Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи

Протягом останніх століть унаслідок господарської діяльности лісові природні комплекси Карпат зазнали деградаційних змін. Відбулися модифікації просторової і вікової структури та породного складу лісів, знизився їхній ресурсний потенціял і захисні функції. Потрібна еколого-економічна переорієнтація...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2003
Автори:	Криницький, Г., Третяк, П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Західний науковий центр НАН України і МОН України 2003
Назва видання:	Праці наукового товариства ім. Шевченка
Теми:	Екологічні проблеми природокористування
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73502
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи / Г. Криницький, П. Третяк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 54-65. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73502
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-735022015-01-13T03:01:59Z Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи Криницький, Г. Третяк, П. Екологічні проблеми природокористування Протягом останніх століть унаслідок господарської діяльности лісові природні комплекси Карпат зазнали деградаційних змін. Відбулися модифікації просторової і вікової структури та породного складу лісів, знизився їхній ресурсний потенціял і захисні функції. Потрібна еколого-економічна переорієнтація лісового господарства в напрямі охорони і відтворення лісів, забезпечення рекреаційних та екологічних функцій. During last centuries degradation changes have taken place in forest natural complexes of Carpathian Mountains. Changes of spatial and age structure and species compound of forest stands have taken place, their resource potential and protective ecological functions have been decreased. Ecological and economic reorientation of forestry in directions of protection and reproduction of forests, maintenance of their recreational and ecological functions is necessary. 2003 Article Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи / Г. Криницький, П. Третяк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 54-65. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 1563-3569 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73502 630*18 uk Праці наукового товариства ім. Шевченка Західний науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Екологічні проблеми природокористування Екологічні проблеми природокористування
spellingShingle	Екологічні проблеми природокористування Екологічні проблеми природокористування Криницький, Г. Третяк, П. Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи Праці наукового товариства ім. Шевченка
description	Протягом останніх століть унаслідок господарської діяльности лісові природні комплекси Карпат зазнали деградаційних змін. Відбулися модифікації просторової і вікової структури та породного складу лісів, знизився їхній ресурсний потенціял і захисні функції. Потрібна еколого-економічна переорієнтація лісового господарства в напрямі охорони і відтворення лісів, забезпечення рекреаційних та екологічних функцій.
format	Article
author	Криницький, Г. Третяк, П.
author_facet	Криницький, Г. Третяк, П.
author_sort	Криницький, Г.
title	Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи
title_short	Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи
title_full	Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи
title_fullStr	Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи
title_full_unstemmed	Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи
title_sort	стан лісів українських карпат, екологічні проблеми та перспективи
publisher	Західний науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2003
topic_facet	Екологічні проблеми природокористування
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73502
citation_txt	Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи / Г. Криницький, П. Третяк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 54-65. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Праці наукового товариства ім. Шевченка
work_keys_str_mv	AT krinicʹkijg stanlísívukraínsʹkihkarpatekologíčníproblemitaperspektivi AT tretâkp stanlísívukraínsʹkihkarpatekologíčníproblemitaperspektivi
first_indexed	2025-07-05T22:04:41Z
last_indexed	2025-07-05T22:04:41Z
_version_	1836846239612665856
