Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова
У статті проаналізовано формування уявлення Михайла Драгоманова про
 Східну Європу, які лягли в основу його федералістської ідеї. Висвітлені особливості генеалогії федералізму, що були пов’язані з «неісторичністю» імперського простору. In the article, forming of presentation of Mykhajlo Drag...
Saved in:
| Published in: | Український історичний збірник |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101032 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова / Г. Корольов // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 273-280. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860126143612452864 |
|---|---|
| author | Корольов, Г. |
| author_facet | Корольов, Г. |
| citation_txt | Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова / Г. Корольов // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 273-280. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний збірник |
| description | У статті проаналізовано формування уявлення Михайла Драгоманова про
Східну Європу, які лягли в основу його федералістської ідеї. Висвітлені особливості генеалогії федералізму, що були пов’язані з «неісторичністю» імперського простору.
In the article, forming of presentation of Mykhajlo Dragomanov is analysed about
Eastern Europe, which underlay him federalist idea. The considered features are
genealogies of federalism, which were related with unhistorical nation of imperial
space.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:43:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
273
Український історичний збірник, Вип. 15, 2012
УДК (477) «Михайло Драгоманов»
Геннадій Корольов∗
(Київ)
СХІДНА ЄВРОПА В УЯВЛЕННЯХ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА
У статті проаналізовано формування уявлення Михайла Драгоманова про
Східну Європу, які лягли в основу його федералістської ідеї. Висвітлені особ-
ливості генеалогії федералізму, що були пов’язані з «неісторичністю» імпер-
ського простору.
Ключові слова: Східна Європа, федералізм, марксизм, проект, «Вільна
спілка».
In the article, forming of presentation of Mykhajlo Dragomanov is analysed about
Eastern Europe, which underlay him federalist idea. The considered features are
genealogies of federalism, which were related with unhistorical nation of imperial
space.
Keywords: Eastern Europe, federalism, Marxism, project, «Free union».
Перебування українських земель під владою імперій Романових та Габс-
бургів формувало в середовищі визвольного руху особливе розуміння території
й географічного простору. Нормативна періодизація національних рухів у
Східній Європі, запропонована чеським ученим Мірославом Грохом, доводить,
що такі ознаки можуть свідчити про генезис національного проекту ХІХ —
початку ХХ ст.
Факт розколу українських земель в уявленнях інтелектуалів виглядав оче-
видним. Закономірно, що за таких умов розділення між різними геополітичними
та культурно-цивілізаційних просторами сприяло формуванню різних образів
«Іншого». Російська імперія — у випадку Наддніпрянщини, і польський чинник —
у випадку Галичини. Саме це вплинуло на конструювання українського націо-
нального проекту, де вагоме місце відігравало усвідомлення Східної Європи як
особливого регіону «між Заходом і Сходом» у вітчизняній та зарубіжній інте-
лектуальній традиції. А панівний сценарій розвитку «неісторичних» націй
Східної і Центральної Європи включав в себе дистанціювання від гомогенних
проектів «історичних» націй і національних імперських режимів1. Власне на цій
позиції буде ґрунтуватися спроба потрактувати сприйняття Східної Європи у
творчій спадщині Михайла Драгоманова і виявлення генеалогії ідеї федералізму.
———————
∗ Геннадій Корольов — кандидат історичних наук, науковий співробітник Інсти-
туту історії України НАН України.
1 Глебов С. Евразийство между империей и модерном. — М., 2010. — С. 37.
274
Історія розвитку поняття «Східна Європа» в суспільствознавчому дискурсі
має низку особливостей, які пов’язані з формуванням уявлень інтелектуалів
стосовно визначення кордонів та ідеологічного смислу цього регіону в тери-
торіальних межах. Політичний та ідеологічний зміст понять «Центральна
Європа» і «Центрально-Східна Європа» у наукових дискусіях вже не викликає
сумніву2. Історія Східної Європи інтерпретується постімперськими політичними
уявленнями, насичена націоналізмом, етнічними конфліктами й спробами реа-
лізації марксизму. Вона увійшла до нормативної західної й української істо-
ріографії як простір, який географічно належить Європі, однак в силу істо-
ричних особливостей кардинально різниться від неї3.
