Проблема суверенізації України в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр.
У статті розглядається загальний стан справ історіографії суспільно-політичних подій в Україні протягом 1991 року. Автор підкреслює головні теми історичних наукових надбань і пробує визначити і пояснити їх специфічні характеристики. В статье рассматривается общее состояние дел историографии обществе...
Saved in:
| Published in: | Український історичний збірник |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101458 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Проблема суверенізації України в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр. / О. Марченко // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 359-365. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860094488993595392 |
|---|---|
| author | Марченко, О. |
| author_facet | Марченко, О. |
| citation_txt | Проблема суверенізації України в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр. / О. Марченко // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 359-365. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний збірник |
| description | У статті розглядається загальний стан справ історіографії суспільно-політичних подій в Україні протягом 1991 року. Автор підкреслює головні теми історичних наукових надбань і пробує визначити і пояснити їх специфічні характеристики.
В статье рассматривается общее состояние дел историографии общественно-политических событий в Украине в течение 1991 года. Автор подчеркивает главные темы исторических научных приобретений и пробует определить и объяснить их специфические характеристики.
The article deals with the general circumstances of historiography of social and
political events in Ukraine during 1991. Author points out main topics of historical
studies and tries to define and explain specific characteristics of them.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:24:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
359
Український історичний збірник, вип. 16, 2013
УДК 930.1(477) «1991/2004»
Олена Марченко*
ПРОБЛЕМА СУВЕРЕНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ В 1991 РОЦІ:
НАРИСИ ІСТОРІОГРАФІЇ ПОЧАТКУ 1990-х рр.
У статті розглядається загальний стан справ історіографії суспільно-
політичних подій в Україні протягом 1991 року. Автор підкреслює головні теми
історичних наукових надбань і пробує визначити і пояснити їх специфічні
характеристики.
Ключові слова: Суверенізація, історіографія, соціальне і політичне життя,
Україна.
Проголошення суверенітету, а відтак державної незалежності України
належить до ключових проблем зарубіжної історіографії новітньої історії
України. Більша (принаймні співставна) увага приділялась лише подіям 2004
року. Витокам незалежності та подіям 1991 року приділена чи не найбільша
увага сучасних дослідників суспільно-політичного життя в Україні від розпаду
Радянського Союзу і до сьогодні. Тож справедливим видається твердження, що
вивчення перипетій політичного життя упродовж 1991 року, здобуття неза-
лежності та інституалізація України як суверенної незалежної демократичної
правової держави є вихідним пунктом будь-яких подальших студій суспільно-
політичного життя в незалежній Україні як для істориків, так і для інших
суспільствознавців.
Окремі моменти процесу розгортання суспільно-політичних трансформацій
в Україні наприкінці перебудови, її шлях до незалежності крізь призму за-
гальносоюзних подій знайшли висвітлення в узагальнюючих працях західних
дослідників. Характерною рисою праць закордонних фахівців є те, що, віддаючи
належне Росії та республікам Прибалтики у ході трансформаційних процесів в
СРСР, вони, як правило, осібно характеризують місце і роль в них України. Так,
американець Г. Харт, оцінюючи розклад сил, який склався у 1990 р. на союзній
політичній арені, акцентував, що «майже всі погоджуються з тим, що сили
перебудови і демократії займають міцні позиції переважно в містах — Москві,
Ленінграді, Києві..., але не в країні в цілому»1.
Італієць Д. Боффа, характеризуючи специфіку та особливості української
опозиції, підкреслює, що « якщо в Білорусії націоналізм зовсім чи майже не
———————
* Марченко Олена — аспірантка історичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, moduslava@ukr.net.
1 Харт Г. Россия потрясает мир. Вторая русская революция и ее воздействие на
Запад. — М., 1992. — С. 164.
