Екологічні проблеми сільського господарства Карпат

Розглянуто особливості технологій вирощування найпоширеніших сільгоспкультур в Українських Карпатах. Висвітлено причини низької ефективности рільництва та заходи щодо підвищення урожайности картоплі й лучних угідь. Запропоновано перспективні напрямки розвитку аграрного виробництва й покращання ек...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2003
Автори:	Топольний, Ф., Гелевера, О., Моспан, С., Моспан, Г., Чепур, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Західний науковий центр НАН України і МОН України 2003
Назва видання:	Праці наукового товариства ім. Шевченка
Теми:	Практичні екологічні проблеми
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73759
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Екологічні проблеми сільського господарства Карпат / Ф. Топольний, О. Гелевера, С. Моспан, Г. Моспан, С. Чепур // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 351-359. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-73759
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-737592015-02-03T14:00:28Z Екологічні проблеми сільського господарства Карпат Топольний, Ф. Гелевера, О. Моспан, С. Моспан, Г. Чепур, С. Практичні екологічні проблеми Розглянуто особливості технологій вирощування найпоширеніших сільгоспкультур в Українських Карпатах. Висвітлено причини низької ефективности рільництва та заходи щодо підвищення урожайности картоплі й лучних угідь. Запропоновано перспективні напрямки розвитку аграрного виробництва й покращання екологічної ситуації в Українських Карпатах. The technological features of cultivation of the most widespread cultures in the Ukrainian Carpathians are analysed. The reasons of low efficiency of agriculture are indicated and receptions for increase of productivity of a potatoes and efficiency of meadow cultures are planned. Perspective directions of development for agrarian manufacture and improvements of an ecological situation in the Ukrainian Carpathians are offered. 2003 Article Екологічні проблеми сільського господарства Карпат / Ф. Топольний, О. Гелевера, С. Моспан, Г. Моспан, С. Чепур // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 351-359. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1563-3569 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73759 631.8 uk Праці наукового товариства ім. Шевченка Західний науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Практичні екологічні проблеми Практичні екологічні проблеми
spellingShingle	Практичні екологічні проблеми Практичні екологічні проблеми Топольний, Ф. Гелевера, О. Моспан, С. Моспан, Г. Чепур, С. Екологічні проблеми сільського господарства Карпат Праці наукового товариства ім. Шевченка
description	Розглянуто особливості технологій вирощування найпоширеніших сільгоспкультур в Українських Карпатах. Висвітлено причини низької ефективности рільництва та заходи щодо підвищення урожайности картоплі й лучних угідь. Запропоновано перспективні напрямки розвитку аграрного виробництва й покращання екологічної ситуації в Українських Карпатах.
format	Article
author	Топольний, Ф. Гелевера, О. Моспан, С. Моспан, Г. Чепур, С.
author_facet	Топольний, Ф. Гелевера, О. Моспан, С. Моспан, Г. Чепур, С.
author_sort	Топольний, Ф.
