Політико-адміністративний устрій Стародубського полку
Стаття присвячена характеристиці політико-адміністративного та територіального устрою Стародубського полку у другій половини XVII — наприкінці XVIII ст. Увага звертається на процес формування території полку, причини і специфіку його утворення, особливості адміністративно-територіального реформува...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний збірник |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103286 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Політико-адміністративний устрій Стародубського полку / А. Лаєвський // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 81-91. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859641131039457280 |
|---|---|
| author | Лаєвський, А. |
| author_facet | Лаєвський, А. |
| citation_txt | Політико-адміністративний устрій Стародубського полку / А. Лаєвський // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 81-91. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний збірник |
| description | Стаття присвячена характеристиці політико-адміністративного та територіального устрою Стародубського полку у другій половини XVII — наприкінці
XVIII ст. Увага звертається на процес формування території полку, причини і
специфіку його утворення, особливості адміністративно-територіального реформування полкової території.
The article is dedicated to the characteristics of political, administrative and
territorial system of Starodub regiment in the second half of XVII–XVIII centuries.
The attention is paid to the formation of regimental territory, the causes and
specificity of its foundation, the main features of administrative reforming of its territory.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:22:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
81
Український історичний збірник, Вип. 18, 2015
УДК 94 (477.51)
Артем Лаєвський∗
ПОЛІТИКО-АДМІНІСТРАТИВНИЙ УСТРІЙ
СТАРОДУБСЬКОГО ПОЛКУ
Стаття присвячена характеристиці політико-адміністративного та тери-
торіального устрою Стародубського полку у другій половини XVII — наприкінці
XVIII ст. Увага звертається на процес формування території полку, причини і
специфіку його утворення, особливості адміністративно-територіального ре-
формування полкової території.
Ключові слова: Українська козацька держава, Стародубський полк, Ста-
родубщина, полково-сотенний устрій, сотня.
Дослідження політико-адміністративного устрою Української козацької
держави другої половини XVII–XVIII ст., попри тривалу традицію вивчення і
наявність значної кількості наукових студій, що належать перу М. Максимовича,
О. Лазаревського, М. Слабченка, І. Крип’якевича, В. Дядиченка, О. Апанович,
Ю. Гаєцького, В. Горобця, В. Заруби, О. Гуржія та інших учених, не втратили
своєї актуальності й досі. На особливу увагу заслуговує регіональна складова
питання, адже саме належне дослідження історії окремих козацьких полків
дозволить позбавити узагальнюючі праці надмірної екстраполяції, наблизить
істориків до максимально точної реконструкції полково-сотенного устрою Геть-
манщини, зрештою, надасть змогу докладно простежити особливості функціо-
нування адміністративної системи держави.
З огляду на визначену актуальність регіональних студій, метою статті
є дослідження політико-адміністративного устрою Стародубського полку.
Незважаючи на те, що історія полку вже привертала увагу дослідників і роз-
глядалася, зокрема, у контексті «истории заселения, землевладения и управ-
ления», предметного дослідження саме адміністративно-територіального устрою
здійснено не було1.
* * *
Відкритим залишається питання територіальної ідентифікації на сучасній
політичній мапі історичної Стародубщини. Ускладнює його вирішення той факт,
що протягом тривалого часу землі Стародубського краю були розпорошені між
————————
∗ Артем Лаєвський — науковий співробітник Чернігівського історичного музею
імені В.В. Тарновського, аспірант кафедри історії та археології України Чернігівського
національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка Інституту історії, етноло-
гії та правознавства імені О.М. Лазаревського, laevskyy@i.ua
1 Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории заселения,
землевладения и управления. Полк Стародубский / А. Лазаревский. — К.: Типография
К.Н. Милевского, 1888. — Т. 1. — XIV + 470 + XXX с.
82
різними державами Центрально-Східної Європи, не маючи сталої зовнішньої
лінії кордонів і внутрішньої адміністративної конфігурації. Нині територія
колишнього Стародубського полку входить до складу Російської Федерації
(Брянська область), України (Чернігівська і Сумська області) та Білорусі
(Гомельська область).
З огляду на недостатній рівень розробки питань історичної географії та
виходячи з ситуативного характеру формування кордонів Чернігово-Сіверщини
загалом, вважаємо доцільним для ототожнення територій, які протягом існу-
вання Української козацької держави займав Стародубський полк з двома
центрами Сіверської землі — Стародубом і Новгород-Сіверським, використо-
вувати терміни «Стародубщина», «Стародубський край», «стародубські землі».
