Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр

• Видавець: Кримський науковий центр НАН України і МОН України
• Дата: 2014
• Автор: Бабакова, О.В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2014
• Назва видання: Культура народов Причерноморья
• Теми: Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/93212
• Цитувати: Лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів на –чина (-щина) в „Російсько-українському словнику“ 1924-1933 рр / О.В. Бабакова // Культура народов Причерноморья. — 2014. — № 273. — С. 133-136. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

У статті проаналізовано лексико-словотвірні типи іменників-десубстантивів із суфіксом - чин-а (-щин-а) на матеріалі „Російсько-українського словника” 1924-1933 рр., визначено продуктивність розгляданого словотворчого форманта, закцентовано увагу на семантичній розмаїтості відіменникових дериватів. У ході дослідження встановлено, що суфікси -чин-а (-щин-а) в першій половині ХХ ст. були досить продуктивним засобом творення іменників різних словотвірних категорій (назв осіб, місцевостей, суспільних і побутових явищ тощо), про що свідчать матеріали „Російсько-українського словника”. Суфікс -чина (-щина) саме в цей період поступово формував притаманні лише йому лексико-словотвірні типи дериватів. Так, розгляданий формант бере участь у творенні мутаційних і модифікаційних словотвірних типів „назви осіб за певними ознаками”, „найменування територій за назвою міста, країни чи її жителів”, „найменування податків, поборів, повинностей”, а також „найменування спадків”. Значна частина іменників із формантом -щин- (-чин-) належить до народнорозмовної мови (дідівщина, осінщина, некрутчина). Невелика їх група представлена в джерелах, близьких до книжної та церковно- книжної лексики (декаденщина, єзуїтчина, корніловщина). У межах дериватів на -щина (-чина) спостерігається явище полімотивованості – унаслідок втрати первинного зв’язку з прикметниковими основами похідні іменники набули здатності співвідноситися і з прикметниками, і з іменниками (Київщина ← київський і Київщина ← Київ та ін.). Представлене дослідження доповнить дотеперішні уявлення про словотвірні процеси в лексичній системі української мови першої половини ХХ століття.