Ленне землеволодіння у Великому князівстві Литовському: аналіз джерел
У статті проаналізовано земельні надання Ягеллонів у Великому князівстві Литовському на умовах ленного права. Досліджено, що така форма великокнязівських пожалувань набула поширення у 40–50-х роках XVI ст. й стала наслідком посилення заходів литовської влади щодо забезпечення обороноздатності держ...
Saved in:
| Published in: | Український історичний збірник |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101037 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ленне землеволодіння у Великому князівстві Литовському: аналіз джерел / А. Блануца // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 220-228. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859792221325230080 |
|---|---|
| author | Блануца, А. |
| author_facet | Блануца, А. |
| citation_txt | Ленне землеволодіння у Великому князівстві Литовському: аналіз джерел / А. Блануца // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 220-228. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний збірник |
| description | У статті проаналізовано земельні надання Ягеллонів у Великому князівстві
Литовському на умовах ленного права. Досліджено, що така форма великокнязівських пожалувань набула поширення у 40–50-х роках XVI ст. й стала
наслідком посилення заходів литовської влади щодо забезпечення обороноздатності держави.
В статье проанализированы земельные пожалования Ягеллонов в Великом
княжестве Литовском на условиях ленного права. Исследовано, что такая
форма великокняжеских пожалований получила распространение в 40–50-х
годах XVI ст. и стала следствием усиления мероприятий литовской власти
относительно обеспечения обороноспособности государства.
The Jagiellons land bestowal in the Grand Duchy of Lithuania on terms of feudal
law is analyzed in the article. It is proved that this form of the Grand Duchy offering
became widespread in the 1540s–1550s and resulted from strengthening of the state
defensive capacity being provided by the Lithuanian government.
|
| first_indexed | 2025-12-02T11:53:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
220
Український історичний збірник, Вип. 15, 2012
УДК (477)«15»
Андрій Блануца
(Київ)
ЛЕННЕ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ У ВЕЛИКОМУ КНЯЗІВСТВІ
ЛИТОВСЬКОМУ: АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ
У статті проаналізовано земельні надання Ягеллонів у Великому князівстві
Литовському на умовах ленного права. Досліджено, що така форма велико-
князівських пожалувань набула поширення у 40–50-х роках XVI ст. й стала
наслідком посилення заходів литовської влади щодо забезпечення обороно-
здатності держави.
Ключові слова: Велике князівство Литовське, Ягеллони, ленне право,
шляхта, землеволодіння.
В статье проанализированы земельные пожалования Ягеллонов в Великом
княжестве Литовском на условиях ленного права. Исследовано, что такая
форма великокняжеских пожалований получила распространение в 40–50-х
годах XVI ст. и стала следствием усиления мероприятий литовской власти
относительно обеспечения обороноспособности государства.
Ключевые слова: Великое княжество Литовское, Ягеллоны, ленное право,
шляхта, землевладение.
The Jagiellons land bestowal in the Grand Duchy of Lithuania on terms of feudal
law is analyzed in the article. It is proved that this form of the Grand Duchy offering
became widespread in the 1540s–1550s and resulted from strengthening of the state
defensive capacity being provided by the Lithuanian government.
Keywords: Grand Duchy of Lithuania, the Jagiellons, feudal law, the szlachta,
landownership.
Політика земельних надань литовських правителів у Великому князівстві
Литовському (далі — ВКЛ) була важливою складовою економічного сектору
багатоетнічної держави, являлася своєрідним індикатором у відносинах між
владою і суспільством. Великі князі литовські за заслуги перед державою та у
винагороду жалували своїх підданих земельними наділами та маєтностями,
головною умовою володіння чи тримання було несення земської служби на
господаря.
Протягом столітнього правління Ягеллонів у ВКЛ виробилося кільканадцять
умов та способів, на яких вони надавали у власність чи володіння частину
земель господарського домену (столу). Як результат, державний земельний фонд
постійно зменшувався й тому для його стабілізації та збереження від втрат у
практиці земельних пожалувань починають переважати надання на умовах
221
обмеженого (умовного) землеволодіння. Таким чином, влада, відчуваючи
дефіцит воєнної потуги держави, все частіше зобов’язує своїх підданих нести
воєнну (земську) службу, що яскраво виражалося у мотивувальній частині
диспозицій великокнязівських привілеїв та листів-надань.
