Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.)

Дана стаття присвячена дослідженню мистецтва облоги у кипчаків. Облоги міст у кипчаків характеризувались штурмом за допомогою драбин, а також блокадою обложеного міста. Зазвичай кипчаки намагалися здобути місто, виснаживши сили захисників міст та фортець, позбавивши їх вод...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Український історичний збірник
Date:	2013
Main Author:	Пилипчук, Я.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2013
Subjects:	Історія середньовіччя і нового часу
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101485
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.) / Я. Пилипчук // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 28-39. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859989947945058304
author	Пилипчук, Я.
author_facet	Пилипчук, Я.
citation_txt	Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.) / Я. Пилипчук // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 28-39. — Бібліогр.: 49 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Український історичний збірник
description	Дана стаття присвячена дослідженню мистецтва облоги у кипчаків. Облоги міст у кипчаків характеризувались штурмом за допомогою драбин, а також блокадою обложеного міста. Зазвичай кипчаки намагалися здобути місто, виснаживши сили захисників міст та фортець, позбавивши їх води та продовольства. Кипчаки робили спробу використовувати складну техніку для облоги міст, проте руси запобігли їй використанню здійснивши превентивну атаку та взявши у полон мусульманського військового інструктора. Данная статья посвящена исследованию искусства осад у кыпчаков. Приемы ведения осады предусматривали использование лестниц и блокаду осажденного города. Обычно кыпчаки старались взять город истощив силы обороняющихся в городах и крепостях, лишив их воды и продовольствия. Кыпчаки сделали попытку овладеть сложной техникой для осады, но русы нанесли превентивный удар и взяли в плен мусульманського военного инструктора. This article is devoted to the study of art at the sieges of Qipchaqs. Usually Qipchaqs tried to take the city and to grind off the defending forces in the cities and fortresses, depriving them of food and water. Qipchaqs attempted to master the difficult technique of the siege, but Ruthenians made a preemptive strike and captured muslim military instructor.
first_indexed	2025-12-07T16:31:29Z
format	Article
fulltext	28 Український історичний збірник, Вип. 16, 2013 УДК 94 (4) Ярослав Пилипчук* ПОЛІОРКЕТИКА У КИПЧАКІВ (ХІ–ХІІІ ст.) Дана стаття присвячена дослідженню мистецтва облоги у кипчаків. Облоги міст у кипчаків характеризувались штурмом за допомогою драбин, а також блокадою обложеного міста. Зазвичай кипчаки намагалися здобути місто, виснаживши сили захисників міст та фортець, позбавивши їх води та продовольства. Кипчаки робили спробу використовувати складну техніку для облоги міст, проте руси запобігли їй використанню здійснивши превентивну атаку та взявши у полон мусульманського військового інструктора. Ключові слова: кипчаки, поліоркетика, міста, облога, замки, фортеці, фортифікаційні лінії, гарнізони. Одним із складних питань історії кипчаків є історія розвитку у них мис- тецтва облоги. На жаль, до сих пір цей аспект мало цікавив дослідників. У кращому випадку цьому питанню присвячувалось кілька сторінок. При досліджені необхідно порівняти мистецтво облоги у кипчаків з іншими кочів- ницькими соціумами. Необхідно відповісти на питання чи еволюціонували навички облоги у кочівників і якою технікою вони користувались. У випадках нападу ворога кочівники захищались у таборі з підвод. Його наявність у кипчаків зафіксована Михайлом Сирійським. У таборі від ромеїв та кипчаків захищались печеніги в битві при Левуніоні. Для того щоб здобувати табори кочівники мали мати елементарні навички облоги. Табір мали обст- рілювати як звичайними стрілами, так і запалювальними стрілами. Важливим також було розмикнути стіну з підвод, щоб увірватись у табір ворога1. Про облоги у кочівників відомо вкрай мало. Для того щоб скласти уявлення про навички кипчаків під час облог необхідно проаналізувати дані джерел про їх походи. У 1068 р. кипчаки воювали коло Чернігова навіть не зробивши спробу здобути місто. У 1070 р. повідомлялось, що кипчаки воювали біля Ростовця і Неятина. У 1079 р. князь Роман привів до Воїня кипчаків. Проте вони не ——————— * Ярослав Пилипчук — кандидат історичних наук, молодший науковий співробітник, Відділ Євразійського степу, Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України, bachman@meta.ua. 1 Анна Комнина. Алексиада / Пер., вступит. статья, комм. Любарского Я.Н. — М., 1965. — Книга 8. — Параграфы 4–6; Маркварт И. О происхождении народа куманов / Пер. А. Немировой. http://steppe-arch.konvent.ru/books/markvart1-00.shtml. 