З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.)
У публікації представлені віднайдені в архівах документи І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола та старшин. В публикации представленны найденные в архивах документы І. Скоропадского,
 П. Полуботка, Д. Апостола и старшин. In publications presented від documents of І.Skoropadskij,P.Polub...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100172 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 2. — С. 61-77. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860244062480629760 |
|---|---|
| author | о. Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| author_facet | о. Мицик, Ю. Тарасенко, І. |
| citation_txt | З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 2. — С. 61-77. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | У публікації представлені віднайдені в архівах документи І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола та старшин.
В публикации представленны найденные в архивах документы І. Скоропадского,
П. Полуботка, Д. Апостола и старшин.
In publications presented від documents of І.Skoropadskij,P.Polubotok,D.Apostol and
petty officers.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:33:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 61
© о.Мицик Юрій Іванович – доктор історичних наук (м. Київ).
© Тарасенко Інна Юріївна – кандидат історичних наук (м. Київ).
МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ
УДК 94 (477)
о. Юрій Мицик,
Інна Тарасенко.
З НОВИХ ДОКУМЕНТІВ
ДО ІСТОРІЇ СІВЕРЩИНИ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХVІІ-ХVІІІ ст.)
У публікації представлені віднайдені в архівах документи І. Скоропадського, П. По-
луботка, Д. Апостола та старшин.
Ключові слова: універсал, лист, гетьман, монастир.
У даний час нами проводиться робота по підготовці до друку документації Свято-
Михайлівського Видубицького монастиря в Києві ХVІ–ХVІІІ ст. Під час пошуків
(кверенд) в архівосховищах Києва (ЦДІАУК – Центральний Державний історич-
ний архів України в Києві та ІР НБУ– Інститут рукописів Національної бібліотеки
України ім. В. І. Вернадського) було виявлено чимало документів цієї обителі, а
часом траплялися документи, які мало пов’язані або зовсім не пов’язані з її історією,
але мають пряме відношення до історії Сіверщини й тому ми вирішили їх подати у
даній статті-публікації.
Отже, наводяться тексти 23 документів, із котрих 21 походить з ІР НБУ, а один
– з ЦДІАУК. Насамперед відзначимо гетьманські й старшинські документи, які
доповнюють публікацію «Українського Дипломатарію ХVІ–ХVІІІ ст.» – зібрання
документів еліти козацької України. З гетьманських документів – це сім універсалів
і один лист Івана Скоропадського, один універсал Данила Апостола, зі старшинських
– універсали ніжинського полковника Григорія Кобилецького (з допискою наказного
ніжинського полковника Григорія Карповича Коровки-Вольського), стародубського
полковника Семена Самойловича (гетьманича, сина Івана Самойловича), київського
полковника Антона Танського, генерального писаря Семена Савича, глухівського
сотника Івана Мануйловича. До них прилягає лист козелецького отамана Івана (на
жаль, його прізвище не вповні збереглося) до київського полковника Василя Дво-
рецького. Інші документи – це купчі, боргові зобов’язання, виписи з судових ухвал
тощо. Адресатами універсалів та листів виступають в першу чергу жителі відповід-
них полків, також Миргородського полку, воронезький сотник Потап Назарович
(Піскуненко), ігумен Свято-Михайлівського Видубицького монастиря Феодосій
Хоминський, анонімний намісник цієї ж обителі тощо.
Перш за все, це документи (універсали, листи тощо) гетьманів України. Так, ми
звернули увагу на збірник документації гетьманів (починаючи від Петра Дорошенка
та Івана Брюховецького), козацької старшини Гетьманщини (переважно оригінальні
документи), які стосувалися Петропавлівського монастиря під Глуховим. Хоча ці до-
кументи включно з універсалами Мазепи були вже надруковані [1], однак документи
Скоропадського (всього 9), Полуботка (1), Апостола (2), не кажучи про документи
62 Сіверянський літопис
старшини, ще чекають на публікацію. (Їх планується видати разом з усім комплексом
документів, котрі складуть продовження серії «Український Дипломатарій». Том до-
кументації Скоропадського вже давно підготовлений до видання, але рукопис лежить
в ІУАтаД НАНУ, чекаючи на кошти для друку). Шість універсалів Скоропадського
1709–1718 рр. наводяться нижче. Тут ідеться про надання та підтвердження прав
Петропавлівського монастиря на маєтності, є й оборонний універсал щодо них,
наприклад на Мутинський перевіз через р. Сейм (на північний схід від Конотопа),
наводяться імена ігуменів, наприклад Мелетія Трофимовича та Єпіфанія Тихорсько-
го (ігуменствували відповідно у – 1711–1713, та 1718 рр.), топоніми (с. Вязенка на
р. Клевені, с. Богданівка, що неподалік Шостки, млин на р. Шостка тощо), універ-
сали, котрими гетьман Скоропадський закликав селян – підданих монастиря – ви-
конувати «послушенство», не чинити бунтів, погрожуючи в іншому випадку карами.
Цікаво, в одному з цих універсалів згадується вдова Василя Кочубея, яка не хотіла
платити гроші обителі за користування перевозом (перевозила переважно горілку).
Дуже важливим є універсал Скоропадського, де говориться про сподвижника Бог-
дана Хмельницького та Івана Виговського – миргородського полковника Григорія
(Сахновича) Лісницького та його сім’ї. У нещодавно виданих нами документах
(1672–1680 рр.) є дані про його дружину Олену та його синів Данила, Димитрія та
Івана, котрі продавали свою власність – Товстий ліс Свято-Троїцькому Мгарському
монастиреві. Ці ж документи свідчать, що Олена вийшла заміж удруге за Стефана
Куницького [2]. Чи не за гетьмана Правобережної України у 1683-1684 рр.? З на-
веденого нижче універсалу Скоропадського довідуємося, що на той час внуки Гри-
горія – Григорій і Роман Даниловичі Лісницькі – обіймали досить високі посади у
Війську Запорозькому, будучи відповідно миргородським сотником (-1707-1711-) та
значним військовим товаришем. На той час їхній батько Данило вже помер. Григорій
і Роман пред’явили Скоропадському грамоту царя Петра І на містечко Шишаки і
с. Матяшівку, яку гетьман підтвердив. В універсалі згадується й Іван Лісницький
(очевидно, рідний чи двоюрідний брат Григорія й Романа). Очевидно, ріднею відо-
мого українського дипломата часів Богдана Хмельницького Самійла Зарудного був
Григорій Федорович Зарудний, миргородський полковий суддя у 1688–1711 рр.,
миргородський наказний полковник у 1688 році. Видно родичами генерального
обозного у 1650–1654 рр. Федора Коробки були Коробки ХVІІІ ст., які осіли в Глу-
хівській сотні – брати Павло, Петро, Михайло, сини Павла Коробки. Син покійного
Павла – Іван продавав у 1763 р. свою маєтність в с. Єсмань (Глухівська сотня) та
хутір Знобівка (Новгород-Сіверська сотня) своїм двоюрідним братам Івану, Степану,
Василю, Максиму, синам Петра за 250 крб. з умовою його утримання до відшукання
собі якоїсь іншої маєтності (№ 14). В іншому документі мова йде про брата геть-
манші Насті Скоропадської Андрія Марковича, син котрого Яків прославився як
видатний український мемуарист ХVІІІ ст. Ще в одному документі Скоропадський,
звертаючись до воронізького сотника Потапа Назаровича (Піскуненка), просив його
продати свою частину млина Петропавлівському монастирю під Глуховом (у даному
випадку гетьман відгукувався на прохання ігумена). Універсал Семена Самойловича
звернений насамперед до почепівського сотника Наума Ноздрі, по суті підтверджує
універсал його батька-гетьмана від 18(8).01.1673 р.[3], даний військовому товаришу
Кирилу Яковлевичу на три млини, але долучає також селища Кугучов та Некрашов,
котрі він видно заселив. Досить інформативним є документ лист Федора Чуйкевича
до невідомого 1745 р., де згадується цілий ряд представників козацької старшини
Сіверщини. Сам Федір Олександрович Чуйкевич (бл. 1685–бл. 1764) був відомою
особистістю в Гетьманщині, бунчуковим товаришем, учасником багатьох походів,
автором рукописного кодексу українських законів. Не випадково гетьман Данило
Апостол залучив його до роботи в Кодифікаційній комісії, яка складала новий звід
законів для Гетьманщини (1728–1743 рр.). Його син Йосип – випускник Києво-Мо-
гилянської академії, служив канцеляристом у Генеральній Військовій Канцелярії.
Отже, в листі Чуйкевича згадані Федір Матвійович Шум – хорунжий Київського
Сіверянський літопис 63
полку в 1748–1764 рр. (з перервами), Андрій Войцехович, сотник Городенської
(Городницької) сотні у 1742 р., його родич Іван, котрий обіймав цю посаду в 1672 і
1728 рр., Федір Лаврінович Ханенко, козелецький сотник у 1705 р., осавул Київського
полку в 1711–1722 рр. та інші; наводяться деякі факти приватного життя старшини
(заручини, смерть, листування).
