До 50-річчя реорганізації Інституту електротехніки АН УРСР в Інститут електродинаміки АН УРСР
Інститут електродинаміки НАН України добре відомий науковій спільноті в державі та за її межами як авторитетна академічна установа, а, останнім часом, і як східно-європейський регіональний центр у важливій галузі науки і техніки....
Saved in:
| Published in: | Технічна електродинаміка |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут електродинаміки НАН України
2013
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100748 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До 50-річчя реорганізації Інституту електротехніки АН УРСР в Інститут електродинаміки АН УРСР / К. Липківський // Технічна електродинаміка. — 2013. — № 6. — С. 7-8. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-100748 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Липківський, К. 2016-05-26T17:51:41Z 2016-05-26T17:51:41Z 2013 До 50-річчя реорганізації Інституту електротехніки АН УРСР в Інститут електродинаміки АН УРСР / К. Липківський // Технічна електродинаміка. — 2013. — № 6. — С. 7-8. — укр. 1607-7970 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100748 Інститут електродинаміки НАН України добре відомий науковій спільноті в державі та за її межами як авторитетна академічна установа, а, останнім часом, і як східно-європейський регіональний центр у важливій галузі науки і техніки. uk Інститут електродинаміки НАН України Технічна електродинаміка До 50-річчя реорганізації Інституту електротехніки АН УРСР в Інститут електродинаміки АН УРСР Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До 50-річчя реорганізації Інституту електротехніки АН УРСР в Інститут електродинаміки АН УРСР |
| spellingShingle |
До 50-річчя реорганізації Інституту електротехніки АН УРСР в Інститут електродинаміки АН УРСР Липківський, К. |
| title_short |
До 50-річчя реорганізації Інституту електротехніки АН УРСР в Інститут електродинаміки АН УРСР |
| title_full |
До 50-річчя реорганізації Інституту електротехніки АН УРСР в Інститут електродинаміки АН УРСР |
| title_fullStr |
До 50-річчя реорганізації Інституту електротехніки АН УРСР в Інститут електродинаміки АН УРСР |
| title_full_unstemmed |
До 50-річчя реорганізації Інституту електротехніки АН УРСР в Інститут електродинаміки АН УРСР |
| title_sort |
до 50-річчя реорганізації інституту електротехніки ан урср в інститут електродинаміки ан урср |
| author |
Липківський, К. |
| author_facet |
Липківський, К. |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Технічна електродинаміка |
| publisher |
Інститут електродинаміки НАН України |
| format |
Article |
| description |
Інститут електродинаміки НАН України добре відомий науковій спільноті в державі та за її межами як авторитетна академічна установа, а, останнім часом, і як східно-європейський регіональний центр у важливій галузі науки і техніки.
|
| issn |
1607-7970 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/100748 |
| citation_txt |
До 50-річчя реорганізації Інституту електротехніки АН УРСР в Інститут електродинаміки АН УРСР / К. Липківський // Технічна електродинаміка. — 2013. — № 6. — С. 7-8. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT lipkívsʹkiik do50ríččâreorganízacííínstitutuelektrotehníkianursrvínstitutelektrodinamíkianursr |
| first_indexed |
2025-11-24T16:02:11Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:02:11Z |
| _version_ |
1850850389779283968 |
| fulltext |
ISSN 1607-7970. Техн. електродинаміка. 2013. №6 7
ДО 50-РІЧЧЯ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ІНСТИТУТУ ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ АН УРСР
В ІНСТИТУТ ЕЛЕКТРОДИНАМІКИ АН УРСР
Інститут електродинаміки НАН України добре відомий науковій спільноті в державі та за її
межами як авторитетна академічна установа, а, останнім часом, і як східно-європейський регіональ-
ний центр у важливій галузі науки і техніки. За 66 років діяльності в інституті відбувалися притаман-
ні науковим інституціям зміни: зростали наукові кадри; коригувалися наукові напрямки; поглиблю-
валися та розширювалися дослідження; формувалися нові наукові школи, які згодом виокремлювали-
ся у самостійні заклади; надавався на певний час "прихисток" деяким стороннім науковим колекти-
вам для зміцнення та самовизначення. Перші 16 років (по аналогії з людським життям – у пору юнос-
ті) він носив назву "Інститут електротехніки АН УРСР" і базувався у старовинному будинку по вул.
Чкалова, 55,б.
На початку шістдесятих років минулого століття вище керівництво зобов'язало академічні ін-
ститути провести ґрунтовну оцінку рівня фундаментальності їхніх досліджень, яка могла супрово-
джуватися відповідними організаційними заходами. Хоча й до цього в Інституті велика увага приді-
лялася теоретичним основам та засадам електротехніки та електроенергетики, логічно було згідно з
висунутими рекомендаціями озирнутися, проаналізувати здобутки і можливі резерви розвитку.
Внаслідок зазначених обставин, що мали як об'єктивний, так і суб'єктивний характер, у 1963
році виникли ситуативні передумови для усвідомлення необхідності точного визначення наукових
задач та перспектив нашої наукової установи. Це обумовило, певним чином, і зміну його назви – на
наступні п'ятдесят років він став Інститутом електродинаміки (спочатку Академії наук УРСР, а зго-
дом – Національної академії наук України).
При коригуванні назви розглядалися різні варіанти. Наприклад, Інститут проблем електроене-
ргетики (щоправда, з відділом електродинаміки, завідувачем якого планувався – вже була домовле-
ність і згода – відомий професор А.В. Нетушил. Крім нього йшли перемови ще з деякими іншими
вченими, наприклад, Г.Г. Счастливий, якого директор О.М. Мілях долучив до розв'язання кадрових
питань, зустрічався з цією метою у Ленінграді з професором А.І. Вольдеком та канд.техн.наук
К.І. Кімом, консультувався з академіком М.П. Костенко. Але тоді поповнення нашого колективу від-
булося лише за рахунок К.І. Кіма та Е.П. Страшиніна, які згодом очолили дослідження в новій для
нас галузі – МГД генерування енергії). Проте, запропонована назва не зустріла підтримки з боку ке-
рівних органів, які мабуть, не побачили в ній потрібної "фундаментальності". Зауважимо, що її "не
бачили" й пізніше, навіть у 1969 році у матеріалах до доповіді, присвяченій 50-річчю Академії наук
УРСР, на 25 сторінках немає жодної згадки ані про електротехніку, ані про електроенергетику.
Врешті решт зупинилися на нинішній назві, хоча у листі Б.Є.Патону від 15.06.63р. академік
С.О. Лебедєв – колишній директор нашого інституту – слушно зауважував: "Название – «Институт
электродинамики» является целесообразным и соответствует существу перестройки Института элек-
тротехники. Если возможно, то лучше было бы сохранить прежнее название «Институт электротех-
ники», так как Институт завоевал определенный авторитет, и его наименование широко известно и
соответствует профилю работ". (Дійсно, в активі інституту були: створення під керівництвом
С.А. Лебедєва першої на європейському континенті малої електронної обчислювальної машини, пе-
редові позиції у низці наукових напрямків, дві Державні премії, захисти докторських дисертацій
О.М. Міляхом та І.М. Сиротою, кандидатських дисертацій майбутніми академіками Г.Г. Счастливим
та А.К. Шидловським тощо).
7 жовтня 1963 року на засіданні Секції фізико-технічних і математичних наук Президії АН
УРСР (Відділення фізико-технічних проблем енергетики тоді ще не було не тільки у нас, а навіть у
союзній Академії наук) з доповіддю "Про нову структуру і науковий профіль відділів і лабораторій
Інституту електротехніки АН УРСР" виступив О.М. Мілях. 25 грудня того ж року Рада Міністрів
УРСР Постановою №1408 "затвердила проведену Академією наук УРСР реорганізацію ряду установ
та визначила основні напрямки їхньої роботи". Проте Академія дійсно реалізувала цю реорганізацію
(зокрема Інституту електротехніки в Інститут електродинаміки) лише 14 січня 1964 року своєю По-
становою №4, виданою "на виконання Постанови Ради Міністрів", яка, виходить, "заздалегідь" схва-
лила цей захід.
Таким чином, саме взимку 1963/1964 років відбулася ця нереволюційна, але певна знакова
подія у житті інституту. Щодо нової його структури, то вона була відображена у штатному розкладі
на 1964 рік, що зберігся в архіві директора О.М. Міляха та має багато його поміток відносно змін у
8 ISSN 1607-7970. Техн. електродинаміка. 2013. №6
посадах окремих працівників, зроблених, мабуть, протягом того року. Згідно з цим розкладом в ін-
ституті було п'ять наукових підрозділів (послідовність збережено): 1. Відділ перетворення і стабіліза-
ції електромагнітних процесів, що налічував 38 співробітників (зав. відділом – О.М. Мілях); 2. Відділ
моделювання електричних систем (42 співробітники, зав. відділом Л.В. Цукерник); 3. Лабораторія
автоматизації динамічних процесів в електричних системах (13 співробітників, зав. відділом
І.М. Сирота); 4. Відділ магнітної гідродинаміки і електромеханічних систем (57 співробітників, зав.
