Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії)

У статті досліджуються місце та прерогативи повітового предводителя дворянства Російської імперії першої половини ХІХ ст. — як окреслені законодавчими актами Олександра І та Миколи І, так і втілені в конкретних практиках адміністрування Київської губернії. В статье исследуются место и прерогативы у...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Український історичний збірник
Date:	2012
Main Author:	Горобець, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2012
Subjects:	Проблеми історії XIX–XXI ст.
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101053
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії) / О. Горобець // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 50-58. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859473028633591808
author	Горобець, О.
author_facet	Горобець, О.
citation_txt	Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії) / О. Горобець // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 50-58. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Український історичний збірник
description	У статті досліджуються місце та прерогативи повітового предводителя дворянства Російської імперії першої половини ХІХ ст. — як окреслені законодавчими актами Олександра І та Миколи І, так і втілені в конкретних практиках адміністрування Київської губернії. В статье исследуются место и прерогативы уездного предводителя дворянства Российской империи первой половины ХІХ в. — как те, что были определены законодательными актами Александра І и Николая І, так и те, что нашли свое отражение в конкретных практиках администрировании Киевской губернии. In the article the role and prerogative of the Marshal of Nobility of uezd of the Russian Empire in the first half of XIX century are researched. Those which were defined by laws introduced by Alexander I and Nicholas I, and those which has it reflection in specific practices of Kyiv Governorate administration.
first_indexed	2025-11-24T10:54:32Z
format	Article
fulltext	50 Український історичний збірник, Вип. 15, 2012 УДК (477)«18» Остап Горобець* (Київ) ІНСТИТУТ ПРЕДВОДИТЕЛЯ ДВОРЯНСТВА В СТРУКТУРІ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.: ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЯ (на матеріалах Київської губернії) У статті досліджуються місце та прерогативи повітового предводителя дворянства Російської імперії першої половини ХІХ ст. — як окреслені законо- давчими актами Олександра І та Миколи І, так і втілені в конкретних прак- тиках адміністрування Київської губернії. В статье исследуются место и прерогативы уездного предводителя дворянства Российской империи первой половины ХІХ в. — как те, что были определены законодательными актами Александра І и Николая І, так и те, что нашли свое отражение в конкретных практиках администрировании Киевской губернии. In the article the role and prerogative of the Marshal of Nobility of uezd of the Russian Empire in the first half of XIX century are researched. Those which were defined by laws introduced by Alexander I and Nicholas I, and those which has it reflection in specific practices of Kyiv Governorate administration. Важливим етапом на шляху перетворення служилого люду Російської дер- жави в повноцінний за європейськими мірками привілейований стан стало дарування дворянству державою права на власну корпоративну організацію, що включала в себе інститути губернського та повітового дворянських зібрань, дворянського депутатського зібрання, губернського та повітового предводителя дворянства, повітових дворянських опік. Найперше структура самоврядування дворянства Російської імперії почала формуватися на нижчому повітовому рівні. У 1766 р. у зв’язку з виборами депутатів від дворян в Комісію для створення проекту нового Уложення дворянство кожного повіту офіційно набуло статусу громадської організації зі своїми представниками — предводителями дворянства. Упродовж наступних десятиліть і століть прерогативи предводителів дворянства, а відповідно і їхня роль у суспільному та державному житті імперії зазнавали істотних транс- формацій. Простежити ці зміни упродовж першої половини ХІХ ст., тобто в часи ——————— * Остап Горобець — магістр кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 51 правління на російському троні Олександра І та Миколи І, а також