* * *
Уже на початку Національно-визвольної війни бойові дії у 1648 р. охопили
й територію Стародубщини, яка відповідно до Деулінського (1618 р.) і Поля-
новського (1634 р.) договорів між Московською державою і Річчю Посполитою
входила до складу Смоленського воєводства Великого князівства Литовського
(Стародубський повіт) і Чернігівського воєводства Польського королівства
(Новгород-Сіверський повіт). Як зазначає очевидець подій, наприкінці травня —
на початку червня 1648 р. «войско де свое Хмельницкий роспустил за Днепр к
путивльському рубежу на маетности Потоцкого и Вишневецкого и Киселевы, и
те де их маєтностей городы все побрали… и Новгород-Северский, пришод,
взяли, а Ляхов де везде побивали»2.
За участі місцевого населення, яке виказало активну прокозацьку позицію,
до кінця 1648 р. більша частина території Стародубського краю була звільнена
від польсько-литовської шляхти і включена до складу Борзенського козацького
полку. Відомі джерела дозволяють говорити про існування у цей час у межах
Стародубщини принаймні трьох військово-адміністративних одиниць — Почеп-
ської, Погарської та Новгород-Сіверської сотень3. Водночас, достеменно ви-
значити, чи були вони повноцінними військово-адміністративними одиницями,
чи лише тимчасовими військовими утвореннями, наразі дуже важко.
Попри задекларовану гетьманом Б. Хмельницьким вимогу польському коро-
лю Яну Казимиру визнати кордони Війська Запорозького «до Стародуба і аж до
московської границі з Трубецьким (Трубчевськом — А.Л.)»4, Зборівський мир-
ний договір (1649 р.) обмежив їх Чернігівським, Київським та Брацлавським
воєводствами. Борзенський полк було ліквідовано. Частина його колишніх тери-
торій, що знаходилися у межах Чернігівського воєводства, були включені до
Чернігівського полку, а землі Стародубського повіту повернулися до складу
Смоленського воєводства Речі Посполитої.
————————
2 Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России (далі — АЮЗР). 1638–
1657. — СПб.: Типография П. Кулиша, 1861. — Т. 3. — С. 215.
3 Там само. — С. 331; АЮЗР. — Т. 3. — [Дополнения] — С. 55.
4 Документи Богдана Хмельницького 1648–1657 / Упор. І. Крип’якевич, І. Бутич. —
К.: Академія Наук Української РСР, 1961. — С. 130.
83
Чимало питань виникає щодо долі Новгород-Сіверських земель. Незважа-
ючи на їхню де-юре належність до Чернігівського воєводства і, відповідно, до
Війська Запорозького, де-факто не зустрічаємо тут жодної козацької військово-
адміністративної одиниці5. В. Заруба припустив, що вони залишилися поза ме-
жами держави Б. Хмельницького6. Утім можна погодитися з думкою С. Горобця,
що реорганізація козацьких полків за Зборівським договором мала поспішний і
штучний характер7. Вочевидь, адміністративний поділ, зафіксований у «Зборів-
ському реєстрі», не відображав реального стану речей. Відтак, можна при-
пустити, що новгород-сіверські землі у цей час залишилися у складі Чер-
нігівського полку й були включені до однієї з семи його сотень.
Внаслідок подальшої ескалації українсько-польського конфлікту на початку
1651 р. на значній території Стародубщини було відновлено козацьке управ-
ління. Відомо, що у квітні 1651 р. «в литовских украинных городах стоят
черкасы во Мглине и в иных городах»8. Звільнені землі Стародубського повіту,
ймовірно, увійшли до складу Чернігівського полку.
Поразка козацького війська під Берестечком (липень 1651 р.) та підписання
Білоцерківського мирного договору (вересень 1651 р.), що зафіксував кордони
Української козацької держави у межах Київського воєводства, знову відтер-
мінували юридичне приєднання стародубських земель до її складу. У Літопису
Самовидця зазначається, що «литовское войско стало в Стародубщине, як идет
граница князства Литовского»9.
Вдалі військові дії армії Б. Хмельницького у 1652–1653 рр. дозволили знову
розширити кордони Війська Запорозького, у тому числі й у північному на-
прямку. У 1652 р., за свідченням літописця, «из Сивера, то есть из Стародуба,
Почепа, Мглина и Дрокова жолнеров выгнало поспольство самих тих городов,
много оных погромивши»10. Визволені землі Стародубщини увійшли до складу
Ніжинського полку, хоча територіально ближчими були до Чернігова. О. Лаза-
ревський припустив, що таке розширення Ніжинського полку було здійснене
через те, що очолив його у цей час шурин гетьмана Б. Хмельницького
І. Золотаренко. Окрім того, історик зазначав, що Чернігівський полк тоді фак-
тично не існував через значні демографічні втрати у минулі військові кампанії11.