360
виявлявся, то він, навпаки, набув широкого поширення в Україні, де глибше
вкорінилися його традиції»2. Очевидно, саме порівняно високий ступінь полі-
тичної активності та національної свідомості українського народу дали підставу
французькому досліднику Н. Верту оцінювати позицію України у ході процесу
реформування СРСР, як «найнепоступливішу» у своїх вимогах серед союзних
республік, яка поступалась у цьому амплуа лише Росії3.
Англійський історик Д. Хоскінг , аналізуючи перебіг політичних подій доби
перебудови в СРСР, наголошував на бажанні України стати незалежною і таким
чином «ізолюватися від російської економічної розрухи». Про це, по-перше,
свідчила Декларація про державний суверенітет, прийнята 16 липня 1990 р., яка,
за оцінкою британського дослідника, «була найбільш радикальною із усіх
подібних документів, прийнятих іншими союзними республіками», по-друге,
різновекторна позиція України та Росії щодо статусу та майбутнього СНД.
«Україна, — наголошує Д. Хоскінг, — розглядала його створення як дещо
замасковане остаточне розлучення з СРСР, в той час як Росія схилялася до
думки, що це оновлений та виправлений варіант того ж СРСР»4.
З початку 1991 р. розпочинається перехід до наукового осмислення сус-
пільно-політичних трансформацій в Україні. Характерною для цього періоду
роботою вважається студія А. Камінського «На перехідному етапі. «Гласність»,
«перебудова» і «демократизація» на Україні». Автору вдалось органічно поєд-
нати гостру публіцистичність та науковий аналіз. Це була одна з перших праць з
проблеми національно-демократичного руху в кінці 1980-х рр., а також суве-
ренізації. Дослідження написане на основі відомих на заході офіційних дру-
кованих та радіоматеріалів (радіоповідомлення інформаційних агентств світу та
архів Радіо «Свобода»). Автор висвітлив проблеми гласності, офіційної куль-
турної політики, процесу зародження неформальних організацій та становлення
НРУ, піднімало питання розвитку релігії, ходу та наслідків виборчих кампаній
1989 та 1990 рр. А. Камінському вдалось не просто зафіксувати хронологію
наріжних суспільно-політичних подій в Україні доби перебудови, а зробити
перші узагальнення, таким чином розставивши віхи для подальших студій.5
Схожою проблематикою займався М. Прокоп, у праці якого показано вплив
національного руху на суспільно-політичне життя в УРСР, в тому числі,
наприкінці 1980-х рр.6 Даючи свою оцінку «Декларації про державний суве-
ренітет України», М. Прокоп пише: «Це імпозантний і, треба сказати, дуже
зобов’язуючий документ, зокрема, коли усвідомити, що сьогодні Україна зна-
ходиться під суцільним контролем імперії як одна з її провінцій». Він наголошує
———————
2 Боффа Д. От СССР к России. История неоконченого кризиса. 1964–1994. — М.,
1996. — С. 221.
3 Верт Н. История советского государства. 1900–1991. — М., 1992. — С. 469.
4 Хоскинг Д. История Советского Союза. — Смоленск, 2000. — С. 470, 486.
5 Камінський А. На перехідному етапі: «гласність», «перебудова» і «демократизація»
на Україні [Текст] / А. Камінський; Передм. М. Прокопа. — Мюнхен: [б. в.], 1990. —
622 с.
6 Прокоп М. Напередодні незалежності України: спостереження і висновки /
М. Прокоп. — Нью-Йорк, 1993. — 324 с.
361
на тому, що попри своє непересічне значення Декларація про державний
суверенітет має низку слабкостей. Наприклад, один із прорахунків, оссблтво
наголошений автором, — стосується громадянства. УРСР називається «суве-
ренно національною державою», вона «самостійна у вирішенні будь-яких пи-
тань державного життя», але цій же «суверенній державі» накидається обов’язок
гарантувати кожному громадянинові право на збереження громадянства СРСР.