відтворити моделі реалізації урядової політики на місцевому рівні, зокрема на матеріалах, що відображають діяльність предводителів дворянства Київської губернії, і формує головне дослідницьке завдання даної статті. Джерельну базу дослідження складають матеріали, що перебувають на збе- реженні в Державному архіві Київської області, зокрема справи з фонду 1238 («Київський повітовий предводитель дворянства»). Зосереджені в цьому фонді документи дають змогу прослідкувати сферу діяльності, обов’язки та способи виконання функцій предводителів на практиці, а не лише за офіційними поста- новами, котрі відображають «ідеальну» картину подій, котра має досить опо- середковане відношення до реального стану справ. За типами документів являє собою офіційне листування київського повітового предводителя дворянства та представників місцевої адміністрації, звернення предводителя до дворянського зібрання та дворян. Документи висвітлюють майнові питання, питання видачі дворянам паспортів, питання щодо меценатської діяльності, фінансової та про- довольчої підтримки кріпосних селян, питання станового самоврядування (про- ведення виборів, проведення повітових зібрань та ін.). Уперше пояснення про порядок обрання та функції предводителів дво- рянства було сформульовано в указі імператриці Катерини ІІ від 14 грудня 1766 р. «Об учреждении в Москве комиcсии для сочинения проекта нового уложения и о выборе в оную депутатов». Згідно даного документу, дворяни повіту мали формувати єдине товариство, котре мало обрати зі свого середо- вища предводителя, а вже після під керівництвом останнього — обрати депутата до комісії1. З цього часу бере свій початок перший орган дворянського станового управління — предводитель дворянства. Після періоду активного розвитку дворянського самоврядування в 1785– 1796 рр., спричиненого виданням Катериною ІІ Жалуваної грамоти дворянству, у часи правління Павла І мають місце протилежні за спрямуванням процеси, оскільки імператор заборонив самі дворянські зібрання. Подальший розвиток дворянського самоврядування розпочинається вже в царювання Олександра І й така ситуація триватиме аж до початку доби так званих Великих реформ сере- дини ХІХ ст. Законодавство першого періоду правління Олександра І щодо інституту предводителів дворянства поділяється на закони, що визначали їх місце у сис- темі дворянського станового самоврядування та закони щодо їх місця у владній адміністрації. Загалом законодавчі акти даного періоду, що стосуються станової політики загалом та предводителів зокрема, продовжують та розвивають ідеї закладені ще Жалуваною грамотою 1785 р. Так, наприклад, одним із базових принципів функціонування посади предводителя залишався принцип неоплат- ності даної посади. Це мало забезпечувати престижність посади на противагу платній службі державних чиновників, підкреслити почесність посади, що ——————— 1 Об учреждении в Москве комиссии для сочинения проекта нового Уложения и о выборе в оную депутатов// Полное собрание законов Российской империи. — Т. 17. — № 12801. 52 надавалася безпосередньо дворянським станом. У випадку, коли виникали непо- розуміння щодо даного положення і дворянські зібрання робили спроби встанов- лення грошової винагороди предводителям, Сенат безапеляційно скасовував такі рішення. Прикладом подібних непорозумінь можуть слугувати указ 3 вересня 1801 р.2 та 30 травня 1804 р.3 В першому з них мова йде про випадок запро- вадження грошових зборів серед дворянства губернії на користь повітових предводителів. Другий — постанова Сенату про заборону видачі грошового відшкодування предводителям дорожніх витрат під час забезпечення контролю над ходом рекрутських наборів. В обох випадках Сенат аргументував заборону грошового відшкодування тим, що по духу предводительської служби не перед- бачалася будь-яка винагорода, так як значення даної посади полягало у вияві поваги до довіреності членів корпорації. З початком ХІХ ст. у прерогативах предводителів дворянства спостері- гається подальше розширення їхніх функцій. Зокрема, уряд Олександра І, видаючи у вересні 1801 р. указ про відновлення ліквідованих Павлом І п’яти губерній, покладає на предводителів дворянства цілком нові обов’язки — участь у межуванні земель4. На думку дослідників, таке розширення логічно впису- валося у концепцію функціонування інституту предводителів дворянства як захисників