ON THE RELATIONSHIP BETWEEN THE CONCEPTS OF ‘STRATIGRAPHY’ AND ‘CHRONOSTRATIGRAPHY’
During the second half of the 20th century, in the field of theoretical stratigraphy the principles of the International Stratigraphic Scale that had been governing it until then, were gradually replaced by the principles of chronostratigraphy. In particular, when constructing the Global Geological...
Gespeichert in:
| Datum: | 2026 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Geological Sciences, NAS of Ukraine
2026
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://geojournal.igs-nas.org.ua/article/view/351898 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Geological journal |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Geological journal| _version_ | 1869562785602469888 |
|---|---|
| author | Полетаєв, В.І. Рябоконь, Т.С. |
| author_facet | Полетаєв, В.І. Рябоконь, Т.С. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "В.І. Полетаєв",
"institution": "Інститут геологічних наук НАН України"
},
{
"author": "Т.С. Рябоконь",
"institution": "інститут геологічних наук НАН України"
}
] |
| author_sort | Полетаєв, В.І. |
| baseUrl_str | http://geojournal.igs-nas.org.ua/oai |
| collection | OJS |
| datestamp_date | 2026-07-01T09:09:27Z |
| description | During the second half of the 20th century, in the field of theoretical stratigraphy the principles of the International Stratigraphic Scale that had been governing it until then, were gradually replaced by the principles of chronostratigraphy. In particular, when constructing the Global Geological Time Scale, in order to ensure the sequence of its taxa “without gaps and overlaps,” a means of stabilizing their boundaries was used, according to which the base of each subsequent stage is simultaneously the roof of the previous stage. As a result, the geochronological (historical) principle of distinguishing stages of the International Stratigraphic Scale on the basis of their personal biochronotype and regional stratotype was replaced by the geochronometric (digital) principle of determining the age of stages on the external geoastronomical scale in millions of years. This principle has now almost completely formed the International Chronostratigraphic Scale. Chronostratigraphy in the minds of a significant part of stratigraphers has become the modern paradigm of stratigraphy in general. But the question arose - can chronostratigraphy perform all the functions of stratigraphy, in particular, is it possible in practice to replace lithostratons of local and regional schemes/scales that are mapped with artificial (conditionally material) directly unmapped chronostratons, the defining feature of which is the time of their existence.
The purpose of the work is to consider the problem of the relationship and contradiction between the concepts of stratigraphy and chronostratigraphy, and whether the second of them can replace the first. The method chosen for solving the problem was a dialectical comparison of the features of stratigraphy and its temporal section – chronostratigraphy, which was ad hoc considered as an independent science, as well as in particular a comparison of real lithostratons and chronostratons. The correct solution of the problem primarily involved the clarification of the stratigraphic concepts associated with its solution.
As a result of the work, the following conclusions were drawn: stratigraphy consists of two opposite, but inextricably linked sides: a – regional stratigraphy (summer and sequence stratigraphy, associated with geological space, the main function of which is the dissection of the section and the construction of historical schemes); b – global chronostratigraphy (associated with the measurement of geoastronomic time; the main function of which is the correlation of regional schemes and the construction of a geological time scale). Both sides of stratigraphy are equal in rank. The connection between them is mainly provided by biostratigraphy and biochronology. Chronostratigraphy, as a section of stratigraphy, according to formal logic and functionally, cannot replace it, and therefore the extension of the term chronostratigraphy to all stratigraphy is illegitimate. The construction of regional stratigraphic schemes and legends for geological maps, which ensure the successful solution of practical tasks of strengthening the resource base of the Ukrainian economy, is impossible without taking into account the interaction of all types of stratigraphic units, including global chronostratigraphy. |
| doi_str_mv | 10.30836/igs.1025-6814.2026.2.351898 |
| first_indexed | 2026-07-02T01:00:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
67
https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2026.2.351898
УДК 551.73
Keywords: stratigraphy,
chronostratigraphy, stratigraphic unit,
stratigraphic scale.
Ключові слова: стратиграфія,
хроностратиграфія, стратон,
стратиграфічна шкала.
E-mail: vlad_poletaev@ukr.net,
https://orcid.org/0009-0008-4605-7789;
tamararyabokon@gmail.com,
https://orcid.org/0000-0001-6530-3684
Received / Надійшла до редакції:
08.02.2026
Received in revised form /
Надійшла у ревізованій формі:
22.04.2026
Accepted / Прийнята:
01.05.2026
*Corresponding author /
Автор для кореспонденції:
В.І. Полєтаєв, vlad_poletaev@ukr.net
During the second half of the 20th century, in the field of theoretical stratigraphy the principles of the
International Stratigraphic Scale that had been governing it until then, were gradually replaced by the
principles of chronostratigraphy. In particular, when constructing the Global Geological Time Scale, in
order to ensure the sequence of its taxa “without gaps and overlaps,” a means of stabilizing their bound-
aries was used, according to which the base of each subsequent stage is simultaneously the roof of the
previous stage. As a result, the geochronological (historical) principle of distinguishing stages of the
International Stratigraphic Scale on the basis of their personal biochronotype and regional stratotype
was replaced by the geochronometric (digital) principle of determining the age of stages on the external
geoastronomical scale in millions of years. This principle has now almost completely formed the Interna-
tional Chronostratigraphic Scale. Chronostratigraphy in the minds of a significant part of stratigraphers
has become the modern paradigm of stratigraphy in general. But the question arose - can chronostratig-
raphy perform all the functions of stratigraphy, in particular, is it possible in practice to replace lithostra-
tons of local and regional schemes/scales that are mapped with artificial (conditionally material) directly
unmapped chronostratons, the defining feature of which is the time of their existence.
The purpose of the work is to consider the problem of the relationship and contradiction between the
concepts of stratigraphy and chronostratigraphy, and whether the second of them can replace the first.
The method chosen for solving the problem was a dialectical comparison of the features of stratigraphy
and its temporal section – chronostratigraphy, which was ad hoc considered as an independent science,
as well as in particular a comparison of real lithostratons and chronostratons. The correct solution of the
problem primarily involved the clarification of the stratigraphic concepts associated with its solution.
As a result of the work, the following conclusions were drawn: stratigraphy consists of two opposite,
but inextricably linked sides: a – regional stratigraphy (summer and sequence stratigraphy, associated
with geological space, the main function of which is the dissection of the section and the construction
of historical schemes); b – global chronostratigraphy (associated with the measurement of geoastro-
nomic time; the main function of which is the correlation of regional schemes and the construction of
a geological time scale). Both sides of stratigraphy are equal in rank. The connection between them is
mainly provided by biostratigraphy and biochronology. Chronostratigraphy, as a section of stratigra-
phy, according to formal logic and functionally, cannot replace it, and therefore the extension of the
term chronostratigraphy to all stratigraphy is illegitimate. The construction of regional stratigraphic
schemes and legends for geological maps, which ensure the successful solution of practical tasks of
strengthening the resource base of the Ukrainian economy, is impossible without taking into account
the interaction of all types of stratigraphic units, including global chronostratigraphy.
До взаємовідношення понять
«стратиграфія» та «хроностратиграфія»
В.І. Полєтаєв*, Т.С. Рябоконь
Інститут геологічних наук НАН України, Київ, Україна
On the relationship between the concepts of ‘stratigraphy’ and ‘chronostratigraphy’
V.I. Poletaev*, T.S. Ryabokon
Institute of Geological Sciences of the NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine
ДОСЛІДНИЦЬКІ ТА ОГЛЯДОВІ СТАТТІ
RESEARCH AND REVIEW PAPERS
© Видавець Інститут геологічних наук
НАН України, 2026. Стаття опублікована за
умовами відкритого доступу за ліцензією
CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/
licenses/by-nc-nd/4.0/)
© Publisher Institute of Geological Sciences
of the National Academy of Sciences of
Ukraine, 2026. This is an Open Access article
under the CC BY-NC-ND license (https://
creativecommons.org/licenses/by-nc-
nd/4.0/)
Ц и т у в а н н я : Полєтаєв В.I., Рябоконь Т.С. До взаємовідношення понять «стратиграфія» та «хроностратиграфія».
Геологічний журнал. 2026. № 2 (395). С. 67–84. https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2026.2.351898
C i t a t i o n : Poletaev V.I., Ryabokon T.S. 2026. On the relationship between the concepts of ‘stratigraphy’ and
‘chronostratigraphy’. Geologičnij žurnal, 2 (395), 67–84. https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2026.2.351898
68
В.І. Полєтаєв, Т.С. Рябоконь
ISSN 1025-6814 | Геологічний журнал. 2026. № 2 | Geologìčnij žurnal. 2026. No. 2
Вступ
Наприкінці ХХ ст. у процесі загальної глобаліза-
ції та розвитку геології в результаті застосування
досягнень науково-технічного прогресу в галузі
теоретичної стратиграфії відбулося поступове
заміщення принципів традиційної Міжнародної
стратиграфічної шкали (МСШ) принципами так
званої хроностратиграфії, яка поступово стала
сучасною парадигмою стратиграфії (Полєтаєв,
2024а). Відзнакою єдиної (міжнародної) стра-
тиграфічної шкали було те, що всі її підрозділи
визначалися за комплексом ознак (переважно
літо- та біостратиграфічних) і складали єдину іє-
рархічну систему, були речовинними і, відповід-
но, картованими, часом з умовними границями
(Леонов, 1973; Жамойда, 1980 та ін.). Принципо-
во головною ознакою підрозділів хронострати-
графії її авторами (Хедберг, 1978; Berggren, Van
Couvering, 1978 та ін.) було визначено виключно
астрономічний час. Глобальні підрозділи хро-
ностратиграфії за літологічним складом умовно
речовинні (збірні), але їх часові границі візуаль-
но не спостерігаються і тому в полі не картуються.
«Перебудову» усталених принципів стратигра-
фії супроводжувала бурхлива дискусія багатьох
відомих вітчизняних і зарубіжних фахівців, поси-
лання на основні работи яких частково наведені
у цій статті. При цьому важливу роль відіграла по-
ява «Международного стратиграфического спра-
вочника» (Хедберг, 1978), а згодом аналогічних
довідників (International…, 1994, 1999). Закладені
в них ідеї вплинули навіть на структуру Страти-
графічного кодексу СРСР (Стратиграфический…,
1977), а також Стратиграфічного кодексу України
(Стратиграфічний…, 1997, 2012).
Історично першим кроком до затвердження
принципів хроностратиграфії була ідея побудо-
ви глобальної стратиграфічної шкали «без пе-
реривів і перекриття» границь її усталених яру-
сів (рис. 1). Цей крок спочатку був в основному
схвально оцінений геологами-практиками, оскіль-
ки припиняв суперечки щодо проблем погранич-
них відкладів глобальних таксонів у різних регі-
онах (Меннер, 1978), але одночасно перетворив
границі таксонів на жорстку систему часових ко-
ординат (у млн років) (Полетаев, Рябоконь, 2016).
Категорично не сприйняли ідеї хроностратиграфії
такі відомі фахівці регіональної стратиграфії, як
Г.П. Леонов (Леонов, 1973), Л.Л. Халфін (Халфин,
1969, 1980), Ф.Г. Гурари (Гурари, 1969), особливо
С.С. Лазарєв (Лазарев, 2002), про що свідчить сама
назва його статті: «Хроностратиграфия – химе-
рический гибрид двух понятий времени», тобто
хронологічного (історичного) та хронометричного
«абсолютного» (у млн років). Але з плином часу на
користь хроностратиграфії працювали нові ме-
тодики та технічні засоби. Наприклад, найбільша
точність кореляції віддалених розрізів була досяг-
нута завдяки використанню нанодрібних палеон-
тологічних решток при застосуванні електронної
мікроскопії для визначення віку відкладів, а для
визначення геоастрономічного (в роках) віку по-
рід сприяло залучення даних дослідження радіо-
метричних і геомагнітних, імпактних і геохімічних
подій тощо. Найбільш результативними методики
хроностратиграфії виявилися при розроблен-
ні шкали кайнозою та взагалі Шкали геологіч-
ного часу (Geologic Time Scale) (посилання див.
(Gradstein et al., 2004, 2012, 2020; Ogg et al., 2016)).
У деяких фахівців у галузі біостратиграфії сфор-
мувалось переконання, що найважливішим і до-
статнім для розчленування розрізів є визначення
віку порід, тобто віднесення їх будь-яким засобом
до того чи іншого підрозділу МСШ. Захоплення
методами хроностратиграфії, з огляду на їх успіхи
при обгрунтуванні границь стратонів міжнародної
(хроно)стратиграфічної шкали, спрямувало фа-
хівців на виділення хроностратонів, які не мають
особистих речовинних ознак, крім палеонтологіч-
них ознак віку. Згодом стали відчутними ризики
переоцінки ролі хроностратиграфії. Одним з най-
більших ризиків стало зверхнє ставлення пале-
онтологів, адептів хроностратиграфії, до регіо-
нальних шкал і місцевих схем, а також, відповідно,
зменшення уваги до самої історії поступально-пе-
реривчастого процесу накопичення мінеральних
мас у межах конкретного палеобасейну протягом
деякого часу.
«Стратиграфія – розділ геології, що досліджує просторово-
часові співвідношення геологічних тіл.»
(Стратиграфічний..., 2012, с. 12).
«Хроностратиграфія – розділ стратиграфії, що займається
розчленуванням шарів на підрозділи на основі їх віку та
часу утворення.»