————————
5 Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем поль-
ским Яном Казимиром, составленные 1649 года, октября 16 дня / О. Бодянский. — М.:
Университетская типография, 1875. — XXXIV + 337 c.
6 Заруба В. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запо-
розького у 1648–1782 рр. / В. Заруба. — Дніпропетровськ: Ліра, 2007. — С. 18.
7 Горобець С. Формування території Чернігівського полку у другій половині
XVII ст. / С. Горобець // Розумовські зустрічі. — 2014. — № 1. — С. 196.
8 Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы в трех томах. 1651–
1654 годы. — Т. 3. — С. 75.
9 Летопись Самовидца о войнах Богдана Хмельницкого и о междоусобиях, бывших
в Малой России по его смерти / О. Бодянский. — М.: Университетская типография,
1846. — С. 18.
10 Там само. — С. 21.
11 Лазаревский А. Указ. соч. — С. 11–12.
84
Не можемо погодитися з думками Я. Дашкевича12 та В. Заруби13, які у своїх
студіях наголошували на існуванні у 1653 р. окремого Новгород-Сіверського
полку у складі восьми сотень на чолі з полковником Ю. Коробкою. На нашу
думку, з огляду на відсутність як прямих, так і опосередкованих згадок у
джерелах 1653–1654 рр. про Новгород-Сіверський полк, як окрему військово-
адміністративну одиницю, дане припущення є маловірогідним. Щодо Ю. Ко-
робки, який насправді у липні 1653 р. перебував у Новгороді-Сіверському14, то
він міг бути як новгородським сотником, про що писав Ю. Гаєцький15, так і
наказним полковником, призначеним з Ніжина. Додамо, що практика подібних
призначень, яка мала на меті оптимізувати управління краєм, була відома з часу
входження Стародубщини до складу Ніжинського полку.
Переяславський договір (1654 р.), ухвалений на основі рішення Земського
собору (жовтень 1653 р.) прийняти під государеву руку «гетмана Богдана
Хмельницкого и все Войско Запорожское, с городами их и с их землями»16,
юридично засвідчив визнання московською стороною стародубських земель
складовою частиною Української козацької держави. Хоча у тексті укладених
статей про державні кордони не йшлося17, серед населених пунктів Війська
Запорозького, до яких вирушили московські урядники приймати присягу насе-
лення, були, зокрема, Новгород-Сіверський і Стародуб18.
На момент присяги 1654 р. територія Стародубщини, підпорядкована наказ-
ному полковнику, поділялася на 10 сотень — Першу та Другу Новгород-
Сіверські, Стародубську, Почепську, Топальську, Поповогорську, Бобовську,
Дроківську, Мглинську, Погарську19. Подібна адміністративна конфігурація не
була сталою, кордони і назви сотень продовжували змінюватися, що загалом
було характерною рисою адміністративно-територіального устрою Гетьман-
щини цього періоду. Так, згадок про Поповогорську, Бобовську та Дроківську
сотні у джерелах після 1654 р. віднайти поки що не вдалося. На думку
О. Лазаревського, вони зникли «по малочисленности в них козачьего насе-
ления»20.
————————
12 Дашкевич Я. Гетьманська Україна: Полки. Полковники. Сотні. Лівобережжя /
Я. Дашкевич // Пам’ятки України. — 1990. — № 3. — С. 18.
13 Заруба В. Вказ. праця. — С. 76.
14 Воссоединение Украины с Россией… — Т. 3. — С. 328.
15 Gajecky G. The Cossack administration of Hetmanate. — Cambridge, Massachusetts:
Harvard Ukrainian Research Іnstitute Harvard University, 1978. — Volume 1. — P. 49.
16 АЮЗР. 1653–1654. — СПб.: Типография брат. Пантелеевых, 1878. — Т. 10. —
С. 16.
17 Варто зауважити, що українські запису перебігу подій і оригінали статей не
дійшли до нашого часу. Див.: Яковлів А. Українсько-московські договори в XVII–XVIII
віках / В. Смолій, В. Ричка // Український історичний журнал. — 1993. — № 4–6. —
С. 98.
18 Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / Упор. Ю. Мицик,
М. Кравець. — К.: КМ Академія, 2003. — С. 303, 315.
19 Там само. — С. 303–348.
20 Лазаревский А. Указ. соч. — С. 360.