29 здобули міста. Таким чином, навіть невеликі міста могли вистояти під час набігів кипчаків2. Типологічно схожим на ці походи був похід кипчаків на Угорщину у 1091 р., який здійснив дукс (князь) Копульх син Крула (Кола). У цьому поході кипчаки спустошили Трансильванію. Вони дійшли до місця Бечей (Старі Бечей на Тисі). Проте кипчаки були переможені у битвах на Паганті (рівчаку Поганч) та поблизу Дунаю. Жодного міста кипчаки не здобули. Такими самими були й більш ранні походи печенігів у 1068 (чи 1071) р. та 1085 р.3. Відчуваючи слабкість ромеїв, кипчаки підтримали заколот псевдо-Романа Діогена у 1095 р., який хоча й зазнав поразки, але показав, яку небезпеку становили кочівники для Візантійської імперії. Самозванця підтримали влахи, які пропустили кипчаків через гірські перевали4. За перебільшеними даними грецьких джерел, у битві поблизу Таврокоміса у 1095 р. загинуло 70 тис. кипчаків5. Наприкінці ХІ ст. ситуація для Русі ускладнилась. У 1093 р. під Стугною кипчаки здобули перемогу над військом Святополка і здолали вал побудований русами біля табору. Після поразки Святополк переховувався від кипчаків у місті Треполь, який кипчаки не могли здобути. Кипчаки взявши у облогу Торчеськ, зробили спробу оволодіти містом. Але літописець вказував, що торки відбили штурм кипчаків. Вони завдали ворогу значних втрат. Після невдалого штурму кипчаки перейшли до блокади і ізолювали гарнізон міста від води. Оборонці страждали від спраги та голоду і попросили Святополка деблокувати місто. Спроба здійснити це виявилась провальною. Кипчаки перемогли русів і гнали їх до Треполя та Києва. У 1095 р. мешканці Юр’єва не стали очікувати облогу, як і торки коло Сакова, і переселились на північ. Спроба кипчаків оволодіти великими містами у 1096 р. була невдалою. Боняк спробував ізгоном здобути ——————— 2 Ипатьевская летопись / Воспроизведение текста издания 1908 г. // Полное собра- ние русских летописей. — Т. 2. — М., 1962. — Стб. 161, 164, 195. 3 Шушарин В.П. Ранний этап этнической истории венгров. — М., 1997. — C. 327– 328; Scriptores Rerum Hungaricarum Veteres ac Genuni. Cura et Studio Joannis Georgii Schwandtneri. Pars Prima. — Vindоbonae, MDCCLXVI (1766). — S. 163–164; Chronicon pictum Vindobonense / ad fidem codicum recensuit, observationes, disquisitionem de aetate Belae regis notarii, et animadversiones criticas adiecit M. Florianus // Historiae Hungaricae fontes domestici. — Pars prima. — Scriptores; 2. — Lipsiae, 1883. — S. 196–197. 4 Анна Комнина. Алексиада... — Книга 10. — Параграфы 2–4; Литаврин Г.Г. Болгария и Византия в XI–XII вв. — М., 1960. — C. 422. 5 Анна Комнина. Алексиада... — Книга 10. — Параграфы 2–4; Spinei V. Moldavia in the 11th–14th Centuries. — Bucharest, 1986. — P. 94; Spinei V. The Great Migrations in the East and South East of Europe from the Ninth to the Thirteenth Century. — Cluj-Napoca, 2003. — P. 250; Spinei V. The Romanians and the Turkic nomads North of Danube Deltafrom tenth to the Mid-Thirteenth Century. — Leiden–Boston, 2009. — P. 121; Князький И.О. Половцы в Днестровско-Карпатских землях и Нижнем Подунавье в конце ХІІ — первых десятилетиях ХІІІ в. // Социально-экономическая и политическая история Молдавии периода феодализма. Кишинев, 1988. — C. 23; Stoyanow V. Kumans in Bulgarian history // The Turks. — Vol. I. — Ankara, 2002. — P. 682; Ипатьевская летопись… — Стб. 217; Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім». — К., 2008. — С. 35–36; Плетнева C.А. Половцы. — M., 1990. — С. 49–50. 30 Київ, проте варта вчасно відреагувала на загрозу і не дала змоги кипчакам вдертися у місто. Тугоркан ж взяв у облогу місто Переяслав. Проте місто витримало облогу, а підійшовши війська Володимира Мономаха та Святополка деблокували місто. Тугоркан загинув під час битви під Переяславом. Боняк, не здобувши Київ, помстився русам спустошенням монастирів під містом. Кипчаки спалили монастир у Стефановому селі, спустошили поселення Германич та висікли ворота у Печерському монастирі6. О. Баженов вказує, що наприкінці ХІ ст. землі Середньої Наддністрянщини зазнали нападів з боку кочівників. Внаслідок несподіваного набігу було захоп- лено та спалено Глибівське городище. Припинили існування городища Деражня Гатна, Кутківці, Колубівці та інші. Попередня система оборони, дієва проти печенігів, була нездатна протистояти кипчакам. Головним винуватцем цих руйнувань був Боняк. Його образ зберігся у подільських переказах як образ «Буняка Солодивиго (Боняка Шолудивого)»7. У ХІІ ст. літописець фіксує на території Наддністрянщини населені пункти Василів, Онут, Каліус, Ушицю та Кучелмин (городище Галиця в Сокирянському районі Чернівецької області)8. Столицею Галицького Пониззя стала Бакота, навколо якої розташовувались городища у селах Брага, Велика Слобідка, Врубівці, Гринчук, Лоївське. Було побудовано шість приватних замків та дві княжі фортеці9. Нові фортеці виявились більш потужними, ніж старі. У 1159 р. Іван «Берладник» та кипчацький хан Башкорд не змогли здобути місто Ушицю. У 1205 р. Рюрик разом із кипчаками був переможений під Микулином. У 1228 р. Володимир Рюрикович разом з Михайлом Всеволодовичем і кипчаками взяли в облогу Кам’янець, але не змогли його здобути10. Походи 60–70-х рр. ХІ ст. не мали на меті здобуття міст, а під час кипчацької експансії 90-х рр. ХІ ст. кипчаки вже мали сили для здобуття невеликих міст та подолання ліній фортифікацій. Походи русів у відповідь загальмували експансію кипчаків, які повернулись до традиційної тактики швидких набігів. В 1105 р. війська Боняка напали на Заруб. У битві, що відбулася, він переміг торків та берендеїв11. На наступний рік Урусобичі здійснили напад на Заречеськ на київсько-волинському прикор- ——————— 6 Ипатьевская летопись… — Стб. 211–213, 219, 221–224. 