Посольські та адміністративні справи у Київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. Януша Гольшанського)
У публікації автор розглядає ситуацію, яка склалася в управлінні Київським воєводством у 1540-х роках. Введення до наукового обігу листів кн. Януша Гольшанського розширює уявлення про повноваження справці воєводства, представляє нову інформацію про дипломатичні місії литовських і татарських посл...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний збірник |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101027 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Посольські та адміністративні справи у Київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. Януша Гольшанського) / В. Безпалько // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 332-338. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-101027 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Безпалько, В. 2016-05-30T10:38:14Z 2016-05-30T10:38:14Z 2012 Посольські та адміністративні справи у Київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. Януша Гольшанського) / В. Безпалько // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 332-338. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101027 (477)«15» «Януш Гольшанський» У публікації автор розглядає ситуацію, яка склалася в управлінні Київським воєводством у 1540-х роках. Введення до наукового обігу листів кн. Януша Гольшанського розширює уявлення про повноваження справці воєводства, представляє нову інформацію про дипломатичні місії литовських і татарських послів. В публикации автор рассматривает ситуацию, которая сложилась в управлении Киевским воеводством в 1540-х годах. Введение в научный оборот писем кн. Януша Гольшанского расширяет представления о полномочиях справцы воеводства, представляет новую информацию о дипломатических миссиях литовских и татарских послов. The article reviews the situation that has developed in the managing of Kiev Voivodeship in 1540’s. An introduction of knyaz Yanosh Holshansky’s letters to the scientific use expands the notions of voivodship spravca’s authority and provides the new information on the Lithuanian and Tatar ambassadors’ diplomatic missions. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник До джерел Посольські та адміністративні справи у Київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. Януша Гольшанського) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Посольські та адміністративні справи у Київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. Януша Гольшанського) |
| spellingShingle |
Посольські та адміністративні справи у Київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. Януша Гольшанського) Безпалько, В. До джерел |
| title_short |
Посольські та адміністративні справи у Київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. Януша Гольшанського) |
| title_full |
Посольські та адміністративні справи у Київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. Януша Гольшанського) |
| title_fullStr |
Посольські та адміністративні справи у Київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. Януша Гольшанського) |
| title_full_unstemmed |
Посольські та адміністративні справи у Київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. Януша Гольшанського) |
| title_sort |
посольські та адміністративні справи у київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. януша гольшанського) |
| author |
Безпалько, В. |
| author_facet |
Безпалько, В. |
| topic |
До джерел |
| topic_facet |
До джерел |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний збірник |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
У публікації автор розглядає ситуацію, яка склалася в управлінні Київським
воєводством у 1540-х роках. Введення до наукового обігу листів кн. Януша
Гольшанського розширює уявлення про повноваження справці воєводства,
представляє нову інформацію про дипломатичні місії литовських і татарських
послів.
В публикации автор рассматривает ситуацию, которая сложилась в
управлении Киевским воеводством в 1540-х годах. Введение в научный оборот
писем кн. Януша Гольшанского расширяет представления о полномочиях
справцы воеводства, представляет новую информацию о дипломатических
миссиях литовских и татарских послов.
The article reviews the situation that has developed in the managing of Kiev
Voivodeship in 1540’s. An introduction of knyaz Yanosh Holshansky’s letters to the
scientific use expands the notions of voivodship spravca’s authority and provides the
new information on the Lithuanian and Tatar ambassadors’ diplomatic missions.
|
| issn |
2307-5848 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101027 |
| citation_txt |
Посольські та адміністративні справи у Київському воєводстві 1540-х рр. (за листами кн. Януша Гольшанського) / В. Безпалько // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 332-338. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bezpalʹkov posolʹsʹkítaadmínístrativníspraviukiívsʹkomuvoêvodství1540hrrzalistamiknânušagolʹšansʹkogo |
| first_indexed |
2025-11-24T21:20:20Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:20:20Z |
| _version_ |
1850497876269989888 |
| fulltext |
332
Український історичний збірник, Вип. 15, 2012
УДК (477)«15» «Януш Гольшанський»
Владислав Безпалько
(Київ)
ПОСОЛЬСЬКІ ТА АДМІНІСТРАТИВНІ СПРАВИ
У КИЇВСЬКОМУ ВОЄВОДСТВІ 1540-х рр.