З-поміж низки умовних (обмежених) пожалувань надання на ленному праві
(у Литовській Метриці — надання «до мужского рожаю») передбачали воло-
діння землею чи маєтностями допоки у родини були нащадки по чоловічій лінії.
У противному разі земля після смерті тримача поверталася до господарського
домену. М. Довнар-Запольський великокнязівські надання на ленному праві
відносив до форми службового землеволодіння першої групи, тобто термінові та
безтермінові (тримач володінь за такою формою землеволодіння розпоряджався
своїм майном тією мірою, якою це дозоляла «воля і ласка господаря»). Ленні
володіння виходили з доживотних (пожиттєвих) за умовою переходу у спадок
по чоловічій лінії (спочатку земля надавалась до одного живота, потім двох,
трьох і, нарешті, у ленне володіння). Дослідник вказував, що володіння на лен-
ному праві знайшли широке застосування в епоху між Литовськими статутами,
тобто від 1529 по 1566 рр., а територіально вони відносяться до окраїнних
земель ВКЛ для забезпечення їх воєнними силами1.
Характерно, що в опрацьованих мною книгах Литовської Метрики (далі —
ЛМ) такі пожалування Ягеллони починають активно практикувати з кінця 40-х
років XVI ст. Наприклад, перше пожалування на ленному праві датується
1549 р., коли 25 жовтня Сигізмунд ІІ Август своїм привілеєм надав братам
Семену та Івану Ждановичам три землі «пустовскихъ» Глушської волості у селі
Радутичах ленним правом. Даний привілей за проханням ленних землевласників
був внесений пізніше (1558 р.) до однієї з книг ЛМ, якій тепер присвоєно
архівний номер РГАДА 412. Надання на таких же умовах, адресоване шляхті на
території українських земель ВКЛ, зафіксоване дещо пізніше. Так, 19 грудня
1554 р. Сигізмунд ІІ Август підтвердив боярину Київського повіту Федорові
Тиші чотири землі «пустовские» у Грезській волості та сіножать Жередричі і
Завою у Троцькому воєводстві (доживотна данина троцького воєводи кн. Януша
Юрійовича Гольшанського, а після його смерті, коли троцьким воєводою став
пан Юрій Миколайович Радзивіл, останні долучив до попереднього пожалу-
вання ще службу землі при Козевскій землі братів Остапка, Івана та Ждана
Котовичів), а також селища Ходоркове та Криве у верхів’ях р. Ірпені у Київ-
ському повіті (доживотна данина київського воєводи кн. Фрідріха Глібовича
Пронського) на ленному праві3. Як бачимо, тут підтверджуються спостереження
М. Довнар-Запольського про еволюцію ленних надань із доживотних. Учений
також зазначав, що на умовах ленного права чи доживотного великокнязівська
———————
1 Довнар-Запольський М.В. Дзяржаỹная гаспадарка Вялікага княства Літоỹскага пры
Ягелонах / падрыхт. да друку А.І. Груша, Р.А. Аляхновіч. — Мінск: Беларус. навука,
2009. — С. 479–481.
2 Российский государственный архив древних актов. — Ф. 389. — Оп. 1. (далі —
РГАДА). — Ед. хр. 41. — Л. 74–75.
3 РГАДА. — Ед. хр. 38. — Л. 1–2 об.
222
влада представляла деякі права шляхті у смислі забезпечення терміна володіння,
гарантуючи тим самим його стабільність, однак і в цьому випадку власник не
міг вільно розпоряджатися своєю землею, а лише за згодою господаря4.
На ленному праві підтверджувалася земля й маєтності московським боярам,
котрі перейшли на службу до Сигізмунда І Старого (він їх жалував на умовах
доживотного тримання), вже його наступником, сином Сигізмундом ІІ Авгус-
том. Наприклад, це підтвердження Сигізмунда ІІ Августа від 10 березня 1559 р.
боярським дітям Григорію Івановичу Олищєву, Федору Матвійовичу, Микиті
Гавриловичу і Зику Семеновичу на дві частини маєтку Княжи (надання Сигіз-
мунда І Старого) у Луцькому повіті на Волині5. Ленними землевласниками у
ВКЛ ставали й вихідці з інших країн, зокрема європейських. Так, у книзі записів
№36 ЛМ зафіксоване надання Сигізмунда ІІ Августа від 23 березня 1555 р.