Універсал Кобилецького (Кобиляцького, Кобилянського) 1655 р. стосується
надання військовому товаришеві Івану Натоці місця для збудування млина біля Ко-
бижчі (село суч. Бобровицького р-ну). Цей документ є цікавим ще з однієї причини.
Не виключено, що цей наказний ніжинський полковник у 1655-1656 і 1658 рр. до-
водився родичем шляхтичу Стефану Кобилецькому, котрому (також і його дружині)
у 1670 р. король Речі Посполитої Михайло Вишневецький надавав за заслуги двома
універсалами село Дацьки на Корсунщині та млин на р. Рось під Корсунем. Що ж це
за заслуги? Відповідне подання королю було представлено коронними гетьманами
(ними тоді були Ян Собеський, майбутній король, та князь Димитрій Вишневець-
кий), котрі відзначали військові доблесті Стефана в битвах, тяжкі вогнепальні рани,
участь у війні за християнську віру (під час венеціансько-турецької війни на Криті
1645–1660 рр.), кількарічний турецький полон. У березні 1703 р. його рідний брат
Андрій, житель Олишевки (село суч. Чернігівського р-ну), постригся у ченці Свя-
то-Михайлівського Видубицького монастиря у Києві під ім’ям Антона і заповідав
свої маєтності на Корсунщині, які успадкував маєтності померлого Стефана (його
дружини, очевидно, теж не було в живих), згаданому монастиреві [4]. До речі, зв’язки
між Чернігівщиною-Ніжинщиною з Корсунщиною були особливо міцними, про що
свідчить приклад ніжинського полковника Івана Золотаренка.
Документ № 11 належить вже до іншої категорії документації. Це купча 1715 р.
Івана Мануйловича, глухівського сотника у 1714–1728 рр., на продаж своїх добр
жителю Ясмані (Єсмані) Кирилу Ясковичу. Невеликий документ № 2 – це запис
про лист отамана м. Козелець до київського полковника Василя Дворецького щодо
скарги отамана й війта с. Літки та отамана с. Соболівки на Київщині на грабежі, які
здійснювалися (не вказано ким) на їхніх землях.
Сім документів стосуються с. Ярославки Бобровицької сотні (нині – село Боб-
ровицького р-ну в 10 км від райцентру). Вони доповнюють раніше опубліковані
нами документи з історії цього села [5]. Між іншим, в історії міст і сіл (Чернігівська
область) абсолютно нічого не говориться про дореволюційний період історії села, за
винятком дати заснування (1196 р.) і того, що на його околицях знайдено кургани
скіфського часу та доби Київської Русі. Потім автори нарису про Бобровицький район
стрибають аж… у 1918 р., коли тут була встановлена радвлада [6]. Отже, у попередній
статті нами було опубліковано 9 документів 1715-1716 рр., в т. ч. універсал гетьмана
Івана Скоропадського, його листи до ігумена Лаврентія Горки та київського полков-
ника Антона Танського, листи генерального писаря Війська Запорозького Семена
Савича та бобровицького сотника Костянтина Василевича до згаданого ігумена, три
купчі, в т. ч. о. Олексія, ярославського священика, Василя Реви, жителя сусіднього
села Стара Басань, а також договір про оренду між ченцями з одного боку і євреєм
Леськом щодо горілчаної оренди в селі. З тих 7 документів два документи (Савича і
Танського) стосуються конфлікту за землі між Свято-Михайлівським Видубицьким
монастирем і полковником Танським. Тут наводяться аргументи старшинської сторо-
ни. Більшість же являють собою купчі, ухвала козелецького земського суду, причому
в них згадується цілий ряд топонімів, прізвищ жителів с. Ярославка тощо. Наводимо
також витяг із списку дітей, котрі перебували для навчання при Видубицькій обителі.
Один з них був уродженцем Ярославки.
Сподіваємося ці джерела будуть цікавими і краєзнавцям, оскільки проливають
додаткове світло на історію населених пунктів Сіверщини, на біографії її важливих
діячів, на соціально-економічну, церковну і культурну історію краю.
64 Сіверянський літопис
1) Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича
(1657-1687). – К.–Львів, 2004; Універсали Івана Мазепи (1687-1709). – К.–Львів,
2002. – Ч. І; 2006. – Ч. ІІ.
2) Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658
рр. – К., 2015. – Т.4. – С. 463-464.
3) Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича
(1657-1687). – К. – Львів, 2004. – № 460.
4)НБУ.–ІР.– Ф. 160.–№ 244.–Арк. 305-305 зв., 322-323 зв.
5) о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко. З джерел до історії Свято-Михайлівського
Видубицького монастиря початку ХVІІІ ст. // Труди Київської Духовної Академії.
– К., 2014. – № 14. – С. 203-214).
6) История городов и сел Украинской ССР (Черниговская область). – К., 1983.
– С. 216.
* * *
№ 1
1655, квітня 14 (4). – Універсал Григорія Кобилецького, ніжинського наказного
полковника.
«Всім вобец и кожному зособна, кому о сем відати надлежало, до відомости до-
носим, иж за согласием од нас, пана Ивана Натоки, товариша нашого в справах их
козацких (?) до Кобижчі, кеди громада тамошняя дня первого априля и року тепе-
решнего тисяча шестьсот пятдесят пятого зобралисе при иных громадских росправах
Сидор Сенюченко стурбованна (?) зошли (?) в громаду, вступивши почему менованим
бить мелником, но повідил (?) в громаде, жем на gрунте кобижчанском займище
де(…)* гребли, на котором млині станути с под(….)*ком скарбу войскового станути (?)
мает угледіл. Теди помененний Иван Натока, товариш наш висланий, питал громаде,
ежели тое займище не есть на перешкоде млинам и сіножатем кобижчанским. Теди
всі одностайне казали козаки, мещане и мелники в громаде будучи, охотне то у себе
признали. Ми таковому человікові и ремесникові и раднему Сидорови самому не
(…)*, потомкам их ни в чом перешкоди от громади и млином побудованном не есть
и не будет, але того желаемо и зычимо, жебы подвишался скорее б… и войсковий.
Зачим того ж зичачи я, полковник ніжинский, абы се скарбу войскового приумно-
жали, як наиболшей, помененному Сидорові, мелникові, на збудоване того млина на
том займищу нижей речки (?) Браницы на реке Кобижчі именем его милости пана
гетмана сиверского сее писмо мое даю, абы он, Сидор, за помочю Божею тот замисл
свой будованем млина, яко найпрудшей часу скутком показать могл, обецяючи по
указу его милости пана гетмана нашего сіверского во всем спокойное того млина
уживане міл. Которого уживаючи, оним диспонуючи як хотячи, оним оборочати
могл. Дефелкациї за кошът ви (…)* збудованя оного млина, кгді уже в своей станет
перфекциї на тот час удатися до его милости пана гетмана сиверского, которим яко
инъшим за таковие, котри (?) будоване нових млинов ласку свою панскую показует,
таковии ж поменени Сидор, а поменена громада кобижчанская и мелники уже напо-
том ніяким способом о збудованне того млина чинити, а ни от кого зганяти не мают
и не будет мощи, але абі сами помощъними бить мают до будованя того млина. И на
то далем для ліпшой віри ему, Сидору мелникові, сей мой лист.
Писан в Ніжині апреля 4 1655 року.
Григорий Кобилецкий, полковник наказний ніжинский.
Ствержаем писанем нашим всі належнии (?) и виш реченно греблі и ести би хто
важился мимо волю нашу и къгрунт нами утрачати, кладемо до войсковой шкатули
заруки талярей 10 зол.*, а на сотника кобижского талярей десять.
Григорий Карпович, полковник Войска их царского пресвітлого величества За-
порожского киевского.
(НБУ. – ІР. – Ф. ХІV. – № 129. – Копія ХІХ ст. Внизу документа написано: «Р. О.
доч. бобровский, т.1, док. м. Бобровицы»)
*) Після слів: «10 зол.» стоїть знак питання, поставлений копіїстом.
Сіверянський літопис 65
№ 2
1655 р. – Запис про лист козелецького отамана Івана до київського полковника
Василя Дворецького.
«№ 71. Письмо от Ивана Су(…)*, атамана козелецкого, к полковнику киевскому
Василию Дворецкому о жалобе атамана и войта летковских и атамана соболевского
за грабежи в грунтах летковких 1655 года».
(НБУ. – ІР. – Ф. 194. – № 104. – Арк. 99. – Копія початку ХІХ ст.).
№ 3
1678, березня 19 (8). – Нові Млини. – Купча новомлинського міщанина Сте-
фана Андрієвича.
«Року Божого 1678 мсца марта 8 дня.
