Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика

У статті досліджуються теоретичні і практичні аспекти міжнародно-правової проблеми делімітації повітряного і космічного просторів, визначаються можливі напрями її вирішення з метою підвищення ефективності міжнародного та національного космічного права....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автори:	Шемшученко, Ю.С., Семеняка, В.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2014
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Статті та огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73268
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика / Ю.С. Шемшученко, В.В. Семеняка // Вісн. НАН України. — 2014. — № 11. — С. 18-25. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73268
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-732682015-01-09T03:01:45Z Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика Шемшученко, Ю.С. Семеняка, В.В. Статті та огляди У статті досліджуються теоретичні і практичні аспекти міжнародно-правової проблеми делімітації повітряного і космічного просторів, визначаються можливі напрями її вирішення з метою підвищення ефективності міжнародного та національного космічного права. В статье исследуются теоретические и практические аспекты международно-правовой проблемы делимитации воздушного и космического пространств, определяются возможные направления ее решения в целях повышения эффективности международного и национального космического права. The article examines the theoretical and practical aspects of international legal problems of delimitation of airspace and outer space, identifying possible areas of its solutions in order to improve the effectiveness of international and national space law. 2014 Article Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика / Ю.С. Шемшученко, В.В. Семеняка // Вісн. НАН України. — 2014. — № 11. — С. 18-25. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73268 341.1/8; 347.8 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Шемшученко, Ю.С. Семеняка, В.В. Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика Вісник НАН України
description	У статті досліджуються теоретичні і практичні аспекти міжнародно-правової проблеми делімітації повітряного і космічного просторів, визначаються можливі напрями її вирішення з метою підвищення ефективності міжнародного та національного космічного права.
format	Article
author	Шемшученко, Ю.С. Семеняка, В.В.
author_facet	Шемшученко, Ю.С. Семеняка, В.В.
author_sort	Шемшученко, Ю.С.
title	Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика
title_short	Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика
title_full	Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика
title_fullStr	Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика
title_full_unstemmed	Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика
title_sort	делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73268
citation_txt	Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика / Ю.С. Шемшученко, В.В. Семеняка // Вісн. НАН України. — 2014. — № 11. — С. 18-25. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT šemšučenkoûs delímítacíâpovítrânogoíkosmíčnogoprostorívosnovníteoretičníproblemitapraktika AT semenâkavv delímítacíâpovítrânogoíkosmíčnogoprostorívosnovníteoretičníproblemitapraktika
first_indexed	2025-07-05T21:56:32Z
last_indexed	2025-07-05T21:56:32Z
_version_	1836845727205031936
fulltext	18 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович — академік НАН України, директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України ДЕЛІМІТАЦІЯ ПОВІТРЯНОГО І КОСМІЧНОГО ПРОСТОРІВ: ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПРАКТИКА У статті досліджуються теоретичні і практичні аспекти міжнародно- правової проблеми делімітації повітряного і космічного просторів, визна- чаються можливі напрями її вирішення з метою підвищення ефективності міжнародного та національного космічного права. Ключові слова: делімітація, космічний простір, міжнародне космічне право, повітряний простір. У сучасних умовах прискорення темпів науково-технічного прогресу у сфері космічної діяльності виникають, розвивають- ся і формуються нові види космічних відносин, які потребують належного правового врегулювання. Одночасно істотних змін зазнає комплекс космічно-правових відносин, пов’язаних з до- слідженням і використанням космічного простору та небесних тіл. У зв’язку з цим великого значення набуває пошук нових можливих напрямів та удосконалення наявних способів вирі- шення актуальних космічно-правових питань з метою забезпе- чення прогресивного розвитку