Духовно-творча цінність природи
Зростаючий розрив між людиною і природою змушує людство переглянути смисложиттєві орієнтири свого буття. І, в першу чергу, усвідомити значимість природи як умови його існування. Природа в людському сприйнятті набуває ціннісного виміру, атрибутуючись у таких екзистенціалах як «дім», «поле», «храм»...
Збережено в:
Дата: | 2012 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
Назва видання: | Народознавчі зошити |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94772 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Духовно-творча цінність природи / Г. Покотило // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 595-602. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Зростаючий розрив між людиною і природою змушує
людство переглянути смисложиттєві орієнтири свого буття. І, в першу чергу, усвідомити значимість природи як
умови його існування. Природа в людському сприйнятті
набуває ціннісного виміру, атрибутуючись у таких екзистенціалах як «дім», «поле», «храм», які, творячи ментальне поле, є модусами людської присутності у світі, символом
внутрішнього етосу в людині. Для українського етносу завжди було характерне ставлення до землі як до святині.
Звідси — природовідповідні та людинодоцільні способи
аграрної, ремісничої та мистецької діяльності. Нині ж, в
час панування цинічної практики, бачимо руйнування екосистем, які призводять до руйнування духовності корінного етносу, загрожуючи йому знекоріненням. Тому актуальним стає імператив — зберегти від винищення природу,
життя на землі і практично моральними зусиллями землян
і магічною силою мистецтва, явивши світові красу природи.
Бо краса — це перевірка людини на людяність і на природність її єства. |
---|