7 Баженов О.Л. Історія та культура Середнього Подністров’я ІХ–ХІІІ століть. — Кам’янець-Подільський, 2009. — C. 159–160. 8 Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь. — К., 1998. — С. 143–149; Кудряшов К.В. Половецкая Степь. — М., 1948. — С. 127; Баженов О.Л. Історія та культура Середнього Подністров’я... — C. 94–97. 9 Баженов О.Л. Історія та культура Середнього Подністров’я ... — C. 96–99. 10 Баженов О.Л. Історія та культура Середнього Подністров’я ... — C. 169–176. 11 Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім»... — С. 41; Плетнева C.А. Половцы… — С. 56; Kurat A.N. IV–XVIII. Yüzyıllarda Karadenizin Türk Kavimleri ve Devletleri... — S. 83; Ипатьевская летопись… — Стб. 257; Расовский Д.А. Военная история половцев // Seminarium Kondakovianum/Анналы института им. Н.П. Кондакова. Сборник статей в честь А.А. Васильева. — Вып. 11. — Прага, 1940. — C. 110. 31 донні12. Поблизу річки Сули у 1106 р. або 1107 р. відбулась битва, у якій загинув брат Боняка Таз13. У 1116 р. Боняк атакував місто Кснятин14. У 1125 р. Мстислав Володимирович відбив набіг кипчаків на Баруч і переслідував їх до Полк- сотеня15. Проте здобуттям міст вони так і не скінчились. Руські князі орга- нізували дієву систему фортифікацій. Руси швидко реагували на вторгнення і їм на допомогу швидко приходили дружинники. Характер набігів мали перші походи Кончака на Русь. Вперше про нього згадано у 1172 р.16 Окрім дій під Кснятином донецькі кипчаки здійснили похід проти Переяславської землі і підійшли до міста Песочна17. У 1174 р. Кончак разом із Кобяком здійснив похід, пограбувавши околиці Срібного та Баруча, а коли до них наблизилось військо сіверського князя Ігоря Святославича кочів- ники відступили за Ворсклу та уникли битви18. Похід 1179 р. був направлений проти Переяслава19. У 1177 р. кипчаки в союзі з князем Юрієм здійснили похід на Київ і здобули шість міст берендеїв20. Це було початком нової епохи у історії військової справи у кипчаків. Кипчацькі хани замислились над використанням більш складних технологій для здобуття міст. У 1184 р. Кончак готувався до походу на Русь. Він спеціально запросив якогось «бусурменина» для спорудження техніки для облоги і навіть спорудив якусь машину для облоги, котрий слов’яни у «Слові про похід Ігоревий» називали «шереширъ». На фарсі цей засіб для облоги називався «тір-і чарх». Дана машина для облоги було балістою, яка вико- ——————— 12 Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім»… — С. 41; Плетнева C.А. Половцы… — С. 56; Kurat A.N. IV–XVIII. Yüzyıllarda Karadenizin Türk Kavimleri ve Devletleri ... — S. 83; Spinei V. The Romanians and the Turkic nomads… — P. 124; Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку / Под. ред. акад. Е.Ф. Карского. Воспроизведение текста изд. 1926–1928 гг. // Полное собрание русских летописей. — М., 1962. — Т. 1. — Стб. 281; Ипатьевская летопись… — Стб. 257; Расовский Д.А. Военная история половцев… — C. 110. 13 Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім»… — С. 41–42; Плетнева C.А. Половцы… — С. 60–61; Kurat A.N. IV–XVIII. Yüzyıllarda Karadenizin Türk Kavimleri ve Devletleri… — S. 83; Gökbel A. Kipchaks and Kumans // The Turks. — Ankara, 2002. — Vol. 1. — P. 649; Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку… — Стб. 281–282; Ипатьевская летопись… — Стб. 258–259; Расовский Д.А. Военная история половцев… — C. 110. 14 Плетнева C.А. Половцы… — С. 64. 15 Ипатьевская летопись... — Стб. 289–290; Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку… — Стб. 295–296; Расовский Д.А. Военная история полов- цев… — C. 114. 16 Ипатьевская летопись.… — Стб. 548. 17 Ипатьевская летопись … — Стб. 548, 555. 18 Плетнева C.А. Половцы… — С. 157; Kurat A.N. IV–XVIII. Yüzyıllarda Karadenizin Türk Kavimleri ve Devletleri… — S. 85–86; Gökbel A. Kipchaks and Kumans. — P. 649; Ипатьевская летопись… — Стб. 568–570. 19 Ипатьевская летопись… — Стб. 612–613; Плетнева C.А. Половцы… — С. 157; Gökbel A. Kipchaks and Kumans... — P. 649. 20 Ипатьевская летопись... — Стб. 603–605. 