Вплив нафталіну та його похідних на чутливість Candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів
Наявність у зерні та зернових продуктах Т-2 токсину та НТ-2 токсину визначають біоавтографічним методом або диск-дифузійним методом із використанням Candida pseudotropicalis 44 пк. З метою підвищення чутливості методу до складу поживного середовища для C. pseudotropicalis 44 пк вносили Т-2 токсин, н...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7788 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вплив нафталіну та його похідних на чутливість Candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів / О.В. Труфанов // Мікробіол. журн. — 2009. — Т. 71, № 4. — С. 14-21. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-7788 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-77882010-04-14T12:00:48Z Вплив нафталіну та його похідних на чутливість Candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів Труфанов, О.В. Експериментальні праці Наявність у зерні та зернових продуктах Т-2 токсину та НТ-2 токсину визначають біоавтографічним методом або диск-дифузійним методом із використанням Candida pseudotropicalis 44 пк. З метою підвищення чутливості методу до складу поживного середовища для C. pseudotropicalis 44 пк вносили Т-2 токсин, нафталін, 1-нафтол, 2-нафтол, 1-нафтилацетат, 2-нафтилацетат, 1-нафтиламін і 1-нітрозо-2-нафтол. Додавання будь-якої з досліджених сполук, за винятком Т-2 токсину, призводило до потенціації токсичної дії Т-2 токсину та НТ-2 токсину. Внесення у середовище 1-нафтилацетату у концентрації 0,16 мг/мл дало змогу підвищити чутливісті біоавтографічного методу в 5 разів до Т-2 токсину та у 10 разів до НТ-2 токсину. Модифікований біоавтографічний метод дозволяє виявити від 10 нг Т-2 токсину та від 100 нг НТ-2 токсину. Синергізм трихотеценових мікотоксинів та похідних нафталіну підвищує ризик виникнення негативних ефектів при одночасній дії цих сполук на живі організми. Наличие в зерне и зерновых продуктах Т-2 токсина и НТ-2 токсина определяют биоавтографическим методом или методом бумажных дисков с использованием Candida pseudotropicalis 44 пк. С целью повышения чувствительности метода в состав питательной среды для C. pseudotropicalis 44 пк вносили Т-2 токсин, нафталин, 1-нафтол, 2-нафтол, 1-нафтилацетат, 2-нафтилацетат, 1-нафтиламин и 1-нитрозо-2-нафтол. Добавление любого из исследованных соединений, за исключением Т-2 токсина, приводило к потенциации токсического действия Т-2 токсина и НТ-2 токсина. Внесение в среду 1-нафтилацетата в концентрации 0,16 мг/мл повышает чувствительности биоавтографического метода в 5 раз к Т-2 токсину и в 10 раз к НТ-2 токсину. Модифицированный биоавтографический метод позволяет обнаружить от 10 нг Т-2 токсина и от 100 нг НТ-2 токсина. Синергическое действие трихотеценовых микотоксинов и производных нафталина повышает риск возникновения негативных эффектов при одновременном воздействии этих соединений на живые организмы. Availability of T-2 toxin and HT-2 toxin in cereals and grain-crops is determined by a bioauthography or the method of paper disks using yeast Candida pseudotropicalis 44 pk. With the purpose of increasing the method sensitivity the culture medium for C.pseudotropicalis 44 pk was enriched by T-2 toxin, naphthalene, 1-naphthol, 2-naphthol, 1-naphthylacetate, 2-naphthylacetate, 1-naphthylamine and 1-nitroso-2-naphthol. The addition of any studied compounds, except for T-2 toxin, resulted in potentiation of toxic effect of T-2 toxin and HT-toxin. Introduction of 1-naphthylacetate in concentration of 0.16 mg/ml in the culture medium resulted in the 5-fold increase of sensitivity of bioauthographic method to T-2 toxin and its 10-fold increase to HT-2 toxin. The modified bioauthographic method allows determining from 10 ng of T-2 toxin and from 100 ng of HT-2 toxin. Synergic action of trichothecene mycotoxins and naphthalene derivatives enhances the risk of appearing of negative effects at simultaneous influence of these compounds on living organisms. 2009 Article Вплив нафталіну та його похідних на чутливість Candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів / О.В. Труфанов // Мікробіол. журн. — 2009. — Т. 71, № 4. — С. 14-21. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0201-8462 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7788 615.015.21 + 665.7.035.7 uk Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Експериментальні праці Експериментальні праці |
| spellingShingle |
Експериментальні праці Експериментальні праці Труфанов, О.В. Вплив нафталіну та його похідних на чутливість Candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів |
| description |