До якої держави такий громадянин буде зобов’язаний своєю лояльністю і своїми
обов’язками? Чиїм законам він буде підлягати і яка тоді вартість постанови про
«верховенство законів Республіки», також там, де йдеться не тільки про одного
громадянина України, але про цілі громадські, економічні чи інші структури?
Якщо Україна справді суверенна держава, якщо «народ України є єдиним дже-
релом державної влади», то чому йому накидається у Декларації зобов’язання
пов’язати себе «союзним договором» з іншими республіками? М. Прокоп наго-
лошує, що деякі положення Декларації лише звучать доволі обіцяючи, не
конкретизуючись7.
Критичний погляд на оцінку спрямованості політичної свідомості населення
України, на роль неформальних організацій у досягненні незалежності України
та розвитку українського суспільства характерний для О. Субтельного8. Вчений
відзначав важливість ролі у національно-демократичних перетвореннях місцевої
партійної еліти, частина представників якої змогла адаптуватися до нових вимог
часу і стала активно відстоювати ідею проголошення суверенітету України з
метою збереження власної політичної влади. Дослідник описав складний процес
політичної боротьби за реалізацію українських національних інтересів, скеп-
тично ставлячись до ідеї про єдність українського суспільства у питанні лік-
відації СРСР.
Зарубіжні автори, які були представниками діаспори, дорікали українським
лідерам у недостатній рішучості та радикалізмі дій і прагнень. Причини цього —
у пам’яті про збройну боротьбу УПА, плеканні національних традицій боротьби
за незалежність, орієнтації на цінності західної демократії. Більшість лідерів
альтернативних політичних організацій формувалася в умовах радянської дійс-
ності і не були ознайомлені з філософськими та ідеологічними досягненнями
західної демократії, не мали відповідної практики.
Виділяється спільна робота Тараса Кузьо та Ендрю Уілсона «Україна: від
перебудови до незалежності», що побачила світ у Канаді в 1994 р.9 Автори,
намагаючись з’ясувати суть та зміст соціально-політичних змін в Україні на
початку 90-х, спочатку піддають детальному аналізові основні параметри
геополітичного становища, економіки, культури, релігійної ситуації українських
земель. Показово, що Т. Кузьо та Е. Уілсон значну увагу приділяють проблемі
———————
7 Прокоп М. Напередодні незалежної України: Спостереження і висновки. — Нью-
Йорк–Париж–Відень–Торонто–Львів, 1993. — С. 406.
8 Субтельний О. Розпад імперії та утворення національних держав:випадок України /
О. Субтельний // Сучасність. — 1994. — № 12. — С. 65–72.
9 Kuzio, Taras, Wilson, Andrew. Ukraine: perestroika to independence / Foreword by
N. Stone. — Edmonton; Toronto: Canadian in of Ukrainian studies press, 1994.
362
регіоналізму, вважаючи її однією з центральних для України. Т. Кузьо та
Е. Уілсон ретельно досліджують процес формування неформальних політичних
об’єднань та консолідації їх активної, національно-орієнтованої частини в межах
нового загальноукраїнського опозиційного об’єднання — НРУ та його подальшу
еволюцію. Певну увагу вони приділяють дослідженню реакції КПУ на появу
організованої опозиції. Автори монографії намагаються простежити основні
етапи процесу становлення вітчизняної багатопартійності на початку 1990-х рр.