(Хедберг, 1978, с. 88).
69Дослідницькі та оглядові статті | Research and Review Papers
До взаємовідношення понять «стратиграфія» та «хроностратиграфія»
Таким чином, визначилася насамперед тео-
ретична проблема: по-перше, чи є хроностра-
тиграфія повноцінною заміною стратиграфії,
а по-друге, чи спроможна хроностратиграфія
задовільнити потреби сучасної стратиграфічної
та геологічної практики? Тому метою нашої статті
є спроба дати відповідь на ці принципові питання.
Розглядаючи ці питання, ми виходимо з того,
що, на думку авторитетних попередників, го-
ловними завданнями стратиграфії є два: істо-
рико-геологічне (теоретичне) та практичне. Зо-
крема, за Г.П. Леоновим: «Історико-геологічний
напрям дослідження реалізується насамперед
в області регіональної геології, завдання якої –
пізнання будови історії геологічного розвитку
окремих ділянок (структурних елементів) земної
кори» (Леонов, 1980, с. 4) (тут і далі пер. з рос.
наш. – Авт.). І далі: «У геологічному картуван-
ні лежить область практичного використання
стратиграфічної класифікації» (Леонов, 1973,
с. 42). Таким чином, практичним завданням стра-
тиграфії є складання регіональної та місцевих
схем, а також легенди до геологічної карти як
інструменту картувальних і геологорозвідуваль-
них робіт як основи пошуків корисних копалин.
Шляхом до вирішення проблеми є діалектич-
не порівняння основних понять стратиграфії
та її часового розділу – хроностратиграфії, що
ad hok розглядалася як самостійна наука. Го-
ловним при цьому є порівняння особливостей
регіональних і місцевих речовинних страто-
нів як основи літостратиграфії та глобальних
хроностратонів як основи хроностратиграфії.
На нашу думку, для коректності вирішення про-
блеми потрібне попереднє уточнення існуючих
у літературі стратиграфічних понять і термінів,
причетних до вирішення цієї проблеми.
Основні поняття та терміни
Перед тим, як перейти до розгляду, в чому прин-
ципова різниця між стратиграфією та хроно
стратиграфією, безумовно треба насамперед
нагадати або уточнити визначення основних по-
нять і термінів, прийнятих у стратиграфії, якими
ми користувалися при розгляді цього питання.
Частину визначень основних термінів запози-
чено зі Стратиграфічного кодексу України (Стра-
тиграфічний..., 1997, 2012), Міжнародного страти-
графічного довідника під редакцією Х. Хедберга
(Хедберг, 1978) та останнього його варіанту
(International..., 1994, 1999), а також інших фахових
видань (Grabau, 1913; Крумбейн, Слосс, 1960; Его-
ян, 1969; Тесленко, 1969, 1982; Леонов, 1973; Мейен,
1974; Жамойда, 2011 та ін.). Це дає змогу просте-
жити еволюцію розглянутих понять, за необхід-
ності надати аналіз визначення деяких термінів
у вигляді коментарів і навіть запропонувати де-
які власні визначення існуючих термінів і нових
понять. Терміни згруповані за близькістю для
спрощення розуміння відмін у їх сутності.
Рис. 1. Концепції визначення гра-
ниць стратиграфічних підрозділів,
за (Odin et al., 2004)
Fig. 1. Boundary concepts of strati-
graphic units, after (Odin et al., 2004)
70
В.І. Полєтаєв, Т.С. Рябоконь
ISSN 1025-6814 | Геологічний журнал. 2026. № 2 | Geologìčnij žurnal. 2026. No. 2
Геологічне тіло, геологічний розріз,
геологічний регіон
Геологічне тіло – «сукупність гірських порід,
яка за своїми характеристиками відрізняється
від суміжних утворень і відображає певний етап
геологічної історії певного регіону або його ча-
стини» (Стратиграфічний..., 1997, с. 11; Стратигра-
фічний..., 2012, с. 12).
Геологічний простір складають речовинні
природні геологічні тіла, унікальні за власти-
востями, тобто неповторні ні в часі, ні в про-
сторі. Природні геологічні тіла обмежені за
поширенням, тобто мають фізичні латеральні
та стратиграфічні межі, завдяки чому вони кар-
туються, на відміну від підрозділів глобального
поширення, визначених виключно за віком, які
не мають особистих речовинних (картувальних)
ознак. Всі породи, в принципі, мають ознаки
часу свого формування: осадові, головним чи-
ном у фанерозої, завдяки супутнім слідам незво-
ротньої еволюції біоти у вигляді різноманітних
викопних залишків; магматичні і метаморфічні
породи – завдяки їх радіогеологічним, геохіміч-
ним (ізотопним) складовим тощо. Геологічні тіла
місцевого та регіонального поширення віддзер-
калюють історію певного басейну й обстановки,
при яких вони утворились. Тому стратиграфія,
в цілому, наука історична, хоча звичайно корис
тується також даними точних наук. Адекватно
рочленований геологічний розріз (геологічний
літопис) складає практичний аспект історичної
стратиграфії – стратиграфічну схему та леген-
ду для геологічного картування деякої частини
геологічного простору в межах певної території
та заданого інтервалу геологічного часу.
Геологічний розріз – частина геологічно-
го простору, будову якого відбивають одне чи
кілька природних або техногенних відслонень
(кар’єрів, свердловин тощо), що у просторі та
стратиграфічно (в часі) доповнюють один одно-
го. Процес накопичення геологічних тіл у розрізі
може бути безперервним у часі або мати озна-
ки діастем і навіть значних переривів, що зʹя-
совується при їх ретельному вивченні. Графіч-
не зображення геологічного розрізу (профілю)
осадового чохла вивченої території є необхід-
ним атрибутом будь-якої геологічної карти.
Зауважимо, що лише у випадку непорушеності
геологічного розрізу його графічне зображення
(профіль) відбиває дійсну стратиграфічну (істо-
ричну) послідовність нашарування. Саме тому
на геологічних картах наводять як профілі, тобто
геологічні розрізи, що показують реальне (фак-
тичне) співвідношення геологічних тіл у просто-
рі, так і стратиграфічну колонку – як непоруше-
ну (первинну) стратиграфічну послідовність усіх
геологічних тіл і стратиграфічних підрозділів да-
ного регіону.
Геологічний регіон – «значна за розмірами те-
риторія з притаманними їй особливостями струк-
турно-тектонічної будови, що в певний проміжок
геологічного часу відрізняється від суміжних ре-
гіонів специфічними рисами свого геологічного
розвитку: сукупністю тектоно-магматичних про-
явів, особливостями седиментогенезу, клімату,
ландшафту, біоти тощо. Поділяється на структур-
но-фаціальні райони, зони» (Стратиграфічний…,
2012, с. 12).
Класифікація, таксон, стратон, схема
Класифікація – розподіл тих чи інших об’єктів за
класами (відділами, розрядами) залежно від їхніх
спільних ознак. Якщо головною спільною ознакою
низки речовинних геологічних тіл (або їх фрагмен-
тів у вигляді проб, зразків) обрано лише певний
час їх утворення (вік), то сукупно вони створюють
не літостратони (див. нижче), а хроностратони без
характерних літологічних ознак їхніх границь.
Таксон – «операційна одиниця, яка визначає
ранг підрозділів в ієрархічних системах класифі-
кації, прийнятих у стратиграфії та палеонтоло-
гії» (Словарь…, 1985). Таксони глобальної (міжна-
родної, єдиної) стратиграфічної шкали слугують
для визначення віку підрозділів різних страти-
графічних регіональних схем для їх зіставлення
при міжнародному спілкуванні (аналогічно ролі
долара для конвертації національних валют).
Стратон. Поняття стратона, стратиграфіч-
ного підрозділу, є одним із вихідних у стра-
тиграфії. У різних стратиграфічних кодексах
визначення стратиграфічного підрозділу (стра-
тона) є близькими:
• Стратиграфічний підрозділ (стратон) – гір-
ська порода чи сукупність гірських порід, які
відокремлюються за притаманними їм стра-
тиграфічними ознаками (Стратиграфічний...,
1997, с. 12).
• Стратиграфічний підрозділ (стратон) – віднос-
но цілісне за часом формування та відповідно
відносно ізохронне, породношарувате тіло –
система, що виокремлюються в геологічному
розрізі за характерними геологічними озна-
ками різними методами (Стратиграфічний...,
2012, с. 12–13).
71Дослідницькі та оглядові статті | Research and Review Papers
До взаємовідношення понять «стратиграфія» та «хроностратиграфія»
• Стратиграфічний підрозділ (стратон) це – су-
купність гірських порід, що являють собою
певну єдність і відокремлені за ознаками, які
дають змогу встановити їхні просторово-ча-
сові співвідношення, тобто послідовність
формування та положення в стратиграфічно-
му розрізі (Стратиграфический..., 2019, с. 10).
• Стратиграфічний підрозділ (stratigraphic unit)
розуміється як тіло гірських порід (a body of
rocks) або геологічне тіло, визначене як ок-
рема одиниця (підрозділ) у класифікації гір-
ських порід на основі будь-яких властивостей,
ознак або їх комбінацій, притаманних цим гір-
ським породам (International..., 1999, p. 257).
Термін «стратон» запропонував В.Л. Єгоян
(1969) як скорочений аналог поняття «страти-
графічний підрозділ будь-якого рангу і кате-
горії», тобто як загальний термін, подібний до
англійського “unit”. Відповідно, в залежності від
визначальних ознак можна виділити літо-, біо-,
хроно-, сейсмо- та магнітостратони тощо. Голов-
ною особливістю літостратонів, за В.Л. Єгояном,
були фізично означені границі, які гарантували
стабільність і можливість їх картування. До речі,
для визначення часу утворення літостратона
В.Л. Єгоян вперше запропонував термін «гео
хрон». На нашу думку, літостратон – це унікальне
речовинне (породне) формування (геологічне
тіло), виділене шляхом розчленовування розрі-
зу на підставі літофаціального типу порід або іс-
торико-генетичної єдності комплексу осадових
шарів, а також особистого структурно-мінераль-
ного складу окремих магматичних і метаморфіч-
них комплексів.
С.В. Мейєн також запропонував називати стра-
тоном «підрозділ будь-якої стратиграфічної шка-
ли», але підкреслив, що «кожна шкала – це часо-
ва хронологічна послідовність тіл або стратонів»
(Мейен, 1974, с. 14–15). Тобто, необхідним для виді-
лення стратона С.В. Мейєн фактично визначив час
його формування. Виокремлений на основі часу
стратон також може мати речовинний склад, але,
на відміну від стратонів місцевих схем (таких, як
серія, світа, пласт тощо), стратон, визначений за
віком, був означений терміном «хроностратон».
Глобальним хроностратонам (ератема, систе-
ма, відділ, ярус, зона) відповідають геохроно-
логічні (часові) еквіваленти (геохрони) – ера,
період, епоха, вік, хрон, а регіональним хро-
ностратонам (регіоярусам і горизонтам) відпові-
дає геохрон – час (рис. 2). Світи не мають загаль-
ноприйнятого терміна для геохронів.
Отже, геохрон – це вік речовинного стратона,
а хроностратон – це стратон, обраний за віком.
Сума одновікових речовинних стратонів складає
штучні хроностратони (таксони) міжнародної
(хроно)стратиграфічної шкали.
«Вік» стратона (його тривалість) – це час утво-
рення стратона від його підошви до покрівлі.
Визначається (зазвичай біостратиграфічно) че-
рез стратиграфічне положення стратона в сис-
темі таксонів міжнародної (хроно)стратиграфіч-
ної шкали або регіональної шкали. Наприклад:
вік (час утворення, формування) стильської сві-
ти Донбасу – середня частина візейського яру-
су міжнародної (хроно)стратиграфічної шкали,
стильський горизонт регіональної стратигра-
фічної шкали або стильський час.
Хроностратон. У Міжнародному стратиграфіч-
ному довіднику хроностратиграфічний підрозділ
(сhronostratigraphic unit) визначається як «тіла гір-
ських порід, шаруватих або нешаруватих, що утво-
рилися за час між стратиграфічними горизонтами,
котрі представляють певні інтервали геологічного
часу» (International..., 1999, p. 266). (тут і далі пер.
з англ. наш. – Авт.) У Стратиграфічному кодексі
України (Стратиграфічний..., 2012) хронострати-
графічний підрозділ (хроностратон), навпаки, ви-
значено як «інтервал геологічного часу, протягом
якого утворились породи, що складають стратон;
в основі виділення – час формування відповідних
верств гірських порід; включає також проміжок
часу утворення внутрішніх переривів. Слугує для
часової кореляції і реєстрації геологічних подій»
(Стратиграфічний..., 2012, с. 13).
Тобто тут спостерігається явна плутанина між
хроностратонами за Міжнародним стратиграфіч-
ним довідником і за Стратиграфічним кодексом
України. Якщо хроностратиграфічні підрозділи,
за (Стратиграфічний..., 2012), – це інтервали гео-
логічного часу, то вони і повинні відноситись до
одиниць геохронологічної шкали (еон, період,
епоха, вік, фаза), або біозональних стандартних
шкал. Щоб запобігти термінологічній плутанині,
треба змінити визначення хроностратиграфічно-
го підрозділу в наступній редакції Стратиграфіч-
ного кодексу України на визначення в Міжнарод-
ному стратиграфічному довіднику.