дворянських інтересів5. Інший прояв розширення повноважень стосувався взаємин поміщиків зі своїми селянами. У цьому контексті уряд Олександра І покладав на предво- дителів дворянства важливу функцію у розв’язанні спорів між ними. Зокрема, вони були зобов’язані брати участь у з’ясуванні обставин конфліктної ситуації та дотримання сторонами букви закону6. Ще один важливий блок обов’язків було покладено на предводителів дво- рянства указом Олександра І про земські повинності від 2 травня 1805 р. У від- повідності з його постановами, предводителі дворянства повинні були брати участь у процесі розверстки земських повинностей, контролювати виконання дворянами тих чи інших господарських справ місцевого значення, а також спонукати дворян повіту чи губернії до участі в так званих «добровольних дворянських складках», тобто пожертвах на виконання певних суспільно важ- ливих громадських робіт7. У контексті виконання земських повинностей роль ——————— 2 О не учинении никаких противозаконных поборов // Полное собрание законов Российской империи. — Т. 26. — № 19999. 3 О не требовании прогонных денег Дворянскими Предводителями на проезд по их должностям // Полное собрание законов Российской империи. — Т. 28. — № 21311. 4 О восстановлении пяти губерний и о подчинении пограничных губерний военным губернаторам // Полное собрание законов Российской империи. — Т. 26. — № 20004. 5 Корф С.А. Дворянство и его сословное управление за столетие 1762–1855 годов. — СПб. 1906. — С. 314. 6 Об отпуске помещиком крестьян своих на волю по заключении условий на обоюд- ном согласии основанных // Полное собрание законов Российской империи. — Т. 27. — № 20620. 7 Предварительное положение о земских повинностях // Полное собрание законов Российской империи. — Т. 28. — № 21737. 53 державних органів зводилася лише до контролюючих функцій. В той час як дворянське товариство на чолі зі своїми предводителями дворянства були фак- тичними виконавцями цих робіт. На особливу увагу заслуговує положення указу від 2 травня 1805 р. про «приношення, що чиниться дворянами по підписці», тобто, коли лише добро- вільний власноручний підпис дворянина зобов’язував його сплатити певну суму на суспільні потреби. На відміну, скажімо, від звичайних дворянських «скла- док», коли ухвала щодо їхнього встановлення могла ухвалюватися простою більшістю голосів тієї чи іншої провінційної корпорації. Аналізуючи матеріали, що стосуються життя київського дворянства, згадки про такі форми залучення фінансових ресурсів останнього на земські потреби зустрічаємо у контексті підтримки ініціативи щодо поширення на Київщині «художньої газети». З листування з цього приводу, що точилося навесні 1838 р., довідуємося, що ініціатива виходила від київського губернського предводителя дворянства графа Тишкевича, котрий доручає київському повітовому предво- дителю мобілізувати «господ помещиков Киевского уезда», аби ті, виявили сприяння в поширенні художньої газети для «общего поощрения художников»8. А вже київський повітовий предводитель Ламберт Осипович Понятовський поширює серед київського дворянства підписні листи, де під особистий підпис поміщиків «добровільно» намагається за получити необхідні кошти (з аналізу підписних листів стає зрозумілим, що всередині дворянської корпорації в цей час цінуються не лише дійсні на той час виборні станові і земські посади, а й ті, що займалися дворянами раніше: «колишній предводитель», «колишній суддя», «колишній писар» тощо9). У наступному році київське дворянство в такий же спосіб схиляли до пожертв на інше суспільно корисне діяння — видання журналу про земле- робство10. А в 1838 р. предводитель агітував місцевих дворян до участі в 25-тисячній лотереї Товариства заохочення художників11. Роком раніше збира- лися засоби для підтримки намірів відкрити при Університеті св. Володимира в Києві музею старожитностей12. Ще в інші роки подібного роду акції мали на меті заохотити дворян до побудови поміщиками у своїх маєтностях церков «греко-російского исповедания», запровадження в Києві закладів мінеральних вод, знову ж таки — заохочення до праці художників тощо13. ——————— 8 О распространении Художественной газеты // Державний архів Київської області (далі — ДАКО). — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 132, арк. 1–6. 9 О распространении Художественной газеты // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 132. — Арк. 7–9. 