Наявність у зерні та зернових продуктах Т-2 токсину та НТ-2 токсину визначають біоавтографічним методом або диск-дифузійним методом із використанням Candida pseudotropicalis 44 пк. З метою підвищення чутливості методу до складу поживного середовища для C. pseudotropicalis 44 пк вносили Т-2 токсин, нафталін, 1-нафтол, 2-нафтол, 1-нафтилацетат, 2-нафтилацетат, 1-нафтиламін і 1-нітрозо-2-нафтол. Додавання будь-якої з досліджених сполук, за винятком Т-2 токсину, призводило до потенціації токсичної дії Т-2 токсину та НТ-2 токсину. Внесення у середовище 1-нафтилацетату у концентрації 0,16 мг/мл дало змогу підвищити чутливісті біоавтографічного методу в 5 разів до Т-2 токсину та у 10 разів до НТ-2 токсину. Модифікований біоавтографічний метод дозволяє виявити від 10 нг Т-2 токсину та від 100 нг НТ-2 токсину. Синергізм трихотеценових мікотоксинів та похідних нафталіну підвищує ризик виникнення негативних ефектів при одночасній дії цих сполук на живі організми. |
| format |
Article |
| author |
Труфанов, О.В. |
| author_facet |
Труфанов, О.В. |
| author_sort |
Труфанов, О.В. |
| title |
Вплив нафталіну та його похідних на чутливість Candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів |
| title_short |
Вплив нафталіну та його похідних на чутливість Candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів |
| title_full |
Вплив нафталіну та його похідних на чутливість Candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів |
| title_fullStr |
Вплив нафталіну та його похідних на чутливість Candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів |
| title_full_unstemmed |
Вплив нафталіну та його похідних на чутливість Candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів |
| title_sort |
вплив нафталіну та його похідних на чутливість candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів |
| publisher |
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Експериментальні праці |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/7788 |
| citation_txt |
Вплив нафталіну та його похідних на чутливість Candida pseudotropicalis 44пк до трихотеценових мікотоксинів / О.В. Труфанов // Мікробіол. журн. — 2009. — Т. 71, № 4. — С. 14-21. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT trufanovov vplivnaftalínutajogopohídnihnačutlivístʹcandidapseudotropicalis44pkdotrihotecenovihmíkotoksinív |
| first_indexed |
2025-07-02T10:32:52Z |
| last_indexed |
2025-07-02T10:32:52Z |
| _version_ |
1836530923376476160 |
| fulltext |
ISSN 0201-8462. Мікробіол. журн., 2009, Т. 71, № 414
1. Пирог Т.П., Волошина И.Н., Игнатенко С.В., Вильданова-Марцишин Р.И. Некоторые закономерности
синтеза поверхностно-активных веществ при росте штамма Rhodococcus erythropolis ЭК-1 на
гексадекане // Биотехнология. – 2005. – № 6. – С. 27–36.
2. Anthony C., Zatman L.J. The microbial oxidation of methanol. Purification and properties of the alcohol
dehydrogenase of Pseudomonas sp. M27 // Biochem. J. – 1967. – 104. – P. 953–955.
3. Beardmore-Gray M., Anthony C. The absence of quinoprotein alcohol dehydrogenase in Acinetobacter
calcoaceticus // J. Gen. Microbiol. – 1983. – 129, N 10. – P. 2979–2983.
4. Bradford M. A rapid sensitive method for the quantitation of microgram quantities of protein utilizing the
principle of protein-dye binding // Anal. Biochem. – 1976. – 72. – P. 248–254.
5. de Carvalho C., da Fonseca M. The remarkable Rhodococcus erythropolis // Appl. Microbiol.
Biotechnol. – 2005. – 67. – P. 715–726.
6. Liu L., Schmid R.D., Urlacher V.B. Cloning, expression and characterization of self-sufficient
cytochrome P450 monooxygenase from Rhodococcus ruber DSM 44319 // Appl. Microbiol.
Biotechnol. – 2006. – 72. – P. 876–882.
7. Nagashima H., Inoue J., Sasaki E., Yamamoto S., Sasaki Y., Yamauchi-Inomata Y., Harayama S. Long-
chain n-alcohol dehydrogenase from Pseudomonas putida // J. Ferment. Bioeng. – 1996. – 82. –
P. 328–333.
8. Reid M.F., Fewson C.A. Molecular characterization of microbial alcohol dehydrogenases // Crit. Rev.
Microbiol. – 1994. – 20. – P. 13–56.
9. Schenkels P., Duine J.A. Nicotinoprotein (NADH-containaing) alcohol dehydrogenase from Rhodococcus
erythropolis DSM 1069: an efficient catalyst for coenzyme-independent oxidation of broad spectrum of
alcohols and interconversion of alcohols and aldehydes // Microbiology. – 2000. – 146. – P. 775–785.
10. Singer M.E., Finnerty W.R. Alcohol dehydrogenase in Acinetobacter sp. strain HO1-N: role in hexadecane
and hexadecanol metabolism // J. Bacteroil. –1985. – 164. – P. 1017–1024.
11. Staijen I.E., Witholt B. Synthesis of alkane hydroxylase of Pseudomonas oleovorans increases the iron
requirement of alk+ bacterial strains // Biotech. Bioeng. – 1998. – 57, N 2. – P. 228–237.
12. van Beilen J.B., Eggink G., Enequist H., Bos R., Wikholt B. DNA sequence determination and functional
characterization of the OCT-plasmid-encoded alkJKL genes of Pseudomonas oleovorans // Mol.
Micribiol. – 1992. – 6, N 21. – P. 3121–3136.
13. van Beilen J.B., Funhoff E.G. Alkane hydroxylases involved in microbial alkane degradation // Appl.
Microbiol. Biotechnol. – 2007. – 74. – P. 13–21.
14. Wei Y.H., Chu I.M. Enhancement of surfactin production in iron-enriched media by Bacillus subtilis
ATCC 21322 // Enzyme Microb. Technol. – 1998. – 22. – P. 724–728.