цісарському слузі Карлу Корнелю, котрий перейшов на службу до великого
князя литовського, на маєтності у Селецькій волості — урочища Подляни та
Хореєв6. У перспективі К. Корнель або його нащадки могли отримати надані
землі у вотчинне або вічне володіння. Загалом із 121 пожалувань та під-
тверджень на володіння землями чи маєтностями на території українських
земель ВКЛ за часів правління Сигізмунда ІІ Августа умовою тримань на
ленному праві зафіксовано у 30 випадках (24,6%)7.
Показово, що жодного пожалування на ленному праві не було адресовано
шляхті на території українських земель ВКЛ за часів правління Сигізмунда І
Старого8. Дані про попередників Сигізмундів потрібно уточнювати, хоча з
впевненістю припускаю, що надання на ленному праві тоді були рідкістю.
———————
4 Довнар-Запольський М.В. Дзяржаỹная гаспадарка Вялікага княства Літоỹскага… —
С. 481.
5 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 117–118.
6 РГАДА. — Ед. хр. 36. — Л. 62 об.–64.
7 Підраховано за матеріалами: Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 51 (1566–1574): Užrašymų
knyga 51. Parengė A. Baliulis, R. Ragauskienė, A. Ragauskas. — Vilnius, 2000; РГАДА. —
Ед. хр. 41, 50, 258, 266.
8 Підраховано за матеріалами: Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 8 (1499–1514): Užrašymų
knyga 8. / Parengė A. Baliulis, R. Firkovičius, D. Antanavičius. — Vilnius, 1995; Lietuvos
Metrika. Knyga Nr. 9 (1511–1518): Užrašymų knyga 9. / Parengė Krzysztof Pietkiewicz. —
Vilnius, 2003; Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 10 (1440–1523): Užrašymų knyga 10 / Parengė
E. Banionis ir A. Baliulis. — Vilnius, 1997; Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 11 (1518–1523):
Užrašymų knyga 11. / Parengė A. Dubonis. — Vilnius, 1997, Lietuvos Metrika. Kn. 12 (1522–
1529): Užrašymų knyga 12. / Parengė D. Antanavičius ir A. Baliulis. — Vilnius, 2001;
Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 14 (1524–1529): Užrašymų knyga 14. Parenge L. Karalius,
D. Antanavičius. — Vilnius: Lietuvos istorijos instituto leidykla, 2008; Lietuvos Metrika.
Knyga Nr. 15 (1528–1538): Užrašymų knyga 15. / Parengė A. Dubonis. — Vilnius, 2002;
Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 22 (1547): Užrašymų knyga 22. Parenge A. Blanutsa,
D. Vashchuk, D. Antanavičius. — Vilnius: Lietuvos istorijos institutas, 2010; Lietuvos
Metrika. Knyga Nr. 25 (1387–1546): Užrašymų knyga 25. / Parengė D. Antanavičius ir
A. Baliulis. — Vilnius, 1998; Метрыка Вялікага Княства Літоўскага: Кніга 28 (1523–
1560 гг.): Кніга запісаў 28. / Падрыхтоўка да друку і навук. апарат: В. Мянжынскі,
У. Свяжынскі. — Мн., 2000; Метрыка Вялікага Княства Літоўскага: Кніга 30 (1480–
223
Попередньо, причину появи надань на ленному праві можна пояснити
спробою литовських володарів (у даному разі Сигізмунда І Старого) убезпечити
господарський домен від прогресуючого скорочення, а також тим самим більш
ефективно забезпечити несення військової (земської) служби шляхтою ВКЛ.