fulltext	УДК 63018 Григорій КРИНИЦЬКИЙ, Платон ТРЕТЯК СТАН ЛІСІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ, ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ Протягом останніх століть унаслідок господарської діяльности лісові природні комплекси Карпат зазнали деградаційних змін. Відбулися мо- дифікації просторової і вікової структури та породного складу лісів, знизився їхній ресурсний потенціял і захисні функції. Потрібна еколого- економічна переорієнтація лісового господарства в напрямі охорони і відтворення лісів, забезпечення рекреаційних та екологічних функцій. Сучасний лісовий покрив Українських Карпат остаточно сформувався протягом голоцену [10—13, 23, 27]. У ранньому голоцені тут переважала тундрова ї лісотундрова рослинність з перевагою видів родів береза, сосна, смерека, верба, ялівець тощо. Під час теплої атлантичної фази (8—4,5 тис. р. тому) сюди проникла теплолюбна лісова рослинність з перевагою широколистяних видів родів дуб, в’яз, клен, а також ясен звичайний, ліщина, вільха клейка та ін. Вони витіснили лісотундрову та бореальну рослинність і утворили змішані широколистяні листопадні ліси. Очевидно, що свого максимального розвитку набули тоді угрупо- вання з перевагою дуба звичайного, можливо, клена-явора, в’язів голого та шорсткого, ясеня звичайного. У суббореальній фазі у ліси західної частини України починають про- никати граб і бук. З настанням прохолоднішого і вологішого субатлантичного етапу ці види набули широкого розповсюдження. Разом з ними з’являється і ялиця біла, що поступово стає субедифікатором лісів Прикарпаття. У цей час остаточно сформувалася просторова диференціяція рослинного покриву Карпат, зокрема його сучасна висотна поясність. Залежно від терито- ріяльних особливостей гумідности та наростання континентальности мезо- клімату в напрямі від південного до північного макросхилів Карпат, а також забезпечення тепловими ресурсами сформувалася сучасна макроструктура гірської рослинности, зокрема лісового покриву [5, 16, 19, 20], що пред- ставлена у таких рисах у напрямку від Закарпатської рівнини до головного вододілу і далі на схід до передгір’я Прикарпаття (табл. 1). Господарське освоєння лісів карпатського краю розпочалося ще з ча- сів неоліту й особливо посилилося на передгірних рівнинах і височинах із * Автори вдячні Народному депутату України академіку НАН України Ігорю Юхновському за надану допомогу в отриманні матеріалів Державного лісового кадастру. СТАН ЛІСІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ, ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ 55 настанням епохи заліза. Про це свідчать численні пам’ятки „культури курганів”, зокрема на Передкарпатті (села Лецівка, Нинів Нижній, Стру- тин Нижній, Тур’я, Тяпче) [2], окремі городища та печерні поселення різного часу. Процес формування численних поселень білих хорватів на височинах і гірських річкових долинах завершився на межі ранньо- слов’янської докняжої доби [22]. З цієї пори, очевидно, розпочалося інтенсивне агрокультурне освоєння лісових ландшафтів, яке тривало протягом усього другого тисячоліття [1]. Таблиця 1 Клімато-географічні особливості лісового покриву Карпат Річна сума Фізико-географічна область активних температур, оС опадів, мм Характер переважаючої рослинности 1. Закарпатська рівнина: а- низовина б- височина 2600—3000 2500—2800 700 750 Заплавні і післялісові луки, ясенево- дубові та грабово-дубові ліси. Дубові, буково-дубові ліси, агро- угіддя. 2. Вулканічні Карпати, низькогір’я 2400—2600 900 Букові ліси 3. Полонинсько-Чорногірська: а- лісове середньогір’я б- полонинське середньогір’я-високогір’я г- середньогір’я-високогір’я Чорногори 1000—2200 600—1400 600—1400 1300 >1400 1000— 1400 Букові ліси. Букові ліси, а на північних схилах ялицево-букові, у високогір’ї криво- лісся душекії зеленої та субальпійські луки. Буково-ялицево-смерекові і чисті смерекові ліси, стелюхи сосни гірсь- кої, альпійські та субальпійські луки 4. Рахівсько-Чивчинська, середньогір’я-високогір’я 600—1400 1200— 1400 Мішані ліси за участю ялиці, смереки і бука, високо в горах чисті смерекові ліси та стелюхи сосни гірської 5. Привододільні Карпати, середньогір’я 600—1400 1000— 1200 Чисті смерекові ліси, рідше буково- ялицево-смерекові, стелюхи сосни гірської, кам’янисті пустища, субальпійські луки 6. Зовнішні Карпати: а- низькогір’я Бескид б- середньогір’я Ґорґан та Покуття в- низькогір’я Передкарпаття 1800—2200 1400—1800 1800—2400 900 800— 1000 700— 800 Ялицево-букові ліси. Смереково-ялицево-букові, вище чисті смерекові ліси і криволісся сосни гірської, кам’янисті субальпій- ські пустища та полонини. Смереково-ялицево-букові, у нижній частині ялицево-буково дубові ліси 7. Передкарпатська височина: а- західна частина б- східна частина 2200—2600 2400—2800 700— 800 <700 Ялицево-буково-дубові ліси, агроугіддя. Дубово-букові ліси, агроугіддя. Найбільших змін зазнали лісові ландшафти передгір’я. Унаслідок вог- невої системи господарювання виникали великі лісові пожежі. Це вело насамперед до зменшення у