На основі цього погляду Східна Європа в історіографічному дискурсі
пізнається як територія конфліктів, ґеноцидів, поширення крайніх ідеологій і
церковного партикуляризму4. Остання риса відіграє визначальну роль, адже
виступає чинником поглиблення ментального та цивілізаційного розколу.
Слабкість релігійної ідентичності як напряму генеалогії національного проекту,
а також базису для морального примирення в суспільстві стимулювала розвиток
міжнаціональних та міжрелігійних суперечностей.
У ХІХ ст. в середовищі української інтелігенції помітне принципове не-
сприйняття ідеї «Центральної Європи», яка згодом на початку ХХ ст. розви-
валася як імперський проект німецької нації «Серединна Європа» (поняття
Фрідріха Науманна). Саме Драгоманов обґрунтував ідею «Великої спілки», якою
намагався забезпечити реалізацію права суверенітету для «неісторичних» націй
Східної Європи. Одним з шляхів втілення національного проекту могла стати
соціалістична/комуністична ідеологія. Її головні постулати визначали й зумов-
лювали розвиток різних політичних принципів, сприяли ідеологічній гетеро-
генності Східної Європи, де марксизм мав інше прочитання й реалізацію, аніж
на теренах своєї історичної батьківщини5. Власне генезис марксизму на Заході
та його практика у Східній Європі сприяли формуванню політичних уявлень
європейців про останню як «інший» та відсталий світ. Такий погляд дозволив
східноєвропейським інтелектуалам визначити західну цивілізацію за взірець
суспільного прогресу. Апологетом західних ідей та цінностей в українській
історії ХІХ ст. був М. Драгоманов: «Новіще поколіннє російських Українців,
навпаки, звязавши з ідеями своїх попередників ближче знаннє змагань новітньої
———————
2 Миллер А. Тема Центральной Европы: история, современные дискурсы и место в
них России // [Електронний ресурс]: Режим доступу — http://magazines.russ.ru/
nlo/2001/52/mill.html; Портнов А. Між «Центральною Європою» та «Русским миром»:
Сучасна Україна в просторі міжнародних інтелектуальних дискусій. — К., 2009. — С. 7.
3 Див.: Нойманн И. Использование «Другого». Образы Востока в формировании
европейских идентичностей. — М., 2004. — 336 с.
4 Виступ проф. Ярослава Грицака «Культура пам’яті у польсько-російсько-україн-
ському трикутнику» на конференції «Пам'ять як поле змагань в польсько-російському-
українському трикутнику», 03.11.2010, Київ, Україна / Особистий архів автора.
5 Див.: Україна Модерна: Марксизм на сході Європи. — Київ–Львів, 2008. — № 14
(3). — 360 с.
275
європейської соціяльної демократії, обєдналося неподільно, без жадних ознак
заглядуючого назад патріотизму, з європейським соціялістичним рухом»6.
М. Драгоманов, якому була притаманна «общерусская» ідентичність, був
одним з тих, хто вплинув на переорієнтацію економічного дискурсу марксизму,
заклавши підстави для його майбутньої ревізії в бік соціал-демократії. Неви-
падково, що ідеї Драгоманова згодом лягли в основу більшості положень
ревізіонізму і класичної соціал-демократії7.
Марксизм в Європі ХІХ ст. був суспільною практикою, спрямованою забез-
печити модернізацію суспільства, визначивши нові моделі повсякденності та
стилі поведінки людини. Власне, асоціативно ідеї німецького філософа К. Марк-
са стали певною формою вираження людської сутності, показавши при цьому і
негативні, й позитивні його сторони. Популярність ідей прогресу характери-
зується легкістю і доступністю гасел, які концептуально базуються на ключових
постулатах марксизму. Такі сентенції політичного марксизму були простим
викладом і оцінкою змін, що відбуваються у розвитку західного суспільства
після абсолютизму та Просвітництва, як антагоністичних явищ одного процесу —
становлення капіталістичної цивілізації.
Українська історія «довгого ХІХ ст.» відображає тенденції розвитку «неісто-
ричних» народу в імперському просторі Східної Європи. У цьому вимірі Дра-
гоманов зробив спробу реконструювати розвиток визвольного руху українців в
рамках парадигми «малоруського інтернаціоналізму»8. У подальшому він об-
ґрунтував ідею федералізації Російської імперії в основі якої лежав принцип
децентралізації. Такі уявлення М. Драгоманова привели його до транснаціо-
нального проекту «Вільна Спілка», як федеративної моделі організації держав-
ного життя імперії Романових. Інше прочитання марксизму актуалізувало пошук
адекватної системи співіснування народів і націй у рамках загального/спільного
(не обов’язково державного) утворення. Тому ідея федералізму стала одним з
підходів до осмислення європейського колоніалізму.
