До питання про історіософію вітчизняної історичної науки початку XX ст.
На початку XX ст. вітчизняна історіографія переживала теоретико-методологічну кризу - чи зміну методологічної бази, але про терміни не сперечаються, а домовляються - яку не варто оцінювати однозначно. Криза була проявом рефлексії науки на соціально-політичного середовища й відображала труднощі науко...
Збережено в:
| Дата: | 2000 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2000
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94692 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До питання про історіософію вітчизняної історичної науки початку XX ст. / С.Г. Водотика // Культура народов Причерноморья. — 2000. — № 13. — С. 71-76. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | На початку XX ст. вітчизняна історіографія переживала теоретико-методологічну кризу - чи зміну методологічної бази, але про терміни не сперечаються, а домовляються - яку не варто оцінювати однозначно. Криза була проявом рефлексії науки на соціально-політичного середовища й відображала труднощі наукового пізнання на цьому етапі історії самої науки. Гносеологічне підґрунтя кризи обумовлювалось необхідністю перегляду панувавших тоді у світовій науці позитивістських підходів. У кінці ХІХ ст. позитивізм, який свого часу сприяв оформленню соціального знання в науку, виявив свою обмеженість щодо пізнання минулого, ідеться про постановку неокантіанською філософією нових проблем історичного пізнання (сутність різниці природничих і соціальних наук, ідеальне як знаряддя осягнення минулого тощо), які й викликали зміну парадигми історичної науки. |
|---|