Отримано 03.03.2008
УДК 615.015.21 + 665.7.035.7
О.В. Труфанов
Інститут птахівництва Української академії аграрних наук
вул. Леніна, 20, с. Бірки, Зміївський р-н, Харківська обл., Україна
вПлив наФталіну та його ПоХідниХ на Чутливість
CANDIDA PSEUDOTROPICALIS 44Пк до триХотеценовиХ
мікотоксинів
Наявність у зерні та зернових продуктах Т-2 токсину та НТ-2 токсину визначають
біоавтографічним методом або диск-дифузійним методом із використанням Candida pseudo-
tropicalis 44 пк. З метою підвищення чутливості методу до складу поживного середовища для
C. pseudotropicalis 44 пк вносили Т-2 токсин, нафталін, 1-нафтол, 2-нафтол, 1-нафтилацетат,
2-нафтилацетат, 1-нафтиламін і 1-нітрозо-2-нафтол. Додавання будь-якої з досліджених сполук,
за винятком Т-2 токсину, призводило до потенціації токсичної дії Т-2 токсину та НТ-2 токсину.
Внесення у середовище 1-нафтилацетату у концентрації 0,16 мг/мл дало змогу підвищити чутливісті
біоавтографічного методу в 5 разів до Т-2 токсину та у 10 разів до НТ-2 токсину. Модифікований
біоавтографічний метод дозволяє виявити від 10 нг Т-2 токсину та від 100 нг НТ-2 токсину. Синергізм
трихотеценових мікотоксинів та похідних нафталіну підвищує ризик виникнення негативних ефектів
при одночасній дії цих сполук на живі організми.
Ключові слова: Candida pseudotropicalis 44 пк, біоавтографія, Т-2 токсин, НТ-2 токсин,
нафталін, 1-нафтилацетат, синергізм.
Методи токсикологічного аналізу, що базуються на використанні чутливих організмів,
є незамінним інструментом контролю якості зерна і зернових продуктів. Під токсичністю
речовини розуміють ступінь її несумісності з життям. На відміну від фізико-хімічних
© О.В. Труфанов, 2009
15ISSN 0201-8462. Мікробіол. журн., 2009, Т. 71, № 4
та імунологічних методів аналізу, які використовуються для дослідження відповідних
характеристик речовин, біопроби дозволяють виявляти саме токсичність. Найбільш
істотним недоліком, що часто є причиною звуження області застосування біологічних
тестів, є відносно низька, порівняно з фізико-хімічними й імунологічними методами,
чутливість [20]. Тому важливим етапом у розробці біологічних методів є пошук і селекція
організмів, чутливих до даної групи токсичних речовин. Підвищити чутливість тест-
організмів можна шляхом зміни умов культивування, що призводить до зниження
їх стійкості до токсинів. У ряді випадків цього можна досягти внесенням у поживне
середовище додаткового токсичного фактору. Наприклад, органічні розчинники
(ацетонітрил, диметилсульфоксид, етанол, метанол, ізопропанол) підвищують чутливість
Vibrio harveyi до кадмію, ртуті і цинку [22], додавання до інкубаційного середовища
сульфатів вважають перспективним методом підвищення чутливості ціанобактерій
до мікроцистину-LR [26], а 100-кратне підвищення чутливості Clostridium butyricum до
метронідазолу викликається включенням до складу середовища цієї самої речовини [19].
Ключова роль у забрудненні зернових продуктів належить мікотоксинам [11, 13].
В Україні значно поширені трихотеценові мікотоксини (ТТМТ) типу А – Т-2 токсин і
НТ-2 токсин [7, 8]. Мікроорганізми, що використовуються як лабораторні тест-об'єкти в
біологічних методах аналізу, відрізняються за чутливістю до цих мікотоксинів, межі якої
варіюють від 10 нг/мл для Kluyveromyces marxianus [15] до 1 мг/мл для Chlorella pyrenoidosa
[18]. Штами дріжджів, яким властива висока чутливість, знайшли широке застосування
при створенні практичних біологічних методів детекції трихотеценових мікотоксинів
[13, 15]. В Україні затверджено біоавтографічний метод визначення 12,13-трихотеценових
мікотоксинів типу А, який базується на застосуванні у ролі тест-організму чутливого штаму
C. pseudotropicalis 44 пк [5]. Метод дозволяє виявляти від 50 нг Т-2 токсину на пластинці
для тонкошарової хроматографії, що відповідає 20–40 мкг/кг зерна або комбікорму, але
характеризується досить низькою чутливістю до НТ-2 токсину – 1000 нг і вище (400–
800 мкг/кг).
Чутливість дріжджів до трихотеценових мікотоксинів залежить від таких умов
середовища, як температура, тип і концентрація джерела вуглецю, наявність кисню,
початкова концентрація клітин у посівному матеріалі тощо [24, 25]. Здається цікавим
вивчення ефекту наявності додаткових токсичних речовин у складі середовища для росту
дріжджів при ідентифікації ТТМТ.
У даній роботі досліджували вплив Т-2 токсину, нафталіну та деяких його похідних
(1-нафтолу, 2-нафтолу, 1-нафтилацетату, 2-нафтилацетату, 1-нафтиламіну і 1-нітрозо-2-
нафтолу) на чутливість C. pseudotropicalis 44 пк до Т-2 токсину і НТ-2 токсину.
