Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст.

В роботі на прикладі комплексів стоянки Бужанка 2, де зустрінутий аномально високий відсоток кварциту, аналізується стратегія використання різних видів кам’яної сировини палеолітичною людиною у регіоні Середнього Подесення....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Погоржельська, І.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2013
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89525
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст. / І.В. Погоржельська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 133-138. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-89525
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-895252015-12-15T03:02:16Z Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст. Погоржельська, І.В. Статті В роботі на прикладі комплексів стоянки Бужанка 2, де зустрінутий аномально високий відсоток кварциту, аналізується стратегія використання різних видів кам’яної сировини палеолітичною людиною у регіоні Середнього Подесення. В исследовании истории одежды через фигуры полесской барочной иконы автор статьи опирается на несколько типов источников: текстовые описания реестров и тестаментов, археологический материал и музейные коллекции, а также живопись. На основе сочетания и анализа текстовых источники и живописи автор прослеживает материальную культуру многих слоев общества, их одежду, взаимоотношения как результат перетекания модных тенденций, традиции декоративного искусства. Такие исследования являются основой для анализа археологических находок, их датировки, создания реплик и копий, воспроизведения технологических процессов изготовления предметов одежды. On the base of combing text sources and iconography author of article study history of clothe on Polissya’s baroque icon, trace material culture of many society layers, their clothe, contacts, as a result of changing fashion, traditions of decorative art. This studying is a foundation for analysis of archeological materials, their dating, making replicas and copies, reenaction of technological process of creation elements of clothe. 2013 Article Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст. / І.В. Погоржельська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 133-138. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89525 uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Погоржельська, І.В. Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст. Археологія і давня історія України
description	В роботі на прикладі комплексів стоянки Бужанка 2, де зустрінутий аномально високий відсоток кварциту, аналізується стратегія використання різних видів кам’яної сировини палеолітичною людиною у регіоні Середнього Подесення.
format	Article
author	Погоржельська, І.В.
author_facet	Погоржельська, І.В.
author_sort	Погоржельська, І.В.
title	Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст.
title_short	Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст.
title_full	Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст.
title_fullStr	Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст.
title_full_unstemmed	Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст.
title_sort	ікони полісся як джерело до вивчення костюму кінця хvі–хvіі ст.
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/89525
citation_txt	Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст. / І.В. Погоржельська // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2013. — Вип. 11. — С. 133-138. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT pogorželʹsʹkaív íkonipolíssââkdžerelodovivčennâkostûmukíncâhvíhvííst
first_indexed	2025-07-06T17:26:40Z
last_indexed	2025-07-06T17:26:40Z
_version_	1836919345672880128
