Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі

• Дата: 2014
• Автор: Ляска, В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України 2014
• Назва видання: Княжа доба: історія і культура
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94001
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Між Прагою, Києвом та Ґнєзно. Zeriuane/zuireani "географа баварського”: до проблеми етнопотестарних структур Волині у ранньому Середньовіччі / В. Ляска // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 9-71. — Бібліогр.: 285 назв. — укр.

Проаналізовано етнонім “Zeriuane” / “Zuireani”, згаданий у тексті “Географа Баварського” (ІХ ст.), ідентифікація якого на етнополітичній мапі Центрально-Східної Європи у науковому середовищі викликала бурхливі дискусії. На основі детального аналізу тексту “Географа Баварського”, зокрема генеалогічної легенди про прабатьківщину слов’ян та розгляду найближчих сусідів досліджуваного племені, обґрунтовано волинську локалізацію етносу “Zeriuane”/“Zuireani” та його тотожність з черв’янами у межиріччі Західного Бугу та Вепру. На користь зародження потестарних традицій у середовищі досліджуваного племені свідчать археологічні джерела, зокрема низка потужних поселенських комплексів, осередками яких були городища у Ґуцьові, Липську, Скибицях та ін. Проведено аналіз структури заселення ареалу черв’ян на мікрорегіональному рівні (басейн р. Волиця), зокрема визначено індекс найближчого сусідства, розглянуто площу поселень та виділено типи їх топографічного розміщення. Синергетичний підхід до проблеми виникнення Червена у Х ст. дозволив поставити під сумнів його існування перед походом київського Володимира Святославича на захід у 979/981 р. Висвітлено динаміку змін політичної приналежності черв’ян та боротьби в другій половині Х – першій третині ХІ ст. за їхні землі між державами Пржемисловичів, Рюриковичів та П’ястів. На основі етнодиференціюючих ознак слов’янського житла обґрунтовано східнослов’янський характер племені черв’ян та верифіковано міф про прапольський “лендзянський суперетнос”.