Предо мною, Яском Матвіевичом, сотником новомлинским, и предо мною Олек-
сою Семеновичем, атаманом городовим, Кирилом Петровичом, войтом, Михайлом
Дъмитром постановившисе пред нами Стефан Андріевич, мещанин новомлинский,
доносячи явне, доброволне к записаню млины, которие маю з Мосіем, шваґром своим,
за власную працю свою на ріці Клевані, стоячих, при деревні Вязувъці, маетности
манастирской, за власною суму и працю нашу камений шест мучных, а дві колі
ступных у чстного иеромонаха Инокентого Быковского, игумена манастира святих
верховних апостол Петра и Павла глуховского, о Христі з братиею. Которие камені,
стоячие по половиці в границі с путивляны, всі едномислъно с приналежними к тому
сил монастирских того уизду путивлскими людми, сином боярским Никитою, да з
братом[и] его Яковом, Алексіем, и от них всім держачими Григорием Никытовичом
Сахаревим, пушкарем, жителем путивлским. Которую суму мы отдали за тии кола
чстному отцу иеромонаху коп сто. Что я, яко родич вышменованый, Степан сам (?)
половицю своих каменнов продалем за полтараста золотих швакру своему Хомі
Самойловичу, брату родному Мосіевому, и одобралем гроши до рук своих, в чом, я
варую и в моц подаю оних част четвертью з Мосіем, держачим каменей, Хомі, швакру
своему, у вічную вечистост и в покойное держаня без жадного нарушеня и права; и
волно будет Хомі, швакру моему, част свою, которую мает за власную працю свою,
дат, продат, дароват и на пожиток свой однести, яко воля его будет и просили старших
о писмо урядовое.
А мы, уряд, не збороняючи при печати нашой урядовой и сотницкой и подписом
рук.
Писан в Нових Млинах року и дня вышменованого.
Звышменованый уряд».
(НБУ. – ІР. – Ф. І. – № 61933. – Оригінал, завірений двома печатками).
№ 4
1682, ___29 (19). – Почеп. – Універсал стародубського полковника, гетьманича
Семена Самойловича.
«Семен Иванович, гетманич, полковник Войска его царского пресвітлого вели-
чества Запорожского стародубовский.
Всему старшому и меншому полку нашого товариству, а меновите пану сотникови
почеповскому, атаману городовому и войтеви тамошним, кому тилко о том відати
належатимет, сим моим ознаймую писанием, иж приміраючися я до воли самого ясно-
велможного его милости пна родича моего, гетмана Войск его царского пресвітлого
величества Запорозских, и стосуючись яко до его милости рейментарских, так и от
антецессоров моих, прошлих панов полковников, универсалов, данних пану Кирилу
Яковлевичу на владіня и уживане Кугучова и Некрашова, пустих перед тим селищ зо
всіми до них принадлежитостями, то есть з кгрунтами и всякими угодьями, а тепер
людми через него ж осажоними, также и на уживане млинков трох на ріці Молодві, на
реці Кості своим коштом и працею построених, и на третою, купно на реці Псі стоячих,
а то взглядом вірних услуг его от многих літ у Войску Запорожском подеймуючих и
отправуючих, як тие селища, так и млинки ненарушне при нем заховую, позволяючи
тим ему до далшей воли моей и ласки войсковой цале владіти и спокійне як пред
сим, пожитковати. За чим, відаючи о такой воли моей, абы ніхто ему, пану Кирилу, в
66 Сіверянський літопис
владіню и пожиткованью як тих помененых селищ, так и млинков, жодной кривды
и наймнійшой перешкоды чинити не важился, властю и повагою сего универсалу
пилне затвержаю и варую.
Дан в Почепові --------- 19-го 1682 году».
(НБУ. – ІР. – Ф. 10. – № 11465. – Копія ХІХ ст. Запис копіїста: «На подлинном
подпись: «Яков (помилка, має бути «Семен».– Ю.М.), звишменований полковник ста-
родубовский, рукою «М[ісце] П[ечати] (Рум[янцевская] опись, т. 90, с. 58»)
№ 5
1709, січня 21(10). – Короп. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
Его црского пресвітлого величества Войска Запорозкого гетман Иоанн Ско-
ропадский.
Вам всім обще войтам з посполитими людми до мнстра стих аппл Петра и Павла
глуховского належачим, ознаймуем, иж донеслося нам відати, что з сел ваших ніко-
торие легкомислние люде бунтовничо поступуючи, не хотят по-прежнему мененому
мнстереви глуховскому належитого подданского отдавати послушенства и повиннос-
ти, также и того за старшого міти, хто над вами постановлен. Який ваш самоволний
поступок яко сурово ганим, так пилно приказуем, абысте не застановляючи на своем
ошлушенстві, тому мнстреви стих аппл Петра и Павла глуховскому по давному
обыкновению свою подданскую повинност и послушенство, якое до вас належит,
без жадной спреки отдавали и хто вами завідоватимет, того во всем слухали.А если
бы хто з вас оказался быти противним и не чинил вышвыраженому указови нашому
задосит, теды такового кожного без пощадіня на здоровю карати росказуем.
Дан в Коропі генваря 10 року 1709
Звишменованний гетман рукою власною
(НБУ. – ІР. – Ф. І. – № 61920. Оригінал, завірений особистим підписом Скоропад-
ського і печаткою Війська Запорозького).
№ 6
1709, вересня 5(серпня 24). – Глухів. – Універсал Івана Скоропадського.
«Копия.
Пресвітлійшого и державнійшого великого гсдря его царского величества Войск
Запорожских обох сторон Днепра гетман Иоанн Скоропадский.
Всей старшині и черні Войска его ж царского пресвітлого величества Запорожско-
го, а меновите пану полковникови миргородскому, пп. старшині полковой, сотникам,
атаманам, войтам, бурмистрам и всім того полку обивателям и кождому кому о том
відат надлежит ознаймуем, иж пан Григорий Лісницкий, сотник полковой миргород-
ский, и брат его пан Роман Лісницкий же, знатний товариш войсковий, презентовали
нам висоце поважную монаршую пресвітлійшого и державнійшого великого гсдря
нашого его царского величества еще небощику родичеві их, пану Данилу Лісницкому,
на містечко Шишак в полку Миргородском зостаючие и всі до его належние добра
и угодия и купленние кгрунта данную грамоту и просили нас, абисмо и своїм по той
монаршой грамоті добра оние потвердили універсалом. Ми теди, гетман, прошение
их, а иле слушному давши у себе містце, а особливе послідуючи гдарственной его
царского пресвітлого величества в грамоті вираженной волі также и памятуючи
на вірние в Войску его ж царского пресвітлого величества Запорожском родичем
их ронение в рожних окказиях праци и услуги, яковие он, пан Григорий, Иван,
Роман Лісницкие отчасти ронили и вперед подлуг сыли своей зносити способни
будучи(?) и даби охотне оние зносили, яко тое містечко Шишак з всіми млинами,
лісами, гаями, пасіками, пахотними полями, сіножатми, прилучаючи тут же и село
Матяшовку, зо всіми до того села прыслушаючими приналежитостями, купленими
кгрунтами, всякими угодями им, пп. Лісницким, в зуполное подданское владіние и
заживане ствержаем и вручаем так, аби ни пан полковник миргородский, ни старши-
на тамошная полковая и всі старшие и меншие того полку обивателі и постороние
люде, особливе пан Грыгорий Зарудний, судья полковий миргородский, не сміл и
не важился пререченним пп. Грыгорию и Роману Лісницким в свободном владениї
Сіверянський літопис 67
помянутого містечка Шишак и села Матяшовки и в отбираню з людей тамошних
посполитих належитого подданского послушенства и повинносты, а з млинов и всіх
обще купним правом набитих и до тих містечка и села належачих кгрунтов и угодий
приходячих пожитков и користей, жадним способом кривди, долегливосты и утиску
пилно міти хочем, варуем и приказуем, войти зас шишацкий и матяшовский з всіми
посполитими людми (опроч козаков, якие при своїх волностях повынни заховани
быти), жеби также пп. Лісницким, яко державцам своїм без жадного спреки и ви-
мовки отдавала належитое и одданное послушенство, яковими повагою сего нашого
універсала реиментарско упоминаем.
Дан в Глухове августа 24 д. року 1709.
Звишменованний гетман рукою власною.
С подленным сверял подпорутчик (Илья) Ермолин»
(НБУ. – ІР. – Ф. ХІV, № 4397. В кінці документа намальовано коло, в середині
якого написано: «місто печати»).
№ 7
1710, березня 16 (5). – Глухів. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
«Его црского пресвітлого величества Войска Запорожского обоїх сторон Днепра
гетман Иоанн Скоропадский.