fulltext	133ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11  І. в. Погоржельська ІКОНИ пОЛІССЯ ЯК ДжЕРЕЛО ДО ВИВчЕННЯ КОСТюМу КІНЦЯ хvІ–хvІІ СТ. в роботі на прикладі комплексів стоянки Бужан- ка 2,  де  зустрінутий  аномально  високий  відсоток  кварциту,  аналізується  стратегія  використан- ня  різних  видів  кам’яної  сировини  палеолітичною   людиною у регіоні середнього Подесення. к л ю ч о в і  с л о в а: східна европа, середнє Поде- сення, верхній палеоліт, стоянкa, кам’яна сировина,  кремінь, кварцит, технологія. Матеріальна культура, а саме історія одя- гу, під час досліджень опирається на кілька типів джерел: текстові описи в постаті реєстрів та тестаментів, археологічний матеріал та музейні колекції, а також живопис. Текстові документи характеризують тканини, елемен- ти декорацій вбрання, тестаменти вказують їх вартість та подеколи навіть історію зміни власників, або способи отримання одягу. Ар- хеологічні знахідки розкривають таємниці крою, майстерності ткачів та кравців, є базою для побудови типології вбрання періоду, ана- лізу впливу сусідніх культур. Саме живопис дає можливість звернути увагу на колористич- ні поєднання елементів одягу, проаналізувати його використання різними суспільними вер- ствами населення. Портретний живопис кінця ХVІ ст. та ХVІІ ст. в першу чергу відображує статечні постаті заможної шляхти, посмертні лики, проте міщани та небагата шляхта зна- йшла своє відображення в іконному живопису в постатях донаторів і дарочинців, персонажів вотивних ікон та навіть грішників. Варто зазначити, що український іконопис у цей період поєднав за визначенням мисте- цтвознавця П.М. жолтовського давні суворі, по суті ще давньоруські традиції з народною твор- чістю та досягненнями західного мистецтва, що є характерною ознакою станкового та іко- ностасного живопису Полісся пізнього серед- ньовіччя [жолтовський, 1978, с. 88]. До іконо- стасних зображень відносяться й ікони Різдва Пресвятої Богородиці, що саме в XVII cт. поча- ли включати в себе й фігури дів з дарами вже у стилістиці моди XVII cт. Так на іконі Різдва Богородиці з села Прохід Ратнівського р-ну у традиційній для волинської ікони колористиці поєднання охри та яскравозеленого та світло- рожевого кольору зображено дівчину біля столу в спідниці та червоному фартушку, в кшталті з рукавами та білій сорочці зав’язаною під шиєю червоною стрічкою [Музей Волинської, 2012]. Дві інші дівчини на цій же іконі репрезенту- ють більш заможніший тип одягу – подвійні спідниці запнуті ззаду за європейською модою й оздоблені тасьмою, контрастні за кольором кшталти, сорочки з напівпрозорого білого по- лотна з низьким декольте та намиста. Така композиція приближення до фігури Богороди- ці саме менш заможної за виглядом дівчини, є алегорією бажання дотримання стриманості в одягу. Про це вболівали й поети та письменни- ки того часу, як наприклад Вацлав Потоцький, який описував, що і вдови й заміжні, кокетую- чи, виставляють оголені персі й лопатки. Саме з середини XVII cт. починається радикальна зміна у жіночому одязі. Якщо раніше окрім польських костюмів зустрічалися переважно сукні італійські та німецькі, то разом з Марією Людвікою з’являється мода французька, що за- кріпилася потім і при Марії Казимирі на ціле XVII ст. Справжньою революцією стало впрова- дження декольте королевою Марією Людвікою та її придворними дамами (згідно французької моди 1644–1650 років), що викликало шквал © І.В. ПОГОРжЕЛЬСЬКА, 2013 С т а т т і 134 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 нарікань та сатиричних публікацій. Раніше навіть в «опалих» сукнях шию та груди прикри- вали комірцем (gargielem), мереживом, сороч- кою, а оздоблювали дорогоцінним нашийника- ми та пряжками. Проте тепер не тільки шия була оголеною, а як вболівав один з тамтешніх римописців, і жінка виглядала «убогою, нагою та бідною, при самих перлах позостало». Поява оголеного декольте вважалося нечуваним зух- вальством, що приводило до скандалів та їдких сатир на тамтешніх модниць. В іншій, більш яскравій гаммі червоних і синіх кольорів написані діви малярем із села Михнівка на іконі Різдва Богородиці кінця XVII cт [Музей волинської, 2012] – проте тип вбрання той самий: спідниця з фартухом, кшталт або касіяка (жіноче верхнє приталене вбрання, підшите хутром або тканиною, деко- роване тасьмами або металевими елементами), білі сорочки з довгими широкими рукавами, намиста. Саме ця ікона є цікавим джерелом щодо оздоблення вбрання (фартухів) мережи- вом та вишивки (скатерки). Ще більш цікавим прикладом з шерегу бого- родичних зображень є ікона з Музею І. Гонча- ра, де дівочі постаті мають одяг за складом як і на попередніх зображеннях, але дуже докладно промальована