Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем

В основу оцiнки стiйкостi та ризикiв втрати екосистем покладено iдею використання бiотичного механiзму їх регуляцiї, що грунтується на законах термодинамiки. Формування, змiна та стабiлiзацiя екосистем вiдображаються в сукцесiях бiотопiв. Видiлено 12 ознак фiтоценозiв, за допомогою яких оцiнюється...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Дідух, Я.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2014
Назва видання:	Доповіді НАН України
Теми:	Екологія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88158
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем / Я.П. Дiдух // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2014. — № 8. — С. 149-155. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-88158
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-881582015-11-09T03:02:17Z Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем Дідух, Я.П. Екологія В основу оцiнки стiйкостi та ризикiв втрати екосистем покладено iдею використання бiотичного механiзму їх регуляцiї, що грунтується на законах термодинамiки. Формування, змiна та стабiлiзацiя екосистем вiдображаються в сукцесiях бiотопiв. Видiлено 12 ознак фiтоценозiв, за допомогою яких оцiнюється масштабнiсть та швидкiсть змiн бiотопiв по вiдношенню до стiйких їх станiв. Кiлькiсна оцiнка цих ознак визначає показник ризику знищення, що є iндикатором стану, змiни та охорони довкiлля. В основу оценки устойчивости и рисков потерь экосистем положена идея использования биотического механизма регуляции экосистем на основе законов термодинамики. Формирование, изменение и стабилизация экосистем отражаются в сукцессиях биотопов. Выделено 12 признаков фитоценозов, при помощи которых оцениваются масштабность и скорость изменения биотопов по отношению к устойчивому их состоянию. Количественная оценка этих признаков определяет показатель риска потерь, который служит индикатором состояния, изменения и охраны природной среды. The concept of using the biotic mechanism of ecosystem regulation, which is founded on the laws of thermodynamics, is the base for the assessment. Ecosystem’s formation, changing, and stabilizing are reflected in the biotopes succession. 12 characteristic features of phytocoenoses, which play an important role in evaluating the scope and the time rate of biotopes in regard to their stable condition, are distinguished. Quantitative assessment of these features reflects the index of the risk of destruction, which acts as the indicator of the condition, changing, and environment protection. 2014 Article Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем / Я.П. Дiдух // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2014. — № 8. — С. 149-155. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1025-6415 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88158 049.3:574.4:581.526 uk Доповіді НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Екологія Екологія
spellingShingle	Екологія Екологія Дідух, Я.П. Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем Доповіді НАН України
description	В основу оцiнки стiйкостi та ризикiв втрати екосистем покладено iдею використання бiотичного механiзму їх регуляцiї, що грунтується на законах термодинамiки. Формування, змiна та стабiлiзацiя екосистем вiдображаються в сукцесiях бiотопiв. Видiлено 12 ознак фiтоценозiв, за допомогою яких оцiнюється масштабнiсть та швидкiсть змiн бiотопiв по вiдношенню до стiйких їх станiв. Кiлькiсна оцiнка цих ознак визначає показник ризику знищення, що є iндикатором стану, змiни та охорони довкiлля.
format	Article
author	Дідух, Я.П.
author_facet	Дідух, Я.П.
author_sort	Дідух, Я.П.