Якого ж застосування набули ленні надання у часи правління Сигізмунда ІІ
Августа? На це питання може дати відповідь аналіз документів ЛМ, тих книг
записів, які формувалися в архіві його канцелярії. Зокрема, низка листів-надань
на ленному праві ввійшла до 35 книги записів ЛМ. Так, протягом першої
половини 50-х рр. XVI ст. Сигізмунд ІІ Август пожалував на ленному праві пану
Семену Кмітичу села Антоновичі, Товстий Ліс у київському повіті, службу
людей у Чорнобилі та село Завойти і службу людей у Мозирському повіті;
київському воєводі пану Григорію Олександровичу Ходкевичу місто Бихів, двір
Добоску з Добоськими і Глуськими селами; та підтвердив боярину київського
повіту Федору Тиші землі, сіножаті, чоловіка Остапа Котовича з його братами у
Грезській волості, а також три селища та четверту землицю у Київському
повіті9. У лютому 1554 р. господар підтвердив своє попереднє пожалування
волинським шляхтичам справцям волинської та підляської митних комор Олех-
ну та Івану Борзобагатим на село Радомишль у Луцькій волості, звільнивши їх
від сплати усіх податків та повинностей (власне Борзобагаті й звернулися до
господаря з проханням звільнити їх від повинностей), окрім кликунської. У разі
ж ігнорування по забезпеченню Луцького замку радомишльськими кликунами,
луцький староста міг застосовувати примусові заходи по виконанню повин-
ності10. Надання на ленному праві Сигізмунда ІІ Августа у цій книзі, окрім
Київщини та Волині, широко представлені на білоруських та литовських землях
ВКЛ11.
Проаналізуємо співвідношення документів надань та підтверджень на лен-
ному праві до загальної кількості документів, внесених до окремих книг ЛМ.
Певне уявлення щодо цього дають цифри таблиці, в основі якої дані з шести
книг записів ЛМ часів правління Сигізмунда ІІ Августа:
———————
1546). Кніга запісаў 30 (копія канца XVI ст.) / Падрыхтаваў В. Мянжынскі. — Мінск:
Беларуская навука, 2008; РГАДА. — Ед. хр. 7, 17, 22.
9 РГАДА. — Ед. хр. 35. — Л. 126 об.–127 об.; 276 об.–277 об.; 184 об.–186.
10 РГАДА. — Ед. хр. 35. — Л. 157 об.–158 об.
11 Див., наприклад, його надання за 1551–1555 рр.: князю Андрію Озерецькому на
маєток Дусету в Утенському повіті; господарській прачці Оленшиній Глібовича Полонії
Миколаївні на Олехнівську і Будисівську землі у Радунській волості; київському воєводі
пану Григорію Олександровичу Ходкевичу на місто Бихів з волостю та всіма селами, а
також двір Добоску з Добоскевськими та Глуськими селами; боярину Полоцької землі
Івану Володкевичу на Теличинську і Цуранівську землі в Полоцькому повіті з приданою
землею і ґрунтом, що він на р. Видриці зайняв; Станіславу Жирчинському на кут
Судиловської землі, названої Задолгою, у Полоцькому повіті за пусту Борківську землю,
виміняну у підданих Судиловців; Богдану Стецьковичу на дві служби людей в Оршан-
ському повіті Росасенської і Любовицькоїв волостей та на дві землі пустих (РГАДА. —
Ед. хр. 35. — Л. 73–73 об.; 231 об.–232 об.; 276 об.–277 об.; 296–296 об.; 297–297 об.;
305 об.–306 об.).
224
Книга ЛМ №
Загальна кількість
внесених до книги
документів
Надання
та підтвердження
на ленному праві
% документів
35 211 5 2,4
36 101 1 1
38 419 13 3,1
39 309 6 1,9
41 287 29 10,1
44 153 4 2,6
48 264 18 6,8
Як бачимо, частка документів, пов’язаних з ленним правом, серед загальної
кількості документів, внесених до окремих книг записів ЛМ, є незначною. Утім,
якщо виокремити з наведених книг записів ЛМ лише документи, що відоб-
ражають надання або підтвердження земель та маєтностей, то частка пожа-
лувань на ленному праві значно зросте й складатиме долю до 20–25%.