Таким чином, хроностратони – це насамперед
таксони міжнародної (хроно)стратиграфічної шка-
ли, а також, дещо умовно, підрозділи регіональних
шкал. Стратиграфічні границі літофаціальних міс-
цевих стратонів, регіоярусів або під’ярусів і біо
стратиграфічних підрозділів регіональних шкал
72
В.І. Полєтаєв, Т.С. Рябоконь
ISSN 1025-6814 | Геологічний журнал. 2026. № 2 | Geologìčnij žurnal. 2026. No. 2
можуть фізично не збігатися з межами таксонів
міжнародної шкали у звʹязку з відносною неза-
лежністю історії геологічного розвитку різних ре-
гіонів, їх власною етапністю накопичення осадів,
що відбивається на детальних стратиграфічних
схемах. Проте в умовах дефіциту фактичних да-
них, особливо при глибинній геологічній зйомці,
основними стратиграфічними підрозділами, на
які членується розріз, є різноманітні «геофізичні»
підрозділи, наприклад, сейсмозони, але найчас-
тіше слугують саме хроностратони міжнародної
(хроно)стратиграфічної шкали.
Стратиграфічна схема – «графічний вираз
просторово-часових співвідношень місцевих чи
регіональних стратонів відповідних територій, які
зіставляються з міжнародною стратиграфічною
шкалою» (Стратиграфічний..., 2012, с. 14). Отже, схе-
ма у стратиграфії – це графічне відображення спів-
відношення місцевих літостратонів і регіональних
і глобальних хроностратонів певного регіону чи
його частини у геологічному просторі та часі.
Час, геохронологія, геохронометрія,
шкали у стратиграфії
Час – «одне з основних понять фізики, за допо-
могою якого описуються тривалість і послідов-
ність подій» (Брюханов и др., 1988, с. 28). Серед
геологічних наук саме стратиграфія вивчає по-
слідовність нашарування гірських порід і визна-
чає різними методами час (тривалість) форму-
вання шарів гірських порід або цифрову дату
значної події в історії Землі.
З діалектичної точки зору проблема визна-
чення геологічного часу в стратиграфії зводить-
ся до протиріччя двох засобів його виміру – істо-
ричного та хронометричного.
Ці засоби виміру геологічного часу у страти-
графії виокремились у два наукових напрями:
геохронологію та геохронометрію, які мають
різні базові принципи.
Геохронологія за традицією розглядається
як підрозділ історичної стратиграфії, який ви-
вчає послідовність інтервалів часу утворення
Рис. 2. Принципова схема регіональних стратонів і глобаль-
них хроностратонів (на прикладі осадових порід фанеро-
зою, за (Полєтаєв, 2024а) зі змінами)
Співвідношення місцевих і регіональних стратонів з хро-
ностратонами на рисунку умовне.
* – за (Стратиграфічний..., 1997, 2012)
Fig. 2. Schematic diagram of regional units and global chro-
nounits (by example of Phanerozoic sedimentary rocks, after
(Poletaev, 2024а) with changes)
The correlation of local and regional units with chronounits in
the figure is conditional.
* – according to (Teslenko, 1997; Gozhyk, 2012)
73Дослідницькі та оглядові статті | Research and Review Papers
До взаємовідношення понять «стратиграфія» та «хроностратиграфія»
речовинних стратонів, тобто послідовність їх
геохронологічних еквівалентів (геохронів),
або, так би мовити, часової «тіні» речовинних
стратонів на умовній «стіні часу». Історичний
засіб використовує якісні («топологічні») оз-
наки самих осадових відкладів: палеонтоло-
гічні (здебільшого для фанерозою), особли-
вості геодинаміки процесу накопичення осадів
(секвенсстратиграфія), тектоніки та палеогео
графії послідовних етапів геологічної історії
конкретного регіону (басейну) для створення
регіональних шкал відліку часу (регіоярусів,
горизонтів).
Геохронометрія – вивчає методи виміру гео
астрономічного часу (дати) будь-якої події в іс-
торії еволюції Землі. Хронометричний засіб
використовує незалежну (астрономічну) шкалу
фізичного часу для визначення дати, тобто кіль-
кості (в млн років) відстані від сьогодення важ-
ливих подій в історії еволюції Землі: глобальної
тектоніки, палеогеографії океанів і континентів,
геохімії атмо- та гідросфери, клімату, біосфери,
а також границь і тривалості (у роках) таксонів
міжнародної (хроно)стратиграфічної шкали,
в тому числі підрозділів докембрію. В рамках
хроностратиграфії геохронометричним (астро-
номічним) часом користуються при побудові
глобальної (хроно)стратиграфічної шкали, при-
датної для кореляції регіональних шкал при
міжнародному спілкуванні, а також для створен-
ня глобальної шкали геологічного часу.
Шкала (у стратиграфії) – це висхідна послі-
довність стратиграфічних підрозділів у часі.
Звичайно має ієрархічну будову.
Геохронологічна шкала (шкала «відносного»
геологічного віку) – «послідовна низка часових
еквівалентів підрозділів міжнародної страти-
графічної шкали в їх стратиграфічній таксоно-
мічній послідовності» (Стратиграфічний..., 2012,
с. 14). Геохронами таксонів міжнародної страти-
графічної шкали є еон, ера, період, епоха, вік,
хрон (фаза) (див. рис. 2).
Геохронометрична шкала (шкала «абсолют-
ного» геологічного віку) – «послідовний ряд ре-
перного датування (в млн років) нижніх границь
стратиграфічних підрозділів міжнародної стра-
тиграфічної шкали, встановлених за ізотопними
та іншими методами» (Стратиграфічний..., 2012,
с. 14). Геохронометрична («абсолютна», цифро-
ва) шкала – це незалежна від перебігу історії
Землі геоастрономічна шкала відліку геологіч-
ного часу, одиницями якої слугують річні цикли
обертання Землі навколо Сонця (у стратигра-
фії – млн років); відлік ведеться від сучасності
(0) назад у минуле, тобто проти «стріли часу».
Міжнародна стратиграфічна шкала (МСШ) –
традиційно визначається як «сукупність загаль-
них стратиграфічних підрозділів у їхньому пов-
ному обсязі, що наведені в їх стратиграфічній
послідовності та таксономічній підпорядкова-
ності. Слугує для визначення стратиграфічної
приуроченості підрозділів усіх інших категорій
і видів» (Стратиграфічний..., 2012, с. 14). МСШ
складає послідовність хроностратонів в їх стра-
тиграфічній таксономічній підпорядкованості:
еонотема, ератема, система, відділ, ярус, зона.
Зауважимо, що історично «ядро» ярусів МСШ
у фанерозої складали їх палеонтологічні біохро-
нотипи, а стратиграфічний обсяг визначався че-
рез стратотип (концепція історичних стратоти-
пів, див. рис. 1). Чітко (точно) зіставити границі
стратотипів суміжних ярусів у віддалених регіо-
нах було неможливо, і тому границі ярусів були
апріорі діахронні, фактично обʹємні, що створю-
вало проблему «проміжних» стратонів.
У процесі загальної глобалізації правил і норм
стратиграфії відбулося формування хроностра-
тиграфічної шкали шляхом «формалізації» об-
сягів ярусів МСШ через стабілізацію чіткої, від-
носно ізохронної нижньої границі кожного ярусу
точкою глобального стратотипу границі (концеп-
ція ТГСГ). Процес формування міжнародної хро-
ностратиграфічної шкали (МХШ) можна образно
виразити таким чином: МСШ + ТГСГ → МХШ. Істо-
рія поступової трансформації МСШ у МХШ наочно
прослідковується на сайті (stratigraphy.org) між-
народної комісії по стратиграфії Міжнародного
союзу геологічних наук, на якому публікуються
схеми та шкали часу (Chart/Time Scale). Так, з 2000
по 2011 р. на ньому оприлюднено International
Stratigraphic Chart (МСШ), а з 2012 р і по теперіш-
ній час – International Chronostratigraphic Chart
(МХШ) (Cohen et al., 2025).
Міжнародна хроностратиграфічна шкала
(МХШ) – сукупність хроностратиграфічних під-
розділів у повному обсязі з вказівкою астро-
номічного віку (дати) їх границь, що наведені
в стратиграфічній послідовності та таксономіч-
ній підпорядкованості. Слугує для визначення
стратиграфічного віку та часової кореляції під-
розділів усіх інших категорій та видів.
З появою нових даних і розвитком нових ме-
тодів, відкриттям нових, більш повних і без-
переривних розрізів границі за ТГСГ часом
74
В.І. Полєтаєв, Т.С. Рябоконь
ISSN 1025-6814 | Геологічний журнал. 2026. № 2 | Geologìčnij žurnal. 2026. No. 2
уточнюються (Odin et al., 2004), тобто їх можна
вважати тимчасово датованими, умовно ізо-
хронними, штучними. Однак легалізація ТГСГ за
рішеннями Геологічних конгресів 1972–2024 рр.
(Меннер, 1978; Алексеев, 2007 та ін.) вимагає ко-
ристуватись хроностратонами МХШ з жорстко
зафіксованими границями, а власне самі підроз-
діли МСШ з 2012 р. стали ніби анахронічними, за-
йвими. При цьому треба памʹятати, що практично
(в полі) картуються лише літологічні границі міс-
цевих і регіональних стратонів. Невидимі часо-
ві границі хроностратонів міжнародної шкали в
полі не картуються, а, як правило, визначаються
камерально (за столом).
Горизонт
Варто насамперед підкреслити, що поняття
«горизонт» у Міжнародному стратиграфічному
довіднику принципово відрізняється від при-
йнятого у Стратиграфічному кодексі України ро-
зуміння цього підрозділу регіональних шкал.
Горизонт – це «поверхня розділу, яка вказує
на певне положення у стратиграфічному розрі-
зі. На практиці це звичайно характерний дуже
тонкий шар (терміни «рівень», «дата», «мар-
кер», «маркуючий шар» часто використовуються
у тому ж сенсі). В залежності від стратиграфічних
ознак може бути багато різних типів горизонтів:
літогоризонти, біогоризонти, хроногоризонти,
сейсмічні горизонти тощо» (Хедберг, 1978, с. 24).
Термін «горизонт» у сенсі «поверхня розділу»
в Міжнародному стратиграфічному довіднику
використано при визначенні хроностратона.
У (Inernational…, 1999, p. 266) як хроностратони
розглядаються тіла (гірських порід), які сформо-
вані протягом певного інтервалу геологічного
часу, обмеженого заданими стратиграфічними
горизонтами (тобто, умовно ізохронними рів-
нями). Ще раз звертаємо увагу – у визначенні
хроностратона важливі не особисті властивості
«тіла», а час (термін) його формування.
Певний інтервал, тобто час формування хро-
ностратона як тіла гірських порід, може бути
будь-яким – відносно коротким або тривалим, але
при цьому завжди відповідає якомусь певному
історичному етапу розвитку регіону. З огляду на
це будь-який тілесний хроностратон може бути
близьким за стратиграфічним обсягом до прийня-
того в Україні поняття горизонту як регіонального
стратиграфічного підрозділу, основної таксоно-
мічної одиниці регіональної стратиграфічної схе-
ми/шкали (Стратиграфічний..., 2012, с. 19).
Горизонт або регіоярус і взагалі регіональні
стратони розуміються як «відносно цілісні за
часом формування породношаруваті системи
(геологічні тіла), що утворились на відповідних
геоісторичних етапах даного регіону, седимента-
ційної провінції» (Стратиграфічний..., 2012, с. 18).
Щоб запобігти термінологічним непорозу-
мінням і двозначності терміна «горизонт» (за
Міжнародним стратиграфічним довідником
і Стратиграфічним кодексом України), ми про-
понуємо в наступній редакції Стратиграфічного
кодексу залишити терміни «регіональний ярус»
(«регіоярус») і «горизонт», а замість терміна
«горизонт» (за Міжнародним стратиграфічним
довідником) користуватись єдиним терміном
«хронорівень» як аналог термінів «хроногори-
зонт» і «datum plane».
Хронорівень (хроногоризонт, datum plane) –
допоміжна операційна одиниця хронострати-
графії. Такими є дати (відлік) нижньої межі так-
сонів МХШ або хронорівні (дати) катастрофічних
подій. Мають фіксоване (реперне) положення
на хронометричній астрогеологічній шкалі. Для
визначення нижніх границь таксонів МХШ оби-
рають хронорівні бажано глобальних чи суб-
глобальних за проявом катастрофічних подій,
відносно короткочасних або умовно «миттєвих»
у геологічному часі. Прикладом слугує іридіє-
вий прошарок на межі крейди–палеогену, який
практично глобально простежується у повних
розрізах означеного інтервалу. У такий спосіб
границя крейди–палеогену визначена абіотич-
ною імпакт-подією та біотичною подією масо-
вого вимирання (Molina et al., 2006); границя
палеоцену й еоцену – глобальною за проявом
палеокліматичною подією палеоцен-еоценово-
го термального максимуму (РЕТМ), яка зафіксо-
вана одночасними різкими значними негативни-
ми зсувами на кривих ізотопів кисню та вуглецю
(Aubry et al., 2007). Але у міру дослідження таких
хронорівнів у конкретних геологічних розрізах
і, відповідно, накопичення даних з’ясовується
їх об’ємний характер, відображений у послі-
довності ще більш короткочасних («геологічно
миттєвих») подій (датум плейнів). Так, РЕТМ, при
більш детальному дослідженні, виявився ма-
сивом раптово ініційованих і майже збігаючих
у часі подій (негативний зсув ізотопів вуглецю,
швидке потепління та підкислення океану та
підвищення глобальної температури, глобально
низький карбонатний інтервал у глибоководних
розрізах, вимирання глибоководних бентосних
75Дослідницькі та оглядові статті | Research and Review Papers
До взаємовідношення понять «стратиграфія» та «хроностратиграфія»
форамініфер, різке збільшення чисельності тер-
мофільних динофлагелят Apectоdinium у висо-
ких широтах тощо), які утворюють складний епі-
зод (або короткочасний, геологічно «миттєвий»,
перехідний період), що тривав протягом 100 тис.