Уявлення про колоніалізм формувалися, як очевидні, під впливом поділу
німецького філософа Георга В. Гегеля на історичні та неісторичні народи. Це
твердження знаходило відображення не тільки в інтелектуальних колах Європи і
Росії, а й формувало уявлення істеблішменту про схід Європи, слов’янські
народи як відсталий світ. За допомогою цього поділу західні інтелектуали
намагалися пояснити інакшість Східної Європи, простору, що лежить поза
цивілізаційними кордонами класичного Заходу. Враховуючи це, я ставлю владу
в центр генезису ідеологію Драгоманова, що була продуктом її оптимізації та
———————
6 Драгоманов М. Малоруський інтернаціоналізм // З починів українського соціяліс-
тичного руху. Михайло Драгоманов й Женевський соціялістичний гурток / Зладив
М. Грушевський. — Відень, 1922. — С. 166.
7 Берштайн Е. Спомини про Михайла Драгоманова і Сергія Подолинського // З
починів українського соціялістичного руху. Михайло Драгоманов й Женевський соці-
ялістичний гурток. Відень, 1922. — С. 153–161.
8 Див.: Драгоманов М. Малоруський інтернаціоналізм // З починів українського
соціялістичного руху. Михайло Драгоманов й Женевський соціялістичний гурток. —
С. 161–169.
276
легітимації на інших територіях, а також — принципом організації держави на
основі ідеї нації, що в кінцевому підсумку відбулося з Німеччиною, Італією та
Іспанією у ХІХ ст. Згадані історичні нації, тяглість яких зазвичай контрастує з
історичною перервністю «неісторичних», у новітню епоху націотворення також
переживають глибокі трансформації9. Цей погляд не сприймали поляки, для
яких втрата Галичини фактично означала розкол нації. Адже за інерцією
польські діячі, дякуючи Гегелю і пам’ятаючи розділення Речі Посполитої, спри-
ймали себе домодерною і модерною нацією одночасно. Це дозволило австрій-
ському історику Андреасу Каппелеру зробити висновок, що саме поляки стали
руйнівниками Російської імперії10, де великоруська (великоросійська) нація ще
не була остаточно сформована.
Федералізація імперії Романових — одне з ключових питань інтелектуаль-
ного життя Малоросії, що виражалося у площині дуальної опозиції «центра-
лізація–децентралізація». Враховуючи, що у сучасній західній науці Російська
імперія трактується як держава, що має на меті формування єдиного політичної
спільноти в межах різноманітного етнічного простору11, можна вести мову про
конфлікт усеросійського та великоруського проектів12. Український національ-
ний проект ХІХ ст. розумівся у своїй більшості як частина іншої держави або
політії, тому дискурс Драгоманова був направлений на подолання національних
суперечностей. У постулюванні цієї позиції, як своєрідного «ідеального типу»,
зіграла величезну роль множинна ідентичність мислителя.
Особливе місце в фокусі Драгоманова займала Галичина, як частина імперії
Габсбургів і Східної Європи. Домінуюча думка в сучасній історіографії про те,
що умови розвитку українського руху в Австро-Угорській монархії були більш
сприятливими для нього ілюструє антиросійський дискурс діаспорної історіо-
графії і практично відірваний від тенденцій розвитку українських земель в
ХХ ст.13 Відомо, що в той час Малоросія/Україна територіально належала до
Західних окраїн Російської імперії, а австрійська Галичина — «се бюрокра-
тичний твір, зложений з двох провінцій бувшої польської держави»14 — до
монархії Габсбургів. Американська теорія фронтиру інтерпретована як простір
Східного Пограниччя дозволяє пояснити місце малоросійських губерній та
———————
9 Шпорлюк Р. Імперія та нації (З історичного досвіду України, Росії, Польщі та
Білорусі). — К., 2000. — 354 с. // [Електронний ресурс]: http://litopys.org.ua. Дата
відвідування: 05.11.2011.
10 Див.: Каппелер А. Росія як поліетнічна імперія. — Львів, 2005. — 363 с.