85
Переяславські статті гетьмана Юрія Хмельницького (1659 р.) підтвердили
визнання московською стороною Новгорода-Сіверського, Стародуба та Почепа
«черкаськими», тобто українськими містами21. Територіальна, етнічна та куль-
турна єдність стародубських земель з Українською державою не ставилася під
сумнів і надалі, що й було, як дослідив О. Гуржій, зафіксовано в усіх статтях
наступних гетьманів — від І. Брюховецького до І. Мазепи включно22.
Дискусійним залишається питання визначення часу та обставин утворення
окремого Стародубського полку. В історіографії склалося твердження, напевно
засноване на відомостях Літопису Самовидця23, що у червні 1663 р. гетьман
І. Брюховецький створив на базі Ніжинського полку кілька адміністративно-
територіальних одиниць. Наявність кількох версій того, які саме полки були
створені у результаті проведення адміністративної реформи, не дозволяє вирі-
шити проблему. На думку різних дослідників, у червні 1663 р. постали: Новго-
родський, Глухівський, Сосницький і Стародубський полки24; Стародубський,
Сосницький, Зіньківський і Глухівський25; Новгородський, Глухівський і Сос-
ницький26; Стародубський, Глухівський і Сосницький27; Сосницький і Глухів-
ський28; Сосницький і Чернігівський29; Сосницький і Зіньківський30, Стародуб-
ський і Сосницький (він же Глухівський)31; Стародубський і Глухівський32; лише
Глухівський33.
————————
21 Універсали український гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича
(1657–1687) / І. Бутич, В. Ринсевич, І. Тесленко. — Київ–Львів: НТШ, 2004. — С. 121.
22 Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII–XVIII ст.: кор-
дони, населення, право / О. Гуржій. — К.: Основи, 1996. — С. 40.
23 Летопись Самовидца… — С. 41.
24 Панашенко В. Полкове управління в Україні (середина XVII–XVIII ст.) / В. Пана-
шенко. — К.: Інститут історії України НАН України, 1997. — С. 5; Чухліб Т. Старо-
дубщина українська: від історичної величі до сучасного забуття / Т. Чухліб // Пам’ятки
України. — 2005. — № 1. — С. 72.
25 Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини / В. Кривошея. — К.: ІПіЕНД імені
І.Ф. Кураса НАН України, 2008. — С. 183.
26 Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648–
1676 рр.) / В.Смолій, В. Степанков. — К.: КМ Академія, 2009. — С. 320.
27 Заруба В. Вказ. праця. — С. 23.
28 Горобець В. Полково-сотенний устрій Гетьманату // Історія українського козацтва /
В. Смолій. — Т. 1. — С. 16; Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з
політичної і соціальної історії ранньомодерної України / В. Горобець. — К.: Інститут
історії України НАН України, 2009. — С. 55.
29 Горобець В. «Чорна рада» 1663 року. Передумови, результати, наслідки /
В. Горобець. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С. 129.
30 Лазаревский А. Нежинские полковники / А. Лазаревский // Черниговские губерн-
ские ведомости. — 1854. — № 1. — С. 2.
31 Горобець В. Еліта козацької України у пошуках політичної легітимізації: стосунки
з Москвою та Варшавою, 1654–1665 / В. Горобець. — К.: Інститут історії України НАН
України, 2001. — С. 400; Горобець В. «Чорна рада» 1663 року… — С. 129.
32 Модзалевський В. Перший військовий підскарбій (1663–1669) Роман Ракушка.
(Нарис його життя та діяльності) / В. Модзалевський // Записки історично-філологічного
86
Аналіз наявних джерел дозволяє припустити, що Стародубський полк як
окрема військова-адміністративна одиниця на чолі з повним, а не наказним
полковником34, з адміністративним устроєм і системою управління та боєздат-
ною військовою організацією сформувався на початку 1660-х рр., а І. Брюхо-
вецький, після обрання на Ніжинській раді, керуючись гетьманською преро-
гативою, лише узаконив його існування.
Новоутворений полк став найбільшою за площею адміністративно-тери-
торіальною одиницею Гетьманщини. Він мав найдовшу лінію державних кор-
донів (на півночі та північному-сході межував з Московською державою, на
заході — з Великим князівством Литовським), а враховуючи максимальну
віддаленість від гетьманських столиць, як зазначав В. Модзалевський, «уряд
стародубского полковничества считался одним из самых завидных»35.