Пану полковникови Войска его ж црского пресвітлого величества Запорожского
ніжинскому з старшиною его полковою и кожному, комуколвек о том відати нале-
жало, сым універсалним писанем нашим ознаймуем, иж презентовал нам п. Потап
Назаренко, сотник на сей час воронізкий, купчий запис, данный ему от Никити Гречки,
козака сотні Воронізкой же, обывателя Богдановского, на млин о двох колах на річці
Шостці, обмеж млина Василия, бывшого атамана новгородского з едной сторони, а з
другой –Афанасия Матвеевича, войта воронізкого, будучий. На которий просил себі и
нашого гетманского потвердителного універсалу. Мы прето, запису ему, п. сотникови
воронизкому, данного не касуючи, повагою сего нашого універсалу яко потвержаем
оному в том млині мелницкую част, так міти хочем, абы сам полковник ніжинский
и ніхто з старшини и черні не сміл и не важился в спокойном владінию того млина
и в отбираню з оного розміров, приходов з мелницкой части жадной и найменшой
чинити трудности, перешкоди и прикрости, рейментарско приказуем.
Дан в Глухові марта 5 року 1710.
Звишменованний гетман рукою власною»
(НБУ. – ІР. – Ф. І. – № 61922. Оригінал, завірений особистим підписом Скоропад-
ського і печаткою Війська Запорозького).
№ 8
1711, січня 10 (І710, грудня 30). – Глухів. – Універсал гетьмана Івана Скоро-
падського.
«Пресвітлійшого и державійшого великого гдря его црского сщеннійшого влчства
Войск Запорожских обоїх сторон Дніпра гетман Иоанн Скоропадский.
Всім кому тылко колвек о том відати надлежало сим ншим універсалним озна-
ймуем писанем, иж жалобливе прекладал нам превелебный в Бгу его милост отц
Мелетий Трофимович, игумен монастира Петропавловского глуховского, что многие
з войскового и посполитого чину люде, а особливе пані Василиевая Кочубеевая и
пан Корсак, перепроважаючи свої на перевозі Мутинским, антецессорами ншими
гетманами здавна наданных монастиреви Петропавловскому, горілки и иншие річи,
не хотят належитого за перевоз отдавати платежу, через що обител стая не менший
поносит убыток.Теди мы, гетман, всякого в том, а барзій пней Кочубеевой и пна Кор-
сака, неслушную противност узнавши, пилно через сей універсал под неласкою ншою
приказуем, абы всяк войскового и посполитого чина через помянутый Мутинский
перевоз горілки и инние річи посилаючий, без жадной отмови належитую повинност
отдавал албо приставам своїм уищати веліл. А если бы хто был противним, такового
позволяем грабыти, що все жебы не иначей чинилос. Подписом руки ншой власной
68 Сіверянський літопис
и притисненем печати войсковой укріпляем.
Дан в Глух.: декавр.: 30 року 1710.
Звишменованний гетман рукою власною»
(НБУ.–ІР.–Ф. І.–№ 61925. Оригінал, завірений особистим підписом Скоропадського
і печаткою Війська Запорозького).
№ 9
1713, січня 12(1). – Глухів. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
«Его црского пресвітлого величества Войска Запорожского обоїх сторон Дне-
пра гетман Иоанн Скоропадский.
Ознаймуем сим нашим універсалом, всім обще и комуколвек о том відати нале-
жало, иж донесл нам превелебнійший в Бгу его милост отц Мелетий Трофимович,
игумен мнстря свтих верховних апстол Петра и Павла глуховского, что многие
великоросийские и малоросийские через села их мнстирские проежджаючие люде,
великие тамошним жителем бранем подвод и вимаганем злишних кормов, иншие
не міючи жадних и указов, долегливости, досади и обиди чинят, и просил на тие
монастирские села ншего рейментарского защищения. Мы прето, яко зуполний
міем на тое монарший црского прсвітлого влчества, нашого всемилостивішого гдря
указ, ижбы жадним проеждаючим, особливе великоросийским людем через малоро-
сийские реїменту нашого городы и села, таковим, которие под именами світлійшого
римского и росийского гдрств ижерского князя, его млости Александра Даниловича
Меншикова, сиятелнійшого графа и гдрственного канцлера его млости гдна Гаврила
Ивановича Головкина, сиятелнійшого графа, генерала фелтмаршала и кавалера его
млости гдина Бориса Петровича Шереметева, сиятелнійшого князя его милости
Димитрия Михайловича Голицина, кгубернатора киевского, и од нас, гетмана, не
будут иміти подорожних листов, отнюд подвод и нічого кормов не давати, а хто
бы поступуючи самоволне, дерзнул сам подводи брати, тому наказание учинит так
чрез сей наш універсал, указом его црского влчества гдревим повеліваем такових
противников волі монаршой, если бы хто з великороссийских чили малоросийских
людей через маетности мнстиря глуховского Холопков и инние, а не міючи од кого
з помененних особ подорожного листа, сміл и важился насилием, албо указ брати
подводы и кормы вимагати и тим людям чинити досады и обиди, удержувати и до
нас в Глухов присилати, где за таковое дерзновенне и противност належитое понесет
наказание, декляруем.
Дан в Глухові, з канцелярії нашой войсковой януария 1 д. року 1713.
Звышменованний гетман рукою власною».
(НБУ. – ІР. – Ф. І. – № 61926. Оригінал завірений особистим підписом Івана Ско-
ропадського і військовою печаткою. Запис на звороті іншою рукою: «Універсал пна
Ивана Скоропадского, гетмана, о небраню подвод без подорожной от означенних в нем
властей и здирства от проежжаючих и вимаганю злишних кормов»).
№ 10
1713, лютого 21 (10). – Глухів. – Лист гетьмана Івана Скоропадського до воро-
нізького сотника Потапа Назаровича (Піскуненка).
«Пане сотнику вороніский!
Зачувши в Бзі превелебнійший его млсть гспдин отц игумен петропавловский
глуховский, что в. м. Богданувского млина, в котором его превелебност міет части
дві войскових, хочешь свою мелницкую часть продати, просил нас, абысмо до в. м.
писали, жебы тот свой млин его превелебности продажею уступил. Теды жадаем в. м.,
абис еслы міеш намірение оный продати, не кому инному, тилко его превелебности
продал, и если бы хто уже у в. м. помянутий Богданувский млин сторговал, то в. м.,
не беручи у него грошей, перше опишися о том до его млсти отца игумена, даючи ві-
дати, за що оний млин в. млстин ест исторгован и когда не похочет его превелебност
тоей сумми, за якую от кого будет сторгован тот млин, в. мсти заплатити, то волно в.
млсти и потом от оного гроши отобрати, хто млин в. млсти уже сторговал. При сем
Сіверянський літопис 69
в. млсти в сохранение Гспдві поручаем.
З Глухова февраля 10 року 1713.
В. млсти ласкавый Иван Скоропадский, гетман, рукою власною».
(ЦДІАУК. – Ф. 161. – Оп. 1 .– № 28. – Оригінал, завірений особистим підписом
І.Скоропадського і печаткою Війська Запорозького, яка чудово збереглася).
№ 11
1715, серпня 26 (15).– Глухів (?). – Купча Івана Мануйловича, глухівського
сотника.
«Року Божого тисяча сімсот пятогонадесят августа.
Я, Иван Мануйлович, сотник глуховский, чиню відомо сим моїм рукодайним пи-
санием от кождого суду и права, иж продалем во вічное владіние добр своїх Кирилу
Ясковичу, жителю ясманскому, в котрий ніхто з близких и далних кревних моїх не
повинен интересоватися и жадного вступу міти. Вічисто оному тот дар пускаючи,
печат свою велілем притиснути с подписанием руки моей власной.
Року и дня вишписанного.
Иван Мануйлович, сотник глуховский».
(НБУ.–ІР. – Ф. ХІV. – № 4409. – Оригінал, завірений особистим підписом І. Ма-
нуйловича і печаткою).
№ 12
1716, вересня 13 (2). – Глухів. – Лист генерального писаря Семена Савича до
ігумена Свято-Михайлівського Видубицького монастиря Лаврентія Горки.
«В Бгу превелебному мсці отче игумен мнстира Видубицкого киевского, мой
велце мсцівий гспдне отче и блгодітелю.
Листовне од вшой превелебности вираженние обидис (?) од е. м. пна Василия
Танского завладінием степу и полюв пахатних ярославских творити начинат, яс-
невелможний его млсть пн. гетман, так з листа до своей панской особи писаного
вычитавши, яко и з моего донесеня зрозумівши (хочай вправді и недавно перед сим
он, пн. Танский, через оказію до мене писал, обявляючи, будто он, чужих кгрунтов не
чепал, тилко тих, якие ему з селом Озеранами належние до его надани держится), а
барзій разсмотрівши з писъм, же степ и поля пахатние од села Ярославки по Чорний
курган и по певние дві дороги здавна до того села Ярославки належат, повелил видати
на потверджене оних своих рейментарским універсалом, которий я, справивши, до
вшой превелебности посилаю, в яком и о подсусідках того ж села Ярославки изо-
бражено обширний, указ, то жебы они в подданическом послушаниї найдовалися
и всякие тяглости одбували, и жеби також жителем тамошним в госудаственних
и войскових ділах, якото в вистатченю провианту, в даваню коней в подводи и в
уищеню належних од себе на кампанійцов грошей, чинили вспоможене; на протчие
зас вашой превелебности требования и в том же листі спеціфікованние интереса з
одвітом моїм для чего оние не собулися, не расшираючися, слагаюся на респонс его
панской велможности до вшой превелебности посилаючийся, при том бгоугодним
вшой превелебности млствий и неотмінно приязни и ласце полецаю мя пребивая
З Глух[ова] септевр[ия] 2 року 1717
Превелебности вшой всего добра зичливий пртел и поволний до услуг его црско-
го пресвітлого влчства Войска Запорожского писар енералний Семен Савич, м. р».