title	Екологічні проблеми сільського господарства Карпат
title_short	Екологічні проблеми сільського господарства Карпат
title_full	Екологічні проблеми сільського господарства Карпат
title_fullStr	Екологічні проблеми сільського господарства Карпат
title_full_unstemmed	Екологічні проблеми сільського господарства Карпат
title_sort	екологічні проблеми сільського господарства карпат
publisher	Західний науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2003
topic_facet	Практичні екологічні проблеми
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/73759
citation_txt	Екологічні проблеми сільського господарства Карпат / Ф. Топольний, О. Гелевера, С. Моспан, Г. Моспан, С. Чепур // Праці Наукового товариства ім. Шевченка. — Л., 2003. — Т. XII: Екологічний збірник. Екологічні проблеми Карпатського регіону. — С. 351-359. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Праці наукового товариства ім. Шевченка
work_keys_str_mv	AT topolʹnijf ekologíčníproblemisílʹsʹkogogospodarstvakarpat AT geleverao ekologíčníproblemisílʹsʹkogogospodarstvakarpat AT mospans ekologíčníproblemisílʹsʹkogogospodarstvakarpat AT mospang ekologíčníproblemisílʹsʹkogogospodarstvakarpat AT čepurs ekologíčníproblemisílʹsʹkogogospodarstvakarpat
first_indexed	2025-07-05T22:16:19Z
last_indexed	2025-07-05T22:16:19Z
_version_	1836846971592114176
fulltext	УДК 631.8 Федір ТОПОЛЬНИЙ, Ольга ГЕЛЕВЕРА, Степан МОСПАН, Галина МОСПАН, Світлана ЧЕПУР ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТ Розглянуто особливості технологій вирощування найпоширеніших сіль- госпкультур в Українських Карпатах. Висвітлено причини низької ефективности рільництва та заходи щодо підвищення урожайности картоплі й лучних угідь. Запропоновано перспективні напрямки розвитку аграрного виробництва й покращання екологічної ситуації в Українських Карпатах. Науково-технічний прогрес спирається на створені людиною матеріа- льні засоби і технології, які часто не враховують реальних природних явищ. Це призвело до низки таких негативних наслідків, як екологічна криза, брак сировинних ресурсів тощо [3]. Нагальною проблемою сього- дення є прогнозування наслідків виробничої діяльності з огляду на необ- хідність збереження навколишнього природного середовища і безпеки людини. Пропонуємо наші міркування щодо окремих екологічних аспек- тів стійкости гірських агробіоценозів шляхом вдосконалення технологій виробництва сільськогосподарської продукції, які ґрунтуются на поєднані експериментальних даних і теоретичних надбань у даній галузі. На тлі природного добору сільськогосподарська практика стала додат- ковим могутнім фактором, який сприяє виживанню одних і пригнічує розвиток інших організмів. Діяльність людини, спрямована на створення культурних біоценозів на місці природних, надає культурним рослинам пріоритет щодо умов росту і розвитку. Цим самим змінюється характер взаємозв’язків компонентів біоценозу, а сама людина стає активним чин- ником так званого „агробіоценозу“, який характеризується відмінним від природного видовим складом і структурою. Українські Карпати серед інших територій держави характеризу- ються найбільш високою лісистістю і найнижчою розораністю земель. Загальна площа Карпатського реґіону становить і 2995 тис. га, що дорів- нює 5% від всієї території України. В минулому на території Українських Карпат майже всуціль були поширені ліси. Сучасна структура угідь території Українських Карпат, яка склалася в результаті багатовікового освоєння лісових ландшафтів, унаочнює характер і ступінь їх транс- формації у сільськогосподарські угіддя (табл. 1). ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТ 352 Агробіоценози карпатського реґіону розміщені на схилах різної крутиз- ни і експозиції, які певним чином зумовлюють характер землекористу- вання. В межах Українських Карпатах виділено чотири групи господар- ських районів, що відрізняються за структурою земельних угідь (табл. 2). Найбільш інтенсивно сільське господарство розвивалося на Передкар- патті і Закарпатті, які відзначаються сприятливими кліматичними і ґрунтовими умовами. Якщо загалом по реґіону площа сільськогосподар- ських угідь становить близько 36,5%, то на Передкарпатті і Закарпатті — більше 60%. Таблиця 1 Розподіл території Українських Карпат по угіддях Площа Угіддя тис. га % Сільськогосподарського використання: в т. ч. 1092,3 36,5 рілля і перелоги 522,7 17,5 багаторічні насадження 39,5 1,3 сінокоси 235,7 7,9 пасовища 294,4 9,8 Ліси і чагарники 1679,3 56,1 Інші 223,1 7,4 Загальна площа 2994,7 100 Таблиця 2 Характеристика груп районів за структурою земельних угідь Категорія земель, % Групи районів рілля сінокоси пасовища багаторічні насадження ліси і чагар- ники Передкарпатські 43,2 9,3 8,8 1,0 28,7 Низькогірно-Верховинські 12,0 9,5 9,1 3,0 60,4 Середньогірні 6,4 9,7 10,9 0,4 64,7 Закарпатські 37,0 7,9 12,3 7,7 23,1 Особливістю карпатського рільництва є те, що воно здійснюється на схилах значної крутизни. В Українських Карпатах спостерігається висока розораність гірських схилів порівняно з іншими країнами. Наприклад, у Воловецькому і Міжгірському районах Закарпатської области понад 50% ріллі розміщено на схилах крутизною 15 і більше. Основною просапною культу- рою, яка вирощується у цій зоні, є картопля. Згідно з прийнятою технологією, садять її уздовж схилів з використанням великогабаритної техніки, що спри- чиняє ерозію ґрунтів. Проведені на Гірсько-Карпатській дослідній станції (Нижні Ворота) дослідження показують, що лише за осінньо-весняний період із зораного на зяб поля змивається до 200 куб. м ґрунту з 1 га. В період весняно-літньої веґетації плантації картоплі підтримують пухкими, що також сприяє ерозії. Особливо небезпечними є зливові дощі, коли за кілька годин з поля зносяться сотні тонн ґрунту разом з рослинами. Так, 5-го червня 1991 ФЕДІР ТОПОЛЬНИЙ, ОЛЬГА ГЕЛЕВЕРА, СТЕПАН МОСПАН, ГАЛИНА МОСПАН… 353 року з поля Гірсько-Карпатської дослідної станції на схилі крутизною 16,5, внаслідок зливи (46,9 міліметрів опадів) було змито шар ґрунту потужністю 2—2,5 см, тобто з гектара площі вода знесла близько 350 тонн ґрунту. На землях колективного селянського підприємства „Дружба“ Іршавського району Закарпатської области 18 липня 1988 року на свіжопіднятому плантажі площею майже 16 гектарів злива змила по 630 тонн ґрунту з гектара. На основі проведених вимірів на стаціонарних реперах у різних ґрун- тово-геоморфологічних районах Закарпаття встановлено, що середній що- річний змив поверхні ґрунту дорівнює 0,5 сантиметра. Іншими словами, зі схилових земель області щорічно змивається до 4,9 мільйона тонн ґрунту, а з ним втрачаються тисячі тон поживних елементів (табл. 3). Таблиця 3 Щорічний змив гумусу й основних поживних елементів ґрунту дощовими водами в Закарпатській області Показник Змито тис. т Загальні грошові витрати, тис. у. о. Гумус 173,6 260,4 К2О 69,2 457,4 Р2О5 6,4 145,0 N 8,9 446,0 Загалом 258,1 1308,8 Однією з основних причин виникнення раптових повеней величезної сили під час сильних злив є надмірне, екологічно невиправдане вирубу- вання гірських лісів. Внаслідок цього на Закарпатті регулярними стають катастрофічні підйоми рівня води в ріках, яка на своєму шляху руйнує будинки, мости, насипи шосейних доріг і залізниць, заносить багном і камінням земельні угіддя. Наприклад, в червні 1994 року з берегів Чере- мошу було змито понад 10 тис. куб. м лісу. Унаслідок необґрунтованої інтенсифікації рільництва і надмірного розорювання земель у Карпатах значно поширені деградовані ґрунти, які характеризуються зниженою водопроникністю і водоємністю, погіршеною повітро- і коренепроникністю