10 О издании земледельческого журнала // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 205. — Арк. 1–3. 11 О лотереи в 25 тыс. руб. общества поощрения художников // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 129. — Арк. 3–4. 12 Об открытии при университете Св. Владимира музея древностей // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 90. — Арк. 1–6. 13 О поощрении художников // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 49; О привле- чении помещиков и постройте в их имениях церквей греко-российского исповедания // 54 Правління Олександра І, як відомо, було вдосталь наповнене війнами та військовими походами. Для підтримання армії в належній бойовій готовності потрібно було ефективно проводити мобілізаційні заходи. У контексті реалізації цієї задачі посилюється роль предводителя дворянства і в проведенні рекрут- ських наборів. Зокрема, в матеріалах, що відбивають діяльність київського повітового предводителя Ламберта Осиповича Понятовського, під 1834 р. (тобто в часи приборкання Російською імперією польського повстання) зустрічаємо справи, що стосуються формування на теренах повіту рекрутських дільниць «разных найменований крестьян»14, заготівлі возів для супроводу військ15, полегшення повинностей по забезпеченню військ кіньми16 тощо. 15 лютого 1818 р. указом імператора Олександра І були запроваджені тим- часові губернські комітети, покликані примусити дворян не допускати голоду серед їхніх селян17. На чолі цих комітетів були поставлені губернатори, а до їхнього складу включили предводителів дворянства, на яких було покладено обов’язок нагляду за наповненістю поміщиками спеціальних магазинів, де нако- пичувалися резервні ресурси збіжжя, а також контролювати урожайність селян- ських господарств і, відповідно, їхню спроможність прогодувати селянські сім’ї до наступного урожаю. Щоправда, в ході доопрацювання указу, за ініціативи самого імператора, розпорядженням від 14 квітня 1822 р. обов’язок утримання в належному стані хлібних магазинів поклали на самих поміщиків, а за пред- водителями залишили лише функцію моніторингу справ у продовольчій сфері ввірених їм губерній і повітів та своєчасному інформуванню губернаторів про загрозу голоду18. Як реалізовувалися на практиці конституйовані указом 1822 р. повнова- ження предводителів у цій сфері, видно з листування київського повітового предводителя Л.О. Понятовського з київським цивільним губернатором, що мало місце у грудні 1841 р. З нього, зокрема, довідуємося про порядок реалізації питань, пов’язаних питанням забезпечення селян необхідною кількістю збіжжя. Так, з листа київського цивільного губернатора випливає, що джерелом інфор- мації про неврожай 1841 р. в Київському повіті і, як наслідок, відсутність достатньої кількості зерна у селян після посівних робіт був якраз повітовий предводитель дворянства. Губернатор у свою чергу доводить до відома повіто- ——————— Там само. — Спр. 51; О приглашении акционеров и учреждению в Киеве заведений минеральных вод // Там само. — Спр. 53 та ін. 14 О составлении рекрутських участков различных найменований крестьян // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр.8. — Арк. 1–4. 15 О заготовке подвод для приходящих войск // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 9. — Арк. 1–6. 16 Об уменьшении повинностей в назначении подвод для приходящих войск // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 30. — Арк. 1–2 зв. 17 О остановлении сбора хлеба для наполнения сельских и запасных магазинов // Полное собрание законов Российской империи. — Т. 35. — № 27272. 18 Об учреждении в каждой губернии комиссии для продовольствия в неурожайные годы жителей хлебом и денежным пособием // Полное собрание законов Российской империи. — Т. 38. — № 29000. 