32 ристовувала для руйнування фортифікації запалену нафту. У Галицько-Волин- ському літописі згадано, що у «бусурменина» був «живий вогонь». Значення наявності цієї людини у кипчаків літописець оцінив високо. Він повідомляв, що Кончак хоче здобути міста русів і спалити їх. Проте, руси заздалегідь дізналися про плани кипчаків, і аби зруйнувати їх, здійснили рейд на Хорол. Кончак був змушений рятуватися втечею, а «бусурменин» був взятий у полон. Щодо ет- нічної належності мусульманського військового інструктора, то О. Пріцак вважав, що це був іраномовний хорезмієць. Щодо походження нафти, то укра- їнський дослідник вважав, що нафта могла походити з Таманського півострова. Це був не так званий «грецький вогонь» походження та використання якого ромеї тримали у таємниці. Це була інша, тепер вже мусульманська технологія. На нашу думку мусульманський інструктор міг потрапити до Дашт-і Кипчак з Близького Сходу чи Центральної Азії (з Хорезму) через Саксін (країну в Нижньому Поволжі)21. Після 1184 р. галицько-волинський літописець вже не говорив про значну небезпеку для Русі. Проте поразка Ігоря в битві на Каялі відкрила для кипчаків можливість спустошити прикордонні регіони. Війська бурдж-огли рушили на міста Посейм’я. Гза підійшов до Путивля і навіть здобув фортецю — острог поблизу Путивля. На облогу столиці Сіверської землі кипчацький вождь так і не наважився. Війська донецьких кипчаків спустошили прикордоння Переяслав- ського князівства і спустошили край аж до Переяслава. Проте на облогу міста Кончак так і не наважився. Було вказано, що мешканці міста Римова у 1185 р. загинули у битві з кипчаками. Було вказано, що вони були знищені половець- кими шаблями. Кипчаки здобули штурмом кілька фортець Сіверської землі. Невдалий похід Ігоря Святославича позбавив гарнізони міст підтримки кня- зівського війська, яке полягло в битві на Каялі. Допомоги обложеним не було звідки чекати. Опис облоги Римова вказує на те, що захисники знаходились на заборолах. Тому можна припустити, що гарнізон Римова відбив штурм кипчаків. Проте облога, що тривала негативно подіяла на захисників міста. Частина гарнізона врятувалася втечею через болото, яке знаходилось біля міста. Ті, хто залишився у місті не витримав нового штурму кипчаків. Штурм був вдалим і кипчаки захопили місто, а його захисників знищили. У 1187 р. кипчаки воювали на Росі та у чернігівському прикордонні, проте не досягли успіху і не здобули міст. На допомогу гарнізонам міст очевидно вчасно приходила допомога22. У 1114 р. кипчаки напали на Відін23. Після невдач на Русі кипчаки почали ще активніше тиснути на фортифікації ромеїв на дунайському кордоні. Грізним попередженням було здобуття печенігами і берендеями міста Гарван у Доб- ——————— 21 Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім»… — С. 91–98; Плетнева C.А. Половцы… — С. 159; Kurat A.N. IV–XVIII. Yüzyıllarda Karadenizin Türk Kavimleri ve Devletleri... — S. 86; Gökbel A. Kipchaks and Kumans… — P. 649; Ипатьевская летопись... — Стб. 634–636. 22 Плетнева C.А. Половцы… — С. 165–166; Ипатьевская летопись… — Стб. 646– 648, 653; Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім»... — С. 118–122. 23 Stoyanow V. Kumans in Bulgarian history… — P. 682; Diaconu P. Les coumans au Bas-Danube aux XI' et XII' siecles. — Bucureşti, 1978. — P. 59. 33 руджі. Це сталося у 1122 р.24 У 1148 р. кипчаки напали на Дрістру (Сілістрію)25. Наступний похід відбувся у 1160 р. За свідченнями Іоанна Кіннама, кипчаки напали на візантійське прикордоння, коли Мануїл перебував у поході проти румських турків. Внаслідок цього нападу василевс був вимушений повернутися до Європи, але, коли кочівники дізналися про просування його військ до Дунаю, то відійшли назад у степи26. Якщо в 1114 г. Відіну вдалося відбитися від кипчаків, то у 1148 та 1160 рр. гарнізонам придунайських фортець знадобилась допомога війська імператора для того, щоб утримати кордон. Угорський король Ендре ІІ у 1211 р. був змушений віддати землю Барца у лен тевтонським лицарям. Стара система угорських засік (дьєпу) вже була неспроможна зупинити кипчацькі вторгнення. Очевидно кипчаки за допомогою штурму здобували угорські засіки так само, як і незначні руські містечка27. До переселення у цей регіон хрестоносців кипчаки спустошували землі комітатів Брашов та Фегераш28. Грамотою короля від 1212 р. їм були віддані землі на південь від Татарського перевалу. Тевтонцям пропонувалось розширити свої володіння за рахунок земель між Болгарією та бродниками29. У документах дипломатичного листування між Ендре ІІ та Гонорієм ІІІ було вказано, що язичники нападали на землю Барца та «землю за засніженими горами»30. Влітку ——————— 24 Гръцки извори за българската история. — Т. VII / Съставил и редактирали. Под ред. Цанкова-Петкова Г., Тъпкова-Заимова В., Тивчев П., Йончев Л., Батаклиев Г., Коледаров П. — София, 1968. — C. 209–210; Маркварт И. О происхождении народа ку- манов; Diaconu P. Les coumans au Bas-Danube aux XI' et XII' siecles. — Bucureşti, 1978. — P. 62–71. 25 Бибиков М.В. Византийские источники по истории Руси, народов Северного Причерноморья и Северного Кавказа (XII–XIII вв.) // Древнейшие государства на тер- ритории СССР: 1980. — М., 1981. — C. 117; Гръцки извори за българската история... — Т. VII. — C. 226–227; Гръцки извори за българската история. — Т. VIII / Cъставил и редактирали Войнов М., Тъпкова-Заимова В., Йончев Л. — София, 1972. — C. 226–227; Расовский Д.А. Военная история половцев… — C. 120. 26 Бибиков М.В. Византийские источники по истории Руси, народов Северного При- черноморья и Северного Кавказа — C. 121; Гръцки извори за българската история. — Т. VII. — C. 247; Расовский Д.