тощо. Деградації ґрунтів сприяє також низька культура рільництва — недотримання норм внесення органічних і мінеральних добрив [2], порушення структури ґрунту внаслідок застосу- вання важкої техніки та низька якість ґрунтообробних робіт. Спостерігається також фізичне, хемічне, бактеріальне, гельмінтозне забруднення землі. Фізичне забруднення зумовлене потраплянням на поверх- ню полів предметів, які не розкладаються, й ущільненням верхнього шару ґрунту сільськогосподарською технікою. Хемічне забруднення відбувається унаслідок невпорядкованого використання мінеральних і органічних добрив, нагромадження відходів промисловости і комунального господарства. Особ- ливо небезпечним для довкілля є нітратне забруднення ґрунтів, яке відбу- вається унаслідок нераціонального застосування азотних і органічних добрив, особливо форм органічних добрив і пташиного посліду. Для водних джерел, крім нітратного, небезпечним є фосфатне забруднення. Як відомо, характер землекористування визначається кліматом, наяв- ними земельними ресурсами, еколого-біологічними передумовами та еко- ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТ 354 номічними міркуваннями. Останнє постійно спонукає до оптимізації сіво- змін і вдосконалення технологічних процесів. За розміром необхідних затрат праці і фінансів розрізняють екстенсивні культури, а саме — постійні сінокоси і пасовища, зернові (крім кукурудзи), однорічні трави та інтенсивні культури, до яких належать просапні, плодові, виноград, тютюн, хміль тощо. Загалом по реґіону сінокоси і пасовища займають близько половини площі сільськогосподарських угідь, а на незначній частині, яка становить 15—17% посівних площ, або 2,5—2,9% площі сільськогосподарських угідь, вирощують картоплю, коренеплоди, овочі й ін. Картопля. Провідне місце серед інтенсивних культур у реґіоні займа- ють просапні, зокрема картопля. Наприклад на Закарпатті, де близько 58% населення проживає в селах, картопля є одним із основних продук- тів харчування і відіграє важливу роль у годівлі худоби. За сучасними статистичними даними мінімальна річна потреба у картоплі тут стано- вить приблизно 350—400 тисяч тонн. Нині господарства усіх форм влас- ности вирощують картоплю на площі близько 30 тисяч гектарів, проте зібраний урожай не забезпечує потребу в ній населення області. На ринок постійно поступає картопля з поліських областей і суміжних дер- жав, але й це не повністю задовольняє попит населення на „другий хліб“. Перед мешканцями гірських сіл стоїть гостра проблема інтенсифікації картоплярства, забезпечення його високої рентабельності. Важливою ланкою підвищення врожаю картоплі особливо на схилах є регулярне вдосконалення технологічного процесу її вирощування. Воно повинно здійснюватися за рахунок використання високоякісного садивного матеріялу, сучасної техніки, оптимізації сівозмін, основного і передпосадкового обробітку ґрунту та органо- мінеральної системи удобрення, добору ефективних засобів захисту рослин від хвороб та шкідників, а ґрунту — від ерозії. Оптимізація технологічного процесу вирощування картоплі передбачає застосування заходів для створення оптимальних умов росту культури, в тому числі й боротьбу з бур’янами і шкідниками. Вони змінюють харак- тер функціонування агроекосистеми. Так, протягом вегетаційного пері- оду, з кожним новим агрозаходом, змінюється життєвий простір окремих живих організмів і змінюється рівень енергетичного забезпечення агробі- оценозу. Вилучаючи з поля, або пригнічуючи життєдіяльність бур’янів, які зв’язують в процесі фотосинтезу променеву енергію Сонця і нагрома- джують її в вуглеводах як потенційну хемічну енергію, землероби позба- вляють ґрунтову мікрофлору, мікрофауну та й окремих представників макрофауни певної частини енергії, яка забезпечує їх життя. З іншого