Строение и развитие восточной части северо-западного шельфа Черного моря (по результатам интерпретации геофизических данных вдоль профиля II КМПВ)

• Дата: 2013
• Автори: Козленко, М.В., Козленко, Ю.В.
• Формат: Стаття
• Мова: Russian
• Опубліковано: Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України 2013
• Назва видання: Геофизический журнал
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/98862
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Строение и развитие восточной части северо-западного шельфа Черного моря (по результатам интерпретации геофизических данных вдоль профиля II КМПВ) / М.В. Козленко, Ю.В. Козленко // Геофизический журнал. — 2013. — Т. 35, № 4. — С. 63-74. — Бібліогр.: 25 назв. — рос.

У результаті двовимірного гравітаційного моделювання і побудови палеоструктурного розрізу (за даними МВХ СГТ) визначено складну блокову будову східної частини північно-західного шельфу Чорного моря. Скіфська плита складена субконтинентальною корою потужністю від 31,5 км під Крайовим уступом до 43,5 км на межі зі Східноєвропейською платформою (СЄП). Утворення Крайового уступу, обмеженого з обох боків глибинними розломами післямайкопського віку, пов’язане із зануренням Західночорноморської улоговини. В ядрі Каламітського валу встановлено існування тіла з густиною, характерною для порід таврійської серії. Структура валу сформувалася в результаті занурення в крейді країв тріас-юрського басейну. Кристалічний фундамент Каркінітського прогину складений чергуванням блоків з нормальними і підвищеними значеннями густини, які зумовлені вкоріненням мантійної речовини в процесі рифтогенезу. На північному борту прогину під крейдяними відкладами моделюванням виявлено лінзу середньо-верхньоюрських осадово-вулканогених порід. Згідно з результатами досліджень, уздовж профілю межа Скіфської плити і СЕП проходить значно північніше структури Голицина. Швидкість осадонагромадження визначено за даними стосовно потужністі осадових комплексів уздовж профілю, що дало змогу уточнити динаміку тектонічних рухів. Показано, що усі структури району досліджень упродовж мезо-кайнозою мали самостійну історію розвитку.