міжнародного та національного космічного права. Одним із найбільш складних і дискусійних питань юридич- ної теорії та практики міжнародного космічного права є пра- вова проблема делімітації повітряного і космічного просторів. Термін «делімітація» походить від латинського слова delimitate, що означає розмежування, визначення меж. На доктринально- му рівні під делімітацією повітряного і космічного просторів розуміють договірне визначення меж між повітряним і косміч- ним просторами [1]. Проведений системний аналіз базових міжнародно-правових актів у сфері космічної діяльності засвідчує відсутність нор- мативного розмежування повітряного і космічного просторів. Актуальність цього дослідження зумовлена необхідністю вдо- сконалення теоретичних концепцій, а також норм сучасного міжнародного космічного права щодо правового забезпечення СТАТТІ СТАТТІ ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ УДК 341.1/8; 347.8 СЕМЕНЯКА Василь Васильович — кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 19 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ делімітації повітряного і космічного просторів. Ця необхідність спричинена насамперед потен- ційними загрозами національній безпеці та ви- сокою імовірністю виникнення спірних ситуа- цій між суб’єктами космічних правовідносин, зокрема за фактом створення й використання багаторазових повітряно-космічних літальних апаратів (аерокосмічних об’єктів), здатних функціонувати у повітряному та космічному просторах. У процесі правозастосовної діяль- ності суб’єкти космічної діяльності можуть стикатися з правовою проблемою застосуван- ня норм повітряного чи космічного права під час перебування відповідних літальних апара- тів у повітряному чи космічному просторі. Метою дослідження є комплексний аналіз науково-теоретичних підходів до розв’язання правової проблеми делімітації повітряного і космічного просторів, а також висловлення ав- торського бачення можливих напрямів її вирі- шення з метою підвищення ефективності між- народного та національного космічного права. Ретроспективний аналіз свідчить, що пи- тання розмежування повітряного і космічного просторів є актуальною проблемою міжнарод- ного космічного права [1] з 1959 р. — з момен- ту створення Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях (далі — Комітет ООН з космосу), якому було дору- чено вивчати характер правових проблем, що можуть виникнути при дослідженні косміч- ного простору [2]. Однак спочатку потрібно було вирішити міжнародно-правову проблему, пов’язану з юридичним визначенням, зокрема, поняття «космічний простір», «використання космічного простору та небесних тіл». За про- позицією Франції це важливе питання в 1966 р. було внесено до порядку денного Юридично- го підкомітету Комітету ООН з космосу [3]. З того часу й дотепер космічно-делімітаційна проблема є одним із ключових правових пи- тань для обговорення на щорічних засіданнях цього Підкомітету. Огляд наукової і спеціальної літератури з цієї проблематики та матеріалів відповідних засідань Юридичного підкомітету Комітету ООН з космосу показав, що серед учених- юристів і практиків міжнародного та націо- нального космічного права немає єдиної дум- ки щодо розв’язання делімітаційно-правового питання. У доктрині міжнародного космічного права розглядають два основних наукових підходи до міжнародно-правової проблеми делімітації по- вітряного і космічного просторів: функціональ- ний і територіальний. Прихильники функціо- нального підходу вказують на відсутність по- треби проведення розмежування повітряного і космічного просторів, оскільки з юридичного погляду космічний і повітряний простори вва- жають єдиним «надземним» простором, що не потребує делімітації. Їхні пропозиції зводять- ся до необхідності правової регламентації авіа- ційної та космічної діяльності. Інакше кажучи, космічно-правову проблему в «надземному» просторі пропонують вирішити шляхом юри- дичного розмежування видів господарювання: авіаційної та космічної діяльності за критерієм функціонального призначення літального апа- рата — повітряне судно чи космічний апарат. Водночас прихильники функціонального підходу також обґрунтовують вирішення за- значеного питання через визначення таких базових термінів міжнародного космічно- го права, як «космічний об’єкт» (пропозиції Франції, Бельгії) та «космічна діяльність», що є офіційною пропозицією Чеської Республіки. Свого часу радянські вчені-юристи науки між- народного космічного права Ф.М. Ковальов та І.