декорація кшталтів тасьмами та вишивкою, гаптовані чорним шовком комірці, фартухи та постіль, мережива й типовий саме для цієї території вид зачісок, про який згадує французький мандрівник У. Вердум «Волосся розділяють по середині голови дуже ретельно і старанно на дві сторони, і коли так гладенько з двох сторін спадають, то заплітають по боках в дві маленькі кіски, протягуючи їх під вухами до спини. З двох бічних кісок та товстою косою на спині викладають на потилиці кружок, на якій навіть найбідніші сільські дівчата, накла- дають вінок з трав або квітів. Польські селянки не так гарно вдягнені, хоча невелика різни- ця між міщанами та тим населенням» [Liske, 1876]. В іншій, західноєвропейській манері, з портретною докладністю виписані постаті на іконі початку XVII ст. з П’ятницької церкви, де дівочі постаті репрезентують так само довгі спідниці, кшталти та зелену оздоблену золоти- ми тасьмами касіяку чорним, можливо мере- жаним коміром. До іконостасних відносяться й ікони Покро- ви Пресвятої Богородиці, на яких можна часто спостерігати зображення української шляхти та мирські постаті. На такій іконі з Рівненсько- го краєзнавчого музею детально прописані жі- ночі вбрання вже західноєвропейського типу – зелена сукня на жовтій підкладці «аламода» прикрашена мереживом та тасьмами, шов- кова червона спідниця, сорочка з білої тонкої рис. 1. Фргмент ікони Покрова з музею в м. Рівне. Рідкісне зображення коміру з темних перлів та малюнку мережива рис. 2. Ікона з П’ятницької церкви поч. XVII ст. 135 Погоржельська І.В. Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 тканини зі зборками на грудях та широкими пишними рукавами, що біля зап’ясть мають декоративні оздоблення. Цікавим елементом є додатковий окремий комірець, можливо поді- бний йому, виконаний з шовкових ниток. Він знаходиться в експозиції Національного архі- тектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» та датується також XVII століт- тям. Варто зазначити, що цей предмет гарде- робу є досить рідкісним на зображеннях, а тим паче в музейних зібраннях. Поряд з жіночою постаттю є чоловіча, одягнута в мантію, верхнє вбрання та жупан темно-зеленого кольору на червоній підкладці, обшитий по краю золота- вим шнурочком, з характерними закінченнями рукавів «собаче вухо». Окрім заможних осіб на іконах середини XVII ст. можна спостерігати цілий шерег дівчат та заміжніх жінок у наміт- ках, молодих хлопців у жупанах та статечного чоловіка в дорогому одязі, а навіть жебраків та калік у довгих просторих сорочках та спідніх штанях як на іконі Покрови з села Стара Сіль, що є цікавим джерелом дослідження гардеробу усіх верств населення України XVII ст. На нижньому ряду іконостасу, так звано- му місцевому чині, знаходилися ікони святих, яким присвячували храм. На дуже пошире- них в Україні іконах Святого Георгія, або ще як називають Юрія Змієборця, можна поміти- ти деталі чоловічого та жіночого вбрання. Так, на іконі 1630 року Святого Георгія з житієм із церкви Покрови Святої Богородиці села Бобки Турійський району [Музей волинської, 2012] чоловічі постаті у верхній частині ікони вдяг- нуті в делії червоного та помаранчевого кольо- ру, підбиті світлим плямистим хутром, з довги- ми розрізними рукавами та бічними розрізами. Таку ж делію має постать царя на башті, але вже застібнуту на золотаві ґудзики. Такий си- лует верхнього вбрання, а саме делії, отриму- ється завдяки стіжкоподібному крою, який за- значено у кравецькій книзі 1640 р з міста Всхо- ва (Польща) [Gutkovska-Rychlewska, 1968]. Отже, поширення цього одягу цілком під- тверджує тезу про спорідненість гардеробу на всій території Речі Посполитої XVII ст. Цікавим є й колористичне поєднання верхнього й ниж- нього вбрання, що перегукується зі світськими портретами того ж часу: так делій червоно-по- маранчового кольору з синіми жупанами на іконі подібні до портрету Павла Стефана Сапє- ги та Марка Собєського [Український портрет, 2004], червоної делії з жупаном яснішого від- тінку на іконі – з Миколая Завіши та Лукаша Опалінського з 1640 р. або Якуба Собєського [Український портрет, 2004]. Постать царівни на цій іконі вдягнута за модою першої полови- ни XVII ст. у білу сорочку з довгими вузькими рукавами, жовтогарячу спідницю, декоровану