складі деревостанів шпилькових лісових ви- дів, таких як смерека, ялиця, сосна, яловець, а також твердолистяних, що мають важке і масивне насіння — дуба, бука. Їм на зміну в угрупо- ГРИГОРІЙ КРИНИЦЬКИЙ, ПЛАТОН ТРЕТЯК 56 ваннях, що виникали на згарищах, едифікаторами ставали породи, на- сіння яких легше переноситься вітром на значну відстань — граб, клен, явір, береза, осика, в’яз тощо. Масове вирубування лісів у горах розпочалося у ХУІІІ ст., а протягом ХІХ століття переважна більшість пралісів Карпат у доступних місцях була зрубана [1, 3, 16]. Вирубування практикувалося на величезних пло- щах, що сягали від річкових долин до верхньої межі лісу. Це зумовило активізацію наприкінці ХІХ ст. шкідливих геофізичних процесів — пло- щинну і лінійну ерозію гірських ґрунтів, виникнення селевих потоків, формування катастрофічних повеней і вітровалів [1]. Подальша практика штучного створення монокультур смереки в горах і дубових лісів на пе- редгір’ї спричинила виникнення інших небажаних шкідливих екологічних процесів — масових уражень деревостанів кореневими гнилями, ентомо- шкідниками тощо [4, 5]. Це призвело до погіршення біологічної стійкости лісових екосистем, особливо штучного походження. Станом на 1996 рік, коли було узагальнено матеріяли останнього базового лісовпорядкування [6—9, 21], загальна площа земель лісового фонду адмі- ністративних областей карпатського реґіону становила 2267,9 тис. га, або 40,1% від загальної його площі. Однак відносна площа вкритих лісом земель склала лише 36,7%, а достиглих та перестійних деревостанів 4,6% (таблиця 2 і 3). Зрозуміло, що лісосировинних ресурсів залишилося нині вкрай мало. Таблиця 2 Структура земель лісового фонду адміністративних областей карпатського реґіону за даними Державного лісового кадастру станом на 1 січня 1996 р. Землі лісового фонду, тис. га вкриті лісовою рослинністю у тому за групами лісів у тому стиглі і перестійні Область за га л ьн а п л ощ а, ти с. г а загалом 1 2 лісові землі разом разом із них хвойні Закарпатська 1280 694,0 292,7 401,2 675,4 647,7 131,7 34,9 Івано-Франківська 1390 626,0 260,6 365,4 601,7 569,0 35,7 22,5 Львівська 2180 689,9 271,1 418,8 656,5 623,0 44,6 21,0 Чернівецька 810 258,0 71,1 187,0 251,5 236,8 48,5 32,0 тис. га 5660 2267,9 895,5 1372,4 2185,1 2076,5 260,5 110,4 Разом % 100 40,1 15,8 24,2 38,6 36,7 4,6 2,0 Майже 70,9% земель лісового фонду перебувало у віданні Держав- ного комітету лісового господарства, 20,1 — Міністерства аграрної полі- тики, 3,8 — Міністерства оборони, 3,8 — Міністерства екології та природ- них ресурсів, 0,4 — Міністерства освіти і науки. Решта 1,0% належить до інших 9 міністерств і відомств, а також перебуває у користуванні гро- мадян та інших держав. Згідно з офіційними даними, ще в 1996 році середні запаси деревини були досить високі — близько 250 куб. м на 1 га, а у стиглих і перестій- них деревостанах — близько 390—480 куб. м на 1 га (табл. 3). Приблизно СТАН ЛІСІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ, ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ 57 такі самі показники були й у 1983 р., однак середні запаси деревини були вищі — 269 куб. м на 1 га [20]. Таблиця 3 Відносна площа лісових земель і запаси деревини в лісах адміністративних областей Карпатського реґіону за даними Державного лісового кадастру станом на 1 січня 1996 р. Запас деревини в деревостанах, тис. куб.м у тому числі стиглих і перестійних Область Відносна площа вкритих лісом земель, % загальний разом із них хвойні Закарпатська 50,8 199978,4 54629,9 18778,4 Івано-Франківська 40,9 128488,2 12685,7 9627,3 Львівська 28,5 132338,2 14660,6 8986,8 Чернівецька 29,2 62590,1 19909,8 15669,0 Разом 36,7 523394,9 101886,0 53061,5 на 1 га — 0,252 0,391 0,481 Гірські ландшафти займають 24 тис. кв. км, або 42% від загальної площі адміністративних областей карпатського реґіону. На жаль, матеріяли Державного лісового кадастру лісовий фонд гірської частини реґіону детально характеризують станом на 1996 р. лише в межах земель Державного комітету лісового господарства [6—9] на площі близько 1008 тис. га (табл. 4). Але того достатньо, щоб зробити узагальнення про якіс- ний стан гірських лісів. Близько 69% вкритих лісом земель підприємств Держкомлісгоспу України в Карпатах зараховані до 2-ї групи, отже, мають переважно сировинне значення. Решта 31% — ліси 1-ї групи, тобто ті, які відіграють природоохоронну роль. Більша частина площі зайнята деревостанами шпилькових порід, переважно смерековими. На частку молодняків у 1-й групі лісів припадає 26% площі, а в 2-й групі майже половина — 48%. Майже 49% площі гірських лісів зайнято деревостанами з перевагою листяних порід, переважно бука. На частку молодняків у лісах 