матеріали і методи. Мікроорганізми. Штам Fusarium sporotrichioides 2m-15, депонований
у колекції культур мікроорганізмів Науково-дослідного інституту антибіотиків
(м. Москва, вул. Нагатинська, 3-а). Штам C. pseudotropicalis 44 пк, депонований у колекції
дріжджеподібних організмів Кіровоградського відділення Інституту експериментальної та
клінічної ветеринарної медицини (м. Кіровоград, 316004, вул. Карла Лібкнехта, 92-а).
Одержання мікотоксинів. Т-2 токсин одержували з екстракту вирощеної на зерні
культури F. sporotrichioides 2m-15 методом адсорбційної колонкової хроматографії [3].
НТ-2 токсин одержували методом лужного гідролізу Т-2 токсину шляхом змішування
метанольного розчину Т-2 токсину з водним розчином аміаку [4]. Утворення продуктів
реакції контролювали методом тонкошарової хроматографії у системі етилацетат/ацетон
(4:1, об/об). З реакційної суміші НТ-2 токсин екстрагували хлороформом і очищали за
методом розподільної колонкової хроматографії на оксиді алюмінію.
Приготування поживного середовища. Контрольне поживне середовище містило 1,5 %
сухого агару і 50 % ячмінного сусла; сусло отримували з ячмінного солоду, як описано ра-
ніше [1]. З метою підвищення чутливості методу до поживного середовища вносили роз-
чини Т-2 токсину, нафталіну, 1-нафтолу, 2-нафтолу, 1-нафтилацетату, 2-нафтилацетату,
1-нафтиламіну або 1-нітрозо-2-нафтолу в етанолі або ацетоні. 1-нафтилацетат та
2-нафтилацетат одержували шляхом ацетилування 1-нафтолу та 2-нафтолу оцтовим ан-
гідридом у лужному середовищі й очищали дворазовою перекристалізацією з етанолу та
фільтрацією.
ISSN 0201-8462. Мікробіол. журн., 2009, Т. 71, № 416
Аналіз мікотоксинів диск-дифузійним методом. На диски з фільтрувального паперу
діаметром 5 мм наносили по 20–600 нг Т-2 токсину. Диски розміщали на поживному
середовищ у чашках Петрі, засіяному культурою C. pseudotropicalis 44 пк та інкубували
при температурі 32°С впродовж 17–24 год.
Біоавтографічне визначення мікотоксинів. Як вихідний метод використовували біоав-
тографічний метод визначення трихотеценових мікотоксинів [5]. Розчини зразків міко-
токсинів наносили на хроматографічні пластинки «Сорбфіл» (РФ), хроматографували у
системі розчинників етилацетат/толуол (3:1, об/об), висушували і покривали шаром по-
живного середовища. Пластинки з застиглим середовищем засівали культурою дріжджів
C. pseudotropicalis 44 пк та інкубували у вологій камері протягом 20 годин при температурі
32°С, після чого реєстрували зони пригнічення росту. Статистичну обробку результатів
проводили методом регресійного аналізу [9].
результати та їх обговорення. Раніше було встановлено, що при концентрації Т-2 ток-
сину 0,4 мкг/мл і вище ріст C. pseudotropicalis 44 пк повністю пригнічується [6], тому
Т-2 токсин вносили у поживне середовище у концентраціях від 0,05 до 0,3 мкг/мл. Зна-
чимих змін діаметрів зон пригнічення росту дріжджів на пластинках при цьому не відбу-
валося (рис. 1). Таким чином, Т-2 токсину не властива адитивність при комбінованій дії,
тобто відсутній ефект сумації дії Т-2 токсину, нанесеного на хроматографічну пластинку,
та внесеного до поживного середовища.
рис. 1. Залежність діаметрів зон пригнічення росту C. pseudotropicalis 44 пк від маси т-2 токсину за
наявності у середовищі т-2 токсину у різних концентраціях: (– 40 нг; 9 – 60 нг; W – 80 нг
Нафталін і його похідні виявили різну токсичність для C. pseudotropicalis 44 пк.
У порядку зростання здатності пригнічувати ріст культури дріжджів у чашках Петрі
ці речовини можна розташувати в такій послідовності: нафталін<1-нафтилацетат<1-
нафтиламін≤2-нафтилацетат≤2-нафтол≤1-нафтол<1-нітрозо-2-нафтол (табл. 1).
та б л и ц я 1
вплив нафталіну і деяких його похідних (мг/мл) на ріст дріжджів C. pseudotropicalis 44 пк
на суслі-агарі в чашках Петрі
концентрація,
мг/мл
речовина
нафта-
лін
1-нафтил-
ацетат
2-нафтил-
ацетат
1-нафтил-
амін
1-нафтол 2-нафтол 1-нітрозо-
2-нафтол
1 2 3 4 5 6 7 8
К + + + + + + +
0,01 + + + + + + +
0,02 + + + + + + —
0,03 + + + + + + —
0,05 + + + + + + —
0
2
4
6
8
10
12
14
16
18
0 0,05 0,1 0,15 0,2 0,25 0,3 0,35
,
-2 ê ó , êã/
17ISSN 0201-8462. Мікробіол. журн., 2009, Т. 71, № 4
1 2 3 4 5 6 7 8
0,07 + + + + + + —
0,1 + + + + — — —
0,15 + + + + — — —
0,2 + + — — — — —
0,3 + — — — — — —
0,4 + — — — — — —
0,5 + — — — — — —
0,6 — — — — — — —
Примітка: «+» – ріст спостерігається; «—» – ріст відсутній.