До книги записів № 44 ЛМ внесено 4 документи, що відображають ленне
землеволодіння. З них — три підтверджувальних документи та один лист-
розпорядження. Тут розглянемо термінологію, якою класифікувалася відповідна
умова надання на ленному праві. У листопаді 1556 р. Сигізмунд ІІ Август своїм
розпорядним листом наказував господарському маршалку та гомейському ста-
рості пану Каленицькому Васильовичу Тишкевичу, щоб той визнав право
гомейського боярина Івана Хоморовича на землю Поколюбичі до волі і ласки
господарської на ленному праві, яку раніше надав речицький державця Оникій
Горностай. Ленне право у цьому документі позначено словосполученням «он
самъ, его жона, дети и потомки ихъ мужчизного рожаю»12. Таким же тер-
мінологічним словосполученням позначено умови підтвердження земельних
володінь на ленному праві господарських дворян у Віленському воєводстві. Так,
5 січня 1556 р. господар підтвердив надання віленського воєводи пана Миколая
Яновича Радзивіла служебнику Газдрубалю Ципрському на села Скубати і
Скутюнці Рудомінської волості Віленського воєводства на ленному праві: «самъ
и ихъ дети мужъского поколеня»13. 6 березня 1556 р. Сигізмунд ІІ Август
затвердив два підтверджувальних листа на надання віленського воєводи пана
Миколая Яновича Радзивіла. У першому випадку господар підтвердив на лен-
ному праві «на вечность» (онъ самъ и его жона, и ихъ дети мужъчизного
рожаю») надання віленського воєводи господарському ротмістру Івану Мику-
личу від 15.04.1557 р. та 29.10.1559 р. на «обрубец» землі двора Мемежа і
сіножаті фільварку Ритунь Віленського воєводства14. А в другому — також на
ленному праві «навечность» (онъ самъ, его жона и их дети мужъчижъного
рожаю») надання віленського воєводи господарському дворянину Миколаю
———————
12 РГАДА. — Ед. хр. 44. — Л. 105–106.
13 РГАДА. — Ед. хр. 44. — Л. 112–114.
14 РГАДА. — Ед. хр. 44. — Л. 118–120.
225
Станіславовичу Кончі від 29.03.1555 р. на село Вешунці Рудумінської волості
Віленського воєводства15. У всіх випадках умовою володіння наданими землями
було несення воєнної служби.
У книзі записів № 48 ЛМ, як і в попередній, не виявлено жодного доку-
мента, за яким би Сигізмунд ІІ Август надавав чи підтверджував земельні
володіння на ленному праві шляхті на українські землі ВКЛ. Загалом до даної
книги внесено 18 документів, пов’язаних із ленним землеволодінням. З них —
10 листів-привілеїв та 8 листів-підтерджень, адресованих шляхті Жемайтійської
землі (12 документів), Пінського, Городенського та Слонімського повітів, а
також Гомейського замку протягом 1566–1571 рр.
Так, на території Жемайтійської землі Сигізмунд ІІ Август пожалував землю
та маєтності на ленному праві шляхтичам Якубові Лашковському, Михайлові
Дівочці, Миколаєві Станевичу Білевичу, Янові та Якубові Єздайтим, Якубові
Вороні, Матеєві Гротовському16, а підтверджувальні листи видав Миртинові
Яциничу, Теофілові Млодецькому, Іванові Баці, Іванові Семеновичу Туганов-
ському, Єразмусові Лещинському17.
У вказаній книзі записів ЛМ два листа-підтвердження Сигізмунда Августа
стосуються території Пінського повіту та два господарські привілеї щодо Гомей-
ського замку. Зокрема, господар підтверджував на ленному праві попереднє своє
надання пінському підкоморію Войні Гречині на село Усовницю (лист від
24 січня 1567 р.)18, а листом від 10 вересня того ж року — скарбному писарю
Єронімові Ківелецькому на два обруби землі Звіржди та Довтертиші, а також
землю Гиканську у волості Пінського двору однойменного повіту19. У Гомей-
ському замку Сигізмунд ІІ Август пожалував першим привілеєм (лютий–бере-
зень 1569 р.) річицького шляхтича Яна Фаща півчетверті служби пустої землі
при замку20, а другим привілеєм (31 травня 1569 р.) 1,5 служби землі, 5 городів
при замку та 2 пляци (місце під забудову у міській зоні) у місті21. У лютому
1567 р. великий князь литовський підтвердив на ленному праві хорунжому
Городенського повіту Петрові Мітці село Ланевичі волості Квасівського двору22,
а в Слонімському повіті привілеєм від 30 квітня 1571 р. пожалував госпо-
дарського дворянина Яна Вілкожентя селом Окуніним23.