(за листами кн. Януша Гольшанського)
У публікації автор розглядає ситуацію, яка склалася в управлінні Київським
воєводством у 1540-х роках. Введення до наукового обігу листів кн. Януша
Гольшанського розширює уявлення про повноваження справці воєводства,
представляє нову інформацію про дипломатичні місії литовських і татарських
послів.
Ключові слова: воєвода, справця воєводства, посольство, упоминки.
В публикации автор рассматривает ситуацию, которая сложилась в
управлении Киевским воеводством в 1540-х годах. Введение в научный оборот
писем кн. Януша Гольшанского расширяет представления о полномочиях
справцы воеводства, представляет новую информацию о дипломатических
миссиях литовских и татарских послов.
Ключевые слова: воевода, справца воеводства, посольство, упоминки.
The article reviews the situation that has developed in the managing of Kiev
Voivodeship in 1540’s. An introduction of knyaz Yanosh Holshansky’s letters to the
scientific use expands the notions of voivodship spravca’s authority and provides the
new information on the Lithuanian and Tatar ambassadors’ diplomatic missions.
Keywords: voivode, voivodship spravca, embassy, gifts.
Початок 40-х рр. XVI ст., після тривалого управління воєводством Андрія
Немировича з 1514 по 1540 р.1, характеризується для Києва частою зміною
адміністрації. По його смерті 1540 р. воєводством керує справця кн. Андрій
Сангушко Кошерський. Його змінює призначений 1542 р. кн. Януш Юрійович
Гольшанський. На уряді київського воєводи він пробув близько двох років.
Маючи володіння на півночі держави, він досить довго був відсутній у Києві,
через владнання своїх особистих справ. Зазвичай, прикордонні воєводи нечасто
залишали ввірену їм територію, з огляду на постійну небезпеку від сусідів
Великого князівства Литовського (далі — ВКЛ)2. Перебуваючи у Вільно,
———————
1 Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV–XVIII wieku. Spisy /
Opracоwali E. Janas I W. Kłaczewski. — Kórnik, 2002. — S. 66.
2 Черкас Б. Україна в політичних відносинах Великого князівства Литовського з
Кримським ханатом (1515–1540). — К., 2006. — С. 56.
333
воєвода продовжував впливати на вирішення справ у Києві, де залишив
справцею свого брата кн. Володимира, через переписку даючи вказівки до дій
(збереглися два такі листи, написані у відповідь листам кн. Володимира)3.
Такий випадок, коли за відсутності київського воєводи на його місці зали-
шався його брат, не є поодиноким. Наприклад, 1521 р. великий князь реко-
мендував Панам-Раді послати на місце київського воєводи Андрія Немировича
його брата Юрія, у випадку, якщо воєводі потрібно буде взяти участь у поході
кримців на московські землі4.
Листи Януша Гольшанського5 до свого брата, хоч і несуть офіційний
характер (на одному з них зазначено «у справах земских»), проте їх автор не
уникнув рівня особистісного спілкування. Відчувається дещо винуватий та
підлещувальний тон — воєвода звертається до брата «господине княже» не
тільки на початку листа, а й у середині тексту, хоча пише до молодшого за віком
та нижчого за статусом, а також в означення до дій брата часто пише «рачишь,
рачил» (тобто «зволиш, побажаєш»6). Наприкінці одного з листів кн. Януш вже
відверто просить про послугу, за яку вважатиме себе боржником. Пояснення
цьому потрібно шукати у ряді причин — затримка з власним поверненням,
невизначеність з грошовою винагородою та ін.
Одже, 1543 р. кн. Володимир Гольшанський, будучи справцею воєводства,
також ще очолював найману роту, яка «лежала» у київському замку. За попе-
редніми домовленостями з братом його обов’язки заступника воєводи мали
закінчитися на день св. Миколая (6 грудня) — строк, до якого отримали платню
його військові товариші. Справця, однак, мав ще залишатися у Києві до Різдва
(25 січня) або й довше, аж до повернення воєводи. Нам невідомо, коли саме кн.
Януш прибув до Києва, але кн. Володимир продовжував перебувати у воєводстві
і після повернення старшого брата. Не виключено, що йому знову було доручено
навербувати військовий загін (великий князь згадує його як «чоловека знако-
митого»). У 1545 р. він згадується у кримсько-литовській дипломатичній пере-
писці як убитий татарами під Києвом під час полювання7. Однак обставини його
загибелі досить неоднозначні. Татарська сторона інтерпретує ситуацію по
———————
3 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie. — Zbiór Dokumentów Pergamino-
wych. — Sygn. 8464.
