Варіант слов’янської релігії
Рецензія на книгу: Паньков Анатолій, Барладяну-Бирладник Василь. Релігія і боги Давньої Русі – України. Одеська національна юридична академія. – О., 2003. – 176 с. + 24 арк. іл....
Збережено в:
| Дата: | 2004 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2004
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9021 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Варіант слов’янської релігії / М. Рибачук, В. Ковальчук // Політ. менеджмент — 2004. — № 5. — С. 176-179. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-9021 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-90212010-06-25T12:02:43Z Варіант слов’янської релігії Рибачук, М. Ковальчук, В. Актуальні видання Рецензія на книгу: Паньков Анатолій, Барладяну-Бирладник Василь. Релігія і боги Давньої Русі – України. Одеська національна юридична академія. – О., 2003. – 176 с. + 24 арк. іл. 2004 Article Варіант слов’янської релігії / М. Рибачук, В. Ковальчук // Політ. менеджмент — 2004. — № 5. — С. 176-179. — укp. 2078-1873 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9021 uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Актуальні видання Актуальні видання |
| spellingShingle |
Актуальні видання Актуальні видання Рибачук, М. Ковальчук, В. Варіант слов’янської релігії |
| description |
Рецензія на книгу: Паньков Анатолій, Барладяну-Бирладник Василь. Релігія і боги Давньої Русі – України. Одеська національна юридична академія. – О., 2003. – 176 с. + 24 арк. іл. |
| format |
Article |
| author |
Рибачук, М. Ковальчук, В. |
| author_facet |
Рибачук, М. Ковальчук, В. |
| author_sort |
Рибачук, М. |
| title |
Варіант слов’янської релігії |
| title_short |
Варіант слов’янської релігії |
| title_full |
Варіант слов’янської релігії |
| title_fullStr |
Варіант слов’янської релігії |
| title_full_unstemmed |
Варіант слов’янської релігії |
| title_sort |
варіант слов’янської релігії |
| publisher |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Актуальні видання |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9021 |
| citation_txt |
Варіант слов’янської релігії / М. Рибачук, В. Ковальчук // Політ. менеджмент — 2004. — № 5. — С. 176-179. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT ribačukm varíantslovânsʹkoírelígíí AT kovalʹčukv varíantslovânsʹkoírelígíí |
| first_indexed |
2025-07-02T11:35:31Z |
| last_indexed |
2025-07-02T11:35:31Z |
| _version_ |
1836534865419304960 |
| fulltext |
176
Варіант слов’янської релігії
Микола Рибачук,
доктор філософських наук,
академік Української академії політичних наук
Вадим Ковальчук,
політолог
Паньков Анатолій, БарладянуXБирладник Василь. Релігія і боги
Давньої Русі – України. Одеська національна юридична академія.
– О., 2003. – 176 с. + 24 арк. іл.
Початок ХХІ століття характеризується, зокрема, активними
процесами відновлення природного релігійного життя пострадянських
соціумів. Не стало винятком і українське суспільство. Прикметною ознакою
розвитку духовності в Україні є відновлення релігійно9церковної мережі,
нормалізація відносин між державою та релігійними організаціями,
гармонізація міжконфесійних і міжцерковних стосунків, визначення
соціально9політичних орієнтацій найчисленніших церков, що діють на
теренах України, а також дослідження релігії в історичному контексті.
Після розпаду Радянського Союзу в Україні з’являється чимало
наукових праць, присвячених різним аспектам теорії і практики
релігієзнавства. Серед них вирізняється справді унікальне дослідження
Анатолія Панькова та Василя Барладяну9Бирладника. Після краху
радянських світоглядних і духовних стереотипів автори монографії, по
суті, уперше в науці розкривають зміст давньоукраїнського варіанта
слов’янської релігії – Ведичного Православ’я. Вони обгрунтовано доводять
його монотеїстично9космічний характер. У книзі на конкретному матеріалі
розкривається архітектурний, скульптурний, мальовничий,
богослужбовий, обрядовий канони, символіка, ієрархія, богослов’я,
давньоруський календар і свята Ведичного Православ’я, а також його
вплив на становлення християнства.
Заслуговує на увагу вдало розроблена структура книги, яка логічно
поєднує дослідження основних етапів розвитку та характерних ознак
релігії Давньої Руси – України. До цих етапів належать: Рідна Українська
Національна Віра, Ведичне Православ’я, Єдиний Бог слов’ян, вчення про
Триглаву – Трійцю, вчення про душу, вчення про триєдність Бога, вчення
про обряди та релігійно9церковну символіку.
177
Окремо розглядається історія появи книг канонічного змісту –
„Велесової книги” (язичницької книги доолегової Руси) та Біблії. До речі,
1968 року М. Скрипник підготував і тоді ж видав у Лондоні та Гаазі
„Велесову книгу” в оригіналі (українською мовою) під назвою „Літопис
дохристиянської Руси – України”. Особливу увагу автори звертають на
висвітлення аспектів, що стосуються специфіки відправлення
богослужіння священослужителями Ведичного Православ’я, а також на
опис архітектури й оздоблення його храмів.