Загальновідомо, що токсичність речовини залежить від її здатності вступати в хімічні
реакції, накопичуватися в організмі та від механізму токсичної дії. При дослідженні
впливу нафталіну та десяти його похідних на Coptotermes formosanus було показано, що
токсичність цих сполук залежить від наявності та хімічної природи додаткових функ-
ціональних груп [17]. У клітині під дією монооксигеназ відбувається біоактивація на-
фталіну – утворюється епоксид, який є нестабільною сполукою, внаслідок чого актив-
но взаємодіє з біомолекулами або перетворюється в нафтол [10]. Відомо, що епоксиди
нафталіну та нафтоли більш реакційно активні, ніж нафталін. Ці сполуки утворюють
кон’югати з молекулами нуклеїнових кислот та білків. Токсичність 1-нафтилацетату для
C. pseudotropicalis 44 пк виявилась нижчою, ніж у нафтолів, що можна пояснити екрану-
ванням атому кисню залишком оцтової кислоти, але вищою, ніж у нафталіну, ймовірно,
через більш високу швидкість реакції гідролізу 1-нафтилацетату, порівняно з окислен-
ням нафталіну.
Токсичність сполук нафталінового ряду для C. pseudotropicalis 44 пк при культивуван-
ні на пластинках була майже аналогічною токсичності при вирощуванні в чашках Петрі,
за винятком нафталіну; інтенсивний ріст дріжджів спостерігався навіть при початковій
концентрації цієї сполуки в середовищі 1 мг/мл. Ймовірною причиною зниження ток-
сичності середовища з нафталіном на пластинках є його висока летючість, унаслідок
чого концентрація цієї речовини в середовищі знижується, що в чашках Петрі відбува-
ється меншою мірою. Нестабільність концентрації нафталіну в поживному середовищі
робить його непридатним для підвищення чутливості біоавтографічного методу визна-
чення трихотеценових мікотоксинів.
Для оцінки впливу нафталіну, 1-нафтилацетату, 2-нафтилацетату, 1-нафтиламіну,
1-нафтолу, 2-нафтолу та 1-нітрозо-2-нафтолу на чутливість C. pseudotropicalis 44 пк до
ТТМТ, ці речовини додавали до складу поживного середовища в різних концентраці-
ях (табл. 2). Т-2 токсин наносили на паперові диски у кількості 20–160 нг. Наявність у
складі поживного середовища як нафталіну, так і його похідних, викликала збільшення
діаметра зон відсутності росту дріжджів, порівняно з контрольним середовищем.
та б л и ц я 2
вплив нафталіну та деяких його похідних на пригнічення росту дріжджів т-2 токсином
речовина концентрація, мг/мл
т-2 токсин, нг/диск
20 40 80 160
діаметр зони, мм
1 2 3 4 5 6
Нафталін
0,1 0 0 10 12
0,2 0 0 11 14
0,3 0 10 12 15
0,4 0 12 13 16
З а к і н ч е н н я т а б л . 1
ISSN 0201-8462. Мікробіол. журн., 2009, Т. 71, № 418
1 2 3 4 5 6
1-нафтилацетат 0,08 <7 12 15 20
0,10 10 12 16 23
0,12 11 12 15 23
0,14 10 15 19 22
0,16 10 15 20 25
2-нафтилацетат 0,08 0 14 17 20
0,10 11 16 15 23
0,12 9 12 15 23
0,14 12 19 22 26
1-нафтиламін 0,05 0 <7 13 17
0,075 0 10 11 17
0,100 0 13 15 18
0,125 0 10 15 18
0,150 9 11 16 19
1-нафтол 0,025 0 <7 10 15
0,050 <7 8 9 13
0,075 0 0 <7 13
2-нафтол 0,025 <7 8 10 16
0,050 7 8 13 17
0,075 0 0 14 19
1-нітрозо-2-нафтол 0,002 0 0 11 14
0,004 0 0 0 <7
0,006 0 0 0 12
0,008 0 0 0 0
0,010 0 0 0 11
Контрольне середовище 0 0 <7 10
Дані щодо впливу 1-нафтилацетату, 1-нафтиламіну, 1-нафтолу, 2-нафтолу і 1-нітрозо-
2-нафтолу на чутливість дріжджів до Т-2 токсину та НТ-2 токсину при постановці біо-
автографічного методу подані на рис. 2 у вигляді ліній регресії, які виражають залежність
діаметрів зон пригнічення росту від кількостей Т-2 і НТ-2 токсинів. Найбільш ефектив-
ним для підвищення чутливості дріжджів до цих мікотоксинів виявився 1-нафтилацетат
у концентрації 0,16 мг/мл. Менш ефективними виявилися 2-нафтол (0,05 мг/мл),
1-нафтиламін (0,15 мг/мл) та 1-нафтол (0,05 мг/мл); додавання цих речовин до складу
середовища призводило до зменшення кількостей як Т-2 токсину, так і НТ-2 токсину,
необхідних для прояву ефекту пригнічення росту тест-мікроорганізму.
