Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст.

У статті автор дійшов висновку, що характерною рисою розвитку сільського господарства Правобережжя в кінці ХІХ – на початку ХХ століття була значна частка технічних культур у структурі посівних площ, де провідне місце належало цукровому буряку і картоплі. Основними виробни...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Український історичний збірник
Date:	2010
Main Author:	Ярославська, Л.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2010
Subjects:	Проблеми історії XIX – початку XX ст.
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100252
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст. / Л. Ярославська // Український історичний збірник — 2010. — Вип. 13, ч. 1. — С. 144-152. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860062182932217856
author	Ярославська, Л.
author_facet	Ярославська, Л.
citation_txt	Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст. / Л. Ярославська // Український історичний збірник — 2010. — Вип. 13, ч. 1. — С. 144-152. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Український історичний збірник
description	У статті автор дійшов висновку, що характерною рисою розвитку сільського господарства Правобережжя в кінці ХІХ – на початку ХХ століття була значна частка технічних культур у структурі посівних площ, де провідне місце належало цукровому буряку і картоплі. Основними виробниками цих культур були великі поміщицькі господарства. В статье автор пришел к выводу, что характерной чертой развития сельского хозяйства Правобережья в конце ХІХ – в начале ХХ века была значительная доля технических культур в структуре посевных площадей, где ведущее место принадлежало сахарной свекле и картофелю. Основными производителями этих культур были крупные помещицкие хозяйства. In the article the author made the conclusion that the characteristic feature of the development of agriculture of the Right-bank Ukraine in the end of the 19th-beginning of the 20th century was the considerable part of industrial crops in the structure of arable lands, where the main place belonged to the beetroots and potatoes. The main producers of these crops were big landlords” farms.
first_indexed	2025-12-07T17:05:01Z
format	Article
fulltext	144 Український історичний збірник, Вип. 13, 2010 УДК (477)«19–20» Лариса Ярославська∗∗∗∗ ВИРОЩУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ КУЛЬТУР У СТРУКТУРІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ У статті автор дійшов висновку, що характерною рисою розвитку сільського господарства Правобережжя в кінці ХІХ – на початку ХХ століття була значна частка технічних культур у структурі посівних площ, де провідне місце належало цукровому буряку і картоплі. Основними виробниками цих культур були великі поміщицькі господарства. Ключові слова: технічні культури, сільське господарство, Правобережна Україна, поміщицькі господарства. В статье автор пришел к выводу, что характерной чертой развития сельского хозяйства Правобережья в конце ХІХ – в начале ХХ века была значительная доля технических культур в структуре посевных площадей, где ведущее место принадлежало сахарной свекле и картофелю. Основными производителями этих культур были крупные помещицкие хозяйства. Ключевые слова: технические культуры, сельское хозяйство, Правобережная Украина, помещицкие хозяйства. In the article the author made the conclusion that the characteristic feature of the development of agriculture of the Right-bank Ukraine in the end of the 19th-beginning of the 20th century was the considerable part of industrial crops in the structure of arable lands, where the main place belonged to the beetroots and potatoes. The main producers of these crops were big landlords” farms. The key words: industrial crops, agriculture, Right-bank Ukraine, landlords” farms. Ринкова трансформація сільськогосподарського виробництва України кінця ХІХ – початку ХХ століття