по низу шістьма контрастними темними тась- мами та кшталт такого самого жовтого кольору з великим білим коміром-крезою. Саме такий тип жіночого вбрання іспанського типу спосте- рігається як на світських зображеннях шлях- тянок та багатих міщанок того часу, так і на церковних: жіночі постаті на образі 1599 р Ма- тері Божої Ружаньцової з Сандомєжа (Польща) та на цілій низці сатиричних рисунків гдань- чанок А. Моллера та І. ван дер Блока [Tylicki, 2005], що ще раз підтверджує тезу про синхрон- ність змін моди на всіх територіях Речі Поспо- литої. На іконі XVII ст. Юрія Змієборця з церк- ви Преображення Господня села Новосілки Турійський району [Музей волинської, 2012] постать царівни промальована дуже детально, що дає змогу дослідити декоративність одягу: біла сорочка, зібрана під шиєю, з подовженими вузькими рукавами, жовта спідниця з чотир- ма нашитими темними тасьмами зі сріблястою каймою, вузький фартушок світлого кольору та казіяка з короткими рукавами синього кольору, декорована яскраво-червоними тасьмами. Таке детальне зображення є досить цінним, оскіль- ки постать царівни не має великого накладно- го коміру, що зазвичай покриває декольте й дає можливість дослідити тип крою сорочки та ка- зіяки. Зовсім в іншій манері, притаманній За- хідній Європі, виконана ікона XVII ст. також Юрія Змієборця з села Новосілки Турійського району з церкви Преображення Господнього [Музей волинської, 2012], що серед канонічних постатей подає ще й зовсім світські – чоловіка й жінки на дерев’яному балконі. Насамперед є цікавою постать жінки у типовому для XVII ст. рис. 3. Докладне зображення оздоблення. Кшталт жіночої сукні. Ікона з музею І. Гончара С т а т т і 136 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 головному уборі заміжньої жінки: білій подвіці (хустка, що закриває шию та підборіддя), тем- ній, можливо хутряній, шапці округлої форми та темно-зеленій сукні. Одним з найцікавіших джерел серед іконо- графічного малярства можна вважати ікону «Страшного Суду», що поєднала в собі візан- тійський сталий канон та творчу уяву маляра. Оскільки ця ікона мала виняткове значення для церкви, бо мала кожному християнинові дати зрозуміти минущість мирського життя, нагадувати про Страшний Суд для кожного, то художник максимально реалістично зображу- вав як самих грішників, так і предмети побуту, одяг, посуд. У XVI ст. ікони Страшного Суду починають набувати західноєвропейських рис і таким прикладом може слугувати ікона з села Вовче, що зберігається в Олеському зам- ку, де серед грішників є постать шинкарки, що споювала людей і на тогочасну думку спо- нукала таким чином людей до інших гріхів. Шинкарка вдягнута в білу сорочку з довгими рукавами й вишиту чорним шовком, чорного кольору кшталт, червону спідницю й білий фартух. На голові має білий чепець з чорною вишивкою та накладний комір-крезу так само вишитий чорним шовком. Отож крім типового для того часу колористичного поєднання одя- гу, є можливість дослідити орнаменти вишив- ки та її використання, що є досить рідкісним прикладом. Така сама постать шинкарки є й на іконі другої половини XVI ст. з села Тру- шевичі, але вона вже має спідницю синього кольору й вишитий фартух блакитного кольо- ру. Цікаво, що аналогічним чином: декорова- на сорочка, кшталт, спідниця та декорований фартух, вдягнена й шинкарка з «Плачу людей всіх станів за померлим кредитом» 1655 р. Іко- на Страшного Суду з Єзополя кінця XVII ст. окрім шинкарки у синій сукні з червоними ру- кавами, зображує й її «клієнтів» – музиканта у синьому короткому жупані й світлих штанях, пиятика та двох чоловіків, що б’ються. Є там і напрочуд цікаве зображення модниці, яка вдягнена у синю сорочку з мереживними ман- жетами, червону казіяку, білий мереживний нижній чепець під червоною шапочкою, білий фартух поверх жовтої спідниці, що має занад- то довгий трен, за який і тягне її чорт. Такі напрочуд реалістичні, хоча й дещо гіперболі- зовані постаті грішників є цікавим джерелом для дослідження костюму шляхти та міщан XVII ст. У XVI ст. з’являються, а впродовж всього XVII ст. поширюються донаторські або кти- торські ікони та зображення на обрамленнях іконостасів. Фундатори Почаївської церкви – Федір і Єва Домашевські [жолтовський, 1978] є