заліза виявлені на поселенні VІ—VІІІ ст. в с. Чорнівка (рис. 1, 1). З подаль­ шим розвитком феодального війська кільчаста «броня» стає необхідним захисним засобом і професійного ратника, і простого купця чи ре­ місника. Через це залишки кольчуг трапляють­ ся на побутових пам’ятках ХІІ—ХІV ст. Сірето­ Дністерського межиріччя. Вони відомі в Лен­ ківцях на Пруті, Цецино, Чорнівці та Зеленій Липі (Тимощук 1982, рис. 74; Пивоваров 2003, с. 211; 2008, с. 185; Фонди ЧКМ, № 156­ІІ­75). Вони виготовлені з трьох—чотирьох перепле­ тених і склепаних плоских металевих кілець діаметром 0,9—1,2 см завтовшки 0,1—0,15 см. Саме плоскі кільця з’являються на Русі не рані­ ше початку ХІІІ ст. (Кирпичников 1971, с. 14). Аналогічний кільчастий обладунок відомий і на інших давньоруських і західноєвропейських пам’ятках (Гончаров 1950, табл. ХV, 1; Колчин 1953, с. 151; Кирпичников 1971, с. 16; Козлов­ ський 1990, с. 52; Никольская 1981, рис. 96, 24; Петрашенко 2005, с. 85; Терський 2010, с. 224; Spinej 1997, р. 159, fig. 16, 2, 3). У другій половині ХІІІ—ХІV ст. на Русі вини­ кає новий вид захисного обладунку, а саме пан­ цирі, виготовлені з металевих пластин (Кирпич­ ников 1971, с. 19). Фрагменти такого панцира ві­ домі з городища другої половини ХІІІ—ХІV ст. в Зеленій Липі (рис. 1, 2—6; 2, 1, 2; Тимощук 1982, рис. 51; Пивоваров 2003, с. 211; Фонди ЧКМ, № 12214­ІІ­1013). Це пластини, в основному прямокутної форми (трапляються й округлено­ прямокутні, підтрикутні, підквадратні) з се­ редніми розмірами 13,0 × 6,0 см за товщини 0,1—0,15 см. Їх прикріплювали заклепками до основи зі шкіри або з цупкої тканини. Це так зв. «броне дощатые», або панцирі­бригандини, які з’явилися в Європі у ХІІІ ст., але набули по­ ширення в ХІV ст. «На немъ 8 гривенъ коунъ, а 5 локоть скорлата, да броне дощатые» (Ипатьев­ ская летопись 2001, стб. 904). Як бачимо, то був дорогий обладунок, і його мали лише заможні ратники. Захисний обладунок такого типу ві­ домий на давньоруських і західноєвропейських пам’ятках (Белецкий 1989; Горелик, Фомичев 1989, с. 74, рис. 12; Блэр 2006, с. 55—57; Вой­ тович 2004, с. 15; Медведев 1959; Никольская 1981, с. 259; Nadolski, Lewandowski 1990; Minić, Vukadin 2007, s. 122, rys. 76). Шоломи. Серед речей, що складали захисні обладунки, чільне місце посідали й різноманіт­ ні бойові наголів’я. Про знахідки їх у досліджу­ ваному регіоні відомо завдяки повідомленню Ф.А. Віккенгаузера, який провадив археологіч­ ні роботи в руїнах середньовічного укріплення на Цецинській горі (Wikkenhauser 1874, S. 11). Про знахідки шоломів на Цецино повідомляв також В. Мількович (Milkowicz 1908; Выкопы... 1909, с. 3—4). Але виявлені місцевим краєзнав­ цем шоломи не збереглися, як і інформація про них у Фондах ЧКМ. Відтак, говорити про них можна, лише залучаючи матеріал із суміж­ них територій, а також давньоруські мініатюри та зображення на печатках. Загалом у межах Галицької «Оукраины» побутували бойові наголів’я двох основних форм — сфероконічної та півсферичної з кри­ сами. Обидва різновиди використовувалися від кінця ХІІ до кінця ХІV ст. включно. Вивчен­ ня таких виробів дозволяє з’ясувати їхню кон­ струкцію (Кирпичников 1971, с. 28, 29, 31). Сфероконічний шолом знайдений у ході ар­ хеологічних досліджень у Ватра Молдовіце (Су­ чавський повіт, Румунія). Він датується ХІІІ— Рис 1. Фрагменти обладунку та спорядження воїна: 1, 7, 14, 16, 19 — Чорнівка; 2—6, 17, 18, 21—24 — Зелена Липа; 8, 11, 12 — Ленківці на Пруті; 9, 10, 13 — До­ бринівці (1 — фото О. Масан; 2—6, 8—13, 18, 21—23 — фонди ЧКМ; 7, 14, 17, 24 — за: Возний 1998; 15 — фон­ ди ЧМНАІП; 19, 20 — за: Пивоваров 2006) ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 64 ХІV ст. (Spinei 1994, р. 463) і, за класифікацією А.М. Кирпичникова, належить до типу ІІБ. Ви­ сокий дзвоноподібний наголовок складається з двох частин і має незначний залом на потилиці. Навершя закінчується маленькою кулькою — «яблуком», яка, очевидно, переходила в шпиль. До передньої частини шолома (рис. 3, 1; Spinei 1994, fig. 29, 1) була приклепана пластина для захисту очей. Спереду на нижньому краї, на від­ стані 7,0—8,0 см розташовані отвори, що при­ значалися для петель бармиці (рис. 3, 2). Цей шолом мав стрижень для прапорця­ яловця. Ця деталь бере початок у ХІІ ст. та особ­ ливо добре відома у ХІV—ХV ст. (Кирпичников 1971, с. 29). Яловець був червоним. За описом «Мамаєвого побоїща» такі «аки пламя огненное пашется» (Сказания… 1982, с. 39). Виблискую­ чий шолом і червоний яловець виділяли пред­ ставника владної верхівки, робили помітними його дії та сприяли тактичному керівництву воїнами в бою. Шоломи такого типу з круглим «яблуком» на маківці та без наносника, що да­ туються ХІІІ—ХІV ст., відомі з розкопок на Ку­ бані (Кирпичников 1958, с. 61; 1971, с. 29). Тип описаного шолома традиційно пов’я зу­ ють зі стосунками населення південно­руських земель зі степовими кочовиками у ХІІ—ХІV ст. (Кирпичников 1958, с. 59—61; 1959, с. 219; 1971, с. 28; Плетнева 1973, с. 400, табл. 44, 1; 1981, с. 215—216). Цілком можливо, що Ф.