викликала бурхливий розвиток переробної промисло- вості. Особливо яскраво цей процес проявився на Правобережній Україні, яка прославилася у той час цукровими та винокурними заводами. Основою ж переробної промисловості є технічні культури: цукровий буряк, картопля, льон, соняшник, тютюн та інші. Тому в умовах нагальної проблеми сьогодення віднов- лення переробки сільськогосподарської продукції є актуальним вивчення досвіду кінця ХІХ – початку ХХ століття щодо вирощування технічних культур. З огляду на значну концентрацію підприємств переробної промисловості на Правобережній Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ століття, питання вирощування ∗∗∗∗ Ярославська Лариса – здобувач кафедри історії України Черкаського державного технологічного університету. Науковий керівник – доктор історичних наук, професор Бушин М.І. 145 технічних культур привертало значну увагу економістів того часу. Особливо слід відмітити праці Т.І. Осадчого1, М.Ф. Анненського2, М.К. Сухановова3 та ін. Протягом радянського періоду вітчизняної історіографії питанню діяльності цукрових і винокурних заводів та вирощуванню технічних культур також приділялося багато уваги. У працях А.М. Анфімова4, А.І. Мамалиги5, Л.Г. Мельника6, П.П. Тели- чука7, В.П. Теплицького8, М.Н. Лещенка9 та ін. подано ґрунтовний систематизований аналіз проблеми. Проте праці радянських істориків просякнуті ідеологічною заангажованістю, питання вирощування технічних культур подається через призму посилення експлуатації та постійного погіршення соціально-економічного становища селянства, розгортання класової боротьби. Протягом періоду незалежності опубліковано низку праць з аграрної історії Украї- ни. Такі дослідники як, Ю.П. Присяжнюк, Л.М. Горенко10, В. Пашук11, Н.Р. Темірова12, Ю.Є. Куценко13 та інші, поглиблюючи напрацювання поперед-ників, аналізують вирощування технічних культур, позбавившись ідеологічних штампів та пересторог. Не дивлячись на досить значний масив дослідницької літератури щодо питання вирощування технічних культур в Україні та на Правобережжі зокрема, на наш погляд ця проблема потребує подальшого вивчення. Правобережна Україна належала до такого господарського району країни, де поряд з виробництвом пшениці та інших зернових культур, набрали значного поширення цукрова, винокурна, тютюнова та інші галузі промисловості, безпо- середньо пов’язані з переробкою сільськогосподарських продуктів і сировини. За підрахунками М.А. Рубача, на Правобережжі біля 75 % усіх приватновласниць- ких посівів були органічно пов’язані з цукровими та винокурними заводами14. Провідною харчовою галуззю була цукрова промисловість. За кількістю цукрових заводів і виробленої ними продукції Правобережна Україна займала перше місце у Російській імперії. Напередодні Першої Світової війни на її території було розташовано 48,6 % цукрових заводів країни та 72,2 % цукрових заводів України15. У цей період Київська, Подільська і Волинська губернії вироб- ляли на своїх заводах 50 % загального виробництва цукру у Росії16. Значного поширення на Правобережній Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. набула винокурна промисловість. Так, у 1910 р. з загальної кількості 2882 винокурних заводів, що діяли у Росії, 306 припадало на правобережні українські губернії, що становило 10,6 % загальної кількості винокурних заводів Російської імперії і понад 50 % усіх винокурних заводів, розташованих в Україні17. Цукрова, винокурна та інші галузі легкої і харчової промисловості, неухильно розвиваючись, викликали необхідність значного поширення площі посіву технічних культур – цукрових буряків, картоплі, тютюну та інших. Це штовхало великих землевласників на шлях перебудови своїх господарств на ринковій основі. Протягом усього пореформеного періоду у господарствах Правобережної України помітно збільшувалася площа посіву технічних культур. З кінця 1840-х років до початку ХХ ст. площа посіву цукрових буряків на Правобережжі збільшилася з 21 до 300-400 тисяч десятин, тобто за півстоліття вона зросла майже у 20 разів18. 