Окремі сюжети висвітлюють значення в розвитку духовності
українського народу національно9релігійного феномена. Автори
нагадують, що ще на початку XV століття католицький кардинал д’Елі
писав: „Русини до такої міри поєднали своє християнство з язичністю, що
дуже важко говорити про те, чого більше у цьому поєднанні: чи
християнства, яке поглинуло язичність, чи то язичності, яке поглинуло
християнське віровчення”.
Аналогічну думку розвиває, зокрема, археолог9історіософ Ю. Шилов,
повертаючись до Володимирового Хрещення Руси: „Складається
враження, що разом із Володимировим Хрещенням Руси відбулася (чи
не за участі самого Володимира?) змова волхвів. Адже саме цим можна
пояснити не тільки розквіт язичності у хрещеній Русі, але й корінні
особливості православ’я...”
Через два століття створюється „Слово о полку Ігоревім”, в якому немає
жодного слова про християнство. Над святительським чином у Софії
Київській – трипільсько9скіфська символіка. На Василівських воротах
Новгородської Софії є чітке зображення ведичного Бога Китовраса –
крилатого кентавра. Там же написано його ймення.
Такі факти давно інтригують дослідників. Пояснення віднаходяться
різні, але висновки сходяться в одному: апофеоз традиційних вірувань на
Русі припадає на роки між прийняттям християнства і татаро9
монгольським нашестям. 250 років розквіту язичності в християнській
Русі! І досі його „залишки” становлять суть православ’я, його відмінність
від католицизму та інших конфесій християнської релігії. До того ж, саме
слово „православ’я” не перекладено з новозавітньої старогрецької мови:
так називалась наша дохристиянська релігія, тобто воно запозичене
християнами у „язичників”9русинів.
У книзі доводиться, що висновки багатьох вчених про формальне
прийняття християнства Володимиром знаходять підтвердження і в
посланні краківського єпископа Матвія до відомого діяча римської Церкви
Бернарда Клервського. На рубежі 40 – 50 років ХІІ століття єпископ
Матвій повідомляє, що наш народ „Христа тільки по імені признає, а по
суті справи в глибині душі відрікає. Не бажає згаданий народ ні з грецькою,
ні з латинською Церквою бути єдиним, але відмінний від тієї і іншої, таїнств
жодної із них не поділяє”.
178
Але твердження єпископа Матвія – це погляд збоку. Перелічені факти
симбіозу дохристиянської релігії східних слов’ян із християнством –
результат перехідного періоду. Адже крім народного ставлення до
християнства, яке фактично ототожнювалося з язичністю, а по суті легко
сприймалося народом і ставало близьким йому, в Русі послідовно зростало
й утверджувалося офіційне ставлення до „язичності”. І саме це ставлення,
як зазначають автори, відображено в давній літературі. Так, язичницьке
„Слово о полку Ігоревім” дійшло до нас в одній копії кінця ХVIII століття.
А „Слово якогось христолюбця...”, спрямоване проти язичництва, дійшло
у вісімнадцяти копіях. І саме антиязичницька література подавала
язичництво у сфальшованому вигляді.
Брак літератури з дослідження язичництва призводить до того, що
навіть вчені не можуть остаточно розібратися в пантеоні давньоруських
богів та визначити місце нашої дохристиянської релігії серед інших релігій
світу.
Умови, що склалися внаслідок перебудови в СРСР, а потім і
проголошення незалежності України, сприяли поступовому зростанню
інтересу до стародавньої української релігії. В Україні та Росії
з’являються громади, які стверджують, що саме цю релігію вони
сповідують нині. Одночасно публікуються дослідження з проблем цієї
релігії, визначаються пантеони богів, висуваються гіпотези щодо
функціонування древніх вірувань. Автори цих дуже різних гіпотез мають
рацію в одному: паралельно зі становленням християнства поступово
занепадала духовність Руси – України, роздвоювався менталітет народу.
Адже знищення національної релігії є не чим іншим, як знищенням сили
нації.
Автори слушно зазначають, що наша древня релігія – не віра, а знання
того, як зв’язатися з Богом. Вона базувалася на знанні астрономії, тобто
була космічною. Високий рівень світогляду наших пращурів, який можна
порівняти хіба що з найрозвиненішими релігійними системами,
характеризується уявою про різні прояви Бога, тобто Його Іпостасі. Їх
найбільшим досягненням було створення досконалого астрономічного
календаря. Космологія древніх русинів9українців мала більш об’єктивний,
більш науковий характер, ніж космологія християнства. Світогляд наших
предків в умовах європейського Середньовіччя не вів до глухого кута.
Тобто не було необхідності замінювати Ведичне Православ’я
юдейохристиянством. Ця заміна відбулася лише тому, що князі
узурпували вічову владу і зрадили народ. Вони хотіли бути схожими на
іноземних правителів.
Автори книги роблять спробу встановити правдивий зміст древньої
релігії, її пантеону, що перед татаро9монгольським нашестям фактично
становив симбіоз Ведичного Православ’я з християнством. Цьому й сприяє
рецензована книга, яка воскрешає невідомі раніш письмові пам’ятки,
179
наближує нас до розуміння стародавньої релігії.
У книзі представлено широку панораму репродукцій символіки
Ведичного Православ’я, а також ікон Андрія Рубльова.
Книга, безперечно, є цінним дослідженням історії розвитку духовності
українського народу, яке може бути корисним релігієзнавцям, студентам
гуманітарних вузів, широкому загалу читачів.
|