Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду

В статті розглядається проблема взаємовпливів розвитку посмертного культу особи та автобіографічного чи дидактичного тексту, написаного нею, на основі письмових та археологічних джерел доби Давнього Царства та Першого перехідного періоду. Були досліджені культи видатних людей: Джедефгора, Птагете...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Український історичний збірник
Date:2010
Main Author: Романова, О.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут історії України НАН України 2010
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100263
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду / О. Романова // Український історичний збірник — 2010. — Вип. 13, ч. 1. — С. 6-20. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-100263
record_format dspace
spelling Романова, О.
2016-05-19T13:32:55Z
2016-05-19T13:32:55Z
2010
Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду / О. Романова // Український історичний збірник — 2010. — Вип. 13, ч. 1. — С. 6-20. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.
2307-5848
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100263
94(32)
В статті розглядається проблема взаємовпливів розвитку посмертного культу особи та автобіографічного чи дидактичного тексту, написаного нею, на основі письмових та археологічних джерел доби Давнього Царства та Першого перехідного періоду. Були досліджені культи видатних людей: Джедефгора, Птагетепа, Каґемні, Ісі із Едфу, Гекаіба із Елефантини та Аганахта із Дейр ель-Бершех. Місцеві святі мали стосунок до етичного дискурсу: вони писали автобіографії, деякі із них були відомі як автори повчань. Зміст обох літературних жанрів: автобіографії та повчання, – це тема благочестя особи. Три фактори здійснювали вплив на посмертне «прекрасне ім’я» особи: соціальний статус особи, її репутація як вмілого посадовця та праведної особи, а також текст літератури мудрості, який був створений особою, або який їй приписувався. Прижиттєва слава і громадська думка були основою для позитивної суспільної пам’яті про особу і для розвитку її заупокійного культу. Автобіографія закріплювала позитивний образ особи та сприяла збереженню суспільної пам’яті про людину.
В статье рассматривается проблема взаимоотношений развития посмертного культа личности и автобиографического или дидактического текста, ею созданного, на основании письменных и археологических источников периода Древнего царства и Первого переходного периода. Были исследованы культы выдающихся лиц: Джедефхора, Птаххотепа, Кагемни, Иси из Эдфу, Хекаиба из Элефантины, Аханахта из Дейр ель-Бершех. Местные святые имели отношение к этическому дискурсу: они создавали автобиографии, некоторые из них были известны как авторы поучений. Смысл обоих литературных жанров: автобиографии и поучения, – это тема благочестия личности. Три фактора оказывали влияние на посмертное «прекрасное имя» человека: социальный статус лица, его репутация как эффективного чиновника и праведной личности, а также текст литературы мудрости, созданный человеком, или приписываемый ему. Прижизненная слава и общественное мнение были основанием для позитивной общественной памяти о личности и для развития ее заупокойного культа. Автобиография закрепляла позитивный образ личности и содействовала сохранению общественной памяти о человеке.
The article considers the problem of interrelation of the development of posthumous cult of a person and the autobiographical or didactic text written by this person, on the ground of the written and archaeological sources of the Old Kingdom and the First Intermediate Period. The posthumous cults of the prominent people: Djedefhor, Ptahhotep, Kagenmi, Isi from Edfu, Hekaib from Elephantine and Akhanakht from Deir el-Bersheh were studied. The local saints were engaged into ethical discourse: they wrote autobiographies, some of them became to be known as the authors of Instructions. The matter of the both literature genres: autobiography and instructions is the theme of virtue of a person. Three factors influence the posthumous «good name» of a person: social status of a person, his reputation as an effective administrative officer and righteous person, and a text of the wisdom literature that was written by the person (or it believed that it was written by him). The ante mortem reputation and the social opinion was a ground for the positive social memory about the person and for progress of a personal tomb cult. Autobiography stated the positive image of a person and collaborated to saving social memory about the person.
uk
Інститут історії України НАН України
Український історичний збірник
Давня історія
Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду
spellingShingle Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду
Романова, О.