відділом І.М. Постніков); 5. Відділ електричних і магнітних вимірювань (25 співробітників, зав. від-
ділом А.Д. Нестеренко).
У порівнянні з минулою структурою старі назви зберегли другий та п'ятий відділи (хоча у пер-
шому з них в одному із запропонованих варіантів вживався – під впливом нової назви інституту – тер-
мін "електродинамічне моделювання"). У назві Лабораторії з'явилися (на деякий час) "динамічні проце-
си". У назві четвертого відділу зміни були логічні, вони свідчили про початок досліджень у новому на-
уковому напрямку – МГД-генерування енергії, роботи по якому тривали наступні сімнадцять років.
Але головна зміна відбулася з відділом №1. Якщо раніше це була Лабораторія напівпровіднико-
вих і магнітних пристроїв автоматики, тобто двох конкуруючих напрямків, які визначалися конкретною
елементною базою, то зараз відбулося їхнє узгодження й об'єднання у вирішенні спільної важливої за-
дачі. В назві вперше з'явилося слово "перетворення", від якого згодом пішло все розмаїття нашої пере-
творювальної техніки. Хоча назва відділу №1 і не є стовідсотково коректною, але вона дозволила чітко
сформулювати такий важливий науковий напрямок інституту як "Перетворення параметрів електричної
енергії". О.М. Мілях не був ідеологом перетворювальної техніки – ідеологічні засади усіх її аспектів
успішно розвивали науковці відділу №1, а потім і кількох відділів, що з нього виокремились. Свідчен-
ням цього є те, що більше половини його складу (20 з 38!) стали докторами та кандидатами наук. Проте
Олександра Миколайовича Міляха слід вважати фундатором цього – тоді ще тільки перспективного –
наукового напрямку: називаючи так свій відділ, він, хоча й радився, мабуть, з найближчими колегами,
але ж брав відповідальність за його подальший розвиток тільки на себе...
Проведені керівництвом інституту на чолі з О.М. Міляхом коригування напрямків діяльності та
назви дозволили інституту (всупереч певним зазіханням з боку деяких міністерств та відомств) залиши-
тися в системі Академії наук і своїми подальшими досягненнями підтвердити фундаментальність до-
сліджень і правомірність знаходитися на гідному місці у цій структурі впродовж наступних років.
Прискоренню зростання та подальшому розвитку нашого інституту посприяла тоді ще одна,
на перший погляд і недотична, проте, як з'ясувалося згодом, вагома і важлива подія. У жовтні 1963
року колектив перебазувався у новий корпус на Брест-Литовському проспекті, 102 (зараз – проспект
Перемоги, 56), у будівництві якого кілька попередніх років брали активну участь усі співробітники.
Наслідком суттєвого збільшення "життєвого простору", появи численних різноманітних приміщень
було, по-перше, створення сприятливих умов для плідної наукової діяльності. Досить швидко ми
отримали власні (не на двох або трьох – як раніше) письмові столи, зручні робочі місця; можливість
працювати – при потребі – у затишній читальній залі, користуючися багатим бібліотечним фондом;
просторі холи для наукових семінарів; велику актову залу, в якій згодом почали проводити масштабні
наукові конференції тощо.
Незрівнянно поліпшилися і умови для практичної дослідницької роботи працівників усіх від-
ділів і лабораторій, особливо тих, хто займався електричними машинами. Для них у цоколі будинку
було змонтовано об'ємні експериментальні стенди для дослідження фізичних процесів у потужних
електричних машинах, які раніше доводилося проводити у непристосованому для цього колишньому
гаражі у дворі старого нашого помешкання. Для виконання замовлень наукових відділів розгорнули
роботу "электромастерские" з 23 інженерами, техніками, фізмеханіками, електромеханіками...
Таке розширення можливостей та спектру завдань стимулювало приплив нових кадрів, пере-
важно цілеспрямованих на науковий пошук випускників технічних вузів (у першу чергу − КПІ), і як
наслідок − зростання кількості аспірантів, захистів дисертацій тощо.
Таким чином, "жовтневий переїзд" був не просто зміною адреси (додамо, що восени 1963 ро-
ку було відкрито станцію метро "Большевик" – начебто для зручності співробітників!), а й стимулом
до певного розширення світогляду, зростання впевненості у своїх силах та можливостях.
Все це дозволяє вважати 1963 рік знаковою віхою в історії нашого інституту, етапом, який не
варто забувати або недооцінювати.
Підготував К. Липківський
|