А. Віккен­ гаузер знайшов подібні наголів’я, оскільки на горі Цецин виявлено артефакти, які пов’язують з половецькими старожитностями (Пивоваров 2000, с. 21; Пивоваров, Федорук 2006, с. 81— 82). Водночас ілюстративні матеріали засвідчу­ ють, що шоломи з «яблуком» на маківці та без яловця також використовували в давньорусько­ му війську (рис. 3, 3). Зокрема, такий шолом на голові воїна, зображеного ліворуч у заголовній літері «И» у Новгородському псалтирі ХІV ст. (рис. 3, 6) (Порфиридов 1947, с. 127; Кирпич­ ников 1971, с. 29). До рідкісних різновидів належать бойові наголів’я півсферичної форми з крисами (тип V, за: Кирпичников 1971, с. 31). Походження таких шоломів не з’ясовано. Але на те, що вони були поширені в країнах Центрально­Східної Європи, вказують зображення в писемних пам’ятках і на стінах культових споруд (рис. 4, 4—6; Шкриваниħ 1957, с. 154—156; Nowakowski 1980, s. 67—68). Цей тип шолома був популяр­ ний і у Візантії, де мав характерну назву «заліз­ на шапка» (Bartusis 1992, р. 325). Як випадкові та нетипові шоломи з крисами трапляються на давньоруських мініатюрах (рис. 4, 3). На ймо­ вірність ужитку такого бойового наголів’я в досліджуваному регіоні можуть вказувати зна­ хідки на Поділлі (Фабрициус 1951, рис. 12), ві­ домі тільки за лаконічним описом і зображен­ ням на одній галицько­волинській князівській печатці (рис. 4, 2; Грушевський 1990, с. 129, рис. 114). Для прикладу вкажемо, що чудовий ек­ земпляр шолома з крисами під назвою «Шап­ ка Єрихонська» зберігається в Московській Оружейній палаті (рис. 4, 1). Він викуваний із суцільного листа заліза та має вигляд високої конусоподібної шапки з прямою основою, до нижнього краю якої прикріплені широкі го­ ризонтальні криси. Конусоподібна частина розділена золотими смужками на шість клин­ ців. Шолом оздоблений золотими та срібни­ ми гравіровками з зображенням Христа, двох архангелів, двох серафимів, двох євангелістів і Миколи Чудотворця. Стиль виконання фігур прикметний часу не раніше другої половини ХІІІ ст. (Писарская 1964, с. 17). Ймовірно, що цей тип шолома в руських землях був відомий під назвою «латинський». Бармицю в ньому заміняв кольчужний каптур, який був єдиним цілим з кольчугою (Кирпични­ Рис. 2. Фрагменти обладунку та спорядження воїна: 1, 2 — Зелена Липа (за: Тимощук 1982); 3 — Чорнівка (за: Пивоваров 2006) ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 65 ков 1971, с. 31). У «Слові о полку Ігоревім» зга­ дуються саме воїни як «железныи паробци подъ шеломы латиньскыми» (Слово... 1987, с. 34). Підсумовуючи, зауважимо, що цю складо­ ву частину обладунку зрідка знаходять лише в похованнях давньоруської знаті. З розвитком військової справи захист голови воїна ставав усе нагальнішим. Однак шоломи були доступ­ ні переважно тільки професійному воїнському прошарку — дружинникам. Прості «вои» часто йшли в бій без цієї необхідної, але надто доро­ гої деталі захисту. Щити. Серед видів захисного обладунку місцевого населення було бойове прикриття, що було запорукою успішного ведення бою. Зокрема, у 1234 р. в битві на Дубровні князя Ярослава Всеволодовича з литовцями остан­ ні «сами побегоша на лесъ пометавше оружие и щиты, а инии тu побьени быша»; у 1151 р. половці атакували біля Дніпра сторожовий роз’їзд великого князя Ізяслава Мстиславича, «на конех за щиты и с копьи, и въ броняхъ якоже битися» (Ипатьевская летопись 2001, стб. 425; Лаврентьевская летопись 1997, стб. 513). Жодної складової щита X—XIV ст. на тери­ торії краю під час розкопок досі не знайдено, а також не збереглося в добірках регіональ­ них музеїв. Тож про форми цього військового забезпечення можна скласти уяву переважно за ілюстративними джерелами, найперше за Рис. 3. Шоломи: 1, 2 — Ватра Молдовице (фото та рис., останній