146 Цьому сприяло кілька факторів. По-перше, природні умови Правобережна Україна є дуже сприятливими для вирощування цукрового буряку. Відносно низький рівень культури цукробурякового господарства ставив врожайність буряку у значну залежність від сил природи. Кліматичні та ґрунтові умови Правобережжя забезпечували отримання вищих урожаїв порівняно з іншими районами, а відповідно і більшу дохідність господарства19. По-друге, інтенсивне будівництво залізничних шляхів, які давали можливість доставляти буряки до заводів з віддалених районів, забезпечували зв'язок з ринка- ми для вивозу продукції та ввозу обладнання20. По-третє, на розвиток цукробурякового виробництва великий вплив мала урядова політика. Цукрова промисловість перебувала під постійною опікою уряду, оскільки була важливим джерелом доходів казни у вигляді акцизів. У 1860-х рр. акцизний збір з одного пуда цукру становив 60 коп., а у 1900-х рр. – 1 руб. 75 коп. Також уряд проводив послідовну протекційну митну політику, видаючи цукро- заводчикам експортні премії, нормуючи експорт і т.п. Разом з цим уряд збільшу- вав мито на імпортний цукор. Якщо у 1860-х рр. воно становило 60 % вартості цукру-сирцю21, то у 1891 р. ввізне мито на цукор було введено в розмірі 81,1 %, а з 1897 р. – вже 87,6 % від вартості імпортованої продукції22. Це фактично закривало доступ імпортного цукру до Росії. Насамкінець, виробництво цукру було високорентабельною галуззю, що приваблювала підприємців. У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. дохід на затрачений капітал у цій галузі досягав 15–25 %23. Внаслідок впливу цих факторів, на Правобережній Україні станом на 1908- 1912 рр. було сконцентровано 54,3 % усіх посівів цукрового буряку (333,2 тис. дес.) та 53,4 % валових зборів цієї культури (347279 тис. пуд.)24. Зростання площі посіву цукрових буряків по окремих губерніях Право- бережної України протягом 1983–1914 рр. вказано у Таблиці 1. Таблиця 1. Збільшення площі посівів цукрових буряків на Правобережній Україні протягом 1983–1914 рр.25. Площа посіву, тис. дес. Губернії 1883- 1888 1898- 1903 1901- 1905 1908-1912 1914 Збільшення, % Київська 80,7 130,2 134,0 167,0 201,8 250 Подільська 56,8 110,7 109,3 133,7 160,1 282 Волинська 14,9 26,9 26,4 32,5 36,1 243 Разом 152,4 267,8 269,7 333,2 398,0 261 Таким чином, найбільшого поширення вирощування цукрових буряків в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. на Правобережжі набуло у Київській та Подільській губерніях. У них же спостерігалося найбільше зростання площі посівів цієї культури. Натомість у Волинській губернії засівалося лише трохи більше 9 % 147 загальної площі посіву цукрових буряків Правобережжя і їх зростання було порівняно з іншими губерніями найменшим. Загалом, з 1883 р. по 1914 р. посіви буряків на Правобережній Україні зросли у понад 2,6 рази. Правобережна Україна вирізнялася не лише розмірами посівів цукрових буряків, а й значно вищим від інших районів рівнем їх врожаю. Згідно з даними 1881–1894 рр., пересічний врожай буряків на Правобережжі становив 105,2 берковців з дес., на Лівобережжі – 99,9 у Центральному районі – 95,3 і у Східному районі – 70,8 берковців з дес.26. Сівба цукрових буряків, обробіток яких потребував значної кількості робочих рук і коштів, була доступна переважно великим господарствам. Напередодні реформи 1861 р. на Правобережжі дві третини всіх перероблюваних буряків давали заводські посіви, тобто посіви на землях власників цукрових заводів, і лише одну третину – посіви поміщиків, великих орендарів та селян. Поступово значення заводських посівів у забезпеченні цукрових заводів падає і зростає роль посівів, що належали стороннім поставщикам. У 1890-х рр. останні давали вже дві третини усіх перероблюваних заводами буряків27. Протягом 1905–1907 рр. загальна площа посівів цукрових буряків на Правобережній Україні зросла з 245,3 до 