title	Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем
title_short	Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем
title_full	Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем
title_fullStr	Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем
title_full_unstemmed	Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем
title_sort	новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Екологія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/88158
citation_txt	Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем / Я.П. Дiдух // Доповiдi Нацiональної академiї наук України. — 2014. — № 8. — С. 149-155. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Доповіді НАН України
work_keys_str_mv	AT díduhâp novijpídhíddoocínkistíjkostítarizikívvtratiekosistem
first_indexed	2025-07-06T15:52:01Z
last_indexed	2025-07-06T15:52:01Z
_version_	1836913390743715840
fulltext	оповiдi НАЦIОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ НАУК УКРАЇНИ 8 • 2014 ЕКОЛОГIЯ УДК 049.3:574.4:581.526 Член-кореспондент НАН України Я. П. Дiдух Новий пiдхiд до оцiнки стiйкостi та ризикiв втрати екосистем В основу оцiнки стiйкостi та ризикiв втрати екосистем покладено iдею використання бiотичного механiзму їх регуляцiї, що грунтується на законах термодинамiки. Форму- вання, змiна та стабiлiзацiя екосистем вiдображаються в сукцесiях бiотопiв. Видiле- но 12 ознак фiтоценозiв, за допомогою яких оцiнюється масштабнiсть та швидкiсть змiн бiотопiв по вiдношенню до стiйких їх станiв. Кiлькiсна оцiнка цих ознак визначає показник ризику знищення, що є iндикатором стану, змiни та охорони довкiлля. Ризики втрати, знищення екосистем тiсно пов’язанi з їх стiйкiстю. Стiйкiсть екосистем роз- глядається як здатнiсть зберiгати свою структуру i характер функцiонування в просторi та часi при змiнi умов зовнiшнього середовища [1]. Теоретичнi основи стiйкостi викладе- нi в роботах Пуанкаре, Ляпунова, Лагранже, Свiрiжева та Логофета [2], якi грунтуються на оцiнках засвоєння i трансформацiї енергiї та iнформацiї, тобто на законах термодина- мiки функцiонування екосистем, синергетики, показниках ентропiї, що застосовуються до вiдкритих систем [3–5]. Цi автори та їх послiдовники довели, що екосистеми у своєму при- родному розвитку хоч i спрямованi до рiвноважного стану, але у такому станi iснувати не можуть, а потребують додаткової енергiї, яка забезпечується за рахунок дисипативних процесiв. Математично змiни поведiнки екосистем описуються нелiнiйними рiвняннями. Цi процеси вiдбуваються як флуктуацiйнi змiни, що викликають турбулентнiсть i можуть при- звести до катастрофи, тобто руйнування екосистеми. Такi змiни характеризуються послi- довнiстю фаз конфлiкту, кризи i власне катастрофи. Однак механiзми забезпечення, принципи та методи оцiнки стiйкостi по вiдношенню до рiзних типiв систем ще недостатньо розробленi. Що стосується екосистем, то одним iз ефективних та перспективних пiдходiв у цьому вiдношеннi є теорiя бiотичної регуляцiї [6]. Цiннiсть цiєї теорiї, яка пiдкрiплюється вiд- повiдними розрахунками, полягає у тому, що вони дозволили визначити кiлькiсну оцiнку меж та порогiв стiйкостi бiосфери. На основi аналiзу рiзноманiтних даних В. Г. Горшковим та А.М. Макар’євою [6] було сформульовано ряд ключових висновкiв теорiї бiотичної регу- © Я.П. Дiдух, 2014 ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2014, №8 149 ляцiї. 1. Природне середовище для людини створено i пiдтримується в оптимальному станi природними угрупованнями живих органiзмiв; природна бiота здатна компенсувати тi по- рушення природного середовища, якi не переходять порiг втрати самої бiоти. 