Значна увага у роботі відводиться дослідженню основних тенденцій динаміки
розвитку політичних сил в Україні, появі феномену суверен-комуністів, росій-
сько-українським стосункам на фінішному відрізку перебудови. Врешті, наріж-
ною у роботі є проблема 1991 року, причому аналітичність та намагання
показати історичну ретроспективу багатьох процесів та явищ відноситься до
беззаперечно сильних сторін спільної монографії британця та українця. Також
сильними сторонами наукового дослідження Т. Кузьо та Е. Уілсона є спроба
ретроспективно розглянути суспільно-політичні процеси в Україні напередодні,
під час та в перші місяці після здобуття незалежності, проаналізувати динаміку
та еволюцію розвитку неформальних організацій; дати різнобічну характе-
ристику етапу становлення та перших кроків НРУ. Разом з тим низка важливих
сюжетів (еволюція державних структур, зміни місця і ролі КПУ в суспільстві,
хід та обставини серпневого заколоту 1991 р. тощо) або ж взагалі не висвітлені,
або розкриті побіжно. Крім того, у роботі Т. Кузьо та Е. Уілсона, яка спирається
на доволі широку джерельну базу опублікованих документів, практично не
використані архівні джерела.
Британський історик Е. Вілсон при розгляді питання державотворення
90-х років зосереджує свою увагу на провідниках національної свідомості, а
саме дисидентах та НРУ. Незалежність України 1991 року характеризує як
наслідок збігу обставин10. Основними проблемами, які заважають нині держа-
вотворчому процесу, а коріння мають історичне, в тому числі і у подіях 1991
року, на думку дослідника, є етнічна, релігійна та питання мови, як чинника
«національної самосвідомості».
Серпневий заколот 1991 р та остаточний розпад СРСР розглядали також і
російські дослідники — С. Кургинян, С. Кордонський, Н. Бєляєва, А. Ковлер,
Т. Ворожейкіна, О. Віте. Російська історіографія сформулювала дві глобальні
точки зору на здобуття незалежності Україною. Частина дослідників нейтрально
оцінюють процес суверенізації та унезалежнення України. Так, Г. Поляк11,
А. Соколов, В. Тяжельникова12 розглядають проголошення незалежності Укра-
їни як логічний наслідок глибокої кризи, що охопила СРСР з кінця 80-х років
ХХ ст. Проголошення суверенітету та поява Акту про незалежність України, її
———————
10 Вілсон Е. Українці: несподівана нація. — К., 2004. — 552 с.
11 Всемирная история / [Электронный ресурс] / Всемирная история: учебник для
вузов / под ред. — Г.Б. Поляка, А.Н. Марковой. — М., 1997. — 496 с. — Режим доступу:
http://www.gumer.info.
12 Соколов А.К. Курс советской истории, 1941–1999 / [Электронный ресурс] /
А.К. Соколов, В.С. Тяжельникова. — М., 1999. — 415 с. Режим доступу:
http://historybook.at.ua/news/2010-12-02-556.
363
відмова від подальшого перебування в Союзі РСР значною мірою були зумов-
лені проімперськими діями московських лідерів, котрі відверто декларували
претензії Росії на всі головні посади у Союзі, намагалися замінити старий центр
так званим «оновленим». Інакшої точки зору дотимруються дослідники, які
негативно оцінюють сам факт проголошення незалежності України. Наявність
такого погляду на українську незалежність не є дивиною. Такі погляди при-
таманні А. Широкаду, С. Чібіряєву, Д. Коптіву13. Більшість з них стверджують,
що у 1991–1992 рр. Україна чисто випадково перетворилася з адміністративної
одиниці СРСР на незалежну державу. Загалом, російську історіографію подій
української історії важко характеризувати. Адже історіописання у даному
випадку стало заручником політичних, геополітичних, міжнародно-політичних
цілей. Проблема радянського імперського минулого є вельми болючою для
російського суспільства, тож появі українофобських праць не варто дивуватись.
Польські історики, на відміну від російських колег, створили ряд ґрун-
товних праць, присвячених історії України і відновленню її незалежності, в яких
позитивно характеризують відновлення державної незалежності України. Наяв-
ність не меншої кількості спірних та проблемних питань в україно-польских
відносинах не стала на заваді «польській адвокатській практиці на захист
України», образно кажучи. Маємо відзначити, що це помітно і у історіографії
такого важливого питання як суверенізація України.