55 вого предводителя про рішення Комісії Народного Продовольства, яке на засіданні, що відбулося 3 грудня 1841 р., постановило звернутися з проханням до київського повітового предводителя, щоб той мобілізував власників селян на реалізацію даного завдання та проконтролював його виконання. Далі в листі вказуються заходи, яких повітовий предводитель міг вжити для «устранение недостатка в продовольствии», а саме: звільнення селян для «заработков» в інших губерніях (продаж предметів домашніх промислів, неробочої худоби, птиці), а також «попечение владельцев, пособление крестьянам своїм в достав- лении им средств к отвращению нужді в продовольствие».19 Враховуючи, що двома роками раніше справа про «роздачу в борг селянам хліба із запасних магазинів» уже перебувала на контролі київського повітового предводителя20, можна зробити висновок, що в забезпеченні селян продоволь- ством у неврожайні роки резервні магазини використовувалися доволі часто і при цьому роль предводителів була доволі важливою. За особистої ініціативи імператора Олександра І у першій чверті ХІХ ст. розширились повноваження предводителів при вирішенні конфліктних ситуацій, що виникали поміж поміщиками та їхніми селянами. Дослідники відзначають, що імператор у таких справах намагався бути на стороні підданих, а не їхніх господ, і, крім того, саме він віддав наказ, аби саме губернський предводитель здійснював нагляд за маєтками, де виникали гострі конфліктні ситуації21. Власне, право розгляду таких справ і накладення дисциплінарних санкцій мали дворянські зібрання, а на предводителів покладалося завдання реалізації санкції22. Зокрема, вже в роки царювання наступного російського імператора Миколи І на розгляд київського дворянського зібрання в 1834 р. виносилася справа про «звернення найпильнішої уваги на поміщика Гудима-Левковича, щоб він тур- бувався про утримання своїх селян»23, у 1839 р. — про жорстоке поводження зі своїми селянами поміщика Глоговського24. А перед тим, в 1833 р., київський губернатор вимагав від повітового предводителя вжити заходів на випадок можливого виникнення селянських хвилювань на Київщині25. Загалом, варто зазначити, що в роки правління Миколи І статус і повно- важення предводителів дворянства знову зазнали певних змін. Важливим етапом ——————— 19 Об обеспечении крестьян в продовольстве // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 332. — Арк. 1–1 зв. 20 Об раздаче в ссуду крестьянам хлеба из земских магазинов // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 193. — Арк. 1–7. 21 Корф С.А. Указ. Соч. — С. 430, 431. 22 Там же. — С. 432. 23 Об обращении строжайшего внимания на помещика Гудым-Левковича, дабы он заботился о содержании своих крестьян // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 41. — Арк. 45–51. 24 О жестоком обращении помещика Глоговского с своими крестьянами // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 199. — Арк. 1–3. 25 О принятии мер в случае возникновения крестьянских волнений // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 3. — Арк. 1–6. 56 у цій трансформації стало видання 6 грудня 1831 р. закону про порядок дво- рянських зібрань, виборів і служби на виборних посадах26. Цей закон доволі скрупульозно виписав функції предводителів дворянства, зосередивши увагу і на відмінностях у функціонуванні інституту на губернському та повітовому рівнях. Так, до загальних обов’язків предводителів було зараховано наступні напрямки діяльності: представлення перед урядом інтересів дворянства; посе- редництва між урядом і дворянськими зібраннями; зберігання та використання корпоративних коштів; головування та нагляд за дотриманням порядку під час дворянських зібрань; участь у складанні родословних книг, у встановленні опіки, збиранні відомостей про спосіб життя і поведінку дворян; збирання відомостей про новонароджених дворянах, про сиріт тощо; участь у роботі місцевих державних комісій (рекрутському присутствії, продовольчій комісії тощо). У компетенції губернських предводителів, крім усього перерахованого вище, також входив обов’язок розгляду прохань дворян про звільнення їх зі земської служби, а також вирішення клопотань селян про переведення їх у категорію «вільних хліборобів»27. У компетенції повітових предводителів додат- ково входило ведення списків дворян повіту, головування у дворянській опіці і у ревізькій комісії, справа підготовки дітей канцеляристів тощо. Поява у переліку функціональних обов’язків предводителів блоку питань, пов’язаних із їхньою інтеграцією до земської державної структури влади, засвід- чувало закріпленням за інститутом статусу своєрідного дволикого Януса, який служить і імператору, і дворянському зібранню28. Головною і, як слушно зауважують дослідники, майже єдиною функцією депутатських дворянських зібрань було ведення родословних книг, доповнення і виправлення їх, засвідчення належності того чи іншого обивателя Російської імперії як такого, що законно