297,8 тис. дес. У заводських господарствах вона збільшилася на 4,6 тисяч десятин, у селянських господарствах – на 20,7 тис. дес., у поміщицьких господарствах – на 27,2 тис. дес. Хоча площа під буряками найшвид- шими темпами зростала у селянських господарствах, їх питома вага була досить незначною – до 20 % всієї площі посівів цієї культури. Основну масу сировини для цукрової промисловості Правобережжя виробляли великі поміщицькі господарства28. Поряд із збільшенням вирощування цукрових буряків, в кінці ХІХ – на почат- ку ХХ ст. на Правобережній Україні значно розширювалося культивування картоплі – головної сировини для виробництва спирту та крохмалю. Протягом 1887–1913 рр. площі посівів картоплі збільшилися у більш ніж 1,5 рази – з 183 до 274 тис. дес. Хоча найбільшим було зростання площ під картоплею у Подільській губернії, посіви цієї культури у Волинській губернії значно перевищували аналогічний показник інших правобережних губерній29. Основна маса картоплі (у 1912 р. – 53 % від валового збору імперії) йшла на харчування населення та на корм худобі, значна частина (21 %) використовувалася у якості посівного матеріалу. Промислова переробка картоплі складала незначну частку валового збору Росії – лише 9,6 %, утому числі 8,2 % на винокуріння і 1,4 % на крохмальне виробництво30. На відміну від решти регіонів Російської імперії, протягом періоду, що досліджується, на винокурних заводах Правобережжя перероблялося 15 % усього врожаю картоплі. Хоча з розвитком цукрової промисловості роль картопляного винокуріння падала, у Подільській та Волинській губерніях переробка картоплі на винокурних заводах досягала 35–40 % збору31. Валові збори у 1896–1900 рр. порівняно з 1886–1890 р. у Київській губернії зросли у 3,4 рази, у Подільській губернії – у 3,6 рази, у Волинській – у 2,832. Порівнюючи ці дані з даними Таблиці 2.2.3, можемо зробити висновок, що приріст валових зборів картоплі значно перевищував приріст посівних площ під цією культурою. Це 148 свідчить, що вирощування картоплі на Правобережжі протягом досліджуваного періоду мало інтенсивний характер, а отже, ґрунтувалося на ринкових засадах. Перш за все це обумовлювалося потребами винокурної промисловості краю. Певного розвитку на Правобережжі досягло тютюнництво. Протягом періоду, що досліджується, на Правобережжі вирощували не лише тютюн низького ґатунку, а й продукцію з турецького та американського насіння33. Площі, зайняті у краї під посівами тютюну протягом досліджуваного періоду збільшувалися. Якщо у 1895 р. вони становили близько 820 дес.34, то протягом 1901–1910 рр. у середньому по регіону під посівами тютюну перебувало 1039 дес. За площею посівів найбільшого поширення культивування тютюну набуло у Подільській губернії – 657 дес. У Волинській та Київській губерніях під тютюном було зайнято відповідно 357 та 25 дес. землі. Але за об’ємом виробленої продукції провідне місце займали Київська і Подільська губернії, де було розташовано відповідно 21 та 20 тютюнових фабрик35. Хоча Київська губернія займала одне з перших місць за промисловим виробництвом тютюну36, за площею посівів цієї культури Правобережжя значно поступалося іншим регіонам України – Степу у 4 рази, а Лівобережжю – у понад 30 разів37. На початку 1890-х рр. найбільше тютюну збиралося на Лівобережжі – 82,6 % загальної кількості цієї культури, зібраної в українських губерніях. Збір тютюну на Півдні України становив 14,3 % і на Правобережній Україні – лише 3,1 % загальної його кількості38. Однією з причин, що гальмували розвиток тютюнництва, було те, що, згідно з акцизним статутом, скуповування листового тютюну зосереджувалося у руках незначної кількості фабрикантів та складників. Це зменшувало вільну конкурен- цію та призводило до штучного зниження закупівельних цін на нього39. Торгово-промислового характеру на Правобережній Україні протягом досліджуваного періоду набрало хмільництво. Зокрема таким воно було у Волинській губернії, де у 1895 