А. Военная история половцев… — C. 124. 27 Параска П.Ф. Внешнеполитические условия образования молдавського феодаль- ного государства. — Кишинев, 1981. — C. 16; Vasary I. Cumans and Tatars. Oriental Military in the Pre-Ottoman Balkans, 1185–1365. — Cambridge, 2005. — P. 32; Spinei V. The Cumanic Bishopric: genesis and evolution: Genesis and Evolution // The Other Europe in the Middle Ages. Avars, Bulgars, Khazars, and Cumans / Ed. F. Curtеa, cu asist. lui R. Kovalev. — Leiden–Boston, 2008. — P. 417; Пашуто В.Т. Половецкое епископство // Пашуто В.Т. Русь. Прибалтика. Папство. Избранные статьи. — М., 2011. — C. 575. 28 Vasary I. Cumans and Tatars... — P. 32; Spinei V. Moldavia in the 11th–14th Centuries… — P. 49. 29 Шушарин В.П. Свидетельства письменных памятников королевства Венгрии об этническом составе населения Восточного Прикарпатья // История СССР. — № 2. — М., 1978. — С. 41. 30 Шушарин В.П. Свидетельства письменных памятников королевства Венгрии … — С. 41–42. 34 кипчаки підходили до Карпатських гір, і саме тоді могли відбуватися їх напади на угорське прикордоння31. Тевтонці не тільки змогли протягом кількох років відбивати напади кочівників, а й самі перейшли в контрнаступ. Лицарі заво- ювали деякі місцевості поблизу Барцашага, у володіннях кипчаків та бродників. Тевтонці спромоглись вдало воювати з кипчаками за допомогою спорудження фортифікацій. Вони спорудили ряд поселень таких як Брашов (Кронштадт) и Кройцбург. Кипчаки нічого не могли протиставити німецьким замкам цих поселень32. Проте вони мали змогу здобути міста разом із своїми союзниками. У цьому був показовий випадок війн кипчаків з ромеями та Латинською Імперією. Найбільшим за всю історію вторгненням кипчаків та влахів до візантійських володінь був похід до Фракії у 1199–1200 рр.33 За датуванням М. Бібікова, у 1199 р. влахи та кипчаки зайняли усі фракійські міста, які розташовувались між Месіною та Цурулом. 23 квітня військо болгар, влахів та кипчаків підійшло до Костянтинополя. Восени 1199 р. та навесні 1200 р. кипчаки перебували під Пловдівом (Філіпополем)34. Подією світової ваги стала Адріанопольська битва (1205 р.). Вона відома за даними Робера де Кларі, Жоффруа де Віллардуена, Нікіти Хоніата, Никифора Григора, Георгія Акрополіта35. У ній союзне бол- гарсько-кипчацьке військо завдало поразки хрестоносцям36. Після цього болгари ——————— 31 Шушарин В.П. Свидетельства письменных памятников королевства Венгрии … — С. 44 32 Князький И.О. Половцы в Днестровско-Карпатских землях и Нижнем Подунавье … — C. 26; Spinei V. The Cumanic Bishopric... — P. 417; Spinei V. Moldavia in the 11th– 14th Centuries... — P. 49; Пашуто В.Т. Половецкое Eпископство... — C. 575–576. 33 Vasary I. Cumans and Tatars... — P. 48–49; Иречек К.И. История болгар. — Одесса, 1878. — C. 310; Успенский Ф.И. Образование Второго Болгарского царства. — Одесса, 1879. — C. 207–209; Diaconu P. Les coumans au Bas-Danube… — P. 130; Spinei V. Moldavia in the 11th–14th Centuries. — P. 47. 34 Бибиков М.В. Византийские источники по истории Руси, народов Северного При- черноморья и Северного Кавказа… — C. 126; Расовский Д.А. Роль половцев в войнах Асеней с Византийской и Латинской империями в 1186–1207 годах // Расовский Д.А. Половцы. Черные Клобуки: печенеги, торки и берендеи на Руси и в Венгрии. — М., 2012. — C. 234. 35 Виллардуэн Жоффруа де. Завоевание Константинополя / Пер., статья и коммент. Заборова М.А. — М., 1993. — Главы 354–361; Клари Робер де. Завоевание Конс- тантинополя / Пер., статья и коммент. Заборова М.А. — М., 1986. — Глава CXII; Хониат Никита. История со времения царствования Иоанна Комнина / Перевод редакции Н.В. Чельцова. — Т. 2. (1186–1206). — СПб, 1862. http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/Xoniat/ index.html; Никифор Григора. Римская история, начинающаяся со взятия Константи- нополя латинянами / Под ред. бакалавра П. Шалфеева. — Т. 1. (1204–1341). — СПб., 1862. — C. 19–20; Летопись великого логофета Георгия Акрополита / Под ред. бакалавра Троицкого И. — СПб., 1863. — C. 26. 36 Vasary I. Cumans and Tatars... — P. 50; Успенский Ф.И. Образование Второго Болгарского царства… — C. 247–249; Иречек К.И. История болгар. — Одесса, 1878. — C. 320; Diaconu P. Les coumans au Bas-Danube… — P. 131–132; Расовский Д.А. Роль половцев в войнах Асеней с Византийской и Латинской империями... — C. 234–235. 35 та влахи разом із кипчаками здобули міста Верроя, Рузія, Апрос, Перінф, Даонія, Аркадіополь, Месіна, Цурул, Афіра37. Кипчаки брали участь у походах болгар до Фракії та Македонії у 1205– 1207 рр., а також в облозі Фессалонік (1207 р.). Кипчаки перебували у війську Калояна в 1206 р. у січні та лютому. Проте під час кампанії 1207 р. вони діяли і навесні. Фессалоніки не вдалося здобути швидко, війна продовжувалась до середини квітня 1207 р. Кипчаки не могли перебувати з болгарами дуже довго і були змушені відступити38. Як допоміжні війська вони виступали під час облоги Цурула у 1239 р.39 Також відзначились кипчаки і на Кавказі. За їхньою допомогою було визволено місто Тбілісі у 1122 р.40 Ан-Насаві вказував, що у 1227 р. аміру Джелал ад-Діна вдалося домовитись про союз із ханом Гюрге (Гурка, Гюр- ханом)41. Останнього можна ототожнити з Юргієм Кончаковичем (тобто Юрієм Кончаковичем). Хорезмійці та кипчаки зробили спробу здобути Дербент. Однак, дербентський емір таки відстояв місто42. Для того щоб краще зрозуміти розвиток поліокретики у кипчаків необхідно їх військове мистецтво у галузі здобуття міст порівняти з прикладами з історії інших кочових народів. Дані археологічних досліджень свідчать про те, що печеніги здобували фортифікації тиверців — городища між Дністром та Реутом. ——————— 37 Хониат Никита. История со времения царствования Иоанна Комнина / Перевод редакции Н.В. Чельцова. СПб, 1862. — Т. 2. (1186–1206); Бибиков М.В. Византийские источники по истории Руси, народов Северного Причерноморья и Северного Кавказа … — C. 127. 38 Клари Робер де. Завоевание Константинополя… — Глава CXVI; Виллардуэн Жоффруа де. Завоевание Константинополя… — Главы 386–389, 399, 404–410, 417–421, 461–475; Летопись великого логофета Георгия Акрополита… — C. 26–28; Никифор Григора. Римская история, начинающаяся со взятия Константинополя латинянами… — C. 23–26; Хониат Никита. История со времения царствования Иоанна Комнина; Князький И.О. Половцы в Днестровско-Карпатских землях и Нижнем Подунавье… — C. 25; Vasary I. Cumans and Tatars… — P. 51–53; Успенский Ф.И. Образование Второго Болгарского царства… — C. 254–255; Иречек К.И. История болгар... — C. 323–325; Stoyanow V. Kumans in Bulgarian history… — P. 684; Diaconu P. Les coumans au Bas- Danube… — P. 133; Расовский Д.А. Роль половцев в войнах Асеней с Византийской и Латинской империями... — C. 232–236. 39 Летопись великого логофета Георгия Акрополитa… — C. 60–61; Vasary I. Cumans and Tatars… — P. 63. 40 Анчабадзе Г.З. Кыпчаки в Грузии // Проблемы современной тюркологии. — А.– А., 1980. — C. 342; Golden P.B. Cumanica I: The Qıpčaqs in Georgia // Archiwum Eurasiae Medii Aevi. — Vol. IV. — Wiesbaden, 1984. — P. 73; Golden P.B. Nomads in the Sedentary World: The Case of Pre-Chinggisid Rus’ and Georgia // Nomads and Sedentary World. — Budapest, 2001. — P. 48. 41 Маркварт И. О происхождении народа куманов. 42 Маркварт И. О происхождении народа куманов; Шихаб ад-Дин Мухаммад ан- Насави. Сират ас-султан Джалал ад-Дин Манкбурны (Жизнеописание султана Джалал ад-Дина Манкбурны) / Изд. критич. текста, пер. с араб. пред., коммент., прим. и ука- затели З.М. Буниятова. — М., 1996. — Глава 77. 36 Під тиском печенігів частина тиверців мігрувала у землі білих хорватів. Проте навіть самій Русі за правління князя Володимира було складно впоратись з їхніми набігами. У 969 р. печеніги взяли в облогу Київ, в 988 та 992 р. вони зробіли набіг на Переяслав, у 994 р. на Білгород, у 996 р. на Васильків. Щоб убезпечити свої володіння від печенігів Володимир будував лінії фортифікацій. Він збудував фортифікації по Стугні на Дніпровському Правобережі, а на Дніпровському Лівобережжі по Десні, Остру, Трубежу та Сулі. Фортифікаційні лінії збудовані Володимиром Святославичем та Ярославом Володимировичем стали перешкодою для набігів печенігів та відсунули кордон до Сули та Росі, усунувши небезпеку для Києва та Чернігова. За допомогою мешканців Пара- дунавона та павлікіан печеніги заволодівали містами ромеїв у другій половині ХІ ст.43 Стосовно ж хозарських фортифікацій, то печеніги змогли їх подолати в умовах громадянської війни у Хозарському Каганаті. Оволодіння ж огузами хозарських територій можна пояснити тим, що після війни з Святославом Ігоревичем держава хозар переживала кризу, а руси заволоділи ключовими фортецями — Саркелом (Білою Вежою) та Самкерцем (Тмутараканню)44. Печеніги взяли під свій контроль поселення на Сіверському Донцю. Місцеве населення прийняло владу печенігів. Занепад хозарських поселень (Х–ХІ ст.) відбувся під час експансії огузів. Час будівництва хозарських фортець (перша половина ІХ ст.) вказує, що першими супротивниками хозар, проте яких будували фортеці були угорці. Саркел було побудовано тоді, коли угорці з’явились у надчорноморських степах. За свідченнями арабських та перських джерел мадяри здійснювали набіги на слов’ян, брали з них данину та захоп- лювали їх у рабство. Слов’яни захищались від нападів мадярів, споруджуючи фортеці. Гардізі та Ібн Русте повідомляли, що мадяри нападають на сакаліба. Подібні свідчення повідомляв Тахір ал-Марвазі, повідомляючи про набіги мадяр на русів та сакаліба45. ——————— 43 Повесть временных лет. Прозаический перевод на современный русский язык Д.С. Лихачёва // http://www.hrono.info/dokum/1000dok/povest4.php http://www.hrono.info/dokum/1000dok/povest5.php; Spinei V. The Romanians and the Turkic nomads... — P. 85–92, 97, 107–118; Кудряшов К.В. Половецкая Степь... — С. 128– 129, 134–136; Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь… — С. 127, 142; Баженов О.Л. Історія та культура Середнього Подністров’я... — C. 94–99. 44 Прицак О., Голб Н. Хазарско-еврейские документы Х века / Научная редакция, послесловие и комментарии В.Я. Петрухина. — Издание 2-е исправленное и допол- ненное. — Москва–Иерусалим, 2003. — С. 140–141, 158–163; Білецький А.