років (Water et al., 2022).
Серед термінів, існуючих у Стратиграфічному
кодексі (Стратиграфічний..., 2012), хронорівням
(горизонтам Міжнародного стратиграфічного
довідника) приблизно відповідає датований рі-
вень.
Датований рівень (datum plane) – «поверхня
верстви або малопотужний, досить чітко вира-
жений інтервал розрізу, що фіксує суттєві зміни
біостратиграфічних ознак, час появи та зник-
нення характерних видів органічних решток
у відповідних інтервалах верств переважно
океанічних (морських) осадових товщ» (Страти-
графічний..., 2012, с. 13). Датованим хронорівнем
можна вважати також прошарки вулканічного
попелу (метабентоніти, тонштейни), що просте-
жуються в регіоні або його частині та за якими
можна визначити «абсолютний» вік порід.
Біохронологія
Біохронологія – це «організація геологічного
часу відповідно до незворотнього процесу без-
перервної еволюції органічного світу» (Berggren,
Van Couvering, 1978, p. 39). Виділення в складі біо
стратиграфії підрозділу «біохронологія» слугува-
ло принциповою основою виділення так званих
«біозональних стандартних шкал», тобто послі-
довності філогенетичного типу біохронозон.
Хронозона стандартної біозональної шкали
(біохронозона) – хроностратон біостратиграфіч-
ного розділу стратиграфії. Відповідає часу існу-
вання характерного виду, філозони або зони
спільного існування двох або асоціації кількох ви-
дів; має, як правило, філогенетичні межі, субгло-
бальне поширення та кореляційне призначення.
Часовий аналог її – біохрон. Може позначатися
власними індексами. Є основним засобом коре-
ляції та визначення «віку» будь-яких інтервалів
розрізу фанерозою незалежно від їх літологічно-
го складу. Як наслідок, випадковий «речовинний
склад» таких інтервалів розрізу, об’єднаних лише
за віком, сумарно створює хаотичний «наповню-
вач» глобальних ярусів МХШ, які не мають лате-
ральних меж і фізично (в полі) не картуються.
Біохронозона, на наш погляд, відрізняється
від комплексної біостратиграфічної зони (цено-
або екозони) тим, що на практиці за підошву та
покрівлю комплексної зони обираються най-
ближчі в розрізі літологічні або циклічні гра-
ниці, що дозволяє картувати цю зону в межах
регіону та як регіоярус, горизонт чи його час
тину – із суміжними областями та глобальними
підрозділами МХШ.
Викладення основного
матеріалу досліджень
Нижче викладено спробу розібратися, в чому
принципова різниця між стратиграфією та її
розділом «хроностратиграфія» при умові, що
друга ad hok розглядається як самостійна наука,
з метою оцінити роль кожної та їх взаємовідно-
шення.
СТРАТИГРАФІЯ
Еволюція поняття «стратиграфія» протягом
XX–XXI ст. Так, що ж таке стратиграфія в розу-
мінні її засновників і в наш час, як складалося
та поступово еволюціонувало це поняття? Для
цього наведемо випадковий та далеко непов-
ний історичний ряд визначень самого поняття.
«Стратиграфія – галузь історичної геології, що
вивчає еволюцію неорганічного світу, або роз-
виток гірських порід, що складають літосферу,
протягом послідовних етапів геологічної історії»
(Grabau, 1913).
«Нині стратиграфію можна розглядати як уза-
гальнюючу науку, що об’єднує дані майже всіх
інших галузей науки про Землю в такій формі,
з якої, природно, виростає історична геологія».
І далі: «Теоретична стратиграфія займається
аналізом даних про осадові породи з метою від-
новлення геологічної історії та її опису, а також
номенклатури різних стратиграфічних одиниць.
Прикладна стратиграфія обмежувалася розпіз-
наванням і визначенням місцезнаходження стра-
тиграфічних одиниць, пов’язаних із покладами
корисних копалин» (Крумбейн, Слосс, 1960, с. 13).
«Стратиграфія – розділ історичної геології,
що охоплює питання історичної послідовності,
первинних взаємовідношень та географічного
розповсюдження осадових, магматичних і мета-
морфічних утворень, які складають земну кору
та відображають природні етапи розвитку Землі
й органічного світу, що населяв її» (Стратигра-
фическая…, 1965, с. 15).
«Стратиграфія – це розділ геології, що охо-
плює питання послідовності формування гео
логічних утворень у часі та періодизації іс-
торії земної кори на основі встановлення
76
В.І. Полєтаєв, Т.С. Рябоконь
ISSN 1025-6814 | Геологічний журнал. 2026. № 2 | Geologìčnij žurnal. 2026. No. 2
співвідношень геологічних утворень у просторі
та виявлення етапів геологічної історії» (Про-
ект…, 1970, с. 8).
«Стратиграфія може бути визначена як роз-
діл геології, головне завдання якого полягає
в класифікації (поділі, розчленуванні) міне-
ральних мас земної кори з історичного погляду.
… Основним результатом стратиграфічного ви-
вчення завжди є, нарешті, та або інша страти-
графічна схема, тобто схема класифікації шарів,
що вивчаються з історичного погляду» (Леонов,
1973, с. 3, 11).
«Стратиграфія (предмет стратиграфії) можна
сформулювати так: вона вивчає просторово-ча-
сові відношення комплексів гірських порід (або
просто геологічних тіл) у земній корі» (Мейен,
1974, с. 55).
«Стратиграфія – це розділ геології, що ви-
вчає послідовність формування комплексів
гірських порід у розрізі земної кори, первинні
співвідношення їх у просторі та періодизацію
геологічної історії» (Проект…, 1974, с. 5; Жамой-
да, 1980, с. 33).
«Стратиграфія розуміється просто як наука
про шари гірських порід, що не тільки вивчає
первинну послідовність і вікові співвідношення
шарів гірських порід, а й їхню форму, розпов-
сюдження, літологічний склад, вміст викопних
організмів, геофізичні та геохімічні властиво-
сті – всі характерні особливості, ознаки й якості
гірських порід як шарів та інтерпретує їх у по-
няттях умов середовища, способу утворення
та геологічної історії. Всі класи гірських по-
рід – вивержені та метаморфічні – такою самою
мірою, як і осадові, консолідовані та неконсо-
лідовані, входять до кола питань стратиграфії
та стратиграфічної класифікації. Деякі неша-
руваті тіла гірських порід також розглядаються
стратиграфією, оскільки вони тісно пов’язані
або асоціюються з шаруватими гірськими по-
родами» (Хедберг, 1978, с. 22).
«Стратиграфія складається з трьох розділів:
Літостратиграфія – розділ стратиграфії, який за-
ймається розчленуванням шарів на підрозділи
на основі їхніх літологічних ознак.
Біостратиграфія – розділ стратиграфії, що ви-
вчає розчленування шарів на підрозділи на ос-
нові викопних організмів, що містяться в них.
Хроностратиграфія – розділ стратиграфії, який
досліджує розчленування шарів на підрозділи
на основі їхніх вікових співвідношень» (Хедберг,
1978, с. 18).
«Стратиграфія – розділ геології, що відобра-
жає первинну послідовність залягання, вікові
та просторові взаємовідношення шарів осадо-
вих, метаморфічних і вулканогенних порід, які
складають земну кору. Стратиграфія осадових
гірських порід складається з двох тісно пов’я-
заних між собою структурних частин: літостра-
тиграфії та хроностратиграфії» (Тесленко, 1982,
с. 3, 107–108).
«Стратиграфія вивчає просторово-часові від-
ношення комплексів гірських порід (геологічних
тіл) у земній корі» (Стратиграфический…, 1992.
с. 17).
«Стратиграфія – розділ геології, що досліджує
просторово-часові співвідношення геологічних
тіл» (Стратиграфічний..., 1997, с. 9; Стратиграфіч-
ний..., 2012, с. 12).
«Стратиграфія (від латинського stratum та
грецького graphia) – це опис усіх гірських порід,
що утворюють земну кору, та їхня організація
в самобутні, корисні одиниці, що картуються, на
основі їхніх властивостей або атрибутів з ме-
тою встановлення їхнього поширення та вза-
ємозв’язку в просторі та їхньої послідовності
в часі, а також інтерпретації геологічної історії»
(International…, 1999, p. 256).
І наостанок: хтось невідомий із сучасних адеп-
тів хроностратиграфії відверто висловив їхнє
кредо: «Стратиграфія – наука, розділ геології
про визначення відносного віку порід» (анонім,
Вікіпедія).
Аналіз наведених вище цитат показує, що
з визначень стратиграфії поступово зникає її
найважливіший елемент – історичність, тобто
вказівка на її роль у вивченні історії земної кори
в цілому або окремих її ділянок, регіонів. По-
ступово все зводиться до датування або визна-
чення «абсолютного» віку комплексів порід чи
окремих подій в історії Землі. Виникає питання:
яка ж кінцева мета стратиграфії, її призначення,
тобто яка її роль у пізнанні природи і практичній
діяльності людства?
Якщо стратиграфія – це самостійна наука, тобто
сума знань і засобів або методів для досягнення
власної мети, то до неї можна застосувати зви-
чайний набір критеріїв визначення її суті, тобто,
якими є її об’єкт, предмет і кінцева мета, зокрема,
практичне застосування її результатів. Коротко ка-
жучи, об’єктом стратиграфії є те, що вивчають (ре-
човинні тіла, які складають геологічний простір
Землі), а предметом є вивчення просторово-часо-
вих відношень комплексів гірських порід земної
77Дослідницькі та оглядові статті | Research and Review Papers
До взаємовідношення понять «стратиграфія» та «хроностратиграфія»
кори, спрямоване на досягнення поставленої
мети – пізнання історії та будови Землі для прак-
тичного використання її мінеральних ресурсів.
Об’єкт стратиграфії. Взагалі об’єкт – «це яви-
ще, речовина, на котру спрямована будь-яка ді-
яльність» (Лопатин, Лопатина, 1990, с. 317).
У сучасному Стратиграфічному кодексі Укра-
їни немає прямого визначення об’єкта страти-
графії. Скоріше за все, таким можна вважати
визначення «геологічного тіла» як «сукупності
гірських порід, що відображає певний етап гео
логічної історії регіону або його частини. За
своїми характеристиками відрізняється від су-
міжних утворень» (Стратиграфічний…, 1997, с. 11;
Стратиграфічний…, 2012, с. 12).
За О.І. Жамойдою, об’єктом стратиграфії
є стратон або геологічне тіло – «комплекс гір-
ських порід, що створюють певну єдність, яка
за своїми ознаками дозволяє визначити послі-
довність їх формування та положення у стра-
тиграфічному розрізі». При цьому О.І. Жамойда
вважає, що «конкретне положення у стратигра-
фічному розрізі може займати тільки пластопо-
дібне (зазвичай шарувате) геологічне тіло, для
якого відомі його нижня та верхня межі» (Жа-
мойда, 2011, с. 32). Якщо нижня межа (тобто її час)
геологічних тіл не встановлена, то ні метамор-
фічні, ні вивержені породи, ні тим більше дайки,
на його думку, не можуть вважатися об’єктами
стратиграфії.
Інша точка зору належить Х. Хедбергу, згідно
з якою «всі класи гірських порід – вивержені
і метаморфічні – того ж ступеня, що й осадо-
ві, неконсолідовані та консолідовані, входять
у коло питань стратиграфії та стратиграфічної
класифікації» (Хедберг, 1978, с. 22).
Причиною цього протиріччя, на наш погляд,
є неоднозначність у розумінні терміна «стра-
тиграфічний підрозділ» («стратон»). За О.І. Жа-
мойдою, – це речовинне геологічне тіло з усіма
його ознаками (в тому числі часовими), візуаль-
но придатне для геологічного картування, а за
Х. Хедбергом, стратиграфічний підрозділ – «це
шар або комплекс суміжних шарів, що розгля-
даються як одиниця класифікації послідовності
гірських порід Землі, що характеризується спіль-
ністю якої-небудь однієї з багатьох ознак, власти-
востей або якостей, які простежуються у поро-
дах» (Хедберг, 1978, с. 23). Тобто, за Х. Хедбергом,
немає стратона як тіла з комплексом ознак, а є
представники принаймні трьох типів стратигра-
фічних підрозділів: літо-, біо- та хроностратони.
На наш погляд, об’єктом стратиграфії у широ-
кому сенсі є земна кора в цілому, яка обіймає,
крім шаруватих (супракрустальних) осадових
утворень, магматичні та метаморфічні породи.
У вузькому (літостратиграфічному) розумінні,
об’єктами стратиграфії є речовинні геологічні
тіла та комплексні геологічні тіла насамперед
осадового походження, що уособлюють етапи
історії та будови, мають стратиграфічні (підош-
ва та покрівля) та латеральні просторові межі,
картуються та займають певне положення в про-
сторово-часовій структурі земної кори. Вулка-
ногенні та метаморфічні утворення, як петро-
графічні об’єкти стратиграфії, також входять
до регіональних стратиграфічних схем і легенд
до геологічної карти, але мають свою специфі-
ку засобів визначення хронометричного віку та
просторово-часових відношень їхніх комплексів.