належить до шляхетного («благородного») стану29. Виконавча ж частина реалізації цих функцій була покладена на предводителів дворянства, які за поданням тих чи інших зацікавлених інстанцій видавали відповідні довідки30. Повітові предводителі опікувались і справами внесення тих чи інших родин до родословних книг повіту, якщо ті набували необхідну кіль- кість у ньому землі, або, навпаки, виключали зі членів дворянської корпорації та рекомендували дворянським товариствам інших повітів включити їх до свого товариства31. ——————— 26 О порядке Дворянского Собрания, выборов и службы в оном // Полное собрание законов Российской империи. — Т. 28. — № 4989. 27 Там же. 28 Миронов Б.Н. Указ. Соч. — С. 435. 29 Корф С.А. Указ. Соч. — С. 556. 30 О дворянском происхождении жителя киевского уезда Андрея Бачинского // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 96. — Арк. 1–24; Спр. 109. — Арк. 1–2; Спр. 213, Спр. 214, 215, 229 та ін. 31 Про внесення дворян Юшкевичів до родословної книги // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 147; Спр. 5 (про затвердження чи не затвердження герольдією дворян), спр. 78 (про включення в число дворян В.А. Гриневича), 198 (про перечислення дворян з Київського повіту в інші повіти Київської губернії). 57 Близькою до цієї царини діяльності предводителя була робота пов’язана з видачею дворянам відповідного повіту річних паспортів на проїзд в інші губернії Російської імперії. Власне, сама видача паспортів здійснювалась у відомстві цивільного губернатора. Але перед тим, як видати відповідний дозвіл, губернатор звертався до місцевого предводителя, запитуючи в нього: чи немає перешкод і застережень у членів дворянського товариства на виїзд тієї чи іншої особи за межі губернії32. У переважній більшості справ з цього приводу , що зберігаються у фондах київського повітового предводителя, резолюції носять позитивний характер: «На отлучку дворянина (…) в разные места (…) губерний, а также на получение узаконенного годичного паспорта никаких со стороны дворянства препятствий не имеется»33. Проте інколи зустрічаються і негативні резолюції, як це трапи- лось, наприклад, у 1838 р. з проханням дворянки Київського повіту, вдови Розалії Олександрівни Маковської, котра подала документи на оформлення пас- порту для виїзду «в різні місця Київської, Подільської, Волинської, Херсонської, Полтавської і Таврійської губерній»34. Причиною ж відмови на видачу паспорта стала та обставина, що в розпорядженні предводителя знаходилася довідка стосовно відмови Герольдії у визнанні за Маковськими права на дворянство35. Під контролем предводителів дворянства, як це передбачалося ще за часів Катерини ІІ, велася робота по складанню списків дворян, що мали право на участь у виборах до станових самоврядних органів36. Губернські предводителів дворянства видавали розпорядження про «скликання дворян Київської губернії в повітові міста для проведення повітових зборів», а також акцентували увагу на особливостях цьогорічних зібрань37. Формуючи списки дворян для виборів, повітові предводителі зверталися за допомогою до Київського повітового суду, аби простежити процес зміни земельної власності у Київському повіті й відтак мати уявлення про майнові статки членів корпорації38. Відомості такого характеру були важливими при формуванні виборних станових органів. Адже можливості дворянина визначались як його родови- тістю, так і майновим статусом. Наприклад, всі члени дворянської корпорації губернії мали право бути членом губернського дворянського зібрання. Але лише бути присутніми на засіданнях. Право ухвалювати рішення й посідати керівні посади належало тим, чий річний доход був не менше 100 руб. (тобто, мав ——————— 32 О доставлении сведений гражданському губернатору, что не имеется никаких препятствий на выдачу годичного паспорта // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 149, 163 та ін. 33 Там же. — Арк. 40. 34 Там же. — Арк. 24. 35 Там же. — Арк. 28. 36 О составлении списка дворян для участия в выборах // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 84. — Арк. 1–5. 37 О созыве дворян Киевской губернии в уездные города для проведения уездных собраний // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 80. — арк. 1–1 зв. 38 О составлении списка дворян для участия в выборах // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 84. — Арк. 1. 