цікавим прикладом детального зображення світської шляхетської родини, одягнутої за мо- дою того часу: Федір Домашевський має темно- синій довгий жупан, декорований на пілках та рукавах золотавим шнурком і з застібкою на більше ніж 20 дрібних золотавих ґудзиків, перев’язаний жупан нешироким поясом, до якого причеплені рапці багато оздобленої ша- блі, верхнє вбрання, можливо делія, такого ж кольору як і жупан, з застібкою біля шиї на зо- лотаву декоративну запону, та вузькими дуже довгими рукавами з декоративними розрізами. У правій руці Домашевський тримає опущений додолу надзяк із загнутим гострим кінцем, про який згадує Кітович «Шляхтич перев’язував контуш пасом і коли виходив з дому, припасо- вував шаблю до боку, брав до руки …чекан», що слугував одночасно як опора при ходьбі, і як небезпечна зброя, що наносила настільки смертельні ураження, що було схвалено Сей- мом про обов’язкове заокруглення гострої час- тини надзяків [Łozinski, 1912], які з часом на- брали вже півкруглої форми й отримали назву обушка. Пані Домашевська зображена у статечному одязі, що ще не підпав під впливи французької моди, у білій сорочці з подовженими вузькими рукавами, темній сукні на шнурівці з переду та довгому білому фартуху. Верхнє вбрання синьо-зеленого кольору, можливо шуба, лег- ко розширене до низу, з вузькими рукавами, що мають розрізи, підбите темним хутром; а рис. 4. Постать модниці кін. XVII ст. Ікона Страшного Суду 137 Погоржельська І.В. Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст. ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 головний убір, типовий для заміжньої жінки того часу, складається з білої подвіки та ран- туха, поверх якого вдягнута невелика шапоч- ка, що кольором та хутром опушки гармоніює з верхнім вбранням. Цікаво, що на цьому зо- браженні фігурують дві чоловічі шапки: одна, що лежить на столі і колористично пов’язана з костюмом самого Домашевського, а друга – на передньому плані, з червоної тканини та темної хутряної опушки. На іконі 1683 р. ві- домого художника XVII ст. Івана Рутковича «Моління» зображено вже міщан села Поте- лича, що є донаторами [Український портрет, 2012]. Чоловік вдягнутий в блакитний довгий жупан з червоною підкладкою, яку видно на відвернутих клапанах рукавів, декорований золотавими вузькими тасьмами по краях пілок та коміру-стійці й рукавах, застібається на ше- рег золотавих ґудзиків з розетками на кінцях (можливо пасматерійних). Верхнє вбрання до- натора – стіжкоподібне, світло-брунатного ко- льору й підбите хутром біло-рудого кольору, можливо лисячим, має застібку від шиї до талії на 14 золотавих ґудзиків з червоним камінцем, що пришиті на золотисту тасьму. Варто заува- жити, що тип чоловічого вбрання і спосіб його оздоблення є подібний як у Домашевського, проте кольори яскравіші та світліші, що може бути обумовлене віком самого донатора з По- телича. Дружина донатора, навпаки має, в по- рівнянні з Домашевською, типово міщанський одяг: яскраво червону спідницю з гладкої тка- нин, зелений фартух, білу сорочку з широкими рукавами, світло-коричневу юпку, оздоблену декоративними золотавими тасьмами, поверх якої викладено білий комір біля закладки й мереживом по краях та розрізу. Напрочуд ціка- вим є головний убір-завій з тонкого білого по- лотна, що обвиває і підборіддя, й голову міщан- ки, але все ж частково відкриває темне волосся на скронях та шию з червоним намистом, тоді як у шляхтянки Домашевської шия та волосся повністю закриті. Подібний завій на голові має й постать Ага- фії [жолтовський, 1978] з вотивної ікони села Адамівка, проте поєднаний він уже з цілком іншим комплектом жіночого вбрання. Агафія має сорочку з довгими вузькими рукавами, оздоблену манжетами та декоративними шва- ми, жовту казіяку з короткими рукавами, бру- натну спідницю та довгий білий фартух. Саме на цьому зображенні прослідковується вико- ристання вишивки на сорочці, завою та фарту- сі темними нитками, та яскраво червоного на фрагменті нижнього чепця. Верхнє вбрання – стіжкоподібного крою, яскраво-синього кольо- ру, підшите білим хутром та має декоративні пасматерійні застібки червоного кольору, що досить рідко спостерігається на зображеннях XVII ст., але подібне до одягу постаті з обра- зу-епітафиї міщанської