4 Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 4 (1506–1539): Užrašymų knyga 7 / Parengė I. Ilarienė,
L. Karalius, D. Antanavičius. — Vilnius, 2011 (далі — LM. Užrašymų knyga 7). — P. 399.
5 Князі Януш та Володимир Юрійовичі в різних документах згадуються і як Голь-
шанські, і як Дубровицькі. Ми називаємо їх Гольшанськими, за їх самоназвою у доку-
ментах, наведених у цій публікації (див. також: Яковенко Н. Українська шляхта з кінця
XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — С. 360–
361).
6 Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. — Т .ІІ. — К, 1978. — С. 290.
7 Книга посольская Великого княжества Литовского, содержащая в себе диплома-
тические сношения Литвы в годы государствования Сигизмунда Августа (с 1545 по 1572
год) / Издана М.А. Оболенским и И. Даниловичем. — М., 1843. — С. 21–22, 28.
334
іншому: з литовського боку відбувся напад на татарський загін Смаїла на
дніпровській переправі, і лише тоді татари завдали удар у відповідь8.
Листи князя Януша Гольшанського дають цінні дані про функції київського
воєводи (а також і його заступника-справці). В його обов’язки входило не тільки
сповіщати Панів-Раду про посольські справи та пересування дипломатичних
місій, але і слідкувати за діяльністю канівського та черкаського старост. Останні
мали бути під особливим наглядом, у зв’язку з їх причетністю до нападів козаків
на татар9. Погром посольства та пограбування улусів дошкульно вдаряли по
намаганням Сигізмунда І Старого спрямувати сили Кримського ханату на
активну боротьбу з Москвою. Як бачимо, ще у 1543 р. розшукувалися винуватці
цього інциденту, щоб стратити їх у присутності ханського посла.
Цікавим є свідчення самого воєводи про заготівлю м’яса (окремо при-
діляється увага «зубрині», як приорітетному продукту) з упольованих у його
київських угіддях звірів, для відправлення його засоленим у бочках до Вільна.
Також бачимо і труднощі, з якими зіткнувся кн. Володимир у повнова-
женнях справці воєводства. За відсутності воєводи у його лови вступаються
стрільці пана Івана Немирича, а у Мозирі гінцям справці не надають підвод.
Останнє можна повязати з приданням мозирської медової данини кн. Янушу
Гольшанському при отриманні уряду київського воєводи (з цільовим призна-
ченням на утримання послів)10, що могло викликати невдоволення мозирського
державці Миколая Нарбута. У всіх випадках проблеми вирішуються з Вільно
втручаннями кн. Януша, не без підтримки Панів-Ради.
З приводу грошового забезпечення самого справці дізнаємося, що він двічі
отримав по 50 кіп грошів11, а додаткову видачу коштів «на страву» мав
розглянути та затвердити безпосередньо монарх. Ймовірно, вже отримані
100 кіп мали піти на утримання послів та гінців.12 Бачимо, що статус справці при
тимчасовому від’їзді воєводи дещо відрізнявся від статусу справці воєводства,
———————
8 Борис Черкас відніс цей напад до подій 1539 р. (див.: Черкас Б. Політичні
відносини Великого князівства Литовського з Кримським ханатом у 1533–1540 рр. //
Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.). —
Вип. 3. — Київ, 2003. — С. 126–127.). Однак, у документах вказується, що Яблонський,
слуга кн. Володимира, був взятий татарами в полон саме при вбивстві кн. Володимира
Гольшанського, який безперечно був живий принаймні на кінець 1543 р.
9 Метрыка Вялікага Княства Літоўскага. Кніга 28 (1522–1552). — Кніга запісаў 28 /
Падрыхтавалі В. Мянжынскі і У. Свяжынскі. — Менск, 2000. (далі — Метрыка ВКЛ. КЗ.
28) — С. 53–54, 70–71,92–93, 100–102.
10 Архив Юго-Западной России. — Ч. VIII. — Т. V. — С. 37–38; Метрыка ВКЛ. КЗ.
28 — С. 147.
11 Пан Юрій Немирович 1521 р. як справця воєводства також мав би отримати
100 кіп грошів (LM. Užrašymų knyga 7. — P. 399).
