До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.)
Попри помітне пожвавлення в останнє десятиріччя досліджень суспільствознавців про участь в політичному житті у післяреволюційні роки народів Криму, громадсько-політична активність українців на півострові вивчена вочевидь недостатньо. А між тим українці становили тоді і становлять зараз значну частин...
Збережено в:
Видавець: | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
---|---|
Дата: | 1999 |
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
1999
|
Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94250 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Цитувати: | До питання про громадсько-політичну активність українців Криму під час денікінської окупації (др. пол.1919 р.) / А.В. Іванець // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 8. — С. 186-188. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозиторії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Попри помітне пожвавлення в останнє десятиріччя досліджень суспільствознавців про участь в політичному житті у післяреволюційні роки народів Криму, громадсько-політична активність українців на півострові вивчена вочевидь недостатньо. А між тим українці становили тоді і становлять зараз значну частину кримських мешканців, а, отже, українська етнічна група суттєво впливає на політичний клімат на Кримському півострові. Однією з найкращих, хоч і невеликою за обсягом, роботою щодо цього питання є доповідь С.Є. Громова про кримські політичні структури українців у 1918-1920 рр1. Спираючись на архівні та нові матеріали, автору вдалося загалом об'єктивно висвітлити тему. Проте один висновок п. Громова все ж таки потребує перегляду. Так, дослідник пише: “При Деникине, с учетом главного лозунга добровольческой армии воссоздания “единой и неделимой”, говорить об открытой деятельности какой-либо украинской национальной партии или организации было невозможно”2 і згадує лише про підпільну діяльність ліворадикальної партії боротьбистів. Науковець правильно вказує спрямування політики денікінської влади, проте навіть в умовах тиску російських шовіністичних кіл і поміркована українська громадськість не припиняла праці на національній ниві. |
---|