за: Spinei 1994); 3—6 — зображення у писемних пам’ятках (за: Порфиридов 1947; Кирпичников 1976); 7—9 — реконструкція вигляду воїнів (за: Щербаков, Дзысь 2002) ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 66 печатками та мініатюрами. Але й вони ску­ пі. Скажімо, визначити форму щита на воїні на кістяній пластині з Пліснеська неможли­ во через фрагментованість зображення (Ратич 1957, с. 29, табл. ХІІІ, 15; Пастернак 1961, с. 69; Александрович 1999, с. 121). Загалом знахідки умбонів від круглих щитів X—XI ст. дуже рід­ кісні (Кирпичников 1971, с. 34—37). Виходячи зі сфрагістичного матеріалу, впев­ нено можна говорити про використання від другої чверті XIII ст. трикутного щита (рис. 5, 1—3). Майже на всіх зображеннях, де трикут­ ний щит поданий у профіль, він був двосхилим (там само, с. 39). Конструкція та розмір щита (від третини до половини людського зросту) дозволяли закривати вразливі місця одразу з двох боків. На відміну від інших типів такі щити показані, зазвичай, прижатими до тулу­ ба, тобто в бою ними не маніпулювали (Кир­ пичников 1976, с. 45). До числа предметів захисту, які, очевид­ но, з’явилися в регіоні в першій половині XIV ст., можна віднести щити заокруглено­ прямокутних обрисів з виразним вертикаль­ ним жолобом (там само, с. 46). Зображення такого щита чітко прослідковується на одній галицькій князівській печатці (рис. 5, 4). Жо­ лоб поділяв поле щита на три частини й слугу­ вав вмістилищем для руки, полегшуючи мані­ пуляцію ним у бою. У Центральній і Західній Європі щит з жолобом називався мантелет, а в Центрально­Східній — павеза (Винклер 1992, с. 111—113; Бэхайм 1995, с. 138—141; Блэр 2006, с. 202—203; Окшотт 2007, с. 65). Поява такого щита на території краю, очевидно, була пов’язана з розповсюдженням самостріла. Пі­ хотинцю, озброєному ним, потрібна була дея­ ка пауза, щоб перезарядити зброю. Крім того, так зв. ручною павезою охоче користувалися й вершники, оскільки таким щитом можна було відбити не тільки прямий удар, а й перехопити кинуту сулицю чи навіть стрілу (Шкриваниħ 1957, с. 125—127; Кирпичников 1976, с. 47; Nowakowski 1980, s. 103). Таким чином, можна з певною достовірністю говорити про використання в регіоні щитів двох основних загальноєвропейських форм: трикут­ них і жолобчастих заокруглено­прямокутних. Але не відкидаємо також і ймовірність ужитку тут мигдалеподібних і круглих щитів, оскіль­ ки обидва типи домінували в X—XII ст. по всій Європі. Зауважимо, що щит у давньоруській Рис. 4. Шоломи: 1 — «Шапка Єрихонська» (за: Писарская 1964); 2—5 — «шеломи латиньские» за ілюстраціями в писемних джерелах і на стінах культових споруд (за: Шкрванић 1957; Грушевський 1990); 6—9 — реконструкції зовнішнього вигляду воїнів (за: Щербаков, Дзысь 2002) ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 67 військовій культурі відносився до розповсю­ дженого виду спорядження не тільки профе­ сійного прошарку воїнів­дружинників, але й ополченців­воїв. Він був не тільки засобом за­ хисту, а й знаком і емблемою командира, дер­ жавного переможного символу, врешті­решт, цінного, часто оздобленого виробу. Матеріали з археологічних розкопок на п а ­ м’ ятках досліджуваної території дозволяють певною мірою відтворити еволюцію споряджен­ ня вершника. До такого належить фрагмент стремена аркової форми з прямою підніжкою (тип VII, за: Кирпичников 1973, табл. ХV), знай­ дений на Чорнівському городищі ХІІ — пер­ шої половини ХІІІ ст. (Возний 1998, фото 69). Довжина підніжки 14,0 см, ширина — 2,5 см. Фрагмент вушка аналогічного стремена вияв­ лений у Ленківцях на Пруті (рис. 1, 7, 8; Ма­ левская, Раппопорт, Тимощук 1970, рис. 4, 8). Стремена такого типу датуються вузьким відріз­ ком часу — другою половиною XII — першою половиною XIII ст. і поширені на всій терито­ рії давньої Русі, особливо в її південно­західних регіонах (Юра 1962, рис. 36; Никольская 1974, с. 38; Козловський 1990, рис. 28, 3; Spinej 1994, fig. 15, 16; 1997, р. 159, fig. 19, 5). Про них нео­ дноразово згадується в літописах: «Галичаномъ же текоущимъ оу стремени его» (Ипатьевская летопись 2001, стб. 790). Такі стремена при­ значалися для важкоозброєних вершників, які мали взуття з твердою підошвою (Седов 1960, с. 112, рис. 57, 10, 11). Атрибутом вершників були шпори. На Русі вони з’явилися в ХІ—ХІІ ст., що було зумов­ лено розвитком феодального війська, а саме кавалерії. Про використання коней у