Минеральные сферулы — индикаторы специфического флюидного режима рудообразования и нафтидогенеза

• Дата: 2013
• Автор: Лукин, А.Е.
• Формат: Стаття
• Мова: Russian
• Опубліковано: Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України 2013
• Назва видання: Геофизический журнал
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/99349
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Минеральные сферулы — индикаторы специфического флюидного режима рудообразования и нафтидогенеза / А.Е. Лукин // Геофизический журнал. — 2013. — Т. 35, № 6. — С. 10-53. — Бібліогр.: 59 назв. — рос.

Наявність мінеральних сферул (мікро- і наночастинок сферичної та сфероїдної форм) установлена в широкому петрогеодинамічному діапазоні: від метеоритів, кімберлітів, ігнімбритів до різних нафтогазоносних осадових порід. Сферули характеризуються різноманітністю хімічного складу і аномальних особливостей речовини, причому особливий інтерес становлять мікросферули тугоплавких речовин (алюмосилікатне, кварцове скло, самородне залізо, золото, вольфрам та ін., різні сульфіди і оксиди) з явними ознаками утворення їх із крапель розплавів в умовах надзвичайно швидкого режиму високошвидкісного загартування. Парадоксальні їх парагенетичні зв’язки: з одного боку, з частинками самородних металів (природних сплавів, інтерметалідів), карбідів, силіцидів та інших глибинних мінеральних фаз, з іншого — з низькотемпературними агрегатами глинистих мінералів, цеолітів та ін. За характером локалізації сферул у природних середовищах доцільно розрізняти їх розсіяний розподіл, зумовлений глобальними факторами (космічний пил, імпактогенез, експлозивний вулканізм), і кумулятивні скупчення у специфічних геологічних умовах (трубки вибуху, експлозивні брекчії, магматогенні рудні родовища, гідротермальні жили, нафтогазоносні колектори). Найскладнішими для розшифрування генезису і водночас найважливішими в теоретичному і прикладному аспектах є скупчення сферул в алмазоносних кімберлітах, гідротермальних рудах і нафтогазоносних колекторах. Походження сферул слід розглядати разом з генезисом їх постійних супутників — частинок самородних металів та інших мінеральних індикаторів (супер)глибинних флюїдів. Вони розсіяні (з утворенням локальних скупчень) у породах крізьформаційних флюїдопровідних систем літосфери, «корені» яких пов’язані із плюмами. Генерація і транспортування зазначених індикаторів зумовлені тими самими механізмами і пов’язані: а) з експлозивними явищами на межі ядро — мантія та процесами плазмової сфероїдизації; б) лікваційною диференціацією рудно-силікатних розплавів у процесі їх піднімання і дегазації; в) кавітацією під час скипання флюїду; г) сублімацією з газу безпосередньо в рудоносному і (або) нафтогазоносному колекторі. Наявність сферул (у парагенезі з мікро- і наночастинками самородних металів, карбідів, силіцидів і т. д.) можна, таким чином, розглядати як показник специфічного флюїдного режиму не лише алмазо- і рудоутворення, а й нафтидогенезу (зі струмінно-інжекційним механізмом формування покладів нафти і газу).