Встановлюються геологічні тіла, як правило,
під час підготовки до геологічної зйомки деякої
частини земної кори (стратисфери) в проце-
сі розчленування та вивчення її літологічного
складу та будови всіма відомими науці засобами
та методами. Одночасно визначається палеон-
тологічна характеристика геологічного тіла, на
підставі якої переважно встановлюється від-
носний вік підрозділу, тобто його положення
в геохронологічній шкалі. Очевидно, що термін
«стратон» у Стратиграфічному кодексі України
є близьким терміну «геологічне тіло».
Геологічне тіло залежно від потреби та масш-
табу геологічних робіт може бути літологічно
однорідним тілом (товща, світа, пачка, шар) або
закономірно сформованим комплексом геоло-
гічних тіл, об’єднаних історико-генетично, тоб-
то участю в спільному, як правило, циклічному
процесі, або як етап перебудови структурно-тек-
тонічного плану всього регіону. В сучасній регі-
ональній історичній седиментології (секвенс-
стратиграфії) ансамблю шарів відповідає термін
«секвенс» («повний цикл») або «парасеквенс»
(«напівцикл»). Класичні клиноформні схило-
ві відклади характерні для евстатичних циклів
глибоководних відкритих морських та океаніч-
них басейнів (Miall, 2010). Для мілководних епі-
континентальних басейнів характерні відносно
малопотужні секвенси, об’єднані в історичні
цикло-етапи, наприклад, горизонти карбону
Східноєвропейської платформи (Gradstein et al.,
2020, p. 828). Для паралічних басейнів типу До-
но-Дніпровського прогину (Montañez et al., 2018)
характерні секвенси, що включають відклади
78
В.І. Полєтаєв, Т.С. Рябоконь
ISSN 1025-6814 | Геологічний журнал. 2026. № 2 | Geologìčnij žurnal. 2026. No. 2
схилових (підводно-дельтових), мілковод-
но-морських, рифових і барових, лагунних, суб-
континентальних (болотних, озерно-пойменних,
річкових) обстановок і континентальних відкла-
дів, зокрема, кір вивітрювання, викопних ґрун-
тів, а також неконсолідованих відкладів – делю-
вію й елювіальних осипів. Послідовність фацій
тут чітко вказує на регресивний (progradation)
або трансгресивний (retrogradation) тракти
(trakts), що часом двічі перетинають рівень моря.
Отже, головне, що характеризує геологічне
тіло, – це об’єктивність регіональних історично
сформованих закономірно побудованих комп-
лексів відкладів або їхніх частин зі своїми стра-
тиграфічними межами, які не залежать від волі
суб’єкта, завдання якого – адекватно розпізнати
їх і відобразити на стратиграфічній схемі. Зага-
лом схема – це результат професійного розчле-
нування розрізу. Стратиграфічний об’єм і ранг
геологічного тіла залежать від детальності роз-
членування, що визначається потребами прак-
тики та природною ієрархією літо-фаціальних
циклів осадконакопичення.
Другою не менш важливою особливістю гео-
логічних тіл є те, що вони слугують речовинними
свідченнями (протоколами) унікальних епізодів
геологічної історії регіонів (топології місцевого
часу). Цю якість геологічного тіла відзначено
О.І. Жамойдою (Жамойда, 2011) як принцип уні-
кальності та стабільності регіональних і місце-
вих картованих літостратонів, проголошений
Б.С. Соколовим (Соколов, 1971, с. 159).
Предмет стратиграфії. «Предмет стратиграфії
можна сформулювати так: вона вивчає просто-
рово-часові відношення комплексів гірських
порід (або просто геологічних тіл) у земній корі»
(Мейен, 1974, с. 55). На думку О.І. Жамойди, пред-
метом стратиграфії є те, що становить суть регі-
ональної стратиграфії: «Що ж таке регіональна
стратиграфія? Якщо сказати коротко, то це всі
стратиграфічні, палеонтологічні, літо-, магніто-,
сейсмо-, кліматостратиграфічні роботи і дослі-
дження, передбачені Стратиграфічним кодексом
у границях того чи іншого геологічного регіону
або палеоседиментаційного басейну. … У резуль-
таті таких робіт з’ясовується або уточнюється
стратиграфія відкладів регіону; складаються ре-
гіональні кореляційні стратиграфічні схеми для
всього (чи для певних інтервалів) регіонального
стратиграфічного розрізу» (Жамойда, 2011, с. 15).
А головним кінцевим результатом усіх цих робіт
є повноцінна геологічна карта.
У наведеному вище визначенні регіональної
стратиграфії присутнє об’єднання двох понять:
регіональна стратиграфія як процес (стратигра-
фічні роботи) та регіональна стратиграфія як
практичний результат – стратиграфічні схеми
і легенди до геологічних карт. Судячи з наведе-
ної фрази, поняття «регіональна стратиграфія»
для О.І. Жамойди підсвідомо асоціюється з по-
няттям «стратиграфія» (типове заміщення, за
Фрейдом). Не мудруючи лукаво, варто визнати,
що регіональна стратиграфія фрактально об’єд-
нує в собі зміст, ідейну та фактичну базу стра-
тиграфії, підрозділами якої є літостратиграфія
разом з циклостратиграфією та седиментологі-
єю, біостратиграфія з біохронологією. Як окремі
науки в створенні регіональних схем задіяні па-
леонтологія, тектоніка, гідрогеологія, геофізика,
радіогеохімія, астрономія, геоморфологія, клі-
матологія тощо. Чільне місце в цьому переліку
займає хроностратиграфія, яка, користуючись
усіма даними регіональної стратиграфії, зроби-
ла часову кореляцію віддалених розрізів засо-
бом досягнення власної мети – побудови гло-
бальної шкали геологічного часу.
Мета стратиграфії. Виникає питання: якщо
предмет стратиграфії – «вивчення просторо-
во-часових відношень комплексів гірських по-
рід», то яка її мета, завдання та призначення?
За С.В. Мейєном, мета та завдання стратигра-
фії полягають у такому: «Ми складаємо або дріб-
ну шкалу для обмежених територій, або менш
дрібну шкалу для великих територій. Дрібність
та просторове значення обернено пропорцій-
ні та вирівнювання цієї пропорції – вічна мета
стратиграфії». І далі: «Будучи ідеальною, ця мета
недосяжна, до неї можна тільки наближатися.
Навіть виділивши повсюдно потрібну кількість
стратонів, ми не отримаємо абсолютно достовір-
ні дані про кореляцію просторово роз’єднаних
послідовностей цих дрібних стратонів» (Мейен,
1974, с. 61). Таким чином, мета стратиграфії, за
С.В. Мейєном, полягає в нескінченному вдоско-
наленні процесу часової кореляції та зближенні
хроностратонів регіональної стратиграфічної
шкали з МХШ. Зауважимо, що мета стратиграфії,
за С.В. Мейєном, частково збігається з визначен-
ням її за Х. Хедбергом, яке буде наведено при
розгляді хроностратиграфії.
Тим не менш очевидно, що мета стратиграфії,
за Х. Хедбергом і за С.В. Мейєном, кардинально
відрізняється від визначення мети стратиграфії
як історичної науки. За Г.П. Леоновим, її головна
79Дослідницькі та оглядові статті | Research and Review Papers
До взаємовідношення понять «стратиграфія» та «хроностратиграфія»
мета полягає у «періодизації історії формування
суперкрустальних утворень окремих геологіч-
них областей (регіонів) та у розчленуванні цих
утворень на природні комплекси, що відповіда-
ють послідовним етапам розвитку відповідних
областей» (Леонов, 1973, с. 5).
Так що ж таки власне є стратиграфія? На нашу
думку, це наука про якісні особливості, літологіч-
ний склад, будову та просторово-часові відно-
шення стратонів – геологічних тіл різного гене-
зису або їх комплексів, які склалися природним
чином, послідовно в межах окремих регіонів,
басейнів осадконакопичення або їхніх частин.
Стратиграфія, відбиваючи історію формування
геологічної структури товщі порід окремих ре-
гіонів та узагальнюючи ці дані, дозволяє зроби-
ти висновок про історію геологічного розвитку
Землі в цілому.
ХРОНОСТРАТИГРАФІЯ
Процес глобалізації стратиграфії ще до 70-х ро-
ків ХХ ст. наштовхнув деяких європейських до-
слідників на ідею створення єдиної, загальної
для всіх країн системи класифікації підрозділів
стратиграфії у складі літо-, біо- та хронострати-
графії. Для реалізації цієї ідеї було опублікова-
но серію випусків Міжнародного стратиграфіч-
ного довідника (Хедберг, 1978; International…,
1994, 1999) та розпочато глобальний проєкт
«Хроностратиграфія», в рамках якого створено
кілька комісій, підпорядкованих Міжнародному
комітету зі стратиграфії (ICS). Головною метою
цього проєкту було і є створення Міжнародної
шкали геологічного часу (IGTS). Практично роз-
роблення хроностратиграфічного розділу стра-
тиграфії переросло у нову парадигму страти-
графії взагалі (Полєтаєв, 2024б). Стратиграфію
почали часто називати хроностратиграфією,
незаконно поширивши цей термін, незважаючи
на те, що, за авторами ідеї, хроностратиграфія
розглядається як «частина стратиграфії, що за-
ймається взаємозв’язком між породними тілами
та відносним вимірюванням геологічного часу»
(International…, 1999).
Об’єкт, предмет і мета хроностратиграфії.
Автор терміна «хроностратиграфія» Д.Л. Сте-
панов пише: «Головною особливістю хро-
ностратиграфічних одиниць є те, що в основу
їхнього виділення та розмежування покладено
не будь-які фізичні їхні властивості, а відповід-
ність певним підрозділам геологічного часу»
(Степанов, 1958, с. 31). За Х. Хедбергом, «хро-
ностратиграфічні підрозділи визначаються як
сукупність усіх порід, що утворилися протягом
певного проміжку часу в історії Землі незалеж-
но від їхнього складу та змісту» (Хедберг, 1978,
с. 124). Здається, все просто – об’єктом є поро-
ди одного віку. Але де їх взяти? Яким чином це
встановити?
Якщо виходити з постулату, що об’єктом є те,
що вивчається, то, на наш погляд, об’єктом хро-
ностратиграфії є не самі геологічні породи,
а тільки ті їхні ознаки (для відкладів фанерозою
насамперед палеонтологічні), які дають змогу
визначити вік літостратона (або серії зразків
з нього), а потім скласти з одновікових літостра-
тонів штучний хроностратон глобального поши-
рення. Відомо, що хроностратон не має візуаль-
них меж і в полі не картується.
Відповідно, предметом хроностратиграфії, як
специфічного розділу стратиграфії, є вивчення
та розроблення методик визначення ознак, які
дають змогу встановити «вік» (час існування)
порід за допомогою даних біохронології, радіо-
хімії (ізотопії) та виміру магнітного поля Землі.
Оскільки предмет хроностратиграфії для фане-
розою стосується палеонтології, то зрозуміло,
чому зараз хроностратиграфія в Україні є пере-
важно предметом розроблення фахівцями з па-
леонтології та біохронології різних груп біоти,
метою яких є, фігурально кажучи, встановити
вік порід «до ярусу» або «до зони». В кращому
випадку предмет хроностратиграфії – це пошуки
філогенетичних критеріїв біозональних границь
ярусів.
Очевидно, що метою хроностратиграфії є по-
будова глобальної міжнародної шкали геоло-
гічного часу (IGTS), потреба в якій виникла ще
наприкінці ХIХ ст. у процесі кореляції підрозді-
лів регіональних стратиграфічних схем і шкал.
За Х. Хедбергом, «хроностратиграфічна класи-
фікація, що використовує корисну інформацію,
яку надають усі інші типи стратиграфічної кла-
сифікації, являє собою основну мету стратигра-
фії. Хроностратиграфічні підрозділи як підроз-
діли верств, що ґрунтуються на геологічному
часі, в принципі мають глобальне поширення та
створюють у такий спосіб основу, часовий кар-
кас для пізнання історії Землі. Крім того, хро-
ностратиграфічні підрозділи важливі і як засіб
загальної комунікації» (Хедберг, 1978, с. 125).
Основним інструментом хроностратиграфіч-
ної класифікації (визначення віку) регіональ-
них літостратонів слугують таксони Глобальної
шкали геологічного часу (IGTS) або МХШ, яка
80
В.І. Полєтаєв, Т.С. Рябоконь
ISSN 1025-6814 | Геологічний журнал. 2026. № 2 | Geologìčnij žurnal. 2026. No. 2
історично є похідною від МСШ. В процесі ви-
конання проєкту «Хроностратиграфія» стра-
тотипи ярусів МСШ поступово замінили на
лімітотипи (ТГСГ), близькі до стратотипів за
тривалістю, та встановили дати їх підошв на
шкалі геоастрономічного часу. Так, для визна-
чення границь і стратиграфічного обсягу ре-
човинних регіональних стратонів (регіоярусів)
верхнього кайнозою України основним став
вважатися вік глобальних геоастрономічних
подій (у млн років). Хроностратони із засо-
бу кореляції літостратонів та інструменту для
міжнародного спілкування начебто перетво-
рилися на основний об’єкт стратиграфії. Але
не може бути «тіні» (геохрону) без її «хазяїна»
(породного стратона), і хто з них первинний,
добре розуміють ті, хто займається геологіч-
ною зйомкою.