Адреса: «Превелебному в Бгу его млсти отцу Лаврентию Кгорці, игуменові мнсти-
ра Сто-Михайловского Видубицкого киевского, моему велце мсцівому гспдину отцу
и блгодітелеві до отданя».
Запис на звороті: «Лист его мл. пна писара енералного о степу и полях ярославских
по Чорный курган и по дві дороги и о подсусідках козацких сентябр. 2 року 1716» .
(НБУ. – ІР. – Ф. 160. – № 523. – Оригінал, завірений печаткою. Опубліковано за
копією, яка зберігається в НБУ.–ІР.–Ф. 160. – № 244 .–Арк. 396-396 зв.; о. Юрій Мицик,
Інна Тарасенко. З джерел до історії Свято-Михайлівського Видубицького монастиря по-
чатку ХУІІІ ст. // Труди Київської Духовної Академії. – К., 2014. – № 14. – С.203-214).
70 Сіверянський літопис
№ 13
1716, лютого 14 (3). – Купча Марії Тумчихи, жительки с. Ярославки, дана ігу-
мену Свято-Михайлівського монастиря Лаврентію Гурці.
«Року Бжого 1716 мсця февруалия 3 дня
Я, Мария Тумчиха, з сином моим Стефаном доброволне продалам до обителі
Видубицкой киевской его млсти отцу Лаврентию Кгорці, игумену видубицкому
киевскому, третюю часть свою мелницкую с кліткою, на мнстрской греблі стоячую,
за сто золотих ровно, а одобравши в цілости всі гроши, даю на себе сюю карту при
значних козаках и инших вірогодних людех Опанасу Довгополу, ктитору, Юску
Кравцу, Микиті Химиченку и Кузмі Левоненку, же а ні я, а ні мои діти, ані теж хто с
кревних моих, як близких, так и далеких, не повинни до тоеи части млина вічними
часи утручатися. На том з людми вишмененими сама и з сином моим яко писма не
уміетние, крестом стим подписуемся
Мария Пикулиновна Тумчиха +
Стефан Тумченко +
Опанас Довгопол, ктитор +
Юско Кравец +
Микита Химиченко +
Артем Лавріненко +
Кузма Левоненко +»
(ІР.– Ф. 160.– № 525. Оригінал. Запис на звороті: «Купчая от Тумчихи на третюю
часть мелницкую в Ярославці на греблі монастырской. 1717 февр. 3»).
№ 14
1718, вересня 26(15). – Глухів. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського.
«Его царского пресвітлого величества Войск Запорожских обоїх сторон Дніпра
гетман Иоанн Скоропадский
Всей рейменту ншого старшині и черні, а зособна пну сотникови глуховскому з
урядом и кождому, кому бы колвек о том відати надлежало, сим універсалом ншим
ознаймуем, иж превелебный в Бгу его милост отц Епифаний Тихорский, игумен стих
аптл Петра и Павла глуховский, з братиею просил нас, абысмо село их монастирское,
прозиваемое Вязюнку, под час наступления в Україну неприятеля шведа за одейстем
врознь людей опустілое позволили односити и людми паки осадити. Теди мы тому
его превелебности прошению не отмовивши, видаем сей наш універсал, которим яко
позволяем в помянутом опустілом селі людей люб тих, якие там прежде жили и врознь
розийшлися, если хто з них возвратится селити, люб подсусідков з посторонних
окрестних сіл помістя искаючих, а свого сталого жилища не иміючих, осадити, опроч
кгрунтових людей, которих містца свої в старих селах оставляючи, туда в Вязюнку на
житие приймати возбраняем, так абы в том на давном містцу в опустілом селі Вязун-
ці вишшеозначенних людей поселениї ніхто з старшини рейменту ншого, особливе
урядники глуховские, жадной его превелебности отцу Тихорскому, игумену Петру
Павловскому глуховскому, з братиею перешкоди и трудности чинити не важилися
упоминаем и рейментарско приказуем. Еще же его ж милост отц игумен просил нас,
дабы на греблі монастирской там же в Вязунці, на реці Клевені будучой, ку вспомо-
жению их обители отбиралося од переежджаючих людей погребелное, поневаж везде
на греблях тих на рецы Клевені обрітаючихся, именно отца Заруцкого, протопопа
новгородского, и пна Афанасия Дорошенка и по инших тот взимается даток. Зачим
мы, гетман, узнавши в сем интересі прошение его превелебности отца игумена быти
слушное ко оному, даем позволене на предречоной монастирской в селі Вязюнці на
Клевені будучой греблі ко вспоможению обытели таковий власне од переежджаючих,
а барзій з тяжкими возами людей отбирати платеж, як и по прочих тих же клевенских
греблях ведется, в яком того погребелного датку отбирании учрежденному там (?)
з Петропавловской обытели послушникові, абы ніхто в уищеню оного найменшого
не чинил одмагателства и противности силою сего ж універсалу ншого міти хочем
и пилно приказуем.
Сіверянський літопис 71
Дан в Глухові сентевр. 15 року 1718.
Звышменованний гетман рукою власною.
(НБУ. – ІР. – Ф. І, № 61927. Оригінал, завірений особистим підписом Скоропадського
і скріплений військовою печаткою).
№ 15
1718 (?), грудня 4 (листопада 23). – Нова слобода. – Універсал гетьмана Івана
Скоропадського.
«Его црского пресвітлого величества Войска Запорожского гетман Иоанн Ско-
ропадский.
Вам, атаманови мутинскому з товариством и войтові тамошнему з посполитими
людми, особливе рибалком, на двор наш повинност здавна до ловлі рибной міючим,
тамошным жителем ознаймуем, иж злецилисмо пана Андрею Марковичу, швакгрові
нашому, зехати в село ваше веспол з высланным законником от превелебного его мил.
гсдна отца игумена петропавловского для провіданя ловлі рибной, щобы там могло
вынайтися готовой рибы, и если бы що вынайшлося, то част якую для росходов на-
ших дворовых приказуем до Глухова одослати, а остаток на мнстр Петропавловский
и вперед що колвек может быти ловлі рибной, все позволилисмо на обитель стую
Петропавловскую и з тоею частю якая бы попрежнему на нш двор приналежала,
законником давати до далшой волі нашой. Прето абысте вы так тов-во, яко теж по-
сполство з рибалками тамошніми, не будучи ни в чом спречны, абысте попрежнему в
ловлі рибной повинност свою чинили и щоколвек даст Бг з ловлі рибной пожитку,тое
до далшой волі нашой абысте отдавали на мнстр Петропавловский, міти хочем и
непремінно приказуем.
Дан в Новой слободі ноевр[ия] 23 року 1718 (?)
Звишменованний гетман рукою власною».
(НБУ.–ІР.–Ф. І.–№ 61921.- Оригінал, завірений особистим підписом Скоропад-
ського та печаткою Війська Запорозького. Запис на зв.: «Позволене выражаючий на
время до далшого розсмотрения всі сполна рыбной ловли пожитки з стану Мутинского
отбірати на обитель Петропавловскую от гетмана его милости пана Скоропадского»).
№ 16
1726, жовтня 15 (4). – Боргове зобов’язання о. Олексія, священика Покровської
церкви в с. Ярославці.