11 Бейкер С. Россия и концепт империи // Новая имперская история постсоветского
пространства: Сб. статей. Под. ред. И. Герасимова и др. — Казань, 2004. — С. 70.
12 Див.: Плохій С. Великий переділ. Незвичайна історія Михайла Грушевського. —
К., 2011. — 599 с.
13 Касьянов Г. «Пикник на обочине»: осмысление имперского прошлого в совре-
менной украинской историографии // Новая имперская история постсоветского про-
странства: Сб. статей. Под. ред. И. Герасимова и др. — С. 90–98.
14 Драгоманов М. Нації Східної Європи та інтернаціональний соціялізм // З починів
українського соціялістичного руху. Михайло Драгоманов й Женевський соціялістичний
гурток. — С. 174.
277
Королівства Галичини й Людомерії в загальноімперському адміністративній
структурі15.
У статті «Нації Східної Європи та інтернаціональний соціалізм» М. Драго-
манов чітко подав своє бачення Східної Європи, появу якої він пов’язував з
розвитком «європейської цивілізації» у Середземноморському басейні, коли це
поняття почало використовуватися для позначення «Балкан і Туреччини»16.
Однак після відкриття Америки «назва схід робиться невиразно-сумнівною»17.
М. Драгоманов конструював своє розуміння східноєвропейського простору:
«Нові країни претендують на се ймення — велика Сарматська рівнина, —
держави, котрим народи Середземного моря давали назву Північних. Очевидно
що до сеї рівнини з найбільшою рацією, повинно примінятися ймення Східньої
Європи»18.
В історіографії склалося уявлення, що Східна Європа була простором роз-
витку різних модерних ідеологій. Така позиція обґрунтовується зародженням
визвольних рухів т.зв. «неісторичних» народів, які існували в межах імперій
Романових, Гогенцолернів, Габсбургів. Навіть поляки, яких Г. Гегель відносив
до історичних народів, мали аналогічні тенденції. Драгоманов стверджував, що
на сході Європи «держави цілком не відповідають народам, націям»19. При
цьому мислитель виводив певний органічний зв’язок між «неісторичними» та
«історичними» націями, наголошуючи на різних моделях суспільного розвитку:
«Велика Східня Рівнина належить нині до Росії, Австрії та Румунії. Але ж сей
політичний поділ недавньої дати. На розсвіті Нової Історії, в ХVІ в., ми зна-
ходимо інше політичне созвіздє: Польща обєднана з Литвою в західній частині,
Московія далі на схід, румунсько-славянські і татарські княжества, васали
Туреччини — на південний захід, в Криму й на Дунаї. Як що поширити досліди
про сі країни, то помітимо, що сі поділи ще не згубили цілком свого прак-
тичного значіння; вони залишили не тільки певні наслідки і певні симпатії, але й
деякі національні і соціяльні елементи, котрі не можна нехтувати»20.
Первинно для Драгоманова Східна Європа визначалася географічними
критеріями, що дозволяло виокремлювати її як окремий територіальний регіон.
Показово, що мислитель дає чіткі уявні кордони «іншої» Європи — це вели-
чезний простір між Карпатами й Уральськими горами21. Однак заглибленість в
історію Заходу та його практики побудови капіталізму, розвитку демократії й
парламентаризму сприяли утвердженню уявлення про Східну Європу як простір
для якого характерна соціально-економічна відсталість. Такі думки Драгоманова
———————
15 Див.: Чорновол І. Теорія компаративних фронтирів // Регіональна історія України. —
Вип. 3. — 2009. — С. 41–66.
16 Драгоманов М. Нації Східної Європи та інтернаціональний соціялізм // З починів
українського соціялістичного руху. Михайло Драгоманов й Женевський соціялістичний
гурток. — С. 169.
17 Там само.
18 Там само. — С. 169.
19 Драгоманов М. Нації Східної Європи та інтернаціональний соціалізм. — С. 173.
20 Там само. — С. 170.
21 Там само.
278
були спрямовані на обґрунтування доцільності соціалістичних перетворень
серед народів Східної Європи, які б мали забезпечити їхню наближеність до
рівня Заходу. Апологетикою класичної Європи позначені політичні інтерпре-
тації М. Драгоманова, котрий вагоме місце при цьому виділяв французькій і
британській практиці політичної боротьби. Пошук в українській історії підстав
для реалізації швидкої «вестернізації» стали базовими точками інтелектуального
дискурсу Драгоманова в контексті епохи соціалізму і націоналізму.