2. Бiотична регуляцiя забезпечується шляхом функцiонування всiх елементiв екосистеми; механiзмом такого функцiонування є стабiлiзуючий природний вiдбiр, що протидiє розпаду генетичної iнформацiї i посиленню в ходi еволюцiї її регуляторного потенцiалу. 3. Освоєння природних екосистем у процесi господарської дiяльностi людини руйнує механiзми бiотичної регуля- цiї в локальних масштабах i поступово послаблює його на глобальному рiвнi. Порушенi та штучнi екосистеми не здатнi до пiдтримки стiйкостi оточуючого середовища, а, навпаки, вони дiють як дестабiлiзатори i посилюють ефект порушення тощо. Виходячи з цього, головне завдання людства полягає не стiльки у скороченнi антропо- генних забруднювальних викидiв, скiльки у збереженнi природи планети та забезпечення бiотичних механiзмiв регулювання, використання та вiдтворення екосистем [7]. Для цього необхiдна розробка пiдходiв та методiв кiлькiсної оцiнки стану екосистем, яка давала б змо- гу вiдображати показники їх порушення, стiйкостi, а вiдтак вийти на розрахунок ризикiв втрат. Науковi основи оцiнки втрати стiйкостi та ризикiв добре розробленi по вiдношенню до геосистем [8–10]. Однак, згiдно з основами теорiї бiотичної регуляцiї навколишнього сере- довища, де головним компонентом екосистеми виступає бiота, такий пiдхiд вимагає певних корекцiй, якi випливають iз основних властивостей живого, його органiзацiї, функцiонува- ння, розвитку, що вiдрiзняє поняття екосистеми вiд геосистеми. Iндикатором рiзноманiт- ностi, стану рiвноваги та порушення екосистем є рослиннiсть, а регуляторним механiзмом її формування, вiдновлення вiд початкового до рiвноважного стану, стабiлiзацiї виступа- ють сукцесiї, тому оцiнка стану екосистем, їх потенцiалу, стiйкостi повинна базуватися на порiвняльнiй оцiнцi сукцесiйних стадiй (серiй) угруповань вiд пiонерного до стiйкого клi- максового стану. Поняття стiйкостi в екологiї трактується неоднозначно, а вiдтак її оцiнка проводиться за рiзними ознаками, проявами: 1) вiдмiннiстю системи одного стану по вiдношенню до iншого (Z2 − Z1 = ∆Z); 2) допустимої величини вiдмiнностi вiд базового стану, тобто її мiнливостi (Z0 − Z1 < ∆Z); 3) iнтервалу часу, в межах якого вiдбуваються змiни або оцi- нюється стiйкiсть (∆t); 4) впливу зовнiшнього фактора (F ) чи їх групи, по вiдношенню до яких оцiнюється стiйкiсть. Вiдповiдно до спiввiдношення цих проявiв М.Д. Гродзинсь- кий (1995) видiлив три форми стiйкостi (iнертнiсть, вiдновлювальнiсть, пластичнiсть), якi, коли мова йде про бiотопи або угруповання фактично, можна звести до двох — iнертностi та пластичностi [11]. Резистентнiсть (пружнiсть, iнертнiсть) — здатнiсть екосистеми (E1) пiд впливом дiї фактора (F1) протягом часу (∆t1) не виходити за певнi межi (стiйкостi) (Z1); F1/∆t1 ← Z1. Пластичнiсть (мобiльнiсть) — здатнiсть екосистеми (E2) пiсля припи- нення дiї фактора (F2) протягом часу (∆t2) повертатися у вихiдне стiйке положення (Z2); F2/∆t2 → Z2. Отже, стiйкiсть можна розглядати, з одного боку, як здатнiсть екосистеми протидiяти впливу зовнiшнiх факторiв, зберiгати свою сутнiсть i якiснi характеристики у станi Z1 (бути резистентною — стiйкiсть за Ляпуновим), а з iншого, — вiдновлювати свої властивостi, тобто бути пластичною (Z2). Тому резистентна i пластична стiйкiсть — це зовсiм рiзнi властивостi екосистем. Чим бiльший опiр чинить екосистема впливовi зовнiшнiх факторiв, тим важче її порушити, але якщо вона порушилася, тодi її важко повернути у вихiдний стан. Тобто, чим вища пластична, тим нижча резистентна стiйкiсть екосистем. 