Включення до складу середовища 1-нітрозо-2-нафтола в концентрації 0,01 мг/мл
не призводило до затримки росту C. pseudotropicalis 44 пк у вигляді чітких зон навколо
дисків з Т-2 токсином, що перешкоджає застосуванню 1-нітрозо-2-нафтолу в біоавто-
графічному методі.
Таким чином, виявлено ефект синергізму токсичної дії ТТМТ типу А та похід-
них нафталінового ряду на дріжджі C. pseudotropicalis 44 пк, який виражається у збіль-
шенні діаметру зон пригнічення росту. Додаванням до складу поживного середовища
1-нафтилацетату підвищує чутливість біоавтографічного методу до Т-2 токсину у 5 та до
НТ-2 токсину у 10 разів (рис. 2).
Синергічний ефект, що виникає внаслідок комбінованої дії трихотеценових міко-
токсинів та похідних нафталіну, привертає увагу та потребує детальнішого вивчення з
огляду на можливість одночасної контамінації цими сполуками харчових продуктів і
кормів. Нафталін та похідні сполуки відносяться до групи поліциклічних ароматичних
вуглеводнів (ПЦАВ), які являються небезпечними антропогенними факторами забруд-
З а к і н ч е н н я т а б л . 2
19ISSN 0201-8462. Мікробіол. журн., 2009, Т. 71, № 4
нення навколишнього середовища [21]. Джерелом забруднення навколишнього серед-
овища ПЦАВ можуть бути відходи нафтодобувної та нафтопереробної промисловості,
що актуально і для України [2], а також креозот, вихлопні гази автомобілів, сигаретний
дим тощо [16]. Забруднення ПЦАВ актуальне як для наземних, так і для водних еко-
систем. Ці речовини характеризуються високою біоакумуляційною спроможністю через
низьку розчинність у воді та низьку летючість. Сполуки нафталінового ряду, які тим чи
іншим шляхом потрапляють до водоймищ, у тому числі до світового океану, здатні на-
копичуватися у м’язах та внутрішніх органах (наприклад, печінці) промислових видів
риби, а також у морепродуктах [14]. Концентрація ПЦАВ у морепродуктах та рибі іно-
ді на декілька порядків перевищує водорозчинність цих сполук і варіює від 100 мкг/кг
у віддалених та глибоководних районах світового океану до 100 000 мкг/кг в урбанізо-
ваних естуаріях річок [23]. Якщо концентрація забруднювачів нафтового походження
у рибі чи морепродуктах не перевищує максимально допустиму, то вони використову-
ються для виготовлення харчових продуктів або кормів. У той же час, у раціоні людини
та сільськогосподарських тварин можуть бути наявні зернові продукти чи корми, що
містять Т-2 токсин або НТ-2 токсин у допустимих межах. Синергізм (або потенціація) –
це ефект одночасного діяння на організм декількох сполук, що перевищує суму ефектів
ізольованого діяння тих самих сполук за тих самих умов. За наявності в раціоні людини
та тварин ТТМТ типу А та водночас похідних нафталінового ряду у кількостях, при яких
не перевищується допустиме добове надходження, існує ймовірність порушення нор-
мального фізіологічного стану організму.
рис. 2. Залежність діаметрів зон пригнічення росту C. pseudotropicalis 44пк від маси т-2 токсину та
нт-2 токсину за наявності у середовищі нафталіну та його похідних:Ï – нт-2 токсин, контроль;
¿– нт-2 токсин, 1-нафтол; � – нт-2 токсин, 1-нафтиламін; ¢ – нт-2 токсин, 2-нафтол; �– нт-2
токсин, 1-нафтилацетат; + – т-2 токсин, контроль; ( – т-2 токсин, 1-нафтол; W – т-2 токсин,
1-нафтламін; 9 – т-2 токсин, 2-нафтол; 0 – т-2 токсин, 1-нафтилацетат
Таким чином, нафталін, 1-нафтол, 2-нафтол, 1-нафтилацетат, 2-нафтилацетат,
1-нафтиламін і 1-нітрозо-2-нафтол підвищують чутливість дріжджів C. pseudo-
tropicalis 44 пк до трихотеценових мікотоксинів типу А – Т-2 токсину та НТ-2 токси-
ну. Найбільш вираженим ефектом синергізму з цими мікотоксинами характеризується
1-нафтилацетат, додавання якого до поживного середовища для дріжджів у концентрації
0,16 мг/мл призводить до значного підвищення чутливості біоавтографічного методу ви-
значення Т-2 токсину та НТ-2 токсину. Потенціація токсичної дії трихотеценових міко-
токсинів нафталіном та його похідними збільшує ризик виникнення негативних ефектів
при одночасному діянні цих сполук на живі організми.
1
10
100
1000
10000
0 5 10 15 20 25
ê , ã
,
ISSN 0201-8462. Мікробіол. журн., 2009, Т. 71, № 420
О.В. Труфанов
Институт птицеводства УААН, с. Борки, Змиевской р-н., Харьковская обл.