р. збір хмелю становив приблизно 125 тис. пуд., або 47 % усього збору в Росії40. Серед інших технічних культур у досліджуваний період певне місце займали посіви льону. У переважній більшості культивувався олійний льон-кудряш. Посіви льону-довгунця, за винятком поліських повітів, були незначними41. Протягом 1881–1913 рр. площа посівів льону у Волинській губернії зросла з 8 до 10 тис. дес., у Київській губернії – з 2 до 3 тис. дес., у Подільській – з 1 до 3 тис. дес.42. Таким чином, на Правобережжі найбільші посіви льону були у Волинській губернії, проте загалом він був відносно непоширеною культурою. Порівняно з іншими регіонами, посіви льону на Правобережжі були незначними, поступаючись у 1900 р., наприклад, Лівобережжю у 5 разів, Степу – у майже 9,5 разів43. Крім льону, який переважно вирощувався для експорту його олійного насіння, в Україні у великих розмірах культивувалися інші олійні культури, зокрема, ріпак, свиріпа, рижій, соняшник і мак. Посіви олійних культур особливо швидко почали зростати у роки сільськогосподарської кризи 1880-х рр., коли різко впали ціни на хліб. У Київській губернії, наприклад, У Київському, Васильківському, Канівсько- му, Звенигородському, Липовецькому, Сквирському та Уманському повітах під 149 олійними культурами у 1888 р. було зайнято понад 10 тис. дес. землі, з яких було зібрано понад 431 тис. пуд. врожаю44. Проте значної ролі у сільськогоспо- дарському виробництві Правобережжя олійні культури не відігравали. Аналогічна ситуація на Правобережній Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. спостерігалася й щодо посівів конопель. З 1881 по 1913 рр. площі посівів конопель зросла з 17 до 24 тис. дес. Проте, їх ріст спостерігався лише до 1905 р., після чого спостерігалося їх постійне скорочення45. Порівняно з Лівобережжям, де 1913 р. посіви конопель становили близько 90 тис. дес.46, площі під цією культурою на Правобережній Україні були незначними. Фактично, серед українських губерній Росії великого торговельного значення коноплі набули тільки у Чернігівській та Полтавській губерніях47. Звертає на себе увагу співвідношення технічних та зернових культур у різних регіонах України. 1900 р. на Правобережжі частка картоплі у структурі посівних площ становила 4,1 %, цукрового буряку – 5,3 %. 78,4 % посівних площ були зайняті зерновими. Решта – іншими культурами. На Лівобережжі цього року частка картоплі та цукрового буряку становила відповідно 3,7 % і 1,3 %. У Степу – 1,4 % і 0,1 % відповідно48. Таким чином, серед інших регіонів України право- бережні губернії вирізнялися спеціалізацією на вирощуванні технічних культур. При значній рентабельності вирощування технічних культур площі, зайняті ними були порівняно з зерновими незначними. Найперше це пояснюється тим, що не усі землі Правобережжя є придатними для вирощування цукрового буряку. Найбільш сприятливими у цьому відношенні є територія між 48° і 54° північної широти49, а це виключає північні повіти Київської та Волинської губерній. По-друге, вирощування технічних культур значно залежало від наявності поблизу від господарства заводів по їх переробці. При значній кількості цукрових та винокурних заводів на Правобережжі в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., значні території регіону були значно віддалені від них і пов’язані залізницями. По-третє, слід враховувати тогочасні потужності заводів харчової промисло- вості. Як би не було вигідно вирощувати цукровий буряк і картоплю, заводи могли переробити лише певну обмежену кількість. По-четверте, господарства завжди мусять провадити полікультурне вироб- ництво аби зменшити ризик збитків через неврожай тієї чи іншої культури. Далі, з метою регулювання ринку держава вводила ряд обмежень щодо об’ємів виробництва тієї чи іншої продукції. Наприклад, в кінці 1880-х – на початку 1890-х рр. для ліквідації перевиробництва цукру уряд встановлював норми виробництва цукрови- ми заводами продукції за рахунок зменшення посівних