150 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2014, №8 Висока пластичнiсть, вiдновлювальнiсть i втрата резистентностi означає зниження ри- зику, а низька пластичнiсть i висока резистентнiсть — його пiдвищення. Тому для оцiнки ризику, порушеностi стiйкостi головною ознакою є ступiнь резистентностi, а не пластич- ностi. Iнерцiйнiсть (стiйкiсть) — поняття вiдносне [2]. Не можна говорити, що екосистема стiй- ка або не стiйка. Можна говорити, що одна екосистема (E1) стiйкiша, нiж iнша (E2) по вiдношенню до дiї певного фактора чи їх групи (F1), або стан екосистеми Z1 стiйкiший, нiж стан екосистеми Z2 в певних умовах. Таким чином, стiйкiсть екосистеми визначається двома перемiнними: з одного боку, силою дiї певного фактора (F ), а з iншого — специфi- кою, положенням, вiддаленiстю екосистеми E1 вiдносно E0. Тобто, результат може бути вiдображений як вектор, що характеризується спрямованiстю та величиною, рiзницею мiж показниками екосистем. Оцiнка показникiв цього вектора залежить вiд того, що береться за основу порiвняння. Для цього потрiбно обрати екосистему як еталон (E0) або змоделю- вати таку систему, яка має найстiйкiший стан у даних умовах (Z0). Разом з тим, на основi законiв термодинамiки для вiдкритих неврiвноважених систем [4] в такому станi останнi iснувати не можуть, вони розпадаються, тому мають найвищий ризик втрати. Отже, чим ближче знаходиться система (E1) до стiйкого, рiвноважного, клiмаксового стану (Z0), тим вищий ризик її втрати, а якщо система знаходиться на пiонерних стадiях розвитку (E2), далеко вiд рiвноважного стану (Z0), то ризик втрати її низький E1 → Z0 (max); E1 ← Z0 (min). З цього випливає, що ключове мiсце в оцiнцi ризику займає дослiдження сукцесiйно- го розвитку екосистем. Сукцесiя розглядається як такий процес розвитку, що вiдбуває- ться завдяки реалiзацiї бiоти потенцiйних можливостей перебудови структури екосистем по вiдношенню до змiни оточуючого середовища. Iншими словами, розвиток екосистем опи- сується векторним полем у фазовому просторi [12]. Одночасно такий розвиток супровод- жується змiною зовнiшнiх (клiматичних, гiдрологiчних, едафiчних характеристик), якi на виходi можуть iстотно вiдрiзнятися вiд фонових. Переходи екосистеми через послiдовну змiну стiйких станiв розглядаються як аттрактори стiйкостi. Хоча це самоорганiзований та самопiдтримуючий процес, однак вiн спрямований у бiк удосконалення механiзмiв акумуля- цiї енергiї через адаптацiйнi властивостi видiв, зниження енергетичних витрат, а вiдтак — зниження показникiв ентропiї, що означає наближення до стiйкого i водночас термiналь- ного стану [13]. Як вважає Р. Уiттекер (1980), в ходi сукцесiї пiдвищується продуктивнiсть екосистеми, її бiорiзноманiтнiсть i зростає стiйкiсть [14]. Сукцесiя — це не лiнiйний, не строго детермiнований, а стохастичний, ймовiрнiсний процес. Це означає, що кожен еле- мент угруповання (ценопопуляцiя) може бути замiщений iншим, краще адаптованим до iснуючих умов або преадаптованим для наступних можливих змiн, i таке замiщення вiд- бувається на всiх етапах процесу, у кожнiй iз ланок сукцесiї. Отже, показник бiотичного рiзноманiття тих елементiв, якi можуть взаємозамiщуватися у ходi сукцесiї, має ключове значення. Таким чином, завдання полягає у тому, щоб оцiнити положення даної екосистеми у сук- цесiйному ряду i у цьому вiдношеннi в геоботанiцi є фундаментальнi напрацювання, зокре- ма, щодо