З шести документів книги записів №39 ЛМ, пов’язаних з ленним земле-
володінням, у п’яти випадках Сигізмунд ІІ Август підтверджував надання на
ленному праві. Зокрема, 20 грудня 1561 р. він підтвердив на ленному праві
———————
15 РГАДА. — Ед. хр. 44. — Л. 120–122.
16 РГАДА. — Ед. хр. 48. — Л. 85 об.–86 об.; 195–196; 196–198; 284–285; 285–
285 об.; 407–407 об.
17 РГАДА. — Ед. хр. 48. — Л. 56–58; 111 об. –112; 160–160 об.; 209–210 об.;
242 об.–243.
18 РГАДА. — Ед. хр. 48. — Л. 97 об.–99 об.
19 РГАДА. — Ед. хр. 48. — Л. 162–163 об.
20 РГАДА. — Ед. хр. 48. — Л. 305–306.
21 РГАДА. — Ед. хр. 48. — Л. 314 об.–315 об.
22 РГАДА. — Ед. хр. 48. — Л. 120–122.
23 РГАДА. — Ед. хр. 48. — Л. 418 об.–419.
226
книшинському боярину Богданові Шатилу десять волок землі у Книшинській
волості24; 10 липня 1562 р. — Станіславові Станському та його дочці Зофії
Янівні на куплені у мостовського міщанина дві волоки землі25; 18 травня 1564 р. —
віленському городничому Коппрейфасу на села Августове, Грабівку, Гинівку та
Каленку Книшинського двору26; 14 серпня 1565 р. — жемайтійському зем’янину
Янові Станіславовичу Одаховському на 34 волоки землі Медгдянської волості
Жемайтійського староства27. Господар також своїм листом, датованим 24 серпня
1562 р., підтвердив ленним правом пожалування королеви Бони, яким вона
надала «влоху с Ферарии» Лодвику Вераті Харитонівський двір поблизу двора
Мушонголи. Італієць, як зазначено у документі, перебував у господаря на
барверській службі й за вірне служіння отримав у ленне володіння указаний
двір28. І лише один привілей (14.08.1565 р.), яким великий князь литовський
пожалував Шимона Вітунського селом Пондяголи у Жемайтійському ста-
ростві29, ввійшов до указаної вище книги записів ЛМ.
У книги записів № 38 та № 41 ЛМ внесено по шість документів, якими
великий князь литовський жалував чи підтверджував земельні володіння шляхті
на українських землях ВКЛ. Наприклад, у грудні 1554 р. Сигізмунд ІІ Август
підтвердив на ленному праві володіння київських зем’ян Федора Тиші у Київ-
ському повіті та Олексія Антоновича на одне селище у Житомирській волості та
три селища у Київському повіті30. У березні 1558 р. господар за вірну службу
своїм привілеєм пожалував черкаського боярина Федора Позняка пустою зем-
лею Білогородською у Київському повіті на р. Ірпені. Підставою надання стало
клопотання київського воєводи пана Григорія Олександровича Ходкевича, кот-
рий своїм листом «о то насъ (господаря — А.Б.) за нимъ жедалъ, поведаючы
быть его на той Украине и при замъку нашомъ Киевъскомъ человекомъ
потребънымъ и охотнымъ ку служъбамъ нашимъ»31. До того ж указана земля
тривалий час лежала пусткою й з неї не йшло жодної служби, й тому великий
князь литовський зобов’язував Ф. Позняка відбувати усі служби, котрі тради-
ційно йшли й від інших землевласників на Київський замок («а з нее будеть
повиненъ службу намъ, господару, служити по тому, яко и иньшыє слуги замку
нашого Киевъского служать»)32.
У Київському повіті Сигізмунд ІІ Август також пожалував землею київ-
ського зем’янина Олексія Іллясовського. Так, своїм привілеєм від 4 вересня
1559 р. господар надав О. Іллясовському селище Городище над Тулинським
бродом у Житомирському старостві на ленному праві33. У 1564 р. великий князь
———————
24 РГАДА. — Ед. хр. 39. — Л. 319–320.
25 РГАДА. — Ед. хр. 39. — Л. 486–486 об.