На загальнодержавний лад полк поділявся на сотні. У 1663–1664 рр. гене-
ральний підскарбій Р. Ракушка-Романовський «з коронного повету Новгородка
Северского учинил три сотне Новгородскую, Шептаковскую и Погарскую, а с
литовского повету Стародубовского… чотире сотне Топалскую, Стародубов-
скую, Мглинскую и Почеповскую»36. Визначити достеменний час, коли від-
бувалося сотенне межування складно. Документ, який його засвідчує, датований
2 липня 1661 р.37 Однак ще О. Лазаревський припустив, що датування по-
милкове, а слушним слід вважати 1663 р.38 У свою чергу, В. Модзалевський
зазначав, що робота комісії Р. Ракушки-Романовського тривала у 1664 р.39, з чим
зрештою погоджуються і сучасні дослідники40.
відділу Української академії наук. — К.: Друкарь, 1919. — Кн. І. — С. 32; Gajecky G. The
Cossack administration… — P. 15.
33 Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Материалы для истории заселения,
землевладения и управления. Полк Нежинский / А. Лазаревский. — К.: Типография
К.Н. Милевского, 1893. — Т. 2. — С. 8.
34 Відомі універсали стародубського полковника П. Рославця (без приставки «наказ-
ний») від 15.06.1661, 07.11.1661, 25.02.1663, 12.03.1663. Див.: Обозрение Румянцевской
описи Малороссии. Полк Стародубский / Н. Константинович. — Чернигов, Губернская
Типография, 1875. — С. 459; Центральний державний історичний архів України у Києві
(далі — ЦДІАУК). — Ф. 208. — Оп. 1. — Спр. 27. — Арк. 2; Універсали українських
гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657–1687) / І. Бутич,
В. Ринсевич, І. Тесленко. — Київ–Львів: НТШ, 2004. — С. 922; ЦДІАУК. — Ф. 222. —
Оп. 1. — Спр. 97. — Арк. 1.
35 Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі —
ІР НБУВ). — Ф. ХІІ. — Спр. 38. — Арк. 1 зв. (Модзалевский В. Тимофей Алексеев,
полковник стародубский (1676–1678, 1687–1689) и его семья. (Очерк из истории Мало-
россии XVII–XVIII в.).
36 Універсали Івана Мазепи (1687–1709) / Упор. І. Бутич, В. Ринсевич. — Київ–
Львів: НТШ, 2006. — Ч. 2. — С. 606.
37 ІР НБУВ. — Ф. І. — Спр. 55397. — Арк. 1.
38 Лазаревский А. Описание Старой Малороссии… — Т. 1. — С. 13.
39 Модзалевський В. Перший військовий підскарбій… — С. 32.
40 Універсали Івана Мазепи… Ч. 2. — С. 606.
87
Аналізуючи особливості нового сотенного поділу Стародубського полку,
доходимо висновку про його далеко не оптимальний формат, що врешті зумо-
вило необхідність подальших адміністративних змін. Увагу привертають тери-
торіальна і демографічна диспропорція між сотнями, а також їхня мала кількість
для великої території, яку займав полк (для порівняння у цей час Ніжинський
полк складався з 20 сотень41).
При формуванні сотенної конфігурації полку, вочевидь, не обійшлося без
використання досвіду функціонування адміністративно-територіального поділу
краю у першій половині XVII ст. Так, принаймні кордони трьох сотень у межах
Новгород-Сіверського повіту можна з певним застереженням співвіднести з
кордонами Радогозького (Погарська сотня) та Кологороднього станів (Новгород-
Сіверська та Шептаківська сотні)42. Однак, чотири сотні, які були утворені у
межах Стародубського повіту, що у свою чергу поділявся на Трубчевський,
Почепський, Стародубський і Поповогорський тракти, територіально практично
не ототожнюються з кордонами колишніх адміністративних одиниць43. Відтак,
можна зробити висновок, що модель сотенної конфігурації Стародубського
полку лише частково базувалася на досвіді попередньої адміністративно-тери-
торіальної системи і здебільшого мала самобутню форму.
На нашу думку, сумнівним виглядає факт існування упродовж 1668–
1669 рр. окремого Новгород-Сіверського полку (саме як адміністративно-тери-
торіальної одиниці), згадки про який зустрічаємо в дослідженнях В. Заруби44.
Контраргументами можуть слугувати, зокрема, універсали П. Дорошенка (чер-
вень, серпень 1668 р.), в яких гетьман, підтверджуючи права власників на
маєтності у Новгород-Сіверській сотні, повсякчас доносить зміст своїх роз-
поряджень до відома стародубського полковника45. Окрім того, Новгород-
Сіверський полк та його старшина не згадуються ані в проекті (поданий у
Москві, січень 1669 р.), ані в затвердженому варіанті (березень 1669 р.) статей
гетьмана Д. Многогрішного46. Жодних згадок про утворення цього полку не
виявили автори студій, присвячених безпосередньо гетьману П. Дорошенку та
його діяльності47.
————————
41 Лазаревский А. Описание Старой Малороссии… — Т. 2. — С. 50.
42 Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648) /
П. Кулаковський. — К.: Темпора, 2006. — С. 238–240. Загалом Новгород-Сіверський
повіт поділявся на три стани: Кологородній, Радогозький і Підпутивльський (Підкле-
венський).
43 Думин С. Смоленское воеводство в составе Речи Пополитой в 1618–1654 гг. (по
материалам Литовской метрики) // Смоленская шляхта / Б. Федоров. — М.: Русское
экономическое общество, 2006. — С. 54–98.
44 Заруба В. Вказ. праця. — С. 23, 76.
45 Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича… —
С. 410, 412, 416.
46 Там само. — С. 449–474.
47 Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяль-
ності / Ред. В. Омельченко. — Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук, 1985. —
88
На 1672 р. припадають перші згадки про Бакланську сотню та її очільника
М. Морського48. За спогадами «старожилів», вона була виведена зі складу
Погарської сотні за полковництва П. Рославця49. Припускаємо, що ініціатива
перемежування виходила від самого стародубського полковника і була спри-
чинена, у тому числі, його бажанням обмежити владу погарського сотника
Г. Єремєєнка через особисту неприязнь50.
З початком Північної війни гостро постало питання територіальної ціліс-
ності стародубських земель. У 1701 р. Петро І мав намір поступитися на користь
Речі Посполитої кількома селами Стародубського полку. Однак гетьман
І. Мазепа унеможливив подібні зміни, заявивши, що «от Стародубского полку в
Польскую сторону ко уступке нигде ничего не приличилось»51.
Суттєвих адміністративно-територіальних змін Стародубський полк зазнав у
роки гетьманування І. Скоропадського. Після Полтавської битви гетьман пере-
дав у володіння князю О. Меншикову Почепську волость з усіма поселеннями та
селянам52. Безпрецедентним нехтуванням українських прав та вольностей стало
переведення у 1710 р. у підданство царського фаворита козаків сотні «неотлучно
з посполитыми людми», а також подальша анексія землі князем53. Іншим
впливовим землевласником на території Стародубщини став С. Рагузинський,
який отримав від Петра І у володіння Топальську волость54.
Існування в межах Стародубського полку значних земельних масивів, які
перебували поза фактичним управлінням стародубського полковника, стало
характерною особливістю його адміністративо-територіального устрою. Окрім
згаданих приватних володінь «іноземців», «особливий статус» мали, зокрема,
гетьманські та монастирські землі.
Традиція гетьманського землеволодіння на території Стародубського полку
була започаткована І. Брюховецьким, який після Московського посольства
1665 р. на додаток до свого боярського титулу отримав у вічне володіння
Шептаківську волость «со крестьяны и со всеми угодья»55. За гетьманування
І. Самойловича стародубські маєтності керманичів Української козацької дер-
712 с.; Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет / В. Смолій,
В. Степанков. — К.: Темпора, 2011. — 632 с.
48 Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича… —
С. 591.
49 Лазаревский А. Описание Старой Малороссии… — Т. 1. — С. 263.
50 Там само. — С. 256, 263.
51 Источники малороссийской истории, собранные Д. Бантыш-Каменским. 1691–
1722 / О. Бодянский // Чтения в Императорском обществе истории и древностей рос-
сийских при Московском университете. — М.: Университетская Типография, 1859. —
Кн. 1. — С. 32.
52 Лазаревский А. Описание Старой Малороссии… — Т. 1. — С. 275.
53 Там само. — С. 275.
54 Там само. — С. 404.
55 Бантыш-Каменский Д. Источники малороссийской истории. 1649–1687 / Д. Бан-
тыш-Каменский. — М.: Университетская Типография, 1858. — Ч. 1. — С. 165.
89
жави розширилися за рахунок приєднання Ропської волості56. К. Розумовському
на території Стародубщини належали Ропська, Бакланська, Шептаківська та
Почепська волості, які зрештою були затверджені а спадковому володінні
гетьмана57.
Скласти уявлення про розміри гетьманського землеволодіння на території
Стародубщини дозволяє опис маєтностей Д. Апостола, складений після смерті
гетьмана. Так, у Шептаківській волості «на булаву» визначено було щонай-
менше 25 сіл та 3 селища (загалом понад 2500 дворів), у Ропській — окрім
містечка Ропськ, 8 сіл та 5 містечок (загалом понад 1000 дворів), у Бакланській —
містечко Баклань, 3 села та 8 селища (загалом близько 200 дворів)58.
Саме на території Стародубського полку концентрувалися найбільші геть-
манські маєтності в державі. Стародубські володіння гетьмана І. Мазепи налі-
чували 8629 дворів (із 19657), І. Скоропадського — 8385 (19882), Д. Апостола —
3552 (9103), К. Розумовського — 5395 (9628)59.
Впливовими землевласниками у Стародубському полку були православні
монастирі й особливо Києво-Печерська Лавра, якій належали Бобовська, Попо-
вогорська та Ліщицька волості60. Окремими населеними пунктами володіли
Новгород-Сіверський Спасо-Преображенський, Рябцевський Успенський, Ката-
шинський Миколаївський, Печеницький Успенський, Кам’янський Успенський
монастирі тощо.
У роки Північної війни відбулися чергові зміни адміністративного устрою
полку. Відомо, що не пізніше листопада 1713 р. була утворена Новоміська
сотня61. О. Лазаревський припускав, що до її створення долучився полковник
Л. Журавка, який вдався до цього, після невдалої спроби приєднати ці території
до власних маєтностей62.
Розповсюдженою помилкою є думка про те, що центром Новоміської сотні
було Нове Місто63. Однак, цей населений пункт, по-перше, входив до складу
Топальської сотні, а, по-друге, до 1782 р. мав назву Засуха64. Насправді центр
сотні знаходився у Стародубі, тому припускаємо, що її назва буквально означала
«Нова міська сотня».
————————
56 Лазаревский А. Описание Старой Малороссии… — Т. 1. — С. 425.
57 ІР НБУВ. — Ф. І. — Спр. 55437. — Арк. 302–354; Материалы для историко-ста-
тистического описание Черниговской губернии // Черниговские губернские ведомости. —
1853. — № 29–36. — С. 303–362.
58 Судиенко М. Материалы для отечественной истории / М. Судиенко. — К.: Уни-
верситетская Типография, 1853. — Т. 1. — С. 39–103.
59 Панашенко В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина XVII–XVIII ст.) /
В. Панашенко. — К.: Інститут історії України НАН України, 1995. — С. 40.
60 Лазаревский А. Описание Старой Малороссии… — Т. 1. — С. 386.
61 Універсали Павла Полуботка (1722–1723) / Упор. В. Ринсевич. — К.: ВІПОЛ,
2008. — С. 595.
62 Лазаревский А. Описание Старой Малороссии… — Т. 1. — С. 112.
63 Заруба В. Вказ. праця. — С. 177.
64 Лазаревский А. Описание Старой Малороссии… — Т. 1. — С. 360.
90
Перетворення адміністративного устрою полку здійснювалися і за гетьма-
нування К. Розумовського. На підставі його ордера Стародубській полковій
канцелярії від 3 березня 1752 р. наказувалося «Полковую и Почепскую сотни
разделить кордон пополам с таковим в числе козаков и посполотих равно-
мерством, чтоб една против другой равенствении были»65. Таким чином, були
утворені Друга Стародубська і Друга Почепська сотні. Припускаємо, що це було
зроблено з метою збільшення старшинських урядів, а ініціатива його прове-
дення, напевно, виходила від адміністрації гетьмана (в якій було чимало
«стародубців»), адже сам він, прибувши в Україну лише у 1751 р., навряд чи
встиг розібратися з особливостями адміністративно-територіального устрою
держави й переконатися у необхідності його реформування.
Останні зміни адміністративно-територіального устрою полку припадають
на час ліквідації полково-сотенного устрою Гетьманщини. У 1782 р. територія
Стародубщини увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва, склавши
6 з 11 його повітів: Новгород-Сіверський, Стародубський, Погарський, Мглин-
ський, Новоміський та Суразький. Водночас згідно з «Положенням про регу-
лярну кінноту» (1783 р.) з представників лівобережного козацтва утворили
10 кавалерійських полків, у тому числі Стародубський.
Попередньо проведена ревізія українських полків продемонструвала, що
Стародубщина була найбільш урбанізованим краєм Гетьманщини. На території
полку існувало щонайменше 1135 населених пунктів, серед яких 5 міст (Ста-
родуб, Новгород-Сіверський, Почеп, Погар і Мглин — 26% від загальної
кількості у 9 полках), 5 містечок (5%), 296 сіл (22%, найбільша кількість),
340 «деревень» (42%, найбільша кількість), 85 слобод (34%, найбільша кіль-
кість), 404 хутори (7%)66.