боку, внесення органічних і мінеральних добрив в оптимальному для картоплі співвідношенні, поповнює енергетичний матеріал для значної групи організмів. В результаті створюється інший енергетичний баланс в агроекосистемі й активно розвиваються нові ланки в ланцюгу живлення „продуценти—консументи“, наприклад, картопля—колорадський жук, картопля—хижий клоп, співучі птахи—хижі птахи. За рахунок картоплі поповнюють свій енергетичний потенціал грибкові патогени (фітофтора), бактерії (чорна ніжка, кільцева гниль), намет потужних рослин дає при- хисток для птахів і зайців, а в осінній період, коли наземна частина рос- лин відмирає, миші і кроти задовольняють свої енергетичні потреби за ФЕДІР ТОПОЛЬНИЙ, ОЛЬГА ГЕЛЕВЕРА, СТЕПАН МОСПАН, ГАЛИНА МОСПАН… 355 рахунок врожаю бульб. Водночас, знищуючи конкуруючі і паразитуючі організми або й їх проміжних господарів, наприклад попелиць, людина вносить додаткові кількісні і якісні зміни в екосистему. Вивозячи з поля врожай картоплі, людина також втручається в при- родний кругообіг речовин. Згідно наших досліджень за збирання серед- нього врожаю 350—400 ц бульб з гектара виноситься з ґрунту близько 120 кг азоту, 40 кг оксиду фосфору і 135 кг оксиду калію. За весняного внесення органічних добрив в реґіоні в ґрунт повертається максимум третина втрачених поживних речовин. Ці втрати доводиться компенсу- вати мінеральними добривами з розрахунку на покриття виносу речовин з урожаєм та з урахуванням її запасів у ближньому резерві ґрунту. Таким чином, вдосконалення технологічного процесу вирощування картоплі повинно здійснюватися з урахуванням знань про взаємозв’язки і закономірності розвитку екосистем. При цьому слід враховувати вже відомі дані про корисність чи шкідливість тих чи інших заходів. Природні й сіяні луки. Природні кормові луки Карпат за видовим складом, урожайністю і поживністю корму поділяють на бобово-злакові, злакові, злаково-різнотравні та різнотравні [1]. Бобово-злакові луки характеризуються густими і багатими травостоями, в яких переважають бобові (20—40%) і злакові (40—60%) компоненти. Урожайність таких лук досягає 50 ц/га сіна, а в складі травостою налічується понад 50 видів трав. Луки, в яких переважають злакові трави з незначною участю різнотрав’я називають злаковими. Вони багаті за видовим складом, а за врожайністю близькі до бобово-злакових лук. У злаково-різнотравних і різнотравних луках в травостої домінує різ- нотрав’я. Ці луки займають, як правило, змиті, еродовані схили, що є наслідком безсистемного використання угідь. Для них характерна неви- сока продуктивність та якість кормів. В перезволожених місцезростаннях поширюються осокові, хвощі і мохи. При підвищеній кислотности ґрунту переважають непродуктивні злаки (біловус), мохи, трапляються паразит- ні й напівпаразитні види. Відомо, що під дією нераціональної господарської діяльності людини рослинність природних лук істотно змінюється [5—7]. Тривалий техно- генний вплив з часом знижує продуктивність лук [7, 8]. У процесі їх деградації зі складу травостою випадають цінні злакові і бобові трави. Погіршення кормових якостей травостоїв відбувається також за надмір- ного органічного удобрення ґрунту, несвоєчасного скошування трави або тривалого сінокісного використання цих лук, нераціонального випасання. Погіршують якість корму хвощі, осоти, зонтичні, види щавлю тощо. Доцільно нагадати, що після скошування трави на луках змінюється видовий склад тварин. Особливо це стосується високоспеціялізованих видів, таких як трипси, які живуть у квітках і насінні рослин і за багаторазового скошування рослин до фази цвітіння і плодоношення приречені на зникнення. Під впливом осіннього скошування отави деякі павуки покидають луку. Застосування сінокосарок призводить до загибелі зайців, знищення птахів, які тут