26 РГАДА. — Ед. хр. 39. — Л. 606–609 об.
27 РГАДА. — Ед. хр. 39. — Л. 698 об.–699 об.
28 РГАДА. — Ед. хр. 39. — Л. 497 об.–500.
29 РГАДА. — Ед. хр. 39. — Л. 697–698.
30 РГАДА. — Ед. хр. 38. — Л. 1; 2 об.
31 РГАДА. — Ед. хр. 38. — Л. 115 об.–116.
32 РГАДА. — Ед. хр. 38. — Л. 116.
33 РГАДА. — Ед. хр. 38. — Л. 220–221. Цей же документ вже як підтвердження
внесено до книги записів № 41 ЛМ (1559.09.04. — Вільнюс. Підтвердження Сигіз-
227
литовський пожалував маєтності шляхтичів у Кременецькому та Вінницькому
повітах. Зокрема, у Кременецькому повіті господар своїм привілеєм надав
Олексію Білецькому маєток Молодків на ленному праві, який шляхтичі Григорій
та Перфа Івановичів Василевські, тримаючи до господарської ласки, йому про-
дали34. У Вінницькому повіті Єрмола Мелешко отримав у ленне землеволодіння
селище Залісся на р. Чаплі із Чорношовським ставом35.
Решта документів із книги записів № 38 ЛМ стосуються питань ленного
землеволодіння в інших повітах ВКЛ. Так, у семи випадках Сигізмунд ІІ Август
жалував шляхту і бояр землею і маєтностями в Оршанському, Кобринському,
Вітебському, Пінському та Троцькому повітах36, а в одному, розпорядному листі
(11.07.1558 р.), надавав наказ підстарості та мірчому Тикотинського замку, щоб
ті шляхтянці Михайловій Погорільській з чотирма синами виділили та ввели у
володіння двома волоками ґрунту у селі Лопухові ленним правом37.
До книги записів №41 ЛМ з «українського» сегменту внесено підтверд-
жувальні документи Сигізмунда ІІ Августа, видані кременецькій шляхті. Два з
них стосуються підтверджень на привілеї господаря, внесених до книги записів
№ 38 ЛМ38, а один лист (про підтвердження земель московським боярам, котрі
перейшли на литовську службу) згаданий мною вище. Решта три — це підтвер-
дження Сигізмунда ІІ Августа від 1 листопада 1560 р. кременецьким зем’янам
Гнівошу, Федору та Павлу Сторожинцям на землю Сторожинського урочища
(надання королеви Бони)39; від 6 лютого 1562 р. волинському зем’янину Федору
Григоровичу Средичу на селище Новосілки, дворець, пашню двірну, а також лан
землі у волості Кременецького замку за умови несення земської служби40; від
1 лютого 1563 р. буркграбію Кременецького замку Станіславу Каменецькому на
Попівецький острів та три дворища у волості Кременецького замку також за
умови несення земської служби41.
Левова частка документів даної книги записів ЛМ стосується підтвердних
листів Сигізмунда ІІ Августа, наданих литовській шляхті у Троцькому воєвод-
стві (2 випадки)42, Мстиславському повіті (4 випадки)43, Вітебському повіті
———————
мунда ІІ Августа київському зем’янину Олексію Антоновичу Іллясовському на селище
Городище за р. Тетеревом за бродом Тулинським на ленному праві. (РГАДА. —
Ед. хр. 41. — Л. 133 об.–135).
34 РГАДА. — Ед. хр. 38. — Л. 445–446. Цей же вже як підтвердження внесено до
книги записів № 41 ЛМ (1564.03.10. — Варшава. Підтвердження Сигізмунда ІІ Августа
кременецькому підстарості Олексію Білецькому на куплений ним у кременецьких зем’ян
Григорія і Перфа Івановичів Василевських за 135 кіп грошів литовських маєток Мо-
лодків на ленному праві. (РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 377 об.–378 об.).
35 РГАДА. — Ед. хр. 38. — Л. 500 об.–502 об.
36 РГАДА. — Ед. хр. 38. — Л. 87 об.; 142 об.; 247 об.–248 об.; 400–401 об.; 401 об.–
402 об.; 598–599.
37 РГАДА. — Ед. хр. 38. — Л. 163 об.–165.