1-ї групи припадає лише 10%, а у 2-й групі — 22%, що загалом є позитивним явищем. Це зумовлене меншими обсягами головного користування у бу- кових лісах порівняно із шпильковими у зв’язку із значно нижчим попи- том на деревину бука. Дубові високостовбурні ліси займають лише 5% від загальної площі гірських лісів, проте надмірне їх вирубування призвело до того, що на частку молодників у 1-й групі лісів припадає 27%, а у 2-й групі — аж 49%. Інтенсивне лісокористування протягом ХІХ й особливо ХХ століття зумовило не тільки певні диспропорції у складі, віковій та просторовій структурі лісів гірського реґіону, а й спричинилося до виникнення багатьох господарських, екологічних та економічних проблем. Проблема сировинних ресурсів. Різна потреба на деревинну сировину та віддаленість лісових масивів від транспортних шляхів і населених пунктів зумовила й особливості запасів деревини в деревостанах різного складу і різних груп віку (рисунок). Найвищі вони, майже 750 куб. м на 1 га, у пристигаючих букових деревостанах лісів 2-ї групи. Варто відзна- ГРИГОРІЙ КРИНИЦЬКИЙ, ПЛАТОН ТРЕТЯК 58 чити, що в лісах 1-ї групи в аналогічних деревостанах запас удвічі менший. Зрозуміло, що насамперед заготівля лісу проводилася у більш доступніших лісах 1-ї групи, тому й запаси деревини тут значно нижчі. Значно менші запаси деревини — 400—500 куб. м на 1 га, у смерекових та ялицевих деревостанах. Як видно з рисунка, їх нещадно експлуатують починаючи уже з середнього віку. Особливо це стосується захисних лісів 1-ї групи. Приріст запасу надалі до віку стиглости майже не зростає, а в смерекових деревостанах середній запас деревини навіть знижується. Таблиця 4 Розподіл вкритих лісом земель Держкомлісгоспу гірської частини карпатського реґіону за групами захисності та головними лісотвірними породами 1 група лісів 2 група лісів у тому молодняки, % у тому молод- няки, % Головна лісотвірна порода площа, га 1 кл. 2 кл. площа, га 1 кл. 2 кл. Разом площа, га Шпилькові: смерека 137007 5,0 22,3 308531 12,7 38,1 445538 ялиця 21568 7,7 10,3 61740 21,0 14,4 83308 сосна 3126 3,6 28,6 7259 9,8 38,5 10385 модрина 351 6,0 36,5 989 12,7 35,8 1340 псевдотсуга 151 85,4 0,7 999 91,1 0,7 1150 сосна кедрова 77 3,9 14,3 44 81,8 11,4 121 тис 64 40,6 64 Разом 162344 5,4 20,9 379562 14,2 34,1 541906 Твердолистяні: бук 127507 0,8 6,4 268029 4,1 15,0 395536 дуб високостовбурний 18396 6,5 20,5 28780 16,0 33,0 47176 дуб низькостовбурний 476 1,9 0,6 130 606 граб 2548 0,3 904 0,6 0,8 3452 клен 781 13,2 39,1 3054 56,9 29,5 3835 ясен 549 8,2 35,5 1544 7,3 32,5 2093 акація 222 0,5 161 1,2 0,6 383 інші 1 0,0 100,0 2 3 Разом 150480 1,6 8,3 302442 5,8 16,9 452922 М’яколистяні: вільха 1756 4,2 11,5 2265 1,9 5,2 4021 береза 1258 1,5 5,9 2083 2,0 13,1 3341 каштан 215 0,9 35,8 344 2,6 43,3 559 липа 99 1,0 122 221 горіх 76 1,3 106 1,9 182 інші 193 6,5 156 25,0 34,3 349 Разом 3597 2,6 10,0 4733 1,9 8,4 8330 Всього 316421 686737 1003158 Чагарникові: сосна гірська 4223 2,7 28 4251 верби чагарникові 1 9 10 карагана 1 5 40,0 6 Разом 4225 2,7 42 40,0 4267 Загалом 320646 686779 1007425 СТАН ЛІСІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ, ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ 59 Аналогічна, або ще гірша ситуація склалася з деревостанами дуба зви- чайного: їхні запаси у старшому віці не перевищують 300 куб. м на 1 га. Таке вибирання ділової деревини так званими „рубками, пов’язаними з веденням лісового господарства” призводить до зниження повноти де- ревостанів, їх біологічної стійкости, захисної протиерозійної та водо- охоронної ролі. Згідно з матеріялами Державного лісового кадастру [6—9] переважна більшість лісів карпатського реґіону високопродуктивні й у віці присти- гання у переважній більшості середньо- і високоповнотні (0,6—0,8). Однак погодитися з цим тяжко, оскільки наведені вище запаси становлять не більше 50—60% від запасів нормальних букових, ялицевих і смерекових деревостанів у віці 80 років [15]. Отже, це дає підстави вважати, що більшість деревостанів старшого віку є низько- і середньоповнотними. Причиною того є складна економічна ситуація, що склалася протягом останніх десятиліть у лісовому господарстві і зумовила необхідність самозабезпечення державних лісогосподарських підприємств власними коштами. Здійснювалося це раніше і практикується тепер переважно за рахунок заготівлі ділової деревини. 