бойових діях і свідчать знахідки шпор — атрибуту важко­ озброєного європейського вершника та озна­ ки його лицарського рангу та гідності. Вони полегшували керування конем, особливо на полі битви, коли вимагалось активне маневру­ вання ним. На території Сірето­Дністерського межиріччя на поселеннях VІІІ—Х ст. знайде­ ні шпори з невеликим шипом, розташованим в одній площині з напівдужкою (рис. 6, І). На її кінцях загнуті назовні зачепи у вигляді гачка для прикріплення ременя. Відома така шпора з поселення Ревне І (Тимощук 1982, рис. 67, 3; Михайлина 1997, рис. 47, 3). Зарубіжні на­ уковці датують їх VІІ—VІІІ ст. (Żak 1959, s. 132, tаbl. VIII). Тоді вони з’явилися у франків, а на теренах східних слов’ян побутували також у ІХ—ХІ ст. (Кирпичников 1973, с. 56—57). По­ дібні шпори виявлені на слов’янських посе­ леннях у Пересопниці, Церковищі тощо (Се­ дов 1960, с. 112, рис. 57, 8; Кирпичников 1973, с. 57; Кучинко 2002, с. 125; Kotowicz 2006, с. 21, рис. 2; Glinianowicz, Kotowicz 2008, рис. 4, 7). На досліджуваних теренах виявлені також так зв. каролінгські шпори з пірамідальним вістрям, розміщеним у одній горизонтальній площині з дужкою: Горішні Шерівці, Добри­ нівці та Ревне І (Тимощук 1976, рис. 18, 38, 39; 1990, рис. 26, 12). Петлі на таких шпорах про­ різні дископодібні типу 2. Такі шпори (рис. 1, 9—11; 6, 2) датують ІХ — першою половиною ХІІІ ст., але найактивніше їх використання припадає на ІХ—ХІІ ст. (Кирпичников 1973, с. 64). Аналогічні виявлені на пам’ятках Дав­ ньоруської держави, а також у Західній і Цен­ тральній Європі, Прибалтиці (Hilczerowna 1956, s. 26; Медведев 1959а, с. 186, табл. 21, 1—5, 7; Пастернак 1961, с. 241, рис. 75, 2; Ни­ кольская 1974, с. 39, рис. 12, 15). На пам’ятках ХІІ — першої половини ХІІІ ст. виявлені масивні шпори з напівциркульним вигином дуги і великим шипом у вигляді чо­ тиригранної піраміди, нахиленим до площини дужки під кутом 90 о (1 екз.) і 130° (3 екз.) (Тимо­ щук 1982, с. 31, рис. 16, 1; Возний 1998, с. 98, фото 77; Фонди ЧКМ, № 11926­ІІ­566; 6625­ ІІ­339; 20222­ІІ­1428; Фонди ЧМНАІП, КВ № 2741­Арх. 6). Петлі в цих шпор прямокутні однопрорізні (рис. 1, 12, 14; 6, 5). Такі остроги належать до типу IV, за А.М. Кирпичниковим, і датуються ХІІ — першою половиною ХІІІ ст. (Кирпичников 1973, с. 66). Аналогічні знахід­ ки відомі на пам’ятках давньої Русі (Кучера 1962, с. 56; Гуревич 1981, рис. 34, 9; Моця та ін. 1997, рис. 23; Терський 2002, с. 81; Село... 2003, рис. 54, 12—14; Винокур та ін. 2004, с. 142, рис. 89, 1; Ткач 2004, с. 182, рис. 3, 2) та харак­ терні для Західної Європи, де побутували в той само час (Wartołowska 1958, s. 139; Spinej 1994, fig. 15, 7). Такого зразка вироби були атрибу­ том феодальних важкоозброєних вершників, знаком лицарського рангу та гідності. З розвитком тактики ведення кінного бою та з метою точнішого керування конем збро­ ярі вдосконалили шпори манжетними шипа­ ми. Це масивні шпори з напівциркульним ви­ гином дуги і шипом у вигляді чотиригранної піраміди, нахиленим до дужки під кутом 90о. Шипи мали посередині потовщення у вигля­ ді квадратного або круглого пластинчастого козирка, що обмежувало травмування коня. Петлі таких шпор прямокутні однопрорізні. Такі (3 екз.) виявлені у Чорнівській феодаль­ ній укріпленій садибі (рис. 1, 14, 16, 19; 6, 4; Возний 1998, с. 98) і належать до типу ІVа, ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 68 що датується другою половиною ХІІ — пер­ шою половиною ХІІІ ст. (Кирпичников 1973, с. 66—67). Аналогічні широко представлені на давньоруських пам’ятках (Spinej 1994, fig. 15, 7, 8; Винокур та ін. 2004, с. 142, рис. 89, 4; Кова­ ленко, Ситий 2004, с. 133, рис. 6, 15), випере­ дивши таким нововведенням країни Західної Європи майже на чверть століття. Справжнім відкриттям в управлінні конем, що не травмувало його, стала поява коліщатко­ вих шпор із зірочкою замість шипів. Такі вияв­ лені в Чорнівці та Зеленій Липі (рис. 1, 17, 18; 6, V). У профіль вони нагадують літеру Z (Возний 1998, с. 98; Пивоваров 2003, с. 213, рис. 5, 1—6). На чорнівській шпорі скоба в перетині має три­ кутну форму, її колінчастий перепад припадає приблизно на середину довжини скоби. Зіроч­ ка, яка мала бути прикріплена вертикально, не збереглася. Гілки скоби закінчуються одна прямокутною петлею типу 5, повернутою в го­ ризонтальне положення, друга — вертикаль­ ною петлею із зачіпкою­пряжкою. Остання з рамкою