І. Чепров пропонували вирішити досліджу- вану проблему шляхом визначення поняття «космічний політ», причому незалежно від того, де проходить межа між повітряним і кос- мічним просторами [4]. Разом з цим на засіданнях Юридичного під- комітету Комітету ООН з космосу висловлю- ються думки, зокрема делегацією США, про відсутність практичної потреби юридичного розмежування повітряного і космічного про- сторів, а також правового визначення поняття «космічний простір» [5]. Аналогічну правову позицію в цьому питанні займають делегації Норвегії, Нідерландів та Португалії, які також не підтримують ідею проведення делімітації 20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ повітряного і космічного просторів. На сьогод- ні не вважають за необхідне визначення меж між повітряним і космічним просторами також Данія, Саудівська Аравія і Туреччина, хоча за- галом погоджуються з важливістю деліміта- ційного питання. Прихильники територіального науково- го підходу доводять необхідність договірно- го визначення меж повітряного і космічного просторів з огляду на існування юридичних відмінностей їхніх правових режимів, що по- требують встановлення територіальних меж дії принципу свободи космосу, з одного боку, та принципу державного суверенітету над на- ціональним повітряним простором, з другого. Саме такими є сучасні правові позиції Азер- байджану, Алжиру, Австралії, Білорусі, Болі- вії, Казахстану, Катару, Мексики, Російської Федерації, Таїланду та України. Правовий режим повітряного простору ґрунтується на визнанні повного і виключного суверенітету кожної держави над повітряним простором, що знаходиться над її територією. Інакше кажучи, національний повітряний про- стір входить до сфери повного і виключного суверенітету конкретної держави, тобто є не- від’ємною частиною території держави, що пе- ребуває під її винятковою юрисдикцією. При цьому держава самостійно визначає правовий режим національного повітряного простору згідно з нормами і принципами міжнародного повітряного права. Разом з тим, правовий режим космічного простору визначається нормами і принципами міжнародного космічного права. Він ґрунту- ється на міжнародно-правовому принципі, від- повідно до якого дослідження і використання космічного простору, в тому числі Місяця та інших небесних тіл, здійснюються на благо і в інтересах усіх країн, незалежно від ступеня їх економічного чи наукового розвитку, і є над- банням усього людства. Міжнародно-правовий режим космічного простору визначається та- кож тим, що космічний простір, у тому числі Місяць та інші небесні тіла, відкрито для до- слідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації на основі рівності і згідно з міжнародним правом, при вільному доступі в усі райони небесних тіл. Водночас специфічною особливістю правового режиму космічного простору є неможливість поши- рення на нього суверенітету певної держави, оскільки стаття ІІ Договору про космос забо- роняє привласнення космічного простору та небесних тіл, гарантуючи при цьому принцип свободи його дослідження і використання. Юридична сутність досліджуваних право- вих режимів характеризується тим, що терито- рія національного повітряного простору пере- буває під юрисдикцією певної держави, а кос- мічний простір є неподільною, міжнародною територією, на яку не поширюється суверені- тет жодної держави. Отже, правовий режим національного повітряного простору держави визначається її національним повітряним за- конодавством, а правовий режим космічного простору — виключно міжнародним косміч- ним правом. Отже, на наш погляд, варто погодитися з юридичною аргументацією прихильників саме територіального підходу щодо вирішення космічно-делімітаційної проблеми шляхом ви- значення меж між повітряним і космічним про- сторами, що гарантуватиме передусім належне застосування принципу правової визначеності. Існування істотних юридичних відмінностей у правових режимах повітряного і космічного просторів вказує на необхідні юридичні пере- думови для проведення їх делімітації, що та- кож сприятиме прогресивному розвитку між- народного космічного права. Сучасний розвиток космічної техніки в на- прямі створення багаторазових повітряно- космічних апаратів (аерокосмічних об’єктів) свідчить про непродуктивність пропозицій прихильників функціонального підходу щодо розв’язання делімітаційної проблеми через ви- значення поняття «космічний апарат». Про- ектування і виготовлення таких багаторазових повітряно-космічних літальних апаратів, як «Буран» (СРСР) або Space Shuttle (США), здатних завдяки своїм аеродинамічним влас- тивостям переміщуватися в повітряному і космічному просторах, а також розроблення ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 21 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ нових проектів (МАКС, HOTOL та ін.) засвід- чують