1 група 2 група Рис. Середні запаси деревостанів різного віку з перевагою найпоширеніших лісоутворюючих видів у межах лісів 1 та 2 груп у гірській частині карпатського реґіону. Групи віку деревостанів: 1 — молодняки до 20 років, 2— молодняки віком 21— 40 років, С —середньовікові, П — пристигаючи, Д — стиглі та перестійні. Проблема охорони біорозмаїття. Протягом останніх десяти років існує практика проведення у гірських лісах 1-ї групи значних за обсягом 0 100 200 300 400 500 600 700 800 900 1 2 С П Д Групи віку деревостанів С ер ед ні й за па с ку б. м/ га ялиця смерека бук дуб мяколистяні 1 2 С П Д Групи віку деревостанів ялиця смерека бук дуб мяколистяні ГРИГОРІЙ КРИНИЦЬКИЙ, ПЛАТОН ТРЕТЯК 60 санітарних та суцільних лісовідновних рубань. Подекуди, вибірково та невеликими суцільними площами вирубують смерекові та дубові ліси в межах територій природно-заповідного фонду: у заповідниках, націона- льних природних та реґіональних ландшафтних парках, заказниках тощо. В окремих випадках таке вирубування дубових лісів призводить до втрати цінного генофонду автохтонних екотипів дуба: заплавного, висо- чинного, гірського. Те саме стосується і малопоширених та рідкісних популяцій в’яза граболистого, в’яза гладкого, клена-явора, сосни кедрової європейської, модрини європейської та модрини польської тощо. Наведені в таблиці 3 матеріяли свідчать про дуже обмежене їх поширення та, оче- видно, недосконалість обліку при лісовпорядженні. Стосовно таких цінних деревних видів треба вести докладніший облік, ураховуючи і представ- ництво їх у вигляді домішки у складі інших деревостанів. Деякі узагаль- нення щодо поширення цих видів у лісах карпатської частини басейну ріки Дністер висвітлені в публікаціях у мережі Інтернет [25, 26]. Інтенсивне господарювання у лісах та орієнтація на вирощування мо- нокультур цінних деревних видів призвели до спрощення структури де- ревостанів і часткової втрати ними притаманного їм автохтонного біо- розмаїття, яке, на жаль, слабо вивчене. Проведені протягом останнього десятиліття фітоценологічні дослідження дають змогу вважати, що складні автохтонні мішані лісові угруповання, наприклад ялицево-букові, у своєму складі містять понад 170 видів вищих судинних рослин, з яких 6 занесено до Червоної книги України. Близько 140 видів вищих судин- них рослин виявлено і в ялицево-дубових лісах Прикарпаття [25]. На жаль, належну охорону біорозмаїття реґіону не забезпечує і наявна мережа об’єктів Державного природно-заповідного фонду. Нею охоплена лише частина найпоширеніших рослинних угруповань, зокрема гірські смерекові і букові ліси [17, 18, 24]. Проблема санітарного стану лісів. Ця проблема була дуже актуальна вже в середині ХІХ ст., коли в горах (наприклад у басейні ріки Лімниці) приблизно на 20 відсотках лісових земель були поширені вітровали і розладнані перестарілі деревостани [1]. Тут було масове поширення ентомошкідників. Широке запровадження смерекових монокультур зумо- вило масштабне поширення у таких лісах кореневих гнилей, що спричи- няються опеньком і кореневою губкою [20]. Останнім часом у низькогір’ї Передкарпаття локально спостерігається масове всихання середньовіко- вих смерекових деревостанів. Значне поширення у листяних лісах реґіону мають різні види грибів, зокрема трутовики, що зумовлюють стовбурні гнилі. Про незадовільний санітарний стан лісів Карпат свідчать і масштабні вибіркові та суцільні санітарні рубання протягом останнього десятиліття. На жаль, у науковій літературі цій проблемі не приділено належної уваги. Виходячи з економічних можливостей лісогосподарських підпри- ємств, проведення значних обсягів належних затратних санітарних захо- дів у лісах неможливе. Тому, у майбутньому нема підстав сподіватися суттєвого поліпшення ситуації. Проблема виникнення стихійних руйнівних процесів. Протягом ХХ століття у Карпатському реґіоні, як і в інших гірських районах Центра- льної та Західної Європи, неодноразово виникали катастрофічні стихійні СТАН ЛІСІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ, ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ 61 явища, серед яких найнебезпечнішими були повені та вітровали лісу. Вони мають тенденцію до періодичної повторности і поступового нарос- тання масштабів. Вони вже завдали колосальних матеріяльних збитків не лише в горах, а й на великих просторах передгірних рівнин. Їхню активізацію останнім часом пояснюють впливом глобальних змін клімату, зокрема посиленням дії циклонічного типу атмосферної цирку- ляції, що безперечно існує. Однак загострення прояву цих процесів тісно пов’язано зі станом лісової рослинности у горах, особливо з водорегуля- ційною функцією гірських лісових ґрунтів. Унаслідок кількаразового вирубування гірських лісів у нижніх та середніх частинах гірських маси- вів значна товща гірських ґрунтів, що сформувалася протягом тривалого періоду, була змита. Залишилася лише нижня її частина, скріплена пухким кам’янистим субстратом. Отже, значний водоутримуючий потен- ціал гірських ґрунтів на сьогодні вже назавжди