Таким чином, адміністративно-територіальний устрій Стародубського пол-
ку, землі якого остаточно увійшли до складу Української козацької держави у
1652–1653 рр., у загальних рисах дублював іррегулярну структуру козацького
війська. Його основною військово-адміністративною одиницею були сотні,
порівняно незначна кількість і територіальна та демографічна непропорційність
яких, до середини XVIII ст. становили своєрідну особливість структури полку.
Наявні джерела дозволяють припустити, що Стародубський полк як окрема
військово-адміністративна одиниця з власним адміністративним устроєм, систе-
мою управління та боєздатною військовою організацією сформувався на по-
чатку 1660-х рр. Утім, часом його офіційного утворення слід вважати кінець
червня 1663 р. — вірогідний час узаконення його існування гетьманом І. Брюхо-
вецьким.
Реформування адміністративно-територіального устрою полку, яке здійсню-
валося як з метою оптимізації системи управління, так і з огляду на особисті
інтереси представників козацької старшини, відбувалося у кілька етапів. Перше
достеменно зафіксоване межування проходило після офіційного утворення
полку і передбачало його поділ на 7 сотень (Новгород-Сіверська, Погарська,
————————
65 ЦДІАУК. — Ф. 269. — Оп. 1. — Спр. 677. — Арк. 2.
66 Підрахунки Автора. Див.: ЦДІАУК. — Ф. 54. — Оп. 1. — Спр. 2594. — 446 арк.
91
Шептаківська, Стародубська, Почепська, Мглинська і Топальська). Надалі були
сформовані Бакланська і Новоміська сотні, які були утворені за рахунок ско-
рочення територій Погарської і Стародубської сотень відповідно. У 1752 р.
Стародубська та Почепська сотні були розподілені на дві кожна, відтак на
момент ліквідації полково-сотенного устрою Гетьманщини (1782 р.) полк скла-
дався з 11 сотень.
Особливістю адміністративно-територіального устрою полку стала наяв-
ність в його межах значних земельних масивів, які перебували поза фактичним
полковим управлінням і належали гетьманам, монастирям і власникам-іно-
земцям.
POLITICAL AND ADMINISTRATIVE STRUCTURE OF STARODUB
REGIMENT
The article is dedicated to the characteristics of political, administrative and
territorial system of Starodub regiment in the second half of XVII–XVIII centuries.
The attention is paid to the formation of regimental territory, the causes and
specificity of its foundation, the main features of administrative reforming of its
territory.
Keywords: Ukrainian Cossack State, Starodub regiment, Starodub region, regi-
mental-company system, company.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-103286 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-5848 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:22:24Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лаєвський, А. 2016-06-15T10:27:58Z 2016-06-15T10:27:58Z 2015 Політико-адміністративний устрій Стародубського полку / А. Лаєвський // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 81-91. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103286 94 (477.51) Стаття присвячена характеристиці політико-адміністративного та територіального устрою Стародубського полку у другій половини XVII — наприкінці XVIII ст. Увага звертається на процес формування території полку, причини і специфіку його утворення, особливості адміністративно-територіального реформування полкової території. The article is dedicated to the characteristics of political, administrative and territorial system of Starodub regiment in the second half of XVII–XVIII centuries. The attention is paid to the formation of regimental territory, the causes and specificity of its foundation, the main features of administrative reforming of its territory. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Історія середньовіччя і Нового часу Політико-адміністративний устрій Стародубського полку Political and administrative structure of Starodub regiment Article published earlier |
| spellingShingle | Політико-адміністративний устрій Стародубського полку Лаєвський, А. Історія середньовіччя і Нового часу |
| title | Політико-адміністративний устрій Стародубського полку |
| title_alt | Political and administrative structure of Starodub regiment |
| title_full | Політико-адміністративний устрій Стародубського полку |
| title_fullStr | Політико-адміністративний устрій Стародубського полку |
| title_full_unstemmed | Політико-адміністративний устрій Стародубського полку |
| title_short | Політико-адміністративний устрій Стародубського полку |
| title_sort | політико-адміністративний устрій стародубського полку |
| topic | Історія середньовіччя і Нового часу |
| topic_facet | Історія середньовіччя і Нового часу |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103286 |
| work_keys_str_mv | AT laêvsʹkiia polítikoadmínístrativniiustríistarodubsʹkogopolku AT laêvsʹkiia politicalandadministrativestructureofstarodubregiment |