неможливість проведення чіткого роз- межування відповідних літальних апаратів за їх призначенням, оскільки ці апарати не можна однозначно класифікувати як повітряне судно чи космічний апарат. Важливо також зазначити, що проекту- вання і створення багаторазових повітряно- космічних апаратів доводить доцільність ви- значення в міжнародному космічному праві нового терміна «аерокосмічний об’єкт», що в свою чергу потребує запровадження спеціаль- ного правового режиму реєстрації та експлуа- тації «аерокосмічних об’єктів», інституту від- повідальності за завдану шкоду тощо. Водночас не викликає сумнівів, що визна- чення понятійно-термінологічного апарату міжнародного космічного права («космічний об’єкт», «космічний апарат», «аерокосмічний об’єкт», «космічна діяльність» тощо) має вели- ке значення для забезпечення його прогресив- ного розвитку, проте не вирішує делімітаційну проблему, оскільки питання верхньої межі по- вітряного простору та нижньої межі космічно- го простору залишаються невирішеними. Особливості національного законодавства про космічну діяльність деяких держав щодо закріплення спеціальних положень про умо- ви здійснення безпечного прольоту інозем- них космічних об’єктів через їхні національні повітряні простори є додатковим аргументом необхідності проведення делімітації повітря- ного і космічного просторів. Так, зі змісту ч. 4 ст. 19 Закону Російської Федерації «Про кос- мічну діяльність» випливає, що здійснення відповідного одноразового прольоту потребує завчасного повідомлення компетентних служб РФ про час, місце, траєкторії та інші умови прольоту. Втім, умовою для прольоту косміч- ного об’єкта, що належить іноземній фізичній або юридичній особі, через повітряний простір Республіки Казахстан є необхідність попере- днього погодження з Міністерством оборони РК, уповноваженими органами у сфері охо- рони навколишнього середовища, у сфері ци- вільного захисту (ч. 5 ст. 27 Закону Республіки Казахстан «Про космічну діяльність»). Отже, проліт іноземних космічних об’єктів у повітря- ному просторі цих держав без відповідного за- вчасного повідомлення та погодження вважа- тиметься порушенням їхнього суверенітету. Слід також мати на увазі, що до космічних апаратів підлягають застосуванню норми пові- тряного і космічного права залежно від тери- торії їх перебування — у повітряному чи кос- мічному просторі. Наприклад, Кодекс цивіль- ної авіації Туреччини передбачає, що космічні об’єкти, які знаходяться у повітряному просто- рі, регулюються так само, як і повітряні судна та інші літальні апарати. А відповідно до парагра- фа 1 Федерального повітряно-транспортного кодексу Німеччини (A/AC.105/635/Add.2), космічні апарати, ракети та аналогічні повітря- ні об’єкти вважаються повітряними суднами під час перебування у повітряному просторі. Зважаючи на це, саме територія переміщення космічного об’єкта (повітряний чи космічний простір) визнається юридичним критерієм, що зумовлює поширення на нього аналогічного з повітряними суднами національного правово- го режиму. Однак відсутність юридичного розмежуван- ня створює правову невизначеність щодо за- стосування відповідно норм повітряного і кос- мічного права. Дотримання учасниками кос- мічних правовідносин наведених вище припи- сів національного законодавства про космічну діяльність потребує чіткого розмежування по- вітряного і космічного просторів. Крім того, важливо враховувати, що міжна- родне космічне право залежно від місця (тери- торії) заподіяння шкоди космічним об’єктом передбачає особливості реалізації міжнародно- правової відповідальності. За правилом, вста- новленим статтями ІІ, ІІІ Конвенції про між- народну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами, запускаюча держава несе абсолютну відповідальність за виплату компенсації за шкоду, завдану її космічним об’єктом на поверхні Землі або повітряному судну в польоті. Якщо в будь-якому місці, крім поверхні Землі, космічному об’єкту однієї за- пускаючої держави або особам чи майну на борту такого космічного об’єкта завдано шко- 22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ди космічним об’єктом іншої запускаючої дер- жави, то остання несе відповідальність тільки в разі, якщо шкоди завдано з її вини або з вини осіб, за яких вона відповідає. Отже, залежно від місця (території) заподіяння шкоди космічним об’єктом (повітряний чи космічний простір) має застосовуватися міжнародно-правовий режим абсолютної або обмеженої відповідаль- ності держави. У сучасній науці й практиці міжнародного публічного права обґрунтовується формуван- ня в міжнародному космічному праві звичаєво- правової норми, сутність якої полягає в тому, що межа між