«Року 1726, мсця октоврия 4 числа
Я, иерей отц Олексей, свщенник села Ярославки храма Покрова Пресвятыя Бцы
даю сыю свою рукописанную карту для увірнійшаго свідителства отцу игумену Фео-
досию Хотинскому видубицкому, з братиею, иж осталемся был виноват золотих сто,
которие заплатили за мене, отца Алексея, з мнстра отцу диякону Лукяну козелецкому
свято – Пречискому, а я на свою нужду взялем золотих триста з монастира Видубицко-
го, за якие то золотих чтириста, доброволне уступую всі мои gрунта, где есть вічними
часы отцу игумену Феодосию Хотинскому з братиею, а именно гребелку из ставком и
пастовничком там же крайставка над шляхом Бобровицким первая нива на тиждень
орется, а поміжник Левко Клименко, другая нива – нива над тим же шляхом на два
дни орется а поміжник Левко Присідка старий, на том же полі залізками, третая нива
на три дни орется, а поміжник Иван Дубына старий, под могилу Балачиху четвертая
нива, на пятнацять день орется, а поміжник Юско Кравець старой, а з другого боку
Василь Серпокрил бобровицкий, пятая нива на три дны орется крей гумнища Якова
Красношапки, козака ярославского, шоста нива накоропови на три дны, а поміжник
Медвежий Ничипор, старий мужик, над дорогою Озеранскою, седмая нива на два
дни орется, а поміжник Илыя Денчик старий козак ярославский, у гребелки на сей
бок и к селу нива осмая на три дны орется, на горі над ставком, девятая на тры дны
орется, а поміжник Хведор Варава, атаман ярославский, у другой руці под ліс под
заворочи первая нива теж дорогами на сім день орется, а поміжник Хведор Хенцін-
ский, остерский, другая нива над дорогою к бугру Левоновому на шисть дны орется,
72 Сіверянський літопис
а поміжник той же Хенцінский остерский, третая нива в Левонового бугра на пять
дны орется помеж уз церковную заворицкую ниву, четвертая нива на росторотцях на
три дни орется, а поміжник Хведор Осипенко, в той же руці под селом вколо ворота
Бервицкого поміркою два на три дни орется, а поміжник Илыя Денчик, в третий руці
под дуброву первая нива на вовселской дорозі на три дни орется, а поміжник Иван
Комар и Семен Пантюк (?), другая нива под могилою на три дны орется, а поміжник
Илыя Денчик, третая нива у Вовковні на три дни орется, там же и четвертая нива и з
дубняком на шисть дны орется, а поміжник так же Денчик Илыя, пятая под гайком
присідчиним на два дни орется и поміжник Левко Присідка, шестая нива у могилок
до Тумка їдучи, на два дни орется, а поміжник Кирило Паламаренко, седмая нива
посредь поля на два дни орется, а поміжник Илюша Денчик, сіножать у Лівонового
бугра на три косарі и березняк, а поміжник Микита Химич, козак ярославский, под
селом гай за мохониом (?), а поміжник Хведор Хенцінский, у калинового куста гайок,
а поміжник Микита Киянка у Бервицях хат дві и з огородами и з садками и гайкув
два, а поміжник Олексій старобасанский Сидоренко, там же подсвітилков сіножать
на десять косарув, а поміжник Григорий Чмир Бервицкий.
Що для ліпшого увірения и печать свою прикладаю и руку подписую при его ж
милости отцу Иосифу, шафару видубыцкому, и при отцу Мелетию, иеродиякону
городничому ярославскому, и при отцу Лукияну, диякону козелецкому, на тот час
будучому и при войту Панкови ярославскому.
Я, иерей Алексей, сщенник ярославский, рукою своею подписую».
(НБУ. – ІР. – Ф. 160. – № 733.– Оригінал, завірений підписом о. Олексія і печаткою).
№ 17
1730, листопада 10 (жовтня 30). – Київ. – Лист київського полковника Антона
Танського до намісника Свято-Михайлівського Видубицького монастиря.
«В Бгу превелебний гспдне мсці отче намісник Сто-Михайловский Киевовиду-
бицкий, мні велце мсці отче и благодітелю.
Писание превелебности вашея исправно получил, в котором написано о забранню
сіна мною трох стирт на Чорном Кургані и о протчем, на что отвітствую: Бобровиц-
кая сотня со всіми селами и деревнями и к оной принадлежащие всі угодии на пол-
ковников киевских на уряд полковничий здавна надлежала, и я на полковницство
киевское уступивши, містечком Бобровицею и прислушающими к оному селами и
деревнями и полями и сінокосами владіл, а когда на село Ярославку у покойного
гетмана Скоропадского в послушание к обители Сто-Михайловской Видубицкой
універсал виправили, в ту пору розограничене чинячи, бобровицкие поля и сіно-
коси вишписанние к селу Ярославці отошли без відома моего и старшини полковой
киевской, а для розограничення с полку Переяславского людей затягали, и таковое
розограниченне зділалося не подлуг надлежащого права, чого и ділать всячески било
не надлежало. А даст Бог весни дождати, то я для разсмотрения той границі за відо-
мом ясне велможного пна гетмана п. п. висланних просить буду и сам зеду. При сем
самого млстивом ваше мствим рекомендуя навсегда пребиваю
Превелебности вашея всіх добр желателний ея императорского влчества Войска
Запорожского полковник киевский Антони Тански.
Октобр 30 д. 1730 году
С Козелця»
(НБУ. – ІР. – Ф. 160.- № 734. Оригінал, завірений печаткою і підписаний особисто
А. Танським. Запис на звороті: «В Бгу превелебному его млсти гпдну отцу Василию на-
міснику в обители Сто Михайловской Киевовидубицкой, моему велце мсцівому гспдну
и ласкавому благодітелеви подат». Ще один запис пізнішого часу: «Лист пна полков.
киев. Танского отвітный о забранню сіна трох стырт на Чорном Кургані и о прочем
сентяб. 30 д. 1730 год з Козелца»).
Сіверянський літопис 73
№ 18
1742, грудня 31 (20). – с. Ярославка. – Лист-зобов’язання Іллі Литвиненка.
«Бгу пречестний гспдне мці намістник мнстира киевовидубицкаго, мні милос-
тивий добродію.
З всенижайшою моею покорностию прошу вашей пречестности ревне мні малое
число денег видодати по своей пнской млости, понеже сего время в конец заразился
небитием мене в дому, и як просил вашой пречестности прежде в мнстрі о своей край-
ней нужді, тако и тепер прошу яко отца свого и добродія, млстию своею обнадежит и
под арешт не брать моей мизерной худоби, покаміст в дому своем огляжуся, а около
масниці всеконечне намірен такие денги собравши, сам собою привозить в мнстир
без жадной турбації и должен буду вашой пречестности низкий уклон отдати, за якое
вашой пречестноти блгодіяние и млсть должен буду денно и нощно и вас благати за
милое вашой пречестности здравие и щасливое пнование.
Вашой пречестности нижайший слуга Илия Литвиненко
1742 года декабра 20 д.
Ярославка
Р.S. Прошу моего добродія всенижайше по своей отеческой млсти приказать
ему, Павлу Подконовию, даби мні уплатил за горілку перегонную, которую взял в
мене своїм приездом в Ярославку числом відер трое киевских відер, а хотя вашой
пречестности во вся ради празднества Христова Рождества дарую даби от него пре-
честност ваша отобрали.»
(НБУ.– ІР. – Ф. 160, № 741. – Оригінал. Адреса: «В Бгу пречестному гспдну его
млсти отцу намістнику мнстра киевовидубицкаго почтеннійше да вручится»).
№ 19
1745, вересня 10 (серпня 30). – Кролевець. – Лист Федора Чуйкевича до не-
відомого.
«Велможный мсці добродію.
Давно тое писмо было в руках в. м. добродія, однак тепер не имію чего донести о
поведінии дому вашего, бо с племенником в. м. добродія не видался и в Глухові весма
давно был и быват не желаю. О себі же доношу, же я по млсти Божой жив и здоров
и велможности вшей вседушне желаю там немедлително діло свое исправит и по-
воротом своїм дом свій и мене, слугу свого, обрадоват. Я з листом в. м. добродія у пп.
Подвисоцкого и Шума был в Козелцу и Михайлиха, старая пні обозная, отдала к матце
его 21 августа, а болше он при ней и она с ним жит (?) не желают. Оная старшина по
приказу в. м. добродія иміют по прошествиї коповизні времени и послі засіва в зимі
зреестроват все иміние Михайлово и от дат матце его и мужу ея за роспискою. За
поворотом з Козелца Бг мні послал до дочери моей супруга б[унчукового] т[овариша]
пна Андрія Войцеховича, которий 30 сентябра сего и обвенчатся иміет. Прошу и в.
м. добродія на акт веселний, если моею грузчанскою (?) из буткою не погнушаетеся.
(…)* умре з 19 на 20 августа сего, Володковский тож умре. Бг да спасет дши их. Сими
часи градобої зде часто находят, морози ночние необичние, гречки всі спортили, в
житех недород, а овси почти всюди звелис. Пні дядина в. м. добродія и. м. пні Фе-
дорова Ханенкова, обозная, за афронт себі причла тое, же велможност вша листом
своїм вручаючи пну Подвисоцкому и пну Шуму одобрат от неї все иміние Михайлово
под реєстр, тое (?) особливим писаним за извістие не предложили, я (…)* сие (?)
если до тих персон велможност вша не писал о том, як (?) до неї и маліим (?) писма
ни от кого не принял, а потом умітиговалас и сказала им при мні, что она не желает
болше жит, о чем вскорі и ониї пнове старшина будут репортоват до велможности
вшой. За непремінной млсти и патронству велможности вшой рекомендуюся и при
земном моем уклоні бю челом.
Велможности вшой всезычливый вірний слуга и подножок Федор Чуйкевич.