родини з міста Кросна 1615–1620 років. Окрім дорослих представників шляхти та міщан, на епітафійних іконах є зображення й дітей. Дуже зворушливим є образ чотирирічної Феді (Феодори) Стефаник 1667 р. [Український портрет, 2012], у світлому довгому платті без рукавів та декоративним вирізом на грудях, підперезаного синім поясом, білій сорочці з довгими рукавами та довгому білому фарту- ху. Увесь одяг дівчинки старанно оздоблений вишивкою: по краю фестону сорочки синього кольору та червоною ниткою кайма на грудях, край вирізу сукні та кайма на подолі вишиті темно-червоною ниткою, а фартушок оздобле- но широким квітковим орнаментом синього ко- льору. Одяг Феді можна вважати ілюстрацією до палких слів француза У. Вардума про деко- ративність в одязі міщанок руських містечок «верхня частина їх сорочок біля шиї та поясу зібрана в фалди як кабат і майстерно обрамо- вана різнокольоровою бавовною. При цьому перев’язані над стегнами червоним, жовтим, зеленим або іншого кольору пасом, виглядають дуже гарно… Прикрашають її (голову) літом свіжими квітами й зеленими вінками...» [Liske, 1876]. Отже, поєднуючи текстові джерела з живо- писом в постаті саме поліської барокової ікони, що так гармонійно поєднала в собі сталість ві- зантійських традицій і живу реалістичність народного малярства, є можливість дослідити матеріальну культуру багатьох верств суспіль- ства, їх побут, одяг, взаємовідносини як резуль- тат перетікання модних тенденцій, традиції декоративного мистецтва. Такі дослідження є добрим підґрунтям для аналізу археологіч- них знахідок, їх датування, а також створен- ня реплік та копій, відтворення технологіч- них процесів виготовлення предметів одягу. жолтовський  П.М. Український живопис XVII- XVIII cт. / П.М. жолтовський. – Київ, 1978. – стр.88. крупа Т. Предварительные исследования археоло- гического текстиля первой половины XVII из раско- пок Свято-Николаевской церкви в Глухове / Т. Кру- па // Сіверщина в історії України: Матер. сьомої наук.-практ. конф. – Суми, 2008. – С. 54–56. Музей  волинської ікони / В.С. Александрович, С.І. Василевська, А.П. Вигодник та ін. – Київ, 2012. – 400 с. Украі ̈нський  портрет XVI–XVIII століть. – Київ, 2004. – 351 c. Gutkowska-Rychlewska M. Historia ubiorów / M. Gut- kowska-Rychlewska. – Wrocław–Warszawa–Krakow, 1968. Kitowicz J. Opis obyczajew za panowania Augusta III / J. Kitowicz. – Warszawa, 1985. Liske X. Cudzoziemscy w Polsce / X. Liske. – Lwow, 1876. Łoziński W. Życie polskie w dawnych wiekach / W. Ło- ziński. – Lwów, 1912. Tylicki  J. Rysunek gdański ostatniej ćwierci XVI i pierwszej połowy XVII wieku: [Електронний ресурс] / J. Tylicki. – Toruń. – 2005. Точка доступу: http://kpbc. umk.pl/dlibra/doccontent?id=19388&dirids=1 (від 17.11.2012). С т а т т і 138 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2013, вип. 11 и. в. Погоржельская ИКОНы пОЛЕСьЯ КАК ИСТОчНИК К ИЗучЕНИю КОСТюМА КОНЦА xvi–xvii вв. В исследовании истории одежды через фигуры по- лесской барочной иконы автор статьи опирается на не- сколько типов источников: текстовые описания реестров и тестаментов, археологический материал и музейные коллекции, а также живопись. На основе сочетания и анализа текстовых источники и живописи автор про- слеживает материальную культуру многих слоев обще- ства, их одежду, взаимоотношения как результат пере- текания модных тенденций, традиции декоративного искусства. Такие исследования являются основой для анализа археологических находок, их датировки, созда- ния реплик и копий, воспроизведения технологических процессов изготовления предметов одежды.  I. Pogorzhelska POlissyA icOns As A sOurce fOr dress Of The end Of The xvi–xvii c. sTudying On the base of combing text sources and iconogra- phy author of article study history of clothe on Polis- sya’s baroque icon, trace material culture of many society layers, their clothe, contacts, as a result of changing fashion, traditions of decorative art. This studying is a foundation for analysis of archeological materials, their dating, making replicas and copies, reenaction of technological process of creation ele- ments of clothe.

Ікони Полісся як джерело до вивчення костюму кінця ХVІ–ХVІІ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси