Зниклі поселення Львівської землі Руського воєводства у XVI–XVIII ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах
На підставі аналізу фіскальних джерел (реєстрів поборового та подимного податку та люстрацій) автором проведено пошук та ідентифікацію поселень, які в результаті впливу негативних факторів (в основному, грабіжницьких нападів волохів і татар) були знищені і не відновили існування. Також на конкре...
Saved in:
| Published in: | Український історичний збірник |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103285 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Зниклі поселення Львівської землі Руського воєводства у XVI–XVIII ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах / Б. Смерека // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 62-80. — Бібліогр.: 94 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859764359051345920 |
|---|---|
| author | Смерека, Б. |
| author_facet | Смерека, Б. |
| citation_txt | Зниклі поселення Львівської землі Руського воєводства у XVI–XVIII ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах / Б. Смерека // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 62-80. — Бібліогр.: 94 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний збірник |
| description | На підставі аналізу фіскальних джерел (реєстрів поборового та подимного
податку та люстрацій) автором проведено пошук та ідентифікацію поселень,
які в результаті впливу негативних факторів (в основному, грабіжницьких
нападів волохів і татар) були знищені і не відновили існування. Також на
конкретних прикладах продемонстровано специфіку пошуку та ідентифікації поселень в подібному джерельному матеріалі.
On the basis of fiscal sources (tax registers and lustrations), author conducted the
search and identification of settlements that were destroyed as a result of negative
factors (mainly extortionate attacks of Vlachs and Tatars) and have not been restored.
Also, demonstrate the specificity of search and identification of settlements in similar
source material on examples.
|
| first_indexed | 2025-12-02T04:52:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
62
Український історичний збірник, Вип. 18, 2015
УДК [930.2:911](477.83)«15/17»
Богдан Смерека*
ЗНИКЛІ ПОСЕЛЕННЯ ЛЬВІВСЬКОЇ ЗЕМЛІ РУСЬКОГО
ВОЄВОДСТВА У XVI–XVIII ст. ТА СПЕЦИФІКА ЇХ
ІДЕНТИФІКАЦІЇ У ФІСКАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛАХ
На підставі аналізу фіскальних джерел (реєстрів поборового та подимного
податку та люстрацій) автором проведено пошук та ідентифікацію поселень,
які в результаті впливу негативних факторів (в основному, грабіжницьких
нападів волохів і татар) були знищені і не відновили існування. Також на
конкретних прикладах продемонстровано специфіку пошуку та ідентифікації
поселень в подібному джерельному матеріалі.
Ключові слова: фіскальні джерела, зниклі поселення, історична географія.
Дослідження колонізаційних процесів (напрями та специфіка освоєння но-
вих територій, особливості закладення поселень, етноконфесійний склад коло-
нізаторів) неможливе без вивчення тих причин та факторів, які гальмували
колонізаційних рух, сповільнювали демографічне зростання населення. У ран-
ньомодерний період української історії до таких факторів можна віднести гра-
біжницькі напади кримських та буджацьких татар, масові вбивства внаслідок
військових дій, а також визиск і свавілля шляхти по відношенню до селянства.
Однак, якщо податковий тиск змушував селян до втечі, а відтак був ще одним
стимулом до пошуку та освоєння нового місця для проживання, то військовий
фактор найчастіше сповільнював колонізаційний потенціал населення. Серійні
напади татар, масові випадки захоплення в ясир призводили до знелюднення
цілих поселень, багато з яких вже не були відновлені.
Фіксація таких населених пунктів багато в чому можлива завдяки вико-
ристанню фіскальних джерел, в першу чергу хронологічно найдавнішого їх
різновиду — поборових реєстрів, які містили переліки міст і сіл, що підлягали
оподаткуванню. Найранніші серед віднайдених нами зразків цих документів у
Львівській землі Руського воєводства були укладені впродовж 1510–1517 рр.1 і
детально ілюстрували масштаби знищень, завданих у 1509 р. походом молдав-
ського господаря Богдана ІІІ Сліпого (Кривого) на Галичину, а також серією
татарських нападів, що відбулись невдовзі. Біля назви кожного знищеного
населеного пункту у документі міститься формулювання на зразок «per Valachos
————————
* Богдан Смерека — науковий співробітникЛьвівського відділення Інституту укра-
їнської археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.
1 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (далі — AGAD). Archiwum Skarbu
Koronnego (далі — ASK), Dzial I, sygn. 20, k. 167–182v (1510 р.), 249–269v (1515 р.), 377–
394 (1511 р.), 465–482v (1512 р.), 605–629v (1517 р.).
63
(Tartaros) funditus vastati (cremati)». Чимало з таких поселень вже не були
відновлені.
Цінну інформацію про зниклі населені пункти містять також матеріали
люстрацій, що з’явилися в середині XVI ст. і охоплювали, на відміну від побо-
рових реєстрів, лише королівські домени. Розлогі наративні блоки, подані комі-
сарами, інколи вказують на факт та причини знелюднення поселень.
Ідентифікація та вивчення причин зникнення населених пунктів у ранньо-
модерний період здійснювалася дослідниками як правило принагідно, в рамках
підготовки статей та монографій довідкового типу, метою яких була фіксація
всіх поселень певного історико-адміністративного комплексу (в польській істо-
ріографії такими є багатотомник «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i
innych krajów słowianskich2» та серія видань «Słownik historyczno-geograficzny
ziem polskich w średniowieczu3»). Укладачі згаданих видань опиралися, в основ-
————————
2 Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa,
1880–1895. — T. I–XIV.
3 Słownik historyczno-geograficzny Śląska : zeszyt próbny / Karol Maleczyński; Kierow-
nictwo Badań nad Początkami Państwa Polskiego. — Warszawa, 1953; Słownik historyczno-
geograficzny Ziemi Łęczyckiej i Sieradzkiej do 1400 r. : zeszyt próbny / Stanisław Zającz-
kowski; Kierownictwo Badań nad Początkami Państwa Polskiego. — Warszawa, 1953;
Słownik historyczno-geograficzny Księstwa Łowickiego. Cz. 2, z. 1, Antony-Maurzyce / Jan
Warężak. — Wrocław, 1961; Słownik historyczno-geograficzny ziemi wieluńskiej w średnio-
wieczu / oprac. Ryszard Rosin; Polska Akademia Nauk. Instytut Historii. — Warszawa, 1963;
Słownik historyczno-geograficzny Księstwa Łowickiego. Cz. 2, z. 2, Michowice — Słupia /
Jan Warężak. — Łódź-Wrocław, 1967; Słownik historyczno-geograficzny ziemi wyszogrod-
zkiej w średniowieczu / oprac. Adam Wolff i Anna Borkiewicz-Celińska. — Wrocław, 1971;
Słownik historyczno-geograficzny ziemi chełmińskiej w średniowieczu / oprac. Krystyna
Porębska; przy współpr. Maksymiliana Grzegorza; pod red. Mariana Biskupa; Polska Aka-
demia Nauk. Instytut Historii. — Wrocław, 1971; Słownik historyczno-geograficzny woje-
wództwa płockiego w średniowieczu. Zesz. 1: A-J / oprac. Anna Borkiewicz-Celińska; Polska
Akademia Nauk. Instytut Historii. — Wrocław, 1980; Słownik historyczno-geograficzny
województwa krakowskiego w średniowieczu. Cz. 1 / pod red. Jerzego Wiśniewskiego. —
Wrocław, 1980; Słownik historyczno-geograficzny województwa płockiego w średniowieczu.