гніздяться, наприклад, куріпок і фазанів. З іншого боку копиці сіна, які тривалий час залишаються на сінокосах, концентрують багато тварин і комах — метеликів, саранових, мух, комарів, жаб тощо. Однак, на нашу думку, у випадку застосування обґрунтованих техно- логічних заходів у рослинництві лучні агроекосистеми не зазнають непо- ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТ 356 правних втрат, дуже швидко відновлюються, а часто навіть краще роз- виваються [9]. Важливу роль у цьому відіграють сівозміни, особливо багаторічні трави, які належать до екстенсивних культур. Їх культиву- вання покращує структуру ґрунту, збагачує його поживними речовинами. В результаті це позитивно впливає на якісні і кількісні показники агробі- оценозу. За нашими спостереженнями, раціональне підживлення не при- зводить до зміни типу лук. Змінюється лише кількісне співвідношення між окремими видами. Органічні добрива, солі калію, фосфору, кальцію стимулюють ріст бобових, солі азоту — ріст злаків. Наші дослідження показали, що найвищий врожай зеленої маси й сіна формується на біловусово-кострицевій луці на південних схилах Карпат. Значне в кормовому відношенні поліпшення видового складу таких тра- востоїв за рахунок бобових забезпечило підживлення гноєм (20 т/га) у поєднанні з вапняком (3 т/га) або фосфатшлаком (1 т/га), внесених один раз на 2—3 роки. На бобово-злаково-різнотравній луці у верхів’ї р. Сірет аналогічний ефект було отримано після внесення мінеральних добрив на початку веґетації трав у кількості N60-90Р60К60. На нашу думку, це позитивне явище, оскільки поліпшення видового складу рослинних угруповань в межах кормових угідь усуває загрозу „ґрунтовтоми“ і масового розмноження шкідників, сприяє збереженню здоров’я худоби і інтенсивній життєдіяльності ґрунтової фауни [11]. Аналіз результатів наукових досліджень та передового досвіду ведення господарства в державному та приватному секторах дає під- стави для висновків про те, що сільськогосподарське виробництво на гір- ських схилах Українських Карпат потрібно проводити за еколого-відтвор- ними і продуктивними принципами:  планувати одержання урожаю за окупністю додатково вкладених ресурсів;  забезпечувати розширене відтворення (спожиті рослинами ресурси повинні бути компенсовані);  проводити роботи з відновлення і поліпшення якості ґрунту [8];  планувати і застосовувати агротехнічні заходи, виходячи з об’єктивних можливостей ґрунтів до самовідновлення;  збагачувати ґрунт компонентами, здатними максимізувати післядію добрив, поступово зменшувати застосування штучно синтезованих мінеральних добрив, забезпечити перехід на повне використання влас- ного біоекологічного потенціалу;  стратегію і тактику відновлення ґрунтів базувати на систематичному моніторингу екосистем;  запобігати забрудненню ґрунтів важкими металами та іншими токсич- ними речовинами;  дотримувати постійний компроміс між необхідністю експлуатації природи і її збереженням для прийдешніх поколінь [12]. У справі захисту рослин від шкідників і хвороб треба передбачити розроблення і впровадження зональних інтегрованих систем захисту рослин, які забезпечували б мінімальні втрати урожаю від шкідливих організмів у період веґетації, зберігання і переробки, одержання екологіч- ФЕДІР ТОПОЛЬНИЙ, ОЛЬГА ГЕЛЕВЕРА, СТЕПАН МОСПАН, ГАЛИНА МОСПАН… 357 но чистих високоякісних продуктів харчування і кормів. Основні напрями й способи досягнення цієї мети такі:  моніторинг фітосанітарного стану агроценозів з урахуванням багато- річних даних чисельности, поширення, міґрації, біологічних ритмів шкідливих і корисних організмів та агрокліматичних умов;  розроблення зональних комплексних порогів шкодочинности основних фітофагів сільськогосподарських культур з урахуванням чисельності ентомофагів.  