Серед прихильників Української незалежності слід виділити Т. Ольшан-
ського, А. Хойновського, М. Вавронека, Е. Вішку, Ю. Дарського та ін. Для
більшості польських істориків характерним є твердження, що проголошення
державної незалежності України 24 серпня 1991 р., стало визначальною подією в
житті українського народу, логічним результатом його багатовікової боротьби за
свою державність, і відкрило новий етап у світовій історії, оскільки озна-
менувало собою остаточний крах Радянської імперії14.
Погляди польських колег близькі до сучасної української історіографії.
Більшість польських істориків важливою передумовою відновлення української
державності вважають прийняття Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р.
Декларації про державний суверенітет України. Значна частина польських
дослідників відзначає, що незалежність України є „вимогою епохи», резуль-
татом політичних змін, які відбулися в Східній Європі. М. Вавронек стверджує,
———————
13 Коптив Д. Восстание меньшинств: Косово. Молдавия. Украина. Грузия. Кур-
дистан. Сербия. Черногория / Д. Коптив. — М., — 2006. — 184 с.; Ульянов Н. Украин-
ский сепаратизм / Н. Ульянов. — М., 2004. — 416 с.; Широкорад А. Россия и Украина.
Когда заговорят пушки... / Александр Широкорад. — М., 2007. — 429 с.
14 Olszanski T.A. Historia Ukrainy XX / Tadeusz Andrzej Olszanski. — Warszawa, 1994. —
352 s.; Chojnowski A. Ukraina — Historia panstw swiata w XX wieku / Andrzej Chojnowski,
Jan Jacek Bruski. — Warszawa, 1997. — 236 s.; Darski J. Ukraina Historia wspolczesnosc
konflikty narodowe / Jozef Darski. — Warzsawa, 1993. — 134 s.; Wiszka E. Systemy
Polityczne Ukrainy / Emilian Wiszka. — Torun, 2007. — 190 s.; Wawrzonek M. Polsko-
ukrainskie pojednanie: potrzeba ksztaltowania nowego stereotypu wzajemnych stosunkow /
Michal Wawrzonek // Polska, Niemcy, Ukraina w Europie pod red. W. Bonusiaka. —
Rzeszow, 2000. — S. 181–189.
364
що Україна повинна бути незалежною навіть і в інтересах Росії, адже це
допоможе зберегти геополітичний баланс у Європі та світі15. Важливою скла-
довою більшості праць польських істориків і політологів є також зазначення
небезпек для України, які виникли після проголошення нею державної неза-
лежності. В першу чергу мається на увазі тиск Російської Федерації щодо
мовних, культурних, військово-політичних проблем16.
Аналізуючи відновлення державної незалежності України, польські істо-
рики не оминають позиції Польщі в українському питанні, її підтримки України.
Яскравим прикладом цього, за словами В. Серчика, є той факт, що вже через
тиждень після прийняття „Акту про державну незалежність України» польський
Сейм ухвалив заяву під красномовною назвою «З радістю вітаємо проголошення
державної незалежності України»17.
Порівнюючи праці істориків двох сусідніх Україні держав відмітимо, що
польські історики, на відміну від російських, грунтовніше досліджують процес
суверенізації і проголошення державної незалежності України, розглядаючи
його у комплексі з усім попереднім українським рухом, порівнюючи із історією
виборення свободи від Москви самими поляками. Вони оцінюють цю подію не
як випадкове явище, а як історично зумовлений і закономірний підсумок бага-
товікової боротьби українського народу за власну державу. Натомість у росій-
ській історичній науці відновлення незалежності України пов’язуються ви-
ключно із суб’єктивними причинами розпаду СРСР, трактуються як результат
глибокої економічної і політичної кризи союзної держави, як явище випадкове
та тимчасове.
ПРОБЛЕМА СУВЕРЕНИЗАЦИИ УКРАИНЫ В 1991 ГОДУ: ОЧЕРКИ
ИСТОРИОГРАФИИ НАЧАЛА 1990-х гг.