Zesz. 2: K-Mi / oprac. Anna Borkiewicz-Celińska ; Polska Akademia Nauk. Instytut Historii. —
Wrocław, 1981; Słownik historyczno-geograficzny województwa poznańskiego w średnio-
wieczu. Cz. 1 / oprac. Stefan Chmielewski, Krystyna Górska-Gołaska i Jerzy Luciński; Polska
Akademia Nauk. Instytut Historii. — Wrocław, 1982; Słownik historyczno-geograficzny
województwa lubelskiego w średniowieczu / oprac. Stanisław Kuraś; Lubelskie Towarzystwo
Naukowe. — Warszawa, 1983; Słownik historyczno-geograficzny Ziemi Sanockiej w średnio-
wieczu. Cz. 1: A-I / Adam Fastnacht; do druku przygotowali: Anna Fastnacht-Stupnicka i
Antoni Gąsiorowski. — Brzozów, 1991; Słownik historyczno-geograficzny ziemi sanockiej w
średniowieczu. Cz. 2: J-N / Adam Fastnacht; do dr. przygot. Anna Fastnacht-Stupnicka i
Antoni Gąsiorowski. — Brzozów-Wzdów, 1998; Słownik historyczno-geograficzny woje-
wództwa płockiego w średniowieczu. Zesz. 3: Ml-Św / oprac. Anna Borkiewicz-Celińska. —
Warszawa, 1998; Słownik historyczno-geograficzny Wojnicza do 1800 roku / Józef Szy-
mański. — Wojnicz, 1999; Słownik historyczno-geograficzny województwa płockiego w
średniowieczu. Z. 4: Św-Ż oraz skorowidze / oprac. Anna Borkiewicz-Celińska; Polska
Akademia Nauk. Instytut Historii. — Warszawa, 2000; Słownik historyczno-geograficzny
64
ному, на джерела актового походження. У поодиноких випадках дослідники
присвячували зниклим поселенням окремі розвідки4, або ж акцентували на них
увагу у своїх загальних історико-географічних дослідженнях5.
Метою цієї статті є фіксація та ідентифікація в географічному просторі усіх
поселень Львівської землі Руського воєводства, які зникли в період з 1510 р.
(поява першого віднайденого поборового реєстру названої адміністративної
одиниці) до 1765 р. (дата проведення останньої генеральної ревізії Руського
воєводства), інформацію про які зберегли фіскальні джерела (поборові та по-
димні реєстри, люстрації). Окрім практичного значення, стаття торкається також
проблеми пошуку населених пунктів у подібному джерельному матеріалі.
Інформацію про віднайдені нами поселення подано в алфавітному порядку
(за деякими винятками) і окремими блоками.
Долобовичі.
Село зафіксоване в кількох поборових реєстрах початку XVI ст. в рубриці
«Comarno»6. Однак до складу Комарнівського ключа7 воно не входило, як і
сусідній Долобів (Смб ЛО), також згаданий у цій рубриці, оскільки документів
пізнішого періоду, де б обидва села були вказані як підпорядковані Комарному,
не виявлено. Слід зауважити, що Долобів знаходиться у болотистій долині
ziemi sanockiej w średniowieczu. Cz. 3: O-Z / Adam Fastnacht; do dr. przygot. Anna
Fastnacht-Stupnicka i Antoni Gąsiorowski. — Kraków, 2002; Słownik historyczno-geogra-
ficzny gminy Kije / Andrzej Dziubiński; współpr. Józef Kudasiewicz, Lech Stępkowski. —
Pińczów, 2004; Słownik historyczno-geograficzny komturstwa tucholskiego w średniowieczu /
Maksymilian Grzegorz. — Tuchola-Bydgoszcz, 2010; Słownik historyczno-geograficzny
komturstwa świeckiego w średniowieczu / Maksymilian Grzegorz. — Bydgoszcz, 2012;
Słownik historyczno-geograficzny prokuratorstwa bytowskiego komturstwa gdańskiego /
malborskiego w średniowieczu / Maksymilian Grzegorz. — Bydgoszcz, 2012; Słownik
historyczno-geograficzny wójtostwa lęborskiego komturstwa gdańskiego w średniowieczu /
Maksymilian Grzegorz. — Bydgoszcz, 2013; Słownik historyczno-geograficzny ziemi war-
szawskiej w średniowieczu / oprac. Adam Wolff i Kazimierz Pacuski; Polska Akademia Nauk.
Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla. — Warszawa, 2013; Słownik historyczno-geogra-
ficzny okręgu mirachowskiego komturstwa gdańskiego w średniowieczu / Maksymilian Grze-
gorz. — Bydgoszcz, 2014; Słownik historyczno-geograficzny okręgu puckiego komturstwa
gdańskiego w średniowieczu / Maksymilian Grzegorz. — Bydgoszcz, 2014.
4 Dzieje Lubelszczyzny. T. VI. Osady zaginione i o zmienionych nazwach historycznego
województwa lubelskiego / Za red. Stefana Wojciechowskiego, Anny Sochackiej, Tadeusza
Mencela, Ryszarda Szczygieła. — Warszawa, 1987.
5 Крикун М. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства у першій
половині XVII ст. // Брацлавське воєводство у XVII–XVIII ст.: статті і матеріали. —
Львів, 2008. — C. 187–301; Його ж. Кількість і структура поселень Подільського воє-
водства у першій половині XVII ст. // Подільське воєводство у XV–XVIII ст.: статті і
матеріали. — Львів, 2011. — Українознавча наукова бібліотека НТШ. Число 30. —
C. 155–330.
6 Ibid, k. 263v (1515 р.), 477v (1512 р.), 624 (1517 р.).
7 Ключ — комплекс шляхетських маєтків, центр якого виконував адміністративно-
господарську функцію.
65
Дністра, неподалік місця впадіння у нього р. Стрв’яж. Можливо, Долобовичі
також розташовувались тут і орієнтовно в середині XVI ст. зникли в результаті
повені, притаманної цим місцям.
Дубівці.
Село належало до володінь Яна Амора Тарновського (вказівка у джерелі
«Tarnowczyk») та його дружини, Барбари з Тенчиньських8. Очевидно, знаходи-
лось воно поряд із селом Глібовичі (тепер — Великі Глібовичі, Прм ЛО),
оскільки в поборових реєстрах їх лани9 (14) та об’єкти інфраструктури були
обліковані разом10. Востаннє село фігурує в документі 1517 р. Разом з Глі-
бовичами воно було осаджене вже на 24 ланах11. Можливо, це село не зникло в
результаті ворожого нападу чи стихійного лиха, а просто було поглинуте су-
сідніми Глібовичами.
Залука.
Поселення з такою назвою зафіксоване у ряді поборових реєстрів початку
XVI ст., як спалене волохами і татарами12. Зокрема, документ 1517 р. вказував на
знищення тутешньої церкви та спустошення чотирьох з п’яти ланів, на яких
було осаджене село13. Варто зазначити, що Залука була об’єктом татарських
грабунків як мінімум з середини XV ст. Львівський краєзнавець Людвік Дзе-
дзіцький, автор низки гасел про населені пункти Галичини у «Словнику гео-
графічному» записав легенду жителів села Лагодів (Прм ЛО) про давнє село
Залука, яке знаходилось на відстані трьох з половиною миль на північ від
сучасного Лагодова. Під час одного з татарських нападів, мешканці Залуки
втекли до лісу, де були вбиті татарами. В живих залишилися лише 4 родини
(Макарови, Жукови, Васькові, Залуцькі), які заснували нове поселення —
Прилука (тобто «при Залуці»). Пізніше село отримало свою сучасну назву
Лагодів14. Перша згадка про нього датується 1440 роком15. Тобто, якщо ця
легенда має реальне підґрунтя, то село Залука з’явилося задовго до своєї першої
згадки у 1456 р. (див. табл. 1)
Реєстр 1578 р. зафіксував село, не зазначаючи жодної інформації про нього —
очевидно, на той момент тут вже ніхто не проживав (щоправда, документ 1589 р.
————————
8 Schneider A. Staresioło pod Lwowem // Dodatek Miesięczny do Gazety Lwowskiej:
poswięcony historyi, statystyce i ekonomii krajowej. — Rok I. — T. II. — Zesz. 5. — Maj
1872. — Lwów, 1872. — S. 7.
9 Лан — одиниця виміру площі. В даному випадку мова йде про франконський лан,
розміри якого складали 180 х 4050 ліктів або орієнтовно 24–31 га.