12 Із звільненням київських міщан від давання підвод і стацій під гінців та
посольства обов’язки із їх забезпечення були покладені на київських воєвод. Для цього
спеціально виділялися певні державні прибутки, або надходила пряма дотація із скарбу
(див.: Безпалько В. Забезпечення підводами і стаціями посольської служби в обов’язках
адміністрації Київської землі (до 1569 р.) // Український історичний збірник (2008). —
Вип. 11. — К., 2008. — С. 26–31).
335
який отримав кн. Андрій Сангушко Коширський 1540 р.13 при вакантному місці
воєводи.
Один з листів також дає додаткові дані про обмін посольствами між ВКЛ і
Кримським ханатом на початку 1540-х років. Князь Януш пише про татарського
посла, який повертається до Криму, а також про литовського посла (на жаль, не
згадуючи імен учасників посольств), який з «упоминками» має проїхати через
Київ самостійно чи вже супроводжуючи татар.
За 1543 р. в інших джерелах нам невідомі прямі свідчення про литовські
посольства до Криму14 (за 1543-44 рр. є певні записи про витрати на «Татарську
Орду»15, без точних пояснень про цільове використання), хоча, згідно угоди
1540 р. між Сигізмундом І Старим та Сахіб-Гіреєм І, «великі» посольства мали
посилатися щороку, для допровадження «упоминків» — сукна на суму 15 тисяч
золотих16. Половина «упоминків» мала надходити до Криму на день св. Яна
(24 червня), інша на день Всіх Святих (1 листопада). Так як лист воєводи
датований 4 листопада, то литовський посол, про якого мав сповістити Панів-
Раду справця воєводства князь Володимир, напевне не встигав вкластися у
визначені строки подорожі. Ймовірно, на практиці терміни доставки «упо-
минків» були лише орієнтиром, і з різних причин не завжди чітко дотриму-
вались. Наприклад, попереднього 1542 р. литовський монарх сповіщає крим-
ського хана (лист датований 30 листопада), що посол через погану погоду та
розлиття річок не встигає вчасно прибути, бо остерігається зіпсувати сукно17. По
прибуттю до Києва він також мав послати гінця до Криму, щоб хан вислав
озброєний загін для супроводу через степ, тому що «лихие люди... з немалым
почтом по реце Днепру лежать...» Такі обставини ще більше затримували
посольство. А 1561 р. посол пан Скумин Львович Тишкевич взагалі більш як
півроку перебував у Києві, очікуючи сприятливої нагоди проїхати через Дике
Поле18.
———————
13 Кн. Андрію Коширському окремим королівським листом також було віддано «…
пенязей капщизных и мыта, кром аргиша, с места Киевского… чтобы он с того послов и
гонцов поднимал и сам с слугами своими выховане и поживене мел» (Архив Юго-
Западной России. — Ч. VIII. — Т. V. — С. 22–23).
14 Banionis E. Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės pasiuntinybių tarnyba XV–XVI
amžiasis. — Vilnius, 1998. — S. 200.
15 Любая А.А. Татарские «поминки» в контексте взаимоотношений Польского коро-
левства и Великого княжества Литовского с Крымским ханством в XVI в. // Studia
Historica Evropae orientalis. — Вып. 1. — Минск, 2008. — С. 243.
16 Акты, относящиеся к истории Западной России. — Том II. — С. 364; Русская
историческая библиотека. — Т. XXX. — Стб. 80; Османская империя и страны Цент-
ральной, Восточной и Юго-Восточной Европы в XV–XVII вв. — М., 1984. — С. 169.
17 Там же. — Стб. 88.
18 Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для разбора древних актов. —
Ч. VIII. — Т. V. Акты об украинской администрации XVI–XVII вв. — К., 1907. — С. 136–
138.
336
У записах книг видатків на посольства, які прибували до Польської Корони,
за 1543 р. відсутня фіксація прибуття послів чи гінців від Сахіб-Гірея І19.
Ймовірно, посол був прийнятий лише у Вільно, а його візит носив формальний
характер.
Та обставина, що татарський посол вибув з Вільно, не очікуючи литовського
посольства, цілком вкладається в рамки дипломатичних прийомів. Поки йде
затримка зі спорядженням власного посольства, литовській стороні не вигідно
додатковий час утримувати татарських послів20. Зрештою, обидва посольства
мали б вирушити через Дике поле разом, у супроводі татарського загону21.