комп’ютеризація і автоматизація збирання і оброблення первинної інформації щодо фітосанітарного стану агроценозів;  максимальне використання агротехнічних методів захисту і заходів, які підвищують життєвість і стійкість рослин до несприятливих фак- торів, створюють несприятливі умови для шкідливих організмів, а саме: а) вирощування стійких оздоровлених сортів; б) збалансоване за макро- і мікроелементами мінеральне живлення; в) науково-обгрун- товані зональні сівозміни; г) механічне знищення шкідливих організ- мів, створення умов для швидкого перегнивання рослинних решток і очищення ґрунту від збудників хвороб, бур’янів та шкідників сільсь- когосподарським знаряддям; д) дотримання оптимальних термінів посіву й проведення інших агротехнічних заходів;  раціональне використання отрутохемікатів;  поступовий перехід в інтегрованих системах від хемічного методу захисту до екологічно безпечних (біологічний, ботанічний методи). Впровадження екологічно безпечних методів захисту певною мірою стримує відсутність економічного стимулювання виробництва якісної, незабрудненої продукції. Закупівельні ціни на продукцію екологічно чисту й вирощену із застосуванням отрутохемікатів рівнозначні, але витрати праці при застосуванні біологічних методів більші. У зарубіжних країнах ціни на екологічно чисту продукцію вищі на 25 і більше відсотків. У наш час виникла потреба всебічного екологічного навчання спеціалістів сільського господарства й широкого кола населення, формування у них екологічного мислення. Доцільно організувати закупівлю сільськогосподарської продукції з визначенням її якости, вмісту нітратів, пестицидів, стимуляторів росту, важких металів, урахуванням її санітарно-гігієнічного стану тощо. В недалекому майбутньому треба розробити основні екологічні нормативи сільськогосподарської діяльности. Така робота провадиться у багатьох країнах світу, де вже встановлені максимально допустимі норми внесення мінеральних і органічних добрив для окремих культур і типів ґрунтів. Можливо, настав час створити для кожного користувача екологічний паспорт земель, де на основі оцінки відповідности реального ведення рільництва до вимог існування стійких агроекосистем, подавалася б оцін- ка рівня забруднености довкілля. Висновки. Сільське господарство в Українських Карпатах не можна вважати екологобезпечним та ефективним, оскільки спостерігається:  надмірно високий рівень розораности на схилах понад 50°, необґрун- тована структура сільгоспугідь, відсутність сівозмін, неповна залуже- ність ерозійнонебезпечних гірських схилів; ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТ 358  дисбаланс між виносом і внесенням основних елементів живлення;  недотримання технологічної дисципліни та вимог ґрунтозахисного рільництва;  дуже низький рівень захищености орних земель від водної ерозії;  надмірно високий рівень забур’яненості полів. Головним наслідком антропогенної діяльности у горах є біогеохемічне збіднення екосистем. Активна господарська діяльність на гірських схилах сприяє інтенсивному розвитку матеріяльно-енерґетичного виносу: зумов- лює змив мертвої органіки й ґрунту, вимивання поживних речовин, вилучення з екосистем органіки у вигляді сільськогосподарської продук- ції, яке не компенсується добривами. Для задовільного росту й розвитку рослин на ґрунтах знелісених гір- ських схилів потрібні поліпшення водного режиму агротехнічними заходами, система сівозмін й оптимізація живлення рослин. Це забезпечить необхідну динаміку ґрунтових процесів завдяки збереженню або нагромадженню гумусу, збільшенню вмісту поживних речовин, поліпшенню фізичних властивостей ґрунтів і, як наслідок, зростання їх потенційної родючости. Екологічні проблеми аграрного виробництва в Українських Карпатах надзвичайно різнобічні і складні. Їхнє успішне розв’язання залежить від комплексного