площ цукрового буряку та встановив подвійне оподаткування цукру, який вироблявся понад встановлену норму50. І нарешті, культивування технічних культур вимагало вкладення значних капіталів. Наприклад, при вирощуванні картоплі на Поліссі вартість підготовчих осінніх і весінніх робіт, посадки насіння, догляду за рослинами та збору врожаю 1912 р. складала від 26 до 75,5 руб. на десятину посівів. Аналогічні витрати при вирощуванні пшениці у тому ж районі коливалися від 24 до 60 руб. на десятину посівів51. Таким чином, порівняно з вирощуванням пшениці, вирощування картоплі вимагало більше обігових коштів. 150 Аналогічна картина спостерігалася і при вирощуванні інших технічних культур. Такими коштами володіли далеко не усі господарства Правобережжя. Тому господарства, розташовані поблизу заводів харчової промисловості і які спеціалізувалися на вирощуванні цукрового буряку, картоплі тощо, значні площі відводили під посіви зернових. Наприклад, у Шпиківському маєтку М.П. Бала- шова, розташованого у Подільській губернії, з понад 6366 дес. ріллі під посівами цукрового буряку було щороку зайнято до 900 дес., або лише трохи більше 14 %52. В економіях Мошногородищенського маєтку К.А. Балашової цукровим буряком засівалося від 12,5 %до 25 % посівних площ53. Не применшуючи ролі зернових, слід зазначити, що саме вирощування технічних культур, особливо коренеплодів, свідчить про високий розвиток ріль- ництва, заснований на багатопільній сівозміні, покращеному обробітку ґрунту, поліпшенні технології та організації виробництва тощо. Оскільки виробництво цих культур було зосереджено у великих поміщицьких господарствах, саме їм були притаманні вище перераховані риси, які є ознаками товарних господарств, орієнтованих на внутрішній та зовнішній ринки. Селянські господарства теж займалися культивуванням технічних культур. Як правило, це були угоди з цукровими заводами, згідно яких селяни зобов’язувалися за певну плату засіяти, зібрати та доставити на завод вирощений на власній землі цукровий буряк. При цьому з плати за продукцію, як правило, вираховувалася вартість наданого заводом насіння54. Проте селянство не могло масово займатися вирощуванням цукрового буряку для цукрових заводів. Головною причиною тут було селянське малоземелля, особливо характерне для Правобережної України. Не маючи змоги забезпечити себе з власної землі необхідними продуктами харчу- вання, селянин не міг зайняти її технічними культурами на продаж. Отже, в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. характерною рисою розвитку сіль- ського господарства Правобережжя була, порівняно з іншими регіонами України, значна частка технічних культур у структурі посівних площ. Серед технічних культур провідне місце належало цукровому буряку і картоплі, площі посівів та валові збори яких протягом 1880–1913 рр. постійно збільшувалися. Основними виробниками цих культур були великі поміщицькі господарства, які мали можливість впроваджувати відповідну технологію та організацію вирощування технічних культур. Значною мірою цьому сприяла державна протекціоністська політика. Слід також підкреслити, що значний розвиток культивування технічних культур та пов’язаної з нею харчової промисловості багато в чому завдячував стійким позиціям поміщицького землеволодіння на Правобережжі. Розвиток буряківництва та картоплярства передбачає залучення значних обігових коштів, що було можливим лише за умови використання значних земельних площ. _______________________________ 1 Осадчий Т.И. Земля и землевладельцы в Юго-Западном крае: (на Украине, Подолии и Волыни). – К., 1899. 151 2 Анненский Н.Ф. Стоимость производства хлеба в частновладельческих хозяйствах // Влияние урожаев и хлебных цен на некоторые стороны русского народного хозяйства: Сб. ст. / Под ред. А.И. Чупрова и А.С. Постникова. – Т. 1. – СПб., 1897. 3 Суханов Н.К. К вопросу об эволюции сельского хозяйства: Социальные отношения в крестьянском хозяйстве России. – М., 1909. 