оцiнки швидкостi, етапiв розвитку ценозiв (сингенез, ендоекогенез, фiлценогенез), уявлення про рiзнi форми клiмаксу, сукцесiйнi ряди, серiї тощо. Виходячи з цих розробок, ми повиннi запропонувати такi iндикаторнi ознаки або характеристики, за якими будемо оцiнювати як кiлькiснi показники їх змiни, тобто швидкiсть сукцесiй, так i масштабнiсть ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2014, №8 151 Таблиця 1. Ознаки та характеристики для оцiнки стану бiотопiв N Ознака Категорiя 4 3 2 1 1 Дiя впливу антропогенних факторiв Знищується повнiстю i вiд- новлюється вiд пiонерних стадiй Змiнюється структура до- мiнантiв Змiнюється видовий склад бiотопiв Змiни не помiтнi або бiото- пи формуються пiд безпо- середнiм впливом антропо- генного фактора 2 Вiдновлювальнiсть Дуже слабка (понад 100 рокiв) Слабка (десятки рокiв) Задовiльна (до 15 рокiв) Добра (кiлька рокiв) 3 Положення у сукцесiйно- му ряду (по вiдношенню до антропогенних сукцесiй) Кiнцевi стiйкi клiмаксовi та субклiмаксовi стадiї Стадiї ендоекогенезу, що впливають на змiну мiкро- клiмату та грунту Серiйнi сингенетичнi ста- дiї, що не впливають на змiну характеристик грун- ту та мiкроклiмату Пiонернi, короткочасовi стадiї 4 Регiональна репрезента- тивнiсть Поширений у межах одно- го або кiлькох округiв Трапляється у межах про- вiнцiї Трапляється у межах гео- ботанiчної областi або фi- зико-географiчної зони Охоплює кiлька геоботанi- чних областей або фiзи- ко-географiчних зон 5 Характер поширення Вiдомi окремi локалiтети невеликого розмiру Має диз’юнктивне поши- рення На межi суцiльного ареа- лу характеризуєтся спора- дичним поширенням Трапляється звичайно в оптимальних умовах 6 Екологiчна амплiтуда Має вузьку (<5%) амплi- туду по вiдношенню до шкал кiлькох едафiчних факторiв Має вузьку (<5%) амплi- туду по вiдношенню до шкали одного фактора та <10% — бiльшостi едафiчних факторiв Має звужену (<10%) ам- плiтуду по вiдношенню до шкал понад як одного еда- фiчного фактора Амплiтуди >10% по вiдно- шенню до шкал рiзних еда- фiчних факторiв 7 Екологiчнi умови пошире- ння У специфiчних, екстре- мальних екологiчних умовах Вузьке поширення через рiдкiснiсть бiотопу Спорадичне поширення в оптимальних умовах Трапляється звичайно в оптимальних умовах 8 Наявнiсть iнвазiйних видiв Вiдсутнi iнвазiйнi види Наявнi iнвазiйнi види Наявнi iнвазiйнi види як дiагностичнi з високим ступенем постiйностi Iнвазiйнi види вiдiграють роль домiнанта 9 Cтупiнь гемеробностi (ha, %) а-, олiгогемеробнi (ha < 25) Мезогемеробнi (ha = 25–50) Еугемеробнi (ha = 50–75) Полi-, метагемеробнi (ha > 75) 10 Спiввiдношення мiж ти- пами стратегiї (S-патiєн- ти чи стрес-телеранти/R- експлеренти чи рудерали) >1,7 1,2–1,7 0,7–1,2 <0,7 11 Созологiчна значущiсть Значна кiлькiсть видiв за- несено до “Червоної книги України” (ЧКУ) та iнших спискiв Домiнуючий вид занесено до ЧКУ Наявнi види, занесенi до ЧКУ Вiдсутнi рiдкiснi види 12 Синфiтосозологiчний ста- тус Занесенi до мiжнародних та державних спискiв Занесенi до “Зеленої книги України” Занесенi до списку EUNIS, CORINE або Natura 2000 Не внесенi до жодних спи- скiв, оскiльки не потребу- ють охорони 152 IS S N 1 0 2 5 -6 4 1 5 R epo rts o f th e N a tio n a l A ca d em y o f S cien ces o f U kra in e, 2 0 1 4 , № 8 змiн (просторовий та часовий їх стани). При цьому можуть бути використанi як безпосеред- нi, так i опосередкованi характеристики. З цiєю метою нами пропонується використання 12 ознак бiотопiв [15]. Усi цi характеристики дозволяють з рiзних бокiв оцiнювати ступiнь стiйкостi