квадратної форми зі сторонами 1,3 см через пластину завдовжки 2,5 см і завширшки 1,0 см з’єднана з петлею. Пряжка защіпала ре­ мінь, який закріплювали в прямокутній петлі. Крім того, у вертикальній петлі була закріплена ще одна пластина, кінці якої загнуті в петлю. До вільного кінця прикріплювався, очевидно, до­ поміжний ремінець для кращого та тіснішого прилягання шпори до ноги. Такі вироби відно­ сяться до типу V і датуються ХІІІ—ХІV ст. (Кир­ Рис. 5. Щити: 1 — щит з фамільним гербом ХІІІ ст. (за: Щербаков, Дзысь 2002); 2, 3 — зображення трикутних щитів; 4, 5 — зображення щитів з жолобом (павези) (всі за: Кирпичников 1976; Грушевський 1990) Таблиця. Шпори ІХ—ХІV ст. (згідно з типологією та хронологією А.М. Кирпичникова) Місце знахідки Тип загальний Тип шипа Тип петлі Дата (ст.) І ІV ІVа V А Б И К 2 3 4 5 6 7 Ревне І – – – – 1 – – – загнуті назовні ІХ—ХІ Горішні Шерівці 1 – – – 1 – – – 1 – – – – – ХІ—ХІІ Ревне І 1 – – – 1 – – – 1 – – – – – ХІ—ХІІ Добринівці 2 – – – 2 – – – 2 – – – – – ХІ—ХІІ Чорнівка – 2 3 1 – 2 3 1 ­ – 2 2 1 – ХІІ—ХІІІ Ленківці на Пруті – 2 – – – 2 – – – 2 – – – – ХІІ—ХІІІ Зелена Липа – – – 8 – – – 8 – – – – – 8 ХІІІ—ХІV ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 69 Рис. 6. Типологія та хронологія шпор з поселень Сірето­Дністерського межиріччя (римськими циф­ рами позначені типи стремен; арабськими – типи петель) ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 70 пичников 1973, с. 68). Вони виявлені на багатьох давньоруських пам’ятках (Седова 1971, рис. 32, 3; Зверуго 1975, с. 112; Козловський 1990, рис. 28, 6). Такого типу шпори з’явилися на Русі перед нашестям монголо­татар, приблизно між 1220—1230 рр. Отже, знахідка з Чорнівського городища є однією з найдавніших у Європі. Вироби із Зеленої Липи ілюструють ево­ люцію цього типу шпор. Тут їх знайдено вісім (рис. 1, 17, 18, 21–24; 6, 6; Пивоваров 2003, с. 213, рис. 5, 1—6). Колінчастий вигин скоби, як і в попередньому варіанті, припадає при­ близно на середину її довжини. Але тут маємо розширення козирка в надп’ятковій частині скоби і видовжений тримач коліщатка. Ці деталі характерні для ХІV ст. Саме в таких шпорах ви­ користовуються найзручніші для нового взут­ тя здвоєні петлі типу 7. Зірочки не збереглися. Але знайдено коліщатко діаметром 3,8 см, на якому було 44 насічки (там само, с. 213). Такі коліщатка характерні для 20­х рр. ХІV ст. (Кир­ пичников 1973, с. 68). Вказані шпори теж від­ носяться до типу V, за А.М. Кирпичниковим, але за розглянутими нововведеннями датують­ ся другою половиною ХІІІ—ХІV ст. (Кирпич­ ников 1973, с. 68). Аналогії таким шпорам є й серед матеріалів давньоруських пам’яток, і в Західній та Центральній Європі (Седов 1960, с. 112, рис. 57, 9; Nadolski 1979, rys. 57; Ни­ кольская 1981, с. 168, рис. 62, 4; Scherff 1993, S. 80; Поповиђ, Бики 2004, с. 171; Терський 2006, рис. 157, 1—3; Окшотт 2007, с. 74, рис. 54; Minić, Vukadin 2007, s. 123, rys. 77). Крім шпор, на досліджуваній території були знайдені петлі для прикріплення острог (Ма­ левская, Раппопорт, Тимощук 1970, рис. 4, 10; Spinej 1997, р. 166, fig. 15, 7; 19, 2; Возний 1998, с. 98; Фонди ЧКМ, № 12938­ІІ­1013). Дві з них — дископодібні однопрорізні колінчасто зігнуті. Одна використовувалася у IV типі шпор (Кирпичников 1973, с. 63), інша, з Чорнівки, — кільцеподібна, прикріплена до зовнішнього торця колінчасто зігнутої дуги (рис. 1, 22—24). Такі петлі застосовували в острогах типу IVа (Кирпичников 1973, с. 63). Так само трапляються й невеликі залізні та бронзові пряжки з трапецієподібною рамкою для закріплення остроги до взуття (Возний 1998, с. 34, рис. 31, 11; Пивоваров 2003, с. 213, рис. 5, 7, 8; Фонди ЧМНАІП, 2743/арх. 8). Знахідки шпор на досліджуваній території свідчать про досить ранню появу кавалерії в середовищі місцевого населення. Найраніші зі шпор виявлені на поселенні воїнів­хліборобів ІХ ст. у ранньослов’янському м. Ревне, центрі княжіння хорватів. Очевидно, тут уже почина­ ла формуватися кінна дружина з «лучших лю­ дей» (ПВЛ 1950, с. 40—41, 51, 83) для охорони общинного центру та багатств, зосереджених у ньому. Хорвати як нащадки Великоморавської держави, які після розгрому її аварами оселили­ ся в Східному Прикарпатті, славилися віддав­ на своєю кіннотою. Якщо ж брати в масштабах Русі, то саме від ІХ ст. тут починає формувати­ ся військова кіннота. Про це не раз згадують і руські, і зарубіжні літописці