4 Анфимов А.М. Крупное помещичье хозяйство Европейской России: (Конец ХІХ – начало ХХ века). – М., 1969. 5 Мамалыга А.И. Капиталистическая эволюция помещичьих и крестьянских хозяйств Подольской губернии в пореформенный период 1861–1900 гг.: Автореферат на соискание учёной степени кандидата исторических наук. – Днепропетровск, 1978. 6 Мельник Л.Г. Про розвиток капіталізму у великих поміщицьких господарствах Правобережної України (60–90-ті роки XIX ст.) // Український історичний журнал. – 1974. – № 10. 7 Теличук П.П. Економічні основи аграрної революції на Україні. – К., 1973. 8 Теплицький В.П. Реформа 1861 року і аграрні відносини на Україні. – К., 1959. 9 Лещенко М.Н. Селянський рух на Правобережній Україні в період революції 1905–1907 рр. – К., 1955. 10 Горенко Л.М., Присяжнюк Ю.П. До аграрної історії України: деякі аспекти соціально- економічного розвитку Правобережної України. – Черкаси, 1996. 11 Пашук В. Заробітчани Правобережної України (друга половина XIX ст.). – Львів, 2001. 12 Темірова Н.Р. Поміщики України в 1861–1917 рр.: соціально-економічна еволюція. – Донецьк: ДонНУ, 2003. 13 Куценко Ю.Е. Специализирование производства развития капитализма в сельском хзяйстве (1861–1914 гг. Украина, Россия и другие). Комплексная эколого-экономическая оценка систем. – К., 2001. 14 Рубач М.А. Очерки по истории революционного преобразования аграрных отношений на Украине в период проведения Октябрьской революции. – К.: Изд-во АН УССР, 1961. – С. 17. 15 Лещенко М.Н. Вказ. праця. – С. 29. 16 Нестеренко О.О. Розвиток капіталістичної промисловості і формування пролетаріату на Україні в кінці ХІХ і на початку ХХ ст. – К.: Держполітвидав УРСР, 1952. – С. 41. 17 Лещенко М.Н. Вказ. праця. – С. 21. 18 Там само. – С. 30. 19 Куценко Ю.Е. Указ. соч. – С. 151. 20 Теплицький В.П. Реформа 1861 року… – С. 251.; Куценко Ю.Е. Указ. соч. – С. 152. 21 Теплицький В.П. Реформа 1861 року… – С. 216. 22 Буравченко Р.В., Боровко С.Г. Оцінювання вартості продукції цукрової галузі України в історичному контексті (1802–1912 рр.) // Український селянин: Зб. наук. праць / За ред. С.В. Кульчицького, А.Г. Морозова. – Черкаси: Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, 2003. – Вип. 7. – С. 84. 23 Куценко Ю.Е. Указ. соч. – С. 147. 24 Карнаухова Е.С. Размещение сельского хозяйства России в период капитализма (1860– 1914 гг.). – М.: Изд-во АН СССР, 1951. – С. 154. 25 Лещенко М.Н. Селянський рух на Правобережній Україні в період революції 1905–1907 рр. – К., 1955. – С. 31; Карнаухова Е.С. Размещение сельского хозяйства России… – С. 154. 26 Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку 60–90 років ХІХ ст. – К.: Наукова думка, 1968. – С. 63. 27 Теплицький В.П. Реформа 1861 року… – С. 214–215. 28 Лещенко М.Н. Селянський рух на Правобережній Україні… – С. 31.; Буцик А.К. Селяни і сільський пролетаріат Київщини в першій російській революції. – К.: Вид-во Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, 1957. – С. 19. 29 Сельское хозяйство Украины. – Х., 1923. – С. 136–137. 152 30 Куценко Ю.Е. Специализирование производства развития капитализма… – С. 197. 31 Нестеренко О.О. Розвиток капіталістичної промисловості і формування пролетаріату на Україні… – С. 52. 32 Теплицький В.П. Реформа 1861 року… – С. 213. 33 Москалюк М. Розвиток тютюнової промисловості Наддніпрянщини у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. // Мандрівець. – 2008. – № 7. – С. 49. 34 Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку… – С. 65. 35 Лещенко М.Н. Селянський рух на Правобережній Україні… – С. 32–33. 36 Москалюк М. Розвиток тютюнової промисловості Наддніпрянщини… – С. 51. 37 Теплицький В.П. Реформа 1861 року… – С. 217. 38 Лещенко М.Н. Селянський рух на Правобережній Україні… – С. 32–33. 39 Москалюк М. Розвиток тютюнової промисловості Наддніпрянщини… – С. 51. 40 Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку… – С. 61. 41 Теплицький В.П. Реформа 1861 року… – С. 219. 