10 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 20, k. 253 (1515 р.).
11 Ibid, k. 609v.
12 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 20, k. 177 (1510 р.), 259 (1515 р.), 473v (1512 р.).
13 Ibid, k. 617.
14 Lu[dwik] Dz[iedzicki]. Łahodów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych
krajów słowiańskich. — Warszawa, 1883. — T. 5. — S. 576.
15 Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego
Bernardyńskiego we Lwowie (далі — AGZ). — Lwów, 1889. — T. 14. — S. 1. — № 3.
66
вказує, що поселення осаджене на 1 дворищі16). Востаннє Залука (ймовірно, вже
не село, а урочище) була згадана серед маєтностей Анджея та Зоф’ї Лаго-
довських, які у січні 1609 р. були продані львівському архієпископу Яну
Замойському17.
Комарів (Коморів).
На протязі XV–XVI ст. це село, осаджене на трьох18 (за іншими даними —
на шести19) ланах входило до складу Олеського ключа. У 1615 р. на ґрунтах
поселення, що на той момент перебувало у дідичному володінні руського
воєводи Яна Даниловича, було локовано місто, назване в честь родового герба
Даниловичів, Сасовом20. Місце для локації містечка було обране на перетині
шляхів з Волині (через Броди) на Галич (через Бережани), а також на Львів.
У новозаснованому місті була закладена римо-католицька парафія, однак рік її
фундації — 1631 — викликає сумніви, оскільки ймовірний фундатор — Ян
Данилович — помер у 1628 р.21 Після заснування містечка, топонім «Коморів»
перестав бути ужитковим і не зберігся навіть у назві передмістя, яких навколо
Сасова було, як мінімум, чотири (Бір, Папірня, Пісок, Софіївка)22. Ймовірно, під
час локації Сасова у 1615 р. Комарів був незаселеним урочищем.
Корниличі.
Достеменно невідомо, де могло знаходитись це село, усі згадки про яке
супроводжуються вказівками про спалення татарами23. Знаємо лише, що воно
перебувало у власності львівського підкоморія Петра Гербурта Одновського,
якому у Львівській землі станом на 1515 р. загалом належало 16 сіл, розкиданих
по території сучасних Жовківського, Кам’янка-Бузького та Пустомитівського
районів Львівської області24.
Костанчичі.
Невелике село (займало три чверті лану) вперше було згадане у реєстрі
1510 р. як спалене волохами25. У наступних реєстрах початку XVI ст. воно й
————————
16 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 19, k. 870v.
17 AGZ. — T. 10. — S. 197. — № 3103.
18 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 17, k. 335a (1540 р.).
19 Ibid, sygn. 19, k. 251v (1564 р.).
20 Barącz S. Kronika Oleska // Towarzysz duchowieństwa katolickiego. — Tarnopol,
1864. — T. 1. — S. 415.
21 Ibid.
22 Administrativ-Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien mit dem Gros-
sherzogthume Krakau und den herzogthümern Auschwitz, Zator und Bukowina in 60 Blättern,
C.R. von Kummersberg, 1:115 000. — Wien, 1855. — Bl. 23. Umgebungen von Olesko,
Podkamień, Złoczów und Założce. — Wien, 1855.
23 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 20, k. 254, 469, 610v.
24 Źródła dziejowe. — Warszawa, 1902. — T. 18. Cz. 1. Polska XVI wieku pod
wzglądem geograficzno-statystycznym. T. 7. Cz. 1: Ziemie ruskie. Ruś Czerwona / Wyd.
A. Jabłonowski. — S. 155.
25 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 20, k. 170v.
67
надалі фігурувало як «спалене дотла»26. Про його точне розташування і при-
належність говорити важко — село вказане в переліку власності львівських
домініканців (сюди також входили села Зарудці, Зашків (обидва — Жвк ЛО),
Ушковичі (Прм ЛО), Кротошин (Пст ЛО)). Насправді у цьому списку були
зазначені і володіння львівських францисканців (села Чишки (Пст ЛО) і Ганачів
(нині не існує))27. Тому місцезнаходження Костанчич слід пов’язувати із роз-
ташуванням комплексів власності двох названих орденів — на південному сході
або на півночі від Львова чи неподалік Перемишлян. Відомо також, що в 1545 р.
село отримав у власність Єжи Чартковський28. Вже через два роки він передав
спустошені Костанчичі у довічне володіння Рогатинському повіту29. Очевидно,
під формулюванням «Рогатинський повіт» (districtus Rohatinensis) слід розуміти
однойменне староство (адміністративно підпорядковане Галицькій землі), а
точніше той його анклав, що знаходився в межах Львівської землі. Цей анклав
станом на середину XVI ст. включав у себе села Кореличі (Прм ЛО), Янчин
(тепер Іванівка, Прм ЛО), Матіїв (тепер Липівка, Ргт ІФО) і Гульків (тепер в
межах с. Кореличі)30.
Кростковичі.
У травні 1464 р. це поселення (також відоме під назвою Коври), разом із
селами Дев’ятники і Бранці (Браничі, тепер Бринці-Церковні, Ждч ЛО) фігу-
рувало в акті розмежування маєтностей львівського земського судді Пйотра з
Бранич і (ймовірно, Франциска) Дев’ятницького. Таким чином, можна при-
пустити, що Кростковичі знаходилися між селами Бринці-Церковні, Дев’ятники,
а також Чижичі (усі села — на північному заході Жидачівського району
Львівської області), неподалік якого руським воєводою Пйотром Одровонжем
було укладено акт розмежування31.
У реєстрах початку XVI ст. село було згадане в переліку поселень Комар-
нівського ключа32, однак до нього не належало, оскільки перебувало занадто
далеко від основного скупчення населених пунктів цього комплексу.
Кути.
Вперше село Кути було згадане у зв’язку з придбанням в січні 1463 р. у
Миколая Слабоша сіл Керниця, Мавковичі, Черляни та Кути (Cąnthy) разом з
солтиствами львівським митником, дрогобицьким жупником Кшиштофом де
Санкто Ромуло33. Цікаво, що польський дослідник Ксаверій Ліске, який займався
————————
26 Ibid, k. 252v (1515 р.), 468 (1512 р.).
27 Źródła dziejowe. T. 18. — Cz. 1. — S. 154.
28 Matricularum Regni Poloniae summaria, excussis codocibus, qui in Chartophylacio
Maximo Varsoviensi asservantur, contexuit indicesque adiecit Theodorus Wierzbowski (далі —
MRPS). — Varsovia, MCMX. — T. 4, cz. 1. — S. 423. — № 7357.
29 MRPS. — T. 4, cz. 3. — S. 285. — № 22722.
30 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 19, k. 176-176v (1552 р.).
31 AGZ. — T. IX. — S. 93–94. — № LXVIII.
32 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 20, k. 181 (1510 р.), 263v (1515 р.), 624 (1517 р.).
33 AGZ. — T. IX. — S. 88–89. — № LXV.
68
укладанням 9-го тому «Актів гродських і земських», припускав, що під Кутами
мається на увазі с. Кут в Яворівському повітовому старостві (за австрійським
адміністративно-територіальним поділом)34. Насправді, це село було присілком
с. Тростянець35 і наврядче його можна ідентифікувати зі згаданими Кутами, хоча
б тому, що дібра села Тростянець входили у період Речі Посполитої до Яво-
рівського староства. Ми ж можемо точно стверджувати, що Кути належали до
Городоцького староства — населений пункт фігурував в переліку поселень
цього королівського домену станом на 1473 р.36 В цьому ж переліку Кути
зафіксовані і в ранніх поборових реєстрах37.
Навоз.
Вперше село було згадане у 1546 р., серед сіл Львівського староства, що
знаходились в оренді перемишльського каштеляна Миколая Гербурта Однов-
ського38. Згідно реєстру 1552 р. у ньому проживало лише 8 кметів39. Очевидно,
поселення знаходилося між селами Задвір’я та Полоничі (обидва — Бск ЛО) —
у грудні 1640 р. королем Владиславом IV було повідомлено львівського зем-
ського писаря Пйотра Озґу про спрямування комісарів для розмежування його
дідичного села Задвір’я від королівського домену Глинянської тенути40, куди
входили Борщовичі (Пст ЛО), Навоз та Полоничі41. Незадовго до проведення
генеральної люстрації 1661–1665 рр. села Борщовичі та Навоз перейшли у
володіння Адама Служевського42. Саме у цьому документі село Навоз, на 2 з
половиною ланах якого мешкало (як і в 1552 р.) 8 кметів, нами було виявлене
востаннє43.
————————
34 Ibid. — S. 90. — № LXV.
35 Stupnicki H. Skorowidz wszystkich miejscowości położonych w królestwie Galicyi i
Lodomeryi jakoteż w wielkiem księstwie Krakowskiem i księstwie Bukowińskiem, pod
względem politycznej i sądowej organizacyi kraju wraz z dokładnem oznaczeniem parafii,
poczt i właścicieli tabularnych, ułożony porządkiem abecadłowym, z mapą według nowego
podziału. — Lwów, 1855. — S. 85; Administrativ-Karte von den Königreichen Galizien und
Lodomerien mit dem Grossherzogthume Krakau und den herzogthümern Auschwitz, Zator und
Bukowina in 60 Blättern, C.R. von Kummersberg, 1:115 000. — Wien, 1855. — Bl. 12.
Umgebungen von Bełz, Rawa Ruska, Żółkiew, Niemirów und Narol. — Wien, 1855.
36 MRPS. — T. 1. — S. 53. — № 1028.
37 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 20, k. 181v (1510 р.), 478 (1512 р.), 625 (1517 р.).
38 MRPS. — T. 4, cz. 3. — S. 267. — № 22410
39 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 19, k. 166v (1552 р.).
40 Tенута, або держава, оренда (пол. dzierżawa, лат. tenuta) — територіальний
комплекс, який охоплював передані під заставу шляхтичам королівські маєтності. На
відміну від старост, очільники заставлених маєтностей, т. зв. державці (тенутарії), не
зосереджували в своїх руках адміністративних та судових функцій, тому їх називали
також несудовими або негродовими старостами.
41 AGZ. — T. 10. — S. 240. — № 4604.
42 Lustracja województwa ruskiego 1661–1665. — Wrocław, 1974. — Cz. 2: Ziemia
Lwowska / Wyd. Emilia i Kazimierz Arłamowscy. — S. 163.
43 Lustracja województwa ruskiego... — S. 164.
69
Середній Став.
Село Середній Став було осаджене за 10 років до генеральної люстрації
Руського воєводства 1570 р. з ініціативи кам’янецького старости, краківського
каштеляна Спитка Йордана, який помер незадовго перед ревізією. На момент
приїзду комісарів тут проживало 12 осіб44. Однак до вказівки про дату локації
села потрібно ставитись із застереженням, оскільки вперше подібний топонім
фігурував у попередній люстрації 1565 р. в якості означення ставкової водойми
(ориг. Sredni staw). Біля ставка на той момент знаходився невеликий млин (в
якому «почали молоти минулої весни»), однак ще не було людських жител.
Люстратори зазначали, що урочище добре підходить для осадження нового села,
оскільки тут викорчуваний ліс (dąbrowa nikczemna)45.
Село Середній Став зникло у середині XVII ст. — люстратори у 1662 році
вже не писали про нього. Востаннє село було згадане у 1649 р. — тоді його
жителі заявили про те, що у зв’язку із спустошеннями, спричиненими навалою
козацько-татарського війська, вони можуть заплатити лише 40 грош чиншу.
Невідомо чому, однак селяни вказували, що у Середньому Ставі «млина не було
ніколи»46. Так чи інакше, але факт відсутності яких-небудь господарських
об’єктів ймовірніше за все і призвів до занепаду села.
Стогинь.
Засноване на початку XVI ст. (in nova radice за реєстрами 1510, 1512 та
1515 рр.47), село Стогинь вперше було згадане під час поділу маєтностей Пйотра
Сенінського, проведеного після його смерті, в 1511 р. Власницею села стала
старша донька Пйотра, Анна а згодом і її чоловік, Фридерик (Фридруш) Гер-
бурт. У володіння подружжя перейшло також згадане вище село Комарів48.
У 1557 р. було проведено новий поділ маєтків, цього разу між дітьми доньок
Пйотра Сенінського. Стогинь і Комарів дісталася нащадкам сестри Анни Гер-
буртівни, Ядвіґи49. Востаннє село Стогинь було згадане у 1627 р. Цього року
власник Олеського ключа, руський воєвода Ян Данилович задля покращення
фінансового стану костелу в Олеську змусив жителів села Стогинь сплачувати
десятину50.
Шанів.
Село було вперше згадане у 1464 р. в контексті поділу маєтностей між
братами Станіславом і Яном Давидовськими, разом із селами Давидів та Чере-
————————
44 Жерела до істориї України-Руси / Під ред. М. Грушевського. — Львів, 1903. —
Т. 7. — С. 273.
45 Жерела до істориї України-Руси / Під ред. М. Грушевського. — Львів, 1900. —
Т. 3. — С. 330.
46 Жерела до істориї України-Руси / Під ред. С. Томашівського. — Львів, 1901. —
Т. 5. — С. 250.
47 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 20, k. 174v (1510 р.), 256v (1515 р.), 472 (1512 р.).
48 Barącz S. Kronika Oleska... — S. 403–404.
49 Ibid. — S. 408.
50 Ibid. — S. 420.
70
пин51 (Пст ЛО). Воно було осаджене на п’яти ланах, три з яких були не
оселеними, що було зумовлено татарськими нападами52. Очевидно, село знахо-
дилося неподалік від Львова, оскільки у переліку населених пунктів воно
згадувалося одразу після поселень у власності львівських райців (рубрика «Con-
sulum»).
Щученоси.
Існують різні гіпотези щодо того, який саме населений пункт в документах
XV–XVI ст. фігурував під назвою Щученоси (Schczuczenosi, Czuczenosy).
Твердження в «Словнику географічному» про те, що це давня назва с. Керниця53
(Грд ЛО), мабуть помилкове (подібним чином, на село Керницю, вказував і
Пшемислав Домбковський54), оскільки в поборовому реєстрі 1515 р. Керниця
(Krnycza) і Щученоси (Sczuczenoszy) подані окремо55. Припущення Ксаверія
Ліске, що під згаданим у привілеї Казимира Яґеллончика від 15 квітня 1492 р.
поселенням Щученоси йшлося про село Чуперносів (Прм ЛО), також мало-
ймовірне56. Надання Яґеллончика Дерславові Вільчку (дідичу Великого Любеня)
стосувалося гребель у селах Мавковичі та Черляни, тож можна припустити, що
й Щученоси з греблею розташовувалися неподалік названих поселень, на ріці
Верещиця.
Поселення Золочівського та інших ключів на сході Львівської землі.
У комплексі шляхетських володінь з центром у Золочеві, де, за даними
Бартоша Папроцького, знаходилося 70 поселень57, було кілька населених пунк-
тів, згадки про які містять лише окремі зразки поборових реєстрів XVI ст. Мова
йде про місто Адріянопіль на 4 ланах58, а також села Дмитровичі (1 лан)59,
Мирославичі (3 лани)60, Московичі (2 лани)61, Новоставці (1 лан)62, Рудоловичі63,
Творимирка64, Хвалибоги (1,5 лани)65 та Чеховичі66.
————————
51 AGZ. — T. II. — S. 179. — № C.
52 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 20, k. 620 (1517 р.).
53 [Anonim]. Kiernica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów
słowiańskich. — Warszawa, 1883. — T. 4. — S. 45.
54 Dąbkowski P. Podział administracyjny województwa ruskiego w XV wieku. — Lwów,
1924. — S. 15.
55 Źródła dziejowe... — T. 18. — Cz. 1. — S. 163.
56 AGZ. — T. 9. — S. 138. — № CI.
57 Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego. — Kraków, 1858. — S. 386.
58 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 18, k. 207 (1563 р.).
59 Ibid, sygn. 19, k. 331v (1565 р.), 408 (1567 р.), 501v (1577 р.).
60 Ibid, sygn. 18, k. 208v (1563 р.); sygn. 19, k. 262 (1564 р.), 331v (1565 р.), 408
(1567 р.), 501v (1577 р.).
61 Ibid, sygn. 19, k. 331v (1565 р.), 408 (1567 р.), 502 (1577 р.).
62 Ibid, sygn. 18, k. 208v (1563 р.); sygn. 19, k. 262 (1564 р.), 332 (1565 р.), 408v
(1567 р.), 502 (1577 р.).
63 Ibid, sygn. 19, k. 408v (1567 р.).
64 Ibid, k. 409 (1567 р.), 502v (1577 р.).
71
Про точне розташування окремих поселень ми можемо лише припускати.
Зокрема, у реєстрі 1567 р. в переліку об’єктів інфраструктури села Хвалибоги
зазначено Taberna Miendzigora67. Можливо, села Хвалибоги і Межигори (тепер
Брд ЛО) знаходились поруч.
У XVII ст. згадки про вищевказані поселення у фіскальних документах нами
знайдено не було. Актові джерела фіксують лише місто Адріянопіль. Зокрема
відомо, що в результаті татарського походу 1626 р. місто майже повністю було
спустошене68. Можливо, Адріянопіль остаточно занепав саме після цього на-
паду, або ж був локований заново як Маркопіль (в честь власника, Марка
Собеського)69.
Ряд подимних реєстрів початку XVIII ст. містить згадку про одне з вказаних
вище сіл — Творимирку70. Також в цих документах серед поселень Золочів-
ського ключа зафіксовано село Ритвяни71. У складі цього комплексу (в якості
містечка) воно перебувало ще з кінця XVI ст., коли маєтність перейшла у
власність Марка Собеського72. На думку польської дослідниці Луції Харевічової,
Ритвяни знаходились у Сандомирському воєводстві73. Насправді поселення було
розташоване неподалік села Межигори (тепер Брд ЛО)74. Ймовірно, така при-
в’язка дослідницею топоніму «Ритвяни» пояснюється тим, що саме в Сандомир-
ському воєводстві знаходилось містечко з аналогічною назвою. Сандомирські
Ритвяни були одним з перших земельних надбань родини Зборовських, влас-
ників Золочівського комплексу в середині XVI ст.75
65 Ibid, sygn. 18, k. 208 (1563 р.); sygn. 19, k. 261v (1564 р.), 331 (1565 р.), 407v
(1567 р.), 501 (1577 р.).
66 Ibid, sygn. 19, k. 407 (1567 р.).
67 Ibid, k. 407 v.
68 Wykaz osad ziemi lwowskiej spustoszanych przez Tatarów w r. 1626 w świetle
juramentów złożonych w Sądzie Grodzkim Lwowskim // Horn M. Skutki ekonomiczne najaz-
dów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwona. — Wrocław–Warszawa–Kraków, 1964. —
S. 182. Маврицій Горн посилається на наступний документ: ЦДІУАЛ, ф. 9, оп. 1,
спр. 377, с. 1068.
69 Вперше про це містечко згадує реєстр чопового податку Львівської землі 1630 р.
(Див.: Horn M. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich... — S. 153).
70 Центральний державний історичний архів України у Львові (далі — ЦДІАУЛ),
ф. 9, оп. 1, спр. 615, с. 1278; Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника
НАН України. Відділ рукописів (далі — ЛННБУ. ВР), ф. 4, оп. 1, спр. 1042, арк. 13зв.
71 ЦДІАУЛ, ф. 9, оп. 1, спр. 615, с. 1275; ЛННБУ.ВР, ф. 4, оп. 1, спр. 1042, арк. 12.
72 ЦДІАУЛ, ф. 3, оп. 1, спр. 10, с. 555; ф. 9, оп. 1, спр. 353, с. 1820.
73 Charewiczowa L. Dzieje miasta Złoczowa / Lucja Charewiczowa. — Złoczów, 1929. —
S. 27.
74 За даними Людвіка Дзедзіцького, Ритвяни (Ретвяни) знаходились неподалік церк-
ви Вознесіння с. Межигори. Село було спалене татарами (Див.: Lu[dwik] Dz[iedzicki].
Markopol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. —
Warszawa, 1885. — T. 6. — S. 125).
75 Ще в 1393 р. його придбав познанський єпископ Войцех Яструбець (саме так, в
честь герба, іменувалися представники родини Зборовських, до того як набули Зборів)
72
Кілька зниклих поселень на сході Львівської землі входили до складу інших
великих шляхетських комплексів з центрами в Залізцях та Куропатниках.
Зокрема, до Залізцівського ключа належало село Банюнин76. Вперше село було
згадане при поділі маєтків Пйотра Сенінського, що відбувся по його смерті в
п’ятницю після дня святого Бартоломея (25 серпня) 1511 р. Поселення комп-
лексу (куди, окрім Банюнина, входили Залізці (тепер смт, Збр ТО), Чистопади
(Збр ТО), Ремезівці (Злч ЛО), Городище, Білоголови, Тростянець (усі — Збр
ТО)) перейшли у спадок доньці Ядвізі, а разом з нею — її чоловіку, львівському
каштеляну Марціну Каменецькому77. Востаннє Банюнин згаданий в поборовому
реєстрі 1564 р. — вказано, що село осаджене на півтора ланах78. Ймовірно, як і
більшість поселень комплексу, воно було розташоване на території сучасного
Зборівського району Тернопільської області.
Не згадувалося при поділі маєтків Пйотра Сенінського село Петрашівці.
Однак, на його підпорядкування Залізцям вказують два документи — реєстри
156479 та 157780 р. Документ 1564 р. фіксував, що село осаджене на 1 лані.
Кілька реєстрів згадують про село Перемсько у Куропатницькому ключі.
Поселення було доволі значним (4 лани81) — станом на 1552 р. тут жило
34 кметі, а також була своя церква82.
Серед населених пунктів у східній частині Львівської землі (без конкретної
прив’язки до адміністративного центру) у фіскальних матеріалах XVI ст. зга-
дуються села Возники та Мусієвичі. Інформація про поселення у джерелах
надзвичайно обмежена — знаємо лише, що станом на 1564 р. Возники були
осаджені на половині лану, а Мусієвичі — на цілому лані83.
Спірні моменти ідентифікації поселень.
У процесі виявлення та ідентифікації зниклих поселень ми зіткнулися з
певними труднощами, прямо пов’язаними із специфікою фіскальних джерел.
В першу чергу, це стосується встановлення місцеположення населеного пункту,
з огляду на його приналежність. Особливість поборових реєстрів першої поло-
вини XVI ст. у тому, що за ними найчастіше неможливо встановити власника
(Див.: Pamiętniki o Samuelu Zborowskim. Zebrane z współczesnych dzieł i rękopismów
biblioteki kórnickiej przez L[ucjana] S[iemieńskiego]. — Poznań, 1844. — S. III).
76 Село з аналогічною назвою розташоване на північному сході від Львова вздовж
дороги на Буськ (тепер КБз ЛО). Початково перебуваючи у володінні дрібної шляхти, у
кінці XVI ст. воно стало власністю Миколая Гербурта, а у XVII ст. опинилося в числі
маєтностей Собеських (Див.: AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 19, k. 181 v; sygn. 145, k. 6;
ЦДІАУЛ, ф. 9, оп. 1, спр. 615, с. 1255; Źródła dziejowe. T. 18. — Cz. 1. — S. 71).
77 Barącz S. Założce. — Poznań, 1889. — S. 3; Barącz S. Kronika Oleska... — S. 402–
403.
78 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 19, k. 252 v.
79 Ibid, k. 252 v.
80 Ibid, k. 503 v.
81 Ibid, sygn. 18, k. 206 (1563 р.).
82 Ibid, sygn. 19, k. 176 v.
83 Ibid, k. 251 v.
73
того чи іншого поселення. Структура цих документів у вказаний період була
побудована таким чином, що над переліками міст і сіл, що входили у великі
комплекси власності подавалися імена (Fredrvsz), прізвища (Tarlo) чи уряди їх
володільців (Consulum), або ж центри ключів чи волостей (Gologory). Однак не
всі поселення, зазначені під тим чи іншим формулюванням, мали до нього
відношення (структура опублікованого Александром Яблоновським поборового
реєстру 1515 р. у першій частині 18 тому «Історичних джерел» може скласти
протилежне враження).
Таким чином, згадане під заголовком «Comarno», тобто серед поселень
Комарнівського ключа, село Корлежичі (Korlązicze), найімовірніше є селом
Кореличі (тепер Прм ЛО). Це поселення насправді належало до Рогатинського
староства84 Галицької землі, щоправда підлягало фіскальним ревізіям разом із
поселеннями Львівської землі.
Подібним чином, село Голбині (Holbienie), зафіксоване у поборовому
реєстрі 1552 р. в переліку поселень Городоцького повіту85 не було адмініст-
ративно підпорядковане городоцькому замку. Очевидно, вміщене воно було тут,
оскільки належало на той момент Марціну Гербурту. Володіння представників
цієї родини у Львівській землі були розташовані в основному у західній її
частині, де й знаходився Городоцький повіт. Однак, кілька поселень були
розташовані поза повітом: Дідилів, Соколів (обидва — КБз ЛО) і згадані Гол-
бині. Перші два села знаходилися на захід від Буська, тож можна припустити,
що поруч були і Голбині. На нашу думку, мова йде про село Убині (КБз ЛО).
Наступна особливість фіскальних джерел у тому, що окремі населені пункти
могли бути згадані в одному документі кілька разів. Часто повтори були сві-
домими, хоча б тому що поселення могло перебувати у руках кількох власників.
Наприклад, містечко Берездівці (Мкл ЛО) згадане у реєстрі 1578 р. сім разів86.
Однак, є випадки, коли підтвердити, що населений пункт був зазначений
повторно, практично неможливо. У поборовому реєстрі 1552 р., в переліку
дідичних та орендованих володінь сандомирського хорунжого Павела Тарла
серед сіл, які згодом оформилися у Дроговизьке староство (Дроговиж, Надітичі,
Розвадів, Устя) згадане також село Поріччя87. Назва села спонукає до думки, що
знаходилося воно, найімовірніше, на березі Дністра, неподалік інших поселень у
власності шляхтича. Однак, потрібно мати на увазі, що топонім Поріччя був
доволі поширеним у Львівській землі — таку ж назву на цій території мали ще
три села. Усі вони були розташовані на березі ріки Верещиця. Одне, на південь
від Янова, перебувало у власності львівського архієпископа (Явр ЛО), друге (на
південь від Городка) — знаходилось в оренді подільського воєводи Миколая
Мелецького, третє (зараз Поріччя-Задвірне, Грд ЛО) — у власності дрібного
шляхтича Борецького88. Таким чином, можна припустити, що Павел Тарло міг
————————
84 Ibid, k. 176.
85 Ibid, k. 187.
86 Źródła dziejowe. T. 18. — Cz. 1. — S. 63, 66, 69 (згадано двічі), 70 (згадано двічі),
71.
87 AGAD. ASK, Dz. I, sygn. 19, k. 171.
88 Ibid, k. 169v, 187v, 188v.
74
володіти частиною одного з трьох названих вище сіл, а не окремим селом, яке
більше в жодних переліках поселень Дроговизького староства не зустрічається.
Нарешті, велику роль відіграє безпосередня фіксація назви поселення у
документі. Відсутність чітких правил правопису у ранньомодерній польській
мові і практика записування топонімів з огляду на усну традицію інколи
спотворювали назву в такій мірі, що це призводило до неможливості вірного її
потрактування. Так, зокрема, у реєстрах першої половини XVI ст. присутня
назва Susternyeszow. Ймовірно, під цією назвою слід розуміти село Чуперносів
(Прм ЛО).
У процесі пошуку зниклих поселень у фіскальних джерелах потрібно мати
на увазі, що використання виключно цієї категорії джерел буде не повним і не
дасть змоги уявити весь масштаб знищень на тій чи іншій досліджуваній
території. У нашому випадку, вдалося виявити загалом 45 поселень, про які з
різною долею ймовірності можна стверджувати, що вони зникли з XVI по
XVIII ст. З цього переліку лише 28 було зафіксовано у фіскальних джерелах. Та
все ж, саме цей різновид джерел дає змогу з’ясувати причини спустошення
поселень, до того ж згадки про населені пункти у подібних документах полег-
шують їх ідентифікацію в просторі.
Якщо ж порівняти коефіцієнт відношення зниклих сіл до загальної їх
кількості у Львівській землі з аналогічними коефіцієнтами в інших адмініст-
ративних одиницях Речі Посполитої, помітимо, що його значення (5,38% — 45 з
837 поселень) доволі низьке. Для Перемишльській землі він складає 7,89% (61 з
773 поселень)89, для Сяноцької — 6,1%90, для Жидачівського повіту — 15,15%
(20 із 132 поселень)91. Для прикордонних Подільського і Брацлавського воє-
водств, жителі яких одними з перших відчували на собі удар татарських набігів,
цей показник складав 24,55% (277 з 1128 поселень)92 і 34,57% (308 з 891)93
відповідно. Тут, щоправда, слід мати на увазі, що у випадку Львівської землі
низький коефіцієнт наврядче слід ототожнювати з масивністю ворожих ударів,
адже це була не єдина причина знелюднення поселень. Ймовірніше за все,
причина малого числа зниклих сіл криється у тому, що жителі спустошених сіл
найчастіше поверталися до своїх домівок і відновлювали їх. Так, за підрахун-
————————
89 Makarski W. Nazwy miescowości dawnej ziemi przemyskiej / Władysław Makarski. —
Lublin, 1999.
90 Fastnacht A. Osadnictwo ziemi sanockiej w latach 1340–1650 / Adam Fastnacht. —
Wrocław, 1962. — S. 272.
91 Капраль М. Жидачівський повіт Львівської землі в XVI столітті (за матеріалами
поборових реєстрів) / Мирон Капраль // Збірник наукових праць на пошану Олега Куп-
чинського з нагоди його 70-річчя / редкол.: І. Гирич [та ін.]. — Київ–Львів, 2004 —
Т. 1 — С. 564.
92 Крикун М. Кількість і структура поселень Подільського воєводства у першій
половині XVII ст. / Микола Крикун // Подільське воєводство у XV–XVIII ст.: статті і
матеріали. — Львів, 2011. — Українознавча наукова бібліотека НТШ. Число 30. —
C. 166–167.
93 Крикун М. Кількість і структура поселень Брацлавського воєводства у першій
половині XVII ст. … — C. 195–196.
75
ками польського дослідника Мавриція Горна, воєнні лихоліття XVII ст. не спри-
чинили до ліквідації сільських поселень у Руському та Белзькому воєводствах, а
число міст навіть зросло94.
Висновки.
Таким чином, можна констатувати, що факти зникнення поселень у
Львівській землі Руського воєводства були найчастіше пов’язані з татарськими
нападами. В окремих випадках, населені пункти зникали в результаті стихійних
лих (Долобовичі), або адміністративного «злиття» (Дубівці). За статусом прак-
тично всі зниклі поселення були селами, лише одне — Адріянопіль — було
містом на момент спустошення, щоправда дуже малим (4 лани). Основний масив
населених пунктів, які вже ніколи не були осаджені знову, зникає з переліків
фіскальних документів в середині XVI ст. Декілька з них, ймовірно, стали
незаселеними урочищами на межі XVI i XVII ст. (Залука, Коморів). Лише в
кількох випадках ми можемо констатувати факт зникнення населеного пункту у
XVII ст. Мова йде про поселення Адріянопіль, Залука, Навоз, Стогинь та
Середній Став. Зокрема, останній був спустошений внаслідок походу Богдана
Хмельницького на Галичину 1648 р. Два села (Ритвяни і Творимирка) згадані в
джерелах XVIII ст.
Низький коефіцієнт зниклих сіл (5,38%) у Львівській землі у порівнянні з
коефіцієнтами в інших адміністративних одиницях сходу Речі Посполитої, що
найбільше потерпали від ворожих набігів, наврядче пов’язаний з невеликими
масштабами знищень. На нашу думку, мале число зниклих сіл можна пояснити
частою практикою повернення мешканців, що вижили, на старе місце прожи-
вання і відновлення власних домівок.
Якщо ж оцінювати фіскальні джерела, як матеріал для пошуку зниклих
поселень, то слід вказати на ряд їх переваг та недоліків. Поборові реєстри та
люстрації укладалися, хоч і не завжди регулярно, однак доволі часто, що
дозволяє аналізувати динаміку появи та зникнення населених пунктів на різних
хронологічних етапах. Фіскальні джерела практично завжди містили вказівку на
факт та причину знелюднення поселення. Те саме стосується і вказівки про
власника чи адміністративне підпорядкування населеного пункту, а відтак —
його місцеположення, що дозволяє ідентифікувати поселення в просторі. Однак,
в ранніх зразках поборових реєстрів вказівки про володільців та про підпо-
рядкування іншому населеному пункту мають дуже узагальнений характер
(стосуються лише найбільших комплексів) і можуть дезорієнтувати дослідника.
Інші недоліки подібних джерел — практика повторної фіксації населеного
пункту в одному документі (якщо він належав кільком особам) та записування
назви поселення на основі усної місцевої традиції. Власне тому, задля уник-
нення невірних трактувань (до яких інколи могли допускатися і фахівці у
власних наукових коментарях), аналіз фіскальних джерел повинен супровод-
————————
94 Horn M. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Rusi Czerwonej /
Maurycy Horn. — Wrocław–Warszawa–Kraków, 1964. — S. 208.
76
жуватися використанням цілісного комплексу актових, картографічних та довід-
кових матеріалів.
DISSAPEARED SETTLEMENTS IN L’VIV LAND OF RUS’ VOIVODSHIP
IN XVI–XVIII CENTURIES AND SPECIFIC OF ITS IDENTIFICATION
IN FISCAL SOURCES
Bohdan Smereka (Researcher of the Mykhailo Hrushevsky Institute of Ukrainian
Archeography and Source Studies — Lviv branch, smereka.bohdan@yahoo.com)
On the basis of fiscal sources (tax registers and lustrations), author conducted the
search and identification of settlements that were destroyed as a result of negative
factors (mainly extortionate attacks of Vlachs and Tatars) and have not been restored.
Also, demonstrate the specificity of search and identification of settlements in similar
source material on examples.
Keywords: fiscal sources, disappeared settlement, historical geography.
ДОДАТКИ
Таблиця 1.
Зниклі поселення Львівської землі
№ Назва Оригінальна
назва Рік Джерело Місцезнаходження
1 2 3 4 5 6
1 Адріянопіль Andrnopolie,
Andrinopolie
1554 Szczygieł, s. 265 знаходилося в Золочів-
ському ключі (точне
місцезнаходження
невідоме)
2 Банюнин Baniny, Banÿnÿ,
Baniunyn
1511 Barącz. Założce.
S. 3
знаходилося в Залізців-
ському ключі (ймовірно,
Збр ТО)
3 Венцеславичі Vienczlawicze 1546 MRPS 4.3 s. 335
№ 23439
знаходилося поряд з
с. Білка (тепер Верхня
Білка, Пст ЛО)
4 Візники Vossnÿkÿ,
Voznÿkÿ
1563 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 18,
k. 198v
місцезнаходження
невідоме
5 Воля
Красівська
Vola Krasowska 1552 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 19,
k. 167
знаходилося неподалік
с. Красів (Мкл ЛО)
6 Воля
Новоставська
Wola
Nowostawska
1559 AGZ X s. 79
№ 1188
знаходилося на південь
від м. Кам’янка-Бузька
(КБз ЛО)
7 Воля
Честинська
Wola Czestyńska 1559 AGZ X s. 79
№ 1188
знаходилося поряд із
селом Честині (КБз ЛО)
77
Продовження таблиці 1
1 2 3 4 5 6
8 Голенчичі Golenczicze 1546 MRPS 4.3 s. 335
№ 23443
знаходилося поряд з
с. Білка (тепер Верхня
Білка, Пст ЛО)
9 Дмитровичі Dÿmÿtrovice,
Dmitrkovicze
1565 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 19,
k. 331v
знаходилося в Золочів-
ському ключі (точне
місцезнаходження
невідоме)
10 Долобовичі Dolobovycze,
Dolobowicze,
Dolubovycze
1515 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 20,
k. 263v
знаходилося неподалік
с. Рудки (тепер місто,
Смб ЛО)
11 Дубівці Dabowcze 1510 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 20,
k. 170v
знаходилося біля с. Глі-
бовичі (тепер Великі
Глібовичі, Прм ЛО)
12 Залука Zaluka, Zaluca 1456 AGZ XIV s. 493
№ 3673
знаходилося на північ
від села Лагодів (Прм ЛО)
13 Зборатичі Sboraythicze 1404 AGZ ІІ s. 51
№ XXXI
знаходилося поряд із
с. Дунаїв (Прм ЛО) не-
подалік р. Золота Липа
14 Здутин Zdutyn 1424 AGZ ІІ s. 71-72
№ XLIII
знаходилося поряд із
с. Рекшин (Брж ТО)
15 Ільгишів Elgyschow 1464 AGZ VІІ s. 105
№ LV
місцезнаходження
невідоме
16 Коморів Komorow,
Komarów
1452 AGZ XIV s. 350
№ 2696
знаходилося на місці
закладення міста Сасів
(тепер село, Злч ЛО)
17 Конколовичі Kąkołowice 1427 Dąbkowski,
s. 14
знаходилося неподалік
с. Литовка (Грд ЛО)
18 Корч Karcz 1427 AGZ II s. 82
№ XLIX
знаходилося неподалік
с. Вербіж (Мкл ЛО)
19 Костанчичі Costanczysze,
Kostanczicze
1510 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 20,
k. 170v
точне місцезнаходження
невідоме (ймовірно,
Прм ЛО)
20 Кростковичі
(Коври)
Chrostkowicze
(Krostkowicze)
alias Cowry
1442 AGZ XIV s. 42
№ 344
знаходилося поряд із
селами Чижичі та
Дев’ятники (Ждч ЛО)
21 Кути Cąnthy, Kąty 1463 AGZ IX s. 89
№ LXV
знаходилося в Горо-
доцькому старостві,
ймовірно, неподалік
с. Керниця (Грд ЛО)
22 Лагодичі Lahodzycze 1488 AGZ ІХ s. 131-
132 № XCVII
знаходилося між селами
Жуличі, Почапи та Хиль-
чиці (усі — Злч ЛО)
23 Мирославичі Miroslawce,
Miroslawicze
1563 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 18,
k. 208v
знаходилося в Золочів-
ському ключі (точне
місцезнаходження
невідоме)
78
Продовження таблиці 1
1 2 3 4 5 6
24 Монастир Manaster 1559 AGZ X s. 79
№ 1187
знаходилося поряд із
с. Тадані (КБз ЛО)
25 Московичі Moskowice,
Maskowcze
1565 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 19,
k. 331v
знаходилося в Золочів-
ському ключі (точне
місцезнаходження
невідоме)
26 Мусієвичі Musiowcze 1563 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 18,
k. 199
місцезнаходження
невідоме
27 Навоз Nawoz 1546 MRPS 4.3 s. 335
№ 23443
знаходилося поряд із
селами Задвір’я, Поло-
ничі (обидва — Бск ЛО)
і Борщовичі (Пст ЛО)
28 Нисмениця Nysmyennycze 1463 AGZ VI s. 79-80
№ LII
ймовірно, знаходилося
між с. Винники (тепер
в межах м. Жовква)
і Глинсько (Жвк ЛО)
29 Новоставці Nowostawce,
Nouostawcze
1563 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 18,
k. 208v
знаходилося в Золочів-
ському ключі (точне
місцезнаходження
невідоме)
30 Освиця Woschuize,
Oschwicza,
Oszwyce
1393 AGZ IІІ s. 106
№ LVI
знаходилося між селами
Зубра (тепер Пст ЛО)
і Бондарівка (тепер в
межах Львова)
31 Острожани Ostroschani,
Ostrozany
1440 AGZ XIV s. 1
№ 1
знаходилося поряд із
с. Юськовичі (тепер —
Йосипівка, Бск ЛО)
32 Петрашівці Pietraszowce 1552 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 19,
k. 173v
знаходилося в Заліз-
цівському ключі
(ймовірно, Збр ТО)
33 Перемсько Przemsko,
Perensko
1552 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 19,
k. 176v
знаходилося в Куропат-
ницькому ключі (точне
місцезнаходження
невідоме)
34 Погонів Pochonow 1385 AGZ ІІ s. 20
№ XIІ
знаходилося поряд із
с. Германів (тепер —
Тарасівка, Пст ЛО)
35 Ритвяни Rytwiany,
Retwiany
Кін.