втрачений. А він був важливим складовим регулятором гідрологічного режиму рік у горах. Катастрофічне підняття рівнів води під час повеней у листопаді 1998 та березні 2001 рр. у Карпатах можна пояснити і тривалим надмірним виру- буванням водоохоронних лісів першої групи вздовж великих рік. Тому, у наслідок швидкої водовіддачі з цих ділянок у горах поблизу населених пунктів, де випало найбільше опадів під час повені в 2001 р. (150—296 мм), максимальний рівень води в ріках був навіть нижчий, ніж у 1998 р. Дані метеостанцій та метеопостів про суми опадів (Рахів — 190 мм, Великий Бичків — 140 мм, Міжгір’я — 184 мм, Хуст — 147 мм, Усть- Чорна — 255 мм, Руська Мокра — 296 мм), які передували повеням цих років свідчать, що стік величезних мас води сформувався переважно в межах лісових ландшафтів низькогір’я і середньогір’я, оскільки загальна площа їх вкритих лісом земель на декілька порядків більша від площі полонинського середньогір’я. На наш погляд, масштаби повеней 1998 та 2001 р,.р. могли б бути значно нижчі, якби не були втрачені водорегуляційні функції гірських лісових ґрунтів та сучасних водоохоронних лісів першої групи, які про- тягом останнього десятиліття пройдені інтенсивними доглядовими та са- нітарними рубаннями, а подекуди кращі деревостани зрубані цілком під виглядом проведення так званих „лісовідновних рубань“. Проблема охорони та обліку лісових ресурсів. Протягом останнього десятиліття загрозливих масштабів набули самочинні рубання лісу та викрадення деревини з лісосік. Загрозливим явищем стали масове виго- товлення і збут населенням залізничної шпали, закупівлю якої з дозволу державних адміністрацій ведуть приватні підприємства. Концентруються такі лісопорушення переважно в межах лісів 1-ї групи поблизу автомобі- льних доріг і населених пунктів. Існує ця практика й поблизу гірських пасовищ. На жаль, нинішня лісова охорона та підрозділи силових відомств не можуть поки що радикально змінити ситуацію на краще, що пов’язано з відсутністю належних фінансових і матеріяльних можли- востей та впливом суб’єктивних чинників. Особливої гостроти набула і проблема заготівлі грибів, ягід та лікарсь- ких рослин населенням. Це призводить не тільки до виснаження цих біо- логічних ресурсів, а й до частого виникнення лісових пожеж. Наявні можливості лісової охорони протидіяти массовому відвідуванню гірських ГРИГОРІЙ КРИНИЦЬКИЙ, ПЛАТОН ТРЕТЯК 62 лісів людьми обмежені нормами чинного законодавства, а гасіння пожеж у гірських лісах знову ж таки проблематичне через відсутність потрібних матеріяльних та фінансових ресурсів. З цієї ж причини погіршала ситуація з обліком лісових ресурсів і веденням Державного лісового кадастру. Незважаючи на перспективність ведення безперервного лісовпорядкування, усе ж маємо на сьогодні доступними лише матеріяли такого кадастру станом на 1996 рік на ліси, підпорядковані Державному комітету лісового господарства України. А це лише близько 70% площі лісових земель у реґіоні. Зважаючи на те, що ліси є чи не найважливішим відновним націо- нальним ресурсом, який у майбутньому має дуже важливе економічне та екологічне значення, вважаємо за доцільне рекомендувати вивести служ- бу обліку лісових ресурсів із підпорядкування землекористувачам. Така служба Державного лісового кадастру повинна перебувати у віданні контрольно-ревізійних органів. Особливо необхідним вбачається і проведення комплексного незалежного від лісогосподарських підприємств оцінювання санітарного стану лісів. Це дасть змогу звести масштаби санітарних рубань лісів до необхідних розмірів. Проблема збереження і підтримання лісогосподарської інфраструк- тури. Унаслідок катастрофічних повеней 1969, 1998, 2001 рр., тяжкого економічного стану державних лісогосподарських підприємств, неправи- льних дій державних органів на місцях, значних руйнувань і загальної деградації зазнали вузькоколійні та автомобільні шляхи в лісах, зокрема мости та берегоукріплювальні споруди. Фактично майже всі вузькоко- лійні залізниці перестали існувати. Унаслідок того чимало гірських лісових територій стало зовсім недоступними для лісозаготівель і прове- дення лісогосподарських заходів. Подекуди лісовий транспорт змушений об’їжджати зруйновані дороги, пересуваючись руслами річок, що завдає велику шкоду рибному господарству. Протягом останніх років заходи, спрямовані на лісовідновлення вкрай незадовільно фінансуються з боку державного бюджету. Це призвело до зменшення обсягу лісокультурних робіт і занепаду лісових розсадників. То- му найпоширенішим нині є природне лісовідновлення, або самозаростання лісосік. Щоправда, у багатьох районах воно цілком достатнє, оскільки добре забезпечує відновлення смерекових, ялицевих і букових