та хроністи. Зокре­ ма, руські князі відкуповувалися від угрів, які проходили через їхню територію близько 895 р., конями, сідлами та вудилами, «прикрашеними за руським звичаєм» (Шушарин 1961, с. 141). На прикладі виявлених на пам’ятках Сірето­ Дністерського межиріччя шпор можна просте­ жити еволюцію кінного війська від його зарод­ ження до появи важкоозброєних вершників. У цьому сенсі досліджувана територія не поступа­ лася за рівнем розвитку такого роду війська ні перед країнами Сходу, ні, тим паче, Заходу. Універсальним засобом управління конем за відсутності шпор (так зв. їзда в східній манері) є канчук, а однією із його деталей — потилич­ ник з дзьобоподібним виступом, який запобігав вислизанню канчука з руки. Бронзовий литий, вкритий сріблом потиличник знайдено на те­ риторії Чорнівського городища (рис. 2, 3) — у вигляді трубчастого зооморфного зображення голови птаха, прикрашеного «вічками» та гео­ метричним орнаментом, а також рельєфними валиками. Його зооморфність підкреслена мо­ делюванням очей («вічками») та дзьоба. Дов­ жина виробу 6,2 см, зовнішній діаметр 1,8 см, довжина дзьоба 2,0 см. У верхній частині є два наскрізні отвори діаметром 0,4—0,5 см, розмі­ щені навпроти один одного. За класифікацією А.М. Кирпичникова, потиличник відноситься до типу ІV. Час появи та побутування таких при­ падає на ХІІ — першу половину ХІІІ ст. (Кир­ пичников 1973, с. 73—74). Такими канчуками користувалися легкоозброєні вершники. Пов­ ної аналогії потиличнику не знайдено, але такі вироби відомі серед матеріалів давньоруських міст і у Волзькій Болгарії (Кирпичников 1973, с. 74—75; Плетнева 1981, с. 260, рис. 83, 15). Таким чином, озброєння населення дослі­ джуваного регіону було на досить високому рівні. Його еволюція проходила в загальному руслі розвитку військового мистецтва Східної Європи, але мала й певну локальну своєрід­ ність у використанні деяких видів озброєння, що пов’язано, в першу чергу, з особливостями географічного розташування краю. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 71 Александрович В. Мистецтво Галицько­Волинської держави. — Львів, 1999. Бэхайм В. Энциклопедия оружия. — СПб., 1995. Белецкий В.Д. Псковская экспедиция Эрмитажа (к итогам раскопок 1954—1987 гг.) // Итоги археологических экспедиций. — Л., 1989. — С. 185—205. Блэр К. Рыцарские доспехи Европы. Универсальный обзор музейных коллекций. — М., 2006. Винклер П. Оружие. Руководство к истории, описанию и изображению ручного оружия с древнейших времен до начала ХІХ века. — М., 1992. Выкопы на горе Цецина подъ Черновцами // Православная Русь. — 1909. — 22 мая (4 июня). — С. 3—4. Винокур І.С., Журко О.І., Мегей В.П. та ін. Літописний Губин ХІІ—ХІІІ ст. Болохівська земля. — К.; Кам’янець­ Подільський; Хмельницький; Старокостянтинів, 2004. Возний І.П. Чорнівська феодальна укріплена садиба ХІІ—ХІІІ ст. — Чернівці, 1998. Войтович Л.В. Військове мистецтво Галицько­Волинської держави: князь Лев Данилович // Держава та армія. — Львів, 2004. — С. 13—18 (Вісник Націон. університету «Львівська політехніка». — 502). Гончаров В.К. Райковецкое городище. — К., 1950. Горелик М.В., Фомичев Н.М. Рыцарские доспехи ХІV века из Азова // Северное Причерноморье и Поволжье во взаимоотношениях Востока и Запада в ХІІ—ХVІ веках. — Ростов­на­Дону, 1989. — С. 74—77. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. — К., 1990. Гуревич Ф.Д. Древний Новогрудок. — Л., 1981. Зверуго Я.Г. Древний Волковыск X—XIV вв. — Минск, 1975. Ипатьевская летопись // ПСРЛ. — М., 2001. — Т. 2. Кирпичников А.Н. Русские шлемы Х—ХІІІ вв. // СА. — 1958. — № 4. — С. 47—69. Кирпичников А.Н. Погребение воина ХІІ—ХІІІ вв. из южной Киевщины (По материалам экспозиции АИМ) // СИМАИМ. — 1959. — ІV. — С. 219—226. Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. — М., 1971 (САИ. — Вып. Е1—36). Кирпичников А.Н. Снаряжения всадника и верхового коня на Руси ІХ—ХІІІ вв. — М., 1973 (САИ. — Вып. Е1—36). Кирпичников А.Н. Военное дело на Руси в ХІІІ—ХV вв. — Л., 1976. Коваленко В.П., Ситий Ю.М. «Свої погани» чернігівських князів // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VІІІ—Х ст. — К., 2004. — С. 121—138. Козловський А.О. Історико­культурний розвиток Південного Подніпров’я в IX—ХIV ст. — К., 1990. Колчин Б.А. Черная металлургия и металлообработка в Древней Руси. — М., 1953 (МИА. — 32). Кучера М.П. Древній Пліснеськ // АП УРСР. — 1962. — ХІІ. — С. 2—56. Кучинко М.