З Кролевца 30 августа 1745».
(ЦДІАУК. – Ф. 221. – Оп. 1. – № 339. – Оригінал. Запис наприкінці листа «отпи-
сано септевр. 16»).
74 Сіверянський літопис
№ 20
1748, серпня 28 (17). – Київ. – Паспорт о. Василя, виданий митрополитом
Тимофієм (Щербацьким).
«По указу ея величества гдрня императрицы Елисавет Петровны, самодержицы
всеросийския и прочая, и прочая, и прочая.
Обявитель сего Киево – Выдубицкого мнстыря иеросхимонах Василий отправ-
лен с оного Выдубицкого мнстыря за нікоторимы того мнстыря нуждамы в полкы
Ніжынский и Стародубский на срок сего 748 года сентябра до послідных чисел, ко-
торому иеросхымонаху Василию рады свободного пропуску по ея императороского
величества указам как в оные полкы, так и обратно слідую щему, дан сей за рукою
нашею архиерейскою пры печаты катедралной пашепорт, а он, иеросхымонах, з сым
пашепортом должен вездi обиходытысь честно, без всякого порока и ныгдi в иние
полка не ездыть и болiе вышшепрописаного срока не медлiть.
Из катедры нашей митрополитанской киевской 1748 года августа 17 д.
Смиренный митрополит киевский Тимофей».
(НБУ. – ІР. Ф. 117, № 5. Оригінал з печаткою).
№ 21
1763, червня 14(3). – Новгород-Сіверський. – Купча Івана Коробки.
«Тысяча сімсот шестьдесят третого году місяця июня 3 числа.
Я, ниже подписавшийся, всякому суду и праву, якому о сем відать надлежатымет,
сим моїм доброволним купчим записом объявляю,что будучи я совершенных літ
и правилным наслідником, надлежащой на мене части движимого и недвижимого
иміния, которим владіл отц мой Павел Коробка, обще без розділу з родними своїми
братамы, а моїми дядками Петром и Михайлом Коробками по наслідию им от отца
их умершаго, абшитованого войскового товариша, Василия Коробки спадаючому, а
именно с недвижимого иміния в двору, состоящем при селі Есмані, где покойний
отц и прописаниї родниї дяді мої Петро и Михайло и їх предки живали с принадле-
жащими до оного двора угодиями, мелницами, пахотними и сінокосними полями
и лесами, также в хуторі, состоящом в сотні Новгородской при рікі Знобовкы со
всею до того хутора принадлежностью, а з движимаго иміния, что за предков отца
моего било и что нині в оних жилом и футором доміх есть, со всею тою надлежащую
на мене, прямого наслідника, часть по доброй моей воли, а не с какого-либо при-
нуждения продажем уступаю доюродним братам моїм Ивану, Степану, Василию и
Максиму, Петровим синам Коробкам за договоренную ціну двісті пятдесят рублей,
которие всі сполна мною отобранны от старшого двоюрідного моего брата Ивана, а
он обязался с иміний своїх братов надлежащие от их денги по возрасті их получить,
тут же и то дополняю, что я наследную мою часть иміния уступаю и продаю моїм
двоюродним братьям, не могучи оной здержать, с тим при том договором, чтоб мні с
всех полученних денег и жить с них у старшаго брата Ивана на всем его кошті, то есть
должен он, Иван, мене снабдівать одежею и пищею до тіх пор, покуда я себі сищу его
ж старанием пристойную по моему состоянию осідлость и как сия моя продажа есть
доброволная, а не принужденная, и никакому праву непротивная, так оная вічне да
будет ненарушима, в том при ниже подписавшихся от мене персонално упрошених
свідітелях на сем своеручно и подписуюсь
Продавець Иван Павлов син Коробка.
При видаче сей доброволной купчой записі и при взятиї денег по устному продавца
Ивана Павлова сина Коробки прошение был и во свідітелство подписался атаман
глуховский Александер Славский.
При дачі сей доброволной купчой записі свідітелем бил и по прошению продавца
Ивана Павлова сина Коробки о визше писанной доброволной его продажі подписался
и печат приложил войсковой канцелярист Иван Олдаковский.
При сей доброволной продажі и при взятиї денег свідітелем бил и по персонално-
му продавца Ивана Павлова сына Коробки прошению подписался и печат приложил
войсковой канцелярист Алексій Кодинец.
Сіверянський літопис 75
При сей доброволной продажі и при взятиї денег свідітелем бил и по персонално-
му продавца Ивана Павлова сына Коробки прошению подписался и печать приложил
надворний компанійский сотенной писарь Яков Никифоров.
В 1763 году июня 24.
Таково вічистое купчое пісмо от Ивана Павлова сына Коробкы двоюродним
братам Ивану, Петрові сину, з меншими его братьями Коробкам сочиненное на про-
дажу им спадающой ему, пану Ивану, по отцу третой части движимих и недвижимих
добр в сотнях Глуховской при селі Есмані до Новгородской при футорі на Знобов-
ки иміющихся, презентовано на уряді сотенном новгородском от продавца Ивана
Павлова Коробки при доношениї персонално от него поданним и яко споряженно
есть на основаниї малороссийских прав за подписом рук продавца самого и упро-
шенних им во свідітелство сторонних людей с приложением їх печатей для того от
(?) состоявшогось на доношениї опреділения по прошению продавца записанно в
протоколную сотенной новгородской канцеляриї точно под № -ром 34 а подлинное
за конфирмациею, подписом рук (в болізни сотника) сотенной старшины с при-
ложением урядовой печати к ненарушимому изображеной в нем сили содержания
виданно и пану Петрову сыну Коробкі з меншими его братами.
Атаман городовый новгородский Роман Крисин.
Сотенний писар Михайло Манковский».
(НБУ.–ІР. – Ф. ХІV. – № 4377. – Тогочасна копія).
№ 22
1767, лютого 11(січня 31). – Козелець. – Випис з ухвали земського суду Ко-
зелецького повіту.
«По указу ея императорскаго величества из суда земского повіту Козелецкого
дана сия випись в Киево Видубицкий Свято Михайловский монастир в том, что
прошлого 1765 году мая 4 дня именовавшийся козак сотні Бобровицкой и житель
бобровицкий Иван Майко между протчиим на казаков села Ярославки и житель
занесл иск и на подданних Киево-Видубицкого Свято-Михайловского монастиря,
жителей ярославских Нестера и Ивана Лавріненков, до Ивана Бондара в оний суд
земский, о неправилном якоби завладіниї оставшогось по умершему діду его майна
козаку сотні Бобровицкой жителя ярославскому Алексію Морозу, с них Лавріненков
Нестером и Иваном каждим по десяти день пахатного поля, а Иваном Бондаром
едного гайка, а в том исковом доношении написал, по умертвии де діда его козака
сотні Бобровицкой жителя ярославского Алексія Мороза, осталось было четиры
дочери его, том числі мать его его, Майка, Варвара и три сестри оной его матери, а
его, Майка, тетки Мелания, Мария и Евдокия и за приходом уже в настоящий возраст
вишли взамуже с них Мелания за міщанина киевского Мартина Мартина Тригуба,
Марыя за жителя ярославского Прокопа Коломийця, Евдокия за козака жителя
ярославского Федора Онанку, а мати его за козака жителя бобровицкого Семена
Майку, и оних теток его з их мужамы, будучи недобропорядочного обхождения,
отошли Коломиец и Онанка з своїмы женамы, а его тетками и дітмы на жилле в
Полскую область за границе и при том де их отході з оставшихся по умершому оно-
го его, Майки, діду Морозу грунтов в разних урочищах лежачих, заставилы. А не
вічистое продажею завели, яко то козакам сотні Бобровицкой жителям ярославским
Ивану Присідки поля пахатного на десять день оранки, за рубль и шесть десять ко-
піек, Ивану Киянці на десять же день за рубль и пятьдесят копіек, Василе Ющенку
з его братом родним на дванадцять день за рубль и шестьдесят копіек, да Ивану По-
леченкому дуброву с пахотним полем дней на пять за два рублі сорок копіек, осо-
бливо ж де подданному Киево Видубицкого монастира жителе ярославському
Ивану Лавріненку ж на десять день за два рублі, Ивану Бондару гайок за едну четверть
жита, и по той де заставі, а не вічистой продажи як означенние козаки, так и поддан-
ние Видубицкого монастира тіми его предковічнимы в наслідное и правилное его,
Майка, владіние принадлежащимы грунтамы, неправильно и крайне не подлежаще
завладіли; почему де он, истец Майко, яко правилний к оним грунтам наслідник,
76 Сіверянський літопис
хотя не единожди упоминался, и иск в сотенной бобровицкой канцелярии иміл, од-
нако де потому его иск ничего не получил, и за тем де понині остается в крайній
обиді; с прошеним о том в силу прав малороссийских разсмотрения и опреділения и
по оному его, истца Майки, доношение били отправлени з суда земского здешнего
ко всім вишшеупомянутим козакам порознь, правние по(…)* о явки их в суд к отві-
ту против вишеписанной жалоби, против чего, что касалось до козаков, то по отвітам
их и всему произхождение учинился истец Майко недоказателним и по учиненням
пришлого 766 году ноябра 7 д. рішению ему отказано, а отвітчики козаки оставлени
правимы, по иску ж на поданних монастира Киево Видубицкого Лавриненков и
Бондара, от суда земского здешнего в оний Киево Видубицкий монастир посилан