деревостанів. Проте локально все ж треба створювати лісові культури, оскільки природне від- новлення лісів має затруднений, або небажаний характер. Це особливо сто- сується ведення лісового господарства з орієнтацією на цінні лісові породи. Значно занепало і мисливське господарство. Знизилася чисельність популяцій мисливських тварин. Зруйновано багато мисливських хатин у горах, занепали годівниці та солонки. Перспективи подальшого стану лісового фонду. Наявна практика господарювання у лісах першої групи призведе до подальшої утрати їх захисних функцій, зокрема водорегуляційних, а це, своєю чергою, до но- вих катастрофічних повеней, зсувів, ерозії грунтів та вітровалів. Зазна- ють подальшого виснаження і сировинні ресурси, зокрема грибів та лі- карських рослин. У найближчому майбутньому слід очікувати природ- ного розширення площі молодих деревостанів з перевагою бука на місці колишніх високопродуктивних мішаних деревостанів з участю смереки СТАН ЛІСІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ, ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ 63 та ялиці. Такі ж деградаційні процеси загрожують популяціям таких цін- них у лісопромисловому розумінні видів, як дуб звичайний, в’яз гладкий та клен-явір. На відміну від лісів першої групи, у віддалених лісових масивах екс- плуатаційного призначення, у яких рубання лісу майже не ведеться, спостерігатимуться позитивні процеси, будуть зростати запаси деревини, особливо за рахунок високопродуктивних і технічно цінних видів — гір- ського екотипу смереки, ялиці, клена-явора тощо. У віддалених районах Ґорґан зараз спостерігається така прогресивна тенденція природного розширення популяції сосни кедрової [26], що теж дуже важливо з огляду на актуальність проблеми збереження біорозмаїття гірських лісів. Не менш важливою є перспектива природного заростання покинутих земель колишнього сільськогосподарського використання у межах перед- гірної рівнини та височини. На них поступово з’являються непотрібні в господарському розумінні чагарники і засіваються вітром малоцінні деревні породи — тополя, осика, береза тощо. З господарського погляду ці землі навряд чи варто повернути для агрокультурного використання. По-перше, вони нижчої родючости й віддалені від транспортних шляхів. По-друге, розкорчування їх потребує величезних матеріяльних та фінан- сових затрат. Тому краще ці землі передати лісогосподарським підприєм- ствам під заліснення. Звичайно, створення цінних деревостанів майбут- нього на таких землях теж потребує значних матеріяльних затрат. Необхідність переорієнтації напрямів лісового господарства. Лісова господарська політика, яка склалася протягом останніх століть була орі- єнтована переважно на використання сировинних ресурсів лісу — дере- винних і недеревинних. Це призвело до негативних екологічних та еко- номічних наслідків, деградації цих ресурсів і підвищення цін на них. Світова, національна та реґіональна еколого-економічна ситуація зобов’язує до перегляду сучасної лісової політики, переорієнтації її із си- ровинного напряму на екологостабілізаційний та рекреаційний. Останній набув значного розвитку в економічно розвинутих країнах Європи та Америки. Таку ж політику треба проводити і в лісах карпатського реґіону. Це насамперед використання лісових ресурсів для відпочинку та курортного оздоровлення людей, розвитку туризму. Насамперед необхідно законодавчо передбачити податки від санатор- них і відпочинкових закладів на ведення лісового господарства у напрям- ку задоволення потреб відпочивальників та збереження лісів. З огляду на санітарно-екологічне значення приміських лісів, фінансування ведення відповідного господарства у них повинно здійснюватися значною мірою за рахунок місцевих бюджетів. Для підвищення економічного рівня лісогосподарських підприємств необхідно розширити їхні можливості в наданні платних послуг для ор- ганізації туризму, рекреації та оздоровлення людей. Здавна вельми популярним у Європі було полювання у карпатських лісах [1]. Оскільки лише тут у межах центральної частини континенту збереглися на значних площах віддалені від населених пунктів природні лісові угіддя, треба в майбутньому орієнтуватися і на розвиток мислив- ського господарства, підтримання та розширення чисельности популяцій мисливських тварин і розбудову господарської інфраструктури: мислив- ГРИГОРІЙ КРИНИЦЬКИЙ, ПЛАТОН ТРЕТЯК 64 ських стежок, хатин тощо. У майбутньому це буде приваблювати чужо- земних мисливців і дасть потрібний еколого-економічний ефект. ЛІТЕРАТУРА 1. Бойчук І., Гайдукевич М., Парпан В, Петрова Л., Третяк П. Історія Осмо- лодської пущі. Львів: НТШ, 1998. 145 с. 2. Вакуленко Л. В. Пам’ятки підгір’я Українських Карпат першої половини І тисячоліття н. е. К.: Наук. думка, 1977. 