42 Сельское хозяйство Украины… – С. 136–137. 43 Теплицький В.П. Реформа 1861 року… – С. 219. 44 Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку… – С. 61. 45 Сельское хозяйство Украины… – С. 136–137. 46 Там же. – С. 136–137. 47 Гуржій І.О. Україна в системі всеросійського ринку… – С. 61. 48 Теплицький В.П. Реформа 1861 року… – С. 232–233. 49 Куценко Ю.Е. Указ. соч. – С. 149. 50 Яремчук І.Г. Історія розвитку цукробурякового виробництва // Економіка АПК. – 2004. – № 5. – С. 24. 51 Труды комиссии по изучению хозяйств Юго-Западного края. – Вып. IV. – К., 1915. – С. 87–88, 94. 52 Описание Шпиковского имения Его Высокопревосходительства Николая Петровича Балашева / Под ред. П.Р. Слезкина. – К., 1913. – С. 30–31, 76. 53 Филипченко М.Е. Мошногородищенское имение Екатерины Андреевны Балашёвой, Киевской губернии, Черкасского уезда, при местечках Мошны и Городище: Описание имения, организация и ведение хозяйства. – К., 1896. – С. 165–168. 54 Державний архів Черкаської області (далі – ДАЧО). – Ф. 925. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 5; ДАЧО. – Ф. 888. – Оп. 1. – Спр. 21. – Арк. 5.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-100252
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2307-5848
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:05:01Z
publishDate	2010
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Ярославська, Л. 2016-05-19T13:27:22Z 2016-05-19T13:27:22Z 2010 Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст. / Л. Ярославська // Український історичний збірник — 2010. — Вип. 13, ч. 1. — С. 144-152. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100252 (477)«19–20» У статті автор дійшов висновку, що характерною рисою розвитку сільського господарства Правобережжя в кінці ХІХ – на початку ХХ століття була значна частка технічних культур у структурі посівних площ, де провідне місце належало цукровому буряку і картоплі. Основними виробниками цих культур були великі поміщицькі господарства. В статье автор пришел к выводу, что характерной чертой развития сельского хозяйства Правобережья в конце ХІХ – в начале ХХ века была значительная доля технических культур в структуре посевных площадей, где ведущее место принадлежало сахарной свекле и картофелю. Основными производителями этих культур были крупные помещицкие хозяйства. In the article the author made the conclusion that the characteristic feature of the development of agriculture of the Right-bank Ukraine in the end of the 19th-beginning of the 20th century was the considerable part of industrial crops in the structure of arable lands, where the main place belonged to the beetroots and potatoes. The main producers of these crops were big landlords” farms. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Проблеми історії XIX – початку XX ст. Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст. Article published earlier
spellingShingle	Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст. Ярославська, Л. Проблеми історії XIX – початку XX ст.
title	Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст.
title_full	Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст.
title_fullStr	Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст.
title_full_unstemmed	Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст.
title_short	Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст.
title_sort	вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва правобережної україни в кінці xix – на початку xx ст.
topic	Проблеми історії XIX – початку XX ст.
topic_facet	Проблеми історії XIX – початку XX ст.
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100252
work_keys_str_mv	AT âroslavsʹkal viroŝuvannâtehníčnihkulʹturustrukturísílʹsʹkogospodarsʹkogovirobnictvapravoberežnoíukraínivkíncíxixnapočatkuxxst

Вирощування технічних культур у структурі сільськогосподарського виробництва Правобережної України в кінці XIX – на початку XX ст.

Institution

Similar Items