вирішення питань, зв’язаних із раціональним та екологічно безпечним використанням земельних і водних ресурсів, розширеним від- творенням родючості ґрунтів за рахунок біологічних методів, вдоскона- ленням існуючих і розробленням нових ефективних технологій вирощу- вання екологічно чистої продукції сільськогосподарських культур за оптимального застосування добрив і мінімального — синтетичних хеміч- них засобів [10] тощо. У вирішенні екологічних проблем Українських Карпат потрібний єди- ний державний підхід. Карпати — це край рекреації. Товарне сільського- сподарське виробництво в гірських районах загалом є збиткове як з еко- номічних, так і з екологічних міркувань. У багатьох реґіонах ситуація стала критичною. Більш раціональним нам видається шлях на віднов- лення рекреаційного потенціялу гір і розумного його використання. Це — головна і екологічна, і загальнонародна проблема Українських Карпат . ЛІТЕРАТУРА 1. Артемчук І. В. До питання про класифікацію природних кормових угідь Українських Карпат і Передкарпаття // Флора і фауна Українських Карпат. Ужгород, 1965. С. 9—11. 2. Державин Л. М., Седова Е. В., Хлыстова А. Ф. Применение минеральных удобрений й окружающая среда // Агрохимия. 1982. № 1. С. 121—133. 3. Дубровский А. Новые публикации // Мир науки. 1989. № 4. С. 29—30. 4. Ковалюк В. І., Крись О. П., Крись П. О. та ін. Ґрунтозахисна система землеробства шлях до стабільних екологічно збалансованих агроландшафтів Українських Карпат // Екологічні та соціально-економічні аспекти катастро- фічних стихійних явищ у Карпатському реґіоні. Рахів, 1999. С. 146—149. ФЕДІР ТОПОЛЬНИЙ, ОЛЬГА ГЕЛЕВЕРА, СТЕПАН МОСПАН, ГАЛИНА МОСПАН… 359 5. Крись О. П. Сучасний стан та перспективи охорони флори післялісових лук Українських Карпат // Проблеми агропромислового комплексу гірського реґіону Карпат. Н. Ворота—В. Бакта, 1994. С. 66. 6. Крись О. П., Ющак В. С. Природні луки та шляхи їх поліпшення // При- родні багатства Закарпаття. Ужгород: Карпати, 1987. С. 137—150. 7. Крись О. П., Годованець М. М., Крись П. О., Ряшко А. Ю. Екологічна харак- теристика деяких лучних угруповань на сухолісолучних ґрунтах післялісових лук Українських Карпат // Проблеми агропромислового комплексу Карпат. В. Бакта, 1998. С. 61—65. 8. Крись О. П., Ковалюк В. І., Крись П. О. й ін. Відновлення родючості ґрунтів як важливий етап реалізації концепції сталого розвитку Закарпаття // Проблеми екологічної стабільності Східних Карпат. Синевир, 1999. С. 111—114. 9. Моспан С. С., Крись О. П., Моспан Г. М., Біган Г. І. Вплив антропогенного фактора на стабільність екосистем Українських Карпат // Екологічні та соціаль- но-економічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у Карпатському реґіоні. Рахів, 1999. С. 238—241. 10. Попович І. А., Держипільський Л. М., Матвієць О. Г. Науково-обгрунто- вані підходи до екологізації землеробства в умовах Закарпаття // Проблеми агропромислового комплексу Карпат. 1993. Вип. 2. С. 34—45. 11. Тишлер В. Сельськохозяйственная зкология. М.: Колос, 1971. 455 с. 12. Шеляг-Сосонко Ю. Р. Ідеологія і механізми охорони навколишнього сере- довища // Укр. ботан. журн. 195. 592. № 5. С. 589—599. SUMMARY Fedir TOPOLNY, Olha HELEVERA, Stepan MOSPAN, Halyna MOSPAN, Svitlana CHEPUR ECOLOGICAL PROBLEMS OF AN AGRICULTURE OF CARPATHIANS The technological features of cultivation of the most widespread cultures in the Ukrainian Carpathians are analysed. The reasons of low efficiency of agriculture are indicated and receptions for increase of productivity of a potatoes and efficiency of meadow cultures are planned. Perspective directions of development for agrarian manufacture and improvements of an ecological situation in the Ukrainian Carpathians are offered.

Екологічні проблеми сільського господарства Карпат

Репозитарії

Схожі ресурси