бил, в силі права статутового розділу 4-о, артикула 48-о, упоминалний лист с требо-
ванием учинения с оних подданних по правам справедливости или о присилки в суд
к отвіту против вишенапомяненной жалоби повіренного справное вірующее и с онимы
обжалованним подданным на правний срок, почему от оного монастира повіренний
иеромонах Иларион в суд земский повіту Козелецкого с надлежащою вірующою
прислан бил. иза явное его подданним в суд земский здешний доношеним представил
истец де Майко занес иск свой на подданних монастира Киево Видубицкого Лаври-
ненков и Бондара, о владіемом имы якоби по заставі наслідном его, Майка, дідизном
полі и гайку, крайне напрасно и не справедливо, ибо ежели б де его, Майки, правил-
ной бил иск, то би ему надлежало в силу прав малороссийских в иску своем обстоя-
телно прописат, где тое дідовское его поле и гайок в каких именно урочищах поло-
жение свое иміют и какие именно люде в сему тому полю поміжники и в котором
точно году и мсці тем полем и гайком предписание поддание завладіли; но того де от
него, Майка, ничего не проименовано и сам де истец есть не иміющий осідлости
своей. И для того оной повіренний иеромонах Иларион тім доношением просил
предреченному истцу Майку веліт по себі надежних людей двох или трох шляхтичей
в поруку поставить, чтоб ежели он, истец Майко, в иску своем в неправости его
останется, а чрез тот его неправой иск может монастиру Видубицкому послідовать
убиток и излишняя волокита, то б он, Майко з его поручники все то Видубицкому
монастиру мог поповнить безотговорочно, и в том всем его, истца Майка, яко нео-
сідлого человіка з его поручникамы в суді земском обовязати подпискою. А пока де
он, истец Майко в том посук (?) по себі не поставит, потом его повіренного иеромо-
наха Илариона к сказанию против иску его, Майка, отвіта не принуждать и понеже
по праву малороссийскому книги статута розділа 4 артикула 45 напечатанному
между протчим установлено: если би хто осідлости нигді не маючи, а сіло в котором
повіті позвал, а позванний би до него буде о тую ж річ, або о которую иншую діло
иміл, тогди таковий мает наперед по себі поруку осілого в том же повіті дати, иж
нигді инде одно на том же уряді и стороні своей противного усправедливитися за-
разом скоро по своем маті будет повинен, для того в согласие оного права велено ему,
истцу Майку, поставить по себі и от надежних людей здешнего повіту в порукы и к
тому давно ему, Майку, сроку – почему он, Майко, что может по себі таких поручни-
ков поставити на 27-е число прошедшего октябра в суді земском здешнем подпискою
обовязался, под правним штрафом, но в тот срок, он, Майко, являсь в суді земском
здешнем пред присудетвующимы словесно сознал, что он никого по себі в поруки не
сискал, и поставит крайне не может, якожде за него нихто поручится не похотіл, и
сие он, Майко, обявивши, от суда отишол и боліе уже не являлся, по праву ж книги
статут розділу 4-о в артикулі 3 напечатанному установленно: если бы сторона по-
званная пред урядом на суді ставши на первих или на других роках, хотя еще не на
завитом року, позву вислухавши и до него так з сторони позваннии, яко и з сторони
збиваня (?) позву мовивши, а вряд би того за слушное не признал, и он би не хотечи
на реч самую отказивати или вступивши вже в реч и мовене правное з стороною
жалобною иміл до конца разсудку и сказаня их не слухаючы, проч от суду отишол,
не хотячи биты права послушен, тогды уряд на таковом упорном уже ненестанное
на заразом річ самую, о что позов идет, за доводом слушним правним сказати мает,
тое ж самое и о жалобной стороні разумети мает, гді би оная вступивши з стороною
Сіверянський літопис 77
своею противною в право, а проч от уряду отойшол, тогда таковий річ свою тратит,
по которому праву и означенний истец Майко, поелику он, как вишеозначенно, порук
о себі не поставил и напослідок от суда проч отишол, и иск свой потерял, и как со
всего видимо, тот иск от него, Майка, занесен бил, равно як на вишепрописанних
козаков, так и на подданних монастира Киево Видубицкого вовся бездоказателно и
напрасно, о чем видится явственно и до всего судного учинывшогось произвождения,
как по отводам отвітчиков козаков, так и по сказанним протыв них его на довод по-
казаниям, для того в суді земском повіту Козелецкого по силі вишеизображенних
прав и всех обстоятелств едним вишеозначенним учиненним прошлого 766 году
ноябра 7 дня рішением приговорено, часто упоминаемому истцу Ивану Майки в
вишеписанном его иску, яко бездоказателном, отказать, и оное рішение обоим сто-
ронам, то есть истцу и отвітчикам всем, в том числі и Киево Видубицкого монастира
повіренним: иеромонаху Лариону и послушнику Данилу Макаровцеву обявит, ко-
торое им и обявлывано с подпыскамы. А сего генвара 23 д. оние Киево Видубицкого
монастира повіренние иеромонах Иларион да послушник Данило Макаровцев по-
данним в суд земский повіту Козелецкого доношением о всем том представляя,
просили о сем з дела и рішения виписі, для вида и ради всяких нечаянних впредь
случаев, даби впредь он, Майко, либо ему Майку подобние ж з ярославских жителей
и других о том рішенном уже за вишепрописанное доискиванное истцем Иваном
Майком без всякого проименованное поле и гайок ділі, впредь Киево Видубицкого
монастира или подданих мнстирских, жителей ярославских, волочит и судних мест
утруждать не моглы, по какому оних Киево Видубицкого монастира повіренних
просителному доношению к видінию впредь о всем вишеписанном бившом неосно-
вателном иску и учиненном рішением окончаниї, требующой стороні Свято-Михай-
ловском Киево Видубицкому монастиру з опреділнием суда земского повіту Козе-
лецкого сия правная випись з онов[о] ж суда земского за подпысом рук присудству-
ющих в оном суді и пры печатех и видана 1767 году генвара 31 д.
Судия земский Матвій Шум
Подсудок Стефан Панченко
Писар Парфен Радченко.
Канцелярист Андрей Пинчук».
(НБУ. – ІР. – Ф. 160.– № 751. Оригінал з трьома печатками)
№ 23
1774 р. – Уривок зі списку дітей і підлітків, які знаходились у Свято-Михайлів-
ському Видубицькому монастирі.
“[…]4. Степан, родом з Ярославки. Звания посполитого. Принят в монастир 773
з відома и дозволения покойного отца игумена для обучения и услуги оному игуме-
ну. По умертвиї же оного игумена, взят намісником здешнего мнстря иеромонахом
Иоанникием, при котором он, Степан нині находяс, иміет пропитание от его хлібной
порції».
(НБУ. – ІР. – Ф. ХІV. – № 3774)
В публикации представленны найденные в архивах документы І. Скоропадского,
П. Полуботка, Д. Апостола и старшин.
Ключевые слова: универсал, письмо, гетман, монастырь.
In publications presented від documents of І.Skoropadskij,P.Polubotok,D.Apostol and
petty officers.
Keywords: universal, sheet, hetman, monastery.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-100172 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:33:44Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | о. Мицик, Ю. Тарасенко, І. 2016-05-17T18:12:05Z 2016-05-17T18:12:05Z 2016 З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2016. — № 2. — С. 61-77. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100172 94 (477) У публікації представлені віднайдені в архівах документи І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола та старшин. В публикации представленны найденные в архивах документы І. Скоропадского,
 П. Полуботка, Д. Апостола и старшин. In publications presented від documents of І.Skoropadskij,P.Polubotok,D.Apostol and
 petty officers. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Мовою документів З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.) Article published earlier |
| spellingShingle | З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.) о. Мицик, Ю. Тарасенко, І. Мовою документів |
| title | З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.) |
| title_full | З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.) |
| title_fullStr | З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.) |
| title_full_unstemmed | З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.) |
| title_short | З нових документів до історії Сіверщини (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.) |
| title_sort | з нових документів до історії сіверщини (друга половина хvіі-хvііі ст.) |
| topic | Мовою документів |
| topic_facet | Мовою документів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100172 |
| work_keys_str_mv | AT omicikû znovihdokumentívdoístoríísíverŝinidrugapolovinahvííhvíííst AT tarasenkoí znovihdokumentívdoístoríísíverŝinidrugapolovinahvííhvíííst |