У доповіді на тему «Сучасний стан Міжна-
родної стратиграфічної шкали...» О.С. Алексєєв
доходить висновку: «Функції МСШ [=МХШ] у нас
часто розуміють неправильно, оскільки вона
трактується як інструмент прямої дії, тоді як
одиниці МХШ є не біостратиграфічними (речо-
винними) палеонтологічними комплексами, а
мають лише хронологічний зміст як якісь пев-
ні відрізки часу або являють собою зовнішню
шкалу» (Алексеев, 2007, c. 74). Цим хроностра-
тони принципово відрізняються від реальних
місцевих і регіональних геологічних тіл, тобто
стратонів, що картуються, за винятком випад-
ків, коли на практиці підрозділами міжнародної
шкали користуються для глибинного геологіч-
ного картування або при побудові карт дрібно-
го масштабу для великих територій.
З часу визнання головування методик хро-
ностратиграфії процедуру визначення віку
регіональних стратонів стали розглядати як
основне і навіть єдине завдання хроностра-
тиграфії, яка практично підмінила собою
стратиграфію (кажучи сучасною мовою, став
«рейдерський захват» стратиграфіїї хро-
ностратиграфією).
Кризові обставини в сучасному світі взагалі
та в Україні особливо практично змусили керів-
ництво Геологічної служби припинити роботи
з геологічної зйомки. Як результат, біострати-
графи «перекувались» на хроностратиграфів,
але це не провина самих фахівців. Народна му-
дрість каже: «Якось буде, бо ніколи так не було,
щоб нічого не було». Сподіваємось на кращі
часи.
Чи може хроностратиграфія
замінити стратиграфію?
Відомо, що стратиграфія має два головних ас-
пекти – науковий (теоретичний) та практичний.
Науковий стосується розроблення основних
принципів, яких тримаються фахівці зі стра-
тиграфії в певний період часу (парадигми),
а практичний полягає у користуванні досягнен-
нями наукового аспекту – насамперед геоло-
гічними схемами та легендами до геологічних
карт, на основі яких відбуваються пошуки та
розвідка корисних копалин. Взаємний зв’язок
і вплив цих аспектів один на одного безпереч-
ний. Тому не зайвим буде нагадати, що адекват-
на теоретична основа є запорукою успіхів гео-
логічної практики.
Багаторічний досвід геологічних і, зокрема,
стратиграфічних досліджень довів, що в при-
роді існують реальні місцеві геологічні тіла
(речовинні літостратони), які за сумісним по-
ходженням і віком об’єднуються у регіональні
стратиграфічні підрозділи (регіояруси, горизон-
ти), котрі мають чіткі просторові межі та часовий
обсяг. Головна особливість регіональних і місце-
вих літостратонів полягає в тому, шо вони кар-
туються та відображаються на геологічній карті,
яка є реальною основою пошуків корисних ко-
палин. Геологічна карта, розріз і стратиграфічна
шкала демонструють закономірний просторо-
вий зв’язок і часову послідовність літостратонів,
що уособлюють історію геологічного розвитку
конкретного регіону та визначають сам регіон
в його певних географічних і часових межах.
Головна ідея хроностратиграфії полягає
в тому, що єдиною ознакою стратонів, за якою
їх можна корелювати (порівнювати) між собою,
є спільний час їх формування. Ця ідея дозволила
умовно згрупувати, об’єднати різноманітні од-
новікові літостратони або їх частини в глобальні
хроностратони МХШ. Ці штучні хроностратони –
різноманітні хронозони, яруси, відділи, систе-
ми, за визначенням, мають лише класифікацій-
ні вікові границі, не мають особистих фізично
виражених границь, а тому безпосередньо не
картуються. Але саме глобальні таксони МХШ ви-
користовуються для визначення віку стратонів
при кореляції місцевих і регіональних підроз-
ділів між собою при побудові схем і легенд до
геологічних карт нового покоління.
З часом у процесі стратиграфічних ро-
біт у свідомості багатьох фахівців поняття
«стратиграфія» та «хроностратиграфія» були
81Дослідницькі та оглядові статті | Research and Review Papers
До взаємовідношення понять «стратиграфія» та «хроностратиграфія»
ототожнені, про шкідливість чого попереджав
ще Х. Хедберг: «Джерелом багатьох непорозу-
мінь і суперечностей у стратиграфічній термі-
нології є надання загальним термінам поряд зі
звичайним, відповідно до етимології, значен-
ням слова спеціального, вузького сенсу. Напри-
клад, «стратиграфія» не може бути обмежена
тільки вивченням часових співвідношень ша-
рів. … Взагалі краще надати перевагу збере-
женню первісного більш загального значення
таких термінів, а для спеціального значення
пошукати більш точне і менш багатозначне
слово» (Хедберг, 1978, розд. 3, п. 16, с. 25–26).
В нашому випадку загальний термін «стратон»
набув два вузьких значення – природне геоло-
гічне тіло та штучний хроностратиграфічний
підрозділ. Щоб запобігти непорозумінь, для
першого краще користуватись терміном «лі-
тостратон», а для другого був запроваджений
термін «хроностратон».
У цілому проведений нами аналіз сучасних
взаємовідношень понять «стратиграфія» та
«хроностратиграфія» в основному підтверджує
висновки кращого, на наш погляд, знавця про-
блем регіональної стратиграфії Г.П. Леонова:
«Аналіз проблем нарешті показує, що основним
вихідним напрямом стратиграфічного дослі-
дження є напрям регіонально-стратиграфіч-
ний; геохронологічний [= хроностратиграфіч-
ний] напрям є від нього похідним, вторинним
і, можливо, має лише перехідне – для певного
етапу розвитку геохронології – значення. ...
Використання міжнародної геохронологічної
[тобто хроностратиграфічної] шкали в силу її
умовного характеру не вирішує і не може вирі-
шити історико-геологічних завдань стратигра-
фії, у зв’язку з чим перекладання останніх на
цю шкалу призводить до їх фактичного виклю-
чення зі сфери стратиграфічного дослідження»
(Леонов, 1973, с. 5). Головний висновок аналізу
проблем стратиграфії, за Г.П. Леоновим, поля-
гає в такому: «Стратиграфічне розчленування
будь-якої серії шарів може та повинно в прин-
ципі відбуватися двома основними шляхами:
шляхом хронологічного розчленування да-
ної послідовності шарів і шляхом природного
стратиграфічного розчленування тієї ж по-
слідовності шарів. Реалізація першого з цих
шляхів потребує наявності розробленої хроно-
логічної [геохронологічної = хроностратигра-
фічної] шкали; реалізація другого – здійснення
природної періодизації відповідного істори-
ко-геологічного процесу. Хронологічне [= хро-
ностратиграфічне] розчленування за своєю
суттю повинно бути універсальним [= глобаль-
ним], тобто однотипним на всій поверхні Зем-
лі; природне ж завжди буде більш або менш
просторово обмеженим, регіональним. Ці два
шляхи історичної класифікації взаємно допов-
нюють один одного і тільки одночасне комп-
лексне їх використання забезпечує повноцінне
вирішення завдань стратиграфічного дослі-
дження» (Леонов, 1973, с. 17).
Висновки
Стратиграфію складають дві протилежні, але
діалектично зв’язані частини: а) регіональна
стратиграфія (літостратиграфія), що пов’яза-
на з геологічним простором і головна функція
якої – розчленування, та б) глобальна хро-
ностратиграфія, що повʹязана з незалежним
геоастрономічним часом і головна функція
якої – кореляція. Обидві частини стратигра-
фії рівні за рангом. Нерозривний зв’язок між
ними в основному забезпечує біостратиграфія
та біохронологія.
Хроностратиграфія, як розділ стратиграфії,
не тільки за формальною логікою, а і функці-
онально не може замінити її собою, і тому по-
ширення терміна «хроностратиграфія» на всю
стратиграфію нелегітимно.
Побудова регіональних стратиграфічних
схем і легенд до геологічних карт, які забезпе-
чують успішне вирішення практичних завдань
зміцнення ресурсної бази економіки України
неможлива без урахування взаємодії всіх ти-
пів стратиграфічних підрозділів, у тому числі
хроностратиграфічних.
82
В.І. Полєтаєв, Т.С. Рябоконь
ISSN 1025-6814 | Геологічний журнал. 2026. № 2 | Geologìčnij žurnal. 2026. No. 2
Протягом другої половині ХХ ст. у галузі теоретичної стратиграфії відбулося поступове заміщення керуючих до того часу
принципів Міжнародної стратиграфічної шкали принципами хроностратиграфії. Зокрема, при побудові Глобальної шкали
геологічного часу з метою забезпечення послідовності її таксонів «без пропусків і перекриття» було застосовано засіб
стабілізації їх границь, за яким підошва кожного наступного ярусу одночасно є покрівлею попереднього ярусу. В результаті
геохронологічний (історичний) принцип виділення ярусів Міжнародної стратиграфічної шкали на основі їх особистого біо-
хронотипу та регіонального стратотипу було замінено на геохронометричний (цифровий) принцип визначення віку ярусів
на зовнішній геоастрономічній шкалі у мільйонах років. За цим принципом зараз майже сформована вся Міжнародна хро-
ностратиграфічна шкала. Хроностратиграфія у свідомості багатьох стратиграфів стала сучасною парадигмою стратиграфії
взагалі. Але виникло питання: чи може хроностратиграфія виконати всі функції стратиграфії, зокрема, чи можна на практиці
замінити літостратони місцевих і регіональних схем/шкал, які картуються, штучними (умовно речовинними) безпосередньо
некартованими хроностратонами, визначальною ознакою яких є час їх існування?
Таким чином, метою цієї роботи є розгляд проблеми взаємозв’язку та протиріччя понять «стратиграфія» та «хронострати-
графія» та чи може друга з них замінити собою першу. Методом вирішення проблеми було обрано діалектичне порівняння
особливостей стратиграфії та її часового розділу – хроностратиграфії, що ad hoc розглядалася як самостійна наука, а також,
зокрема, порівняння речовинних літо- та хроностратонів. Коректне вирішення проблеми насамперед передбачало уточнен-
ня стратиграфічних понять, пов’язаних з її вирішенням.
У результаті дослідження зроблено такі висновки: стратиграфію складають дві протилежні, але нерозривно об’єднані
частини: а – регіональна стратиграфія (літо- та секвенсстратиграфія, повʹязані з геологічним простором, головною функ-
цією якої є розчленування розрізу та побудова історичних схем); б – глобальна хроностратиграфія (пов’язана з виміром
геоастрономічного часу, головна функція якої – кореляція регіональних схем і побудова шкали геологічного часу). Обидві
частини стратиграфії рівні за рангом. Зв’язок між ними в основному забезпечують біостратиграфія та біохронологія.
Хроностратиграфія, як розділ стратиграфії, за формальною логікою та функціонально не може замінити її собою, і тому
поширення терміна «хроностратиграфія» на всю стратиграфію нелегітимно. Побудова регіональних стратиграфічних
схем і легенд до геологічних карт, які забезпечують успішне вирішення практичних завдань зміцнення ресурсної бази
економіки України, неможлива без урахування взаємодії всіх типів стратиграфічних підрозділів, у тому числі глобальної
хроностратиграфії.
Список літератури
Алексеев А.С. О содержании и функциях «Международной
стратиграфической шкалы». Бюл. Моск. о-ва испыта-
телей природы. Отд. геол. 2007. Т. 82, вып. 4. С. 73–79.
Брюханов А.В., Пустовалов Г.Е., Рыдник В.И. Толковый физичес-
кий словарь: основные термины. Москва: Рус. яз., 1988. 232 с.
Гурари Ф.Г. О правилах стратиграфической классифи-
кации. Проблемы стратиграфии. Новосибирск, 1969.
С. 66–78.
Егоян В.Л. О некоторых основных положениях общей страти-
графии. Изв. АН СССР. Сер. геол. 1969. № 12. С. 3–13.
Жамойда А.И. Сущность и соотношение основных страти-
графических подразделений. Стратиграфическая клас-
сификация. Материалы к проблеме. Ленинград: Наука,
1980. С. 32–63.
Жамойда А.И. Эскиз структуры и содержания теоретической
стратиграфии. СПб.: Изд-во ВСЕГЕИ, 2011. 196 с.
Крумбейн В.К., Слосс Л.Л. Стратиграфия и осадкообразова-
ние. Москва: Гостоптехиздат, 1960. 410 с.
Лазарев С.С. Хроностратиграфия – химерический гибрид
двух понятий времени. Изв. вузов. 2002. № 1. С. 50–154.
Леонов Г.П. Историческая геология. Основы и методы. До-
кембрий. Москва: Изд-во МГУ, 1980. Т. 1. 344 с.
Леонов ГП. Основы стратиграфии. Москва: Изд-во МГУ, 1973.
Т. 1. 530 с.
Лопатин В.В., Лопатин Л.Е. Малый толковый словарь. Москва:
Рус. яз., 1990. 704 с.
Мейен С.В. Введение в теорию стратиграфии. Москва, 1974.
185 с. Деп. в ВИНИТИ, № 1749-74.
Меннер В.В. К истории становления Международного стра-
тиграфического справочника. Изв. АН СССР. Сер. геол.
1978. № 7. С. 78–86.