та трансформацiї ценозiв (бiотопiв) (табл. 1). “Вартiсть” кожної ознаки пропонується оцiнювати в балах вiд 1 до 4. Отже, мiнiмаль- на кiлькiсть балiв, яку може отримати бiотоп при характеристицi всiх його ознак (в), — 12, максимальна (В) — 48, а рiзниця мiж ними становить 36 балiв. На основi цiєї рiзни- цi розраховується ступiнь ризику втрати кожного балу: 1 бал = 100 : в = 2,78%. При цьому кiлькiсть проаналiзованих ознак може бути знижена. Вiдповiдно, ступiнь стiйкостi K = (( 48∑ n→12 xn ) − n ) 12/n, де xn — присвоєний показник категорiї кожної ознаки, а n — кiлькiсть проаналiзованих ознак. Тодi ступiнь ризику R = 2,78*K(%). Беручи це до уваги, при оцiнцi всiх ознак ми отримуємо бальнi показники, якi роздiляємо на п’ять класiв, що мають рiзницю 7 балiв (R = 20%): I клас (48–42 бали) — дуже рiдкiснi, що мають “вузьке” поширення, погане вiдтворення, дуже високий (R > 83%) показник ризику знищення, дуже чутливi до змiни екологiчних факторiв i потребують особливих комплексних заходiв охорони; II клас (41–35балiв) — рiдкiснi, що мають обмежене поширення, слабке вiдтворення, ви- сокий (R = 63–83%) показник ризику знищення, чутливi до впливу антропогенного фактора i потребують певних цiльових заходiв щодо їх охорони; III клас (34–28 балiв) — спорадично поширенi, пiд впливом дiї антропогенних факто- рiв мають тенденцiї до скорочення, характеризуються недостатнiм, повiльним вiдновле- нням, мають середнiй (R = 43–63%) показник ризику знищення i потребують часткової охорони; IV клас (27–21 бал) — звичайно поширенi, типовi угруповання, нормально вiдновлюють- ся в даних умовах, мають низький (R = 23–43%) показник ризику знищення, стiйкi до антропогенного впливу, хоча i не потребують заходiв з охорони, але можуть бути знищенi при надмiрнiй антропогеннiй дiяльностi; V клас (19–12 балiв) — досить поширенi або вториннi бiотопи, достатньо адаптованi до дiї антропогенних факторiв або формуються пiд їх дiєю, мають дуже низький (R < 23%) показник ризику знищення i не потребують охорони. Оцiнка розподiлу екосистем за класами стiйкостi свiдчить про градiєнт змiни стiйкостi i можливу швидкiсть та ризик її втрати, а врахування площi, яку займає той чи iнший клас екосистеми, дає можливiсть оцiнити масштабнiсть цих процесiв. Наростання показникiв ризику свiдчить про можливiсть катастрофи. Отже, чим вища швидкiсть втрати стiйкостi, наростання ризику за короткий час, тим ближче знаходиться екосистема до катастрофiчно- го стану K ← (Z1 − Z0)/∆t. Iншими словами, чим бiльша швидкiсть сукцесiї, тим бiльша ймовiрнiсть досягнення екосистемою критичного стану, втрати її структури i можливостi катастрофiчних змiн. Запропонований новий пiдхiд дає можливiсть отримати кiлькiснi показники стiйкостi та ризикiв втрати природних екосистем, що можуть бути використанi як iндикатори стану довкiлля, а вiдтак — оцiнки екологiчної складової, важливої для забезпечення переходу ре- гiонiв на засади сталого розвитку. На основi таких показникiв можливий розрахунок тих порогових величин, поза якими вiдбуваються негативнi явища, прогнозування та моделю- вання ситуацiй, картування джерел ризикiв, монiторинг змiн, а це, в свою чергу, дозволить ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2014, №8 153 виявити причини цих змiн або встановити фактори, що сповiльнюють або стримують наб- лиження екосистем до критичного стану, тобто розробити превентивнi заходи для запобi- гання катастрофам. 1. Бигон М., Харпер Дж., Таусенд К. Экология: особи, популяции и сообщества. Т. 2. – Москва: Мир, 1989. – 477 с. 2. Свирижев Ю.