У сучасному розумінні процеси модернізації, що в той час охопили Захід,
мали відгомін і на теренах Східної Європи. Однак сутність модернізаційних
процесів полягала в інтелектуальному імпорті нових ідей, спрямованих на
кардинальну зміну суспільної ситуації в будь-якій країні. Імперська дійсність
мала особливий вектор модернізації, ґрунтований на забезпечені традиціона-
лізму влади і вибірковому шляху здійснення реформ у визначених сферах
(реформи Франца-Йосифа в Австрійській імперії та Алєксандра ІІ в Російській
імперії)22.
Зміст більшості праць М. Драгоманова доводить, що він відстоював західну
версію української й слов’янської історії. Але мислитель був не типовим
«західником» імперії середини ХІХ ст., при цьому він у своїх наукових дис-
курсах дотримувався європоцентричної візії23. Однак остання важлива, бо може
слугувати прикладом моделі суспільного розвитку для націй Східної Європи.
Закономірно, що його висновки в своїй більшості суперечили уявленням і
поглядам українських інтелектуалів, які шукали короткострокових розв’язань
національного й соціального питань, впадаючи у «державницькі» чи «націона-
лістичні» крайнощі24.
Аналізуючи українську історію в контексті західних парадигм, Драгоманов
виробив модель співжиття народів Східної Європи — це федералізація. При
цьому він не наголошував на винятковій ролі українського народу в цьому
процесі, розуміючи внутрішню конфліктність різних імперських суспільства:
«Драгоманов з усіх тодішніх зігзагів українського хуторянства й галицького
рутенства набрався пересвідчення, наскільки кирило-мефодіївські ідеї зіста-
ються жизненними і для його покоління, і для тих молодших, котрих він хотів
справити на добру дорогу»25.
Власне деякі «прогресивні» ідеї ХІХ ст. викликали заперечення у Драго-
манова. Закономірно, що націоналізм був для нього неприйнятною політичною
концепцію. М. Грушевський писав, що «два основні пункти можна й зазначити,
як програму діяльності Драгоманова: боротьбу против аполітизму й опорту-
———————
22 Див.: Каппелер А. Россия — многонациольная империя. — Москва, 2000. — 344 с.
23 Круглашов А. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. — Чер-
нівці, 2000. — С. 460.
24 Зашкільняк Л. Драма вченого чи драма нації? Рец.: А. Круглашов. Драма інте-
лектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. — Чернівці, 2000. — 486 с. // [Елект-
ронний ресурс]: Режим доступу — http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/um/um6/
Retsenziji/5-ZASHKILNIAK%20Leonid.htm
25 Грушевський М. Драгоманов в політичнім і національнім розвитку українства //
Борітеся — поборете! — Відень, 1920. — № 5. — С. 2.
279
нізму, з одного боку, і против національної ексклюзивности й ізоляції, з другого, —
против замикання українського руху в вузьких націоналістичних рамках, а
навпаки — за його європеїзацію, за координуваннє з поспуповим, соціяліс-
тичним рухом у близших сусідів і світового людства взагалі»26. Тому він
намагався структурувати простір Східної Європи, виділивши центри впоряд-
кування державотворчих процесів. Драгоманов бачив майбутню Європу в тісній
взаємодії її обох частин, а також передбачав поступове входження Східної
Європи до орбіти Заходу, котрий інтерпретувався ним як «європейська циві-
лізація». Ці уявлення привели мислителя до всеросійського конституційного
проекту «Вільної Спілки», що в повній мірі відповідало його уявленням про
роль соціалізму та інтернаціоналізму27.
Той же М. Грушевський вважав, що ця ідея Драгоманова мала історичну
перспективу й відповідала об’єктивним тенденціям розвитку «неісторичних»
народів на сході Європи: «…Виробляє свою «Вільну спілку» Східньої Європи,
оперту на принципах широкої громадянської автономії, федерального ладу і
націоналізації економічних засобів. Се було для того часу дійсно «словом на
часі» для поступового громадянства всіх народів Східньої Європи…»28.
У кінцевому підсумку, інтерпретації Східної Європи Драгомановим базувалися
на потребі вироблення програми «інтернаціонального» визвольного руху, яку
він зводив до принципів соціалізму, автономізму і федералізму в сфері соці-
альних відносин, раціоналізму і позитивізму в сфері культурній29.