Полєтаєв В.I. Діалектика і три парадигми стратиграфії. Геол.
журн. 2024а. № 4 (389). С. 3–14. https://doi.org/10.30836/
igs.1025-6814.2024.4.307299
Полєтаєв В.І. Діалектичні протиріччя і три парадигми страти-
графії. Стратиграфія осадових басейнів України: Мате-
ріали Всеукр. наук. конф. (Київ, 21–23 жовтня 2024 р.). Київ,
2024б. С. 55–56.
Полетаев В.И., Рябоконь Т.С. О взаимоотношении геохроно-
логических, хроностратиграфических и региональных
подразделений и проблемы классификации послед-
них. Тектоніка і стратиграфія. 2016. Вип. 43. С. 69–82.
https://doi.org/10.30836/ igs.0375-7773.2016.108292
Проект Стратиграфического кодекса СССР: Жамойда А.И.
(отв. ред.). Ленинград, 1970. 56 с.
Проект Стратиграфического кодекса СССР. Второй вариант:
Жамойда А.И. (отв. ред.). Ленинград: ВСЕГЕИ, 1974. 41 с.
Словарь иностранных слов. 12-е изд., стереотип. Москва: Рус.
яз., 1985. 608 с.
Соколов Б.С. Биохронология и стратиграфические границы.
Проблемы общей и региональной геологии. Новосибирск:
Наука, 1971. С. 155–178.
Степанов Д.Л. Принципы и методы биостратиграфических
исследований. Ленинград: Гостоптехиздат, 1958. 178 с.
Стратиграфічний кодекс України: Тесленко Ю.В. (відп. ред.).
Київ, 1997. 40 с.
Стратиграфічний кодекс України. 2-е вид.: Гожик П.Ф. (відп.
ред.). Київ, 2012. 66 с.
Стратиграфическая классификация, терминология и но-
менклатура: Жамойда А.И. (науч. ред.). Ленинград: Недра,
1965. 70 с.
Стратиграфический кодекс России. Изд. 3-е, исправл., дополн.:
Жамойда А.И. (отв. ред.). Спб.: Изд-во ВСЕГЕИ, 2019. 96 с.
Стратиграфический кодекс СССР: Жамойда А.И. (отв. ред.).
Ленинград, 1977. 80 с.
Стратиграфический кодекс. Изд. 2-е, доп.: Жамойда А.И. (отв.
ред.). Спб., 1992. 120 с.
Тесленко Ю.В. К вопросу о взаимоотношении единой и ре-
гиональных стратиграфических шкал. Проблемы стра-
тиграфии. Новосибирск, 1969. С. 79–83.
Тесленко Ю.В. Краткий справочник по стратиграфической
терминологии (для осадочных образований фанерозоя).
Киев: Наукова думка, 1982. 158 с.
Халфин Л.Л. Принцип Никитина-Чернышева – теоретическая
основа стратиграфической классификации. Проблемы
стратиграфии. Новосибирск, 1969. С. 7–42.
Халфин Л.Л. Теоретические вопросы стратиграфии. Новоси-
бирск: Наука, 1980. 200 c.
83Дослідницькі та оглядові статті | Research and Review Papers
До взаємовідношення понять «стратиграфія» та «хроностратиграфія»
Хедберг Х. Международный стратиграфический справочник.
Москва: Мир, 1978. 129 с.
Aubry M.-P., Ouda K., Dupuis C., Berggren W.A., Van Couver-
ing J.A., and the Members of the Working Group on the
Paleocene/Eocene Boundary. The Global Standard Strato-
type section and Point (GSSP) for the base of the Eocene
Series in the Dababiya section (Egypt). Episodes. 2007. Vol.
30, No. 4. P. 271–286. http://doi.org/10.18814/epiiugs/2007/
vol30.i4/003
Berggren W.A. and Van Couvering J.A. Biochronology. In: Co-
hee G.V., Glaessner M.F., Hedberg H.D. (Eds.) Contributions
to the Geologic Time Scale. American Association of Petro-
leum Geologists Bulletin. 1978. Vol. 6. P. 39–55.
Cohen K.M., Harper D.A.T., Gibbard P.L. & Car N. The ICS Inter-
national Chronostratigraphic Chart this decade. Episodes.
2025. Vol. 48 (1). P. 105–115. https://doi.org/10.18814/epii-
ugs/2025/025001
Grabau A.W. Principles of Stratigraphy. New-York: A.G. Seiler and
Co. 1913.
Gradstein F.M., Ogg J.G., Smith A.G. (Eds.), A Geologic Time Scale.
Cambridge: Cambridge University Press, 2004. 589 p.
Gradstein F.M., Ogg J.G., Schmitz M.D., Ogg G.M. (Eds.). The Geo-
logic Time Scale. Amsterdam: Elsevier Publ. Co., 2012. 1144 p.
Gradstein F.M., Ogg J.G., Schmitz M.B., Ogg G.M. (Eds). Geologic
Time Scale. Vol. 1. Amsterdam: Elsevier, 2020. 561 p.
International Stratigraphic Guide – A guide to stratigraphic clas-
sification, terminology and procedure (2-nd edition). (Ed.
A. Salvador). Boulder, Colorado: The Geological Society of
America, 1994. 214 p.
International Stratigraphic Guide: An abridged version. (Eds.
M.F. Murphy, A. Salvador). Episodes. 1999. Vol. 22, No. 4.
P. 255–271.
Miall A.D. The Geology of Stratigraphic Sequences. Second edi-
tion. Berlin, Heidelberg: Springer-Verlag, 2010. 522 p. https://
doi.org/10.1007/978-3-642-05027-5
Molina E., Alegret L., Arenillas I., Arz J. A., Gallala N., Handerbol J.,
von Salis K., Steurbaut E., Vanderberghe N., Zaghbib-Turki D.
The Global Boundary Stratotype Section and Point for the
base of the Danian Stage (Paleocene, Paleogene, “Tertiary”,
Cenozoic) at El Kef, Tunisia – Original definition and revi-
sion. Episodes. 2006. Vol. 29, No. 4. P. 263–273. http:// dx.doi.
org/10.18814/epiiugs/ 2006/v29i4/004
Montañez I.P.,.Oslegera D.J., Jitao Chen, Wortham B.E.,
Stamm R.G., Nemyrovska T.І., Griffin J.M., Poletaev V.I., Ward-
law B.R. Carboniferous climate teleconnections archived
in coupled bioapatite δ18OPO4 and 87Sr/86Sr records from
the epicontinental Donets Basin, Ukraine. Earth and Plan-
etary Science Letters. 2018. Vol. 492. P. 89–101. https://doi.
org/10.1016/j.epsl.2018.03.051
Odin G.S., Gardin S., Robaszynski F., Thierry J. Stage boundaries,
global stratigraphy, and the time scale: towards a simplifica-
tion. Carnets de Geologie. 2004. Vol. 4. A02.
Ogg J.G., Ogg G.M., Gradstein F.M. A Concise Geologic Time Scale
2016. Elsevier, Cambridge, 2016. 234 p.
Waters C.N., Williams M., Zalasiewicz J., Turner S.D., Bar-
novsky A.D., Head M.J., Wing S.L., Wagreich M., Steffen W.,
Summerhayes C.P., Cundy A.B., Zinke J., Fialkiewicz-Koziel B.,
Leinfelder R., Haff P.K., McNeil J.K., Rose N.L., Hajdas I., Mc-
Carthy F.M.G., Cearreta A., Galuszka A., Syvitski J., Han Y.,
An Z., Fairchild I.J., Ivar do Sul J.A., Jeandel C. Epochs, events
and episodes: Marking the geological impact of humans.
Earth-Science Reviews. 2022. Vol. 234. 104171. https://doi.
org/10.1016/j.earscirev.2022.104171
References
Alekseev A.S. 2007. On the subject and functions of “Interna-
tional Stratigraphic Scale”. Bulletin of Moscow Society of
Naturalists, Geological Series, 82, 4, 73–79 (in Russian).
Dictionary of foreign words. 12th edition, stereotype. 1985. Mos-
cow: Russkiy Yazyk. (in Russian).
Aubry M.-P., Ouda K., Dupuis C., Berggren W.A., Van Couvering J.
A., and the Members of the Working Group on the Paleocene/
Eocene Boundary. 2007. The Global Standard Stratotype sec-
tion and Point (GSSP) for the base of the Eocene Series in the
Dababiya section (Egypt). Episodes, 30 (4), 271–286. http://
doi.org/10.18814/epiiugs/2007/vol30.i4/003
Berggren W.A., Van Couvering J.A. 1978. Biochronology. In: Co-
hee G.V., Glaessner M.F., Hedberg H.D. (Eds.), Contributions to
the Geologic Time Scale. American Association of Petroleum
Geologists Bulletin, 6, 39–55.
Bryukhanov A.V., Pustovalov G.E., Rydnik V.I. 1988. Explanatory phy
sical dictionary: basic terms. Moscow: Russkiy Yazyk (in Russian).
Cohen K. M., Harper D.A.T, Gibbard P.L. & Car N. 2025. The ICS In-
ternational Chronostratigraphic Chart this decade. Episodes,
48 (1), 105–115. https://doi.org/10.18814/epiiugs/2025/025001
Egoyan V.L. 1969. On some basic principles of general stratigra-
phy. Proceedings of the USSR Academy of Sciences. Geologi-
cal Serie, 12, 3–13 (in Russian).
Gozhyk P.F. (Resp. editor). 2012. Stratigraphic Code of Ukraine.
2-nd ed. Kyiv. (in Ukrainian).
Gradstein F.M., Ogg J.G., Schmitz M.B., Ogg G.M. (Eds.). 2020. Geo-
logic Time Scale Vol. 1. 2020. Amsterdam: Elsevier.
Grabau A.W. 1913. Principles of Stratigraphy. New-York: A.G. Seiler
and Co.
Gradstein F.M., Ogg J.G., Smith A.G. (Eds.). 2004. A Geologic Time
Scale 2004. Cambridge: Cambridge University Press.
Gradstein F.M., Ogg J.G., Schmitz M.D., Ogg G.M. (Eds.). 2012. The
Geologic Time Scale. Amsterdam: Elsevier Publ. Co.
Gurari F.G. 1969. On the rules of stratigraphic classification. In:
Problems of stratigraphy. Novosibirsk, pp. 66–78 (in Russian).
Hedberg H.D. (Ed.). 1978. International Stratigraphic Guide –
A guide to stratigraphic classification, terminology and pro-
cedure. Moscow: Mir (in Russian).
Khalfin L.L. 1969. Nikitin-Chernyshev principle – theoretical ba-
sis of stratigraphic classification. In: Problems of stratigra-
phy. Novosibirsk, pp. 7–42. (in Russian).
Khalfin L.L. 1980. Theoretical issues of stratigraphy. Novosibirsk:
Nauka. (in Russian).
Krumbein W.K., Sloss L.L. 1960. Stratigraphy and sedimentation.
Moscow: State Scientific and Technical Publishing House of
Oil and Mining Fuel Literature. (in Russian).
Lazarev S.S. 2002. Chronostratigraphy – a chimerical hybrid of
two concepts of time. News of higher educational institu-
tions. Geology and exploration, 1, 150–154 (in Russian).
Leonov G.P. 1973. Basics of Stratigraphy. Vol. 1. Moscow: Publish-
ing House of Moscow State University. (in Russian).
Leonov G.P. 1980. Historical Geology. Fundamentals and Meth-
ods. Precambrian. Vol. 1. Moscow: Publishing House of Mos-
cow State University. (in Russian).
Lopatin V.V., Lopatin L.E. 1990. Small explanatory dictionary.
Moscow: Russkiy Yazyk. (in Russian).
Meyen S.V. 1974. Introduction to the theory of stratigraphy. Mos-
cow. Manuscript dep. in VINITI, 1974, No. 1749–74 (in Russian).
Menner V.V. 1978. On the history of the development of the Inter-
national Stratigraphic Guide. Proceedings of the USSR Acade-
my of Sciences. Geological Series, 7, 78–86 (in Russian).
Miall A.D. 2010. The Geology of Stratigraphic Sequences. Second
ed. Berlin, Heidelberg: Springer-Verlag. doi 10.1007/978-3-
642-05027-5
Molina E., Alegret L., Arenillas I., Arz J.A., Gallala N., Handerbol J., von
Salis K., Steurbaut E., Vanderberghe N., Zaghbib-Turki D. 2006.
The Global Boundary Stratotype Section and Point for the base
of the Danian Stage (Paleocene, Paleogene, “Tertiary”, Cenozoic)
at El Kef, Tunisia – Original definition and revision. Episodes, 29,
4, 263–273. http://dx.doi.org/10.18814/epiiugs/2006/v29i4/004
Montañez I.P., Oslegera D.J., Chen J., Wortham B.E., Stamm R.G.,
Nemyrovska T.І., Griffin J.M., Poletaev V.I., Wardlaw B.R. 2018.
Carboniferous climate teleconnections archived in coupled
bioapatite δ18OPO4 and 87Sr/86Sr records from the epiconti-
nental Donets Basin, Ukraine. Earth and Planetary Science
Letters, 492, 89–101. https://doi.org/10.1016/j.epsl.2018.03.051
https://doi.org/10.18814/epiiugs/2007/v30i4/003
https://doi.org/10.18814/epiiugs/2007/v30i4/003
84
В.І. Полєтаєв, Т.С. Рябоконь
ISSN 1025-6814 | Геологічний журнал. 2026. № 2 | Geologìčnij žurnal. 2026. No. 2
Murphy M.F., Salvador A. (Eds.). 1999. International Stratigraphic
Guide: An abridged version. Episodes, 22 (4), 255–271.