58 володіти не менше 20 душами кріпосних. У 1831 р. майновий ценз було підвищено до 100 душ кріпосних)39. Події початку 1830-х рр., пов’язані з вибухом Польського повстання, спри- чинили зрушення в ставленні уряду до дворянського самоврядування, зокрема чинилися кроки, направлені на те, аби не допустити до участі в ньому колишніх повстанців. Зокрема, у серпні 1835 р. губернський предводитель дворянства, звертаючись до повітового предводителя, звертав увагу на той факт, що вико- нувач обов’язків київського цивільного губернатора розпорядився (реагуючи на відповідний наказ військового губернатора) нікого з тих дворян, хто брав участь у повстанні, а потім добровільно повернувся до своїх маєтностей на теренах Київщини, до участі у виборах не допускати40. Загалом же, в роки правління Олександра І та Миколи І відбулося суттєве розширення компетенції предводителів дворянства за рахунок функцій, що рані- ше не були їм притаманними. Помітним є й прагнення влади якомога тісніше інтегрувати цей інститут дворянського станового самоврядування в загально- імперську владну структуру, перетворивши його із представника дворянських станових інтересів в інституцію, що представляла і станові, і державні інтереси одночасно. Особливо виразно дана тенденція починає себе проявляти з початком 1830-х років. На теренах Київщини особливості функціонування інституту пред- водителя дворянства обумовлювалися близькістю до епіцентру антиросійського повстання польської шляхти початку 1830-х років та участю в ньому частини місцевого нобілітету. ——————— 39 Миронов Б.Н. Указ. Соч. — С. 514. 40 О составлении списка дворян для участия в выборах // ДАКО. — Ф. 1238. — Оп. 1. — Спр. 84. — Арк. 3
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-101053
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2307-5848
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-24T10:54:32Z
publishDate	2012
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Горобець, О. 2016-05-30T10:47:50Z 2016-05-30T10:47:50Z 2012 Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії) / О. Горобець // Український історичний збірник — 2012. — Вип. 15. — С. 50-58. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101053 (477)«18» У статті досліджуються місце та прерогативи повітового предводителя дворянства Російської імперії першої половини ХІХ ст. — як окреслені законодавчими актами Олександра І та Миколи І, так і втілені в конкретних практиках адміністрування Київської губернії. В статье исследуются место и прерогативы уездного предводителя дворянства Российской империи первой половины ХІХ в. — как те, что были определены законодательными актами Александра І и Николая І, так и те, что нашли свое отражение в конкретных практиках администрировании Киевской губернии. In the article the role and prerogative of the Marshal of Nobility of uezd of the Russian Empire in the first half of XIX century are researched. Those which were defined by laws introduced by Alexander I and Nicholas I, and those which has it reflection in specific practices of Kyiv Governorate administration. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Проблеми історії XIX–XXI ст. Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії) Article published earlier
spellingShingle	Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії) Горобець, О. Проблеми історії XIX–XXI ст.
title	Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії)
title_full	Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії)
title_fullStr	Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії)
title_full_unstemmed	Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії)
title_short	Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії)
title_sort	інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини хіх ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах київської губернії)
topic	Проблеми історії XIX–XXI ст.
topic_facet	Проблеми історії XIX–XXI ст.
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101053
work_keys_str_mv	AT gorobecʹo ínstitutpredvoditelâdvorânstvavstrukturímíscevogoupravlínnâperšoípolovinihíhstpravoviistatustaiogorealízacíânamateríalahkiívsʹkoíguberníí

Інститут предводителя дворянства в структурі місцевого управління першої половини ХІХ ст.: правовий статус та його реалізація (на матеріалах Київської губернії)

Institution

Similar Items