М. Волинська земля Х — середини ХІV ст.: археологія та історія. — Луцьк, 2002. Лаврентьевская летопись // ПСРЛ. — М., 1997. — Т. 1. Малевская М.В., Раппопорт П.А., Тимощук Б.А. Раскопки на Ленковецком поселении в 1967 г. // СА. — 1970. — № 4. — С. 112—127. Медведев А.Ф. К истории пластинчатого доспеха на Руси // СА. — 1959. — 2. — С. 119—134. Медведев А.Ф. Оружие Великого Новгорода // МИА. — 1959а. — 65. — С. 121—191. Михайлина Л.П. Населення Верхнього Попруття VІІІ—Х ст. — Чернівці, 1997. Моця О.П., Орлов Р.С., Коваленко В.П. та ін. Поселення Х—ХІІІ ст. біля с. Автуничі // Південноруське село ІХ— ХІІІ ст. — К., 1997. — С. 34—69. Никольская Т.Н. Военное дело в городах земли вятичей (по материалам древнерусского Серенска) // КСИА. — 1974. — 139. — С. 34—42. Никольская Т.Н. Земля вятичей. К истории населения бассейна Верхней и Средней Оки в ІХ—ХІІІ вв. — М., 1981. Окшотт Э. Рыцарь и его доспехи. Латное облачение и вооружение. — М., 2007. Пастернак Я. Археологія України. — Торонто, 1961. ПВР. — М.; Л., 1950. — Ч. 1. Петрашенко В.А. Древнерусское село (по материалам поселений у с. Григоровка). — К., 2005. Пивоваров С.В. Нові матеріали до історії стародавнього Цецина // Буковина — мій рідний край. ІІІ іст.­краєзн. конф. молодих дослідників, студентів та науковців. — Чернівці, 2000. — С. 20—22. Пивоваров С.В. Середньовічне озброєння з городища XIV ст. в Зеленій Липі // Археологічні студії. — К.; Чернівці, 2003. — 2. — С. 204—215. Пивоваров С.В. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра (ХІ — перша поло­ вина ХІІІ ст.). — Чернівці, 2006. ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 72 Пивоваров С.В. Дослідження Чорнівського городища першої половини ХІІІ ст. // Археологічні студії. — К.; Чер­ нівці, 2008. — 3. — С. 180—199. Пивоваров С., Федорук А. Цецинська кам’яна вежа: з історії середньовічних поселень на території Чернівців (ХІІІ — початок ХV ст.) // Науковий вісник Чернівецького університету. — 2006. — 323/324. — С. 80—85. Писарская Л.В. Памятники византийского искусства V—ХV веков в Государственной Оружейной палате. — М.; Л., 1964. Плетнева С.А. Древности черных клобуков. — М., 1973 (САИ. — Вып. ЕІ—19). Плетнева С.А. Печенеги, торки, половцы // Степи Евразии в эпоху средневековья. — М., 1981. — С. 213—222 (се­ рия «Археология СССР»). Поповиђ М., Бики В. Комплекс средњовековне митрополиjе у Белграду. Истраживања у Доњем граду Београдске тврђаве. — Београд, 2004. Порфиридов Н.Г. Древний Новгород. Очерки из истории русской культуры XI—XV вв. — М.; Л., 1947. Ратич О. Древньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР. — К., 1957. Седов В.В. Сельские поселения Центральных районов Смоленской земли. — М., 1960 (МИА. — 92). Седова М.В. Предметы вооружения из Ярополч­Залесского // КСИА. — 1971. — 125. — С. 87—94. Село Київської Русі (за матеріалами південноруських земель). — К., 2003. Сказания и повести о Куликовской битве. — Л., 1982. Слово о полку Игореве. — М., 1987. Терський С.В. Археологія доби Галицько­Волинської держави. — Львів, 2002. Терський С.В. Лучеськ Х—ХV ст. — Львів, 2006. Терський С.В. Княже місто Володимир. — Львів, 2010. Тимощук Б.О. Слов’яни Північної Буковини V—ІХ ст. — К., 1976. Тимощук Б.О. Давньоруська Буковина (Х — перша половина ХІV ст.). — К., 1982. Тимощук Б.А. Восточнославянская община VІ—Х вв. н. э. — М., 1990. Ткач В. Два поселення ХІІ—ХІІІ ст. біля с. Тараканів // Літописний Губин в контексті історії Болохівської зем­ лі ХІІ—ХІІІ ст. Всеукр. науково­практ. конф., присв. 800­річчю Губина. — К.; Хмельницький; Кам’янець­ Подільський; Старокостянтинів, 2004. — С. 176—183. Фабрициус И.В. Археологическая карта Причерноморья Украинской ССР. — К., 1951. — 1. Шкриванић Г. Оружjе у средњовековноj Србиjи, Босни и Дубровнику. — Београд, 1957. Шушарин Д.П. Русско­венгерские отношения в IX в. // Международные связи России до XVII ст. — М., 1961. — С. 131—180. Щербаков А., Дзысь И. Куликовская битва. — М., 2001. Юра Р.