142 с. 3. Генсірук С. А. Ліси Українських Карпат та їх використання. К.: Урожай, 1964. 289 с. 4. Генсірук С. А., Фурдичко О. І., Бондар В. С. Історія лісівництва в Україні. Львів: Світ, 1995. 422 с. 5. Голубец М.А. Ельники Украинских Карпат. К.: Наук. думка, 1978. 264 с. 6. Державний лісовий кадастр за станом на 1 січня 1996 року. Закарпатська область. Державний комітет лісового господарства України. Ірпінь, 2002. 91 с. 7. Державний лісовий кадастр за станом на 1 січня 1996 року. Івано-Франків- ська область. Державний комітет лісового господарства України. Ірпінь, 2002. 84 с. 8. Державний лісовий кадастр за станом на 1 січня 1996 року. Львівська об- ласть. Державний комітет лісового господарства України. Ірпінь, 2002. 103 с. 9. Державний лісовий кадастр за станом на 1 січня 1996 року. Чернівецька область. Державний комітет лісового господарства України. Ірпінь, 2002. 73 с. 10. Зеров Д. К. Нарис розвитку рослинності на території Української РСР у Четвертинному періоді на підставі палеоботанічних досліджень // Укр. ботан. журн. 1952. 9. № 4. С. 11—16. 11. Калинович Н. О. Зміни лісів північно-західного Передкарпаття в голоцені // Лісівнича академія наук України: Наукові праці. Вип. 1. Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка“. 2002. С. 63—66. 12. Козiй Г. В. История флоры и растительности Украинских Карпат // Флора и фауна Карпат. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Вып. 2. С. 5—15. 13. Костенко А., Петрова Л., Третяк П. Мережа заповідних об' єктів на Заході України // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. Екологічний збірник на пошану Андрія Созонтовича Лазаренка. Львів: НТШ, 1999. Т. 3. С. 262—273. 14. Нейштадт М. Й. К вопросу о некоторых понятиях в разделении голоцена // Изв. АН СССР, сер. геогр. № 2. 1983. С. 103—108. 15. Сабан Я. А. Продуктивность и возобновление леса в горных условиях. Львов: Вища шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1988. 144 с. 16. Солдатов А. Г., Тюков С. Ю., Туркевич М. В. Ліси України. К.: Вид-во Укр. акад. с-г. наук. 1960. 461 с. 17. Стойко С., Петрова Л. Репрезентативність природно-заповідного фонду на Львівщині та шляхи створення його оптимальної мережі // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. Екологічний збірник. Львів: НТШ, 2001. Т. 7. С. 210—220. 18. Стойко С. М. Рослинність // Природа Закарпатської області. Львів: Вища шк. 1981. С. 88—100. СТАН ЛІСІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ, ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ 65 19. Третяк П. Р. Ландшафтная экология важнейших доминантных видов растительного покрова высокогорья Украинских Карпат // Ботанический журнал. № 8. 1990. Т. 75. С. 1109—1119. 20. Украинские Карпаты. Природа / Голубец М. А., Гаврусевич А. Н., Загай- кевич И. К. та ін. К.: Наук. думка, 1988. 208 с. 21. Фурдичко О. І. Карпатські ліси: проблеми екологічної безпеки і сталого розвитку гірського регіону. Львів: Бібльос, 2002. 192 с. 22. Шанковський Л. Нарис історії Стрийщини // Стрийщина: Історико-меморі- яльний збірник. Нью-Йорк: Наук. товариство ім. Т. Шевченка, 1990. Т. 1. С. 69—193. 23. Firbas F. Spat- und nachtszeitliche Waldgeschichte Mitteleuropas nordlich der Alpen. Bd. I. - Jena, 1949. 480 s. 24. Petrova Lilija, Tretyak Platon. Structure of a diversity of phytocenotic communities of forest reserve objects of Western Ukraine. http: www.geocities.com/ntshnowu. 25. Patsura Igor, Tretyak Platon. Generalized phytocenons of forest associations in river basin Dnister in the Ukrainian Carpathians. http: www.geocities.com/ntshekophito. 26. Patsura Igor, Tretyak Platon. State and dynamic tendencies of Pinus cembra populations in Gorgany (region of Ukrainian Carpathian mountains). www.geocities.com/ntshekocembra. 27. Ralska-Jasiewiczowa M. The history of vegetation in the Bieszczady Mts. (S.E. Poland) during past 12000 years. // Veroff. Geobot. Inst. ETH, Stiftung Rübel, Zurich, 17: 260–264. SUMMARY Grygorij KRУNYTSKYJ, Platon TRETYAK CONDITION OF FORESTS OF THE UKRAINIAN CARPATHIAN MOUNTAINS, ENVIRONMENTAL PROBLEMS AND PROSPECTS During last centuries degradation changes have taken place in forest natural complexes of Carpathian Mountains. Changes of spatial and age structure and species compound of forest stands have taken place, their resource potential and protective ecological functions have been decreased. Ecological and economic reorientation of forestry in directions of protection and reproduction of forests, maintenance of their recreational and ecological functions is necessary.

Стан лісів Українських Карпат, екологічні проблеми та перспективи

Репозитарії

Схожі ресурси