Odin G.S., Gardin S., Robaszynski F., Thierry J. 2004. Stage bound-
aries, global stratigraphy, and the time scale: towards a sim-
plification. Carnets de Geologie, 4, A02.
Ogg J.G., Ogg G.M., Gradstein F.M. 2016. A Concise Geologic Time
Scale 2016. Cambridge: Elsevier.
Poletaev V.I. 2024а. Dialectic and three paradigms of stratig-
raphy. Geologičnij žurnal, 4 (389), 3–14. https://https://doi.
org/10.30836/igs.1025-6814.2024.4.307299 (in Ukrainian).
Poletaev V.I. 2024б. Dialectical contradictions and three para-
digms of stratigraphy. In: Stratigraphy of sedimentary basins
of Ukraine: Materials of the All-Ukrainian Scientific Conference
(Kyiv, October 21–23, 2024). Kyiv, pp. 55–56 (in Ukrainian).
Poletaev V.I., Ryabokon T.S. 2016. Relation of geochronologic,
chronostratigraphic and regional units and problems of their
classification. Tectonics and Stratigraphy, 43, 69–82. https://
doi.org/10.30836/ igs.0375-7773.2016.108292 (in Russian).
Salvador A. (Ed.). 1994. International Stratigraphic Guide –
A guide to stratigraphic classification, terminology and pro-
cedure (2-nd ed.). The Geological Society of America.
Sokolov B.S. 1971. Biochronology and stratigraphic boundaries.
In: Problems of general and regional geology. Novosibirsk:
Nauka, pp. 155–178 (in Russian).
Stepanov D.L. 1958. Principles and methods of biostratigraphic
studies. Leningrad: Gostoptekhizdat. (in Russian).
Teslenko Yu.V. 1982. Brief reference book on stratigraphic ter-
minology (for sedimentary formations of the Phanerozoic).
Kyiv: Naukova Dumka (in Russian).
Teslenko Yu.V. (Editor-in-Chief). 1997. Stratigraphic Code of
Ukraine. Kyiv: Institute of Geological Sciences, National
Academy of Sciences of Ukraine (in Ukrainian).
Teslenko Yu.V. 1969. On the relationship between the unified and
regional stratigraphic scales. In: Problems of Stratigraphy.
Novosibirsk, pp. 79–83 (in Russian).
Zhamoida A.I. (Ed. board). 1970. Draft Stratigraphic Code of USSR.
Leningrad (in Russian).
Zhamoida A.I. (Ed. board). 1974. Draft Stratigraphic Code of USSR.
2-nf variant. Leningrad: VSEGEI Publishing House. (in Russian).
Zhamoida A.I. (Ed. board). 1977. Stratigraphic Code of USSR. Len-
ingrad (in Russian).
Zhamoida A.I. (Ed. board). 1992. Stratigraphic Code. 2-nd ed.,
supplemented. St. Petersburg (in Russian).
Zhamoida A.I. (Ed. board). 2019. Stratigraphic Code of Rus-
sia. 3-rd., supplemented. St. Petersburg: VSEGEI Publishing
House (in Russian).
Zhamoida A.I. (Scientific ed.). 1965. Stratigraphic classification,
terminology and nomenclature. Leningrad: Nedra (in Rus-
sian).
Zhamoida A.I. 2011. Sketch of the structure and content of the
theoretical stratigraphy. St. Petersburg: VSEGEI Publishing
House (in Russian).
Zhamoida A.I. 1980. The nature and relationship of the main
stratigraphic units. In: Stratigraphic Classification. Materials
for Problem. Leningrad: Nauka, pp. 32–63 (in Russian).
Waters C.N., Williams M., Zalasiewicz J., Turner S.D., Barnovsky A.D.,
Head M.J., Wing S.L., Wagreich M., Steffen W., Summerhayes C.P.,
Cundy A.B., Zinke J., Fialkiewicz-Koziel B., Leinfelder R.,
Haff P.K., McNeil J.K., Rose N.L., Hajdas I., McCarthy F.M.G., Cear-
reta A., Galuszka A., Syvitski J., Han Y., An Z., Fairchild I.J., Ivar do
Sul J.A., Jeandel C. 2022. Epochs, events and episodes: Marking
the geological impact of humans. Earth-Science Reviews, 234,
104171. https://doi.org/10.1016/j.earscirev.2022.104171
|
| id | mcm-mathkpnueduua-article-351898 |
| institution | Geological journal |
| keywords_txt_mv | keywords |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-07-02T01:00:11Z |
| publishDate | 2026 |
| publisher | Institute of Geological Sciences, NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | geojournaligs-nasorgua/51/97dca177acbbe114c77a3042317bbf51.pdf |
| spelling | mcm-mathkpnueduua-article-3518982026-07-01T09:09:27Z ON THE RELATIONSHIP BETWEEN THE CONCEPTS OF ‘STRATIGRAPHY’ AND ‘CHRONOSTRATIGRAPHY’ ДО ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «СТРАТИГРАФІЯ» ТА «ХРОНОСТРАТИГРАФІЯ» Полетаєв, В.І. Рябоконь, Т.С. стратиграфія хроностратиграфія стратон стратиграфічна шкала stratigraphy chronostratigraphy stratigraphic unit stratigraphic scale During the second half of the 20th century, in the field of theoretical stratigraphy the principles of the International Stratigraphic Scale that had been governing it until then, were gradually replaced by the principles of chronostratigraphy. In particular, when constructing the Global Geological Time Scale, in order to ensure the sequence of its taxa “without gaps and overlaps,” a means of stabilizing their boundaries was used, according to which the base of each subsequent stage is simultaneously the roof of the previous stage. As a result, the geochronological (historical) principle of distinguishing stages of the International Stratigraphic Scale on the basis of their personal biochronotype and regional stratotype was replaced by the geochronometric (digital) principle of determining the age of stages on the external geoastronomical scale in millions of years. This principle has now almost completely formed the International Chronostratigraphic Scale. Chronostratigraphy in the minds of a significant part of stratigraphers has become the modern paradigm of stratigraphy in general. But the question arose - can chronostratigraphy perform all the functions of stratigraphy, in particular, is it possible in practice to replace lithostratons of local and regional schemes/scales that are mapped with artificial (conditionally material) directly unmapped chronostratons, the defining feature of which is the time of their existence. The purpose of the work is to consider the problem of the relationship and contradiction between the concepts of stratigraphy and chronostratigraphy, and whether the second of them can replace the first. The method chosen for solving the problem was a dialectical comparison of the features of stratigraphy and its temporal section – chronostratigraphy, which was ad hoc considered as an independent science, as well as in particular a comparison of real lithostratons and chronostratons. The correct solution of the problem primarily involved the clarification of the stratigraphic concepts associated with its solution. As a result of the work, the following conclusions were drawn: stratigraphy consists of two opposite, but inextricably linked sides: a – regional stratigraphy (summer and sequence stratigraphy, associated with geological space, the main function of which is the dissection of the section and the construction of historical schemes); b – global chronostratigraphy (associated with the measurement of geoastronomic time; the main function of which is the correlation of regional schemes and the construction of a geological time scale). Both sides of stratigraphy are equal in rank. The connection between them is mainly provided by biostratigraphy and biochronology. Chronostratigraphy, as a section of stratigraphy, according to formal logic and functionally, cannot replace it, and therefore the extension of the term chronostratigraphy to all stratigraphy is illegitimate. The construction of regional stratigraphic schemes and legends for geological maps, which ensure the successful solution of practical tasks of strengthening the resource base of the Ukrainian economy, is impossible without taking into account the interaction of all types of stratigraphic units, including global chronostratigraphy. Протягом другої половині ХХ ст. у галузі теоретичної стратиграфії відбулося поступове заміщення керуючих до того часу принципів Міжнародної стратиграфічної шкали принципами хроностратиграфії. Зокрема, при побудові Глобальної шкали геологічного часу з метою забезпечення послідовності її таксонів «без пропусків і перекриття» було застосовано засіб стабілізації їх границь, за яким підошва кожного наступного ярусу одночасно є покрівлею попереднього ярусу. В результаті геохронологічний (історичний) принцип виділення ярусів Міжнародної стратиграфічної шкали на основі їх особистого біохронотипу та регіонального стратотипу було замінено на геохронометричний (цифровий) принцип визначення віку ярусів на зовнішній геоастрономічній шкалі у мільйонах років. За цим принципом зараз майже сформована вся Міжнародна хроностратиграфічна шкала. Хроностратиграфія у свідомості багатьох стратиграфів стала сучасною парадигмою стратиграфії взагалі. Але виникло питання: чи може хроностратиграфія виконати всі функції стратиграфії, зокрема, чи можна на практиці замінити літостратони місцевих і регіональних схем/шкал, які картуються, штучними (умовно речовинними) безпосередньо некартованими хроностратонами, визначальною ознакою яких є час їх існування? Таким чином, метою цієї роботи є розгляд проблеми взаємозв’язку та протиріччя понять «стратиграфія» та «хроностратиграфія» та чи може друга з них замінити собою першу. Методом вирішення проблеми було обрано діалектичне порівняння особливостей стратиграфії та її часового розділу – хроностратиграфії, що ad hoc розглядалася як самостійна наука, а також, зокрема, порівняння речовинних літо- та хроностратонів. Коректне вирішення проблеми насамперед передбачало уточнення стратиграфічних понять, пов’язаних з її вирішенням. У результаті дослідження зроблено такі висновки: стратиграфію складають дві протилежні, але нерозривно об’єднані частини: а – регіональна стратиграфія (літо- та секвенсстратиграфія, повʹязані з геологічним простором, головною функцією якої є розчленування розрізу та побудова історичних схем); б – глобальна хроностратиграфія (пов’язана з виміром геоастрономічного часу, головна функція якої – кореляція регіональних схем і побудова шкали геологічного часу). Обидві частини стратиграфії рівні за рангом. Зв’язок між ними в основному забезпечують біостратиграфія та біохронологія. Хроностратиграфія, як розділ стратиграфії, за формальною логікою та функціонально не може замінити її собою, і тому поширення терміна «хроностратиграфія» на всю стратиграфію нелегітимно. Побудова регіональних стратиграфічних схем і легенд до геологічних карт, які забезпечують успішне вирішення практичних завдань зміцнення ресурсної бази економіки України, неможлива без урахування взаємодії всіх типів стратиграфічних підрозділів, у тому числі глобальної хроностратиграфії. Institute of Geological Sciences, NAS of Ukraine 2026-06-29 Article Article application/pdf http://geojournal.igs-nas.org.ua/article/view/351898 10.30836/igs.1025-6814.2026.2.351898 Geological Journal; No. 2 (2026); 67-84 Геологический журнал; № 2 (2026); 67-84 Геологічний журнал; № 2 (2026); 67-84 2522-4107 1025-6814 10.30836/igs.1025-6814.2026.2 uk http://geojournal.igs-nas.org.ua/article/view/351898/351601 Авторське право (c) 2026 В.І. Полєтаєв, Т.С. Рябоконь https://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0 |
| spellingShingle | stratigraphy chronostratigraphy stratigraphic unit stratigraphic scale Полетаєв, В.І. Рябоконь, Т.С. ON THE RELATIONSHIP BETWEEN THE CONCEPTS OF ‘STRATIGRAPHY’ AND ‘CHRONOSTRATIGRAPHY’ |
| title | ON THE RELATIONSHIP BETWEEN THE CONCEPTS OF ‘STRATIGRAPHY’ AND ‘CHRONOSTRATIGRAPHY’ |
| title_alt | ДО ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «СТРАТИГРАФІЯ» ТА «ХРОНОСТРАТИГРАФІЯ» |
| title_full | ON THE RELATIONSHIP BETWEEN THE CONCEPTS OF ‘STRATIGRAPHY’ AND ‘CHRONOSTRATIGRAPHY’ |
| title_fullStr | ON THE RELATIONSHIP BETWEEN THE CONCEPTS OF ‘STRATIGRAPHY’ AND ‘CHRONOSTRATIGRAPHY’ |
| title_full_unstemmed | ON THE RELATIONSHIP BETWEEN THE CONCEPTS OF ‘STRATIGRAPHY’ AND ‘CHRONOSTRATIGRAPHY’ |
| title_short | ON THE RELATIONSHIP BETWEEN THE CONCEPTS OF ‘STRATIGRAPHY’ AND ‘CHRONOSTRATIGRAPHY’ |
| title_sort | on the relationship between the concepts of ‘stratigraphy’ and ‘chronostratigraphy’ |
| topic | stratigraphy chronostratigraphy stratigraphic unit stratigraphic scale |
| topic_facet | стратиграфія хроностратиграфія стратон стратиграфічна шкала stratigraphy chronostratigraphy stratigraphic unit stratigraphic scale |
| url | http://geojournal.igs-nas.org.ua/article/view/351898 |
| work_keys_str_mv | AT poletaêvví ontherelationshipbetweentheconceptsofstratigraphyandchronostratigraphy AT râbokonʹts ontherelationshipbetweentheconceptsofstratigraphyandchronostratigraphy AT poletaêvví dovzaêmovídnošennâponâtʹstratigrafíâtahronostratigrafíâ AT râbokonʹts dovzaêmovídnošennâponâtʹstratigrafíâtahronostratigrafíâ |