38 РГАДА. — Ед. хр. 38. — Л. 133 об.–135; 377 об.–378 об.
39 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 176 об.–177 об.
40 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 282–283 об.
41 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 322–324.
42 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 90 об.–91 об.; 324 об.–325 об.
228
(2 випадки)44, Полоцькій землі, Гомейському замку, Пінському повіті, на Мос-
ковському рубежі та при границі Бобруйську (по одному випадку)45. У дев’яти
випадках господар своїми привілеями жалував шляхту землею та маєтностями у
Віленському воєводстві (3 випадки)46, Полоцькому, Вітебському, Лідському,
Пінському повітах (по одному випадку)47 та Гомейській і Саражскій волостях
(також по одному випадку)48. У травні 1561 р. до даної книги було внесено запис
листа-розпорядження Сигізмунда ІІ Августа, яким він наказував справці дворів
Городенського староства, щоб той увів у володіння городенського суддю пана
Петра Міцуту селом Ланевичі на умовах ленного землеволодіння49.
Таким чином, проаналізований нами документальний склад книг записів
ЛМ дає підстави твердити, що у період правління Сигізмунда ІІ Августа активно
впроваджується така форма службового землеволодіння як ленне землеволо-
діння. На умовах ленного права великокнязівська влада регулювала прогре-
суюче скорочення господарського домену й тим самим намагалася забезпечити
ефективну обороноздатність держави.
———————
43 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 175–175 об.; 211 об.–214; 217–218 об.; 222 об.–223 об.
44 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 331–331 об.; 352 об.–353.
45 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 96–96 об.; 315–316 об.; 325 об.–326 об.; 210–211 об.;
305 об.–306 об.
46 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 74–75; 81–83; 260–260 об.
47 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 76 об.–77 об.; 252 об.–253 об.; 253 об.–254; 325 об.–
326.
48 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 174–174 об.; 230 об.–231 об.
49 РГАДА. — Ед. хр. 41. — Л. 252–252 об.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-101037 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-5848 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T11:53:19Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Блануца, А. 2016-05-30T10:43:13Z 2016-05-30T10:43:13Z 2012 Ленне землеволодіння у Великому князівстві Литовському: аналіз джерел / А. Блануца // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 220-228. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101037 (477)«15» У статті проаналізовано земельні надання Ягеллонів у Великому князівстві Литовському на умовах ленного права. Досліджено, що така форма великокнязівських пожалувань набула поширення у 40–50-х роках XVI ст. й стала наслідком посилення заходів литовської влади щодо забезпечення обороноздатності держави. В статье проанализированы земельные пожалования Ягеллонов в Великом княжестве Литовском на условиях ленного права. Исследовано, что такая форма великокняжеских пожалований получила распространение в 40–50-х годах XVI ст. и стала следствием усиления мероприятий литовской власти относительно обеспечения обороноспособности государства. The Jagiellons land bestowal in the Grand Duchy of Lithuania on terms of feudal law is analyzed in the article. It is proved that this form of the Grand Duchy offering became widespread in the 1540s–1550s and resulted from strengthening of the state defensive capacity being provided by the Lithuanian government. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Джерелознавство та історіографія Ленне землеволодіння у Великому князівстві Литовському: аналіз джерел Article published earlier |
| spellingShingle | Ленне землеволодіння у Великому князівстві Литовському: аналіз джерел Блануца, А. Джерелознавство та історіографія |
| title | Ленне землеволодіння у Великому князівстві Литовському: аналіз джерел |
| title_full | Ленне землеволодіння у Великому князівстві Литовському: аналіз джерел |
| title_fullStr | Ленне землеволодіння у Великому князівстві Литовському: аналіз джерел |
| title_full_unstemmed | Ленне землеволодіння у Великому князівстві Литовському: аналіз джерел |
| title_short | Ленне землеволодіння у Великому князівстві Литовському: аналіз джерел |
| title_sort | ленне землеволодіння у великому князівстві литовському: аналіз джерел |
| topic | Джерелознавство та історіографія |
| topic_facet | Джерелознавство та історіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101037 |
| work_keys_str_mv | AT blanucaa lennezemlevolodínnâuvelikomuknâzívstvílitovsʹkomuanalízdžerel |