влияние наФталина и его ПроиЗводнЫХ на Чувствительность CAn-
DIDA PseUDotRoPICALIs 44 Пк к триХотеценовЫм микотоксинам
Р е з ю м е
Наличие в зерне и зерновых продуктах Т-2 токсина и НТ-2 токсина определяют био-
автографическим методом или методом бумажных дисков с использованием Candida pseudotropicalis
44 пк. С целью повышения чувствительности метода в состав питательной среды для C. pseudotro-
picalis 44 пк вносили Т-2 токсин, нафталин, 1-нафтол, 2-нафтол, 1-нафтилацетат, 2-нафтилацетат,
1-нафтиламин и 1-нитрозо-2-нафтол. Добавление любого из исследованных соединений, за
исключением Т-2 токсина, приводило к потенциации токсического действия Т-2 токсина и НТ-2
токсина. Внесение в среду 1-нафтилацетата в концентрации 0,16 мг/мл повышает чувствительности
биоавтографического метода в 5 раз к Т-2 токсину и в 10 раз к НТ-2 токсину. Модифицированный
биоавтографический метод позволяет обнаружить от 10 нг Т-2 токсина и от 100 нг НТ-2 токсина.
Синергическое действие трихотеценовых микотоксинов и производных нафталина повышает риск
возникновения негативных эффектов при одновременном воздействии этих соединений на живые
организмы.
К л ю ч е в ы е с л о в а : Candida pseudotropicalis 44 пк, биоавтография, Т-2 токсин, НТ-2 токсин,
нафталин, 1-нафтилацетат, синергизм.
O.V. Trufanov
Poultry Breeding Institute, Ukrainian Academy of Agrarian Sciences
InFLUenCe oF nAPHtHALene AnD Its DeRIVAtIVes
on CANDIDA PSEUDOTROPICALIS 44 PK sensItIVItY to
tRICHotHeCene MYCotoXIns
S u m m a r y
Availability of T-2 toxin and HT-2 toxin in cereals and grain-crops is determined by a bioauthography
or the method of paper disks using yeast Candida pseudotropicalis 44 pk. With the purpose of increasing the
method sensitivity the culture medium for C.pseudotropicalis 44 pk was enriched by T-2 toxin, naphtha-
lene, 1-naphthol, 2-naphthol, 1-naphthylacetate, 2-naphthylacetate, 1-naphthylamine and 1-nitroso-2-
naphthol. The addition of any studied compounds, except for T-2 toxin, resulted in potentiation of toxic
effect of T-2 toxin and HT-toxin. Introduction of 1-naphthylacetate in concentration of 0.16 mg/ml in the
culture medium resulted in the 5-fold increase of sensitivity of bioauthographic method to T-2 toxin and
its 10-fold increase to HT-2 toxin. The modified bioauthographic method allows determining from 10 ng
of T-2 toxin and from 100 ng of HT-2 toxin. Synergic action of trichothecene mycotoxins and naphthalene
derivatives enhances the risk of appearing of negative effects at simultaneous influence of these compounds
on living organisms.
The paper is presented in Ukrainian.
K e y w o r d s: Candida pseudotropicalis 44 pk, bioauthography, T-2 toxin, HT-2 toxin, naphthalene,
1-naphthylacetate, synergism.
The a u t h o r’s a d d r e s s: Trufanov O.V., Poultry Institute, Ukrainian Academy of Agrarian Science;
20 Lenin St., Birky vil., Zmiiv Dist., Kharkiv Region, Ukraine.
1. Бабьева И.П., Голубев В.И. Методы выделения и идентификации дрожжей. – Москва: Пищевая
промышленность. – 1979. – 120 с.
2. Джура Н.М., Цвілинюк О.М., Трек О.І. Вплив нафтового забруднення на вміст макро- та
мікроелементів у рослинах Carex hirta L. // Укр. ботан. журн. – 2007. – 64, № 1. – С. 122–131.
3. Котик А.Н., Чернобай В.Т., Комиссаренко Н.Ф., Труфанова В.А. Выделение микотоксина Fusarium
sporotrichiella и изучение его физико-химических свойств // Микробиол. журн. – 1979. – 41. –
№ 6. – С. 636–639.
4. Котик А.Н. Этиология, методы диагностики и меры профилактики фузариотоксикозов
сельскохозяйственных птиц // Автореферат дис. ... д-ра вет. наук. – Харьков, 1993. – С. 1–33.
5. Котик А.М., Труфанова В.О. Методичні вказівки по якісному і кількісному визначенню Т-2 токсину
в зерні і комбікормах // Методичні вказівки по санітарно-мікологічній оцінці та поліпшенню
якості кормів (затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Мін.
АПК України 6 березня 1998 року). – С. 63–67.
6. Труфанова В.А. Действие фузариотоксина Т-2 на сельскохозяйственную птицу и био-
автографический метод его определения // Автореферат дис. ... канд. биолог. наук. – Москва,
1984. – С. 1–24.
21ISSN 0201-8462. Мікробіол. журн., 2009, Т. 71, № 4
7. Труфанова В.А. Частота контамінації мікотоксинами кормів для птиці // Ветеринарна медицина
України. – 2004. – № 9. – С. 26–28.
8. Труфанов О.В. НТ-2 токсин – распространенный фактор загрязнения зерна в Украине //
Птахівництво: Міжвід. темат. наук. зб. / ІП УААН. – Харків, 2005. – Вип. 57 – С. 450–454.
9. Урбах В.Ю. Биометрические методы – 2-е изд. – Москва: Наука. – 1964. – 416 с.