Давня історія
title_short Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду
title_full Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду
title_fullStr Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду
title_full_unstemmed Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду
title_sort культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в єгипті наприкінці давнього царства та за першого перехідного періоду
author Романова, О.
author_facet Романова, О.
topic Давня історія
topic_facet Давня історія
publishDate 2010
language Ukrainian
container_title Український історичний збірник
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
description В статті розглядається проблема взаємовпливів розвитку посмертного культу особи та автобіографічного чи дидактичного тексту, написаного нею, на основі письмових та археологічних джерел доби Давнього Царства та Першого перехідного періоду. Були досліджені культи видатних людей: Джедефгора, Птагетепа, Каґемні, Ісі із Едфу, Гекаіба із Елефантини та Аганахта із Дейр ель-Бершех. Місцеві святі мали стосунок до етичного дискурсу: вони писали автобіографії, деякі із них були відомі як автори повчань. Зміст обох літературних жанрів: автобіографії та повчання, – це тема благочестя особи. Три фактори здійснювали вплив на посмертне «прекрасне ім’я» особи: соціальний статус особи, її репутація як вмілого посадовця та праведної особи, а також текст літератури мудрості, який був створений особою, або який їй приписувався. Прижиттєва слава і громадська думка були основою для позитивної суспільної пам’яті про особу і для розвитку її заупокійного культу. Автобіографія закріплювала позитивний образ особи та сприяла збереженню суспільної пам’яті про людину. В статье рассматривается проблема взаимоотношений развития посмертного культа личности и автобиографического или дидактического текста, ею созданного, на основании письменных и археологических источников периода Древнего царства и Первого переходного периода. Были исследованы культы выдающихся лиц: Джедефхора, Птаххотепа, Кагемни, Иси из Эдфу, Хекаиба из Элефантины, Аханахта из Дейр ель-Бершех. Местные святые имели отношение к этическому дискурсу: они создавали автобиографии, некоторые из них были известны как авторы поучений. Смысл обоих литературных жанров: автобиографии и поучения, – это тема благочестия личности. Три фактора оказывали влияние на посмертное «прекрасное имя» человека: социальный статус лица, его репутация как эффективного чиновника и праведной личности, а также текст литературы мудрости, созданный человеком, или приписываемый ему. Прижизненная слава и общественное мнение были основанием для позитивной общественной памяти о личности и для развития ее заупокойного культа. Автобиография закрепляла позитивный образ личности и содействовала сохранению общественной памяти о человеке. The article considers the problem of interrelation of the development of posthumous cult of a person and the autobiographical or didactic text written by this person, on the ground of the written and archaeological sources of the Old Kingdom and the First Intermediate Period. The posthumous cults of the prominent people: Djedefhor, Ptahhotep, Kagenmi, Isi from Edfu, Hekaib from Elephantine and Akhanakht from Deir el-Bersheh were studied. The local saints were engaged into ethical discourse: they wrote autobiographies, some of them became to be known as the authors of Instructions. The matter of the both literature genres: autobiography and instructions is the theme of virtue of a person. Three factors influence the posthumous «good name» of a person: social status of a person, his reputation as an effective administrative officer and righteous person, and a text of the wisdom literature that was written by the person (or it believed that it was written by him). The ante mortem reputation and the social opinion was a ground for the positive social memory about the person and for progress of a personal tomb cult. Autobiography stated the positive image of a person and collaborated to saving social memory about the person.
issn 2307-5848
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100263
citation_txt Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду / О. Романова // Український історичний збірник — 2010. — Вип. 13, ч. 1. — С. 6-20. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT romanovao kulʹtimíscevihsvâtihtatekstilíteraturimudrostívêgiptínaprikíncídavnʹogocarstvatazaperšogoperehídnogoperíodu
first_indexed 2025-12-07T17:17:13Z
last_indexed 2025-12-07T17:17:13Z
_version_ 1850870683377074176