Східноєвропейську програму М. Драгоманова завершили його ідеї про від-
носини між імперіями Гогенцолернів та Романових. Мислитель вважав, що ці
монархії контролюють політичні й соціокультурні процеси у Східній Європі30.
Замість цього Драгоманов обґрунтовував ідеологічну позицію, що російський і
німецький імперіалізми підтримують один одного. Він передбачав, що тривалий
мир у Східній Європі, як гетерогенному регіоні, відбудеться лише за умови
національного та соціального визволення, що має виразитися у створенні феде-
ративного союзу народів, «які живуть між росіянами і німецькими етнічними
блоками»31. Федерація східноєвропейських націй, що знаходяться між імперіями
принесла б стабільність регіону. З цього приводу канадський історик Іван
Лисяк-Рудницький стверджував, що «врешті-решт, федерація народів, що жи-
вуть між двома цими блоками, принесла б користь не лише цим малим народам,
але і самим німцям і російським»32.
———————
26 Грушевський М. Драгоманов в політичнім і національнім розвитку українства. —
С. 6.
27 Вольный Союз — Вільна Спілка. Опыт украинской политико-социальной про-
граммы. Свод и объяснения М. Драгоманова. — Женева, 1884. — 233 с.
28 Грушевський М. Драгоманов в політичнім і національнім розвитку українства. —
С. 7.
29 Драгоманов М. Передне слово «Громади». — С. 84; ГрушевськийМ. Драгоманов в
політичнім і національнім розвитку українства. — С. 7.
30 Лисяк-Рудницкий И. Драгоманов как политический теоретик // [Електронний
ресурс]: Режим доступу — http://www.dragomanov.info/rudnickij-politteoretik.html#6
31 Там само.
32 Там само.
280
Прогнози та передбачення М. Драгоманова в геополітичних реаліях «дов-
гого ХІХ ст.» виявилися ілюзіями. Однак мали великий інтелектуальний вплив
на російську та німецьку суспільно-політичну думку, особливо в контексті
вирішення «національного питання». Для прикладу, стосовно європейських
володінь імперії Романових, німецький соціолог та послідовник Драгоманова
М. Вебер вважав, що вони «мають свою власну й частково дуже давню куль-
туру, порівняно з Росією, принаймні, значно вищу культуру»33. При цьому його
транснаціональні ідеї, як шлях долання етнічних конфліктів, можуть «мати
нормативну цінність і для майбутнього»34. Крім того, уявлення Драгомановим
Східної Європи переконувало наступні покоління українського визвольного
руху в історичній перспективі федералізму, який став ідеологічною платформою
більшості партій та політичних організацій.
———————
33 Цит.: Українська державність у ХХ столітті: Історико-політологічний аналіз. —
К., 1996; Оригінал: Weber M. Deutschland unter den europäischen Weltmächten. Gesammelte
politische Schriften. — München. — 1921. — S. 90.
34 Лисяк-Рудницкий И. Драгоманов как политический теоретик.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-101032 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-5848 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:43:05Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Корольов, Г. 2016-05-30T10:39:28Z 2016-05-30T10:39:28Z 2012 Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова / Г. Корольов // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 273-280. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101032 (477) «Михайло Драгоманов» У статті проаналізовано формування уявлення Михайла Драгоманова про
 Східну Європу, які лягли в основу його федералістської ідеї. Висвітлені особливості генеалогії федералізму, що були пов’язані з «неісторичністю» імперського простору. In the article, forming of presentation of Mykhajlo Dragomanov is analysed about
 Eastern Europe, which underlay him federalist idea. The considered features are
 genealogies of federalism, which were related with unhistorical nation of imperial
 space. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Джерелознавство та історіографія Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова Article published earlier |
| spellingShingle | Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова Корольов, Г. Джерелознавство та історіографія |
| title | Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова |
| title_full | Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова |
| title_fullStr | Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова |
| title_full_unstemmed | Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова |
| title_short | Східна Європа в уявленнях Михайла Драгоманова |
| title_sort | східна європа в уявленнях михайла драгоманова |
| topic | Джерелознавство та історіографія |
| topic_facet | Джерелознавство та історіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101032 |
| work_keys_str_mv | AT korolʹovg shídnaêvropavuâvlennâhmihailadragomanova |