XVI
ст.
Charewiczowa,
s. 27
знаходилося поряд з
с. Межигори (Брд ЛО)
36 Рудоловичі Rudolowÿcze 1567 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 19,
k. 408v.
знаходилося в Золочів-
ському ключі (точне
місцезнаходження
невідоме)
79
Закінчення таблиці 1
1 2 3 4 5 6
37 Середній
Став
Sredni Staw 1570 Жерела Т. 7
с. 273
знаходилося в Кам’я-
нецькому старостві,
ймовірно, неподалік
с. Желдець (КБз ЛО)
38 Стогинь Stohyń 1510 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 20,
k. 174v
знаходилося між селами
Висоцько, Кадлубиська
(тепер Лучківці) і Чехи
(тепер Лугове; усі села
— Брд ЛО)
39 Творимирка Thworimierka 1567 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 19,
k. 409
знаходилося в Золочів-
ському ключі (точне
місцезнаходження
невідоме)
40 Хвалибоги Falibogi,
Phalibogi
1563 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 18,
k. 208
знаходилося поряд з
с. Межигори (Брд ЛО)
41 Чеховичі Thchechowcze 1567 AGAD. ASK
Dz. I, sygn. 19,
k. 407
знаходилося в Золочів-
ському ключі (точне
місцезнаходження
невідоме)
42 Шанів Schanyow 1464 AGZ II s. 179
№ С
знаходилося поряд із
селами Давидів і
Черепин (Пст ЛО)
43 Шидлів Schydlow 1454 AGZ V s. 177-
178
№ CXXXVII
ймовірно, знаходилося
між селами Вижняни і
Солова (Злч ЛО)
44 Щученоси Czuczenosy,
Sczuczenoszy
1446 AGZ XIV s. 200
№ 1592
знаходилося поряд із
селами Мавковичі і
Черляни (Грд ЛО)
45 Юрчичі Dzurczicze 1469 AGZ VI s. 109-
110 № LXXVII
знаходилося поряд із
с. Юськовичі (тепер
Йосипівка, Бск ЛО)
Скорочення, вжиті у таблиці:
Жерела — Жерела до істориї України-Руси / Під ред. М. Грушевського. —
Львів, 1895–1908. — Т. 1–8.
AGAD. ASK — Archiwum Glowne Akt Dawnych w Warszawie. Archiwum
Skarbu Koronnego.
AGZ — Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z
archiwum tak zwanego Bernardyńskiego we Lwowie. — Lwów, 1868–1906. — T. I–
XIX.
Barącz — Barącz S. Założce / Sadok Barącz. — Poznań, 1889.
Charewiczowa — Charewiczowa L. Dzieje miasta Złoczowa / Lucja Chare-
wiczowa. — Złoczów, 1929.
80
Dąbkowski — Dąbkowski P. Podział administracyjny województwa Ruskiego i
Bełzkiego w XV wieku / Przemysław Dąbkowski. — Lwów, 1939. — 337 s.
MRPS — Matricularum Regni Poloniae summaria, excussis codocibus, qui in
Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservantur, contexuit indicesque adiecit Theo-
dorus Wierzbowski. — Varsovia, MCMV-MCMXV. — T. I–IV.
Szczygieł — Szczygieł R. Lokacje miast w Polsce XVI wieku / Ryszard
Szczygieł. — Lublin, 1989.
Інші вжиті скорочення:
Брд — Бродівський район
Бск — Буський район
Грд — Городоцький район
Ждч — Жидачівський район
Жвк — Жовківський район
Збр — Зборівський район
Злч — Золочівський район
ІФО — Івано-Франківська область
КБз — Кам’янка-Бузький район
ЛО — Львівська область
Мкл — Миколаївський район
Прм — Перемишлянський район
Пст — Пустомитівський район
Ргт — Рогатинський район
Смб — Самбірський район
ТО — Тернопільська область
Явр — Яворівський район
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-103285 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-5848 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T04:52:37Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Смерека, Б. 2016-06-15T10:27:48Z 2016-06-15T10:27:48Z 2015 Зниклі поселення Львівської землі Руського воєводства у XVI–XVIII ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах / Б. Смерека // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 62-80. — Бібліогр.: 94 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103285 [930.2:911](477.83)«15/17» На підставі аналізу фіскальних джерел (реєстрів поборового та подимного податку та люстрацій) автором проведено пошук та ідентифікацію поселень, які в результаті впливу негативних факторів (в основному, грабіжницьких нападів волохів і татар) були знищені і не відновили існування. Також на конкретних прикладах продемонстровано специфіку пошуку та ідентифікації поселень в подібному джерельному матеріалі. On the basis of fiscal sources (tax registers and lustrations), author conducted the search and identification of settlements that were destroyed as a result of negative factors (mainly extortionate attacks of Vlachs and Tatars) and have not been restored. Also, demonstrate the specificity of search and identification of settlements in similar source material on examples. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Історія середньовіччя і Нового часу Зниклі поселення Львівської землі Руського воєводства у XVI–XVIII ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах Dissapeared settlements in L’viv land of Rus’ voivodship in XVI–XVIII centuries and specific of its identification in fiscal sources Article published earlier |
| spellingShingle | Зниклі поселення Львівської землі Руського воєводства у XVI–XVIII ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах Смерека, Б. Історія середньовіччя і Нового часу |
| title | Зниклі поселення Львівської землі Руського воєводства у XVI–XVIII ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах |
| title_alt | Dissapeared settlements in L’viv land of Rus’ voivodship in XVI–XVIII centuries and specific of its identification in fiscal sources |
| title_full | Зниклі поселення Львівської землі Руського воєводства у XVI–XVIII ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах |
| title_fullStr | Зниклі поселення Львівської землі Руського воєводства у XVI–XVIII ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах |
| title_full_unstemmed | Зниклі поселення Львівської землі Руського воєводства у XVI–XVIII ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах |
| title_short | Зниклі поселення Львівської землі Руського воєводства у XVI–XVIII ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах |
| title_sort | зниклі поселення львівської землі руського воєводства у xvi–xviii ст. та специфіка їх ідентифікації у фіскальних джерелах |
| topic | Історія середньовіччя і Нового часу |
| topic_facet | Історія середньовіччя і Нового часу |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103285 |
| work_keys_str_mv | AT smerekab zniklíposelennâlʹvívsʹkoízemlírusʹkogovoêvodstvauxvixviiisttaspecifíkaíhídentifíkacííufískalʹnihdžerelah AT smerekab dissapearedsettlementsinlvivlandofrusvoivodshipinxvixviiicenturiesandspecificofitsidentificationinfiscalsources |