М., Логофет Д.О. Устойчивость биологических сообществ. – Москва: Гл. ред. физ.-мат. лит, 1978. – 352 с. 3. Гленсдорф П., Пригожин И. Термодинамическая теория структуры, устойчивости и флуктуаций. – Москва: Мир, 1973. – 280 с. 4. Пригожин И. От существующего к возникающему: время и сложность в физических науках. – Моск- ва: Наука, 1985. – 328 с. 5. Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. Введение. – Москва: Мир, 1990. – 358 с. 6. Makar’eva A.M., Gorshkov V.G. The Forest Biotic Pump of River Basins // Russian Journal of Ecology. – 2008. – 39, No 7. – P. 537–540. 7. Li B.-L., Gorshkov V.G., Makarieva A.M. Allometric scaling as an indicator of ecosystem state: a new approach // I. Petrosillo et al. (eds.) Use of Landscape Sciences for the Assessment of Environmental Security. – Berlin: Springer, 2008. – P. 107–117. 8. Сочава В. Б. Введение в учение о геосистемах. – Новосибирск: Наука, 1978. – 319 с. 9. Арманд А.Д. Саморегуляция и саморегулирование географических систем. – Москва: Наука, 1988. – 261 с. 10. Гродзинський М.Д. Стiйкiсть геосистем до антропогенних навантажень. – Київ: Лiкей, 1995. – 233 с. 11. Krebs C. J. Ecology. The Experimental Analysis of Distribution and Abundance. – New York: Harper and Row, 1978. – 678 p. 12. Свирижев Ю.М. Нелинейные волны, диссипативные структуры и катастрофы в экологии. – Москва: Наука, 1987. – 368 с. 13. Дiдух Я.П. Теоретичнi проблеми еволюцiї рослинного покриву // Етюди фiтоекологiї. – Київ: Арiс- тей, 2008. – С. 152–177. 14. Уиттекер Р. Сообщества и экосистемы. – Москва: Прогресс, 1980. – 237 с. 15. Дiдух Я.П. Оцiнка созологiчної значимостi бiотопiв // Бiотопи (оселища) України: науковi засади їх дослiдження та практичнi результати iнвентаризацiї. – Київ; Львiв, 2012. – С. 142–150. Надiйшло до редакцiї 22.04.2014Iнститут ботанiки iм. М. Г. Холодного НАН України, Київ Член-корреспондент НАН Украины Я. П. Дидух Новый подход к оценке устойчивости и рисков потерь экосистем В основу оценки устойчивости и рисков потерь экосистем положена идея использования биотического механизма регуляции экосистем на основе законов термодинамики. Форми- рование, изменение и стабилизация экосистем отражаются в сукцессиях биотопов. Выде- лено 12 признаков фитоценозов, при помощи которых оцениваются масштабность и ско- рость изменения биотопов по отношению к устойчивому их состоянию. Количественная оценка этих признаков определяет показатель риска потерь, который служит индикато- ром состояния, изменения и охраны природной среды. 154 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2014, №8 Corresponding Member of the NAS of Ukraine Ya. P. Didukh A novel approach to the assessment of the stability and the risks of losses in ecosystems The concept of using the biotic mechanism of ecosystem regulation, which is founded on the laws of thermodynamics, is the base for the assessment. Ecosystem’s formation, changing, and stabilizing are reflected in the biotopes succession. 12 characteristic features of phytocoenoses, which play an important role in evaluating the scope and the time rate of biotopes in regard to their stable condition, are distinguished. Quantitative assessment of these features reflects the index of the risk of destruction, which acts as the indicator of the condition, changing, and environment protection. ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2014, №8 155

Новий підхід до оцінки стійкості та ризиків втрати екосистем

Репозитарії

Схожі ресурси