Одже, публікація джерел дає нові свідчення про діяльність адміністрації
Київського воєводства, а також заповнює пробіли у знаннях про обмін посоль-
ствами між ВКЛ та Кримським ханатом.
Публікація документів здійснюється згідно з дипломатично-критичним
методом, розробленим В. Німчуком22, із деякими змінами.
ПУБЛІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ
№ 1. 1543 р., листопада 4 (Вільно). Лист кн. Яшуша Гольшанського,
київського воєводи, своєму брату кн. Володимиру Гольшанському, справці
київського воєводства, з вказівками, про які прикордонні справи інформувати
Панів-Раду, а також поясненнями своєї затримки з поверненням до Києва.
Велможныи кн(я)же г(о)с(по)д(и)не и брате мои милыи мн− ласкаве
сприzзливыи, о здорови твоеи м(и)л(о)сти рад бых слышал кождого часу,
которого твоєи м(и)л(о)сти в−рне взычамъ zк самъ собе.
При томъ, г(о)с(по)д(и)не кн(я)же, тыми разы росказали мн− панове рада их
м(и)л(ости) до т(воей) м(илости) писати, абы т(воя) м(илость) до их м(и)л(ости)
jтписал j том после татарском, если yже jн есть y Киеве албо yже-л будет
Киев прошол, и j н(а)шом теж после абы т(воя) м(илость) jтписал, єсли
всполок с цара перекопског(о) послом и съкарбом пошол албо н−? J том j
всемъ абы т(воя) м(илость) достаточную справу их м(и)л(о)сти jтписал,
———————
19 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie. — Archiwum Skarbu Koronnego. —
Rachunki poselstw. — Sygn. 1 (mkf. 30903) — К. 98–105; Archiwum Skarbu Koronnego.
Rachunki poselstw. Sumariusz / Opracowala A. Wajs. — Warszawa, 1999. — S. 17–18.
20 Литовський господар взагалі бажав уникати частого приїзду до ВКЛ посланців
від хана, у зв’язку з витратами на їх утримання: «А не маеть цар многих гонцов до корля
его милости слати, бо господару его милости шкода великая у скарбу его милости ся
дееть…» (Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные
археографическою комиссиею. — Том II. (1506–1544). — Спб., 1848. — С. 364; Русская
историческая библиотека. — Т. XXX. — Юрьев, 1914. — Стб. 80).
21 Практика військового супроводу посольств йшла ще з XV ст. Наприклад, про це
згадує А. Контаріні у 1474 р. (Барбаро и Контарини о России. К истории итало-русских
связей в XVI в. — Ленинград, 1971. — С. 211–213).
22 Німчук В. Правила видання пам’яток, писаних українською мовою та церковно-
слов’янською української редакції. — Частина 1. Проект. — Київ, 1995. — С. 24–30.
337
дов−давшисu в Каневе, єсли пан Бобоед водлu росказанz панов рад их
м(и)л(ости) jтыискал бYдет козаков тых, которыи шкоды царY перекопскомY
чинили и гонцов и послов єго побили, которых єму казано имати и zких будет
перед тым послом царовым карано албо так досит Yчинено, j том j всемъ абы
т(воя) м(илость) паном радам их м(и)л(ости) знати дал. Иж, што сu дотычет
кн(я)зu Андреz Пронского старосты черкаског(о), єсли бы j нем zкаu слава
была, j которои вже первеи помова походила, j чом и твоz м(и)л(ость) в−дати
рачиш, абы т(воя) м(илость), j том поведаючи, писал не до всих панов рад, кром
толко до двух, до кн(я)зu бискупа виленског(о) и до п(а)на воеводы виленского.
И што бы певного в тои речи было слышно, абы т(воя) м(илость) днем и ночю
тым паном в−дати давал, конечно, а в том бы т(воя) м(илость) жадного
сплошенства не мел.