В. Про проблему маршруту походу на схід князя Святослава Хороброго // Вісник Націо- нального університету «Львівська політехніка». — Вип. 612. — Серія «Армія». — Львів, 2008. — С. 23–30; Hudud al-Alam. The Regions of the World. A Persian Geography 372 A H. — 982 A.D. / Tr. and expl. by V. Minorsky. With the preface by V.V. Barthold. — London, 1937. — Глава 47, Комментарии; Spinei V. The Romanians and the Turkic nomads... — P. 51. 45 Круглов Е.В. Печенеги и огузы: некоторые проблемы археологических источ- ников // Степи Европы в эпоху Средневековья. — Т. 3: Половецко-золотоордынское время. — Донецк, 2003. — С. 27–29, 49–58; Артамонов М.И. История хазар. — 2-е изд. — 37 Кочівники могли здобувати й фортифікації, які вважалися неприступними. Так, тюркюти здобули місто Чора (Дербент). Тюркюти та авари могли вико- ристовувати складні машини для облог. Нам відомо, про використання аварами техніки для облоги під час спроб заволодіти Костянтинополем. Авари оволоділи поліоркетикою завдяки допомозі полонених візантійських інженерів. Мистецтву облоги вони навчились ще наприкінці VI ст. Феофан Візантієць повідомляв, що у полон до аварів потрапив механік Буса з місто Апорія. Він підказав як спорудити машину для облоги, котра називалась баран. Після спустошення Кавказької Албанії тюркюти вдерлися до Іверії. З ходу здобути Тбілісі тюр- кютам не вдалось. Проте після двух місяців облоги вони заволоділи містом. Опис облоги непрямо вказує, що тюркюти дістались мурів міста за допомогою башт для облоги. З цією технікою тюркютів мали познайомити согдійці46. Кочівники переймали у своїх сусідів досягнення мистецтва облоги. Сто- совно того, які пристрої для облоги могли використовувати печеніги, огузи та угорці може підказати приклад савірів. Савіри як і інші кочівники спочатку здійснювали набіги на прикордонні провінції. Проте після деякого часу вони оволоділи навичками облоги міст. Очевидно їх навчили цьому полонені ромеї47. Відносно тюрко-болгар ми не маємо інформації достатньо інформації по мистецтву облоги окремих тюрко-булгарських племен. Перші дані про складні машини датуються ІХ ст. На службу до болгарського царя Крума перейшли полонений араб та візантійський механік Євматій, які навчили тюрко-булгар поліоркетиці. За допомогою машин для облоги тюрко-болгари здобули Месемв- рію та Адріанополь. Та й після «завоювання батьківщини» у мадяр зявились більш складні машини й вони у 954 р. зробили спробу заволодіти Аугсбургом, але були відкинуті німцями48. Необхідно зауважити, що подібну картину можна спостерігати й серед європейських гуннів. Якщо у IV ст. вони сподівались на швидкість нападу, то при Аттілі гуни розвинули у себе поліоркетику так що проти них не могло встояти жодне місто з кам’яними мурами. Гуни вико- ——————— СПб., 2001. — С. 391–432; Свистович С.М. Военные контакты древних мадьяр со славянами // Східний Світ. — № 1. — К., 2002. — С. 104–112; Ипатьевская летопись. — Стб. 17–18; Ибн Русте. Книга драгоценных ожерелий // История татар. — Т. 2: Волжская Булгария и Великая Степь. — Казань, 2006. — С. 703; Тахир Марвази. Природа животных // История татар. Т. 2: Волжская Булгария и Великая Степь. — Казань, 2006. — С. 708; Извлечение из сочинения Гардизи «Зайн ал-ахбар». Приложение к «Отчету о поездке в Среднюю Азию с научной целью. 1893–1894 гг.» // Академик В.В. Бартольд. Сочинения. — Том VIII: Работы по источниковедению. — М., 1973 http://www.vostlit.info/Texts/rus7/Gardizi/frametext_1.htm; Повесть временных лет. Проза- ический перевод на современный русский язык Д.С. Лихачёва. 46 Феофан Византиец. Летопись византийца Феофана от Диоклетиана до царей Михаила и сына его Феофилакта / Приск Панийский. Сказание Приска Панийского. — Рязань, 2005. — С. 231; Фехер Г. Военно дело на прабългарите. — София, 1938. — С. 56–57; Мовсес Каланкатуаци. История страны Алауланк. Ереван, 1984. — Книга 2. — Главы XI, XII, XIV. 47 Артамонов М.И. История хазар… — С. 97–102. 48 Фехер Г. Военно дело на прабългарите... — С. 56–57; Измайлов И.Л. Защитники Стены Искандера. — Казань, 2008. — С. 87–94, 144–154. 38 ристовували при облозі тарани та катапульти. Їх виготовляли полонені та ренегати з римлян. Усі види метальних машин Аттіла використав при облозі Аквілеї49. Поліоркетика кипчаків ж залишилась на рівні ранніх кочових мадяр та печенігів. Певні навички облоги поселень кипчаки таки мали. При перших вторг- неннях кипчаки не ставили собі за мету здобуття міст, а просто здобуття полону з місцевих селян. До того ж у випадку тривалої облоги була можливість, що ворог ударить їм у тил. Облоги міст у кипчаків характеризувались штурмом за допомогою драбин, а також блокадою обложеного міста. Зазвичай кипчаки намагалися здобути місто, виснаживши сили захисників міст та фортець, по- збавивши їх води та продовольства. Кипчаки могли долати фортифікаційні лінії та здобувати невеличкі міста. Проте це було можливо за умови того, що на допомогу обложеним гарнізонам не змогли прийти війська князів. Кипчаки могли приділити достатньо часу для облоги міста, якщо вони перед тим здобули перемогу над своїми супротивниками. Кипчакам бракувало навичок здобуття замків та великих міст. Вони могли їх здобувати лише у союзі з представниками соціумів із осілим населенням. Кипчаки робили спробу використовувати склад- ну техніку для облоги міст, проте руси запобігли їй використанню здійснивши превентивну атаку та взявши у полон мусульманського військового інструктора. ПОЛИОРКЕТИКА У КЫПЧАКОВ (ХІ–ХІІІ вв.) Пилипчук Ярослав (кандидат истрических наук, младший научный сотрудник, Отдел Евразийской степи, Отдел Евразийской степи, Институт востоковедения им. А.