10. Baldwin R.M., Shultz M.A., Buckpitt A.R. Bioactivation of the pulmonary toxicants naphthalene and
1-nitronaphthalene by rat CYP2F4 // J. Pharmacol. and Experim. Therapeutics. – 2005. – 312, N. 2. –
P. 857–865.
11. Bennett J.W., Klich M. Mycotoxins // Clinical microbiology reviews – 2003. – 16, N. 3. – P. 497–516.
12. Binder J. A yeast bioassay for trichothecenes // Natural Toxins. – 2000. – 7. – P. 401–406.
13. Cleveland T.E., Dowd P.F., Desjardins A.E., Cotty D. United States Department of Agriculture –
Agricultural Research Service research on pre-harvest prevention of mycotoxins and mycotoxigenic
fungi in US crops // Pest. Manag. Sci. – 2003. – 59. – P. 629–642.
14. Dawe C.J., Stegeman J.J., Farrington J.W., Fouts J.R., Harshbarger J.C., Murchelano R.A., Ozonoff D.,
Pritchard J.B. Chemically contaminated aquatic food resources and human cancer risk: retrospective //
Environmental Health Perspectives. – 1991 – 90. – P. 149–154.
15. Engler K.H., Coker R.D., Evans I.H. A colorimetric technique for detecting trichothecenes and assessing
relative potencies // Applied and Environmental Microbiology. – 1999. – 65. – P. 1854–1857.
16. Gunier R.B., Reynolds P., Hurley S.E., Yerabati S., Hertz A., Strickland P., Horn-Ross P.L. Estimating
exposure to polycyclic aromatic hydrocarbons: a comparison of survey, biological monitoring, and
geographic information system–based methods // Cancer. Epidemiol. Biomarkers. Prev. – 2006. – 15,
N. 7. – P. 1376–1381.
17. Ibrahim S., Henderson G., Laine R.A. Structure toxicity relationship of naphthalene and 10 of its derivatives
on Formosan subterranean termite (Isoptera: Rhinotermitidae) // The 2003 ESA Annual Meeting and
Exhibition, 2003.
18. Ikawa M., Carr C., Tatsuno T. Trichothecene structure and toxicity to the green alga Chlorella pyrenoidosa
//Toxicon. – 1985. – 23, N. 3. – P. 535–7.
19. Jokipii L., Jokipii A.M. Metronidazole bioassay with increased sensitivity // Medical Microbiology and
Immunology. – 1979. – 167, N. 1. – P. 61–70.
20. Koch P. State of art of trichothecenes analysis // Toxicology Letters. – 2004. – 153. – P. 109–112.
21. Maliszewska-Kordybach B. Sources, concentrations, rate and effects of polycyclic aromatic hydrocarbons
(PAHs) in the environment. Part A: PAHs in air // Polish Journal of Environmental Studies – 1999. – 8,
N. 3. – P. 131–136.
22. Mariscal A., Peinado M.T., Carnaro-Varo M., Fernandez-Crehuet J. Influence of organic solvents on the
sensitivity of a bioluminescence toxicity test with Vibrio harveyi // Chemosphere. – 2003. – 50, N. 3. –
P. 349–354.
23. Motelay-Massei A., Ollivon D., Garban B., Chevreuil M. Atmospheric deposition of toxics onto the Seine Estuary,
France: example of polycyclic aromatic hydrocarbons // Atmos. Chem. Phys. Discuss. – 2002. – N. 2. –
P. 1351–1369.
24. Schappert K.T., Khachatourians G.G. Effects of fusariotoxin T-2 on Saccharomyces cerevisiae and Saccharomyces
carlsbergensis // Applied and Environmental Microbiology. – 1983. – 45, N. 3. – P. 862–867.
25. Sukroongreung S., Schappert K.T., Khachatourians G.G. Survey of sensitivity of twelve yeast genera toward
T-2 toxin // Applied and Environmental Microbiology. – 1984. – 48, N. 2. – P. 416–419.
26. Tarczynska M., Nalecz-Jawecki G., Romanowska-Duda Z., Sawicki J., Beattie K., Codd G., Zalewski M.
Test for the toxity assessment of cyanobacterial bloom samples // Environmental Toxicology. – 2001. –
16, N. 5. – P. 383–390.
Отримано 13.02.2008
УДК 579.69: 620.193.8
В.В. Занина, Ж.П. Коптева, Ю.М. Юмына, А.Н. Остапчук
Институт микробиологии и вирусологии им. Д.К.Заболотного НАН Украины,
ул. Академика Заболотного, 154, Киев ГСП, ДОЗ680, Украина
моносаХариднЫй состав ЭкЗоПолимерного
комПлекса бактерий-деструкторов
ЗаЩитнЫХ ПокрЫтий
Изучен моносахаридный состав экзополимерного комплекса (ЭПК) бактерий-деструкторов
защитных покрытий Pseudomonas sp. Т/2, Pseudomonas sp. 109, Arthrobacter sp. 102. Установлено, что
моносахаридный состав экзополимерного комплекса бактерий различен и зависит от модели роста
бактерий. Он представлен в основном пентозами и гексозами. Доминирующими моносахаридами
© В.В. Занина, Ж.П. Коптева, Ю.М. Юмына, А.Н. Остапчук,2009
|