К тому, г(о)с(по)д(и)не кн(я)же, што-м т(вою) м(илость) брата моег(о)
милог(о) зоставил на yрuде местцы моем мешкати до приеханu своего, а так
поведамъ т(воей) м(илости) иж z жадным jбычаем къ томy року къ светомy
Николе, до которог(о) в(аша) м(илость) гроши на ротy брали, быти не могу. А то
в тую ïðè÷èíy иж, єсми, жадного д−лу съ кн(я)г(и)нею Вуцкою и з ыншими
приzтелми своими еще не вчинил, jледве сu с тым jтправлю къ Божомy
нароженю. Длu чого-ж z т(вою) м(илость), г(о)с(по)д(и)на и брата моег(о)
милог(о), прошy и чолом бью абы т(воя) м(илость) не рачил jттол зыжчать и
там мене y Киеве ждати поки z там сам бyдy. А што сu дотычет роты т(воей)
м(илости) кгды рок приидеть ден св(я)т(о)го Николы, и твоz м(и)л(ость) рач(ил)
всю роту и служебников своих роспустити а сам толко влегце, сколко слуг своих
длu потребы свои зоставивши, там y Киеве зостат и мене ждати, ведже слуг
т(воей) м(илости) там мало потребимо, же-ш т(воя) м(илость) и моими
служебники наробuт бо их там немало гд− чого потреба. А што сu дотычеть на
страву т(воей) м(илости), панове их м(и)л(ости) писали j том до королu его
м(и)л(ости), нижли єще жадного jтпису нет. А веджо еще их м(и)л(ости)
мают т(воей) м(илости) послат на страву пuтдесuт коп грош(ей) дрyгую, а
первеи т(воей) м(илости) через хлопца в(а)ш(о)го послано, через Федора,
пuтдесuт коп грош(ей), т(воя) м(илость) рач(ил) j том в−дати и там змешкати
поки z приедy. А то бы т(воя) м(илость) рачил yчинит длu прозбы и чоломбитu
моего, а z то т(воей) м(илости) бyду приzзньми моими и всимъ добрым
jтдават zко г(о)с(по)д(и)нy и брату моему миломy, которого ж сu z за тыми
ласкавои приzзни т(воей) м(илости) братскои залецам.
П(и)сан y Вилни, ноzбр 4 д(е)н(ь) индикт 2.
Zнушъ Юревич Голшанскии, воевод(а) киевскии, т(воей) м(илости)
ч(о)л(ом) бьеть.
Велможномy кн(я)зю г(о)с(по)д(и)нy и брату моемy миломy кн(я)зю
Володимирy Юревичу Голшанскомy, справцы воеводства киевского.
В речах земских.
338
№ 2. 1543 р., листопада 6 (Вільно). Лист кн. Яшуша Гольшанського
своєму брату кн. Володимиру Гольшанському, в якому він інформує про
вирішення проблемних питань, пов’язаних з управлінням воєводством.
Велможныи кн(я)же г(о)с(по)д(и)не и брате мои милыи ку мн− ласкаве
сприzзливыи, j здорови т(воей) м(илости) рад бых слышал кождого часу,
которого т(воей) м(илости) в−рне сприzли zк властне самъ соб−.
Што т(воя) м(илость) рачил писат до мене j Нарбyта, иж jн под посланцы
твоеи м(и)л(ости) подвод дават не кажет и хочет их бити, ино панове их
м(и)л(ости) грозно писали j том до Нарбута и тот лист послали через хлопца
т(воей) м(и)л(ости) Федка, т(воя) м(илость) рач(ил) о том в−дати. А што писал
твоz м(и)л(ость) j стрелцы п(а)на Ивана Немиричевы, иж jн ихъ y ловы мои
yсылает, ино мы и j том до п(а)на Немирича писали, абы того понехал, и твоz
бы м(и)л(ость) тым листом п(а)на Немирича jбослал без мешканz. И стрелцомъ
бы тем н(а)шимъ росказал, абы на нас звер били, а jн нехаи их въ бочки солит,
бо маем тую зверинy зимою никоторым паном зд− казат везти, а зъвлаща
зyбринy. А што писал т(воя) м(илость) j товарыши свои, абы вже могли jттол
зыхати, ино панове их м(и)л(ости) не дали ни слова речи, пов−дили, нехаи, деи,
року долежат покол имъ замерено, т(воя) м(илость) рач(ил) j том в−дати. А с
тым сu приязни тu залецали.
П(и)сан y Вил(ни), ноzбр 6.
Zнушъ Юр(евич) Гол(шанский), воев(ода) киев(ский), ч(е)л(ом) б(ье)т.
Велможному кн(я)зю, г(о)с(по)д(и)нy и брату моему, кн(я)зю Володимирy
Юревичу Голшанскомy, справцы воеводства ки(е)вского.
ARCHIWUM GŁÓWNE AKT DAWNYCH W WARSZAWIE. —
Zbiór Dokumentów Pergaminowych. — Sygn. 8464.
|