Е. Крымского НАН Украины, bachman@meta.ua) Данная статья посвящена исследованию искусства осад у кыпчаков. Приемы ведения осады предусматривали использование лестниц и блокаду осажденного города. Обычно кыпчаки старались взять город истощив силы обороняющихся в городах и крепостях, лишив их воды и продовольствия. Кыпчаки сделали попытку овладеть сложной техникой для осады, но русы нанесли превентивный удар и взяли в плен мусульманського военного инст- руктора. Ключевые слова: кыпчаки, полиоретика, города, осада, замки, крепости, фортификационные линии, гарнизоны. ——————— 49 Никоноров В.П., Худяков Ю.С. Свистящие стрелы Маодуня и Марсов Меч Аттилы: военное дело азиатских хунну и европейских гуннов. — М.–СПб., 2004. — С. 274–280. 39 POLIORCETHYCA OF QIPCHAQS (XI-XIII CENTURIES) Yaroslav Pylypchuk (PhD of History (Candidate of Historical Sciencies), A. Krymskiy Institute of Oriental Studies of NAS of Ukraine, Junior Researcher at Dept. of Eurasian Steppe, bachman@meta.ua) This article is devoted to the study of art at the sieges of Qipchaqs. Usually Qipchaqs tried to take the city and to grind off the defending forces in the cities and fortresses, depriving them of food and water. Qipchaqs attempted to master the difficult technique of the siege, but Ruthenians made a preemptive strike and captured muslim military instructor. Keywords: Qipchaq, poliorcethyca, cities, siege, castles, fortresses, fortification lines, garrisons.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-101485
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2307-5848
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:31:29Z
publishDate	2013
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Пилипчук, Я. 2016-06-03T17:37:23Z 2016-06-03T17:37:23Z 2013 Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.) / Я. Пилипчук // Український історичний збірник — 2013. — Вип. 16. — С. 28-39. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101485 94 (4) Дана стаття присвячена дослідженню мистецтва облоги у кипчаків. Облоги міст у кипчаків характеризувались штурмом за допомогою драбин, а також блокадою обложеного міста. Зазвичай кипчаки намагалися здобути місто, виснаживши сили захисників міст та фортець, позбавивши їх води та продовольства. Кипчаки робили спробу використовувати складну техніку для облоги міст, проте руси запобігли їй використанню здійснивши превентивну атаку та взявши у полон мусульманського військового інструктора. Данная статья посвящена исследованию искусства осад у кыпчаков. Приемы ведения осады предусматривали использование лестниц и блокаду осажденного города. Обычно кыпчаки старались взять город истощив силы обороняющихся в городах и крепостях, лишив их воды и продовольствия. Кыпчаки сделали попытку овладеть сложной техникой для осады, но русы нанесли превентивный удар и взяли в плен мусульманського военного инструктора. This article is devoted to the study of art at the sieges of Qipchaqs. Usually Qipchaqs tried to take the city and to grind off the defending forces in the cities and fortresses, depriving them of food and water. Qipchaqs attempted to master the difficult technique of the siege, but Ruthenians made a preemptive strike and captured muslim military instructor. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Історія середньовіччя і нового часу Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.) Полиоркетика у кыпчаков (ХІ–ХІІІ вв.) Poliorcethyca of Qipchaqs (XI-XIII centuries) Article published earlier
spellingShingle	Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.) Пилипчук, Я. Історія середньовіччя і нового часу
title	Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.)
title_alt	Полиоркетика у кыпчаков (ХІ–ХІІІ вв.) Poliorcethyca of Qipchaqs (XI-XIII centuries)
title_full	Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.)
title_fullStr	Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.)
title_full_unstemmed	Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.)
title_short	Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.)
title_sort	поліоркетика у кипчаків (хі–хііі ст.)
topic	Історія середньовіччя і нового часу
topic_facet	Історія середньовіччя і нового часу
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/101485
work_keys_str_mv	AT pilipčukâ políorketikaukipčakívhíhíííst AT pilipčukâ poliorketikaukypčakovhíhííívv AT pilipčukâ poliorcethycaofqipchaqsxixiiicenturies

Поліоркетика у кипчаків (ХІ–ХІІІ ст.)

Institution

Similar Items