Елена Марченко (аспирантка исторического факультета Киевского
национального университета имени Тараса Шевченко, moduslava@ukr.net)
В статье рассматривается общее состояние дел историографии общест-
венно-политических событий в Украине в течение 1991 года. Автор подчер-
кивает главные темы исторических научных приобретений и пробует опре-
делить и объяснить их специфические характеристики.
Ключевые слова: Суверенизация, историография, социальная и полити-
ческая жизнь, Украина.
———————
15 Wawrzonek M. Polsko-ukrainskie pojednanie: potrzeba ksztaltowania nowego stereo-
typu wzajemnych stosunkow / Michal Wawrzonek // Polska, Niemcy, Ukraina w Europie pod
red. W. Bonusiaka. — Rzeszow, 2000. — S. 181–189.
16 Chojnowski A. Ukraina — Historia panstw swiata w XX wieku / Andrzej Chojnowski,
Jan Jacek Bruski. — Warszawa, 1997. — S. 204–205.
17 Serczyk W. Historia Ukrainy / Wladyslaw Serczyk. — Wroclaw, 2001. — S. 374.
365
THE PROBLEM OF SOVEREIGNIZATION OF UKRAINE IN 1991:
HISTORIOGRAPHY AT EARLY 1990s
Olena Marchenko (РhD student of history of Taras Shewchenko Kyiv National
university, moduslava@ukr.net)
The article deals with the general circumstances of historiography of social and
political events in Ukraine during 1991. Author points out main topics of historical
studies and tries to define and explain specific characteristics of them.
Keywords: Sovereignization, historiography, social and political life, Ukraine.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-101458 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-5848 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:24:54Z |
| publishDate | 2013 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Марченко, О. 2016-06-03T17:09:41Z 2016-06-03T17:09:41Z 2013 Проблема суверенізації України в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр. / О. Марченко // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 359-365. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101458 930.1(477) «1991/2004» У статті розглядається загальний стан справ історіографії суспільно-політичних подій в Україні протягом 1991 року. Автор підкреслює головні теми історичних наукових надбань і пробує визначити і пояснити їх специфічні характеристики. В статье рассматривается общее состояние дел историографии общественно-политических событий в Украине в течение 1991 года. Автор подчеркивает главные темы исторических научных приобретений и пробует определить и объяснить их специфические характеристики. The article deals with the general circumstances of historiography of social and
 political events in Ukraine during 1991. Author points out main topics of historical
 studies and tries to define and explain specific characteristics of them. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Джерелознавство та історіографія Проблема суверенізації України в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр. Проблема суверенизации Украины в 1991 году: очерки историографии начала 1990-х гг. The problem of sovereignization of Ukraine in 1991: historiography at early 1990s Article published earlier |
| spellingShingle | Проблема суверенізації України в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр. Марченко, О. Джерелознавство та історіографія |
| title | Проблема суверенізації України в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр. |
| title_alt | Проблема суверенизации Украины в 1991 году: очерки историографии начала 1990-х гг. The problem of sovereignization of Ukraine in 1991: historiography at early 1990s |
| title_full | Проблема суверенізації України в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр. |
| title_fullStr | Проблема суверенізації України в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр. |
| title_full_unstemmed | Проблема суверенізації України в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр. |
| title_short | Проблема суверенізації України в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр. |
| title_sort | проблема суверенізації україни в 1991 році: нариси історіографії початку 1990-х рр. |
| topic | Джерелознавство та історіографія |
| topic_facet | Джерелознавство та історіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101458 |
| work_keys_str_mv | AT marčenkoo problemasuverenízacííukraíniv1991rocínarisiístoríografíípočatku1990hrr AT marčenkoo problemasuverenizaciiukrainyv1991goduočerkiistoriografiinačala1990hgg AT marčenkoo theproblemofsovereignizationofukrainein1991historiographyatearly1990s |