повітряним і космічним просто- рами проходить на висоті мінімальних пери- геїв* штучних супутників Землі (приблизно 100—110 км над рівнем Океану) [6]. У розумінні ст. 38 Статуту Міжнародного суду ООН звичай формується у практиці між- народного спілкування. Для його формування потрібна згода всіх членів міжнародного спів- товариства щодо основних елементів, наяв- ність яких є необхідною для констатації зви- чаєвих норм міжнародного права. Йдеться, з одного боку, про наявність практики, а з іншо- го — про визнання цієї практики у вигляді пра- вової норми [7]. Інакше кажучи, міжнародно- правовий звичай стає джерелом міжнародного космічного права за умови існування загальної практики, визнаної як правова норма. Теоретичною основою для формування за- значеного звичаю міжнародного космічного права слугували розробки міжнародно-пра во- вої проблеми делімітації, насамперед Асоціації міжнародного права та радянської науки між- народного космічного права. У резолюції Асо- ціації міжнародного права 1968 р. резюмуєть- ся, що «вживаний у Договорі про космос (1967) термін «космічний простір» слід тлумачити як такий, що охоплює весь простір над і на рівні найменшого перигею будь-якого супутника Землі, запущеного до 27.01.1967 — дати від- криття Договору для підписання його іншими державами зі збереженням можливості вклю- чення до нього згодом і якоїсь частини просто- ру, розташованого нижче вищевказаного пери- гею» [8]. У свою чергу, в 1984 р. колишній СРСР вніс до Комітету ООН з космосу конкретні правові пропозиції про встановлення умовної договірно-правової межі між космічним і по- вітряним просторами, яка має проходити на висоті 100—110 км над рівнем Океану при збе- реженні права прольоту космічних об’єктів на нижчих висотах над територіями інших держав для їх виходу на орбіту і повернення на Землю [9]. Звідси можна зробити висновок про те, що космічний простір починається з висоти 100— 110 км, тобто з висоти мінімальних перигеїв орбіт штучних супутників Землі, а суверенітет держав не поширюється вище меж, окреслених перигеями супутників на орбіті. Аналізований концептуально-теоретичний підхід до звичаєво-правового регулювання делімітаційних відносин у міжнародному кос- мічному праві має практичне застосування. Як свідчить практика, Міжнародна авіаційна фе- дерація реєструє політ як космічний, почина- ючи з висоти 100 км, оскільки саме на цій ви- соті космічний апарат може здійснити повний орбітальний виток навколо Землі, після чого починається його вхід у щільні шари атмосфе- ри, гальмування і падіння на Землю (якщо він згорає у щільних шарах атмосфери) [10, 11]. За допомогою міжнародного звичаю, як за- значає В.Л. Толстих, вдалося вирішити про- блему делімітації повітряного і космічного просторів: межу між ними встановлено на ви- соті 100 км (найменша висота орбіти штучних супутників) [12]. Однак з відповідним науко- вим висновком можна погодитися лише част- ково, з певними застереженнями. Сьогодні, на наш погляд, не можна говорити про формування саме універсального звичаю міжнародного космічного права, оскільки зна- чна частина держав, як зазначалося вище, вза- галі не підтримує ініціативи щодо делімітації повітряного і космічного просторів. Отже, ви- знання міжнародного звичаю лише деякими державами породжує виникнення тільки ло- * Астрономічне значення слова «перигей» означає най- ближчу до Землі точку орбіти Місяця або штучного супутника Землі. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 23 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ кальної звичаєво-правової норми — локальних міжнародних правовідносин, які регулюють відносини між двома або кількома суб’єктами міжнародного космічного права. Інакше кажу- чи, невизнання іншими державами звичаєво- правової природи делімітації повітряного і кос- мічного просторів унеможливлює застосування звичаю у правовідносинах відповідних суб’єктів міжнародного космічного права. Утім, незва- жаючи на створення звичаєво-правової норми міжнародного космічного права практикою не- великої кількості держав, вона може бути ви- знана як правова норма всіма державами [7]. Крім того, потрібно зважати на те, що су- часна теорія і практика оперують різними під- ходами та розрахунками у розв’язанні делімі- таційної проблеми. Як свідчить класифікація Військово-повітряних сил США, космічним польотом вважають політ, висота якого пере- вищує 50 миль (80 км 467 м) [13]. При цьому фахівці NASA визначають межу космічного простору на висоті 122 км [14]. Натомість тех- нічний розрахунок учених з Університету Кал- гарі свідчить, що межа між земною атмосфе- рою і відкритим космосом пролягає на висоті 118 км від