О. Древній Колодяжин // АП УРСР. — 1962. — ХІІ. — С. 57—130. Bartusis M.C. The Late Byzantine Army. Arms and Society, 1204—1453. — Philadelphia, 1992. Glinianowicz M., Kotowicz Р. Vilitaria wczesnośrednoiwieczne z latopisowego Sanoka // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. — Коростень, 2008. — Т. 1. — С. 81—94. Hilczerowna Z. Ostrogi polski z X—XIII wieku. — Poznań, 1956. Kotowicz P. Przemiany w uzbrojeniu plemiennym i wczesnopaństwowym (VI — poł. XIII w.) w Polskiej części dawnych księstw ruskich — wybrane przykłady // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2006. — 571. — С. 18—47. Milkowicz W. Grabungen am Cecina // Czernowitzer Zeitung. — 1908. — № 122. Minić D., Vukadin О. Srednjovekovni Stalać=Medieval Stalać. — Beograd, 2007. Nadolski A. Broń i stroi rycerstwa polkiego w sredniowieczu. — Wroclaw; Warszawa, 1979. Nadolski A., Lewandowski М. Broń strelecza // Uzbrojenie w Polce Sredniowiecznej 1350—1450. — Łódź, 1990. — S. 143—153. Nowakowski A. Uzbroenie wojsk krzyżackich w prusach w XIV w. i na początku XV w. — Łódź, 1980 (Acta Archaeologica Lodsiensia. – 29). Scherff B. Mühldorf 1322 und Archäologie // Die Schlacht bei Mühldorf. 28 September 1322. — Mühldorf, 1993. — S. 69—82. Spinei V. Moldova în secolele XI—XIV. — Chişinău, 1994. Spinei V. Bucovina în mileniul întunecat // Spaţiul nord­est Carpatic în mileniul întunecat. — Iaşi, 1997. — P. 133—188. Wartołowska L. Gród czerweinski Sutejsk na pogranizu Polsko­Ruskim. — Warszawa, 1958. Wikkenhauser F.A. Bochotin, oder Geschichte der Stadt Černäuz und ihrer Umgegend. — Wien, 1874. — 1. Żak J. Najstarsze ostrogi Zachodniosłowiańskie. — Warszawa, 1959. Надійшла 12.01.2012 ISSN 0235-3490. Археологія, 2012, № 4 73 И.П. Возный, А.В. Федорук ВОИНСКИЕ ДОСПЕХИ И СНАРЯЖЕНИЕ ВСАДНИКА Х—ХІV вв. НА ТЕРРИТОРИИ МЕЖДУ ВЕРХНИМ СИРЕТОМ И СРЕДНИМ ДНЕСТРОМ Представлены и упорядочены находки доспехов и предметов снаряжения древнерусских всадников с поселений Северной Буковины и Северной Бессарабии. Защитные доспехи — кольчуги — известны на археологических па­ мятниках Северной Буковины, начиная с VІ—VІІІ вв. Во второй половине ХІІІ—ХІV вв. здесь входят в обиход панцири «брони дощатые». Известны также шлемы двух основных форм — сфероконической и полусферической с полями. Они использовались с конца ХІІ — до конца ХІV вв. Боевое прикрытие составляли щиты. В частности, можно уверенно утверждать об использовании со второй четверти ХІІІ в. треугольного щита и, очевидно, с пер­ вой половины ХІV в. — закругленно­прямоугольного щита­павезы. Атрибутом всадников были шпоры. На Руси они появились в ХІ—ХІІ вв., что было обусловлено развитием главного рода феодального войска — конницы. На исследуемой территории известны остроги пяти типов, отно­ сящихся к периоду от ІХ до ХІV вв., за классификацией А.Н. Кирпичникова, І, ІV, ІVа и V типов. Таким образом, вооружение населения исследуемого региона было на достаточно высоком уровне. Его эво­ люция проходила в общем русле развития военного искусства Восточной Европы, хотя оно имело и некоторое локальное своеобразие, что связано, в первую очередь, с особенностями географического положения края. I.P. Voznyi, A.V. Fedoruk MILITARY ARMOUR AND HORSEMEN EQUIPMENT FROM THE 10th c. TO THE 14th c. FROM THE AREA BETWEEN THE UPPER SERET AND THE MIDDLE DNISTER RIVERS Presented and sequenced are the finds of armour and elements of Ancient Rus horsemen’s equipment from settlements in Northern Bukovyna and Northern Bessarabia. Chainmail as a defensive armour is known at the archaeological sites of Northern Bukovyna from the 6th to the 8th c. In the second half of the 13th c. and in the 14th c. coats of mail «armour made of boards» start to be used. Also known are helmets of the two main forms: spherical­conical form and hemispherical with borders. They had been used since the end of the 12th c. up to the end of the 14th c. Defensive armament is represented by shields. For instance, it is possible to state certainly that the triangular shields were used since the second quarter of the 13th c., and assume that the circular­rectangular shields­pavises were used since the first half of the 14th c. Spurs were attributes of the horsemen. They appeared in Rus in the 11th — 12th c., which was reasoned by the development of cavalry, the main kind of feudal forces. Five spurs types are known at the area studied; they are dated by the period from the 9th c. to the 14th c. Spurs of I, IV, ІVa and V types by A.N. Kirpichnikov’s classification were found here. Thus, armament of the researched region habitants was on quite high level. It developed within the mainstream of military art in Eastern Europe, though it had certain local originalities related primarily with the peculiarities of the land’s geographic position.

Схожі ресурси