поверхні Землі [15]. У доктрині повітряного права висловлено думку щодо появи правового звичаю, відповід- но до якого межа між повітряним і космічним просторами визначається на висоті від 80 до 140 км, що відповідає мінімальним перигеям орбіт штучних космічних об’єктів [16]. Окремі вчені-юристи повітряного права також пропо- нують здійснювати розрахунок висотної межі повітряного простору, виходячи з двох крите- ріїв: можливості використання аеродинаміч- них властивостей при польотах і забезпечення безпеки держав у суверенному повітряному просторі (максимум 65 км над рівнем моря). При цьому нижня межа космічного простору повинна проходити на висоті 100—110 км над рівнем моря. Водночас між цими двома вида- ми просторів має перебувати «сіра зона», віль- на для виведення космічних апаратів у космос та повернення їх на Землю [17]. У зв’язку з цим важливі об’єднання і коор- динація зусиль теоретиків і практиків повітря- ного й космічного права, фахівців Науково- технічного та Юридичного підкомітетів Ко- мітету ООН з космосу, а також Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) задля на- працювання погодженого техніко-юридичного підходу до вирішення делімітаційно-правової проблеми. Натомість міжнародно-правова невиріше- ність делімітаційного питання зумовила його врегулювання на рівні національного косміч- ного законодавства. За визначенням статті 1 Закону Республіки Казахстан від 06.01.2012 № 528-IV «Про космічну діяльність» [18], під космічним простором розуміють простір, що простягається за межами повітряного просто- ру на висоті понад 100 км над рівнем моря. Національне космічне право Австралії не містить визначення космічного простору. Од- нак, згідно з поправками до космічного законо- давства, внесеними в 2002 р. задля забезпечен- ня законодавчої визначеності відносно сфери застосування Закону про космічну діяльність від 1998 р., останній застосовують до космічної діяльності, яка здійснюється або має здійсню- ватися на висоті більш як 100 км. Щоправда, Австралія запевняє, що вказівка на 100 км не є спробою з боку цієї держави визначити або делімітувати космічний простір. Навпаки, до Закону внесено зміни щодо заміни терміна «космічний простір» на «район, розташований на відстані понад 100 км від середнього рівня моря» [19]. Проте не можна погодитися з формуванням відповідної практики окремих держав щодо проведення делімітації у своєму національно- му космічному законодавстві, оскільки питан- ня про розмежування повітряного і космічного просторів, як слушно зазначає С.П. Мальков, належить до сфери міждержавних відносин, що потребують міжнародно-правового ре- гулювання [20]. Варто погодитися з думкою вченого-юриста Цезаря Шийка, який зазна- чає, що проблему делімітації космічного і пові- тряного просторів слід вирішувати на підставі умовної межі, яка встановлюється за згодою держав [21]. З огляду на те, що космічний про- стір визнається міжнародною територією, роз- 24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ межування повітряного і космічного просторів має визначатися виключно нормами міжна- родного космічного права, а не національ- ного законодавства про космічну діяльність. Неприпустимість самостійного визначення державами відповідних меж підтверджується також несприйняттям міжнародним співтова- риством положень відомої Боготської декла- рації 1976 р. про суверенітет екваторіальних держав на ділянки геостаціонарної орбіти над їх територіями, оскільки порушуються фунда- ментальні принципи міжнародного космічного права щодо свободи й відкритості дослідження та використання космічного простору, а також його непривласнення. Підсумовуючи вищевикладене, слід кон- статувати наявність теоретичної і практичної потреби визначення саме умовної межі між повітряним і космічним просторами. Нара- зі звичаєво-правове регулювання космічно- делімітаційних відносин не має універсаль- ного характеру. Видається, що розв’язання проблеми делімітації повітряного і космічного просторів має відбуватися шляхом прийнят- тя міжнародно-правової договірної норми на основі чітко вираженої згоди держав. Це по- трібно здійснювати на підставі загальновизна- них принципів і норм міжнародного повітря- ного і космічного права, а також національного законодавства із забезпеченням суверенітету, територіальної цілісності та національної без- пеки держав. Безпосередньо юридичне оформ- лення космічно-делімітаційних відносин мож- на виконати в рамках майбутньої Всеосяжної Конвенції з космічного права, перетворивши звичаєво-правову норму на договірну. Закрі- плення саме міжнародно-правової договірної норми щодо делімітації повітряного і косміч- ного просторів сприятиме, зокрема, прогре- сивному розвитку міжнародного космічного права, а також забезпеченню належного між- народного космічного правопорядку. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Словарь международного космического права / под ред. В.С. Верещетина. — М.: Междунар. отношения, 1992. — C. 32—33. 2. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН от 12.12.1959 № 1472 (XIV) Международное сотрудничество в области использования космического пространства в мирных целях. — http://www.un.org/ru/documents/ods. asp?m=A/RES/1472(XIV). 3. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН от 19.12.1966 № 2222 (ХХІ) Договор о принципах деятельности государств по исследованию и использованию космического пространства, включая Луну и другие небесные тела. — http://www.un.org/ru/documents/ods.asp?m=A/RES/2222(XXI). 4. Мовчан А.П., Ковалев Ф.Н., Чепров И.И. На пути к космическому праву // Советское государство и право. — 1962. — № 5. — С. 143—145. 5. Стенограмма заседания Юридического подкомитета Комитета по использованию космического пространства в мирных целях 27 марта 2003 г. (Вена). — COPUOS/LEGAL/T.680. 6. Игнатенко Г.В., Суворова В.Я., Тиунов О.И. и др. Международное право: учеб. для вузов / под ред. Г.В. Игнатенко. — М.: Высш. шк., 1995. — С. 372. 7. Міжнародне публічне право: підруч. / за ред. В.М. Репецького. — К.: Знання, 2012. — 437 с. 8. Хименес де Аречага Э. Современное международное право / под ред. Г.И. Тункина. — М.: Прогресс, 1983. — С. 379. 9. Историческая справка о рассмотрении вопроса, касающегося определения и делимитации космического пространства (2—12 апр. 2002 г., Вена). — A/AC.105/769. 10. Тимченко Л.Д., Кононеко В.П. Міжнародне право. — К.: Знання, 2012. — 631 с. 11. Каламкарян Р.А., Мигачев Ю.И. Международное право: учеб. — М.: Эксмо, 2004. — С. 399. 12. Толстых В.Л. Курс международного права: учеб. — М.: Волтерс Клувер, 2009. — С. 938. 13. Суборбітальний космічний політ. — http://uk.wikipedia.org/wiki/Суборбітальний_космічний_політ. 14. Науковці уточнили межу космосу. — http://www.unian.ua/science/210355-naukovtsi-utochnili-meju-kosmosu. html. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 11 25 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 15. Канадські вчені вирахували кордон космосу. — http://ua.korrespondent.net/tech/800732-kanadski-vcheni-vira- huvali-kordon-kosmosu. 16. Комментарий к Воздушному кодексу Российской Федерации (постатейный) / под ред. А.И. Травникова. — М.: Деловой двор, 2009. — 536 с. 17. Круглова И.А. Правовой статус воздушного пространства на современном этапе: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. — М.: МГИМО МИД РФ, 2005. — С. 9—10. 18. О космической деятельности: Закон Республики Казахстан от 06.01.2012 г. № 528-IV // Казахстанская прав- да. — 26 янв. 2012. — № 29 (26848). 19. Национальное законодательство и практика, имеющие отношение к определению и делимитации космическо- го пространства (20 марта 2006 г., Вена). — A/AC.105/865/Add.1. 20. Мальков С.П. Международное космическое право. — СПб.: СПбГУАП, 2002. — С. 25. 21. Шийко Ц. Договор ООН по космосу 1967 г. в свете развития космической деятельности государств: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10. — М.: МГИМО МИД РФ, 1999. — 178 c. Стаття надійшла 28.08.2014 Ю.С. Шемшученко, В.В. Семеняка Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины ул. Трехсвятительская, 4, Киев, 01601, Украина ДЕЛИМИТАЦИЯ ВОЗДУШНОГО И КОСМИЧЕСКОГО ПРОСТРАНСТВА: ОСНОВНЫЕ ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ И ПРАКТИКА В статье исследуются теоретические и практические аспекты международно-правовой проблемы делимитации воздушного и космического пространств, определяются возможные направления ее решения в целях повышения эффективности международного и национального космического права. Ключевые слова: делимитация, космическое пространство, международное космическое право, воздушное про- странство. Yu. Shemshuchenko, V. Semenyaka Koretsky Institute of State and Law of National Academy of Sciences of Ukraine 4 Tryokhsviatitelska St., Kyiv, 01601, Ukraine DELIMITATION OF AIRSPACE AND OUTER SPACE: THE BASIC THEORETICAL PROBLEMS AND PRACTICE The article examines the theoretical and practical aspects of international legal problems of delimitation of airspace and outer space, identifying possible areas of its solutions in order to improve the effectiveness of international and national space law. Keywords: delimitation, outer space, international space law, airspace.

Делімітація повітряного і космічного просторів: основні теоретичні проблеми та практика

Репозитарії

Схожі ресурси